Трікстерні персонажі у системі грецької міфології

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТРІКСТЕРНІ ПЕРСОНАЖІ У СИСТЕМІ ГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

архетип трікстер міфологія грецький

О. Ковальчук, студ.

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Стаття присвячена дослідженню образних проявів архетипу трикстера в грецькій міфології. Розглянуті персонажі: Гермес, Аполлон, Ерос, Діоніс. Проаналізовано причини виникнення та специфіку архетипу в системі цієї міфології.

Полісемантичність та багатоплановість міфологічних образів дозволяє актуалізувати їх як об'єкт дослідження, навіть коли їх система знаходиться на тому рівні дослідженості, який маємо у випадку з грецькою міфологією. Декодування її системи може мати безліч векторів та варіантів, пропонованих новим часом та новими ситуаціями. Дослідження архетипового образу трікстера в її контексті є одним з таких варіантів. Універсальна природа цього образу дає можливість для подальшого виходу дослідження за межі саме грецької міфологічної системи, зокрема у площину компаративних аспектів. Ця проблема не є ґрунтовно опрацьованою вітчизняними науковцями, а більшість положень роботи є оригінальними й відносно загального європейського наукового контексту: традицйно як трікстерний персонаж у греків розглядається в першу чергу Гермес, значно рідше певні трікстрені ознаки акцентують у Діоніса. Образи ж Аполлона та Ероса в цьому аспекті не досліджували зовсім. Важливим об'єктом дослідження є й особливості та місце цього універсального образу в конкретній системі.

Характерною рисою персонажів-трікстерів давньогрецької міфології є амбівалентність їх образів. Рух до постійної трансформації через заперечення та руйнацію (в нашому випадку уявлень та характеристик), перехід з однієї форми до іншої або ж її перманентна дуалістичність загалом властиві трікстеру так само, як і неоднозначність оціночних уявлень про нього, до якої призводить така неоднорідність.

Звичайно, це пов'язано також із загальною трансформацією світоглядного сприйняття греків, і розбіжні трактування виникали, вірогідно, в різних часових зрізах, однак ці уявлення нашарувались та провзаємодіяли таким чином, що маємо і не два розрізненні, се- паратизовані образи, і не один згармонізований (що можемо спостерігати на прикладі інших персонажів грецької міфології), а щось на кшталт монети з двома сторонами-протилежностями. Це різною мірою виражено в досліджуваних образах.

Розглянемо детальніше саму систему образів трікстерів у грецькій міфології: чотири персонажа, що вступають між собою у певні зв'язки та попарно співвідносяться за окремими критеріями, тобто доволі чітка та гармонійна формація. Її доволі легко уявити як квадрат, кожен кут-персонаж якого з'єднаний з іншими двома і має дещо слабшу прив'язку-діагональ з протилежним кутом. Щодо структурних особливостей системи, то, по-перше, маємо саме 4 елементи, що вже вказує на гармонійність формації, відповідність світоглядним уявленням про гармонію (4 сторони світу) та циклічність (4 пори року, 4 періоди доби). Саме ці два концепти є надважливими відносно трікстерного образу, адже трікстер весь час жадає цілісності та не може наблизитись до неї, тим самим відворюючи циклічність у своїх спробах. Можливість розбити запропонований квадрат на дві рівні відповідні частини відображає загальну дихотомічність світу та самої людини. Іншим важливим елементом розуміння грецької моделі трікстера є сам факт множинності цього образу і, відповідно, варіативності його функціонування та розуміння, що свідчить про глибину цього концепту саме в грецькому ареалі. Звернемо увагу й на конотації цих образів. Вони аж ніяк не є одновекторними, тим більше негативними, тобто трікстерне начало не заперечується і навіть, як би парадоксально це не звучало, певним чином гармонізується, розподілене на чотири образи і не забарвивши жоден з них негативно. Це може бути пов'язано з тим, що в грецькій свідмості не відбувалося жорсткої негації первісних станів, досвідів та бажань, що були притаманні попереднім архаїчним поколінням, з чим, за Юнгом, і пов'язаний архетип трікстера. Воно не заперечувалося, а свідомо еволюціонувало, й чітку відповідність цьому процесу маємо в розглянутій образній структурі. Це, в свою чергу, пов'язано з самою концепцію часосприйняття греків - минуле ідеалізувалося, а часоплин був циклічний, тобто первісне не могло просто минути, зникнути, а весь час відтворювалося та сприймалось в нових аспектах. Таким чином, трікс- терне начало не дистанціювалося від людини, увага приверталася до хаосу, який має прагнути гармонізації, в ній самій. Подібна структурованість трікстерних образів виглядає цілком органічною для такої свідомості. В цьому бачимо основну особливість грецького варіанту цього архетипу.

