Роль християнської церкви у житті сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анкета

Ютиш Анатолій Михайлович; Чернівецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст.. № 28 Чернівецької міської ради, учень 8-Б класу

Вихованець гуртка історичного краєзнавства Чернівецького обласного центра туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді (КЗ ЧОЦТКЕУМ)

Керівник: Нізохін Дмитро Павлович, керівник гуртка історичного краєзнавства вчитель історії та правознавства Чернівецької ЗОШ І-ІІІ ст. № 28

Контактний телефон: 0951007663 (Нізохін Д.П.), електрона пошта: chern.center@gmail.com (КЗ ЧОЦТКЕУМ)

Зміст

Вступ

1. Історія створення та будівництва церкви

2. Митрополит Онуфрій

3. Участь громади в житті церкви

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Виникнення церкви бере початок від тайної вечері, спілкування Христа з Апостолами. Остання вечеря при житті Христа стала прообразом Христової церкви на таємній вечері. Господь дає учням настанову та благословення своїм учням, вина в кров Господню і хліба в тіло Христове, тобто в звершення таїнства літургії. Після розп'яття та воскресіння Христова Апостоли чекали в Єрусалимі на сходження Святого духа у вигляді вогняних язиків. Після сходження апостоли тягнули жереб хто куди йде проповідувати і засновувати церкву Христову.

Перші проповіді християнської віри у наших краях лунали з уст Святого апостола Андрія Первозданного, який проповідував узбережжям Дунаю, Дніпра і на Київських пагорбах. Перший просвітитель християнської віри був відданий мученицької смерті від рук язичників. Він, подібно Христу був розіп'ятий на Хресті. Так як Святий апостол Андрій Первозданний вважав, що він недостойний бути розіп'ятим на хресті, язичники створили для нього інакший хрест, який пізніше був названий Андріївський. Згодом, через 1000 років, слово Христове в наші землі з походів у Візантію привіз рівноапостольний князь Володимир. Рівноапостольний тому, що його служіння було подібно до служіння св. Апостола Андрія Первозданного. З часів князя Володимира до сьогодення дуже багато єпископів, священників, монахів благочестивих християн приймали участь у зростанні та зміцненні Церкви. Одним з перших відомих діячів церкви був Нестор Літописець. Монах Києво-Печерської Лаври, який склав в хронологічному порядку всі церковні і мирські події.

Розмірковуючи сьогодні над тими випробуваннями, які спіткали православну церкву в роки державної незалежності України, мені здається, що перш за все це був для нас іспит на соборність, іспит на здатність нашої Церкви до вільного соборного волевиявлення.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення ролі християнської церкви у житті сучасної України. Збереження єдності в середовищі православної церкви та збереження незалежності українського православ'я є невід'ємним компонентом формування духовного життя українського суспільства

Обрана для дослідження тема має значний науковий інтерес. Хоча питання суспільно-релігійних змін упродовж останніх двох десятиріч стали об'єктом уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних учених та знайшли висвітлення у науковій історико-релігієзнавчій літературі, однак ступінь опрацювання теми залишається недостатнім. Наша спроба висвітлення даної теми пройшла через вивчення етапів утворення та становлення храму ікони Матері Божої «Знамення» в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області, а також діяльності місцевої громади в житті церкви та села.

Мета дослідження полягає в послідовному висвітленні етапів створення й становлення храму ікону Матері Божої «Знамення», визначенні людей, які прийняли активну участь у будівництві церкви, вірян, які своєю діяльністю утверджують істину: християнські цінності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- визначити причини та умови створення церкви;

- розглянути історію виникнення назви церкви ікони Матері Божої «Знамення»;

- визначити значення, діяльності Митрополита Онуфрія для Чернівецько-Буковинської єпархії;

- охарактеризувати участь громади в житті церкви.

