Дуальність прагматичного і сакрального в іконографічній традиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дуальність прагматичного і сакрального в іконографічній традиції

Дослідження даної проблематики залишається актуальним з огляду на те, що прагматичне залишається у сфері сакрального, та не торкається категорії профанного. Мистецтвознавчий аналіз іконографії частково підкреслює дуальність прагматичного та сакрального, звернувши увагу на символічності, акцентуючи його значення у релігієзнавчо-богословському дискурсі.

Ікона з погляду на свою естетику і як зображувальний символ несе в собі інформацію проБога, та є тою частиною матеріального, яке варте пошани. Нагадуванням про присутність Господа та Його благодать та про сцени зі Святого Письма. Це зображення історії Церкви та її догм через фарби, плями та лінії, і їх естетичну наповненість. На цьому аспекті ікономалювання та іконопочитання наголошує преподобний св. Йоан Дамаскін.

Зв'язок практичного та пізнавального в методології богослов'я, який визначає герменевтичний ранг ікони, досліджує Кароль Клявза («Богословська герменевтика ікони» 2009 р.). В практичній дії автор акцентує і підкреслює моральні наслідки правди, пізнаної та пережитої за допомогою споглядання між людиною та іконою.

Звернення до ікон і до духовного розважання над історією спасіння, яка присутня в них, духовного значення іконографії та безперервний зв'язок і з Святим Письмом знаходимо у дослідженнях Якова Креховецького («Богослов'я та духовність ікони» 2008), яке написане у дусі екуменізму.

Від так, виявлення нових властивостей сакрального і прагматичного у іконографічній екуменічній традиції є метою даного дослідження.

Новизною дослідження є звернення «структур» ікони до прагматичного філософського досвіду, вивчення його та дослідження. Релігієзнавчо-богословський аспект виступає лише посередником, ідеєю чи істиною, яка допомагає звернути людську увагу на «елементи» іконографічних зображень, допомоги та віри, як частини системи полегшення тиску руху життя на людину.

Прагматичне виходить із сакрального в момент людського занепокоєння та моральної втоми, коли присутнє прагнення довірити все у руки Всевишнього на Його волю, і можливо на хвильку чи півжиття заспокоїтися. Так як священник на службі Божій дає благословення і настановляє на чоловіколюбство, десь паралельно рефлексуємо до ікони, де є і благословення Боже, через участь персонального зображення святого у нашій молитві, «бо Господь і явився нам...» і говорить до нас, так і чоловіколюбство у широкому сенсі цього поняття: себе, і всіх своїх потреб і ближнього свого.

Звертаючись до поняття сакральне (від лат. «sacrum» - «священна річ», «дія» - термін, що характеризує церковні таїнства, предмети релігійного поклоніння, речі, які відносяться до релігійного культу, все, що згідно з вченням церкви наділене Божою благодаттю. Сакральне - завжди релігійно санкціоноване. В історичному контексті - в процесі переходу від «релігії закону» до «релігії спасіння». Сакральне інтерпретується як «святе» набуваючи чітких етичних характеристик [6, с. 562]). В даній ситуації підкреслюємо, те що святість сакрального не єнедоторканою і виконує не лише споглядальну функцію, а й своєрідного посередника у діалозі Бога і людини.

Також в іконі є та житейська правда, яку прирівнюємо з добром, красою естетичною та мисленнєвою, розуміємо, що через ці категорії і шукаємо Бога. «Правда міститься в об'явленні згідно з традицією культури вона сягає єврейської етимології слова «muna» - і означає «повноту існування, усе, що тривке», «вірне», «непроминальне», дослідник богословської герменевтики ікони Кароль Клявза також акцентує не на епістемологічному чи логічному дискурсі, а на органічному зв'язку ікони з людиною та її особистого спрямування до добра, правди та краси [3, с. 70].

Про важливість та цінність богословських ідей для реального життя з вектору прагматизму писав Вілямс Джеймс. Дослідник підкреслює їхню істинність в міру своєї придатності до практичного.

Візьмемо до прикладу таку життєву ситуацію. В подружньої пари не має дітей. Відвідуючи храми, чи просто будучи добре обізнаними, через спільноту конфесійної ідентифікації, про свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його богословсько-іконографічне навантаження полягає у символічному знаменуванні того, що народиться Спаситель світу. «А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида...» (Лука, 1:30-32) [1]. В Святому Письмі уточняється значення благодать з перекладів латині та грецької як повна благодаті Божої і обдарована Божими ласками.

