Початок "Буття", як прообраз Благовіщеня та Різдва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького

Початок «Буття», як прообраз Благовіщеня та Різдва

УДК: 291.2

Крупник Я.Г., Крупник М.Г.

Рецензент - к.ф.н., доцент Костенко В.Г.

Львів, Україна

Анотації

Вникаючи у початок «Буття» та Книгу Приповідок, ми знаходимо два спільні образи - «Дух Божий» та «Мудрість». А Книга Мудрости розширює «повноваження» мудрости; підкреслює значимість мудрости настільки, що «творителька всього - мудрість» (Муд. 7:21). Це говорить про те, що титул Мудрости належить Богові, й визначає духовний образ Отця і Сина, і Святого Духа, а також Пресвятої Богородиці - «Престолу премудрости» .

Пресвята Діва Марія - Цариця світу і Заступниця людського роду. Достатньо Її одного жесту, - піднести Свій перст до Неба, - і всякий «окупант» християнської душі забереться геть. Однак, це залежить, насамперед, від нас.

Ключові слова: Бог, Ісус Христос, Святий Дух, Пресвята Діва Марія, Буття, Мудрість, Благовіщення, Різдво, прообраз.

УДК: 291.2

Крупник Я.Г., Крупник М.Г.

Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого, Львов, Украина

НАЧАЛО «БЫТИЯ» КАК ПРООБРАЗ БЛАГОВЕЩЕНИЯ И РОЖДЕСТВА

Вникая в начало «Бытия» и Книгу Притчей, мы находим два совместных образы - «Дух Божий» и «Мудрость». А Книга Мудрости расширяет «полномочия» мудрости; подчеркивает значимость мудрости настолько, что «творителька всего - мудрость» (Муд. 7:21). Это говорит о том, что титул Мудрости принадлежит Богу, и определяет духовный облик Отца и Сына, и Святого Духа, а также Пресвятой Богородицы - «Престола премудрости».

Пресвятая Дева Мария - Царица мира и Защитница человеческого рода. Достаточно Ее одного жеста, - преподнести Свой перст к Небу, - и всякий «оккупант» христианской души уберется прочь. Однако, это зависит, прежде всего, от нас.

Ключевые слова: Бог, Иисус Христос, Святой Дух, Пресвятая Дева Мария, Бытие, Мудрость, Благовещение, Рождество, прообраз.

UDC: 291.2

Krupnyk Ya.G., Krupnyk M.G.

Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine

THE BEGINNING OF «BEING» AS A PROTOTYPE ANNUNCIATION AN CHRISTMAS

Coming into the beginning of «Being» and the Book of Proverbs, we find two common images - «Spirit of God» and «Wisdom». A Book of Wisdom extends the «authority» of Wisdom; emphasizes the importanse of so that «the Creator of all - wisdom» (Wis. 7:21). This suggests that the title Wisdom belongs to God and emphasizes the spiritual image of the Father and of the Son and of the Holy Spirit, as also the Blessed Virgin Mary - «Throne of Wisdom».

The Blessed Virgin Mary - Queen of the world and the Deputy of the human. It's enough her only text - to raise Her finger to the Sky, - and every «occupant» of Christian souls will climb out. However, this depends, first of all, on us.

Key words: God, Jesus Christ, the Holy Spirit, the Blessed Virgin Mary, Being, the wisdom, Annunciation, Christmas, prototype.

Коли ж Бог сотворив людину на Свій (їх) образ і Свою (їхню) подобу (йор.: Бут. 1:26), Він залишив їй ще «шанс» для довершення, щоби людина могла стати співтворцем її ж самої. Іншими словами, - створивши «живу істоту» (Бут. 2:7), Бог дав людині шанс, - щоб вона могла стати людиною, подібною до Ісуса Христа [2, п. 459], - щоб могла носити Його небесний образ [10, п. 1]. Водночас, «Бог не тішиться погибіллю людей, бо їх сотворив на те, щоби були, і народи цілої землі зробив спосібними до уздоровлення» [11].

Це абсолютно, - як заповідь Божа. Ось що говорить Господь, - «Святими ви мусите бути, бо Я - святий, Господь, Бог ваш» (Лев. 19:2); «Тож будьте досконалі, як Отець Ваш небесний досконалий» (Мт. 5:49).

Не брати до уваги цих Божих слів у контексті питання самовдосконалення аж ніяк не можна, бо тоді може бути або односторонє виправдовування себе зі сторони людини (за небажання), або ж, подібно до цього, «виправдовування» Бога людиною, чого Господу не потрібно взагалі (це коли кажуть: «Що я можу зробити, як я таким народився?»). Разом з тим, у цьому ж контексті, як доповнення (а не заперечення), звучать слова Ісуса: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15:5).

Отож, ми маємо себе довершити, - але це робити з Христом-Богом у Святому Дусі [4; 10, п. 8]. Бо «Дух досліджує все, навіть глибини Божі», а лише духовна людина може прийняти те, що від Духа Божого походить (пор.: І Кор. 2:10-15).

Слід сказати, що в економії спасіння беруть участь всі три Божі Особи, кожна з яких має свої осібні стосунки з створінням і головно з людиною. Однак, могутність і спільна енергія животворящої, спасительно!, обожествляючої Тройці здійснюється в спільний спосіб від кожної з трьох іпостасей [9].

То ж, як досягнути Божого образу й використати даний нам шанс, щоб бути досконалими, тобто досягнути обожествления? [10, п. 95].

Один з найлегших й самих надійних шляхів у цьому, - є сприяння перед Богом Пречистої Діви Марії.

Згадаймо кілька віршів зі Святого Письма, які підтверджують цю тезу. Насамперед, Ісус Христос, - «путь, істина і життя» (Йо. 14:6), - ще змалку «як йому було дванадцять років» (Лк. 2: 42), «був їм слухняний. [...] зростав мудрістю [...]» (Лк. 2: 51-52).

Пізніше, коли Ісус розпочинав Свою діяльність, «мав яких років тридцять» (Лк. 3:23), Він підкорив Свою волю Марії, як «мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть» (Йо. 2:5). Й так було здійснено перше чудо Ісуса в Кані Галилейській.

А звершуючи Свою місію, розп'ятий Ісус словами до Матері, - «ось син твій», - дарує нам материнський захист Пречистої Діви Марії. А нам же потрібно плекати довір'я до Пресвятої Богородиці як нашої Небесної Неньки, бо і сьогодні Христос мовить до учня: «Ось матір твоя» (йор.: Йо. 19:25-27). Як пояснити таку «силу з висоти» Пресвятої Діви Марії?!.

Із «Діяння Апостолів» ми знаємо, що після Вознесіння Ісуса на небо, у день П'ятидесятниці, Марія, мати Ісуса, та всі ті, хто були у єрусалимській горниці, - «Усі вони сповнились Святим Духом [...]» (Ді. 2:4).

А ще до цього, св. Лука, автор Діяння Апостолів, детально описуючи Благовіщення (Лк. 1:26-38), переповідає слова Ангела до Марії про те, що Дух Святий зійде на неї й сила Всевишнього отінить її; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий (пор.: Лк. 1:35). Про таїнство Воплочення евангелист Матей каже відкрито, по-простому й конкретно, що Марія «була вагітна від Святого Духа» (Мт. 1:18).

Отже, Пречиста Діва Марія є, по-суті, Обручницею Святого Духа: « Так в людськім роді грішнім і зіпсутім знайшлася одна Дівиця, достойна стати обручницею Святого Духа, Матір'ю Божого Сина» [12]. Тому то св. Иосиф, обручник Марії (за традицією), став Її опікуном за волею Божою. Бо знав Господь, - Бог ревнивий (Вих. 34, 14), - серце «сина Давидового», - цього богобоязливого й праведного чоловіка (пор.: Мт. 1:18-21), - ще до того, як він народився (пор.: Єр.: 1:5). Отже, коли б на нас напосілася спокуса говорити про Пречисту Діву Марію, що вона - «звичайна жінка», - то згадаймо слова Ісуса до фарисеїв: «Ви судите за тілом [...]» (Йо. 8:15). (Ця розмова стосувалася того, що вони не знали, звідкіля прийшов Ісус і куди йде). Тому, говорячи про духовні істини, ми маємо звільнитися від тілесного чи земного, й, дійсно, «зодягнутися силою з висоти» (пор.: Лк. 24:49).

У цьому ж руслі, щоб зробився чіткішим прообраз Марії, нам приходять на думку слова Ісуса про Авраама: «Істинно, істинно кажу вам: Перше ніж був Авраам, Я є» (Йо. 8:58). Так же само ми говоримо про Богородицю, - Матір Сина Божого, - «Жінку, від якої народився Відкупитель, а також наше Боже усиновлення, в таїнстві «повноти часу»» [7].

Св. Іван Павло II уточнює: «Оця «повнота» вказує на той від віків визначений момент, в якому Отець послав свого Сина, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16)» [7].

Направду, ми інколи у розмові остерігаємося говорити слово «Богородиця», знаючи наперед, що можемо «зачепити» чиїсь не такі, як наші, переконання. Й тому шукаємо іншого найменування Пречистої Діви. А говорити потрібно «у простоті серця» (Муд. 1:1), адже, - що народжене від раба - раб, від вільного - вільний, від Бога - Бог; людина ж сотворена (а не народжена) Богом «на образ і подобу Божу».

Очевидно, юдеї, які достеменно знали Писання, - бо і прості рибалки могли його цитувати, - й очікували прихід Месії, насамперед у матеріальному розумінні, - все-таки «вищу» духовність відкладали на другий план.

Хоча Мудрість голосила й кликала та вони «зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважити» (Прип. 1:20, 24); «Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам» (Прип. 1: 23).

І ось тут ми підійшли до ключового вірша зі Святого Письма, що дає нам перехід у «глибини Божі».

Уточнимо, - невже так Мудрість може говорити, мов би була рівна Богові [пор.: 3, п. 143], а, тим більше, казати, - «ось ізіллю на вас мій дух», якщо до сьогодні ще немає єдиної думки про Filioque [2, п. 246-248].

Тому цей текст потрібно розуміти образно, а більш конкретно, - визначитися з прообразом. Й, направду, - «Скажи до мудрости: «Ти сестра моя, а розум назви другом» (Прип. 7:4).

А Мудрість сама про себе говорить: «Господь створив мене почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних» (Прип. 8:22).

Тут ще раз згадаймо слова Ісуса: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Йо. 14:6).

А Мудрість говорить знову: «Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж земля постала; коли не було ще безодень, я народилась [...]» (Прип. 8:23-24).

Що ж тоді було? «Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами» (Бут. 1:2).

І знову Мудрість уточнює: «я була при ньому, при роботі, я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно» (Прип. 8:30).

Ось до цього моменту ми бачимо, що мова йде тільки про «дух Божий» та «Мудрість». Це і є прообраз таїнства Воплочення.

Так, саме Мудрість - улюблениця Святого Духа. Тому ми кажемо: Мудрість - прообраз Богородиці, - Улюблениці Святого Духа [5]. У Благовіщенні це підтвердилося: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1:38). І як доповнення про таїнство Воплочення, звучить свідчення євангеліста Йоана «І Слово стало тілом [...]» (Йо. 1:14); «Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. [.] і світ не впізнав його» (Йо. 1:9-10).

Гляньмо, як синхронно звучать слова Пречистої Діви Марії (у контексті Благовіщення) та св. Йоана Богослова (у контексті Різдва) із початком «Буття»: «[...], а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви» (Бут. 1:2-4).

А тепер уточнимо деякі аспекти із Книги Мудрости, де автор роздумує над походженням мудрости, над її природою тощо. Він підкреслює про мудрість й те, що : «У порівнянні зі світлом вона з'являється перша» (Муд. 7:29).

У цьому ж контексті ще раз відкриймо Енцикліку бл. п. Вселенського Архиєрея св. Івана Павла II «Мати Відкупителя», де наводиться паралель між «хронологічним моментом» дати народження Марії та споконвічним задумом Божим. Автор, керуючись думкою Церкви, зауважує, що «Марія появилась на обрії історії спасіння ще перед Христом. В той час, коли остаточно наближалась «повнота часу», коли наближався спасенний прихід Еммануїла, та, що споконвіку була призначена стати Його Матір'ю, вже була на землі» [7]. буття дух мудрість

Отже, вникаючи у початок «Буття» та Книгу Приповідок, ми знаходимо два спільні образи - «Дух Божий» та «Мудрість». А Книга Мудрости розширює «повноваження» мудрости; підкреслює значимість мудрости настільки, що «творителька всього - мудрість» (Муд. 7:21). Це говорить про те, що титул Мудрости належить, насамперед, Творцю.

А про Сина Божого як Мудрість сказано так: «Вона - вічного світла відблиск, безплямне дзеркало Божого діяння і образ його доброти» (Муд. 7:26).

І про Духа Святого як Мудрість говориться конкретно: «Є бо у ній дух розумний, святий, однородный [...]» (Муд. 7:22).Отже, Мудрість - це титул, який належить Богові й підкреслює духовний образ Отця і Сина, і Святого Духа, а також Пресвятої Богородиці [пор.11, с.9]- «Престолу премудрости» [5].

Висновки

1. Воплочення Божого Сина розкриває сенс сотворения світу: за дією Святого Духа Син Божий сходить у творіння, щоб піднести творіння до Бога [йор.: 3, п. 102].

2. Силою Святого Духа творіння переображається в ході історії в «нове творіння», прообразно явлене у прославленому тілі воскреслого Христа [3, п. 107].

3. Пречиста Діва Марія як «храм Святого Духа» для нас є не тільки сяючим ідеалом, але й Посередницею між нами і Святим Духом [пор.: 8, с. 92].

Література

1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту /Переклад тексту - о. Іван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: Місіонер, 2007.

2. Катехизм Католицької Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: Місіонер, 2002. - 772 с.

3. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос - наша Пасха. - Львів: Свічадо, 2011. -336 с.

4. Словник біблійного богослов'я. Заред. Ксав'є Леон-Дюфурата ін. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: Місіонер, 2010. - 992 с.

5. Гнатів Наталія. З любов'ю до Богородиці. - Львів: В-во «Папуга», 2009. 92 с.

6. Лігуорі Альфонс, св. Величання Марії. - Львів: «Добра книжка», 2008. 272 с.

7. Мати Відкупителя. Redemptoris Mater / Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла II. - Львів: Місіонер, 2008. - 86 с.

8. Ортинський Іван. Під Твою милість прибігаємо. Роздуми про історію та суть Марійської побожності. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. - 190 с.

9. Спітеріс Янніс. Спасіння і гріх у східній традиції / Пер. з італ. О.В. Парасюка, ЧСВВ. -Жовква: Місіонер, 2009. - 288 с.

10. Шевчук Святослав, о. д-р. Життя у Христі: Моральна катехиза. - Львів: Вид-во УКУ, 2004. - 180 с.

11. Шептицький Андрей, митрополит. Твори (аскетично-моральні). - Львів: «Свічадо», 1994. - 494 с.

12. Шептицький Андрей, митрополит. Про почитания Пресвятої Богородиці. Молитви та Пастирські послання-декрети. - Львів: «Артос», 2010. - 68 с.

Размещено на Allbest.ru