Дружина як "посудина" чоловіка в 1 Солунян 4:4. Критика та заперечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДРУЖИНА ЯК «ПОСУДИНА» ЧОЛОВІКА В 1 СОЛУНЯН 4:4.

КРИТИКА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Степанченко С.В.,

науковий співробітник Центру дослідження релігії, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (Україна, Київ)



Мета статті критично проаналізувати та висунути можливі заперечення та контраргументацію щодо інтерпретації метафори «посудина» у розумінні «дружина» в тексті 1 Солунян 4:4. Методологія: аналіз інтерпретації метафори «посудина». Основні одержані результати: у статті здійснено критичний аналіз аргументацій прочитання метафори «посудина» з посиланням на дружину чоловіка. Також в якості контраргументації запропоновано дванадцять заперечень щодо такого розуміння тексту.

Ключові слова: посудина, дружина, здобувати, ктаабаї.

текст солуняни дружина посудина

Purpose of the article: critically analyze and propose possible objections regarding the interpretation of metaphor «vessel» in the sense of «wife» in the text of 1 Thessalonians 4: 4. Methodology: analysis of the interpretation of the metaphor «vessel». The main results obtained: the article critically analyzes the arguments of reading the metaphor of the vessel with reference to the wife of the husband. There are also twelve objections to this understanding.

Keywords: vessel, wife, okevoq obtain, ктааваї.



1. Літературна залежність та спільний автор з 1 Петра.

При ближчому аналізі паралелі з 1 Петра 3:7 не є переконливими. Дружина тут не відноситься до «посудини» чоловіка, як це у 1 Сол. 4:4. Більше того, багато хто погоджується, зокрема Пол Ахтмайєр [3, с. 217]., С. Біг [15, с. 155]., Дж. Келлі [33, с.169]., Дж. Міхаеліс [40, с.159]. та Дж. Харт, що порівняльний прикметник ac0єvєcтєpф «слабший», означає, що в даному контексті чоловік теж посудина і тому можна виключити ідею, що Павло міг назвати жінку «посудиною» чоловіка в 1 Сол. 4:4. [32, с. 65]. Таким чином скєйо^ не є синонімом «дружина».

Також тут треба вказати, що деякі автори, зокрема, Ф. Брюс [17, с.83], та Дж. Каррас зауважують, що скєйо^ в 1 Петра стосується не стільки слова «дружина» стільки ідеї «тіла» в загальному значенні [18, с. 309].

Стосовно ідеї про залежність 1 Сол. та 1 Петра, спираючись на спільного автора, Силуана, або літературний зв'язок, ці ідеї були справедливо відкинуті [3, с. 349-350].. Навіть якщо припустити якесь загальне джерело для 1 Сол. і 1 Петра, все одно, заснований на ньому аргумент що скєйо^ в 1 Сол. 4:4 говорить про дружину залишається не переконливим, зокрема з двох причин, по перше, 1 Петра, як ми побачили не використовує слово скєйо^ як синонім для слова «дружина», а має на увазі тут також і чоловіка, тобто чоловік теж є посудиною, скєйо^. По друге, як вказує Селвін, скєйо^ можна інтерпретувати в 1 Солунян як «тіло» і в світлі цього читати 1 Петра 3:7. Тому що датування цих двох послань вказують більше саме на такий порядок прочитання [45, с. 187].

Гопельт запропонував звернути увагу на спільну мову, називаючи її «мовою ранньої традиції» між 1 Сол. 4:4 та 1 Петра 3:7 [25, с. 262], він наводить приклад:

Але, він не враховує того, що його оцінка будується на декількох окремих термінах в дуже близькому контексті, а не на серії паралелей в більш ширшому контексті між 1 Солунян 4:1-8 та 1 Петра 3:1-7. Крім цього, слід враховувати те, що ці два тексти взяті з двох різних джерел, перший з так званого «кодексу святості», а 1 Петра 3:1-7 належить до Haustafel, або соціального кодексу [47, с. 87].

На поверхневість точок дотику між запропонованими термінами Гопельтом та на необов'язкову близькість в концептуальному плані вказує ще й те, що ці терміни зазвичай використовуються обома авторами, і контекст в якому вони зустрічаються, різний, та як зауважив Ахтмайєр, тут більше можна спостерігати в загальному мову Павла [3, с. 217].

2. Зв'язок з паралельним текстом 1 Коритян 7:2.

Стосовно паралельного тексту 1 Коритян 7:2 та його зв'язку з 1 Солунян 4:4 можна висунути низку заперечень, а саме:

Банзен зауважив, що якщо розглядати 1 Коритян 7:2 в ширшому контексті всього сьомого розділу, то стане очевидно що рекомендації Павла тут стосуються самотності, в той час як в 1 Сол. 4:4 рекомендації відносяться до одруження [5, с. 336].

