Перша українська греко-католицька парафія у США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перша українська греко-католицька парафія у США

Ірина Гнідик

Досліджено процес створення першої греко-католицької парафії у США (м. Шенандоа, штат Пенсильванія) у 1884 р. Ця подія стала організаційним початком не лише релігійного, а й суспільного життя української еміграційної спільноти. Проаналізовано основні аспекти діяльності священика Івана Волянського, завдяки якому розпочалося становлення УГКЦ на американських теренах.

Ключові слова: Церква, духівництво, українські емігранти, національна ідентичність, обряд.

Проблема заснування Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у США є доволі актуальною в українських та зарубіжних дослідженнях. ГКЦ відіграла важливу роль як духовний та національний провідник українців за океаном, сприяючи збереженню їхньої національної ідентичності.

Серед дослідників, які вивчали проблему становлення УГКЦ у США наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст., варто виокремити В. Поспішила [1], І. Кащака [2; 3], М. Куропася [4; 5], В. Важеського [6], В. Паску [7], Дж. Слівку [8], А. Пекара [9; 10], Ю. Бачинського [11], О. Кравченюка [12], В. Юшкевича [13] та ін.

Метою статті є дослідження становлення першої греко-католицької парафії у США та її історичного значення для духовного, національного та суспільного розвитку української діаспори на американських теренах.

Наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. масовим явищем на українських землях під владою Австро- Угорщини була еміґрація до США. До початку Першої світової війни сюди еміґрувало близько 350-- 360 тис. українців [13, с. 177--180]. Абсолютна більшість з них (принаймні 90 %) [1, р. 16] були греко- католиками. Здебільшого вони оселялися у штатах Пенсильванія, Нью-Йорк та Нью-Джерсі [4, р. 41], які у церковно-адміністративному плані належали до Піттсбурзької римо-католицької митрополії [6, р. 101]. Саме на цих теренах невдовзі створено перші греко-католицькі осередки.

До часу прибуття перших українських еміґрантів про греко-католицький, або візантійський обряд [6, р. 101; 2, с. 19; 5, с. 20], в Америці не знали майже нічого (принаймні до 1879 р.) [6. р. 95]. Через це українська еміґраційна хвиля стала феноменом як для американської культури, так і для католицизму в США [15, р. 61].

На початку перебування в Америці українські переселенці зустрілися не лише з матеріальними труднощами, а й з проблемою забезпечення релігійних потреб [7, с. 29, 38; 8, р. 1]. На батьківщині Церква була центром їхнього суспільного життя [16, р. 219] і відігравала роль своєрідного прихистку в біді. Для більшості неосвічених селян вона слугувала єдиною українською національною інституцією. З огляду на те, релігійно-церковна спадщина свого народу була глибоко закорінена у свідомості перших еміґрантів. Відповідно, в Америці у них виникло сильне прагнення зберегти свою релігійну традицію [4, с. 48].

Через відсутність греко-католицького духівництва та властивих культових споруд українські еміґранти початково відвідували польські, словацькі та інші церковні громади й організації. З цього приводу відомий державний і громадський діяч Лука Мишуга писав: “Прибулий із Карпатських гір наш нарід був оставлений в Америці сам собі. А що це був нарід релігійний і не міг обійтися без церкви і священика, то не диво, що відразу попав під вплив словацьких священиків, що говорили мовою, зближеною до говору українців із Закарпаття, і тим були їм ближчі” [17, с. 31]. Зважаючи на відсутність своїх священиків та національно свідомої інтеліґенції, українські еміґранти почувалися у такому середовищі не зовсім комфортно. Про це Осип Кравченюк зазначає так: “Безпросвітні, без знання мови, вони (українські переселенці. -- І. Г.) не мали кому пожалітись, бо в той час не було на поселеннях своїх людей з освітою, зокрема своїх священиків, котрих вони вважали на рідних землях своїми найпершими провідниками. Бракувало їм своєї рідної Церкви, а в чужих костелах, польських, словацьких і німецьких, їх висміювали і дивилися на них зі зневагою” [18].

За таких умов віра, греко-католицький обряд, любов до своєї Церкви стали тим ін- теґраційним чинником українських еміґрантів на чужій американській землі [12, с. 3]. Вони, як зазначає дослідник Іван Кащак, зосереджувалися більше на обряді, ніж на національності [3, р. 207].

