Аналіз текстів Старого Завіту щодо проблеми тлумачення Біблії

Размещено на http://www.allbest.ru

Євангельський Теологічний Університет (Київ, Україна)

Аналіз текстів Старого Завіту щодо проблеми тлумачення Біблії

Білобрам О.С., здобувач наукового ступеня

доктора філософії, викладач біблійних дисциплін,

Дана стаття направлена розглянути вчення Біблії, а саме Старого Завіту, на предмет її тлумачення. Дослідити, як люди інтерпретували сказане і записане Слово Боже, і як на це реагував Бог. Аналіз текстів Старого Завіту виконано на основі біблійного богослов'я від книги Буття до книги Малахії. Визначено, що весь період Старого Завіту показує, що, саме, правильне розуміння Писання, вірна інтерпретація слів Бога, вірне виконання заповідей є приємними Богу і являється запорукою благословенного життя. А перекручення Божого слова приводить до негативних і сумних результатів.

Ключові слова: Біблія, тлумачення, інтерпретація, перекручення, Старий Завіт, читач.

ANALYSIS OF THE OLD TESTAMENT TEXTS ON THE PROBLEM OF THE BIBLE INTERPRETATION

Bilobram О. S.,

Applicant for the degree of Doctor of Philosophy, Teacher of biblical disciplines, Evangelical Theological University (Kyiv, Ukraine)

This article aims to consider the teaching of the Bible, namely the Old Testament, for its interpretation. To investigate how people interpreted the spoken and written Word of God and how God responded. The analysis of the Old Testament texts is based on biblical theology from the book of Genesis to the book of Mala- chi. It is determined that the whole period of the Old Testament shows that it is the correct understanding of the Scriptures, the correct interpretation of God's words, the correct observance of the commandments that are pleasing to God and are the key to a blessed life. And the distortion of God 's word leads to negative and sad results.

Keywords: Bible, exegesis, interpretation, distortion, Old Testament, reader.

1. Актуальність теми

Сучасні християни, які вважають Біблію Словом Божим, стараються кожний день її читати і застосовувати істини в своєму житті. Для вірного розуміння істини читачу потрібно пройти процес тлумачення Біблії. Тому правильний підхід до тлумачення Біблії являється доволі актуальним.

Постановка проблеми. Як показує практика, тлумачення Біблії являється досить спірним питанням в середовищі християн. На один уривок Біблії можна почути різні інтерпретації, і доволі часто діаметрально протилежні. Тому найкращим джерелом правильного підходу до тлумачення Біблії буде інформація в самій Біблії. Для християн, які твердо вірять, що Біблія є богонатхненним і єдино непогрішним і авторитетним написаним Словом Божим, дуже важливе значення має той факт, що з приводу тлумачення, розуміння та інтерпретації Біблії написано в самій Біблії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Міркування автора в першу чергу основані на Біблії, а також на роботах вітчизняних та зарубіжних коментаторів Біблії, а саме наступних авторів: Алікін, Гейченко, Дятлик, Мокієнко, Пеннер, Пшеничний, Райчинець, Санніков, Соловій, Устинович, Гатрі, Генри, Даума, Дей- відсон, Деннет, Кевен, Макдональд, Стіббс, Харчлаа, і інші.

Постановка завдання. Розглянути завдяки методу біблійного богослов'я, вчення Біблії, а саме Старого Заповіту, на предмет її тлумачення. Дослідити, як люди інтерпретували сказане і записане Слово Боже, і як на це реагував Бог.

2. Виклад основного матеріалу дослідження

Біблійний сюжет бере свій початок від створення світу. Автор сміливо описує створення світу і людини, представляючи написане як незаперечну істину, несхожу на всі інші історії про створення світу, що існували в стародавньому світі. Тому що тільки Біблія дає справжню картину, Хто був Творцем всесвіту, як Він її створював і яке місце займає в ній людина.

Боже відкриття було записано і дійшло до нас в письмовому вигляді. У Старому Завіті простежується історія ізраїльського народу і дії Бога по відношенню до цього народу. Бог багато відкривав і говорив до окремих осіб і до свого народу. Люди по-різному ставилися до Слова Бога, тому аналізуючи їх поведінку, можна відтворити картину, як вони інтерпретували Слово Боже, починаючи з перших людей і закінчуючи останніми старозавітними пророками.

