Українська греко-католицька церква у другій половині ХХ століття: історіографічний аналіз

Виклад основного матеріалу

католицький церква національний атеїзм

Переусвідомлення минулого потребує, з одно боку, відваги і копіткої праці, а з іншого - майстерності не стати його заручником. Часто-густо, коли історик поринає у світ пройдешніх подій, він потрапляє в інформаційне поле, яке відмінне від сучасного. Воно підсвідомо накладає на дослідника весь багаж інформації, яка формує в нього загальну картину подій, процесів і явищ.

І професіоналізм вченого полягає в тому, щоб не стати жертвою минулого, не піддатися під його емоції. Сучасний історико-гуманітарний простір потребує особливого очищення від відчуття жертви. Іншими словами, на історика лягає велика відповідальність із написання героїчної історії України, інтерпретації минулого крізь призму подвигів його сучасників.

Однією з яскравих сторінок української історії ХХ ст. є її церковне життя, репрезентантом якого зокрема була Українська греко-католицька церква. Через політичні трансформації епохи, які супроводжувалися жорстокими методами політичного тиску на різні верстви населення, УГКЦ стала єдиною суспільною інституцією, що до останнього відстоювала право людини на свободу, волевиявлення і, зрештою, на життя.

Відродження систематичних і ґрунтовних досліджень з історії Української греко-католицької церкви розпочалися на початку 1990-х рр. Історики В. Коцур та А. Коцур пов'язували це з "новим підходом до аналізу документів керівних органів КПРС" [15, с. 463], запитом суспільства на розкриття злочинних дій радянської влади проти народу, а також формуванням національного вектору в українській історичній науці. Оцінка суспільством УГКЦ, викликана героїзмом її духовенства і чернецтва в радянську добу, поступового почала набувати наукового розголосу. Церква перестала бути "шкідливим елементом" в житті населення, "розсадником буржуазного націоналізму" тощо. А це, у свою чергу, дало поштовх зміні "парадигми релігійного дискурсу" [32, с. 79], яка, на думку Т. Шевченко, розпочалася зі здобуттям Україною незалежності і триває донині.

Так, на початку 1990-х рр. лише на сторінках "Українського історичного журналу" з'явився ряд ґрунтовних наукових розвідок, присвячених церковно-релігійній тематиці в радянську добу. Їхні автори, серед яких Ю. Курносов, О. Субтельний, В. Ковалюк, Л. Шевченко, О. Уткін, О. Лисенко, В. Сергійчук та інші, на підставі розсекречених документів уперше почали вводити до наукового обігу маловідомі факти з історії церковного життя в СРСР. Спільною рисою всіх публікацій було, водночас, акцентування уваги на незадовільній історіографічній базі проблеми й актуалізація її перед науковцями. Зокрема, ішлося про вивчення церковних процесів у контексті розробки краєзнавчих досліджень і праць із регіональної історії. Так, у 1990 р. на цьому наголошував Ю. Корносов у своїй публікації, присвяченій радянізації західноукраїнських земель. У 1992 р. про це писала Л. Шевченко у статті про культурно-ідеологічні процеси в УРСР. Ці вчені запропонували своєрідний перелік актуальних питань, які потребували першочергових відповідей. Серед них - масштаби гуманітарної кризи, викликаної реформуванням культурного простору західних областей Української РСР; вивчення наслідків репресій проти духовенства регіону; наслідки антицерковної кампанії на рівні окремих населених пунктів тощо [16, с. 8087; 33, с. 39-48].

У 1996 р. на необхідність оприлюднення архівних документів про антицеркву політику радянського уряду в західноукраїнському регіону вказував В. Сергійчук. Першочергово, він писав про потребу оприлюднення наслідків репресивних заходів, здійснених стосовно УГКЦ: "Нещодавно відкриті спецсховища дають можливість прослідкувати хроніку трагедії греко-католиків..., коли більшовицька Москва організувала руками самих українців ліквідацію власної церкви на Львівському псевдособорі в 1946 р." [29, с. 101]. У своїх подальших дослідженнях на тему історії греко-католицької церкви в радянську добу, учений також постійно наголошував на маловідомих сторінках із греко-католицького "підпілля", яке функціонувало в умовах її "катакомбного" існування. Зокрема, В. Сергійчук наполягав на необхідності детального вивчення репресій проти греко-католицьких єпископів, священиків і монахів. Для нього це ще й нині залишається "білою плямою" в українській історіографії, яку історик намагається заповнити виданням різного роду збірників документів [17; 19; 25; 30]. Через опубліковані документи, їхній аналіз, В. Сергійчук зайнявся висвітленням ідеологічного, правового та політичного стану державної церковно-релігійної кампанії, спрямованої проти Української греко-католицької церкви в СРСР і її очільників.