З огляду на незнайоме і часто вороже середовище, в українських переселенців міцніло бажання заснувати свої звичні інституції, особливо власну Церкву греко-католицького обряду. Американський історик Вальтер Важеський зазначає, що 1878 р. українські еміґранти в Міннеаполісі (штат Міннесота) намагалися організувати греко-католицьку парафію, проте відсутність священика властивого обряду унеможливила реалізацію цього задуму. Здійснення Таїнств та духовна опіка над переселенцями були доручені римо-католицькому польському священикові Яну Почальському [6, р. 101]. У подібних обставинах опинилися еміґранти у Скрентоні (штат Пенсильванія) та Пассаїку (штат Нью-Джерсі) [6, р. 101].

Проте, на думку дослідника церковного права, єпископа Володимира (Вальтера) Паски, цілковита відсутність священиків рідного обряду не зменшила прагнення українських еміґрантів розв'язати проблему організації своєї Церкви. Як наслідок, 1884 р. група українців з м. Шенандоа (Пенсильванія) та сусідніх поселень звернулися листовно до львівського архієпископа Сильвестра Сембратовича [7, р. 29] (на той час у США за підрахунками дослідників проживало 50 тис. українців [19, с. 361]). Цікаво, що лист був надісланий з допомогою Карла Ріса (Райса). За однією версією він був банкіром латвійського походження із Шенандоа [2, с. 20], за іншою -- німцем російського походження [6, р. 102; 12, с. 3], який, за спогадами І. Волянського, “[...] провадив агентуру корабельних карт” [20, с. 4].

У цьому листі українські еміґранти наголосили на потребі створення за океаном Церкви рідного обряду: “Нам бракує Бога, Якого ми можемо розуміти, Якого ми можемо шанувати тільки по- своєму. Ми уклінно просимо Вас: дайте нам нашого рідного священика, дайте Ваше благословення, щоб будувати церкви, щоб і на цій новій землі ми могли мати те святе, що є у нашій батьківщині” [2, с. 20]. Разом з листом українські переселенці переказали на рідну землю 25 американських доларів для оплати переїзду священика до США [21, с. 7]. Проте цих коштів не вистачало на подорож до Америки. На цьому наголошував галицький митрополит (у травні 1885 р. С. Сембратович був призначений Галицьким митрополитом) у листі-відповіді, вказуючи, що виїзд священика дещо затримається через необхідність зібрати кошти для оплати корабельного квитка його дружини [2, с. 20]. Важливо, що ця згадка залишається першим документальним підтвердженням переказу грошей українськими еміґрантами з Америки на батьківщину [21, с. 7].

Перед тим як призначити священика для українців у США, С. Сембратович був зобов'язаний погодити це питання з Ватиканом. Священна Конґреґація поширення віри (Sakra Congregacio de Propaganda Fide) підтримала цю ініціативу [8, р. 1-2]. Після завершення всіх приготувань восени 1884 р. І. Волянський виїхав до США, куди прибув у грудні [22, с. 542; 9, р. 363]. Він передав українській еміґраційній громаді лист-відповідь С. Сембратовича (датований 24 жовтня 1884 р.): “Дорогі у Христі русини, вірні греко-католицького обряду в Америці! Я засмутився, коли дізнався, що ви не маєте свого духовного провідника, котрий міг би утішати вас і забезпечувати з Божою милістю ваші духовні потреби -- сповідати та причащати для того, щоб поєднати з Богом, коли Він кличе вас до Себе. Я був дуже щасливий, коли отримав від вас листа з проханням прислати священика. Я знайшов для вас одного з наших русинських священиків з Львівської архидієцезії. Він одружений, проте не має дітей, і через кілька днів він буде готовий відправитися до Америки. Його звати Іван Волянський. Я очікую, що ваш русинський обряд і вірність вашій святій Греко-Католицькій Церкві та милосердному Господу не покинуть вас, і Він даруватиме вам Своє божественне Благословення, за яке я молюся для вас і також уділяю від себе” [1, с. 22].

Після приїзду до м. Шенандоа І. Волянський був зобов'язаний погодити свою душпастирську діяльність із римо-католицьким архієпископом Філадельфії Патриком Раяном, оскільки вона мала відбуватися на його канонічній території [12, с. 4]. Як пізніше згадував І. Волянський, П. Раян був попереджений про його приїзд, неприхильним до греко-католиків, польським священиком з Шенандоа Юзефом Лєнаркевичем [2, с. 21]. У результаті архієпископ відмовився особисто зустрітися з ним [20, с. 4], а генеральний вікарій Моріс Волш не захотів продовжувати розмову з огляду на одружений стан І. Волянського [2, с. 21; 13, с. 108].