Об'єктом дослідження виступила новозбудована церква ікони Матері Божої «Знамення», яка 9 січня 2012 року була освячена. Богослужіння очолив Митрополит Онуфрій керуючий Чернівецько-Буковинської єпархії, йому співслужили священнослужителі Герцаївського, Новоселицького, Глибоцького, Вижницького та Чернівецького благочинну, а також насельники Банченського чоловічого монастиря та Галицького скельного монастиря, на освяченні в спільній молитві був гостем давній друг настоятеля протоієрей Давид клірик кафедрального собору м. Тбілісі що в Грузії.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від закладання першого каменя в фундаменті церкви у 2010 році до сьогодення, коли ця церква стала діюча в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області.

1. Історія створення церкви та будівництва церкви

Як все починалося? З давніх здавен в нашому селі Остриця Герцаївського району Чернівецької області проводилося освячення води і всіх джерел, що знаходилися на території села, а також це освячення супроводжувалося хресним ходом. Люди починали йти від основного храму в селі який знаходився в центрі села де звершувалася Божественна літургія, після літургії віряни разом з священиком йшли в хресний хід, де зупинялися біля кожного джерела і служили водосвятний молебень з освяченням полів, які знаходилися неподалік.

Зспогадів жительки села Остриця Дубець Наталії Григорівни: «Молебень завжди служили після посівних робіт, а також коли була засуха. Коли люди з хресною ходою підходили до джерела де згодом була збудована наша церква, ми їх зустрічали та приєднувалися до спільної молитви. Після водохрещення кропили святою водою поля і городи. В хресній ході брали участь всі бажаючі православні християни нашого села, серед них був присутній настоятель місцевого храму протоієрей Михаїл Ютиш» (Дубець Наталія Григорівна, 1961 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області).

Молодий на той час, ще не священик Михаїл Ютиш, був присутнім завжди під час хресного ходу і розділяв молитовне єднання з віруючими села. І одного разу після хресного ходу йому приснився сон, що він йде з міста додому і коли проходить повз місце, де знаходилося одне з джерел, йому на небі з`являється видіння, що Матінка Божа стоїть на небі, де біля неї знаходяться її батьки Іоким і Анна, а також всі святі гори Афон, над горою Афон і звершують молитовне піснопіння над джерелом. Він прокинувся одразу ж і не міг зрозуміти до чого було йому таке видіння.

Пізніше Михаїл Ютиш став священиком, спочатку він служив в Кафедральному соборі, а згодом на Аниній Горі, і до нього приходило дуже багато людей, які потребували від нього духовної допомоги. Він прагнув з ними говорити, давати їм поради, читати молитви. В монастир було їхати дуже далеко, дома робити це неможливо …

За спогадами Ютиш Наталії Василівни, дружини отця Михаїла, жительки села Остриця: «Я пам'ятаю, як приїхали люди з Молдови під благословення і просили святих молитов, а я поралася по господарству і можливості прийняти гостей в будинку не було» (Ютиш Наталія Василівна, 1981 р.н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області).

І тому священику спало на думку збудувати каплицю, але він ніяк не міг визначитись з місцем де ж все таки будувати каплицю. І ось був запланований ще один хресний хід з освяченням води, в якому отець Михаїл прийняв участь, йдучи хресним ходом, він подумав: а чому б біля джерела не збудувати каплицю, люди заходили б, і можна було проводити освячення води вже в храмі. З цією думкою отець Михаїл підійшов на той час до управляючого Єпархією митрополита Онуфрія Чернівецького і Буковинського.

Митрополит Онуфрій уважно вислухав і порекомендував священику збудувати не каплицю, а часовню. Різниця між часовнею і каплицею тільки в тому, що в каплиці менше місця, а в часовні вміщається більше людей. Тому що, коли буде йти хресний хід, щоб не тільки священики могли зайти до каплиці, а й всі віряни для того, щоб покласти свічку і зігрітися від холоду або, навпаки, сховатися від спеки. Отець Михайло уважно вислухав Митрополита, взяв у нього Благословення і приступив до роботи. Наступним не менш важливим кроком було прийняття рішення в честь кого будуть освячувати часовню. Довго думали , поки отець Михаїл не згадав про видіння, яке було в нього ще в молоді роки, почали шукати по архівах, духовних книжках, що ж за ікона була у видінні, і з цим йому допомогла одна матушка-іконописець, яку звали Олексія. Вона знайшла цю ікону в одній із книжок по розповідям отця. Ця ікона була однією з копій ікони Матері Божої «Знамення». Чому саме з копій? Тому що ще 10 століть назад в місті Новгороді була написана ікона Матері Божої «Знамення», яка стала чудотворною, і з неї було переписано 10 копій, які теж стали пізніше чудотворними.