Відродження наукових досліджень з історії УГКЦ на початковому етапі незалежності України пов'язане також із прізвищами І. Паславського, П. Панченка, К. Панаса, Ю. Калініна, В. Лубського, Л. Василенка, В.І. Каржа [22, с. 15-20; 23; 21; 14]. Власне їм належать також і перші фундаментальні монографічні роботи, у яких висвітлювалися проблеми, пов'язані з ліквідацією греко-католицької церкви в УРСР, підпільним існуванням її структур і кліру, масштабами репресій проти нього тощо. Написанням таких робіт займалися як світські вчені, так й історики з клерикального середовища. У 1992 р. греко-католицький священик, викладач Львівської духовної семінарії К. Панас опублікував монографію під назвою "Історія Української Церкви". Це була, по суті, перша фундаментальна робота з історії церкви в Україні, видана після розпаду СРСР. Написана вона була на основі глибокого аналізу історіографічної бази дорадянського та радянського періоду, а також на основі робіт, які виходили в еміграції. Автор зумів висвітлити у своїх праці ключові факти, події і явища з життя греко-католицького духовенства, чернецтва, вірян, а особливо - єпископату, протягом 1939-1991 рр. Для автора монографії, без об'єктивного вивчення історії греко-католицької церкви в умовах радянської антирелігійної кампанії ".неможливо об'єктивно розглядати історії України." [21, с. 10].

У руслі актуалізації наукових досліджень з історії українського греко-католицизму в радянську добу варто розглядати вихід у світ монографії провідного наукового співробітника Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України (м. Львів) І. Паславського. Щоправда, його працю "Між Сходом і Заходом. Нарис з культурно-політичної історії української церкви", яка вийшла друком у 1994 р., варто вважати лише початком фундаментальних досліджень греко-католицької церкви. Ініціатор її видання "Фонд духовного відродження ім. митрополита А. Шептицького", по-суті, через її видання започаткував цілий цикл публікацій, присвячених історії однієї з численних конфесій на українській церковно-релігійній карті.

Уже в середині 1990-х рр., намагаючись проаналізувати потужний пласт літератури і джерел для написання своєї монографії, І. Паславський змушений був констатувати: "Греко-католицька традиція ще не знайшла гідного поціновування в українській історичній науці" [23, с. 10]. Причиною такої констатації автор вважав несприятливу в державі ситуацію для розвитку історіографії УГКЦ. Натомість, намагаючись пояснити суть масштабу репресій у СРСР стосовно греко-католицької церкви протягом 1939-1989 рр., учений, на підставі опрацювання доступних джерел, зробив такі висновки: "Про те, що православ'я і комунізм однаково служили ідеологічним прикриттям російському месіанізму особливо свідчить церковна політика [.] зокрема в Галичині..Протягом неповного року, з квітня 1945 по березень 1946 р. була фактично ліквідована ціла помісна церква цілого народу (5 млн вірних)." [23, с. 17-18].

При вивченні місця й ролі Української греко-католицької церкви в умовах масштабного радянського терору та антицерковної кампанії не можна обминути роботу українського історика, професора, дослідника суспільно-політичних процесів у вітчизняній новітній історії, провідного наукового співробітника Центру інформаційно-бібліотечних технологій Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України П. Панченка. У 1993 р. за його авторством вийшла монографія "Релігійні конфесії в Україні (40-ві - початок 90-х рр.)". Її виданням учений намагався показати, що українська церковна історія загалом, а разом із нею та вивчення окремих конфесій, у тому числі й УГКЦ, потребує відродження. Заявляючи, що вже з кінця 1940-х рр. радянський уряд здійснив тотальний наступ на "святая-святих" українського народу - Церкву, він, тим самим, актуалізує необхідність детального вивчення наслідків цієї трагедії [22, с. 15-20].