Це була перша, не зовсім вдала, зустріч представника римо-католицької ієрархії США із греко- католицьким священиком. Американське духівництво дотримувалося думки, що єдиною основою католицизму є римо-католицький обряд [6, с. 102]. Відповідно, вони були зовсім необізнані як з Берестейською унією та греко-католиками, так і з існуванням одружених священиків [8, с. 2]. З огляду на те, І. Волянського не сприймали як католицького священика [23, с. 136]. Зрештою, коли він удруге прийшов до дієцезії з рекомендаційним листом від австрійського консула у Філадельфії Макса Шамберґа [13, с. 108], священик Іґнатіус Ґорстман (єпископ Клівеленда в 1892--1908 рр.) [1, р. 23] заявив йому, що в Америці немає місця для одружених священиків. У кінцевому підсумку керівництво філадельфійської діє- цезії відмовилося визнати повноваження І. Волянського, надані С. Сембратовичем [20, с. 4], і заборонило йому здійснювати священичі практики на їхній канонічній території [1, р. 23; 6, р. 102; 24, р. 28]. Так само зустріли його місцеві польський, німецький та ірландський священики [20, с. 4]. Напруження дійшло до того, що архієпископ П. Раян звернувся до Риму з вимогою відкликати одруженого священика, зазначаючи, що цей прецедент є “скандалом”.

Перша українська греко-католицька парафія....

Після невдалої аудієнції І. Волянський телеграфом інформує С. Сембратовича про ускладнення

просить дозволу на виконання священичих обов'язків. З огляду на відсутність негативної відповіді, він розпочинає активно налагоджувати церковне життя українських еміґрантів у США [2, с. 21]. І. Волянський не отримав дозволу філадельфійського архієпископа на здійснення богослужінь у місцевих римо-католицьких костелах, тому орендував залу в будинку на Мейн Стріт у Шенандоа [2, с. 21; 6, р. 102]. Ці події І. Волянський описує у своїх “Споминах” так: “Після наради зі своїми людьми прийшли ми до переконання, що я, маючи юрисдикцію від архиєрея свого обряду, не потребую дозволу від римо-католицького єпископа. Однак для певності зателеґрафував я до свого архиєрея до Львова, повідомляючи, що архиєпископ філядельфійський забороняє мені священодійства і що я розпочну душпастирство на підставі його (С. Сембратовича. -- І. Г.) влади. Потім чекав я ще тиждень, а коли не прийшла забороняюча відповідь, розпочав я Богослужіння в орендованій з цією метою залі у п. Керн на Мейн Стріт на І поверсі [...]. Створення тимчасової каплиці відбулось саме на свято Пре- непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у 1884 р., котре припадало у цім році в неділю, і тому первісний титул церкви був «Пренепорочного Зачаття»” [20, с. 4].

У цій залі дружина священика Павлина Волянська, яка в усьому допомагала чоловікові у його нелегкій праці, приготувала і прикрасила скромний вівтар. 18 грудня 1884 р. у надвечір'я дня Св. Ми- колая тут відбулося перше греко-католицьке богослужіння в Америці. Про цю подію 10 січня 1885 р. повідомила місцева газета “Вісник Шенандоа” (Shenandoah Herald) [25, с. 10-11]. Вказане орендоване приміщення стало своєрідною греко-католицькою каплицею, де І. Волянський відправляв богослужіння майже рік [23, р. 137]. греко католицька парафія волянський

Водночас спільними зусиллями І. Волянського та парафіян було розроблено проект будівництва Церкви. 18 січня 1885 р. під час скликаних ним парафіяльних зборів засновано братство Св. Миколая [12, с. 4; 13, с. 109]. Воно стало першим об'єднанням українських еміґрантів і відіграло ключову роль у зборі коштів для будівництва майбутнього храму.

У науковій літературі є певні суперечності щодо початку будівництва та освячення першої греко- католицької церкви у США. Щодо заснування першої парафії у Шенандоа, то дослідники подають дві дати, залежно який критерій брати до уваги: 1884 р., коли прибув перший священик і в орендованому приміщенні відправлено перші богослужіння [26, с. 4], або 1885 р., коли розпочалося будівництво першої Церкви [7, р. 38]. Закінчення будівництва автори датують по-різному, ключовими є 1885 і 1886 рр. Лука Мишуга, Григорій Лужницький та Іван Кащак вважають, що перша Церква була збудована й освячена 21 листопада 1885 р. [22, с. 542; 17, с. 34; 2, с. 21]. Джон Слівка також спирається на цю дату, але нечітко зазначає, що саме відбулося цього року, наголошуючи, що греко-католики тоді спільно молилися і просили Божого благословення на будівництво своєї Церкви [8, с. 2]. Можливо, це було освячення фундаменту або початкової будови храму. Юліан Бачинсь- кий, Віктор Поспішил, О. Кравченюк, Кирило Королевський, В. Важеський, Атанасій Пекар та Володимир Юшкевич натомість зазначають, що будівництво й освячення першої греко-католицької церкви у США було завершене у 1886 р. (перший автор подає конкретну дату посвячення нового храму -- листопада, тобто на рік пізніше від попередньої версії). Водночас вони конкретизують, що 1885 р. засновано братство Св. Миколая, яке опікувалося збором коштів, придбано земельну ділянку для храму та розпочато будівельні роботи [11, с. 257; 12, с. 4; 10, с. 181; 13, с. 109; 23, р. 137; 1, р. 23; 6, р. 102], які були уповільнені через обвал даху [12, с. 4]. В. Юшкевич вважає, що будівництво церкви розпочали у жовтні 1885 р., після цього відбулося освячення фундаменту в присутності великої кількості людей [13, с. 109]. Схоже датування 1885-1886 рр. подає офіційний сайт сучасної української греко-католицької церкви Св. Михайла у Шенандоа (тепер це нова будівля, попередня була зруйнована пожежею 1980 р.). У розділі “Історія” на цій інтернет-сторінці зазначено, що парафія заснована у грудні 1884 р., у 1885 р. було придбано дві будівлі на північній стороні Сентер Стріт, а 21 листопада 1886 р. І. Волянський освятив храм [27]. У листопаді 2009 р. греко-католицьке духівництво та парафіяни у Шенандоа відсвяткували 125-річчя своєї Церкви [28, р. 1-3], тобто за дату відліку існування храму взято 1884-1885 рр.

Для встановлення точної дати, на нашу думку, необхідно звернутися до спогадів самого І. Во- лянського. Він так описує будівництво церкви: “З весною наступного року (1885. -- І. Г.) взялись ми до будови церкви на Сентер стріт, на площі (2 льоти), купленій від державного інспектора копальні Райна з Ашленд за 700 $. План на церкву був роблений періодично, як і ціле будівництво було розплановане на дні; роботу вів тесля Сміт зі своїми трьома синами. Церква була 40 стіп (одиниця довжини у Польщі (28,8 см. -- І. Г.) завширшки, а 70 завдовжки, а під нею було тимчасове помешкання для священика і зал для зборів. Під час будівництва стався один випадок, який дещо пришвидшив роботи і змінив первісний план будови, а саме, коли на даху були встановлені крокви та прибиті лати, дах завалився, і деякі крокви поламалися, так що треба було дати стелю плоску, хоч первинно було заплановане півсклепіння попід крокви; і тому-то висота церкви вийшла трохи замала, лише 18 стіп. З тим всім церква закінчена восени після свята св. Михаїла, на честь якого храм названо” [за: 20, с. 4]. Отож І. Волянський датує будівництво храму весною--осінню (20-ті числа листопада, після дня Архістратига Михаїла) 1885 р.

Проте остаточне закінчення будівництва і початок богослужінь правдоподібно відбулося 1886 р., на що вказує перший український часопис у США “Америка” (15 серпня 1886 р.), що його видавав І. Волянський. У газеті зазначено: “Найважливішою новиною, яка цікавить кожного русина в Америці, є справа нашої Церкви. Єдина до цього часу руська Церква в Америці знаходиться у Шенандоа. З Божою допомогою будівництво там майже цілковито закінчено, а Богослужіння здійснюються у новому храмі вже вісім місяців (орієнтовно з грудня 1885 р. -- І. Г.) Недавно наша церква отримала три милозвучні дзвони, які освячено і названо іменами Сильвестр, Іван та Юліан. Ці дзвони є радістю для всієї округи, оскільки до цього часу лише одна церква у Піттсвілі мала три дзвони разом, а наша буде друга, коли по одному дзвонові є чи не в кожному присілку” [29, с. 1].

На нашу думку, згідно зі згаданими джерелами, можна запропонувати наступний варіант датування першої греко-католицької церкви у м. Шенандоа. Тимчасова каплиця імені Пренепороч- ного Зачаття Пресвятої Богородиці була заснована в орендованому приміщенні у грудні 1884 р. Цю дату можна також вважати заснуванням першої греко-католицької парафії у США. Восени 1885 р. відбулося освячення фундаменту та завершення початкової будови храму Св. Михайла, і вже орієнтовно з грудня там проходили богослужіння. Проте остаточне завершення будівництва, урочисте освячення та встановлення храмових дзвонів відбулося 1886 р.

З часу заснування першої парафії та будівництва церкви Св. Архістратига Михаїла у м. Шенандоа організоване життя української еміґрації почало розвиватися швидкими темпами. Церква як інституція стала центром не лише релігійного, а й національного та громадського життя українських переселенців. На думку Л. Мишуги, цю українську парафію можна вважати першим організаційним почином серед українського народу в Америці. На підтвердження цієї тези дослідник цитує написану Михайлом Павликом статтю “Русини в Америці” (опублікована у львівському часописі “Товариш”, 1888 р.). У ній зазначено, що “[...]українська Церква в Америці відразу мусіла бути прибрана у всі світські культурні прикраси, практиковані в Америці і в українських читальнях в Галичині”, і тому “годі її навіть рівняти з якою-небудь церквою на цілій Русі-Україні” [17, с. 34].

Священик І. Волянський докладав зусиль не лише для духовного, а й національного, суспільного та освітнього розвитку своїх парафіян. Своєрідною програмою його церковної та просвітницької діяльності можна вважати початкову статтю в уже згаданому виданні “Америки”. На першій сторінці наголошено на потребі релігійної та національної єдності, збереження своєї ідентичності та постійного освітнього розвитку: “Вітаємо вас, Браття Русини, перший раз нашим рідним словом на землі Американській. Живемо ми тут поміж різними народами, які на цій вільній землі не занедбують розвитку своїх народностей і ставлять церкви своєї віри і зі своєю мовою, створюють різні товариства і видають свої газети. Окрім незчисленних часописів англійською, німецькою та французькою, маємо також видання польською, італійською, литовською, угорською, єврейською, ірландською та багатьма іншими мовами. І ми, Русини, хоч не давно осіли в Америці і не є дуже заможними, проте не хочемо бути останніми. Початок до нашої просвіти вже зроблений: маємо одну руську Церкву в Шенандорі, при ній організовано братство Св. Миколая, а також засновуємо школу і читальню. Тепер хочемо зробити пробу, чи вартий наш народ мати свій часопис (газету) в Америці. Те, що газети значно спричиняються до піднесення народу, знає кожний. Досить подивитися на Американців: мало тут знайдеться людей, які б не читали якої-небудь газети. Через це і народ тут набагато розумніший, порівняно зі старим краєм. І ми хотіли б, щоб і наші люди через читання цього часопису могли довідатися дещо цікавого і корисного і таким способом зростати в просвіті; і водночас щоби серед чужих народів не забували своєї святої віри, обряду та мови. Від вас, браття, залежить майбутнє цього часопису. Видаємо його на пробу два рази на місяць, а якщо передплатників збереться більше, будемо видавати частіше без підвищення ціни. Задля того покажіть, чи варті ми бути народом, чи маємо бути вічно погордженими причепами” [29, с. 1].

Таким чином, створення першої греко-католицької парафії сприяло релігійному, національному та суспільному розвиткові української еміґраційної спільноти у США. У цьому часі саме церковним інституціям та духівництву випала важлива роль збереження між еміґрантами не лише греко- католицького обряду, а й національної ідентичності та української мови.

Література

1. Pospishil V. J. Ex occidente lex. From the West -- the law. The Eastern Catholic Churches under the tutelage of the Holy See of Rome / V. J. Pospishil. -- N. Y. : St. Mary's religious action fund, 1979. -- 164 p.

2. Кащак І. Митрополит Андрей Шептицький і постання Української Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки / І. Кащак. -- Львів : Свічадо, 2004. -- 92 с.

3. Kaszczak I. The Ukrainian Catholic Church in America : the first forty years (1884-1924) / І. Kaszczak // The Ukrainian Quarterly. -- 2008. -- Vol. LXIV. -- N. 3-4. -- P. 200-210.

4. Kuropas M. The Ukrainians in America / М. Kuropas. -- Minneapolis, Minnesota, 1978. -- 88 p.

5. Куропась М. Українські піонери американських прерій // М. Куропась // Українці в Чікаго й Іллінойсі. У Тисячоліття Хрещення України : збірник- довідник / редактор і упорядник Дарія Маркусь. -- Чікаго, 1989. -- С. 20.