Традиційно саме Гермес розглядається як основний трікстерний персонаж у грецькій міфології. На перший погляд, характеристики його образу як божества найчіткіше підпадають під загальні маркери архетипу. Почнемо з того, що існували уявлення про Гермеса і як про молодого безбородого юнака в крилатих сандалях, і одночасно як про зрілого чоловіка, загорнутого в довгий плащ та з крислатим капелюхом на голові, про що свідчать античні зображення на вазах та скульптури. Спільним атрибутом для цих образів лишався жезл. Таким чином, образ молодого Гермеса асоціювався з його горизонтальним рухом (по Олімпу), а зрілий образ - із вертикаллю, адже він є єднаючою ланкою всіх трьох площин античного світоустрою (в тому числі як провідник у світ мертвих). В орфічних гімнах маємо навіть чітке розмежування цих іпостасей як окремих міфологічних персонажів - Гермес, син Зевса та Майї, та Гермес-Хтоній, син Діоніса, хоча, по суті, є вказівки на те, що це втілення однієї вселенської сутності.

Очевидною трікстерною ознакою є функція посланця богів, тобто медіатора між світами та транслятора інформації з недоступних іншим площин. Докладніше розглянемо роль провідника. По-перше, вже згадана роль супровідника в підземне царство, по-друге, супутника та помічника героїв, який не тільки супроводжує їх, але й виступає здобувачем окремих магічних допоміжних артефактів (золоторунний баран для Нефели, ліра, за допомогою якої Амфіон зміг побудувати стіни міста, меч для вбивства Горгони Персеєм), тобто виконує цілком трікстерну роль, одночасно і допомагаючи долати перешкоди, і випробовуючи героїв (варто тільки згадати епізод з продажем Геракла у рабство цариці Омфалі). Так само він виступає в ролі помічника у справах богів, зокрема любовних справах, що відсилає нас до трікстерного аспекту функції звідника, адже більшість його послуг базується на хитрощах. Взагалі характеристика Гермеса як майстра обману є чи не основним елементом його образу, що, безперечно, є найяскравішою ознакою трікстерного персонажу. Відомий сюжет про крадіжку як його першу акцію є надзвичайно показовим. По-перше, ми маємо інформацію про дитинство бога, що є доволі нерозповсюдженим явищем (у греків зустрічаємо подібні оповіді тільки про Зевса та Діоніса). Це демонструє глибокий зв'язок образу з архетипом дитини, що, в свою чергу, є відповідним трікстеру. По-друге, те, що це є чи не першим осмисленим вчинком Гермеса, підкреслює природність такої поведінки божества.

З кадуцеєм як атрибутом Гермеса пов'язані ще два важливі доповненння до аргументації трікстерних ознак образу - по-перше, це використання його для занурення в сон, тобто особливий стан, коли когнітивні процеси відбуваються інакше та отримується доступ до позасвідомої інформації і, по-друге, образний атрибут переговорів під час бойових дій, заключення мирних союзів, що знову ж підкреслює медіаторську функцію Гермеса. Одним з менш відомих атрибутів образу є зв'язок з пророкуванням та магією. Один з гімнів, присвячених богу, називає його "тим, хто пророкує долі" та таким, що "вдень і вночі посилає нам пророкування". Зв'язок між пророцтвами та трікс- терними ознаками образу описаний в контексті дослідження персонажу Аполлона, тому поки зауважимо лише сам факт такого зв'язку. Така сама ситуація з лікарською іпостассю Гермеса, що також дублює цю Аполлонову особливість, згадується в тому самому гімні та проілюстрована кількома міфологічними сюжетами, як-от: зцілення Зевсових сухожиль, участь у другому народженні Діоніса та повернення до життя Пелопса.

