"Таємниця пасхи" у вченні Карла Барта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Таємниця пасхи» у вченні Карла Барта

Найбільше, напевно, заперечень в історії викликало питання про воскресіння Ісуса Христа як історичну подію, як свідчить Символ віри: «І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано.»

Але для Барта воскресіння є подія одкровення - одкровення Ісуса як Христа, з'явлення Бога і пізнання Його в Ньому - і в цьому значенні вона є позаісторична.

Унікальність цієї події в тому, що вона не була спричинена ніякими силами, які діють в історії. Барт пише: «У воскресінні новий світ Святого Духа торкається старого світу плоті. Але торкається так, як дотична доторкається кола - не торкаючись, але встановлюючи межу» [2, с. 4]. Якщо ж воскресіння не має цієї точки перетину часу і вічності, тоді воно лежить за межами людського знання. Саме тому деякі богослови вважають, що Барт ставить під сумнів історичність втілення Христа і воскресіння, в результаті чого виникає парадокс - адже зникає впевненість у воскресінні мертвих [5, с. 110].

Пасха, як символ, саме і означає для Барта початок нового часу і світу в існуванні людини Ісуса, який - як той, хто перемагає тягарі, як переможець гріха людини - розпочинає нове життя. Посилаючись на Новий Завіт, богослов вбачає у воскресінні Христа знак того, що Богом в особі Його Сина вже отримана остаточна перемога на користь людині. Пасхальна звістка, таким чином, означає, що вороги людини - гріх, прокляття і смерть - знищені [1, с. 211-213].

Саме тому воскресіння для Барта не продовження, а завершення життя. Це не початок нового життя, але констатація того, що тимчасове зміниться на вічне, а смертне на безсмертне. Воскресіння плоті і вічне життя для нього - це подолання смерті, а не втеча у потойбічний світ [1, с. 268-269].

Карл Барт виділяє декілька тезисів/констатацій стосовно того, як нам необхідно розуміти воскресіння Ісуса Христа.

Перша констатація: Його воскресіння необхідно розуміти повністю і виключно як справу Бога - як у задумі і плані, так і у здійсненні.

У цій справі повністю є відсутня складова людської волі та дії. Тому її не можна правильно чи помилково пояснити, їй не можна і приписати «історичний» характер, так як подія воскресіння відбувається як суверенна справа Божа і тільки так. Барт порівнює це до «творчого покликання неіснуючого до буття» [3, с. 612-613]. Він забажав це і наказав, щоб воно здійснилося.

Також це говорить про те, що Сам Бог, і лише Він є Суб'єкт воскресіння Христа, а Ісус Христос - чистий Об'єкт, Той, який отримує благодать Божу. Інакше, Барт задає запитання, як Ісус Христос міг бути тоді названий «первісток з мертвих», якщо б Його воскресіння було Його власною справою?

Для першої церкви ця подія Пасхи, явлення воскресіння, свідчило про те, що в Христі був Бог, тобто сам Бог перебував, говорив, діяв, страждав і пішов на смерть в Людині Ісусі. Це було свідчення Бога про Самого Себе.

Таємницю Пасхи Барт пояснює відомим поняттям в богослов'ї exaltatio Христа, тобто піднесення, звеличення. Ця глорифікація (прославлення) є самопрославлення Бога, коли торжествує Його честь: «Бог звеличується з радістю» [1, с. 197-208]. Пасхальна звістка свідчить нам, що Бог не даремно принизив Себе у Своєму Сині. Він звершив це і заради власної честі і заради підтвердження Своєї величі.

Отже, воскресіння Христа є вільна справа проявлення благодаті та одкровення Батька через Духа Святого.

Друга констатація: У порівнянні з подією хреста, воскресіння Ісуса Христа є самостійна, нова справа Бога, здійснена для спасіння всіх людей.

Істинну таємницю Пасхи Барт розглядає також і з іншої сторони - не в тому, що звеличується Бог, але в тому, що тут звеличується Людина, яка займає місце по праву руку Бога і може тріумфувати над гріхом, смертю і дияволом.

Барт вбачає в цьому Божий акт милості - незбагненне чудо примирення людини з Богом, коли Бог заступає на місце людини, а людина займає місце Бога.

Ціль примирення, спасіння людини, Барт вбачає ще у Страсну п'ятницю. Оскільки Бог заступився за людину, то вона є відкуплена (в грец. apolytrosis (Еф. 1:7) є юридичним поняттям, яке означало «викуп раба»). Таким чином людина переміщається в «інше правове положення», так як вона вже не належить тому, що має на неї якісь права - сфері прокляття, смерті і пекла, але переміщена в царство улюбленого Богом Сина. Це означає, що її положення, її юридичний статус як грішника відкидається у всякій формі. Вона визнана перед Богом і затверджена як праведник, як та, яка віддає Богу належне. Людина в Ісусі Христі, який помер заради неї, в силу Його воскресіння є улюбленою дитиною Бога, яка має можливість жити «задоволенням і для задоволення Бога» [1, с. 209-214].

У воскресінні Ісуса Христа людина раз і назавжди звеличена і визначена для того, щоб знайти у Бога свої права по відношенню до всіх своїх ворогів і тим самим здобути свободу жити життям, в якому її гріх і тому її прокляття, смерть, могила і пекло вже не попереду, а позаду неї [1, с. 209-214]. Якщо ми віримо в Нього, то це відноситься і до нас.

В очікуванні воскресіння, з огляду на мою ідентичність новій людині по той бік смерті Христа, я повинен, можу, маю можливість і бажаю не бути грішником [2, с. 173177].

Ісус є переможець, і ця звістка несе в собі радість. Тому людина не повинна вже вести себе так, ніби втратила надію чи боятися гріха, прокляття чи смерті, хоча вони і ведуть себе таким чином, ніби війна ще не виграна і ми повинні все ще рахуватися з ними. Людей, які почули пасхальну вістку, але не живуть згідно неї, Барт порівнює з жінкою Лота. Ми повинні жити тепер вдячним життям, а не перебувати в страху. Це означатиме, що ми серйозно сприйняли перемогу Христа.

Барт взагалі пропонує починати співати пасхальні пісні ще у Страсну п'ятницю [1, с. 197-208], так як в цей день не відбулося нічого сумного чи прикрого, бо розп'ятий на третій день воскрес! Тому не має ніякої Пасхи без Страсної п'ятниці і навпаки. Theologia cruris (богослов'я хреста) знаходить своє доповнення в theologia gloriae (богослов'я слави).

Третя констатація: Воскресіння Ісуса Христа двояко пов'язане з Його смертю, яке починається у пасхальні дні першої парусії Розп'ятого, який є Воскреслий, і в останньої Його парусії, в якій Він є Грядущий.

Єдиний, розп'ятий і воскреслий Ісус Христос є предмет новозавітної віри і в той же час зміст новозавітної надії. Тим самим Барт заперечує думку, що всезагальне воскресіння вже відбулося.

Смерть Ісуса Христа розуміється не тільки як завершення, але й як початок.

Пасха для Барта є початком нового часу і нового світу в існуванні людини Ісуса (Барт ділить життя Ісуса на 33 роки до Його смерті і після воскресіння), так як в смерті Христа був повністю звершений і вичерпаний старий світ. Він вважає, що перша спільнота у зміненому існуванні Христа бачила не тільки якесь надприродне продовження Його попереднього життя, але й повністю інше, нове життя - життя звеличеного Ісуса Христа, а також початок нового світу. Це не теж саме, що і відновлення у природі (наприклад, весна чи пробудження вранці), так як тут відбувається циклічний рух відновлення і старіння - після весни все ж у свій час прийде зима, а після пробудження - засипання. Відновлення на Пасху - це один раз і назавжди! Воскресши з мертвих, Він більше не помирає.

Четверта констатація торкається історичності змісту пасхальних розповідей. «Легенда» про виявлення порожнього гробу сама по собі не є свідченням про Ісуса Христа, але те, що Він явив Себе живим після Своєї смерті. Вона є лише доповненням до цього свідоцтва. Так як відсутність Христа в гробі не обов'язково передбачає Його воскресіння: «Його тіло могло бути вкрадено, Він міг просто здаватися мертвим».