Також, що очевидно для 1 Коритян 7, в певній мірі Павло закликає одружуватись, як спосіб виходу пристрасті, яку неможливо контролювати. В тексті же 1 Солунян 4:4-5 навпаки, мова йде про те, що одруження треба відділити від мотивації пристрасті.

Відповідно до досить поширеної думки, що Павло очікував швидкий прихід Христа в 1 Коритян, Фурніш зауважує, «який сенс брати на себе відповідальність і заводити сім'ю, якщо ось ось відбудуться радикальні зміни?» [32, с. 85]. Якщо припустити, що це традиційне розуміння відповідало дійсно настроям Павла, тоді різниця між листами до Солунян і до Коритян в питаннях шлюбу суттєва, оскільки в 1 Солунян теж присутня ідея швидкої паруссії, але, на відміну від 1 Коритян закликає до шлюбу.

Отже, якщо 1 Солунян слідує тій самій есхатологічній перспективі і настроям що і 1 Коритян, тоді маловірогідним є те, щоби Павло закликав Солунян одружуватись Стосовно дискусії щодо есхатологічних поглядів Павла і зокрема в 1 Коритян 7 та 1, 2 Солунян: Caid G. New Testament Theology. ed. L. D. Hurst; Oxford: Clarendon, 1994; Witherington III B. Jesus, Paul, and the End of the World: A Comparative Study of New Testament Eschatology (Downers Grove, Ill.: InterVarsity, 1992); Deming, W. Paul on Marriage and Celibacy (SNTSMS 83; Cambridge: Cambridge University Press, 1995; Fee G. The First Epistle to the Corinthians (NICNT; Grand Rapids: Eerdmans, 1987); Moore A. The Parousia in the New Testament (NovTSup 13; Leiden: Brill, 1966); Morris L. The First Epistle of Paul to the Corinthians (rev. ed.; TNTC 7; Grand Rapids: Eerdmans, 1988)..

Далі, Брюс вказав на ще одну важливу відмінність. Відповідно до цієї інтерпретації 1 Сол. 4:4, виглядає так, що ставлення Павла до жінки принизливе [20, с. 83], а це суперечить погляду вираженому в 1 Коритян, зокрема в 7:3-4

Стосовно лексичної подібності, то тут ми бачимо лише два займенника, які спільні для обох текстів, це єкасто^ та єаитоц. В таких умовах не можна говорити про лексичну подібність.

Баумерт [10, с. 22], Фі [23, с. 279], Гарланд [35, с. 353], та багато інших стверджують, що дієслово еую в 1 Кор. 7:2 не може відноситись до шлюбу або до того, як одружуватись, це є евфемізмом для статевого акту. Іншими словами Павло не говорить в 1Кор. 7:2 що чоловіки повинні бути одружені, або повинні одружуватись, як це в 1 Сол. 4:4, але те, що кожен одружений чоловік повинен «мати сексуально» свою власну дружину [30, с. 162], [44, с. 61], [52, с. 134].

3. Біблійні та екстрабіблійні джерела.

Стосовно посилання в Біблійних та екстрабіблійних джерелах на дружину як на «посудину» виникає декілька проблем.

По перше, равиністичні паралелі:

- Записані століттями пізніше текстів Павла.

- Написані вони були на івриті, а не на грецькій.

- Фіксують форму юдаїзму, яка брала свій початок, в кращому випадку під час служіння Павла.

- Виражають принизливе ставлення до жінок, що важко зв'язати з поглядами Павла, наприклад в таких текстах 1 Кор. 7:3-4; Єф. 5:25; Кол. 3:19.

- Занадто вибірково слово «посудина» вживається в цих текстах. В одних контекстах це може бути людина, як Божественне створіння, в інших вказівка на специфічний людський орган. Безліч таких прикладів наведені в статті Мак Гі [39, с. 87].

- Вказують здебільшого не на «дружину», а в цілому на жінку, як на сексуальний об'єкт, або навіть на жіночий статевий орган [22, с. 610]

По друге:

- Навряд чи Солуняни знали і розуміли іврит.

Тому, існує дуже маленька вірогідність того, що солунські язичники могли віднайти концептуальні зв'язки на основі лексики, зокрема те, що слово скєйо^ могло викликати у них асоціації чи алюзії на єврейські тексти чи концепти.

- Як стверджують Говард Маршал та Ванамей- кер, враховуючи те, що Павло однаково добре володів обома мовами, і грецькою і івритом[50, с. 162], і з огляду на характер його листів, які писались з певної причини, тобто оказіональні, він не використав би фігуру мови, яка була б невідома його аудиторії, і як відомо, була здебільшого грекомовною [37, с. 109]. Більш вірогідніше виглядає, що Павла писав з урахуванням їх мовної обмеженості.

