Біблісзнавство в Київській духовній академії ХІХ - початку ХХ ст.: джерелознавчий аспект дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біблісзнавство в Київській духовній академії ХІХ - початку ХХ ст.: джерелознавчий аспект дослідження

Головащенко С. І.

У статті розглянуто та проаналізовано джерелознавчі питання - як загальні, пов'язані з вивченням спадщини Київської духовної академії в цілому, так і спеціальні, викликані дослідженнями біблієзнавчих студій в Академії. Описаний та критично осмислений досвід формування джерельної бази такого дослідження. Окремо наголошено на значущості пошуку та введення до наукового обігу архівних матеріалів, у т. ч. рукописних. Окреслено джерелознавчі перспективи вивчення київського духовно-академічного біблієзнавства. київська духовна академія біблієзнавчий

Ключові слова: біблієзнавство, джерелознавчі питання, джерельна база, архівні джерела, рукописна спадщина, Київська духовна академія.

Both general questions of sources related to the study of Kiev Theological Academy heritage - and special questions of sources caused by research of Biblical studies at the Academy were reviewed and analyzed in this article. The experience of forming the source base of this research was described and critically meaningful. The introduction to the scientific use of archival sources, including manuscripts, separately marked as very important. The prospects for the study of the source base of Biblical studies in Kiev Theological Academy were outlined.

Keywords: biblical studies, questions of sources, sources base research, archival sources, manuscript sources, Kiev Theological Academy.

Враховуючи спільність дослідницького контексту, вважаємо за доцільне взяти до уваги актуальний і для нашої статті попередній (часто піонерський) досвід вивчення джерельної бази та осмислення джерелознавчих проблем досліджень спадщини Київської духовної академії, який узяв початок у 1990-ті рр. [53, с. 162-176; 54, с. 45-49; 56, с. 213-214] та був апробований і розвинений протягом останніх років [напр.: 17, с. 60-66]. У світлі досі мінімального вивчення саме нашого предмета солідаризуємося з твердженням про важливість «шляху самостійного опрацювання джерел», відсутність якого не зможе заступити компіляцій з попередньої історіографії, представники якої часто «не мали на меті спеціального дослідження» і не були вільними «від певних фактичних помилок і однобічності» [53, с. 109]. Тож особливої гостроти набувають джерелознавчі проблеми дослідження, розв'язання усього комплексу завдань, що стосуються джерельної бази - починаючи з пошуку джерел і закінчуючи їх введенням у науковий і культурний обіг [див.: 53, с. 162; 54, с. 45]. Серед важливих та методологічно значущих положень та принципів, вже сформульованих для структурування та вивчення джерел з історії КДА, враховуємо такі настанови.

Насамперед необхідно в структурі джерел особливо відзначити опрацювання опублікованих та рукописних першоджерел, їх адекватну текстуальну та бібліографічну реконструкцію. Сьогодні ж, в умовах раритетності й недоступності для дослідників більшості творів професорів КДА чи не єдиною реальною можливістю знайомства з оригінальними джерелами та із значною кількістю матеріалів до історії викладання в ньому залишається дослідження дореволюційної журнальної періодики. Окрім головного академічного періодичного джерела - «Трудов КДА», це низка богословських, філософських, релігійно-просвітницьких, освітянських часописів, що виходили як у Києві, так і на теренах Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. Для дослідження загального контексту суттєвим є значення епістолярного жанру та мемуаристики (листування та спогадів вихованців і професорів КДА). Тут є також важливим аналіз як джерел узагальнюючих праць з історії КДА, в т. ч. ювілейних видань. Нарешті, чинником зміцнення джерельної бази постійно залишається вивчення рукописної спадщини.

У цьому контексті особливої ваги набувають архівні дослідження, насамперед у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІАК) та Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернад- ського (ІР НБУВ), що містять більшість джерел з історії КДА. В структурі цих джерел передовсім є цінними: програми курсів; навчальні програми; розклади занять; студентські конспекти; переліки тем курсових і кандидатських творів; студентські праці; рецензії та відгуки викладачів; формуляри викладачів; звіти викладачів і професорських стипендіатів; іменні справи; щорічні академічні звіти; журнали академічної конференції; накази Святійшого Синоду та місцевих архієреїв; доповідні записки, «особливі міркування» окремих професорів; заяви, скарги, прохання; щоденники, звіти про побут і поведінку, про бібліотечні надходження тощо [див.: 53, с. 163-166, 174-176; 54, с. 46-47, 49-50].