Бог створив Адама, помістив його в Едемському саду, звелівши йому обробляти і зберігати його. В той же час Бог дещо заповідав людині. Це була перша заповідь людині і перша пряма мова Бога. До людини Адама прозвучало Слово Боже.

На цей момент історії людства не існувала писемність, і тільки Мойсей, який жив приблизно близько 1500 рр. до Р.Х., записав історію людства в П'ятикнижжі. Тому, коли ще не існувала писемність, але Слово Боже звучало усно, вже в цей період воно було інтерпретовано не найкращим чином.

Як видно з історії Адама і Єви, з самого початку існування всесвіту Біблії ще не було, але Бог безпосередньо спілкувався з людиною. І вже в цей період, можна сказати, відбулося тлумачення Слова Божого. Бог заповів людині і до того ж тільки Адаму: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут.2:16-17).

Це повеління Бога змій, який являється сатаною (Об.12:9), інтерпретує по своєму, а точніше спотворює його, коли звертається до Єви: «І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Бут. 3:1). «Змій починає з того, що перебільшує суворість заборони (накладеного Богом тільки на одне дерево) і ставить під сумнів добре ставлення Бога до людей (про що в розділі 2 говориться як про щось безумовне)» [5, с. 91]. У цьому діалозі Єва повела себе не найкращим чином, підігруючи змію в спотворенні слів Бога, перебільшуючи заповідь: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти» (Бут.3:2-3). В заповіді Бога не було слів «і не доторкайтесь до нього», тому це невірна інтерпретація Його повеління. Щодо Єви і її висловлення Харчлаа робить таке припущення: «Єва або не знала Божого повеління досить добре, або не намагалася запам'ятати його» [7, с. 27]. Так як це повеління Бог давав Адаму, то, швидше за все, Адам, застерігаючи Єву від дерева пізнання добра і зла, сам заборонив Єві навіть торкатися до плодів цього дерева.

Цей епізод в Едемському саду на початку творіння показує, що вже тоді сталося невірне тлумачення усного Божого Слова, що призвело до гріхопадіння. Якщо сатана навмисно це зробив, то Єва, скоріше, це зробила ненавмисно. «Судячи з усього, Єва погано знала Слово Боже, і це привело до трагічних наслідків» [6, с. 34]. Замість того щоб звернутися до Бога і уточнити намір Бога, Єва робить власний висновок і чинить всупереч Слову Божому.

Отже, вже перші люди невірно інтерпретують Слово Боже, хоча воно і усне, що приводить до фатальних наслідків для всього людства. Незнання Слова Божого і впевненість в своїх людських судженнях є відправною точкою для невірного тлумачення Божого Слова.

Після вигнання людей з Едемського саду, історія людства розвивалася шляхом, який віддаляв їх все більше від Бога. Розгул гріха набирає обертів, що приводить до потопу, після якого врятувалося тільки сімейство Ноя. Але і після Ноя ситуація на землі не стала краще. І Бог звертає свою увагу на одну людину на ім'я Авраам, від якого стався Ізраїльський народ. З цього моменту Авраам і його нащадки мають спілкування з Богом і є головними героями сюжетної лінії біблійного оповідання.

З Авраама почався період патріархів. Спілкування Авраама і Бога велося усно. Хочеться відзначити, що в Авраама не виникало проблем з розумінням слів Бога. І коли Бог, наприклад, говорив йому про його потомство, що воно буде в кількості як зірки на небі, то Авраам, на цей момент, залишаючись бездітним і не молодим, правильно зрозумів слова Бога, просто повіривши їм. За цей акт віри Бог його винагородив: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (Бут.15:6). Звичайно, Авраам переживав сумніви, наприклад, на рахунок обітованої землі (Бут. 15:8), але в кінцевому результаті «був названий він другом Божим» (Як. 2:23).

Але потрібно відзначити, що в житті Авраама був момент, коли він невірно зрозумів слова Бога. Одного разу, коли Авраам нарікав, що у нього немає спадкоємця, тільки домочадець Єлеазар, Бог йому сказав, що не Єлеазар буде його спадкоємцем, «але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі» (Бут.15:4). Бог мав на увазі, що від Сарри в Авраама буде син. Але коли Сарра запропонувала Авраамові свою служницю Агар, щоб вона народила від Авраама сина, то Авраам погодився і пішов на цей крок, щоб виповнилася обітниця (Бут.16:1-2). Але як відмітив Генрі Метью, Авраам це зробив «без Божої згоди» [4, с. 123]. Якби Авраам уточнив у Бога Його волю, Його задум, і правильно зрозумів Його слова, то він би не пішов на цей крок, який запропонувала йому Сарра.