- Навіть якщо припустити, що Павло міг роз'яснювати певні концепти новонаверненим язичникам в новоутворених Церквах, як це наприклад відомо про Коринфську та Ефеську Церкви, де Павло провів досить часу. Але час який провів Павло в Солунах, відповідно до 17 розділу книги Дій, був занадто обмежений для того, щоб прояснити всі необхідні теми.

- Сам факт того, що вигнання Павла відбулось спонтанно, неочікувано, говорить про те, що вірогідно Павло не встиг реалізувати заплановані настанови для нової Церкви.

По третє,

- Єдиний текст який можна однозначно вважати що він був написаний раніше Павла і міг вплинути на його думку, це текст Приповісті 5 розділ. Але, насправді в цьому тексті не використовується слово скєцо^ жодного разу.

- Також, як вірно зауважив Росс, єврейські метафори та образи в цьому тексті рухаються в іншому напрямку, ніж це можна побачити в 1 Сол.4:4 [43, с. 15]. Зокрема в приповістях дружина зображується в якості вмістилища чи колодязя, це означає що дружина повинна бути джерелом задоволення, а не просто засобом збереження чи перенесення цього задоволення. Таку ж думка висловлюють Елгвін та Кроуфорд, що в даному тексті жінка зображена як джерело води з якого п'ють, а не посудина де вона зберігається [48, с. 112-112], [26, с. 613].

- Таким чином ми бачимо, що текст приповістей на відміну від равиністичних паралелей та тексту 1 Солунян, не має на увазі що дружина чоловіка це лише посудина, або інструмент, який він використовує для задоволення своїх сексуальних потреб.

4. Вживання виразу у^аїка ктасваї.

Випадки вживання цієї фрази, яких всього п'ять, аж ніяк не говорять що цей вираз був загальновживаним та відомим.

Навпаки, відома та загальновживана ідіома в грецькій мові для ідеї одруження це фраза уотаїка Хофєіу буквально «взяти дружину», вона зустрічається приблизно 95 раз в Біблії. Для давньоєврейської це ви вираз к.^р Рр[12, с. 775], [31, с. 1392].

Наведемо декілька прикладів:

Мр. 12:20

«єпта айєХфоі рсау- каі о прйто<; єХаРєу уотаїка каі апо0^скам ойк афркєу спєрца-»[41].

«Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей»[1].

Лев. 21:7

«ушаїка п6pvnv каі РєРрХшцст^ ой Хрцуоугаї каі уотаїка єкрєрХрцєу^ апо ау5ро<; айтр? аую<; єстщ тф кирію 0єф айтой» [46].

«Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого» [1].

[4] «к$р тор іпРРр РК ^рпп ІЖр ГП^р ПК'^гІ `рК ⁷Р|Л рік РКРіД»

Приклади які наводяться з книги Рут, Сираха та Псевдо Менандра і Ксенофонта, насправді при ближчому аналізі не можуть бути аргументом на користь інтерпретації, яку вони захищають, оскільки підмет для ктаоцаї в цих прикладах не скєво^, а просто ім'я Рут, або особовий займенник аитп або ж увур.

5. Заперечення.

Отже, з попереднього огляду видно, що аргументація на користь прочитання «посудини» як дружини малопереконлива. Окрім цього, можна висловити дванадцять суттєвих заперечень, які унеможливлюють таке прочитання тексту.

1. З корпусу текстів Павла не до кінця зрозуміло, з одніє сторони він забороняє целібат [38, с. 138], але з іншої сторони є тексти де він вважає це бажаним [29, с. 182]. З приваду цього Лайтфут висловив думку, що можливо Павло в 1 Сол. 4:4 радив одружуватись тим, хто не може себе контролювати [34, с. 55]. Але, з огляду на те що мова Павла в цьому уривку є загальною, «воля Божа...щоб кожен з вас», тобто його настанова стосується всіх Солунян, як одружених так і не одружених.

2. Беззмістовним та непотрібним виглядає інфінітив єі5єуаї «знати», якщо вважати що мова йде тут про одруження. Мейсон задає логічне питання, яка роль тут єіЗєуаї, якщо у обов'язки релігійної людини не входить знання, як знайти собі дружину [38, с. 138]? Вітерінгтон стверджує, що Солунянам не треба було знати в загальному як знайти собі дружину, але як знайти її саме «в святості і честі» [51, с. 66]. Однак, тоді виникає проблема з наступною фразою «єу па0єї єпї0иціш;», оскільки тоді важко зрозуміти, як можна взяти дружину «в пристрасній похоті»?

3. Вживання слова скєйос; в якості метафори для «дружини» не відповідає звичній практиці слововживання в павловому корпусі. Коли Павло явно говорить про набування дружини в інших місцях, наприклад в 1 Кор. 7:27 фsфscai yuvaiKi, цр ЗpTЈi Mciv Islucai аno yuvaiKФз, цр ЗpTЈi yuvaПKa.

«Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини» ; 1Кор. 9:5 аvT тоитои катаїєіуєі av0pњnoз [tov] патера каі [rpv] цртера каі проскоИп^Л°^Јхаі npoз rpv yuvaПKa аитои, каі scovrai оі фuo siз сарка ^v.

«Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?»; Еф. 5:31 аvri toutou катаІЈІуЈі av0pњnoз [tov] патера каі [rpv] цртера каі проскоИр0рсЈтаі npoз rpv yuvaпкa аитои, каі scovroi оі фuo Јiз сарка ^v.

«Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом». , він вживає слово уоур. Більше того, здається в нього немає жодної причини використовувати таку незвичну метафору в 1 Сол. 4:4, тому що немає нічого що б в безпосередньому контексті вказувало на це, та й взагалі, як зазначають Фі та Борнеман, у всіх послання Павла, контекст яких би вказував хоч на який небудь натяк на «набування дружини» [24, с. 59], навіть в самому делікатному контексті, Павло не вживає таку метафору як «посудина» [16, с. 170].

4. Називаючи дружину «посудиною» чоловіка, відчувається натяк на приниження емоційної ролі та чуттєвої складової шлюбу і взагалі принизливу оцінку жіночої особи [36, с. 247], таке враження що її ціль це задовольняти чоловічі бажання. Зазвичай Павло навпаки, підіймає цінність і шлюбу і тих хто в ньому. Важко прийняти таку позицію, оскільки як зазначає Басслер, «складно уявити щоб при всіх лексичних можливостях, Павло вживав би в даному контексті слово, яке пропонувало би розглядати жінку як просто засіб для задоволення» [8, с. 55].

5. З іншої сторони Баумерт відчуваючи силу цього заперечення пропонує розглядати слово «посудина» як «допомогу» або «підтримку» [10, с. 318], посилаючись на текст Буття 2:18:

«І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього»[4].

«каі єіпєу кйрю<; о 0єо^ ой кal6v єщаі т6v ау0рюпот ц6vоv поірсюцст айхф Pоn06v кат' айт^»

Таким чином, Баумерт ідентифікує «дружину», без прямого посилання на равиністичні паралелі з їх явно негативним відношенням до жінки, розглядаючи її виключно в плані задоволення. Однак прямих лексичних доказів немає, де б скєйо^ використовувалось в сенсі «допомоги» чи «підтримки» по відношенню до людини [9, с. 754].

Також, слово Рор0о^ «допомога», а не скєйо^ зазвичай вживається в LXX щоб вказати що дружина є «допомогою або підтримкою» чоловіка, наприклад:

Сірах. 36:24

«Хто жінку здобуде, той щастя починає: помічницю - з ним споріднену, стовп для опертя» [1].

«о ктйцсуо^ ужаїка старуєтаї ктраєю^ Pоn06v кат' аш^ каі стй^ ауапайсєю«;» [46].

Тов. 8:6

«Ти створив Адама, ти створив для нього жінку Еву як помічницю йому й опору. І з них обох пішов рід людський. Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробім йому помічницю, подібну до нього!»[1].

«сц єпоірса^ А5ац каі є5юка^ аотф Pоn0дv Еоау стррїуца т^ yDvаiка аотоц єк тошю єуєур0р то ау0рФпю спєрца сц єіпа оо каl6v єп'аі т6v ау0рюпот ц6vоv поїрсю^ аотф Pоn0дv бцоюv аотф» [46].

Навіть якщо припустити таке значення для скєш<;, це все одно не пояснює, чому Павло використовує цю метафору в 1 Сол. 4:4, тому що в найближчому контексті немає нічого, що натякало би на неї, тим паче, що дане слово не містить в собі будь яких сексуальних конотацій, що виключає вживання Павлом такої, досить не прямої метафори. І знову, ми не бачимо причини щоб Павло не став вживати більш загальний та вживаний для нього термін уоуф

6. Незвичним також є вибір Павлом слова ктаоцаї, якщо вважати що воно означає «брати, здобувати» дружину. Павло надає перевагу в інших текстах дієслову уацєю, уац^ю Інші приклади: 1 Кор. 7:10, 28, 34, 36, 38, 39; 1 Тим. 4:3; 5:11, 14. , наприклад:

1 Кор. 7:9

«Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися» [1].

«єі 5є оок єукратєшщаї, уацрсатюсау, крєїтют уар єстщ уацрсаї р пироцс0аї» [41].

1 Кор. 7:33

«а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,» [1].

«о 5є уацрса^ цєрї^а та тон косцои, пйс; арєср тр ушаїкі,» [41].