6. Warzeski W. Byzantine Rite Rusins in Carpatho-Ruthenia and America / W. Warzeski. -- Pittsburgh : Byzantine Seminary Press, 1971. -- 332 р.

7. Paska W. Sources of Particular Law for the Ucrainian Catholic Church in the United States : A Dissertation Submitted to the Faculty of the School of Religious Studies of the Catholic University of America / W. Paska. -- Washington, 1975. -- 183 p.

8. Slivka J. Historical Mirror Sources of the Rusin and Hungarian Greek Catholics in USA, 1884-1963 / J. Slivka. -- Brooklyn, N. Y., 1978. -- 342 p.

9. Перша українська греко-католицька парафія....

10. Pekar A. Sheptyts'kyi and the Carpatho-Ruthenians in the United States / A. Pekar // Morality and Reality : The Life and Times of Andrei Sheptyts'kyi. -- P. 363-374.

11. Пекар А. Нариси історії Церкви Закарпаття / А. Пекар. -- Т І : Єрархічне оформлення. -- Рим, 1967. -- 242 с.

12. Бачинський Ю. Українська імміграція в З'єдинених державах Америки / Ю. Бачинський. -- Т 1. -- Львів, 1914. -- 492 с.

13. Кравченюк О. Стежками Отця Івана Волянського в Америці / О. Кравченюк. -- Йорктон, 1981. -- 24 с.

14. Юшкевич В. Діяльність отця Івана Волянського серед американських українців (1884-1890 рр.) / В. Юшкевич // Етнічна історія народів Європи. -- Вип. № 31. -- С. 106-113.

15. Гнідик І. До проблеми статистики та національно-релігійних ідентифікацій української еміграції у США (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І. Гнідик // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. -- Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. -- Вип. 2. -- Ч. 1. -- 177-180. -- (Серія “Історія”).

16. Fogarty G. The Vatican and the American hierarchy from 1870 to 1965 / G. Fogarty. -- CoNegeville : Liturgical Press, 1985. -- 438 р.

17. The Ethnic Experience in Pennsylvania / Edited and with an introduction by John E. Bodnar. -- New Jersey, 1973. -- 330 р.

18. Мишуга Л. Як формувався світогляд українського імігранта в Америці / Л. Мишуга // Пропам'ятна книга, видана з нагоди сорокалітнього ювілею УНС / зредагував д-р Лука Мишуга. -- Джерзі Ситі : накладом УНС, 1936. -- С. 6-177.

19. Климчак М. Українська Америка : Перші еміґранти в Чикаго / М. Климчак [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http : //vidia.org/wp-content/ uploads/2013/07/13n-150x150.jpg

20. Качараба С. Греко-Католицька Церква у США наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. : проблеми становлення / С. Качараба // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. -- 2012. -- № 21. -- С. 361-368.

21. Спомини з давних літ // Свобода (США). -- 1912. -- 5 вересня. -- С. 4.

22. Брат -- Братові. Книга про ЗУАДК (Злучений Український Американський допомоговий комітет). -- Філадельфія, 1971. -- 263 с.

23. Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом : нарис історії Української Церкви / Г. Лужницький. -- Львів : Свічадо, 2008. -- 640 с.

24. Korolevsky C. Metropolitan Andrew (1865-1944) / С. Korolevsky / Translated and revised by Serge Keleher. -- L'viv : Stauropegion, 1993. -- 619 p.

25. Magocsi P. R. Our people : Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America / P. R. Magocsi. -- Multicultural History Society of Ontario, 2004. -- 267 р.

26. Кравченюк О. Павлина Волянська - жінка-піонерка / О. Кравченюк // Наше життя. Our life. -- 1989. -- Ч. 5. -- С. 10-11.

27. Statutes of the Archeparchy of Philadelphia : enacted and promulgated / Constantine Bohachevsky, S. T. D. -- Philadelphia : Metropolitan Chancery, 1960. -- Р 4.

28. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http ://www.first-ukrainian.com/index.php?action=history

29. Usalis J. Е. St. Michael's Ukrainian Greek Catholic Church, Shenandoah, PA, Celebrates 125th Anniversary / J. Е. Usalis. -- The way. Шлях. Official Publication of the Ukrainian Catholic Archeparchy of Philadelphia. -- 2009. -- November, 22. -- P. 1-3. Америка. -- 1886. -- 15 серпня. -- С. 1.

Размещено на Allbest.ru