Постановка проблеми. Події останніх років: Революція Гідності, неоголошена гібридна війна Росії для України, катастрофічне погіршення рівня життя і, у зв'язку з неспроможністю і безвідповідальністю народних обранців і чиновників, зростаюча катастрофічна безнадійність майбутнього - знову порушує проблему Людини і все, що з нею пов'язане. Ситуація ускладнюється з можливим зісковзуванням глобалізованого світу до чергової військової катастрофи.

Людина та суспільство постійно перебувають у критичній і стресовій ситуації. В таких умовах зростає потреба в появі духовного наставника. Особливо велике значення має наявність такого наставника в місцях, де немає можливості відвідувати церкву, зокрема, в місцях позбавлення волі, лікарні або в зоні військових дій тощо. Сьогодні Україна в новосформованій армії, яка захищає свою територію від агресії Росії, формує на добровільних засадах інститут капеланів. З огляду на той факт, що в так звану зону АТО (антитерористичної операції), а насправді зону війни, потрапляє не підготовлений професійно воїн, а проінструктовані і нашвидку навчені солдати, зокрема і керівний склад, також наспіх сформований. Крім того, дуже слабке забезпечення, що пов'язано з коротким терміном формування та положенням у країні, і то завдяки створеному руху волонтерів, які намагаються уникнути нинішню корупційну систему і безгосподарність керівного складу. Таким чином, людина, яка потрапила на війну, як захисник Вітчизни, виявляється непідготовленою морально і психологічно, що пов'язано з терміном і якістю підготовки. Для тих, хто опинився в ситуації, де життя зустрічається зі смертю, постать духовного настоятеля - капелана стає надзвичайно важливою.

Актуальність і новизна теми в сьогоднішніх умовах нашої країни визначає потребу подальшого вивчення.

капеланське служіння війна

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У книзі доктора богослов'я Фесалонікійського університету і почесного професора богословського факультету Афінського університету митрополита Миколая (Хаджініколау)"Людина на кордоні світів" - роздуми про сокровенний світ людини, про сенс болю і страждань, про знаходження істини і виходу за межі людських вимірів, одкровення й поява бачення (прозорливості), про зустрічі з Богом на кордоні природного та трансцендентального і насущні проблеми сучасної людини [1].

Описуючи події життя й осмислюючи творчу спадщину святителя Луки, хірурга, педагога, вченого і філософа В.Ф. Войно-Ясенецького в книзі "Панагія і біла мантія. Святитель Лука - погляд в майбутнє", В.А. Глущенков пише про духовний світ людини, у якому може діяти або Дух істини та добра, або дух зла, брехні, гордості, залежно від спорідненості, про четвертий стан свідомості, унікальний феномен людської свідомості - повне відключення мозку при ясній свідомості, що є шляхом до гармонії, до гармонії психофізіологічної та духовному розвитку, про способи здобуття одкровення (бачення), про "море несвідомого та море усвідомленого" психіки людини і ноосферу і їх зв'язок, про іншу здатність пізнання, ніж пізнання п'ятьма органами чуттів, - пізнання, пов'язане з високою духовністю людини - здатність у яснобаченні, пророцтві, передбаченні, в шостому почутті [2].

У своєму філософсько-богословському дослідженні "Дух, душа і тіло" В.Ф. Войно-Ясенецький розкриває поняття духу, душі і тіла трьох сфер, з яких, на думку автора, полягає природа людини. Особливу увагу В.Ф. Войно-Ясенецький приділяє трансцендентальним здібностям людського духу, серця, як центру духовного життя, яке може відчувати благодатний вплив Духа Божого. І далі пише про здатність передбачення та стан людини перед смертю [3].

Метою статті є визначення місця і ролі капеланського служіння у вихованні людини в екстремальних умовах. Визначення можливих шляхів збереження миру й гармонії всередині людини та балансу духу і тіла, запобігши руйнування особистості і втрати контролю над функціями тіла. Показати зв'язок між капеланським служінням і вихованням людини, і значення Святого Письма для такого запитання.

Виклад основного матеріалу. Тлумачення слова "капелан" ми читаємо в словнику іншомовних слів: "1) священик при каплиці чи домашній церкві;

2) помічник римсько-католицького парафіяльного священика;

3) священик, в арміях деяких держав" [4, с.5 00]. У словнику іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання С.П. Бибик, Г.М. Сюта до пояснення слова "капелан" наведено таке: "1. У католицькій і англіканській церквах - священик, що править службу в каплиці (капелі) для вузького кола віруючих. 2. Католицький військовий священик" [5, с.272]. Уже про обов'язки військового священиками дізнаємося у В.М. Шевченко: "Обов'язком (військового священика) є богослужіння серед військовослужбовців, відспівування загиблим і померлим, нагляд за духовним і політичним станом військових т. ін." [6, с.178]. У статті С.Л. Мозгового "Капелан" ми знаходимо глибше пояснення - поява і розвиток терміна "капелан", посадові обов'язки його і повноваження, і також безпосередньо про військових капеланів. "Військові капелани мають усі права і обов'язки настоятеля парафії і у своїй діяльності керуються законами й інструкціями, що розробляються спеціально для військового духовенства" [7, с.486]. Для розкриття нашої теми з педагогічного погляду цікавий аналіз робіт С.Б. Савелової, В.Л. Абушенко "Виховання" [8] і Л.Т. Михайлов "Виховання" [9].

Офіційного інституту військового капеланства в Україні не існувало до початку конфлікту на сході країни. В українській духовній культурі у зв'язку з цією ситуацією на волонтерських засадах священнослужителі почали працювати серед військовослужбовців. В інтерв'ю інформаційній газеті "Рух - це життя" єпископ Всеволод Слов'янський, вікарій Донецької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату повідомляє: "В селах Новотроїцьке, Гранітне, Кам'янка, Андріївка Волноваського району, на кордоні ДНР та України, діють військові капелани. Там є й місцеве населення в цих селах, мало, але є. Обладнані невеличкі каплички при частинах, одна ж капличка - стаціонарна при гарнізоні, куди військові ходять помолитися, свічки запалити. Є каплички, зроблені з наметів, де проводяться служіння. Капелани живуть при частинах. їх запрошують для опікування військовими частинами з усіх єпархій України: Тернопільської, Вінницької, Хмельницької, Черкаської та ін. [10, с.8].

Поява духовної підтримки у складний і критичний момент, коли життя і смерть перебувають поруч, дуже важливо, тому що те, що відбувається, може вийти за межі розуміння людини. Вихід за межі розміреного, звичного, іноді, у зв'язку з цим, бездумного проживання життя, тобто вихід із зони комфорту, приводить людину в стан тривоги і страху. Про страх ми читаємо в спостереженнях про життя і смерть під час свого пасторського служіння в книзі І.А. Розенштраух "У одра вмираючих":". звільніть мене від цього страху, який мене мучить" [11, с.41]. Такий стан може мати два наслідки: перший - спокій, коли людина йде відносно в ногу з подіями, що з нею відбуваються, або усвідомлює, що вона нічого не в змозі змінити, від неї нічого не залежить, вона частина включеної системи; друге - це паніка, в разі, якщо ситуація зовсім несподівана і залишилися незавершені справи (борги), особливо, якщо людина починає відчувати час, що витікає (включений лічильник, який часто починає "цокати" в скроневій частині голови) та своє безсилля щодо часу, що вичерпується. В тому чи іншому варіанті, людина може бути не в змозі впоратися із самою собою, що призведе до можливих безконтрольних дій, також до роздвоєння особистості, що небезпечно для цілісності людини в цей момент і загрожує хворобливими (зокрема, психічним) наслідками [2, с.148-149]. У такому положенні стає можливим подивитися на все, що відбувається, з боку, відстороненим поглядом. Опинившись у прикордонному стані між двома світами, у свідомості людини йде перегляд-ревізія пройденого життєвого шляху. Давно відомо, що перед смертю з вражаючою ясністю і неймовірною швидкістю може промайнути у свідомості вмираючого все його життя [3, с.143]. Перебуваючи за межами людських вимірів, іде переоцінка цінностей, усе несуттєве і тимчасове відступає на задній план. Багато що із пережитого, що раніше, у звичайній життєвій ситуації, здавалося важливим, стає незначним, другорядним. У цьому випадку духовна користь того, що відбувається, буде набагато більша, ніж сила і біль випробування [1, с. 20-21].

Про факт перегляду пройденого і рідкісної можливості зміни ситуації з минулого говорив у своїх проповідях філософ і проповідник митрополит Антоній Сурожский. У своїх міркуваннях у книзі "Життя, хвороба, смерть" він пише, що смерть, думка про неї, пам'ять про неї - як би єдине, що надає життю вищий сенс [12, с.53]. Саме зустріч зі смертю - грубою, жорстокою, потворною, наприклад, як на війні, ставить людину віч-на-віч із вічними, абсолютними цінностями [12, с.77]. Тому вона виявляється в стані помінятися, стати досконалішим.

У такій ситуації, коли душа перебуває перед порогом вічності, людському "я", що готується до переходу кордону матеріального (опинившись "понад") у світ вічності, може відкритися істина - бачення.

Показовим прикладом можна вважати новелу відомого французького письменника та філософа Жан-Поля Сартра "Стіна", де детально показано поведінку людей, засуджених до смерті, і де головний герой безпосередньо зіткнувся з усвідомленням смерті". вмирати протиприродно. З тієї хвилини, як я зрозумів, що мені доведеться померти, все навколо стало мені здаватися протиприродним." [13, с.229]. Зіткнення зі смертю дозволяє головному герою краще зрозуміти життя. Страх перед близьким кінцем письменник змальовує спочатку через фізіологічні зміни і тільки потім психологічні. Життя втрачає сенс. Слід зазначити ще один момент, описаний автором, коли головний герой Пабло Іббіета, знаходячись під замком, правильно вказує місце, де сховався Рамон Гріс. Усвідомлення загального кінця позбавляє життя сенсу. Пабло начебто пожартував над своїми мучителями і відправив їх на цвинтар, де нібито переховувався Рамон. Але це виявилося правдою. Солдати справді знаходять Гріса в зазначеному місці і вбивають його. Сартр привів саме той самий приклад, коли в критичній ситуації все мирське стає другорядним і непотрібним, відходить на задній план, очищається шлях бачення й істина відкривається сама. Тільки головний герой цей факт ще не усвідомив, свою нову якість не пізнав.

Перебувати в прикордонній ситуації означає перебувати в ситуації кризи, тобто перехідному стані, при якому реальні події стають неадекватними, у результаті чого виникають непередбачувані ситуації. Зустріч зі смертю знецінює події, що відбуваються в часі. Пережити такий стан украй складно, можливі суїциди, дезертирство. Своєчасно сказані з любов'ю і турботою слова напучують людину і зберігають мир і гармонію всередині. Тому священицьке піклування, сповідування, проповідь, напуття і помазання (єлєосвячення) примиряють людину з самим собою, дають розуміння подій, що відбуваються, і духовно зміцнюють. Відчуття, що про тебе дбають і допомагають, дає внутрішню заспокоєність і впевненість. Збереження балансу духу та тіла, і розуміння співвідношення свого "я" щодо поточних подій.

Служіння військових капеланів одночасно є вихованням військовослужбовців, оскільки формування особистості - процес безперервний і триває все життя людини, незалежно від віку.

У статті "Виховання" С.Б. Савелова і В.Л. Абушенко дають таке визначення терміну виховання: "Виховання - участь дорослих у процесі розвитку, дорослішання і соціалізації дітей" [8, с.186]. Далі продовжують: "Виховання в широкому сенсі слова - процес і результат розвитку людини, який не припиняється протягом всього його життя [8, с.187]. З огляду на факт розвитку людини протягом всього її життя, інститут священиків (капеланів), як духовно підготовлених людей і системою цінностей (Божественної любові до людини), просто незамінний, особливо в тривалий критичний час, як перебування в зоні рішення військових конфліктів. Функцію виховання, яка дана суспільством спеціально підготовленим професіоналам (педагогічному співтовариству), в реальності виконують (особливо в дорослому житті) духовно зрілі особистості, які присутні в тій чи іншій конфесії, будучи в ролі "Вчителя". Це ті особи, яких у православній традиції через певний час канонізують як святих. І прикладом для людини стає житія святих - життєпис і подвиги в миру (за життя). Так чи інакше, досягнуті духовні істини лягають в основу певних наукових знань, зокрема, педагогічних. Сформовані наукові знання суспільство свідомо застосовує в педагогічній діяльності. Про що і пише в статті "Виховання" Л.Т. Михайлов: "У більш широкому сенсі виховання розуміється як будь-який свідомо запланований інтелектуальний, естетичний і моральний вплив на індивіда або групу людей будь-якого віку" [9, с.440-441]. Під час виконання священницьких обов'язків і постійного пастирського піклування військових капеланів, так чи інакше, відбувається інтелектуальний, естетичний і моральний вплив на групу віруючих, які перебувають у зоні конфліктів. Священнослужитель є наставником й прикладом духовної стійкості і напоумлення.