Висловлені оцінки, принципи та завдання вважаємо актуальними і для дослідження бібліє- знавства в КДА. Тож вони стали підставою для визначення джерельної бази, її структурування та опрацювання джерел в ході нашого дослідження. В основі його джерельної бази ті елементи, що поступово складалися ще з ХІХ ст. в сукупності надрукованих та рукописних текстів, створюючи підстави для тодішніх та майбутніх наукових розвідок.

Для реконструкції структури та тематики досліджень, герменевтичних програм та екзегетичних здобутків надзвичайно значущим виявився бібліографічний аналіз книжкових фондів, що репрезентували в КДА масиви європейської та вітчизняної біблійної книжності та біблієзнавчої літератури, актуальні в КМА - КДА від кінця XVIII та протягом ХІХ - початку ХХ ст. Саме наявність їх та можливість фахового застосування створювали для академічних дослідників специфічно «київське» духовно-інтелектуальне тло розвитку їхніх власних науково-критичних та богословських пошуків. Серед таких бібліографічних джерел у цій роботі використано насамперед біблієзнавчі розділи таких книжних каталогів та покажчиків, як: Catalogus Librorum Bibliothecae Academiae Kiioviensis (бл. 1792 р.) [35, № LXXVII, с. 300-470]; «Систематический каталог книг библиотеки Киевской Духовной Академии» за ред. А. Криловського - особливо т І, вип. 1 за 1890 р., т ІІІ, вип. 7 за 1907 р., т V, вип. 13 за 1915 р. [41-43]; а також «Систематический указатель статей, помещенных в журнале “Труды Киевской Духовной Академии”» у двох томах за 1905 та 1915 рр. [44; 45], укладений редакцією цього академічного часопису.

Персональна репрезентація київської духовно-академічної традиції у галузі біблієзнавчих викладів та досліджень з необхідністю базувалася на розгляді біблієзнавчої спадщини насамперед провідних викладачів Київської духовної академії та її видатних вихованців. Так, ми використали для аналізу значний масив публікацій вихованців та викладачів КДА в богословських (академічних та популярних) періодичних журналах. Особливу увагу приділено творчості дослідників, які у своїй професійній науково-богословській, педагогічній та просвітницькій діяльності були спеціально орієнтованими на біблієзнавчу проблематику, зокрема: єп. Філарета (Михайла Прокоповича Філаретова), Стефана Михайнови- ча Сольського, Якима Олексійовича Олесницько- го, Арсенія Семеновича Царевського, Федора Яковича Покровського, Володимира Петровича Рибінського, прот. Олександра Олександровича Глаголєва, архієп. Василія (Димитрія Івановича Богдашевського), Михайла Еммануїловича По- снова та ін. Проте не залишилися поза оглядом та аналізом і біблієзнавчі публікації низки вихованців та викладачів КДА, які так чи інакше зверталися до біблієзнавчої проблематики, збагачуючи цим свої власні ділянки наукових та богословських досліджень або академічних викладів. Тут згадаємо передовсім публікації в «Трудах КДА» робіт єп. Порфирія (Костянтина Олександровича Успенського), архім. Антоніна (Андрія Івановича Капустіна), єп. Іринея (Харисима Михайловича Орди), єп. Георгія (Григорія Григоровича Яро- шевського), Михайла Дмитровича Благовещен- ського, Йосипа Олександровича Бродовича, Сергія Булатова, Миколи Михайловича Дроздова, Василя Ілліча Екземплярського, Миколи Кор- ниловича Маккавейського, Сергія Олександровича Песоцького, Михайла Миколайовича Ска- баллановича, Михайла Федоровича Оксіюка, Федора Івановича Титова.