Необхідно розглянути й зв'язок Гермеса з дикою природою, що виявляється в родиних взаєминах "батько-син" із Паном. Являючись його породженням, дике лісове божество вказує на неприборкану первісну природу Гермеса, до того ж, виповідним є факт сприйняття такого сина батьком, на відміну від реакції матері. Отже, трікстер визнає в собі та певним чином навіть культивує асоціальні тваринні риси й прояви.

Однією з особливостей образу Гермеса серед олімпійців є його неоднозначна конотація. Богозневажні описи чуємо і з вуст богів, і людей, що не є характерним для грецького пантеону раннього та класичного періоду. Зазвичай всі негативно забарвлені епітети Гермеса пов'язані з його хитрістю та кмітливістю, як, власне, й позитивні.

За одними з джерел, саме він виступає просвітником людства, винахідником письма та календарного порядку, тобто перебирає функції культурного героя. Поряд з цим варто згадати і участь божества в космогонічних процесах, засвідчену в міфологічному сюжеті з вбивством Гермесом Аргуса, що первісно означав зоряне небо, тобто також прослідковуємо акт замаху на першоелементи світоустрою

Образ Діоніса є також амбівалентним, він має в собі складовою Загрея або ж "старшого Діоніса". Ця іпостась певною мірою може вважатися хтонічною, адже, за деякими з античних джерел, Загрей є сином Зевса та Персефони, володарки підземного світу, чи навіть сином Аїда, за Есхілом. Не можемо також не розглянути згадку про трансформацію Зевса у змія при зачатті божества, про що читаємо у Нонна, і що пов'язано з метаморфозами як ознакою трікстера. Перенесення дитини з підземного царства (або ж Землі) на Олімп є важливим концептом перетину світобудовних кордонів, тобто перебування в лімінальному просторі. Епізод з сидінням на Зевсовому олімпійському троні та дитячим копіюванням дій верховного бога відсилає нас до співвідносного з трікстером архетипу дитини. Він неусвідомлено порушує порядок речей, за що після розплачується, породивши, однак, цим нові реалії та норми. Красномовними також є деталі нападу титанів: дзеркальце, яким відволікся Загрей та після був схоплений, як символ стану споглядання та пізнання себе як такого, що є відірваним від реальності, та маски, що були на титанах, як елемент перебирання іншості на себе, також вираження трансцендетного стану, плюс елементу карнавалізації, що є одним з найскравіших маркерів трікстера. Сукупно з попереднім елементом можемо прослідкувати основні характеристики та цілі трікстерного персонажу - усвідомлення себе, пізнання, сепарація від батька/об'єкта влади, заміна його та передача знання- досвіда, враховуючи факт участі (хоч і пасивної) Загрея у створенні людей. Трансформація Загрея під час втечі від титанів також несе в собі трікстерні елементи: за різними джерелами, він набував подоби і Крона, і Зевса, таким чином долаючи межі двох міфологічних епох, і лева, і вола, і, що важливо, саме в зооморфній подобі був схоплений.

Діоніс вдруге народжений всім відомий як бог вина та родючості, також має численні ознаки трікстера. Сам факт переродження є ілюстрацією постійного неусвідомленого та некерованого руху вперед, що має творче начало, транформації через страждання, повторюваність і замкненість. Трікстер знищується і відроджується, лишаючись собою, але з новим знанням. Знання в Діоніса є не наслідком раціонального аналізу, але позамежевим досвідом, позасвідомим пізнанням та творчою співучастю, що мотивує його як божество вина, що нерозривно пов'язане зі сп'янінням як станом зміненої свідомості, що передбачає саме описану вище модель когнітивного досвіду. Сутність діонісійського шалу, відображена в особливостях його культу, в перетинанні та стиранні кордонів у різних площинах - морально-нормативній, соціальній, психічній. Греки вважали, що, споживаючи вино та входячи у стан сп'яніння, вони відновлюють божествений порядок. Ритуальне ж відтворення, під час святкування, смерті та відродження Діоніса робить його одночасно й богом, і жертвою (м'ясо козла - як тіло Діоніса, молоде вино - кров бога), що характерно для двоїстої сміхо-стражденної природи трікстера.

Концепт шаленства Діоніса під час його подорожей, знову ж таки як атрибута трікстера - перетинання кордонів, пізнання нового та медіаторська функція розповсюдження культу, також додає необхідної трікстерному персонажу невмотивованості, некерованості, а отже, первісності. Однак і цей, здавалося б, руйнівний рух приводить Діоніса до нового творчого етапу - очищення Реєю, однією з первісних божеств, що єднає таким чином Діоніса з першотаємницею світотворення. Локальнішу роль трансформатора іншого персонажа він має в союзі з Аріадною. Цей міфологічний сюжет також підкреслює неоднозначну трікстерну природу Діоніса - за різними джерелами, він або викрав дівчину в нареченого, або ж врятував її від безчестя покинутої коханки, однак в будь-якому випадку божество змінило її статус, а отже, знову маємо факт подолання засадничих світоглядних кордонів бог-людина.

Ерос, як і інші досліджувані персонажі, розглядається грецькою міфологією у двох проявах: як одне з найперших божеств, породження Хаосу, поєднання дня та ночі, неба та землі - протилежних начал, що борються в трікстерному персонажі; цей прояв також демонструє в собі лімінальну функцію трікстера як у площині матеріальних уявлень, бо йдеться про природні протилежності; так і в нематеріальній, якщо розглядати функцію Ероса у єднанні сердець та доль і як такого, що має владу над людьми і богами. Вона актуалізована і в "Бенкеті" Платона, що цікавий нам яскравою та своєрідною характеристикою Ероса разом з альтернативною генеалогією, яку варто розглянути докладніше. В тексті він названий сином протилежностей Нужди та Достатку, що визначило йому особливу долю: "Він вічний злидар, до ніжної вроди й краси, яку бачить у ньому більшість, йому далеко. Радше навпаки - він грубий і неохайний, босий і бездомний... він мужній, сміливий аж до зухвальства; а ще він сильний, вправний ловець, удатний сплітати підступи; прагне мудрости і всіляко примудряється, щоб до неї наблизитись. Усе життя його приваблює філософія, небачений крутій, ворожбит і софіст. Народився він ні смертним, ані безсмертним. Того самого дня, якщо йому таланить, він живе-розквітає, і вмирає, але, увібравши природу свого батька, оживає знову. Тільки-но чогось набуде - вмить забуває: тим-то Ерос ніколи не знає убогости, але й не відає статків. Перебуває десь посередині між мудрістю і невіглаством" [9]. За всіма ознаками, такий опис можна співвіднести з образом трікстера: 1) поєднання краса-потвор- ність, що стирає кордони між цими поняттями; 2) переплетіння мудрості й обману, що також ставлять питання відносності джерела знання, яке здобувається трікстером найчастіше табуйованим чи принаймні несхвалюваним чином, до того ж, додається концепт ворожби, а магічний елемент є обов'язковою складовою трікстерного образу; 3) неможливість визначити смертність чи безсмертність природи ще раз вказує на вічний рух, що долає засадничі світоглядні кордони народження-помирання; 4) відносність набуття й втрачання, як матеріального, так і знань, досвіду, вказує на трікстерну ознаку постійного оновлення та дій заради дії, без користі чи, вірніше, вигоди для себе.