Але навіть якщо Павло вирішує обійти слово уацєю але залишає значення «взяти жінку», саме вираз ушаїка ХаРєщ це ідіома яка зазвичай виражена в Біблійній грецькій мові, а не скєно^ ктас0аї чи ушаїка ктас0аї. Відповідно до даних з Септуагінти та Нового Завіту, кількість вживання фрази ХаРєту ушаїка у порівнянні з ктас0аї скєно^ / yuvаlка приблизно 95 до

7. Також важко зрозуміти фразу скєно^ ктас0аї як «набувати дружину» в контексті наступної фрази цр єv па0єї єпї0иціа^ «не в пристрасній похоті». З екзегетичної точки зору складно зрозуміти, як можна набути дружину «в пристрасній похоті»? Часткова паралель є в тексті Йосипа Флавія:

Флавій. Проти Апіона 2:200

«одруження заради приданого він забороняє, також як і насильницьке викрадення і схиляння хитрістю або обманом, але велить просити руки нареченої у людини, що має право видати її заміж, якщо до того немає перешкод в родинних стосунках».

«уацєщ 5є кєХєоєї цр проїкі просєxоvта^ цр5є

Piaioiз аpnayaпз цр5' aп> 5оХю каі аnвxp neiaavxaз аXXа gvnaxeoeiv napa xoщ Soщvai Kupiou Kai rnxa auyyйveiav йnirpSeiou».

Відповідно до цієї цитати зрозуміло, що чоловік може одружитись з жінкою через хитрість або обман, але як це можна зробити за допомогою «пристрасної похоті»? Джоувет запропонував додатковий елемент «не жити в пристрасній похоті», але така зміна модифікує дієслово Kxаa0ai [47, с.76].

8. Також можна зрозуміти цю фразу як мотив, не одружуватись тільки через хтиві наміри, як це пропонує Вітерінгтон[62, с.68]. Але, як зауважує Сміт, ідея такого мотиву була б більш природньою з іншими прийменниками Для апо Мф. 13:44; 14:26; Лк. 22:45; Дії 12:14;

Для 5іа Мф. 27:18; Мр. 15:10; Ів. 7:13; 19:38; Рим. 12:1; Еф. 2:4 та ін..

Для 'ек Рим. 14:23; 2 Кор. 2:17; Филп. 1:16, 1 Сол. 2:3, 1 Тим. 1:5 та ін..

Для ката Еф. 1:5; 1 Тим. 5:21; Титу 3:5; Филим. 14; 1 Пет. 1:3.

Таке вживання для 'ev не є розповсюдженим, напр.. Blass, Friedrich, and Debrunner, Albert. A Greek Grammar of the New Testament and Other Early Christian Literature. London: Cambridge University Press, 1961, с 262, 4; Brown, Colin. The New International Dictionary of New Testament Theology. Exeter: Paternoster Press, 1975. ano, Siа 'ек або Kaxа, але не з 'ev В цілому, 'ev є досить універсальним, в той час як так званий асоціативний 'ev міг би бути тут вживаний, але такий 'ev не особливо розповсюджений, і це не звичний спосіб висловити мотив. Див. BAGD, 261.4; Moulton, James Hope, and Turner, Nigel. A Grammar of New Testament Greek, vol. 3: Syntax. Edinburgh: Clarke, 1963.252.. З іншої сторони прийменник 'ev як зазначає Мул зі словом na0oз, краще було б розуміти як «в пристрасній похоті» або просто «пристрасно»

9. Баумерт висуває ідею, реконструюючи історичний контекст проблеми, що 1 Сол. 4:3-8 є відповіддю на конкретну проблему, і Павло тут реагує на конкретний прецедент, а саме, що вірогідно хтось з Солунської громади мав сексуальні стосунки з незаміжньою дівчиною, але яка вже на той момент була заручена, тобто по суті належала вже іншому чоловіку. Таким чином, чоловік маючи стосунки з цією дівчиною, мав на думці зв'язати її з собою. Якщо це припустити, говорить Баумерт, тоді текст буде означати, що він хотів набути собі дружину, через незаконні сексуальні стосунки йv nв0ei йni0ugiaз, а не святим і чесним способом йv аyiac^ Kai хіцр [11, с. 78].

Однак, така реконструкція серйозно обмежує весь уривок 4:3-8, оскільки він здається має значення для більшого кола читачів. Колінз навпаки говорить, що неможливо в даному тексті зробити будь яку локальну реконструкцію реальної ситуації, яка відбулась в спільноті після вигнання Павла [19, с. 327]. Цю думку підтримує також Мартін Дібеліус та Ванамер [20, с. 19-20]. Крім цього, таке пояснення, яке пропонує Баумерт, здається маловірогідним ще й в світлі того, що Павло в тексті має серйозну впевненість та радість, що в солунській спільноті все добре і їм треба працювати над ще більшим успіхом.

10. Мак Гехі намагається реконструювати ситуацію з точки зору соціології. Так, він висловлює думку, що cKeщoз Kxаa0ai «набувати дружину» означає, що чоловіки в солунській Церкві, які були не одружені, маючи повну свободу у виборі собі дружини, могли це робити не належним чином, наприклад виключно відповідно до своїх фізичних потреб, тощо [39, с. 84].

Однак таке припущення ігнорує той факт, що багато шлюбів в греко-римському світі заключались іншими особами, а не самими нареченню та нареченим [13, с. 230]. Так наприклад вважає Ленскі, що вибір з ким вступати в шлюб робила вся родина. Ця точка зору співвідноситься з більшою частиною греко-римських свідчень [21, с. 62-63], [49, с. 33-34].

Окрім того, щоб зрозуміти що настанови Павла в цьому вірші відносяться лише до групи людей в середині общини, які шукали собі дружину, треба дуже глибоко реконструювати текст, що не можливо, оскільки не достатньо матеріалу [6, с. 62].

Навіть якщо припустити цей варіант пояснення, виходить тоді, що Павло мав дуже обмежену групу людей, до яких були спрямовані ці настанови. Оскільки якщо оцінка Бенкса вірна, що Церкви Павла в середньому складали до 35 людей [7, с. 35], тоді виходить що з 35 людей це була невелика група, а саме неодружені і лише чоловіки. А це не співвідноситься з загальним характером настанов. І взагалі припустити існування такої вибраної аудиторії, дуже малоймовірно.

11. Використання зворотного займенника єаитон в родовому відмінку не має сенсу вважає Мейсон [38, с. 138]. Адже тоді текст буквально означатиме, що кожен чоловік повинен одружуватись, але на своїй власній дружинні. Технічно, людина не набуває і не одружується на власній дружині, а бере дружину для себе. Приклад вживання родового відмінку з акцентом на «власну дружину» ми зустрічаємо у Павла, наприклад:

1 Кор. 7:2

«5ш 5є ток; nopveiaз єкасто; t^v єоготон уотаїка єхєтш каі єкастп tфv iSiov avSpa єхєтш» [41].

«Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, кожна жінка хай має свого чоловіка» [1].

Еф. 5:33

«nkrзv каі гщєц оі ка0' eva, єкасто; t^v єаитоп ушаїка оптш; ауапатш њз йaurov, 5и yuvrз iva фор^таї tфv avSpa» [41].

«Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» [1].

Таким чином, якщо tф єаитоп скєпо; ктас0аї в 1 Сол. 4:4 можна було б віднести до ідеї одруження, тоді займенник єаитоп повинен був би бути в давальному відмінку, а не в родовому, і скєпо; вірогідно не мало би артиклю [14, с. 162]. Це суперечить 1 Сол. 4:4, де визначений артикль в поєднанні з родовим відмінком tф еаотой скєпо;, вірогідно вказує на те, що Павло тут вказує на конкретну особу, «його власна дружина», а не просто «дружина» [42, с. 690].

Важливо також зазначити, що для LXX звична ідіома «взяти дружину для себе» безліч разів використовується із зворотнім займенником в давальному відмінку, наприклад Вичерпний перелік вживання в статті: Smith, J. E. «1 Thessalonians 4:4: Breaking the Impasse». Bulletin for Biblical Research 11/1:65- 105. 2001:

Бут. 4:19

«каі eXaЯev єаитф Ладєх 5ш ушаїка; цvo^a xfl ща А5а каі цvo^ Tfi Зєитєра ЕєНа» [46].

«І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла.»

Рут 1:4 [1].

«каі eXaЯoaov єаитоц ушаїка; MюaЯra5a; цvo^ Tfi діа Орфа каі цvo^ Tfl Зєитєра Рои0 каі кaтфкnaav єкєї Ф; 5єка єтп» [46].

«І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ» [1].

Окрім цього, паралель, яка пропонується для підтримки цієї інтерпретації, Рут 4:10, кєктпдаї єдаитф єі; уотаїка «набув я собі за жінку», також використовує зворотній займенник в давальному відмінку і ушаїка без артиклю.

12. І останнє, ідіома для ідеї одруження ктоюдаї + зворотній займенник в давальному відмінку, послідовно використовується в Біблійній грецькій, за винятком рідких випадків.

Отже, вищенаведений аналіз та заперечення вказують на те, що розуміння метафори «посудина» в 1 Солунян 4:4 у розумінні дружини чоловіка, є маловірогідною.



References

1. The Bible.

2. The Works of Josephus, Complete and Unabridged New Updated Edition. Translated by Whiston, William; Peabody, A. M. (Hardcover ed.). M. A. Hendrickson Publishers, Inc. 1987.

3. Achtemeier, Paul J., and Epp, Eldon Jay. 1 Peter: A Commentary on First Peter. Hermeneia: a Critical and Historical Commentary on the Bible. Minneapolis (Minn.): Fortress, 1996.

4. Alt, Albrecht., Elliger, Karl, Rudolph, Wilhelm, and Schenker, Adrian. Biblia Hebraica Stuttgartensia. Editio Quinta Emendata / Opera A. Schenker. ed. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 1997.

5. Bahnsen, W. «Zum Verstдndnis Von 1. Thess. 4, 1-12.» Zeitschrift Fьr Wissenschaftliche Theologie 47 (1904): 332.

6. Balch, David L., and Osiek, Carolyn. Early Christian Families in Context: An Interdisciplinary Dialogue. Religion, Marriage, and Family. Grand Rapids: Eerdmans, 2003.

7. Banks, Robert J. Paul's Idea of Community: The Early House Churches in Their Cultural Setting. Rev. Ed. (3rd Pr.) ed. Peabody: Hendrickson, 1998.

8. Bassler, J. «Екєш;: A Modest Proposal for Illuminating Paul's Use of Metaphor in 1 Thessalonians 4:4» in «Social World of the First Christians» ed. L.M. White & O.L. Yarbrough; Minneapolis: Fortress, 1995

9. Bauer, Walter, and Danker, Frederick W. A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature /. 3rd ed. Chicago: University of Chicago Press, 2000.

10. Baumert N. Brautwerbung: Das einheitliche Thema von 1 Thess 4,3-8, in «The Thessalonian Correspondence» ed. R. F. Collins; BETL 87; Leuven: Leuven University Press, 1990.

11. Baumert, Norbert. Ehelosigkeit Und Ehe Im Herrn: Eine Neuinterpretation Von 1 Kor 7. 2., Durchges. Aufl. ed. Forschung Zur Bibel 47. Wьrzburg: Echter, 1986.

12. Baumgartner, Walter, Kцhler, Ludwig, Richardson, Mervyn Edwin John, and Stamm, Johann Jakob. The Hebrew and Aramaic Lexicon of the Old Testament. Study ed. Leiden Boston: Brill, 2001.

13. Bell, A. A. Exploring the New Testament World. Nashville: Nelson, 1998.

14. Best, Ernest. I Peter. New Century Bible Commentary. Grand Rapids (Mich.): Eerdmans, 1982.

15. Bigg, Charles. A Critical and Exegetical Commentary on the Epistles of Saint Peter and Saint Jude. 2e ed. The International Critical Commentary. Edinburgh: Clark, 1969.

16. Bornemann, W. Die Thessalonicherbriefe. 5e En 6e ed. Kritisch-exegetischer Kommentar ьber Das Neue Testament 10. Gцttingen: Vandenhoeck Und Ruprecht, 1894.

17. Bruce, Frederick Fyvie. 1 and 2 Thessalonians. 1st Print., 2nd Print. ed. Word Biblical Commentary 45. Waco: Word Books, 1982.

18. Carras, R. «Jewish Ethics and Gentile Converts: Remarks on 1 Thes 4,3-8,» in The Thessalonian Correspondence (ed. R. E Collins; BETL 87; Leuven: Leuven University Press, 1990.

19. Collins R, «The Unity of Paul's Paraenesis in 1 Thess. 4.3-8: 1 Cor. 7.1-7, a Significant Parallel,» in Studies on the First Letter to the Thessalonians ed. R. F. Collins; BETL 66; Leuven: Leuven University Press, 1984.

20. Dibelius, Martin. An Die Thessalonicher 1-2; An Die Philipper. 3., Neubearb. Aufl. ed. Handbuch Zum Neuen Testament 11. Tьbingen: Mohr Siebeck, 1937.

21. Dixon, Suzanne. The Roman Family. Ancient Society and History. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1991.

22. Elgvin, Torleif. «'To Master His Own Vessel'. 1 Thess 4.4 in Light of New Qumran Evidence.» New Testament Studies 43, no. 4 (1997): 604-19.

23. Fee, Gordon D. The First Epistle to the Corinthians. Revised ed. The New International Commentary on the New Testament. Grand Rapids: William B. Eerdmans, 2014.

24. Fee, Gordon D. God's Empowering Presence : The Holy Spirit in the Letters of Paul. Peabody: Hendrickson, 1994.

25. Goppelt, Leonhard, and Hahn, Ferdinand. Der Erste Petrusbrief: ьbersetzt Und Erklдrt. 8. Aufl. ed. Kritisch-exegetischer Kommentar ьber Das Neue Testament 12,1. Gцttingen: Vandenhoeck Und Ruprecht, 1978.

26. Garland, David E. «The Christian's Posture Toward Marriage and Celibacy: 1 Corinthians 7.» Review & Expositor 80, no. 3 (1983): 351-62.

27. Harris, Murray J. Prepositions and Theology in the Greek New Testament: An Essential Reference Resource for Exegesis. Grand Rapids: Zondervan, 2012.

28. Hart J. The First Epistle General of Peter. The Expositor's Greek Testament, Grand Rapids: Eerdmans, 1951.

29. Hiebert, D. E. 1 & 2 Thessalonians (rev. ed.; Chicago: Moody, 1992.

30. Hurd, John. The Origin of I Corinthians: Macon, Ga.: Mercer University Press, 1983.

31. Jastrow, Marcus. A Dictionary Of The Targumim, The Talmud Babli And Yerushalmi, And The Midrashic Literature. Scholar Select. Place of Publication Not Identified: Andesite Press, 2017.

32. Keck, L. and. Furnish, V. P. The Pauline Letters. Interpreting Biblical Texts; Nashville: Abingdon, 1984.

33. Kelly, John Norman Davidson. A Commentary on the Epistles of Peter and of Jude. Black's New Testament Commentaries. London: Black, 1969.

34. Lightfoot, Joseph Barber. Notes on Epistles of St. Paul from Unpublished Commentaries. London: Macmillan, 1895.

35. Lightfoot, Joseph Barber. Notes on the Epistles of St. Paul: 1 and 2 Thessalonians, 1 Corinthians 1-7, Romans 1-7, Ephesians 1 : 1-14. Repr. from the 1895 ed. Classic Commentary Library. Grand Rapids: Zondervan, 1957.

36. Lьhrmann, D. «The Beginnings of the Church at Thessalonica,» in Greeks, Romans, and Christians: Essays in Honor of Abraham J. Malherbe, ed. D. L. Balch, E. Ferguson, and W A. Meeks; Minneapolis: Fortress, 1990

37. Marshall, I. Howard. 1 and 2 Thessalonians. New Century Bible Commentary. Grand Rapids (Mich.): Eerdmans, 1983.

38. Mason, A. J. «The Epistles of Paul the Apostle to the Thessalonians» in Ellicott's Commentary on the Whole Bible (8 vols.; ed. C. J. Ellicott; repr., Grand Rapids: Zondervan, 1954.

39. McGehee, Michael. «A Rejoinder to Two Recent Studies Dealing with 1 Thess 4:4.» The Catholic Biblical Quarterly 51, no. 1 (1989): 82-89.

40. Michaels, J. Ramsey. 1 Peter. Word Biblical Commentary 49. Waco: Word Books, 1988.

41. Nestle, Eberhard. Novum Testamentum Graece (Nestle-Aland). Twenty Eight Revised ed. Stuttgart, [Germany]: Deutsche Bibelgesellschaft, 2012.

42. Robertson, Archibald Thomas. A Grammar of the Greek New Testament in the Light of Historical Research. 4th ed. Nashville: Broadman Press, 1934.

43. Ross A. .Proverbs. in «The Expositor's Bible Commentary [O.T.]». Grand Rapids (Mich.): Regency Reference Library, 1979.

44. Schrage, Wolfgang. Der Erste Brief an Die Korinther. Evangelisch-katholischer Kommentar Zum Neuen Testament 7/3. Zьrich: Benziger, 1999.

45. Selwyn, Edward Gordon. The First Epistle of St. Peter : The Greek Text with Introduction, Notes and Essays. Repr. ed. London: Macmillan, 1952.

46. Septuaginta: Vetus Testamentum Graecum, 1926.

47. Smith, J. E. «1 Thessalonians 4:4: Breaking the Impasse». Bulletin for Biblical Research 11/1:65-105. 2001

48. Toy, Crawford H. A Critical and Exegetical Commentary on the Book of Proverbs. 5 th Impr. ed. The International Critical Commentary on the Holy Scriptures of the Old and New Testaments. Edinburgh: Clark, 1959.

49. Treggiari, S. Consent to Roman Marriage: Some Aspects of Law and Reality.1982

50. Wanamaker, Charles A. The Epistles to the Thessalonians : A Commentary on the Greek Text. The New International Greek Testament Commentary. Grand Rapids (Mich.): Eerdmans, 1990.

51. Witherington, Ben. Women in the Earliest Churches. Society for New Testament Studies. Monograph Series 59. Cambridge: Cambridge University Press, 1988.

52. Wolff, Christian. Der Erste Brief Des Paulus an Die Korinther. 2. Verb. Aufl. ed. Theologischer Handkommentar Zum Neuen Testament 7. Berlin: Evangelische Verlagsanstalt, 2000.

Размещено на Allbest.ru