Агар народила йому сина Ізмаїла, але Бог говорив не про нього як про спадкоємця Авраама. Авраам і Сарра неправильно інтерпретували слова Бога «з твойого нутра», що привело до ворожнечі між Саррою і рабинею та вигнанням останньої з сином. Такий крок не привів до виконання обітниці Божої. Насправді Бог мав на увазі його дружину Сарру, і Він пізніше уточнив: «Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі» (Бут. 17:19).

Нащадки Авраама, і Ісак, і Яків, і Йосип, коли мали спілкування з Богом, і Бог велів їм щось зробити, то у них не виникало проблем невірного тлумачення слів Бога. Тому період патріархів можна вважати зразковим щодо розуміння і тлумачення слів Бога.

Після переселення нащадків Авраама до Єгипту, їм довелося прожити там близько чотириста років і стати рабами. Але Бог не забув свій народ і посилає їм Мойсея. При Мойсеї Бог вивів їх з Єгипту і дав народові Закон, і Мойсей записав його, тому він є автором Тори. Мойсей сам намагався в точності виконувати і в точності доносити Закон до народу.

Через сорок років після безцільних блукань по пустелі, Ізраїльський народ знову наблизився до обітованої землі. Перед ними виступив Мойсей: «На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи...» (П.З.1:5). Мойсей не просто повторював Закон, але почав його пояснювати. Харчлаа звертає увагу: «Слово «виясняти» має важливе значення, так як свідчить, що Мойсей зробив все, що міг, щоб слово Боже стало ясно ізраїльтянам» [7, с. 283]. Слово «виясняти» по-єврейськи «ба'ар», що означає «робити ясним, зрозумілим» [6, с. 226].

Потрібно відзначити, що Мойсей говорив до нового покоління, яке виросло в пустелі, і було менше двадцяти років, коли покидало Єгипет. Мойсей не просто зачитав їм Закон, але його слова супроводжувалися поясненнями, уточненнями. Можна сказати, що Мойсей тлумачив вже існуючий Закон, з метою не пропустити важливого в Законі і пояснити, щоб він був зрозумілий слухачам, і вони могли його в точності виконати і мати благословення від Бога.

Це слово «ба'ар» в Старому Завіті зустрічається ще тільки двічі. Його ще раз використовує Мойсей, коли дає настанови народу про його поведінку вже по той бік Йордану. Мой- сей рекомендує їм записати на каміннях, обмазаних вапном наступне: «І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно» (П.З ). Слово «ба'ар» переведено як «дуже виразно», тобто Мойсей підкреслює, що він їм колись ясно виясняв Закон усно, тепер також має бути ясно, зрозуміло і доступно записано, щоб кожен міг розуміти.

Другий раз слово «ба'ар» зустрічається в пророка Авакума, і ми звернемося до цього місця Писання нижче, коли будемо розглядати період пророків.

Отже, Мойсей, який добре знав Закон, в кінці свого життя, ще раз постарався донести його новому поколінню так, щоб їм було все зрозуміло, а потім рекомендував цей Закон ясно записати, щоб читачу було все зрозуміло. Тому не завжди читання Біблії супроводжується розумінням прочитаного тексту, потрібно ретельне його вивчення, щоб правильно пояснити.

Перед самим завоюванням Ханаану, коли вождем ізраїльтян став Ісус Навин, то Бог звернувся до нього і настійно рекомендував вивчати і виконувати Закон.

«Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити. Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Нав.1:7-8).

Воєначальник, який готується до завоювання, йому наче ніколи читати книги день і ніч. Але Бог вказує Навину, що саме читання Закону, ретельне вивчення Закону, роздуми над Законом, правильна інтерпретація і виконання Закону є запорукою успіху. Ісус Навин так і чинив у своєму житті. Перед своєю смертю Ісус Навин зібрав синів Ізраїлевих і заповідав їм робити також: «І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч» (Нав.23:6).

Звичайно, ізраїльтяни не сильно прислухалися до рекомендацій Навина, бо подальша історія показує їх відступництво від Бога і Його Закону. «Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!» (Суд.21:25). За часів періоду суддів процвітала анархія, заповіт з Богом був забутий. А Закон, не те, що невірно його тлумачили, а взагалі він був відкинутий в сторону.

Встановлення монархічного правління радикально змінило єврейську спільноту. Перший цар Саул був обраний Самим Богом, і, здавалося, життя вибраного народу покращиться.

Але, на жаль, вже перший цар Саул не виправдав Божих очікувань і через деякий час був відкинутий Богом за непослух Йому, тобто за вільну інтерпретацію слів Бога. Через пророка Самуїла Бог звелів Саулу повністю винищити народ амаликитян, та все їхнє майно. Після успішного військового походу Саул залишив в живих їх царя Агага і кращі трофеї. І далі можна побачити різницю, як Бог і людина бачать і можуть інтерпретувати одну і ту ж ситуацію. Бог сказав: «Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав» (1Сам.15:11). Але Саул розумів ситуацію зовсім по-іншому і, виправдовуючи себе, заявив Самуїлу: «Я виконав слово Господнє» (1Сам.15:і3).

Саул навмисне перекрутив слова Бога, керуючись меркантильними міркуваннями. На думку Меррілла, Саул керувався бажанням збагатитися і марнославством: «Спокусившись вгодованими стадами амаликитян і вирішивши про себе, що, виставивши на «публічний огляд» полоненого їм Агага, царя амалик- ського, він посприяє подальшому зростанню своєї слави» [8, с. 24]. Така поведінка Саула привела до того, що Бог відкинув Саула і вибрав іншого царя. Богу не подобається вільна інтерпретація Його слів, і таке ставлення до Його слова Він назвав непослухом.

Наступний цар Давид виявив себе слухняним Богу і Його Слову. Бог так відгукнувся про Давида: «Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде» (Деян.13:22). У Давида з Богом були особливі відносини, і він з благоговінням ставився до Його Слова і намагався в точності виконувати. Неможливо встановити авторство всіх псалмів, але авторство першого псалма приписують Давиду. У ньому він називає блаженним чоловіка, якого «в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!» (Пс.1:2). Вивчення і роздуми над Законом Божим приведе до того, що людина підкоряється керівництву Слова Божого, а невірна інтерпретація приводить до непокори і спротиву Слову Божому. Знання

Закону Божого, вірне його тлумачення та виконання волі Божої є запорукою благословень. Як Давид писав, так він і жив, згідно Закону Божого, так і вчив свого сина.

В кінці свого життя Давид рекомендував Соломону: «І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся» (1Цар.2:3). Давид закликав Соломона до точного виконання Закону Божого, тобто повністю коритися Богу, а таке можливо, якщо правильно тлумачити Слово Боже.

Подальша історія Ізраїльського царства розвивалася зі змінним успіхом з боку царів по відношенню до Закону Божому. Уже при Рехав'амові, сині Соломона, ізраїльська імперія була розділена. Північне і Південне царства пережили важку історію, і в обох царств був трагічний кінець: Ассирія полонила Північне царство і вавилонський полон пережило Південне царство.

У Північному царстві царі знехтували Закон Божий, не виконували постанов його, і жодного царя не можна назвати праведним. Ізраїль з десятьма колінами «постійно чинив опір Богу, і впадав в ідолопоклонство, починаючи зі свого першого правителя Єровоама до його руйнування і ассірійського полону» [3, с. 344].

Південне царство протрималося довше, тому що там правила династія Давида, і між ними були царі, які корилися Закону Божому. Але все-таки невірність з боку царів Богу привела до занепаду Південного царства і вавилонського полону.

Отже, історія Ізраїльського народу в період суддів і царів показала, що послух Законові Божому, вірна його інтерпретація і точне виконання приносять благословення і приємні Богу.

За часів монархії дуже було поширене пророче служіння. Суть цього служіння або важлива його частина полягала в тому, щоб звертатися до сучасників від імені Бога. Дуже часто пророк повинен був передати послання Бога ізраїльтянам, з метою зробити необхідні кроки, щоб вони змінили своє життя. Суть цього послання полягала в тому, щоб покаятися перед Богом, звернутися від злих справ і ідолопоклонства, і знову жити згідно з Божим Законом.

Пророк Осія був покликаний Богом, нести пророче служіння в Північному царстві, приблизно, в кінці його існування. Він передбачав занепад цього царства. Ізраїльтяни залишили істину і скотилися в жахливе ідолопоклонство. Бог сказав: «Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!» (Ос.4:6).

У четвертому розділі «лунають сильні докори на адресу священиків - основних винуватців віровідступництва народу Ізраїлю від Яхве» [1, с. 21]. Бог звинувачує священиків у відсутності знання Закону Божого народом. Проблема не в недоступності знання про Бога, а в добровільному відкиданні істини на догоду язичницьким обрядам. «Священики самі порушували заповіді Божі і вводили в оману народ» [6, с. 1009]. Тому таке ставлення до Закону Божого є неприйнятним і Бог обіцяє судитися.

Пророк Ісая, який був сучасником Осії, ніс пророче служіння в Юдеї. Бог через нього докоряв юдеїв, пророкуючи полон. У п'ятому розділі Ісая докоряє юдеїв в конкретних гріхах, висловлюючи шестиразове «горе». І одне «горе» відноситься до тих, хто спотворює заповіді Божі: «Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!» (Іс.5:20). Заперечення заповідей Божих, їх невірна інтерпретація, підміна істини брехнею є діями, які Богу неугодні і приводять до негативних наслідків.

Пророк Авакум, який жив за часів деградації Південного царства, написав свою книгу близько 600 року до Р.Х. У його книзі останній раз зустрічається слово «ба'ар», про який було написано вище: «А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав» (Ав.2:2). Це слово, яке переведено як «поясни» вживає Сам Господь, коли звертається до пророка Авакума, щоб він записав видіння. У зв'язку з тим, що це видіння призначалося для майбутніх читачів, то Господь ратує за те, щоб воно було ясно і правильно зрозуміло читачами. «В даному випадку підкреслюється: записана відповідь призначається для всіх. Тому запис повинен бути ясний, щоб його зрозуміло якнайбільше людей» [6, с. 1080]. Як видно Сам Господь бажає, щоб Його слова були інтерпретовані вірно, тому він закликає Авакума все ясно записати.

За порушення Божих заповідей, за невірну їх інтерпретацію, за відступництво, за ідолопоклонство Північне царство припинило своє існування в 722 році до Р.Х., а Південне царство перестало існувати після взяття Єрусалиму в 586 році до Р.Х., і народ був переселений до Вавилону .

Після вавилонського полону, юдеї повернулися в Єрусалим, і було відбудовано місто, його стіни і храм. Два реформатора, Ездра і Неємія взяли старанну участь у відновленні соціального стану і духовного клімату юдеїв. Священик Ездра, як книжник, учитель і знавець Мойсеєвого Закону (Езд.7:6-10), доклав максимум зусиль навчити юдеїв, які повернулися з вавилонського полону, заповідям Божим.

Коли народ зібрався, принесли книгу Мойсеєвого Закону і Ездра з левітами почали вчити: «І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане» (Неем.8:8). У зв'язку з тим, що багато юдеїв, які повернулися з вавилонського полону, не розуміли оригінальну мову Закону Мойсеєва, так як вони розмовляли арамейською мовою, «тому було необхідно дати народу можливість розуміти Закон, читати його виразно або з поясненням, приєднувати тлумачення і робити читання зрозумілим для нього» [2, с. 167].

Ездра з левітами не тільки просто зачитали Закон, вони тлумачили, вони роз'яснювали, вони переводили, вони постаралися донести істину до народу, зробити її зрозумілою. І це їм вдалося, бо весь народ «розумів ті слова, що розповіли йому» (Неем.8:12). «Тим самим совість людей була розбуджена, і вони почали усвідомлювати, як далеко вони відійшли в своєму житті від Божих заповідей» [5, с. 585]. Цей період в житті іудеїв можна назвати успішним. Відбудовою другого храму і Єрусалиму закінчується історичний період Старого Завіту.

старий завіт біблійний благословення

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Отже, дослідження Біблії, а саме періоду Старого Заповіту на предмет її тлумачення, показало гостру необхідність вірного тлумачення Писання. Протягом цього періоду історії людства, Бог постійно спілкувався з людиною, або усно, або давав записане відкриття. Бог бажає, щоб людина правильно розуміла Його Слово, вірно інтерпретувала і відповідно чинила.

Але біблійна історія показує, що людина дуже часто спотворює Його Слово. І в Старому Завіті люди по-різному ставилися до Слова Божого. Неправильно витлумачене Слово Боже викликало у Бога негативну реакцію. А люди віри, які намагалися вивчати Закон, перебувати в ньому, вірно тлумачити для слухачів, і чинити відповідно до нього, були схвалюванні Богом і Він їх благословляв.

Тому для сучасного християнина, який читає Біблію, важливим завданням являється правильне тлумачення та розуміння Біблії. Вірно інтерпретувавши написане Слово Боже, християнин буде правильно виконувати Божі заповіді, що являється приємним Богу і є запорукою благословенного життя. Перспективи подальшого дослідження у даному напрямку являється вивчення періоду Нового Завіту, як Ісус Христос і автори Нового Завіту тлумачили і застосовували цитати з Старого Заповіту.

Список використаних джерел

1. Біблія. Переклад проф. Івана Огієнка. - К.: Українське Біблійне Товариство, 2007.

2. Даума Й. Дорогами Ветхого Завета. Т.5. Малые пророки. - Черкассы: Коллоквиум, 2012. - 355 с.

3. Деннетт Э. Комментарии к книгам Ездры и Неемии. - Ровно: Живое слово, 2009. - 224 с.

4. Макдональд У Библейские комментарии для христиан. Ветхий Завет. - 2009. - 1142 с.

5. Метью Генри. Толкование книг Ветхого Завета: Пятикнижие. - 2007. - 849 с.

6. Новый Библейский комментарий: В 3 ч. Ч.1. Ветхий Завет. Книга Бытие - Книга Иова. - СПБ.: Мирт, 2000. - 646 с.

7. Славянский библейский комментарий. - Редкол.: С. Санников (гл. редактор) - К.: ЕААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.

8. Толкование ветхозаветных книг: от книги Бытие до книги Руфь. Под ред. Харчлаа П. - Библейская миссия СЕО, 1992. - 459 с.

9. Толкование ветхозаветных книг: от первой книги Царств по Книгу Песни песней. Под ред. Харчлаа. - Библейская миссия СЕО, 1993. - 617 с.

References

1. Bibliya. Pereklad prof. Ivana Ogiyenka. - K.: Ukrayinske Biblijne Tovaristvo, 2007.

2. Dauma Y. Dorogami Vethogo Zaveta. T.5. Malyie proroki. (By the roads of the Old Testament. T.5. Lesser prophets) - Cherkassyi: Kollokvium, 2012. - 355 s.

3. Dennett E. Kommentarii k knigam Ezdryi i Neemii. (Commentaries on the Books of Ezra and Ne- hemiah) - Rovno: Jivoe slovo, 2009. - 224 s.

4. Makdonald U. Bibleyskie kommentarii dlya hristian. Vethiy Zavet. (Bible Commentaries for Christians. Old Testament) - 2009. - 1142 s.

5. Metyu Genri. Tolkovanie knig Vethogo Zaveta: Pyatiknijie. (Interpretation of the Books of the Old Testament: The Pentateuch - 2007. - 849 s.

6. Novyiy Bibleyskiy kommentariy: V 3 ch. CH.1. Vethiy Zavet. Kniga Byitie - Kniga Iova. (Biblical commentary: At 3 hours Part 1. Old Testament. Book of Genesis - Book of Job) - SPB.: Mirt, 2000. - 646 s.

7. Slavyanskiy bibleyskiy kommentariy. (Slavic biblical commentary) - Redkol.: S. Sannikov (gl. redaktor) - K.: EAAA, Knigonosha, 2016. - 1840 s.

8. Tolkovanie vethozavetnyih knig: ot knigi Byitie do knigi Ruf. (Interpretation of Old Testament Books: from Genesis to Ruth). Pod red. Harchlaa P. - Bibleys- kaya missiya SEO, 1992. - 459 s.

9. Tolkovanie vethozavetnyih knig: ot pervoy knigi TSarstv po Knigu Pesni pesney. (Interpretation of the Old Testament books: from the first book of Kings to the Book of Song of Songs). Pod red. Harchlaa. - Bib- leyskaya missiya SEO, 1993. - 617 s.

Размещено на Allbest.ru