З спогадів іконописця-черниці Олексії (Музика Людмила, мешканця м. Чернівці), яка була насельницею монастиря св. Праведної Анни на Аниній горі у м. Вашківці: «Я згадую, як до мене прийшов отець Михаїл з проханням знайти образ ікони по його розповіді з його сну, яка йому була знайома, але її назви він не знав. Почавши пошук ікони, я пригадала, як ще в юності, подорожуючи святими місцями, я відвідала місто Новгород, де в соборі Божої Матері «Знамення» я бачила цю ікону. Відкривши іконописний каталог, я переконалася, що це дійсно є та сама ікона» (Черниця Олексія (Музика Людмила), 1973 р.н., мешканка м. Чернівці).

Визначившись з місцем побудови та в честь кого будуть будувати, приступили до возведення часовні, але тут постала проблема: не знали в якому стилі будувати храм. Незадовго до цього Отець Михаїл навчався в Почаївській Духовній Семінарії, неподалік від навчального корпусу був розташований Свято-Духівський скит від Свято-Успенської Почаївської Лаври, куди молоді семінаристи ходили на послух. Там розташований храм, який дуже подобався ще молодому семінаристу, він завжди любив там молитися, відчував духовне піднесення. Він вирішив, що буде будувати часовню за зразком Свято-Духівського храму.

Після того як всі питання були вирішені. Отець Михайло вирішив почати будувати Часовню. Спочатку будував сам отець з будівельними бригадами с.Остриця, основними благодійниками були 8 осіб, які від початку й до кінця допомагали зводити церкву. Зі спогадів бригадира будівельної бригади с. Остриця Дубця Івана Георгійовича: «До поїздки в Почаїв ми ставилися до будівництва храму, як до звичайного будівельного проекту, але після дива, яке з нами сталося в храмі з чудотворними хрестами ми зрозуміли що це не звичайний проект, а будівництво Храму Божого».

Почалося масштабне будівництво, допомагали всі хто чим міг, хто коштами, хто фізичною силою, хто ідеями. Пройшовши перший етап будівництва а, точніше, перехід від нижнього храму до верхнього, будівельники з настоятелем побували в Почаїві, щоб зняти точні розміри карнізів, стін, переходів і т.д., під час їхнього перебування в Почаєві звершилося диво. В нижньому храмі на честь Серафима Саровського був один з хрестів, які належали монаху. Монах мав 3 великих Хреста, зроблених на кузні з простого металу, але від того, що він носив їх довго, вони почали блищати,а розбійники подумали що хрести срібні, і вбили монаха та й забрали Хрести, коли з'ясувалося,що хрести прості, то вони вирішили викинути їх у воду, але вони не тонули і пливли по річці в сусіднє село, один з односельців впізнав ці хрести і відніс до різних монастирів. Так і потрапив до скита один з цих хрестів. Після літургії настоятель з будівльниками вирішили приклонитися до хреста, звісно, священник підійшов перший і почав молитися вмить прибігли дві жіночки і просили: «Батюшка, благословіть і нас» - коли батюшка взяв в руки хрест, віряни впали на підлогу і почали кричати тому, що вони були одержимі, коли будівельники це побачили, то вони зрозуміли, і поставились до цієї справи більш відповідально та смиренно.

Коли Часовню возвели, накрили, почали вести оздоблювальні роботи в храмі. Був створений іконстас та внутрішне убранство церкви.