Поряд із цими роботами слід відзначити й появу ряду наукових розвідок, присвячених ліквідації УГКЦ у березні 1946 р., греко-католицькому підпіллю, біографічним нарисам тощо. Їхніми авторами були вчені з різних наукових центрів України, зокрема - зі створеної у 1992 р. недержавної науково-дослідної структури під назвою Інститут історії церкви (ІІЦ), який нині є складовою Українського Католицького Університету (м. Львів). Із самого початку він був створений із метою реалізації проекту "Образ сили духу: жива історія підпілля Української греко- католицької церкви 1946-1989 рр." Його натхненником та основоположником був випускник Гарвардського університету, а нині єпископ УГКЦ Борис Гудзяк. На вітчизняному історичному науковому просторі працівники Інституту заклали серйозний фундамент у відродження й модернізацію досліджень з історії Української греко-католицької церкви. Вивчення радянського періоду в історії УГКЦ, як зазначила сучасний історик Т. Пастушенко, ". зосереджується на систематичному зборі й критичному аналізі усних свідчень про релігійне життя греко-католиків в підпіллі. На сьогоднішній день Інститут історії церкви має найбільший досвід і найкращу матеріальну базу, апробовану методику збору, збереження й документального оформлення усних свідчень" [24, с. 232].

На матеріалах Інституту впродовж 1990-х, а особливо - протягом останніх років, написано десятки серйозних наукових розвідок з історії греко-католицького підпілля в радянську добу, біографічних нарисів, присвячених митрополиту А. Шептицькому, патріархові Й. Сліпому й іншим єпископам, священикам і монахам греко- католицької церкви, які були репресовані, вивезені, ув'язнені радянськими силовими структурами. Їхніми авторами були О. Турій, Б. Гудязк, Я. Глистюк [7, с. 60-81; 6, с. 154-168; 31], С. Гуркіна [8, с. 99-110; 9, с. 265-282; 10, с. 56-59; 11, с. 313-334], Б. Прах [26, с. 204-214; 27; 28]. У 2012 р. на матеріалах інститутського архіву С. Гуркіна захистила кандидатську дисертацію, присвячену післявоєнному періоду в історії Львівської архієпархії [12]. Особливість і новизна роботи полягала в тому, що вперше у вітчизняній історіографії новітньої доби було зроблено комплексний підхід до вивчення ліквідації УГКЦ і технології "анти уніатської" кампанії в Радянському Союзі. Через опрацювання кримінальних справ репресованого духовенства, чернецтва та єпископату, мемуарної літератури, матеріалів усної історії, дослідниці вдалося показати й "стратегію виживання греко-ка- толицького духовенства та початки творення Церкви в катакомбах" [13, с. 12-15].

Окрім того, у своїх наукових розвідках С. Гуркіна на підставі усноісторичних джерел зуміла заглибитися в проблему і технологію функціонування греко-католицького підпілля, відстоювання або ж не відстоювання її духовенством у 1945-1946 рр. права на існування УГКЦ [8, с. 99-110; 9, с. 265-282]. Доволі сміливим кроком дослідниці стала актуалізація існуючого в СРСР підпільного церковного правового поля для діяльності підпільних греко-католицьких єпископів [10, с. 56-59].

У 2016 р. на архівних документах Інституту історії церкви Українського католицького університету написали кандидатські дисертації К. Будз та О. Маслій [18]. Знаковими подіями в Інституті стали заходи, приурочені до 150-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького та 125-річчя з дня народження патріарха Йосипа Сліпого. Окрім того, у світ вийшли й публікації співробітників Інституту, присвячені радянському періоду в історії УГКЦ. Зокрема, слід відзначити роботи Т. Бублика, у яких ішлося про участь греко-католиків у легалізації своєї церкви в 1980-х - початку 1990-х рр. та еволюцію відносин між УГКЦ і радянською владою протягом 1985-1989 рр. Окремі публікації мали біографічний характер і були присвячені єпископам А. Шептицькому, Й. Сліпому та В. Стернюку, К. Шептицькому [2, с. 206213; 5, с. 152-157; 4, с. 151-155; 36, с. 53-59; 3, с. 152157; 20, с. 117-126].

Широкий спектр сучасних історичних досліджень про УГКЦ у радянську добу пов'язаний також із інтересом до цієї проблематики зарубіжних учених із Канади, США, Англії, Німеччини, Польщі тощо [42; 38; 47, с. 405-430]. До них можна віднести й вихідців з України, які публікували свої роботи за кордоном. Серед них варто відзначити канадського історика українського походження Б. Бацюр- ківа. Його монографію "Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939-1950)" було присвячено комплексному підходу до висвітлення "законодавчого" підґрунтя ліквідації Української греко-католицької церкви в СРСР. Автором проведено чіткі паралелі між репресивною антиунійною політикою в "досталінську" і "сталінську" добу, зроблено наголос на "інструменталізації РПЦ радянськими органами держбезпеки" тощо [35].

Серед наукових розвідок західних учених є чимало тих, які опосередковано присвячені церковній історії, чи УГКЦ в Радянському Союзі. До них варто віднести роботи Дж. Армстронга "Український націоналізм. Факти і дослідження" [1], П.-Р. Магочі - американсько-канадського історика українського походження - із його фундаментальними працями з історії України та Підкарпатської Русі [40, с. 49-55; 41, с. 305-391]. Так, останній зумів дати синтезований аналіз церковній політиці в УРСР загалом і Закарпатті зокрема. До речі, грека-католицька проблематика у його роботах виходила за межі Львівської та Мукачівської єпархій. Учений зумів показати масштаби і глобальність радянської антирелігійної кампанії на території словацько-чесько-українського порубіжжя. Сталінську національну політику він назвав "параноїдальною", яка зводилася до запровадження "тоталітарної поліцейської держави" з широкими функціями силових структур [41, с. 315]. Проте в українській історіографії до праць П.-Р. Магочі ставляться критично, оскільки окремі історики вважають їхній зміст емоційно-наповненим, а українську проблематику дещо викривленою.

Багато досліджень зарубіжних учених присвячено також на перший погляд доволі вузькій, а водночас - чи не найактуальнішій проблематиці - виживанню населення в умовах систематичного ідеологічного тиску у СРСР на релігійну сферу. Це дає змогу простежити механізми функціонування підпілля українських греко-католиків, виокремити його із загальної конфесійної карти соціалістичних республік. Обґрунтовуючи необхідність таких досліджень, американський історик, фахівець із вивчення історії Росії й Радянського Союзу Г. Янг у вступі до однієї зі своїх монографій відзначала: "Хоча ми багато знаємо про те, як діяла більшовицька пропаганда, як здійснювалися переслідування духовенства та мирян, захоплення церковної власності, однак ми мало знаємо про долі людей, яких переслідували, і як вони відповіли своїм переслідувачам" [45, с. 307]. У сучасній вітчизняній і зарубіжній історіографії такий підхід до вивчення минулого актуалізував вивчення соціальної історії. Так, лише в англомовній радянології ця тематика зайняла окрему нішу, яка представлена працями Ш. Фіцпатрік, Р. Суні, Дж. Кіпа, О. Юрчака, К. Ваннер тощо [37, с. 1-14; 43, с. 57-64; 39, с. 89-100; 46, с. 480-510; 34; 44, с. 1-26].

Таким чином, комплексний підхід до історії вивчення Української греко-католицької церкви в радянську добу дає можливість засвідчити, з одного боку, систематичність розвитку таких досліджень протягом другої половини ХХ - на початку ХХІ ст. З іншого боку - вказує на антропологію наукових досліджень, яка залежала від різних суспільних і політичних процесів вказаної доби. Уже у 1940-х рр. розпочався активний процес формування основних напрямів дослідження, що було зумовлено ге- ополітичними змінами на початку Другої світової війни та їхніми наслідками для інформаційного простору західноукраїнських земель. У той час відбувся процес виокремлення основних наукових центрів із вивчення історії УГКЦ. Його формували представники української наукової еміграції, як із середовища духовенства, так і світського (А. Пекар, Є.-Ю. Пеленський, І. Патрило, І. Назарко, М. Ваврик, В. Ленцик та ін.). У післявоєнну добу і другу половину ХХ ст. церковна проблематика набула зацікавлення в англомовному середовищі й загалом у зарубіжній історіографії американських, німецьких, польських, англійських науковців.

Список використаних джерел

1. Армстронг Дж. Украинский национализм. Факты и исследования / Дж. Армстронг. М.: ЗАО Центрополиграф, 2008.

2. Бублик Т. Т. Відродження УГКЦ (1988-1991): проблематика міжконфесійних протистоянь / Т. Т. Бублик // Наукові праці іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. 2011. Вип. 30. С. 206-213.

3. Бублик Т. Т. Діяльність патріарха Йосифа Сліпого щодо легалізації УГКЦ у світлі радянських документів (1960-1980-ті роки) / Т. Т. Бублик // Наукові праці іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. 2013. Вип. 37. С.152-157.