Також слід відзначити участь Ероса у створенні світу як ініціатора міфологічного дійства, що теж належить до числа характеристик трікстерних персонажів.

Тепер перейдемо до розгляду образу Ероса як хлопчика-Ерота, супутника Афродіти. Перш за все, звертаємось до вже розглянутого архетипу дитини, що бешкетує, вносить хаос та дисгармонію в усталений порядок речей, є нестриманою у своїх бажаннях та хитрощах. Одночасно він примушує умовних дорослих по-новому побачити світ, має над ними владу. Отже, бачимо, що сфера впливу Ероса розповсюджується і вертикально - на людей, і горизонтально - на богів, по суті стираючи між ними кордони. В цілому огромі текстів елліністичного періоду зустрічаємо нарікання на немилосердні постріли з лука Ерота та зневагу до себе поряд з іншими олімпійцями і матері Афродіти, що дає нам підстави розглядати цей епізод подібно до сидіння Діоніса-Загрея на Зевсовому троні, тобто як акт протистояння, хоч часом ігрового (як і більшість акцій трікстера), попереднім нормам та минулому взагалі, втіленим у образі батьків. Однак, як будь-якому трікстеру, інколи Еросу доводиться розплачуватися за свої витівки, при чому в його власній сфері діяльності, що також може розглядатися як трікстерний маркер - неспроможність впоратися зі своєю власною природою. Мова йде про міфологічний сюжет Амур-Психея (відомий за викладом у римський період, але він, безперечно, має грецьке коріння, на що вказує сам Апулей у "Золотому ослі", маркуючи вставну оповідку як "казку доброго старого часу"). Він містить ще кілька важливих для нашого розгляду концептів: по-перше, неймовірна краса дівчини порушує загальну гармонію устрою - це явище зазвичай ініційоване самим трікстером, або таке, яке неодмінно втягує його у процес; по-друге, таємниця, що є необхідним елементом гармонійних стосунків закоханих; по-третє, випробовування Психеї, спричинені контактом з Амуром-Еросом, адже однією з функцій трікстера є перевірка гідності культурного героя або ж іншого персонажа на перехід у певний статус (яким в даному випадку є любов бога, а отже рівність йому) через випробування та різноманітні завдання, які також пов'язані з певними трікстерними концептами. Всі ці випробування змінюють Психею, як кохання змінює душу людини.

Одним з постійних епітетів Ероса, поряд з іншими, є насміш- ливий, веселий. Сміх, як над іншими, так і над собою, виступає атрибутом трікстера, що ним він девальвує цінності, підважує норми, розв'язує завдання, перемагає смерть. Також сміх розглядається і як супутник любові, і це підтверджується розповсюдженою в різних культурах роллю трікстера як коханця та звідника, що тріумфує над ханжеством соціуму, що підтверджується численними міфологічними сюжетами, де необережні любовні зв'язки призводять богів і людей до вельми незручного становища, реакцією на яке є, зазвичай, сміх.

Образ Аполлона, що при поверховому розгляді видається чи не найбільш світлим у грецькій міфології, також мав архаїчну хтонічну природу, певні атрибути та ознаки якої перейшли й до персонажа класичного періоду. По-перше, чисельність гербалістичної символіки (як того, що народжується з землі та в землю ж повертається, і після відроджується знову) - лавр, кіпарис, пальма, олива, гіацинт, плющ, тамариск цього божества дає підстави стверджувати ідею вічного повторнення життя та смерті, постійної трансформації та безперервного руху, що характерно для трікстера.

Походження Аполлона та Артеміди є яскравим поєднанням протилежностей - титаніди та верховного олімпійця: Лєто, що несе в своєму образі елементи матріархату та символу патріархального ладу - Зевса. Зупиняючись на поєднанні протилежностей, розглянемо дельніше образ сестри Аполлона Артеміди та її зв'язки з досліджуваним нами образом. Близнюки виступають певною мірою доповнюючою стороною особистості один одного, чисельні елементи їхніх образів є дзеркальними: маскулінні риси Артеміди компенсуються певною жіночністю Аполлона, що набуває нових конотацій, враховуючи зв'язок образів відповідно з матріархальним та патріархальним ладом, так само як збережена з архаїчного періоду "дикість", нерозривний зв'язок із природою як з першоначалом протиставлена культурній сфері діяльності, богиня-діва - божеству з чисельними любовними інтересами та зв'язками. За Плутархом, вчення давніх філософів визнавало Аполлона як монаду, єдину неподільну сутність, Артеміду - як діаду, безкінечну подільність.

Однак так само багато ознак вказують на спільність та нерозривність цих образів й аж ніяк не можуть розцінюватися як типологічні збіги. По-перше, спільна зброя як атрибут божества - лук зі стрілами. Вони і нищать, і відновлюють, насилають недуги та лікують їх. Загалом іпостась бога-лікаря нерозривно поєднана і з ініціатором епідемій, пошестей, що ще раз підкреслює його двоїсту трікстерну природу. Стріли розглядаються нами як посилання на, по-перше, символ вічного відновлення за аналогією до хтонічно забарвленого списа: візуальна та елементна подібність до рослинного світу (коріння-стовбур-крона та оперення-древко-накінечник), а також некерований у процесі польоту рух стріли дає підставу розглядати цю зброю як один із трікстерних елементів образу. Також цей атрибут пов'язаний з мисливською діяльністью обох божеств. Незважаючи на те, що функція полювальниці яскравіше закцентована у Артеміди, сталість епітету "мисливець" стосовно її близнюка дає підстави розгляди таку характеристику рівно справедливою для обох образів. Як зазначає О. Лосєв, полювання в даному випадку варто розуміти первісно-міфологічно, тобто в єдності з його протилежністю, оскільки життя і смерть є для первісної свідомості єдиним і нероздільним процесом. З іншого боку, можна провести аналогію стріли - проміння, якщо взяти до уваги пізніші функції божеств як солярного та лунарного, що також підкреслює їх зв'язки єдності в опозиції. Варто зазначити, що ця зброя є також і атрибутом іншого, розглянутого нами як трікстероного, персонажа - Ероса.

По-друге, концепт подорожуючого бога: це циклічний перехід Аполлона в Країну гіпербореїв і назад, постійна циркуляція з трансгресією. Акцентуючи увагу на зв'язку Аполлона з гіперборейцями, не можна не звернути увагу на присвячену ним одну з зооморфних сутностей Аполлона - грифона. Важливою для нас є характеристика міфологічних грифонів як суперечливих істот, що одночасно об'єднують Небо і Землю, Добро і Зло. Вони можуть виступати і як захисники, покровителі, і як злісні, нічим не стримані звірі. Такі ознаки є співвідносними з загальними трікс- терними характеристиками.

Інша, важливіша для нас, подорож бога - періодичне сходження в Аїд, що, за Плутархом, відбувається щодев'ять років для очищення, аби стати "істинним Аполлоном", отже божество весь час у процесі транформації, при чому по колу. Набуття гармонійного стану відбувається через практику долання табуйованих кордонів, якими, безперечно, є межі підземного царства.

По-третє, дуже важливим є такий елемент образів, як трансформації інших персонажів у їх природну, первісну, дику форму при взаємодії з ними. Ілюстративними є міфи про Кіпариса, Гіанкіфа, Дафну, Актеона та дещо осібно - про Ендіміона: за різних обставин, однак, незмінно контактуючи з одним із божеств, ці персонажі змінюють матерільну форму, стаючи елементом дикої природи - рослиною з Аполлоном, твариною - з Артемідою. Такі метаморфози можна розцінити як виявлення первісної суті персонажа та повернення до неї через зв'язок з трікстером, що в свою чергу, пояснює традиційно негативну конотацію таких змін, адже креація з боку трікстера найчастіше розцінюється протилежно, тобто як псування.

Тепер же розглянемо окремо Аполлона в основних трікстерних аспектах його образу. Зупинимось на сферах діяльності божества: покровитель мистецтв та сам митець, він сприяє не тільки створенню, але й обміну культурними цінностями, та через творчість переводить знання з області невідомого та несвідомого в область звіданого. Тут можемо говорити про ознаки культурного героя, космічним двійником, провідником, а часом і самістю якого виступає трікстер. Лікар, він є як ініціатором хвороб, так і тим, хто їх долає. Очисник, він досягає цього первісного стану і, насилаючи пошесті, тобто випробовуваннями повертаючи стан чистоти, і безпосередньо лікуючи від захворювань. В цій іпостасі він бог-рятівник і бог-губитель, що вказує на трікстерну природу.

Пророкування розглядається нами в такому ж ключі, як і творча діяльність, тобто знання, здобуте перетином кордонів свідомого, та також як зв'язок з вищою космогонічною сутністю. Непевність чи завуальованість пророцтв також відповідають манері передачі інформації трікстером, як і неусвідомлений, некерований стан провидців під час її отримання. Доле-носність пророцтв, усталена в грецькій культурі, зокрема в літературній сфері, відсилає нас до функції трікстера як ініціатора міфологічного дійства.

Недостатньо закцентовану, як ми вже зазначли, іпостась Аполлона-мисливця в контексті розгляду образу як трікстерного, можна трактувати таким чином: перед нами мисливець у значенні "приборкувач". Назагал Аполлон асоціюється, перш за все, з культурними та соціальними сферами життя, отже є ніби "окультуреною" дикою природою (згадаємо походження його атрибутів інструментів - ліра з черепашого панциру, оброблене дерево флейти, змії в храмі бога, укус яких дарує дар пророцтва). Однак можемо спостерігати, як цей вектор стає протилежним, що проілюстровано і впливом кохання бога на його об'єкт, що розглянуто вище, і міфологічним сюжетом про Марсія, коли засадничий для грецької культури мистецький агон закінчився кривавою жорстокою помстою.

Отже, з огляду на вищенаписане, можемо стверждувати, що трікстерні образи в системі грецької міфології формують свою струнку та врівноважену підсистему зі сталими різноплановими елементами та стійкими внутрішніми зв'язками. Окремий детальний розгляд у межах статті кожного з персонажів доводить їх належність до архетипового образу трікстера. Дослідження містить цілком оригінальні висновки стосовно кожного об'єкта. Поле для подальшої накової розробки проблеми передбачає дослідження окремих аспектів образу, на основі яких доводилася їхня трікстрена природа, кампаративний аналіз виробленої системи та її відповідників в інших національних міфологіях, трансформація образів та їх вплив на розвиток європейської культури, їх прояви в її контексті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аполлодор. Мифологическая библиотека / Аполлодор. - Л. : Наука, 1972.

2. Апулей. Метаморфози, або Золотий осел / Апулей. - Київ : Дніпро, 1982.

3. Богуцкий Константин. Гермес Трисмегист и герметическая традиция Востока и Запада / Константин Богуцкий. - Киев : Ирис, 1998.

4. Вересаева В. В. Эллинские поэты / В. В. Вересева. - М. : Художественная литература, 1963.

5. Гаврилов Д. А. Трикстер. Лицедей в евроазиатском фольклоре / Д. А. Гаврилов. - М. : Социально-политическая мысль, 2006.

6. Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян / А. Ф. Лосев. - М. : Мысль, 1996.

7. Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей в 3 томах. Том 2 / Ф. Любкер. - Москва : Олма-пресс, 2001.

8. Павсаний. Описание Эллады. Том 1 / Павсаний. - М. : Ладомир, 2002.

9. Платон. Держава / Платон. - Київ. - Основи, 2000.

10. Чернявская Ю.В. Трикстер, или Путешествие в Хаос / Ю. В. Чернявская // Человек. - № 3. - 2004. - С. 37-52.

Размещено на Allbest.ru