Формування і розвиток вчення Мірча Еліаде про міф

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування і розвиток вчення Мірча Еліаде про міф

В.П. Канарська

У статті досліджується ґенеза й розвиток міфологічної думки представника румунської філософської культури у другій половині XX ст. Мірча Еліаде. Міф розглядається крізь призму основних етапів творчої еволюції румунського мислителя.

Summary. The article examines the genesis and evolution of mythological thought of Mircea Eliade, representative of the Romanian philosophical culture in the second half of the XXth century. The myth is examined through the prism of the basic stages of Romanian philosopher's creative evolution.

Key words: myth, mythology, ritual, symbol, philosophy of mythology.

Мірча Еліаде - румунський письменник, історик релігій і дослідник міфології. Був автором понад тридцяти наукових, літературних і філософських праць, перекладених 18 мовами світу, а також ідей, які й сьогодні є актуальними. Дослідник зробив великий внесок у розробку теорії міфотворчості другої половини XX ст., надавши потужного імпульсу подальшим міфологічним дослідженням. Так, Ж. Дюмезіль у передмові до книги Еліаде “Трактат з історії релігії” назвав свого однодумця та друга сміливим і захопленим дослідником, який спирається на могутню ерудицію і професійну підготовку спеціаліста-індолога [3, 16].

Інтерес науковців до творчості мислителя зростає, як показало засідання великої секції, присвяченої М. Еліаде, на Міжнародній науковій конференції Європейської асоціації релігієз- навців (EASR) та Міжнародній асоціації істориків релігії (LA.HR) у Бухаресті (2006). Свій внесок у вивчення спадщини М. Еліаде зробили і російські науковці: А. Забіяко, Є. Логіновська, О. Міхельсон, С. Пахомов, Є. Ревуненкова. В Україні такі дослідження лише започатковано. У Києві з нагоди 100-річчя з дня народження вченого відбулася міжнародна наукова конференція “Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства”, видано збірник статей, написано ряд досліджень: Моссоковська І. А. Час як філософська та релігієзнавча проблема (за матеріалами творчості М. Еліаде); Пушонкова О. А. Філософія архаїчної людини у формах “Нового гуманізму” сучасності (за М. Еліаде).

Серед його робіт з історії релігії найвідомішими є праці, присвячені космогонічним міфам, шаманізму, “примітивним” релігійним віруванням та переходу від міфологічного до історичного опису світу. М. Еліаде є досить неоднозначною особистістю, чиї праці стали об'єктом наукових дискусій та суперечок в усьому світі й продовжують видаватися сьогодні.

Відтак, метою нашої статті є висвітлення основних етапів розвитку філософсько-міфологічних пошуків мислителя, культурологічне дослідження й аналіз міфу та питань міфотворчості у світлі його концепції.

Найвірогідніше пояснення неабиякому зацікавленню міфологією з боку М. Еліаде, його оригінальності у висвітленні ролі міфів в історії людської цивілізації, мабуть, можна віднайти, ознайомившись із деякими біографічними відомостями. Уже під час навчання у ліцеї він захопився історією релігії та філософією, вивчив п'ять іноземних мов. За роки навчання в Бухарестському університеті молодий дослідник опублікував більше сотні статей з історії релігії та східних мов. У 1928 році йому була надана стипендія для навчання в Індії. Саме цей період його життя був найкращою умовою для ознайомлення та вивчення культури того світу, а також формування індивідуальних поглядів. Він побував у Калькутті задля вивчення санскриту та філософії, мандрував індійськими селищами та монастирями в Гімалаях, навіть декілька місяців пробув у монастирі Рішікеши. Після такого практичного досвіду, мабуть, було б недоречним ставити питання, який професійний шлях обере для себе М. Еліаде. Дослідник викладав у багатьох університетах Європи, а згодом, з 1957 року, став професором Чиказького університету.

Серед його монографій, присвячених дослідженню міфу, найбільш відомими та популярними можна назвати “Міф про вічне відродження (архетипи і повторення)” (1949), “Вступ до порівняльного вивчення релігій” (1949), “Сакральне і мирське” (1965), “Народження і відродження” (1959), “Міфи, сни, таїнства” (1957), “Образи і символи” (1952), “Міф і реальність” (1964), “Шаманізм і архаїчна техніка екстазу” (1951), “Історія віри та релігійних ідей” (1976).

У книзі “Аспекти міфу” Мірча Еліаде робить спробу розглянути міф крізь призму світобачення давніх людей та поєднати його з реальністю. За його переконаннями, міф не є вигадкою, фантазією наших пращурів, він може бути вирішально-важливим, навіть сакральним для усіє історії. На відміну від західних раціоналістичних традицій, М. Еліаде вважає, що розшифрування значення міфів і символів буде значним збагаченням свідомості сучасної людини. У своїй теорії науковець розробив детальну структуру міфу. До неї входять: історії героїчних вчинків міфічних персонажів; розповідь, що становить абсолютну істину; відношення до творення (розповідає, яким чином щось з'явилося на землі чи завдяки чому виникли певні форми поведінки, трудові навички людини); ознайомившись із міфом, людина довідується про походження речей (йдеться про відтворення міфу під час проведення ритуалів та обрядів); міф “проживається” аудиторією, яка захоплена священною міццю відтворення в пам'яті реактуалізованих подій [4, 379].

