Формування іконографії святителя Сильвестра (Малеванського), святителя Василія (Богдашевського) та священномученика Олександра Глаголєва

Размещено на http://allbest.ru

Формування іконографії святителя Сильвестра (Малеванського), святителя Василія (Богдашевського) та священномученика Олександра Глаголєва

Закладна Д.Ю.

Наприкінці XX -- поч. XXI ст. розпочався процес відновлення сакрального християнського живопису. Після проголошення незалежності України почалося повернення до засад християнства і зміна ставлення суспільства до релігії. У контексті нашого інформаційного суспільства, що стрімко розвивається, сакральне мистецтво не завжди встигає динамічно зреагувати на зміни сприйняття сучасної людини. Відповідно, від ізографів потрібні зусилля, щоб ікона ожила, увійшла в життя людини та заговорила із сучасником.

Сьогодні, на думку фахівців, іконописці нерідко створюють ікони бездушні, часом жорсткі й жорстокі. Такий образ не сприяє молитовному стану, відкритості перед Богом, адже ікона призначається, перш за все, для молитви. І тому сучасні ікони поступаються давнім не стільки якістю виконання, скільки духовною наповненістю образу. Найбільш слабкими називають сучасну авторську ікону та нові іконографії, хоча потреба в них великаИстория иконописи VI-XX веков. Истоки. Традиции. Современность / Лилия Евсеева [и др.]. М., 2002. С. 245..

Створення нових іконографій завжди було справою важкою і відповідальною. У сучасній іконописній практиці це, насамперед, створення іконографії святих нового часу. Найбільш великий пласт нової іконографії -- образи новомучеників. Починаючи з 1988 р. був прославлений цілий сонм святих. Лише на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви у 2000 р. було зараховано до лику святих 1154 новомучеників. І завдання найближчого майбутнього -- створення для кожного з них гідної ікони.

У витоків іконографії як напрямку науки лежить праця А.Н. Дідрона «Іконографія. Історія Бога» (1843). У 1890-х рр. іконографії середньовічного мистецтва намагався видати французький медієвіст Е. Маль.

Його започаткування продовжив А. Грабар. У подальшому питанням, пов'язаним з іконографією, присвячували свої праці Ф. Буслаєв, Н. П. Кондаков, М. П. Ліхачов, М. В. Покровський, В. Д. Сарабьянов та ін. Наразі іконографічний метод використовують у своїх дослідженнях І. Л. Бусєва-Давидова, Н. В. Квлівідзе, О. М. Лідов, О. Е. Етінгоф та інші.

За традицією при канонізації кожному святому пишеться ікона, але для багатьох новопрославлених святих іще не знайдено загальноприйнятого образа, а ті ікони, які нині пишуться, не завжди задовольняють своїм естетичним і змістовим наповненням.

Для іконописця найважче знайти гармонію між сталими вимогами та новаторством, яке неминуче в мистецтві, якщо воно живе, адже традиція не базується на мертвому консерватизмі, вона є постійною творчістю, яку надихають слова Святого Письма: Ось, нове все творю! (Одкр. 21:5). Вирішується це протиріччя заглибленням у традицію, вмінням говорити її мовою. Якщо художник, який має талант, до того ж живе церковним життям, глибоко відчує давній сакральний живопис, він, без сумніву, зможе створити щось нове, те, що згодом зможе отримати авторитет взірця.

Одним із церковних навчальних закладів, що наразі переймаються питанням підготовки фахівців сакрального християнського живопису, є Полтавська місіонерська духовна семінарія (ПМДС). Вона є одним із перших духовних закладів, у якому, з благословення єпископа Полтавського і Кременчуцького Филипа (нині митрополит Полтавський і Миргородський), у 2006 р. відкрилося іконописне відділення (з 2018 р. -- Іконописна школа). Інноваційні підходи до підготовки майбутніх художників, впроваджені в освітній процес Полтавської семінарії, покликані сприяти становленню системи їх поглядів, розвитку художнього мислення, активізації творчого потенціалу, формуванню особистісної культури, ціннісної свідомості майбутнього фахівцяДокладніше: Горбань С. Інноваційні підходи до підготовки студентів художніх спеціальностей // Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Вип. 2/2016 (97). Ч. 2. Кременчук, 2016. С. 52-57..

На сьогоднішній день серед робіт викладачів і випускників Полтавської семінарії можна відзначити не лише окремі ікони, а й іконостаси, розписи храмів, створення нових іконографій та іконографічних програм розпису. Географія робіт досить широка: тут не тільки Україна і країни ближнього зарубіжжя, але й Італія, Німеччина, Словаччина, Ізраїль, Греція, в тому числі й Свята Гора Афон, де іконописцями ПМДС прикрашався храм св. Харалампія в Пантелеймонівському монастирі.