Споглядаючи на іконографічний сюжет Благовіщення бачимо і розуміємо глибинну суть зображуваного: не просто постать Богородиці, що покірно та смиренно приймає новину і волю Божу, а той великий початок, новий етап в історії людства.

З єрміній, певних зразків і настанов, яких дотримувалися іконописці, для достовірності і канонічності зображувального, маємо відомості про те, що Богородицю малювали у стоячій позі з легко схиленою головою, в лівій руці тримала веретино або сувій шовку, як символ дівства, а правою зверталася до архангела. В свою чергу, архангел Гавриїл стоїть перед Богородицею, в лівій руці тримає лілію, як символ чистоти, а правою - благословляє Її. Наявність перцептивно! перспективи архітектури свідчить, що головним глядачем є Бог. А візуально, обернена перспектива акцентує на головній події, що відбувається. Також присутні елементи інтер'єру, що вказує на те, що зустріч архангела і Марії в приміщенні. На Богородицю з відкритого неба опускаються промені світла, як символу Божої Благодаті та Воплочення від Святого Духа. Чисто психологічно та споглядально, можна проінтерпретувати емоційну наповненість іконографічного сюжету з спокійної та статичної постаті Богородиці та динамічної пози Архангела Гавриїла. Окремою символічністю наділені кольори, які використовуються при створенні такого іконографічного сюжету. Вони в свою чергу підкреслюють догматичний зміст даного зображення.

Маючи складнощі із продовженням роду, подружня пара, можливо, обере один з способів оздоровлення- молитву і звернення саме до іконографії Благовіщеня. Богородиця як символ Божого материнства, і усвідомлення доброї вістки про вагітність, яку приніс архангел Гавриїл. Звичайно, молитва до ікони не означає, що всі бажання чи потреби зараз і негайно будуть виконані, і немає ніяких гарантій, що воно буде так як ми хочемо, але, ймовірно саме відчуття і усвідомлення, що ти не один і тебе вислухано, допомагає заспокоїтися і відпочити духовно. Та увірування в чуда і ласки Господні дають надію.

Велике значення у розгляді цієї проблематики має віра. Богослов Іоан Дамаскін визначає два типи віри: «перша віра - результат нашої свободи, друга ж - один з благодатних дарів Духа» [5]. Перший тип віри залежить від людських дій, дотримання заповідей Божих, другий тип віри - це впевненість і надія на Божі ласки, і на те, що прохання та сподівання будуть виконані.

Прагматизм інтерпретує віру як можливість того, що все буде добре. В даному випадку можна дискутувати про можливість, реальність чи неможливість. За твердженням прагматика Вільяма Джеймса: «І отримуємо ту негативну різницю, при істинності твердження, що немає нічого спроможного перешкодити існуванню можливості. Отже, можна сказати, що брак реальних перешкод, не робить речі неможливими, тобто можливими в чистому і абстрактному сенсі» [2, с. 131].

Прагматик Вільям Джеймс підкреслює значення меліоризму, який є проміжним між оптимізмом і песимізмом, це ймовірна можливість спасіння світу цілого і великого, з його лихоліттями і катастрофами, чи світу людського особистого, нашого, малого з властивими для нього проблемами і потребами, і при цій можливості збільшується кількість реальних передумов для його порятунку.

Маємо справу з цією відправною точкою дотику святого і прагматичного, або і руху прагматичного із сакрального. Звичайно ж що прагматизм у своєму основному відношенні до релігії, говорить що істинна, яка не суперечить іншим нашим істинам, або ж легко вирішує між істинні конфлікти в бік істини, що базується на релігії. Тоді прагматизму ні до чого буде заперечувати користь релігії до реального життя.

То ж повернімося до подружньої пари, яка по різних життєвих обставинах, не має дітей, очікуючи ласки Божої, молиться до ікони Благовіщеня. Оздоровлення або ласка Божа може прийти не тільки у буквальному сенсі, лише вагітності, і лише після молитви у ревній вірі. Варіант людської діяльності такий, як відвідування спеціалістів даної галузі медицини чи розгляд можливості усиновлення дітей. Відомо багато випадків оздоровлення під час паломництва до святих місць. Одним з таких, до прикладу, є Білий Грот, печера білого кольору з храмом всередині, у Вивлеємі. Там є свідчення здійснення чуда оздоровлення від безпліддя, відгуки та фото людей. В цьому гроті присутні зображення Богоматері Одигітрії, Богоматері Елеуси і Богородиці, яка годує Дитя Ісуса. Паломники у зверненні до цих ікон та релігійних зображень, і в молитві та вірі відвідуючи місця присутності Бога чи з'явлення святих, у якійсь мірі втихомирюють дух, знаходячи емоційний перепочинок та знімаючи частково внутрішню напругу. Це теж ті можливості, які при Божій допомозі і людському умінні та обізнаності, можуть бути використані для вирішення життєвих проблем.

До прикладу, у салонах транспортних засобів можна часто зустріти зображення Святого Миколая, як заступника водіїв, мореплавців та подорожуючих. Це з, одного боку засвідчує добру поінформованість водіїв з особою та чудами Святого Миколая. А з іншого - даниною моді, трендом, квазіестетикою. Цей феномен потрібності присутності Бога свідчить про те, що люди, у сфері не лише приватних, а й професійних, чи публічних інтересів опираючись, теж шукають морального перепочинку, впевненості чи духовного утихомирення, що все у руках Господа. Відомо багато випадків, коли саме завдяки сильній вірі людей оминали наслідки страшних трагедій чи вирішувалися позитивно переломні моменти.

Підтвердженням позитивного вияву віри і молитви до іконографічного зображення Святого Антонія Падуанського може стати практика звернені до нього у випадках втрати чи згуби когось або чогось. Святого зображають в стоячій позі у францисканському хабіті, підперезаним вервицею. Одною рукою підтримує немовля Ісуса. Буває, що зображення дитяти Христа є реалістичним і буквальним та зустрічаються випадки, коли Ісус сидить над відкритим або закритим Святим Письмом. В іншій руці Святий тримає лілію. Зустрічаються багато варіантів зображення Святого Антонія з даною символікою, так як не має чітко визначеного канону, властивого у Східній Традиції ікономалювання.

Маємо також приклад звернення з молитвою до Божої Матері, улюблений образ папи Бенедикта XVI, у вигляді барокової картини із зображення Діви Марії, яка тримає у руках мотузку із розв'язує вузли. З молитвою вірні звертаються до Богородиці дев'ять днів, і часто до присутнього репринту даного чудотворного образу. Є багато випадків чудодійного зцілення чи вирішення певних життєвих перепитій.

Дослідник богослов'я та духовності ікони Яків Креховецький підкреслює значення чудотворної ікони, як особливої ікони, звертаючись з молитвою і вірою до якої, є приклади чудодійного зцілення «це - матеріальний предмет, через який Господь деколи обдаровує чудесними ласками. Коли і кому їх зіслати - це Його свята воля і Його тайна, яку ми не в силі зглибити» [4, с. 218]. Часто спостерігаємо обабіч рами ікони або на самих іконах знаки подяки за чудодійні зцілення у вигляді коштовних намист або окладів, інкрустованих дорогоцінними каміннями чи вилитих металевих фігурок частин тіла, тварин, дітей. Маємо факт зцілення, прагматичний аргумент того, що отримали допомогу, за якою зверталися у молитві і вірі. Проте збагнути яким чином працює Господня ласка, проаналізувати чому одні отримали дар зцілення, а інші поки що не отримали, ми не зрозуміємо, бо воля і розум Господні незбагненні для нас. «Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Іс. 55:9) [1].

Звичайно, що ж до омріяного спасіння чи зцілення людина повинна бути у добрім стосунку з Богом, мати чисте серце та душу, наповнені чеснотами та бути спраглими до Божої ласки та справедливості. Спочатку зцілити душу, оздоровити свій дух, а потім зцілення прийде і до тіла. Ікона нагадує нам про необхідність усвідомити присутність Божу у людському житті, і тим більше буде місця «збігу обставин», зціленню та чудес.

Вірити в дію Божої ласки і сходження благодаті. Хоча втриматися у вірі надзвичайно важко. Потрібно прикласти зусилля, щоб вірити знов і знов. Незважаючи на тяглість в часі і, ймовірну, вибірковість в Господньому виборі: кому допомогти негайно, а когось підготувати до спасіння чи показати, що можливо не те просите, чи те що просите вам не потрібне в чистому вигляді. Потрібний духовний поступ, рівень духовного зростання через очищення від скверни душевної.

Грецькі Отці Церкви часто говорять про поступове очищення - християнський катарсис, який є позитивним рушієм до спасіння. Дослідники теми поступу духовного у працях грецьких Отців Томаш Шпідлік та Іночензо Гаргано виокремили різнорівневий поділ на ступені духовного зростання. Проте мінливість думок про щаблі духовного розвою є тим показником, який вказує на думку, що неможливо визначити кінцевий і абсолютно найвищий рівень вдосконалення, коли «воно нескінченне, як сам Бог» [7, с. 46].

Розмірковуючи над темою спасіння людського у звернення до Бога через певний іконографічний образ як своєрідного посередника чи адвоката, прагнучи благодаті зцілення, яку прийматиме спочатку людська душа, маємо справу з основними її здатностями: інтелектом, волею та практичними її втіленнями. Ці думки спрямуємо у вектор прагматизму, який наділяє значення інтелектуальній інтуїції. Людська природа постійно перебуває у духовній потребі стабільного морального здоров'я. Шлях до оздоровлення інтуїтивно шукаємо в Божій присутності через матеріальну річ- ікону.

Список використаних джерел

1. Біблія, 1962. Перекладі. Огієнко. [online]. - Доступно: https:// www.bible.com/uk/bible/186/LUK.l.ubio [Дата звернення 12 липня 2018].

2. Джеймс В., 2000. Прагматизм. Переклад з англійської П. Насада. - Київ: Видавничий дім Альтернативи.

3. Клявза К., 2009. Богословська герменевтика ікони. Серія Логос. - Львів: Свічадо.

4. Креховецький Я., 2008. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо.

5. Преподобний Іоан Дамаскін, 2010. Точний виклад православної віри, [online]. Переклад аспірантів Київської православної богословської академії під редакцією Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. - Київ: УПЦ Київського Патріархату. - Доступно: https://parafia.org.ua/biblioteka/ svyatoottsivski-tvory/ioan-damaskin-tochnyj-vyklad-pravoslavnoji- viry/ [Дата звернення 18 липня 2018].

6. Шинкарук В. І. ред., 2002. Філософський енциклопедичний словник, [online]. - Київ: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди, НАЛУ. - Доступно:http://shronl.chtyvo.org.ua/Shynkaruk_Volodymyr/Filosofskyi_entsyklopedychnyi_slovnyk.pdf[ Датазвернення 20 липня 2018].

7. Шпідлік Т., Гаргано І., 2007. Духовність грецьких і східних отців. Серія Логос. - Львів: Свічадо.

References

1. Biblija, 1962. Perekladl. Ogijenko. [online]. -Dostupno: https:// www.bible.com/uk/bible/186/LUK.l.ubio [Data zvemennja 12 lypnja 2018].

2. Dzhejms V., 2000. Pragmatyzm. Pereklad z anglijs'koi' P. Nasada. -Kyi'v: Vydavnychyj dim Al'tematyvy.

3. Kljavza K., 2009. Bogoslovs'ka germenevtyka ikony. Serija Logos. -L'viv: Svichado.

4. Krehovec'kyj Ja., 2008. Bogoslov'ja ta duhovnist' ikony. - L'viv: Svichado.

5. Prepodobnyj loan Damaskin, 2010. Tochnyj vyklad pra- voslavnoi' viry. [online]. Pereklad aspirantiv Kyi'vs'koi' pravoslavnoi' bogoslovs'koi' akademii' pid redakcijeju Svjatijshogo Patriarha Kyi'vs'kogo і vsijei' Rusy-Ukrai'ny Filareta. - Kyi'v: UPC Kyi'vs'kogo Patriarhatu. - Dostupno: https://parafia.org.ua/biblioteka/ svyatoottsivski-tvory/ioan-damaskin-tochnyj-vyklad-pravoslavnoji- viry/ [Data zvemennja 18 lypnja 2018].

6. ShynkarukV. I. red., 2002. Filosofs'kyj encyklopedychnyj slovnyk. [online]. - Kyi'v: Instytut filosofii' im. G. S. Skovorody, NANU. - Dostupno: http ://shron 1. chtyvo. org.ua/Shynkaruk_Volodymyr/Filos ofskyi_ entsyklopedychnyi_slovnyk.pdf [Data zvemennja 20 lypnja 2018].

7. Shpidlik T., Gargano I., 2007. Duhovnist' grec'kyh і shidnyh otciv. Serija Logos. - L'viv: Svichado.

Размещено на Allbest.ru