З спогадів о. Михаїла «Митрополит Онуфрій був у відрядженні в Києві. Коли повертався на Буковину по дорозі він проїзжав повз храм і вирішив зайти та подивитися, як йде робота. На будівнцтві біля храму були священник та будівельна бригада, зайшовши до церкви, священик привітався з усіма і почав співати : «Богородице Дєво, радуйся…» (о. Михаїл (Ютиш Михайло Григорович) 1975 р.н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області).

Після того, як Митрополит Онуфрій проспівав молитву, він пройшовся по церкві і сказав: «Отець Михайло, благословляю тобі переробити статут з Часовні на Церкву» З Благословіння отець Михаїл поїхав до Єпархіального управління і переробив статут з Часовні на Церкву.

З спогадів голови Острицької сільської ради Василя Георгійовича Цуркана: «У понеділок, 9 січня 2012 року, відбулося освячення новозбудованої церкви. Богослужіння очолив Митрополит Онуфрій керуючий Чернівецько-Буковинської єпархії, йому співслужили священнослужителі Герцаївського, Новоселицького, Глибоцького, Вижницького та Чернівецького благочинну, а також насельники Банченського чоловічого монастиря та Галицького скельного монастиря, на освячені в спільній молитві був гостем давній друг настоятеля Протоієрей Давид клірик кафедрального собору м. Тбілісі що в Грузії. За літургією молилося дуже багато вірних нашої церкви, які навіть не вміщалися в середині храму. Після освячення і першого Богослужіння, слова взаємних привітань і подяки,були вручені нагороди всім, хто прислужився церкви та допомагав в будівництві».

Згодом після закінчення будівельних робіт Митрополит звершив освячення храму і храм почав повноцінно функціонувати.

2. Митрополит Онуфрій

Необхідно визначити особливість ролі самого Митрополіта Онуфрія для Чернівецької і Буковинської єпархії.

Предстоятель Української Православної Церкви Блаженіший Митрополит Онуфрій (Орест Володимирович Березовський) народився 5 листопада 1944 року в селі Коритне Вашківецького, зараз Вижницького, району в Чернівецькій області в родині священика. Радянський та український церковний діяч. Блаженіший Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ з 17 серпня 2014року. Голова Священного синоду УПЦ. Постановою Священного Синоду Української Православної Церкви від 24 листопада 1990 року Онуфрій був призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським.

22 січня 1992 року відмовився підписати звернення архієрейської наради Української Православної Церкви до патріарха Московського і всієї Русі Алексія II про надання автокефалії Церкві в Україні і 23 січня був переведений митрополитом Філаретом на Івано-Франківську кафедру.

7 квітня 1992 року був відновлений на Чернівецькій кафедрі.28 липня 1994 року був зведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду УПЦ. 22 листопада 2000 року був зведений у сан митрополита. Аж до 14 грудня 2007 року був главою Синодальної канонічної комісії Української Церкви. Тоді ж був призначений головою Церковного Суду Української Православної Церкви.

Митрополит Онуфрій часто відвідує Буковину та опікується духовним життям пастви. Візити Предстоятеля також у дитячі будинки та будинки для людей похилого віку на Буковині вже стали традиційними. Блаженіший відвідує дітей, які потребують особливої уваги і опіки декілька разів на рік.

Блаженіший Митрополит Онуфрій не є публічною особою і не займається політичною діяльністю. Маючи 40-річний чернечий досвід, він дуже критично ставиться до «номінального чернецтва» задля отримання архієрейського сану чи намісництва. Попри це, Владика залишається апологетом потреби вирішення питання Української Православної Церкви у суворій відповідності до церковних канонів.

3. Участь громади в житті церкви

Активна участь громади є одним з важливих факторів для існування храму. Побудувати храм недостатньо, важливо наповняти храм святинями, іконами, прикрасами - це вже відбувається з волі прихожан. Храм - це тільки споруда, а серце храму це віра (люди - громада) яка наповнює храм. Як сказано в Євангелії: «Там де двоє - троє, або більше во ім'я Господнє, там сам Господь невидимо перебуває» (Євангеліє від Матвія, розділ 25, вірш 40).

А коли нас багато, коли наші думки об'єднані, коли дух доброти присутній в людській душі - це сила Громади, це сила Храму, це є сила Бога.

Громада приймає активну участь в житті храму, в його розбудові, тому що з кожним роком прихожан новозбудованого храму стає більше і більше.

На великі церковні свята громада об'єднується і ретельно готується для проведення цих свят. Як приклад, проведення водохрещення.

При церкві існує дитяча недільна школа яка налічує біля 60 дітей. Учні вчать Закон Божий та церковний спів, але, щоб це все було доступно, Закон Божий подається у вигляді притч та сценок, пов'язані з духовним життям християн та які відображають Євангельські події та великі церковні свята.

Основна місія Церви проповідування Євангелія Небесного Царства, благовісті про спасіння, а благодійність і милосердя - це основоположні цінності християнства. «Бо все, що зробили Ви одному з найменших оцих, те Мені ви зробили» [1]. Церква, проповідуючи Боже милосердя, з одного боку є ініціатором благодійництва у суспільстві, а, з іншого, - сама є отримувачем коштів, бо живе на пожертви віруючих. І, по-третє, вона сама безпосередньо займається благодійницькою діяльністю.

Кожна людина надіється на милість Божу. Для того щоб отримати від Бога милість, людина сама має творити милостиню. Милостиня і Молитва - це є два крила Християнина.

Коли хтось з прихожан хворіє решта прихожан як у справжній родині, приходять на допомогу. Так само громада допомагає інвалідам, ветеранам, людям з обмеженими можливостями особливу увагу приділяють психіатричній лікарні, дитячим будинкам та онколікарні.

церква ікона знамення онуфрій

Висновки

В церкву можна зайти, з неї можна вийти, але створити, або давати їй напрямок (вектор), неможливо, інакше церква буде інша, а не Христова. Церкву створив Христос, а він є досконалим, і церква є Христова,тобто і вона досконала. Церква створена для того, щоб координувати шлях людини з початку її життя до смерті. Людина приходить до церкви щоб очистити і врятувати свою душу і увійти в Царство Боже.

Немає життя громади без церкви і церкви без громади. Господь створив церкву для об'єднання, для спільної молитви, яку кожної неділі і на великі свята люди возносять до Бога і просять у нього здоров'я своїм близьким, миру на землі і милості Божої.

Виходячи з мети дослідження, послідовного висвітлення етапів створення й становлення храму ікони Матері Божої «Знамення», ми зібрали і проаналізували спогади безпосередніх учасників подій, матеріали яких знаходяться в Музеї етнології при факультеті міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Виходячи з спогадів черниці-іконописця, яку звали Олексія, назва храму визначилася з назви ікони. Ця ікона була однією з копій ікони Матері Божої «Знамення», вона лягла в основу новозбудованої церкви.

В процесі дослідження висвітлена особлива роль, який є Головою Священного синоду УПЦ, Митрополита Онуфрія для Чернівецько-Буковинської єпархії,.

Також була вивчена і досліджена діяльність церковної громади, яка сприяла і приймала безпосередню участь не тільки в будівництві: вище зазначеного храму, але продовжує відігравати вирішальну роль в успішному функціонуванні церкви і виконанні покладених на неї обов'язків задовольняти релігійно-культурні потреби віруючих, здійснювати виховні, освітні, благодійні місіонерські функції.

Список використаних джерел

1. Дубець Іван Георгійович, 1965 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

2. Дубець Наталія Григорівна, 1961 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

3. Іванюк Марія Василівна, 1973 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

4. Митрополит Онуфрій: біографія нового Предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату // Корреспондент.net, 13.VIII.2014//

5. о. Михаїл (Ютиш Михайло) 1975 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

6. Цуркан Василь Георгійович, 1975 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

7. Черниця Олексія (Музика Людмила), 1973 р. н., мешканка м. Чернівці

8. Ютиш Наталія Василівна, 1981 р. н., село Остриця Герцаївського району Чернівецької області

Размещено на Allbest.ru