У число обов'язків військових капеланів входить також турбота про моральний і психологічний стан віруючих військовослужбовців. Також вони допомагають військовослужбовцям у розвитку їх особистих і колективних моральних якостей: братерства, мужності, хоробрості, відповідальності, поміркованості, жертовності, дисциплінованості, розсудливості тощо. Не менш важливим є формування серед військовослужбовців братерських стосунків на засадах принципів солідарності та гуманності.

Взагалі, мета капеланства (християнського), насамперед, приношення людині миру із Богом і ближнім. Він несе Слово Боже - Вічне, Живе, Дієве й воістину Боже. Таким чином, християнський священик займається духовним просвітництвом. Через слово Боже сіє любов між людьми: "12. Ось моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив.17. Заповідаю вам, щоб ви любили один одного" [14, Ів., 15: 12, 17, с.137-138]. Виправлення зіпсованих стосунікв між людьми можливо також через любов. "44. Любіть ваших ворогів, [благословляйте тих, що проклинають вас, робіть добро тим, що ненавидять вас], і моліться за тих, що [кривдять і] переслідують вас" [14, Матв., 5: 44, с.12]. У випадку з жінкою, схопленою в перелюбі, яку, згідно із законою Мойсея, повинні були побити камінням, Ісус сказав їм, нехай перший кине на неї камінь, хто з них без гріха. Ті, що звинувачували, засоромлені совістю, пішли. І тоді Ісус продовжив: "11. Іди й відтепер більше не гріши" [14, Ів., 8: 11, с.126]. Виправлення гріхів (гріх др. - грец. ацартіща. арартіа, що означає "промах, похибка, провину) через волання до совісті і заклик, щоб виправилися. І таких прикладів у Біблії дуже багато, особливо доступні і повчальні притчі про те, що все Євангеліє говорить нам про любов. І далі:". а любов покриває безліч гріхів і перемагає все, без залишку" [15, с.7]. Про те, що слід "повчати своїм велелюбним мовленням", говорить нам І.А. Розенштраух у книзі "У одра вмираючих" [11, с.11]. Антоній Сурожский поглиблює значення любові в служінні:". якщо любов'ю охопити людину, як пожежею, і він зміниться, і він розтане, і він стане людиною" [15, с.52]. Таким чином, військові капелани, передаючи з любов'ю весь накопичений духовний досвіду Священному Писанні, в результаті виховують паству.

Висновки і перспективи подальших досліджень. У зв'язку з ситуацією на сході України і неоголошеною гібридною війною в країні невідкладно став формуватися інститут військових капеланів на волонтерських засадах. Значення місця і ролі, яке зайняло капеланське служіння для військовослужбовців, дуже великі. З огляду на факт терміновості підготовки військ і відсутність такого раніше, в місця "гарячої точки" потрапляють не професіонали, а новобранці з короткостроковою підготовкою. І, як наслідок, морально і психологічно недостатньо підготовлені. Потрапляючи в екстремальні умови, радикально та раптово змінену обстановку і пов'язані з цим особливо несприятливі або загрозливі фактори, ситуацію, прикордонну між двома світами, де життя зустрічається зі смертю, людина може втратити контроль над собою. Тривога і страх, що з'явилися, дають два проміжних стани, серед яких: спокій, у результаті прийняття ситуації й усвідомлення неможливості вплинути на неї, а також паніка, у результаті фактора "несподіванки" й неприйняття. В обох випадках, особливо у другому, можлива втрата людської гідності, безконтрольні дії, зокрема суїцид і дезертирство. У разі наближення смерті відбуваються процеси переосмислення пройденого життєвого шляху, переоцінки цінностей, знецінення життєвих подій. Опинившись у прикордонному стані між двома світами, можливі випадки відкриття бачення людини в результаті очищення від несуттєвого і другорядного мирського.

Саме духовно підготовлена особистість, яка розуміє специфіку положення, може підтримати людину морально та духовно, допомогти зберегти мир і гармонію всередині, а також баланс духу та тіла. Як духівник, який опікує паству, та наставник і одночасно вчитель, що передає накопичений духовний досвід, піклуючись про моральний і психологічний стан військовослужбовців, капелан забезпечує в такий спосіб психологічний комфорт суспільства і прищеплює громадянам високі моральні цінності. Результатом такої діяльності є виховання, яке визначає економічний і політичний розвиток держави.

Література