Біблійний аспект подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біблійний аспект подружжя

Крупник Я.Г., Крупник М.Г.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького, м. Львів, Україна

Запровадження християнства в Русі-Україні у 988 році зобов'язує народ цього краю - «вибраний люд, царське священство, народ святий» [3, п. 8], - незалежно від плину часу, міжнаціональних та релігійних відносин, до побожного життя, - утвердження у вірі, любові й надії, щоб завжди хотіти «зі сміливістю і бездоганно сповідувати ім'я Христа перед усіма» [3, п. 425].

Єдність сім 'ї, як і усього народу, забезпечується любов 'ю Отця, спасительною місією Сина, силою та діянням Святого Духа, духовним заступництвом Пресвятої Богородиці.

Саме у Христовій Церкві, й через домашню церкву, - наша сила. «Сепарування» від неї означає відмову від Христа, Який є «путь, істина і життя» (Йо. 14, 6), що відповідно, не буде корисним ні сім 'ї, ні родині, ні усій країні. Й, дійсно, добре подружжя - міцна держава.

Ключові слова: Бог - Отець, Син, Святий Дух; Ісус Христос; Церква, подружжя - чоловік, жінка; родина; країна; вибраний народ.

Крупник Я.Г., Крупник М.Г.

Львовский национальный университет ветеринарной медицины
и биотехнологий имени С.З.Гжицкого, г. Львов, Украина

БИБЛЕЙСКИЙ АСПЕКТ СУПРУЖЕСТВА

Введение христианства в Руси-Украине в 988 году обязывает народ страны - «избранный народ, царственное священство, народ святой», - независимо от течения времени, межнациональных и религиозных отношений, к набожной жизни, - утверждению в вере, любви и надежде, чтобы всегда хотеть «со смелостью и безупречно исповедовать имя Христа перед всеми».

Именно в Христовой Церкви, и через домашнюю церковь, - наша сила. «Сепарирование» от нее означает отказ от Христа, Который есть «путь, истина и жизнь», что соответственно, не будет полезным ни семье, ни всей стране. И, действительно, доброе супружество - крепкое государство.

Ключевые слова: Бог - Отец, Сын, Святой Дух; Иисус Христос; Церковь, супруги - муж, жена; семья; страна; избранный народ.

Krupnyk Ya.G., Krupnyk M.G.

Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj, Lviv, Ukraine

BIBLICAL ASPECT OF MARRIAGE

The introduction of Christianity to Rusj - Ukraine in 988 obliges people of all the land - "chosen people, a royal priesthood, a holy nation" - regardless of the passage of time, ethnic and religious relations, to the pious life - affirmation in faith, love and hope, to always want "to profess courage and impeccably name of Christ before all."

Key words: God - Father, Son, Holy Spirit; Jesus Christ; Church; couple - husband, wife; family; country, chosen people.

З часу офіційного запровадження християнства в Русі-Україні за Володимира Великого, тобто від 988 року, ми, українці, дійсно стали вибраним народом Божим. У цьому історичному аспекті для нас слово «вибраний» не означає, що лише цей чи той, а ніякий інший, як, наприклад, у контексті Старого Завіту ми кажемо про єврейський народ, а саме вибраний, дослівно, серед «поган» (пор.: Ді. 15, 1-11). А, тим більше, зі слів Ісуса Христа ми знаємо, що до «вибраного люду, царського священства, народу святого» [I Пт. 2,9; 3, п. 8] покликані всі народи (пор.: Мт. 28, 19; Лк. 24, 47). Водночас, як не було би сумно нам констатувати той факт, однак до Царства Небесного «Багато бо покликаних, але вибраних мало» (Мт. 22, 14).

Й, дійсно, з моменту офіційної християнізації Руси-України ми стали Церквою, а, вірніше, ми долучилися до Вселенської Христової Церкви - вибраного народу Божого. Бо вибранням Дванадцятьох Христос явив волю завершити Своє діло, маючи поруч від початку тих, «що їх сам хотів» (Мр. 3, 13). Навколо Нього вони, ніби представники дванадцяти колін нового народу, вибраного Христом (Лк. 6, 13; Йо. 6, 70). Це вибрання походить від Отця (Йо. 6, 37; 17, 2) і звершується Духом Святим (Ді. 1, 2) [4].

Іншими словами, ми, українці, від цього ж 988 року стали не тільки свідками, але й учасниками Царства Божого, адже у продовженні часів Церкви Царство Боже здійснюється над людьми через царювання Христа - «Господа над усім» (пор.: Флп. 2, 5-11) [4].

А Боже Царство, на відміну від земного царювання, - вічне. І Христос прийшов не «усунути» Старий Завіт, де щодо людини говориться про надзвичайне щастя або безмірне лихо (пор.: Вт. 28), а «доповнити» його Новим Завітом (пор.: Мт. 5, 17), у якому аж ніяк не відкидається Господнє Слово, голошене старозавітнім пророком Амосом: «Лиш вас я знаю з усіх родин землі: тому й покараю вас за всі ваші провини» (Ам. 3,2). Ці слова й по сьогодні - ніби хартія вибрання [4]. По-суті, їх же і повторив апостол Павло у своєму знаменитому посланні до євреїв: «Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!». І ще: «Господь судитиме народ свій. Страшно впасти в руки Бога живого!»» (Єв. 10, 30-31).

Тому то, перебуваючи «в тілі», ми хочемо цього чи ні, повинні реально думати про країну - це наше земне «царство» (пор.: Мт. 12, 25), - у якій знаходимо «надзвичайне щастя». Бо той громадянин, хто себе вважає християнином й, звісно, має за авторитет Слово Боже, він же, незалежно від національності, повинен знати ці повчальні й надзвичайно актуальні для кожної країни слова, виголошені Пророком: «Дбайте про благо тієї землі, куди я вас виселив, і молітесь за неї Господеві, бо в її добробуті - і ваше щастя» (Єр. 29, 7).

А тепер подумаймо над тим, - у чому ж полягає «благо» для самої країни? Звичайно, це те ж саме, про що говорилось вище, - бути «вибраним людом, царським священством, народом святим». Й сьогодні, маючи гіркий досвід «буття», ми скажемо без вагання, - устояти у грізний час. Саме так!

Однак, сьогодні ми не будемо говорити про такі проблеми для країни як дефолт, до якого можуть бути причетні й двіста «великих» світу цього. Ми не хочемо говорити й про сепаратизм, адже кожна партія, без винятку, до певної міри, а то й конкретно, «сепарується» на свою користь. Ми хочемо поставити акцент на «цеглині» будови, а то й «камені» фундаменту ново-якісного організму вибраного народу Божого - доброму подружжі як живій «клітині» суспільства.

Про те, що крилатий вислів «Міцна сім'я - міцна держава», знають майже всі дорослі громадяни, - ми не сумніваємося. Але, чому саме «добре» подружжя, а не міцне, щасливе тощо? Для цього спочатку нам потрібно звернутися до початку «Буття», а більш точно, - до завершення його першого розділу, де говориться про результат Божого сотворення: «І побачив Бог усе, що створив, і воно було дуже добре» (Бут. 1, 31).

Очевидно, - те, що Бог сотворив шостого дня, було дуже доброї якості, іншими словами, було найкраще, наймиліше, найсвітліше... А вершиною творення була, та, зрештою, й залишається такою сама людина. Однак не сама, а чоловік і жінка, сотворені на Божий образ (Бут. 1, 27). Бо «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідно для нього» (Бут. 2, 18). Із цього святого Божого Слова випливає, що людина - істота соціальна. Бо що означає бути самому, у розумінні - бути одиноким?.. Це означає - жити на «задовільно», навіть не «добре».

Тоді, коли Бог сотворив їх на Свою подобу - чоловіка й жінку, то благословив їх і дав їм ім'я «людина» (пор.: Бут. 5, 1-2). Ось де повнота та вершина щастя, - це блаженство: мати Боже благословення та ім'я - Людина, - тобто бути богоподібними, бути святими, бути Людиною. Це «дуже добре».

Однак, якщо і говорити про «добре», то і для нашого гріховного світу це, що «добре» в очах Божих, то для нас, - як «дуже добре». Бо «добре» - це бути з Богом, довірятись Йому як Отцю, любити ближнього свого, як того учить нас Син, постійно перебувати у благодаті Святого Духа. Це значить - бути християнином.

А що означає - бути християнином, бути «воїном Христа»? Бути християнином - це значить, - разом із Печаттю дару Святого Духа у своєму серці мати Конституцію Віри, епіграфом до якої можна сміло поставити перших п'ять віршів 15 розділу Євангелія від Йоана, де чітко зазначено: - Ви, що слухаєте (і виконуєте) Слово Боже, - вже переобразилися (очистились), бо без Мене, - каже Господь, - ви нічого не можете чинити (пор.: Йо. 15, 1-5).

Однак, як не дивно, значній частині населення ці слова ще не відомі, і тим більше: «Каже безумний у своїм серці: «Нема Бога!»» (Пс. 14, 1).

Чи можна довірятись такій людині?..

Наукові дані свідчать, що негативно впливають на засвоєння моральних і етичних цінностей народу ті помилки, які пов'язані з відповідальністю, зацікавленістю, відповідною педагогічною підготовкою батьків щодо виховання своїх дітей. Ці фактори впливають на несформоване усвідомлення молоддю ролі чоловіка, жінки, батька та матері в суспільстві. Половина зареєстрованих шлюбів розпадається. Збільшується кількість неповних та дистанційних сімей. Як наслідок, спостерігається збільшення кількості дітей- сиріт, безпритульних, поширення серед неповнолітніх пияцтва, наркоманії, зростання кількості самогубців серед дітей, загострення підліткової злочинності, нігілістичне ставлення молоді до старших, втеча молоді у комп'ютерний (віртуальний) світ [8].

Нерозуміння того, що не тато та (чи) мама привели доньку до свого зятя, а Сам Господь Бог (пор.: Бут. 2, 22), може бути фактором диктату у новоствореній сім'ї, насаджування свого досвіду, часто негативного. Тому то не дивно, що в суспільстві спостерігається навіть «династійна традиція» розлучень. Тут, як кажуть, коментарі зайві. А життя продовжується, і знову «полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стають вони одним тілом» (пор.: Бут. 2, 24).

У суспільстві дозрілість до подружжя можуть трактувати як «інстинкт». А Господь Бог каже інакше. Він, благословивши, довіряє людині Своє творіння, насамперед, даруючи подругам одне одного. Він каже їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі (...)» (Бут. 1, 28). І не силою Господь Бог приводить жінку до її чоловіка, - бо кожна людська істота має свобідну волю, - а як Свою доньку до Свого сина. (Тут не йдеться про якесь «кровозмішення», бо наповнилася земля дітьми Божими). .І двоє «ближніх» стають «одним тілом».

За словами апостола Павла: «Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5, 32).

Хто ж не знає цих слів?! Той, хто хоч один раз був у церкві, коли священик уділяв Таїнство Подружжя, той у міру свого сприйняття зрозумів це таїнство зв'язку Христа і Церкви як прообраз подружнього зв'язку. Й насправді, подружнє життя є «таїнственною іконою Церкви», місцем присутності і дії Христа [3, п. 856].

Досліджуючи біблійний аспект подружжя, можна констатувати, що у цьому питанні відбулася суттєва еволюція, тобто розвиток до «відновлення творення в його первісній чистоті» [2, п. 2336]. Для цього і прийшов Ісус у цей світ.

Згадаймо, що в час приходу Месії, як правило, з жінкою чи дитиною ніхто не рахувався (пор.: Мт. 14, 21; 15, 38). А Ісус Христос у Своїй Нагірній проповіді чітко тлумачить намір Бога: «Ви чули, що було сказано: «Не чини перелюбу». А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб із нею у своїм серці» (Мт. 5, 27-28) [2, п. 2336]. Тут також сказано і про рівну гідність чоловіка та жінки. Як цього не розуміють деякі представниці «слабкої статі», що мають «особливі претензії» до Христової Церкви та її символів?! Та це ж Христос дав рівність чоловікові та жінці, й, насамперед, через Заповіді Любові.

У Євангелії від Матея (19, 3-9), де йдеться про питання подружжя, зазначені слова Ісуса, які надзвичайно актуальні й сьогодні: «Що, отже, Бог сполучив, людина хай не розлучає». Відповідаючи на питання фарисеїв, Ісус Христос поставив наголос не на окремому чоловікові чи жінці, а на подружжі, його нерозривності, рівноправ'ї подругів, їхньому покликанню (пор.: Мк. 10, 112).

Очевидно, ще в ті далекі часи обговорення даного питання особливо «загострилося» після смерті Йоана Христителя, який дорікав Іроду через Іродіяду, жінку його брата - Филипа: «Не можна тобі її мати» (Мт. 14, 4; пор.: Мк. 6, 18). А Ісус наголошує «(...) і хто ожениться з розведеною, чинить перелюб» (Мт. 19, 9). Це слово - «перелюб», - можемо констатувати, було надзвичайно грізним, що можна порівняти його дію як рівносильною до розриву союзу з Богом (пор.: Вих. 34, 16), й настільки дієвим, що учні Ісуса говорили: «то ліпше не женитись» (Мт. 19, 10). На що Ісус уточнив: «(...) ті лише, кому дано» (Мт. 19, 11).

Й тепер Церква, будучи вірною словам Ісуса Христа, наголошує на нерозривності подружжя: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить із нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить» (Мр. 10, 11-12) [3, п. 868]. Тобто, їх обох (чоловіка і жінку) покликано до обов'язку тривало спільно жити в любові та здійснювати єдність і спільність, яких бажав Творець [5, с. 150].

Підсумовуючи коротко огляд, що стосується біблійного аспекту подружжя, слід наголосити на тому, що молода сім'я не живе ізольовано, а здебільшого з батьками, а, тим більше, в суспільстві, яке зі своїми «плюсами і мінусами» впливає на цю, часто крихку, посудину. Що стосується християн, то особливо молоде подружжя повинно усвідомити оцю «єрархію» заповідей Божих: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина чи дочку більше, ніж мене, той недостойний мене» (Мт. 10, 37). Тому, як бачимо, «єрархія» відносин є такою: 1) насамперед, - Господь Бог; 2) чоловік - жінка; 3) батьки - діти.

Отже, Господь Бог - голова сім'ї. Не жінка чи чоловік, а саме Господь, який проголошує: «(...) я породив тебе сьогодні» (Пс. 2, 7). «То що той чоловік? Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його» (Пс. 8, 5-6). І коли будуть шануватися Його Заповіді Любові, то буде все «дуже добре», тобто на «відмінно».

Однак, як підтверджено вище, - «Народи провалилися в яму, що самі зробили; у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх» (Пс. 9, 16). Саме тому при огляді даного питання вважаємо за доцільне торкнутися й такого широко поширеного явища серед молоді, особливо у великих містах, як «випробовування» хлопцем і дівчиною одне одного, іншими словами, - «життя на віру» [9] ще не одружених молодих людей, що може тривати навіть до символічної повноти - семи років. Однак, досить часто «повнота» щастя уникає таких людей, бо «випробовування» Божого милосердя не є безмежним. (Маємо на увазі відсутність Божої благодаті через відкинення Господа). Та й зі Святого Письма дізнаємось, що число «сім» (років) є часом «відпочинку» (навіть для раба) (пор.: Лев. 25, 1-7; Вт. 15, 12-18).

Що ж на це скажемо? Хіба що відповімо словами Митрополита Андрея Шептицького, виголошеними у 1938 році на захист християнської школи для української молоді: «Такий стан не може тривати. При такому стані можна б дійсно побоюватись, що наші вірні, йдучи за намовою ворогів нашої Церкви й нашого обряду та за приманчивими обітницями посад чи дарів чи життєвих вигід, стануть покидати свою Церкву й обряд батьків» [6].

Знаючи таку ситуацію в суспільстві, Церква сьогодні не стоїть осторонь. Зокрема, при Львівській Архиєпархії УГКЦ створена Комісія родини, яка пропонує Курс приготування до святого Таїнства Подружжя. Це 16 тематичних та 2 додаткові (для батьків і свідків) зустрічі, а також проща в Глиняни та Унів. Цей курс проводить група кваліфікованих фахівців: священики, лікар, психолог, юрист. Курс допомагає нареченим чи особам, які зустрічаються, вивчити основи християнської віри; краще пізнати одне одного; обговорити та обдумати основні теми, які стосуються сутності та природи подружжя і родинного життя.

християнство біблійний подружжя україна

Запровадження християнства в Русі-Україні у 988 році зобов'язує народ цього краю - «вибраний люд, царське священство, народ святий», - незалежно від плину часу, міжнаціональних та релігійних відносин, до побожного життя (пор.: I Пт. 2,9-12).

Побожне життя подружжя починається з моменту уділення їм святої Тайни Подружжя - уособлення Божої благодаті (пор.: Мт. 18, 18; 22, 1-14).

Подружжя співдіє з Божою благодаттю, що означає верховенство Бога у «єрархії» сімейних відносин.

Святе Письмо наголошує на нерозривності подружжя, а через Заповіді Любові - на рівній гідності та взаємовідповідальності чоловіка і жінки.

Добре подружжя єднає державу і Церкву, - служить зростові Церкви та міцності держави.

Література

1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту /Переклад тексту - о. Іван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: Місіонер, 2007.

2. Катехизм Католицької Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: Місіонер, 2002. - 772 с.

3. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос - наша Пасха. - Львів: Свічадо, 2011. - 336 с.

4. Словник біблійного богослов'я. За ред. Ксав'є Леон-Дюфура та ін. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: Місіонер, 2010. - 992 с.

5. Біблія та мораль. Біблійні корені дій християнина / Папська Біблійна Комісія. - Львів: Свічадо, 2012. - 200 с.

6. Шептицький Андрей, Митрополит. Християнська школа для української молоді. У кн.: Твори (морально-пасторальні). -Львів: «Свічадо», 1994. - С. 7882.

7. Життя у Христі. Моральна катехиза /Упорядник - о. д-р Святослав Шевчук. - Львів: УКУ, 2004. - 180 с.

8. Тимчишин Богдан, о. Концепція щасливої родини: де і як її знайти. Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua.

9. Горгота Лука., бр. ЧСВВ. «Життя на віру» - життя без віри //Місіонар. - 2014. - № 9. - С. 18-19.

Размещено на Allbest.ru