Це численні академічні публікації київських авторів з біблієзнавства, насамперед в «Трудах Киевской Духовной Академии». До уваги бралися ідейно та теоретично значущі науково-богословські статті; репрезентативні з боку фахової критичної рефлексії бібліографічні огляди та рецензії. Виявленню персональних особливостей творчості представників київського духовно- академічного біблієзнавства ХІХ - початку ХХ ст. сприяло також звернення до їхніх авторських монографій. Розкриттю науково-методологічних уподобань і богословсько-екзегетичних позицій низки київських авторів-академістів (Ф. Я. Покровський, В. П. Рибінський, прот. О. О. Глаголєв, М. Е. Поснов) сприяло також звернення до їхніх статей у «Православной Богословской Энциклопедии» [напр.: 36, т. І,

т. VII, с. 200-213, 250-254, 831-835; т. VIII, с. 1-8; т. ХІІ, с. 189-204; 233-237] та коментарів у «Толковой Библии Лопухина» [напр.: 58, т. 2, с. 357-582; т. 3, с. 324-361; т. 7, с. 86-200, 235-269, 270-298; т. 10, с. 3-361].

Ще одна група джерел допомагає реконструювати теоретичні пошуки київської академічної професури у сфері дидактики та методики викладання знань про Біблію в КДА. Це твори, так чи інакше спрямовані на пошук засад оптиміза- ції викладання та дослідження Біблії, тексти, де специфічним чином здійснювалася рефлексія над навчально-дидактичною організацією бібліє- знавчого матеріалу, аналізувався відповідний досвід, в т. ч. і власний.

Окрім суто академічних текстів, ми торкнулися масиву ще досі докладно не проаналізованих популярних творів просвітницького й релігійно- дидактичного характеру, розрахованих не лише на академічного читача чи студента-богослова, а й на «підвищення кваліфікації» парафіяльного духовенства - або призначених для повчального читання православними мирянами. Тут як джерела прислужилися біблієзнавчі публікації деяких вже названих вище київських академістів насамперед в таких часописах: «Православное Обозрение», «Христианское Чтение», «Руководство для сельских пастырей».

Для найповнішого розкриття особливостей формування в КДА методологічного базису, герменевтики біблієзнавчих досліджень, і для увиразнення практикованих тут засадничих дидактичних принципів та організаційно-педагогічних прийомів викладання знань про Біблію цінним стало введення до наукового обігу та аналіз т. з. академічних «інституційних» документів. Джерелами тут слугують кілька груп документів та текстів.

По-перше, це академічні Статути 1814, 1869, 1884 та 1910/11 рр., які стали базовими інститу- ційними документами для постання наукового та освітнього процесу в Київській духовній академії. По-друге, найважливішими локальними ін- ституційними документами-джерелами для нас стали щорічні «Отчеты о состоянии Киевской духовной академии», регулярні «Отчеты Церковноисторического и археологического общества при КДА». Саме в цих документах вимальовувалася загальна структура наукового та освітнього процесу саме в КДА та її еволюція, зокрема у царині біблієзнавства. Окрім щорічних загальних академічних звітів, конкретніші питання стосовно персонального внеску до біблієзнавчих досліджень та викладів містили звіти викладачів та професорських стипендіатів за кафедрами «бібліологіч- них» дисциплін. Третя група використаних нами інституційних джерел - регулярні «Протоколы (та «Журналы») заседаний Совета Киевской духовной академии», що публікувалися у вигляді «Извлечений» як додатки до «Трудов КДА» та окремим накладом. Тут розкривалися важливі конкретні організаційні, теоретичні та методичні питання розвитку біблієзнавчих досліджень та викладів, що поставали та розв'язувалися протягом академічного року.

Означені джерела виявилися цінними і для відтворення важливих аспектів персонального внеску київської духовно-академічної професури до наукового поступу та викладацької справи з біблієзнавства. Адже саме протоколи та журнали засідань Ради КДА (як у рукописах, так і опубліковані свого часу у вигляді додатків до «Трудов КДА», та окремими виданнями), виявилися єдиним сховищем такої досі ще належним чином не опрацьованої групи документів, як дотичні до нашої теми відгуки та рецензії, доповідні записки та стенограми дискусій з «особливими міркуваннями» академічної професури. Ці тексти значно доповнюють масив опублікованих у традиційніший спосіб - в академічних часописах - бібліографічних оглядів та рецензій. Особливо значущими для нашого дослідження стали відгуки та рецензії академічних професорів на кандидатські твори, магістерські та докторські дисертації з біблійних студій, що в різні роки розглядалися на засіданнях Ради КДА та фіксувалися у відповідних «Протоколах» та «Журналах». Тут знаходимо промовисті приклади опертого на живий досвід навчального процесу творення герменевтичних принципів, методичних вимог та критеріїв оцінки дослідницького опрацювання Біблії, що пропонувалися вихованцям Академії як взірець та базис їхньої самостійної інтелектуальної праці.

Джерелами цього дослідження також виступили опубліковані в різні роки праці, де висвітлювалися різні аспекти історії Київської духовної академії. Це, з одного боку, «макроісто- рія» - дослідження, що містять факти чи оцінки еволюції дослідницького й освітнього процесу в царині біблієзнавства на тлі загальних процесів в КДА, та ширше - в російській православній духовній школі. З текстів, створених власне протягом ХІХ - початку ХХ ст., відзначимо праці С. М. Сольського [47], І. Малишевського [19], М. Нікольського [24; 25], єп. Михаїла (Лузіна) [21; 22], І. Королькова [15; 16], І. Чистовича [67], Ф. Елеонського [13], В. Мишцина [23], прот. Ф. І. Титова [52], М. Н. Глубоковського [11], прот. Г. Флоровського [60]. Особливо вагомими джерелами для реконструкції власне київського біблієзнавчого досвіду тут стали історичні та іс- торико-бібліографічні нариси викладачів КДА: «Обозрение трудов по изучению Библии в России с XV века до настоящего времени» С. М. Сольського (1869); «Историческая записка о состоянии академии в минувшее пятидесятилетие» І. Г. Малишевського (1869); «Двадцатилетие журнала “Труды Киевской духовной Академии» (1860-1879)”» та «Преосвященный Филарет, еп. Рижский, как ректор КДА» І. М. Королькова (1881-1882); «Императорская Киевская Духовная Академия в ее трехвековой жизни и деятельности (1615-1915 гг.): Историческая записка» прот. Ф. І. Титова (1915).

З творів сучасних дослідників це праці, які демонструють: спроби панорамного висвітлення різноманітних виявів київської духовно-академічної культури [68]; виявлення проблемних питань, що виникали в ході трансформаційної системи вищої духовної освіти в контексті освітніх реформ ХІХ ст. [48; 49]; аналіз науково-навчальної діяльності та активності академічних корпорацій в контексті вироблення та прийняття академічних Статутів, особливо на початку ХХ ст. [49; 55]. Цінним джерелом, актуальним для історичної та теоретичної реконструкції київського духовно-академічного біблієзнавства, виявилася також створена протягом останніх років наукова модель дослідження, осмислення та викладу історії київської духовно-академічної традиції, вже апробована в царині історії філософії [53; 54; 56]; історії та філософії педагогіки [17].

Низка використаних нами джерел допомагає реконструювати також і своєрідну «мікроісто- рію» творчої активності професорів-біблієзнав- ців КДА в сучасному їм духовному, культурному та інтелектуальному контексті. Так, ми використали документи своєрідного жанру, що характеризують київських дослідників Біблії як вчених та викладачів: написані учнями та колегами прижиттєві ювілейні та пропам'ятні виступи і некрологи, а також спогади про них. Особливо відзначимо тут приклади висвітлення доробку кількох відомих біблієзнавців, вихованців та викладачів КДА - єп. Філарета (Філаретова), І. Максимовича, С. Сольського, Я. Олесницько- го, В. Рибінського - у некрологах, промовах, пропам'ятних та ювілейних нарисах, створених також вихованцями та речниками КДА [напр.: 3; 4; 5; 6; 9; 10; 16; 18; 33; 34; 40; 51].

У межах цього, досі ще повною мірою не впорядкованого та докладно не проаналізованого масиву джерел свого часу були здійснені перші вагомі кроки в бік бодай попереднього визначення, узагальнення та оцінки, а відтак - вивчення та збереження спадщини низки провідних київських духовно-академічних біблієзнавців. Можна віднайти тут зародки розкриття місця та ролі тих чи інших персоналій у становленні змісту та дидактики бібліологічної освіти, предметного поля й методології наукових досліджень у різних галузях біблієзнавства; оцінки апологетичного та просвітницького значення їхньої біблійно-екзегетичної праці, насамперед у царині релігійної публіцистики та церковного проповідництва.

Джерелами, через опрацювання яких продовжувала розкриватися персоналізована «мікро- історія» досліджень та викладання Біблії в КДА ХІХ - початку ХХ ст., стали також опубліковані за сучасної доби біобібліографічні матеріали, дотичні до предмету нашого дослідження. Найповнішим на сьогодні енциклопедичним зібранням таких матеріалів став «Библиологический словарь» О. Меня [20], де узагальнено та стисло подано бібліографічні відомості, що залишилися від історіографічної та енциклопедичної спадщини ХІХ - початку ХХ ст.

Так, ми віднайшли в цьому словнику принаймні стислі відомості про багатьох вихованців або викладачів КДА, які в різні роки були дотичні до розвитку біблійних студій - як автори випускних чи магістерських творів з цього предмета, науково-богословських, публіцистичних праць, та особливо як штатні викладачі в КДА Святого Письма або окремих бібліологічних дисциплін [див., напр.: 20, т. 1, с. 72, 73, 131, 156157, 186-187, 204, 215-217, 247-248, 260-261, 299, 373-374, 468, 526-527, 559-560; т. 2, с. 69, 163-164, 166, 171-172, 220, 215-217, 247, 287, 304-306, 306, 449, 457, 465-466, 470-471; т. 3, с. 72-73, 77, 101, 122-123, 125, 144-145, 178, 179-180, 239, 304-305, 312-313, 324-325, 379-380, 441, 453-454].

Короткі біографічні нариси та бібліографічні списки, присвячені деяким біблієзнавцям з КДА, також отримуємо з сучасного біобібліографічно- го покажчика, присвяченого дослідникам Біблії в дореволюційній Російській імперії. Так, це нариси про архієп. Василія (Д. І. Богдашевського) [37, с. 37-44]; прот. О. О. Глаголєва [37, с. 69-73]; єп. Іринея (Х. М. Орду) [37, с. 103-107]; єп. Михаї- ла (Лузіна) [37, с. 133-137]; Я. О. Олесницького [37, с. 155-159]; С. М. Сольського [37, с. 191-194]. Відзначимо певну цінність цих нарисів для простого «згадування» про традицію. Водночас тут заслуговує на критику надто загальний та виразно компілятивний характер викладу біографічних відомостей (що, наприклад, вкотре призвело до ігнорування періоду праці та ректорства в КДА єп. Ми- хаїла (Лузіна), а також суттєві вади у реконструкції та презентації бібліографічного матеріалу.

З сучасних українських досліджень теж дізнаємося про роль біблійних студій у становленні прот. Ф. Титова як особистості та вченого [59, с. L, LIII, LIX-LX, LXII-LXVI]; про місце бібліо- логічних досліджень та викладацьких практик у ширшому полі наукової, педагогічної, адміністративної та церковно-громадської діяльності архієп. Василія (Богдашевського) [57, с. 36-39]. Подальше теоретичне увиразнення найвизначніших постатей в історії київського духовно-академічного біблієзнавства уможливлюється завдяки сучасним спробам введення до наукового обігу нового масиву архівних джерел [див., напр.: 32].

ЦДІАК. Також це фонди ІР НБУВ: Ф. XIII, Ф. 160 (Київська духовна академія); особові фонди вихованців КДА, що зберігаються в ІР НБУВ, зокрема Ф. 175 (Ф. Титова), Ф. 191 (Д. Богдашев- ського); Ф. 304 (Дисертаційний фонд Київської духовної академії); фонд ДА (рукописи Церковно-археологічного музею при КДА).

Деякі з неопублікованих архівних документів із зазначених фондів (формуляри викладачів-біблієз- навців, листи та спогади вихованців КДА про них, підготовчі матеріали та чернетки статей та монографій, програми та конспекти деяких бібліологіч- них курсів тощо) вже увійшли до джерельного кола на даному етапі дослідження. Це зокрема: