"Доки ще не розсипалася" (обрядодії з водою під час народин у Черкаській традиції)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 392/393(=161.2)(477.46):556

“ДОКИ ЩЕ НЕ РОЗСИПАЛАСЯ” (ОБРЯДОДІЇ З ВОДОЮ ПІД ЧАС НАРОДИН У ЧЕРКАСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ)

У статті на основі власних польових записів та опублікованих джерел проаналізовано звичаєво-обрядове використання води задля полегшення пологів у черкаській традиції. Завдяки широким порівняльним зіставленням з'ясовано, що таке явище є загальноукраїнським і має паралелі у традиціях інших народів.

Ключові слова: вода, пологи, породілля, баба-повитуха, Черкащина.

The article represents an analysis of the rite using of water for facilitation childbirth in Cherkasy tradition. The study is based on the author's field records and published sources. Thanks wide comparisons have been elucidated this phenomenon is general Ukrainian and has parallels in the traditions of other nations.

Keywords: water, childbirth, woman in childbirth, midwife, Cherkasy region.

Серед різних звичаєво-обрядових дій, покликаних забезпечити необхідні передумови для успішних пологів і народження фізично й розумово повноцінної дитини; нормальний перебіг самих пологів; післяпологове обрядове очищення породіллі й немовляти та їхню охорону від зурочення і злих сил; приєднання новонародженого до сім'ї, роду, громади і християнської віри та його подальшу щасливу життєву долю, існують такі, у яких тією чи іншою мірою використовувалася вода. Здебільшого у контексті родильної звичаєвості її застосовували з очисною та обереговою метою. В окремих обрядодіях знайшли свій вияв також традиційні уявлення і вірування мешканців Черкащини про продукуючі властивості води.

Ширше воду застосовували безпосередньо в період пологів задля їхнього полегшення, очищення повитухи тощо. Власне на обрядодіях із водою, що мали на меті посприяти швидшій появі дитини на світ, і хочу зосередити свою увагу у цій розвідці. Окремі згадки про такі звичаєво-обрядові реалії на досліджуваному терені вміщено у працях А. Кримського [17, с. 166, 175], З. Кузелі [14, с. 167, 171, 176], О. Боряк [9, с. 130-149], водночас значний фактаж призбирано впродовж 2008-2010 рр. під час комплексних історико-етнографічних експедицій у Черкаській області [2; 3; 4].

Власне пологи розпочинались із запрошення баби-повитухи - особи, яка завдяки своїм знанням, умінням і духовним характеристикам винятково впливала на перебіг самих родів. А тому до кандидатури жінки-родопомічниці висувались суворі вимоги. Одна із них передбачала чистоту повитухи у різноманітних її сенсах. Окрім того, що баба-бранка повинна була перебувати у віці менопаузи, не мати статевих зносин, бути доброї вдачі тощо, йти бабувати вона мала чистою у прямому розумінні: за записами О. Боряк на досліджуваному терені, у середині ХХ ст. повитуха, збираючись до поліжниці, “милася, переодівалася, одівала вишиту сорочку, вив'язувалася дуже гарно” (с. Тальянки Тальнівського р-ну) [9, с. 130]. За даними цієї ж дослідниці, майже на всій території Черкащини повитуха, йдучи приймати пологи, поміж іншими предметами (хліб, або його окраєць, дрібка солі, сало, ножиці, нитки, освячені хрестик, ніж тощо) зазвичай брала з собою і свячену воду. Ввійшовши до хати, усе принесене викладала на стіл, “бо так годиться” і щоб жінка “легко родила” .

Власне для допомоги породіллі родопомічниці вдавались до заходів раціонального та ірраціонального характеру. До першої групи варто залічити ті, які застосовували задля розширення родових шляхів, розходження тазових кісток поліжниці, посилення роботи черевного пресу (“роздавання” крижів, розпарювання “кості”) тощо. Задля цього у пологовій практиці жителів різних куточків України, а також представників багатьох народів світу застосовували гарячі купелі, компреси, обмивання й обливання живота породіллі тощо [5, арк. 62, 80, 101; 9, с. 134; 12, с. 83].

Послуговувалися такими засобами і на досліджуваному терені. Поширеним був засіб, докладний запис якого зроблено на Смілянщині (с. Плескачівка): “Рушничок звичайний бере. Вона садовить в діжку... Вкутує рядном... Посадить в теплу воду, не гарячу, а теплу, підмощає шо-небудь і отако, отако крижі, крижі як почне крутить. Вона сидить в теплій воді. А потім ложить її. Воно буває довго не розкривається. А потім вона давить, шоб крижі роздавались. Вона лучше робить, друга і вмирає при родах, а вона пособляє” [9, с. 138-139]. При важких пологах радили “парити” породіллю в гарячій воді чи на печі і на Канівщині (с. Озерище) [3, арк. 31]. Із записів С. Терещенко 20-х рр. ХХ ст. відомо, що у Попівці Звенигородського повіту у разі ускладнених пологів в окропі запарювали конопляну або льняну полову, яку відтак прикладали до низу живота [17, с. 166].

Різноманітні “вигрівання”, “розігрівання” породіллі завдяки теплим купелям вважали дієвим засобом і для подальшого вилучення плаценти, щоправда, на думку О. Боряк, “видається, це був крайній захід” [9, с. 149]. Вірогідно, помірковано його

застосовували з огляду на можливість післяпологової кровотечі. Зі спогадів респондентки зі с. Набутова, що у Корсунь- Шевченківському р-ні, відомо, що першу дружину її батька, у якої було “прироще” місце, вигрівали у діжці, в яку налили запареного “потрюху” (пороху зі сіна). Однак саме внаслідок таких дій жінка померла [2, арк. 6].

З іншою метою на цьому етапі родильної звичаєвості використовували холодну воду. Із праці З. Кузелі відомо, що свідки пологів вельми остерігались, аби породілля не померла за їх присутності й особливо у когось на руках. За віруваннями, що у

минулому побутували на Чигиринщині, якщо під час важких пологів жінці “дадуть умерти”, то всі присутні матимуть гріх, позаяк її “можна одволать”, якщо лити на неї холодну воду і при цьому гукати і розтирати. На цьому ж терені жінку приводили до тями, якщо вона втрачала свідомість із появою на світ дитини, за допомогою свяченої води, а за її відсутності - звичайної [14, с. 167, 171, 176].

У разі складного перебігу пологів сільські акушерки вдавалися й до прийомів лікувальної магії. До прикладу, у разі недієвості попередніх заходів у Попівці на Звенигородщині чоловік породіллі надворі вистрілював з рушниці, а тоді повитуха тричі наливала в неї (у рушницю) води і давала породіллі навхрест напитися [17, с. 166]. Імітативний характер дії - цілком прозорий: породілля мала народити так легко, як стріляє рушниця, а вода мала передати цю здатність (“вистрілювати”) від рушниці до породіллі .

Ще одна поширена магічна практика - напувати породіллю водою, що нею попередньо обмили ікони. Як і у випадку з рушницею, за принципом контактної магії воді передавались магічні властивості предмета (у цьому разі - сакрального), які вода транслювала об'єкту обрядодії.

Таку практику задля полегшення народин використовували в різних регіонах України. Скажімо, водою “з образів”, зокрема з ікони, з якою породілля йшла до шлюбу, її напували на Центральному (Середньому) Поліссі та на Слобожанщині. Згадує про цей магічний засіб і П. Чубинський, на жаль, не зазначаючи території його побутування [9, с. 138; 21, с. 108; 23, с. 3]. звичаєвий обрядовий вода пологи

З етнографічної літератури відомо про поширення практики й на Черкащині. Свого часу С. Терещенко фіксувала згадки про неї у селах Попівка і Багачівка Звенигородського повіту (1926 р.). Фіксації сторічної давнини містять відомості, що, скажімо, у Багачівці таку воду вважали свяченою і породілля споживала її, щойно очікуючи приходу повитухи. У Попівці її пили навхрест, по чому наливали на чотири роги столу, на які попередньо насипали солі. Відтак породілля ходила навколо нього, змовляючи тричі по дев'ять разів “Богородице”, і злизувала сіль із водою [17, с. 166, 175] .

У цій практиці, окрім уявлень про магічні властивості води, проглядаються ще й прадавні уявлення про такі ж властивості кола. Власне завдяки замиканню у нього предметів (тут - води, солі, столу) їх відокремлювали від простору, в якому вони могли потрапити під вплив лихих сил, які й спричинялися до ускладнень при пологах. У цьому “чистому” просторі предмети набували оберегових здатностей, якими відтак наділялася породілля, аби легше протистояти негативному впливу [Див. також: 6, с. 11-12; 9, с. 137].

Пошук інших аналогій у звичаях різних регіонів України і загалом багатьох слов' янських та інших народів виявив низку збіжностей. Світоглядним підґрунтям таких обрядодій є вірування в лікувальну міць води (свяченої, “непочатої” тощо), її здатність ретранслювати магічні властивості предметів, а також засадничі уявлення, що лежать в основі актів імітативної магії. Скажімо, на Бойківщині (с. Страшевичі Старосамбірського р-ну на Львівщині), аби пришвидшити появу дитини, повитуха давала жінці випити воду, пролиту крізь “кружівку” (частина прялки) [13, с. 614]. За народною уявою, плід мав покинути лоно так само легко і швидко, як вода витікає через отвір “кружівки”. Подібний принцип тлумачення за аналогіями - і в інших звичаях: жінка перед пологами мила в потоці руки, “шоб вона так скоро родила, як тота вода тече джерельна”; повитуха зливала воду над жінкою зі своєї пригорщі, щоб дитина так легко “зійшла” з неї, як легко сходить вода (сс. Головецько, Тернавка Сколівського р-ну на Львівщині); баба- бранка поїла породіллю водою, в яку вкидала розтерту на порошок вуглину, що з тріском випорснула з печі, “щоб і дитя так скоро вискочило із тісного міста, як сей уголь із гарячої печі”; також родопомічниця давала їй пити гарячий настій зерен льону- “лущика”, які висипались із головки (м. Мрин Ніжинського повіту Чернігівської губернії, кін. ХІХ ст.) [1, арк. 41; 16, с. 239; 18, с. 259].