Створення нових іконографій і розробка іконографічних програм розпису сакральних просторів є важливою частиною роботи ізографа. Це -- цікава, але й відповідальна творча праця, яка є не менш важливою, ніж саме письмо. Безперечно, в нагоді тут будуть знання, отримані при вивченні «Християнської іконографії» та «Історії та теорії християнського сакрального мистецтва», які є одними з основних предметів у системі навчання сакральному живописуДокладніше: Gorban S. Development of Innovative Disciplinary Complex as a Means of Professional Competence Formation of the Future Painters of Sacred Art // Science, Technology and Higher Education. [Text]: Materials of the XIVth International Research and Practice Conference, Westwood, June 29th -- 30th, 2017 / Publishing Office Accent Graphics Communications. Westwood, Canada, 2017. Р 46-54..

Серед нових іконографій, розроблених у Полтавській місіонерській духовній семінарії, можна назвати ікони «Собор Полтавських святих», «Собор преподобномучеників обителі Мгарської», «Собор святих Кременчуцько-Лубенської єпархії», «Священномученики Адріан і Димитрій Олександрійські», «Святитель Іларіон Полтавський», «Преподобномучениця Олімпіада Козельщанська» та ін.

Також викладачами, студентами та випускниками Іконописної школи ім. преп. Порфирія Кавсокаливіта розроблені та втілені в життя іконографічні програми розписів не лише храмів, а й каплиць, баптистеріїв, трапезних приміщень та ін. Іконописці повинні враховувати, що декорація храмів та сакральних просторів має відповідати певній системі. В основі розташування сюжетів та священних персонажів у православному храмі зазвичай лежить система розпису, розроблена ще у візантійському мистецтві в період Македонського відродження. Ідейним натхненником системи вважається патріарх Фотій I (f 896), який вбачав у храмі образ преображеного християнського Всесвіту.

28 липня 2019 р., в день пам'яті рівноапостольного великого князя Володимира та з нагоди свята Хрещення Русі, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію на площі перед Успенським собором Києво-Печерської лаври. Під час богослужіння відбулося прославлення в лику місцевошанованих святих Київської єпархії з внесенням до Собору святих Київської духовної академії ректорів КДА кінця XIX -- початку XX століття: святителя Сильвестра (Малеванського), єпископа Канівського, святителя Василія (Богдашевського), архієпископа Канівського, сповідника, та професора КДА священномученика Олександра Глаголєва, пресвітераУ день Хрещення Русі в Українській Православній Церкві прославлять трьох нових святих. URL : https ://news.church.ua/2019/07/17/312248.

Іконографія та ескізи ікон новопрославлених святих були розроблені Іконописною школою ім. преп. Порфирія Кавсокаливіта Полтавської місіонерської духовної семінаріїІконографія та ескізи ікон новопрославлених святих у Києві розроблені Іконописною школою ПМДС. URL: http://missia.org.ua/news/1564483019.

Слід відзначити, що період земного життя вищезгаданих святих припадає на кінець XIX -- поч. XX ст. Відповідно, збереглися фотографії або прижиттєві портрети ректорів КДА, що, з одного боку, полегшувало завдання іконописців.

З іншого боку, вважається, що традиційна ікона орієнтована на узагальнений символічний образ, в якому індивідуальні риси святого ледь намічені, з тим щоб він був пізнаваний і виділявся із загального сонму. Тому сьогодні, на думку дослідників, реалістичний портрет та прижиттєві фотографії можуть як допомогти художнику, так і стати певною перепоною до створення ікони святогоИстория иконописи VI-XX веков. Истоки. Традиции. Современность / Лилия Евсеева [и др.]. М., 2002. С. 246..

Перш ніж описати процес формування іконографії святого, варто визначитись із поняттями. Термін «формування» (від лат. formatй) у словнику іноземних мов розглядається як процес, спрямований на надання певної форми, вигляду, закінченості, породження чого-небудь, що відображає його суть. Формувати -- означає утворювати, складати, організовувати, породжувати. Поняття «формування» тлумачиться як дія за значенням дієслова «формувати»; формувати -- надавати чому-небудь якої-небудь форми, вигляду; організовувати, складати, створюватиСоветский энциклопедический словарь: 80 000 [слов] / гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 4-е. М., 1989. 1632 с.. Іконографія в мистецтвознавстві -- це науковий напрямок, предметом дослідження якого є теми та мотиви образотворчого мистецтва. Іконографія займається тлумаченням сюжету, фігур та символів творів мистецтваКвливидзе Н. В. Иконография. URL: http://www.pravenc.ru/text/389052.html. В прикладному значенні іконографія -- система варіантів зображення певного персонажа, події. Таким чином, формування іконографії розуміємо як створення версії зображення (в нашому випадку -- святих), що містить відповідний символізм, покликаний передати внутрішнє наповнення образу.

Робота над створенням священного зображення починається з вивчення житія святого та знайомства з його фотографіями чи портретами за наявності останніх. Виконання ескізів ікон святих було доручено студентам 3-го курсу Іконописної школи. Ескізи виконувалися в техніці гризайль. Монохромна техніка дає можливість уявити картину чи образ у власній кольоровій інтерпретації. Це добре знали видатні художники минулого, тому початковий етап роботи над своїми творами вони вели методом гризайлі.