К. Барт підкреслює, що Павло й інші апостоли були покликані не «прийняти добре доведену історичну розповідь», а «прийняти рішення віри». Історичні дослідження не можуть довести або служити підставою такої віри; не може віра і залежати від тимчасових результатів історичних досліджень. У будь-якому випадку, віра зароджується як відгук на воскреслого Христа, а не на порожню гробницю. Порожня гробниця Ісуса позаду них, живий Ісус - перед ними.

Ось невеликий фрагмент з пасхальної проповіді Карла Барта, яку він проголосив за чотири роки до смерті: «Дорогі брати мої! Воскресіння Ісуса було працею Божою і лише Божою. І, як праця Божа, воно було досконалим, але і цілком незбагненним. Уже в той час свідки могли тільки визнати, засвідчити і сповістити, що чудо здійснилося. «Христос воскрес!» Цим вигуком у Росії християнин вітає іншого християнина, який у свою чергу відповідає йому: «Воістину воскрес!» Ось саме, що означає не розповідати про цю подію, а звіщати її і свідчити про неї» [6, с. 60].

Тому не можливо тепер розглядати Розп'ятого без Воскреслого. Поняття воскресіння виникає в понятті смерті, тобто в понятті завершення всіх людських речей як таких [2, с. 177-183]. Тільки в завершенні старої людини ми можемо побачити початок нової, тільки в хресті Христа - сенс і реальність Його воскресіння.

За Бартом, незворотною є послідовність «смерть і воскресіння», так само як і «гріх і благодать», тому я, живучи у Христі для Бога, помер для гріха. Я не можу бути грішником і тим, хто отримав благодать. Я можу тільки перебувати на шляху (у незворотному) від гріха до благодаті [2, с. 183].

Отже, воскресіння з мертвих є поворотний момент, «постанова» цієї точки зверху і відповідне усвідомлення знизу. Воскресіння - це одкровення Бога в Ісусі Христі, початок необхідності прославляти Бога, необхідності рахуватися з Невідомим і Невидимим в Ісусі, необхідності визнати Ісуса кінцем часу, парадоксом, початком історії, переможцем [2, с. 1-5].

Барта часто критикували за його христоцентричність у богослов'ї. Однак, все ж необхідно визнати той факт, що у порівнянні з іншими відомими богословами, яких часто називають «неоортодоксами» і які свого часу були близькими до Барта, він дотримувався більш консервативних поглядів. Наприклад, на відміну від Бультмана, Барт вірив у воскресіння Ісуса з мертвих - подію, яка насправді відбулася.

Література

1. Барт К. Очерк догматики. Лекции, прочитанные в Университете Бонна в летний семестр 1946 года. / Пер. с нем. Ю.А. Кимелева, под ред. Д.М. Носова. - СПб.: Алетейя, 1997. - 272 с.

2. Барт К. Послание к римлянам / Пер. с нем. - М.: Библейско-богословский інститут св. Апостола Андрея, 2005. - 580 с. - (Серия «Современное богословие»).

3. Барт К. Церковная догматика. Том 2 (§§ 45, 50, 57, 59) / Пер. Вадим Витковский. - М.: Библейско-Богословский Ин-т св. Апостола Андрея, 2011

4. Гренц С., Олсон Р. Богословие и богословы XX века. / Пер. з англ. - Черкассы: Коллоквиум, 2011. - 520 с.

5. Теологический Енциклопедический Словарь / Под ред. Уолтера Элвелла. - М.: 2003. Христианская община и гражданская община. / Оправдание и право / Пер. с нем. - М.: Библейско-богословский інститут св. Апостола Андрея, 2006. - 150 с.

6. Bromiley G.W, An Introduction to the theology of Кагі Barth, Grand Rapits, Michigan, Wm.B. Eerdmans Publishings Co, 1979.

7. Eitel A. The Resurrection of Jesus Christ: Karl Barth and the Historicization of God's Being // International Journal of Systematic Theology. 2008. №1 (10). C. 36-53.

Размещено на Allbest.ru