Натомість іншого роду є магічна практика, якої дотримувались подекуди на Закарпатті. Для полегшення пологів жінка пила воду з рота свого чоловіка [15, с. 21], який, очевидно, таким чином “передавав” їй частину своєї сили. Своєрідним чином чоловіка залучали до пологового процесу й деінде в Україні. На Східному Поділлі (Вінниччина) родопомічниця до сходу сонця набирала чоловічим чоботом “непочатої” води і виливала її на долівку, де лежала породілля [8, с. 247]. До іншого звичаю вдавалися серби та росіяни: задля полегшення пологів породіллю поїли водою з личака або з правого чобота її чоловіка [10, с. 478; 11, с. 179; 22, с. 169]. Вірогідно, знаковим тут є й застосування взуття як символу “переходу” породіллі до нового стану - матері. Окрім того, росіяни поїли жінку під час пологів водою, до якої вкидали кілька яєць, аби плід так швидко викотився з материнського лона, як вода скочується з яєць, а також водою, злитою з трьох свічок, що горіли у церкві [7, с. 568; 21, с. 108].

Використання води в родопомічних практиках характерне й для інших народів світу. Так, євреї лили воду на дах біля ринви, аби вона бігла на подвір' я, чи скидали з даху глечик із водою, напували породіллю водою, в яку клали кільця з дверей, чи водою, в якій вмили руки рабини перед благословенням людей у синагозі. У турків під час важких пологів мулла начитував над водою молитву й опісля давав її пити жінці при злогах [21, с. 107-108].

Аналіз фактографічних даних засвідчив розмаїте використання води задля полегшення процесу народин на теренах Черкащини. Зіставлення досліджуваного явища у локальній традиції і традиціях різних регіонів України, а також різних народів засвідчило його тривале побутування й своєрідний вияв. Водночас варто констатувати загальноукраїнський характер розглянутих звичаєво-обрядових реалій. Звісно, що використання більшості розглянутих практик згасло разом із затратою інституту баби- повитухи. Проте дослідження невеликого клаптика родильної звичаєвості українців поглибило розслід традиційного пласту культури загалом, на що й варто націлювати подальші пошуки у цьому напрямку.

Джерела та література

Архів Інституту народознавства НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 521. - Арк. 1-46 (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Дрогобицького та Сколівського р-нів Львівської обл., Косівського р-ну Івано-Франківської обл. та Путильського р-ну Чернівецької обл. (польові матеріали 2004 р.)).

Архів Інституту народознавства НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 587. - Арк. 1-74 (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. (польові матеріали 2008 р.).

Архів Інституту народознавства НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 594. - Арк. 1-143 (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Канівського р-ну Черкаської обл. (польові матеріали 2009 р.).

Архів Інституту народознавства НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 603. - Арк. 1-93 (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Золотоніського р-ну Черкаської обл. (польові матеріали 2010 р.).

Архів Інституту народознавства НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 698. - Арк. 1-116 (Горошко Л.М. Польові матеріали з Покуття

(Коломийський, Городенківський, Тлумацький, Снятинський р-ни Івано-Франківської обл., 2013 р.)).

Белова О.В. Круг / О.В. Белова // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти т. - М.: Международные отношения, 2004. - Т. 3: К (Круг) - П (Перепелка). - С. 11-12.

Белова О.В. Свеча / О.В. Белова, И.А. Седакова // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти т. - М.: Международные отношения, 2009. - Т. 4: П (Переправа через воду) - С (Сито). - С. 567-573.

Болтарович З. Українська народна медицина. Історія і практика / З. Болтарович. - К.: Абрис, 1994. - 320 с.

Боряк О.О. Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним / О.О. Боряк. - К.: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. - 400 с. - Бібліогр.: с. 295-341.

Виноградова Л.Н. Обувь / Л.Н. Виноградова, С.М. Толстая // Славянские древности: этнолингвистический словарь в 5-ти т. - М.:

Международные отношения, 2004. - Т. 3: К (Круг) - П (Перепелка). - С. 475-479.

Гвоздевич С. Локальні особливості родильної обрядовості українців Закарпаття / С. Гвоздевич // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Історія. - Ужгород: Вісник Карпат, 2004. - Вип. 10. - С. 173-194.

Горошко Л.М. Знакові функції води в обрядах і віруваннях українців Карпат / Дисерт. канд. істор. наук. - Львів, 2007. - 247 с.

Гузій Р. Родильні звичаї та обряди на Старосамбірщині (за матеріалами польових досліджень) / Р. Гузій, Л. Горошко // Народознавчі зошити. - 2010. - Зош. 5-6. - С. 611-617.

Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріяли з полудневої Київщини / зібрав Мр. Г[рушевський]. Обробив др. З. Кузеля // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. - Львів, 1906. - Т. VIII. - С. 1-220.

Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні з Угорської Руси / Ю. Жаткович // Етнографічний збірник. - Львів, 1896. - Т. ІІ. - С. 1-38.

Размещено на Allbest.ru