Художня гризайль розглядається вже як самостійний твір, завданням якого є ствердження естетичної цінності монохромного колориту картини. Говорячи про іконопис, варто відзначити, що як в іконах, так і в монументальному сакральному живописі сучасні ізографи використовують техніку гризайль і як підготовчий етап у роботі над священним зображенням, і як самостійну техніку. Перед нами традиційні поясні зображення. Місцевошанованих святих представлено в притаманному їхньому сану одязі, з відповідними атрибутами та жестикуляцієюСвященнослужители и их священные одежды (облачения) // Закон Божий / сост. прот. Серафим Слободской. М., 1991. С. 618-624; Филатов В. Различные персонажи и их одежды // Реставрация станковой темперной живописи. М., 1986. С. 133-136..

Святителів зображено в рясах і архієрейських мантіях зі скрижалями та клобуках, священномученика Олександра -- в священницьких підризнику, фелоні та єпитрахилі. Підризник символізує хітон Спасителя, а фелонь -- Його багряницю. Єпитрахиль знаменує собою благодать, що дається священнику для здійснення таїнств.

Клобук символізує шолом спасіння (1 Фес. 5:8). Клобук свт. Василія, архієпископа, прикрашає хрест. Мантія, за тлумаченням свт. Германа Константинопольського, символізує янгольські крила та вказує на віддалення від мирського, а скрижалі -- дотримання заповідей Божих.

На грудях у свт. Сильвестра -- панагія, а у сщмч. Олександра -- ієрейський хрест. Прототипом панагії вважаються давні енколпіони (хрести-мощовики). Символіка хреста і панагії відповідає уявленням Церкви про участь Христа і Богородиці у спасінні світу. Лише до Них вірні звертаються зі словами: «Спаси нас». На руках у кожного священнослужителя -- поручі, як нагадування про узи на руках Спасителя та символ співслужіння. Пальці правої руки кожного священнослужителя складені у вигляді початкових та останніх букв імені Ісус Христос -- жест благословення. В лівій руці священномученик тримає потир, що є символом євхаристійного служіння. Свт. Василій в лівій руці тримає Євангеліє.

Рука вкрита одягом на знак благоговіння, що сягає візантійського придворного церемоніалу. Євангеліє -- Слово Боже, проповідниками якого святителі були за життя. Свт. Сильвестр у лівій руці тримає посох -- символ архіпастирського служіння та влади.

Таким чином, символізм жестів та атрибутів є однією з виразних рис особливої мови ікони. Спираючись на ораторську жестикуляцію давнього світу, він став використовуватися в іконі для виконання важливої задачі: передати графічними засобами не лише зовнішній бік зображеного, але й внутрішнє наповнення, його духовний стан. Жест в іконі, на думку О. Клаутової, це образ очищеного від суєти, нескінченно триваючого часу, відданого розумній молитві та спогляданнюКлаутова О. Ю. Жест в древнерусской литературе и иконописи XI-XIII вв. К постановке вопроса // Труды Отдела древнерусской литературы. Т. 25. СПб., 1993. С. 264..

Випускники іконописної школи ім. преп. Порфирія Кавсокаливіта на основі затверджених ескізів написали поліхромні образи святих ректорів КДА. На мантіях святих архієреїв зобразили так звані «джерела», чи «струмені», які символізують вчення Старого та Нового Завітів, проповіді яких святителі присвячують життя.

Традиційно в православному іконописі червоний колір та його відтінки вказують на людську природу або мученицький подвиг, пурпур -- особливе достоїнство, а синій чи зелений спектр відносять до Божественного. Сенс ікони -- явити нам образ Бога, Котрий втілився, чи людини, яка обожилася.

Невипадково червоні, сині, зелені кольори та їхні поєднання традиційно присутні в сакральному живописі, ілюструючи святоотцівську формулу: «Бог став людиною, щоб людина мала змогу стати богом». Відповідно, святителів Сильвестра (Малеванського) та Василія (Богдашевського) представлено в синій та бордовій мантіях, священномученика Олександра Глаголєва зображено у фелоні, яка поєднує вишневий та зелений кольори, що вказує на його мученицький подвиг та пастирське служіння. Новопрославлені святі написані на золотому тлі. На думку дослідників, світло якнайбільше явно являє інобуття ікониИстория иконописи VI-XX веков. Истоки. Традиции. Современность / Лилия Евсеева [и др.]. М., 2002. С. 15.. «У християнському мисленні золото втілює світло і у своєму блиску, і у своєму благородному сяйві (преп. Андрій Критський) »Там само. С. 66..

Отже, завдання іконописців нового покоління полягає у відродженні кращих традицій іконопису, знаходженні гармонії свободи художньої творчості та стійкості традиційних форм ікони, мистецтва і богослов'я, прагненні до сходження на ту висоту, якої досягли в минулому майстри великої традиції ікони. християнство святитель ікона священномученик

Саме тоді ікона, будучи матеріальною, відкриватиме нас не для матерії, а для духу. В зображених на ній ликах ми побачимо преображене буття, світ краси, гармонії та світла, в якому людина та космос знову набувають втраченого райського стану.

Размещено на Allbest.ru