4. Бублик Т. Т. Еволюція стосунків греко-католиків з радянською владою (1985-1989) / Т.Т. Бублик // Гілея: науковий вісник. 2014. Вип. 87. С. 151-155.

5. Бублик Т. Т. Участь греко-католицького мирянства у русі за легалізацію УГКЦ: на прикладі діяльності Комітету захисту УКЦ (середина 1980-х - початок 1990-х рр.) / Т. Т. Бублик // Наукові праці іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. 2012. Вип. 32. С. 152-157.

6. Глистюк Я. Греко-католицьке чернецтво в релігійному житті України. 1939-1998 / Я. Глистюк, О. Турій // Католицька Церква в Україні: 2001-й рік. Статистика, аналізи коментарі. К.: Кайрос, 2001. С. 154-168.

7. Гудзяк Б. Ієрархія та духовенство Української Греко-Католицької Церкви в підпіллі. 1946-1989 / Б. Гудзяк, О. Турій, С. Гуркіна // Католицька Церква в Україні: 2001-й рік. Статистика, аналізи, коментарі. К.: Кайрос, 2001.- С. 60-81.

8. Гуркіна С. "Образ сили духу": греко-католицьке духовенство Львівської архиєпархії після Другої світової війни і проблема персоніфікації релігійних переконань та Идентичности / С. Гуркіна // Україна модерна. 2007. Ч. 11. C. 99-110.

9. Гуркіна С. Дві долі: греко-католицьке духовенство і радянська влада / С. Гуркіна // Схід /Захід: історико-культурологічний збірник. Спеціальне видання: Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень. 2008. Вип. 11-12. C. 265-282.

10. Гуркіна С. До питання про церковний провід Греко-католицької Церкви у 1945-1989 роках / С. Гуркіна // "Катакомбна церква" (двадцятиліттю виходу Української Греко-католицької Церкви з підпілля присвячується): Статті і матеріали. Л.: Логос, 2009. С. 56-59.

11. Гуркіна С. Напередодні офіційної ліквідації: архипастирська діяльність митрополита Йосифа Сліпого в листопаді 1944 - квітні 1945 року / С. Гуркіна // Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. 2015. Число 7. С. 313-334.

12. Гуркіна С. Греко-католицьке духовенство Львівської архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944-1950 рр.): дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / С. В. Гуркіна; Львівський національний університет імені Івана Франка. Л., 2012.

13. Гуркіна С. Греко-католицьке духовенство Львівської архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944-1950): автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 - Історія України / С. В. Гуркіна; Львівський національний університет імені Івана Франка. Л., 2012.

14. Калінін Ю. А. Греко-католицька церква: історія і сучасність. Конспект лекцій / Ю. А. Калінін, В. І. Лубський, Л. М. Василенко та ін. К.: КГУ,1992.

15. Коцур В. П. Історіографія історії України: Курс лекцій / П. Коцур, А. П. Коцур. Чернівці: Золоті Литаври, 1999.

16. Курносов Ю. О. Возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР / Ю. О. Курносов // УІЖ. 1990. № 2. С. 80-87.

17. Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянських органів державної безпеки ; заг. ред. В. Сергійчук. К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. Т. 1.

18. Маслій О. Д. Жіночі чернечі спільноти УГКЦ у Галичині (19461989 рр.): автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 - "Історія України" / О. Д. Маслій; Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2016.

19. Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939-1944 рр.) / Упоряд. С. Кокін та ін. К.: Українська Видавнича Спілка, 2005.

20. Митрополит Андрей Шептицький та духовенство Львівської архі- єпархії в умовах радянської влади (1939-1941) // Збірник наукових статей за матеріалами V наукової конференції "Держава і Церква в новітній історії України", 19-20 листопада 2015 р. Полтава: ТОВ "АСМІ", 2015. 117-126.

21. Панас К. Історія Української Церкви / К. Панас. Львів: Трансін- тех, 1992.

22. Панченко П. П. Релігійні конфесії в Україні (40-ві - початок 90-х рр.) / П. П. Панченко. К.: [б.в.], 1993.

23. Паславський І. Між Сходом і Заходом. Нарис з культурно-політичної історії української церкви / І. Паславський. Львів: Стрім, 1994. 144 с.

24. Пастушенко Т. В. До створення української асоціації усної історії / Т. В. Пастушенко // УІЖ. 2007. № 3. С. 230-235.

25. Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки 1939-1987: У 2-х т. ; заг. ред. В. Сергійчук. К.: ПП Сергійчук М. І., 2012. Т. 1.

26. Прах Б. Репресії супроти греко-католицького духовенства Переми- ської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини (1939-1947) / Б. А. Прах // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Історичне релігієзнавство. 2012. Вип. 7. С. 204-214.

27. Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Біографічні нариси (1939-1989). / Б. Прах. Л.: Вид-во Українського католицького університету, 2015. Т. 1.

28. Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Документи і матеріяли (1939-1950) / Б. Прах. Л. : Вид-во Українського католицького університету, 2015. Т. 2.

29. Сергійчук В. І. Греко-католицька церква в 1944-1991 рр. / В. І. Сергійчук // УІЖ. 1996. № 4. С. 101-114.

30. Сергійчук В. І. Нескорена церква: подвижництво греко-католиків України в боротьбі за віру і державу / В. І. Сергійчук. К.: Дніпро, 2001.

31. Церква мучеників / Упоряд. О. Турій. Л.: Свічадо, 2002.

32. Шевченко Т. Релігійний дискурс української радянської та національної історіографій: контраверсії спадкоємності / Т. Шевченко // Історіографічні дослідження в Україні. 2014. Вип. 24. С. 73-96.

33. Шевченко Л. А. Культурно-ідеологічні процеси в Україні у 4050-х рр. / Л.А. Шевченко // УІЖ. 1992. № 7-8. С. 39-48.

34. Юрчак А. Это было навсегда, пока не кончилось. Последнее советское поколение / А. Юрчак. М.: Новое литературное обозрение, 2014.

35. Bociurkiw B. The Ukrainian Greek Catholic Church and the Soviet State (1939-1950) / В. Bociurkiw. Edmonton ; Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1996.

36. Bublyk T. Volodimir (Szternyuk) pьspцk (1907-1991) fopapi szolgalata / T. Bublyk // A remйnysйg profйtai. Kфzйpйs Kelet-Europai hitvallok, vйrtanьk a XX. Szazadban / Kдfer Istvan, ed. Piliscsaba- Esztergom, 2009. S. 53-59.

37. Fitzpatrick S. Introduction // Stalinism: New directions / Ed. by S. Fitzpatrick. New York ; London: Routledge, 2000. P. 1-14.

38. Hatagida I. "Szpieg Watykanu" Kaplan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977) / I. Hatagida. Warszawa: Instytut Pamiзci Narodowej, 2014.

39. Keep J. Old controversies, new approaches // A. Litvin, J. Keep. Stalinism: Russian and Western views at the turn of the millennium. Londres ; New York: Routledge, 2005. P. 89-100.

40. Magocsi Paul R. The Rusyn-Ukrainians of Chechoslovakia. A Historical Survey / Paul Robert Magocsi. Wien: Novographic, 1983.

41. Magocsi Paul R. With their backs to the mountains: a history of Carpathian Rus' and Carpatho-Rusyns / Paul Robert Magocsi. Budapest ; New York: CEU PRESS, 2015.

42. Prus E. Wladyka Swietojurski: rzecz o arcybiskupie Andrzeju Szeptyckim (1865-1944) / E. Prus. Warszawa: Instytut Wydawniczy Zwiazkow Zawodowych, 1985.

43. Suny R. G. Reading Russia and the Soviet Union in the twenties century: How the "West" wrote its history of the USSR // The Cambridge history of Russia. Vol. III: The twentieth century / Ed. by R. G. Suny. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. P. 57-64.

44. Wanner C. Introduction / Catherine Wanner // State Secularism and Lived Religion in Soviet Russia and Ukraine / Ed. by Catherine Wanner. New York: Oxford UP, 2012. P. 1-26.

45. Young G. Power and the Sacred in Revolutionary Russia: Religious Activists in the Village / Glennys Young. Pennsylvania: Pennsylvania State University Press, 1997.

46. Yurchak A. Soviet Hegemony of Form: Everything Was Forever, Until It Was No More / Alexei Yurchak // Comparative Studies in Society and History. 2003. Vol. 45.No. 3. P. 480-510.

47. Ziкba A. Szeptycki w Europie Hitlera / A. Ziкba // Prawda historyczna a prawda polityczna w badaniach naukowych. Krakow: Wydawnictwo Aureus, 2013. S. 405-430.

Размещено на Allbest.ru