М. Еліаде наголошує також на тому, що міфічна поведінка збереглася, хоча й у прихованому вигляді, у ролі, яку відіграє освіта. З надзвичайною силою міф заявляє про себе також і в громадському житті як політичний міф. “Міф - невіддільна частка людського існування й відбиває занепокоєння людини, що живе в часі” [4, 39].

У своєму дослідженні історик виділяє кілька різновидів міфів: про походження; про зцілення; про оновлення. Усі вони певним чином пов'язані між собою. Так, приміром, з міфів про зцілення, у яких розповідається про лікування богами та навіть здатність воскрешати із мертвих, водночас отримуємо відомості про походження ліків та знахарських талантів. Абсолютно в усіх міфах, від язичницьких до християнських, є оповідь про створення і кінець світу та знову зародження нового початку. Тому, на думку Еліаде, людство перемагає час, бо з легкістю може передбачити циклічне майбутнє.

Чим же насправді був міф для первісних людей? Це запитання має безліч трактувань і водночас залишається відкритим для подальших міркувань і досліджень. М. Еліаде подав свою версію у передмові до роботи британського антрополога польського походження Б. Маліновського “Myth in Primitive Society”: “Всі ці оповіді служать для аборигенів вираженням первозданної реальності, більш величної і багатої за своїм смислом, ніж реальність сучасна, і визначає щоденне існування й долю людства. Знання, що має людина про цю реальність, розкриває їй смисл ритуалів та завдань духовного порядку, також і як форму, яку вони повинні прийняти” [4, 85].

Безперечно, з розвитком прогресу та осягненням людства наукових вершин у сфері космосу, техніки, біології, медицини та генетики, існування міфу не зникло, як це передбачали деякі автори. Цієї думки дотримувався й М. Еліаде, бо основна функція міфу в співіснуванні з людиною - це розуміння того, що ми збираємося зробити, вже було кимось зроблено, тому і є можливим, адже нічого неможливого не існує.

Не можна категорично заперечити теорію походження міфів, що дійшли до нас через контакти давніх людей із космічними вищими силами. Принаймні такої ж думки був Мірча Еліаде. Вивчаючи доісторичні часи, він наголошував, що зв'язок із космосом і Небом зберігся до нині, що підтверджують обряди та ритуали, у яких ми безпосередньо беремо участь. Той час, коли створювалися міфи, учений називає “передвічною райською епохою”, адже і зв'язок тоді між Небом та Землею був міцнішим: “ У ті часи люди не знали смерті, вони розуміли мову тварин і жили з ними у злагоді..., знаходили харчі в межах досяжності. Внаслідок певної міфічної події, вивчення якої ми не наважимось взяти на себе, “райський період” скінчився, і людство стало таким, яким ми знаємо його сьогодні ” [1, 46].

На думку дослідника, міста та храми, які збудували наші предки, були ні чим не іншим, як небесним праобразом. Зауважмо, у світі існує багато “загублених” міст, храмів, пірамід, будівництво яких було б не під силу теперішній людині, яка володіє сучасними технологіями в царині архітектури (у деяких навіть збереглися малюнки і надписи).

Важливим теоретичним і методологічним положенням для Еліаде була концепція homo religiosus, побудована на інтересах вченого до релігії, що мала філософсько-аксіологічний характер. Згідно з його теорією, міф є історією людини [2, с. 8]. Зв'язком між минулим та теперішнім, що несвідомо заглиблює нас у міфотворення, суттю самого міфу є ритуал. Автор вважав, що ритуал має здатність відтворити космогонічну модель. У розділі “Космологическая символика погребальных ритуалов” мислитель після своїх досліджень звернув увагу на ритуал поховання в багатьох культурах і припустив, що уявлення людей про відділення душі від тіла є структурною моделлю усього космосу (небо теж відділилося від землі) [Див.: 5, 2]. Після цього боги стали не такими близькими до людей, як колись, і отримати цю доступність під силу лише шаманам, знахарям у стані екстазу та під час проведення ритуалів.

Отже, завдяки впливу феноменального світу давніх культур багатьох країн, М. Еліаде вдалося відкрити для своїх сучасників та наступних поколінь походження, структуру та значення міфу. Вчений зробив спробу виявити загальні риси розвитку культури людства, що віддаляє сучасне суспільство від архаїчного. Усі його дослідження наповненні зверненням до однієї з основних теорій безсмертності міфу та його співіснування з людиною.

еліаде міф

Список використаних джерел

1. Элиаде М. Космос и история / Мирча Элиаде. - М.: Прогресс, 1987. - 312 с.

2. Элиаде М. Мифы, сновидения, мистерии / Мирча Элиаде. - М.: РЕФл-бук, 1996. - 288 с.

3. Элиаде М.Трактат по истории религии / Предисловие Дюмезиля Ж. - Спб.: Алетейя, 1999. - T. 1. - 400 с.

4. Элиаде М. Аспекты мифа / Мирча Элиаде - М.: Академический проспект, 2000. - 379 с.

5. Элиаде М. Оккультизм, колдовство и моды в культуре / Мирча Элиаде. - София: Гелиос, 2002. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru