"Святість" у богослужбових текстах хіротесій

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Київська православна богословська академія

«Святість» у богослужбових текстах хіротесій

Мирончук Олександр Якович,

кандидат наук з богослів'я,

к.філол.н., доцент, декан

Анотація

Ключові слова: богослужбовий текст, іподиякон, релігійний стиль, святість, співець, хіротесія, чиновник архієрейського священнослужіння, читець.

Myronchuk Oleksandr Yakovych, «Sanctity» in the liturgical texts of herotesies

This article presents the results of carried out theological and linguistic analysis of the Ukrainian liturgical text of the order of appointing the reciter and singer to service and ordination rite on subdeacon, whereby the structure of lexical-semantic and associative field of«sanctity» is modelled.

Keywords: liturgical text, subdeacon, religious style, sanctity, singer, herotesy, bishop's liturgical rite book, reciter.

У час відродження й розвитку української богословської науки виникає потреба осмислити її базові концепти, зокрема концепт «святість», що зумовлює актуальність відповідного дослідження.

Категорію святості, сакрального, а також шанування святих вивчали й продовжують вивчати вітчизняні та зарубіжні фахівці в царині богослів'я, релігієзнавства, філософії й філології, зокрема Т.П. Вільчинська [Вільчинська, 2008], Т.Б. Дзюбанський [Дзюбанський, 2012], М. Еліаде [Элиаде, 1994], Р. Каюа [Каюа, 2003], П.В. Мацьків [Мацьків, 2007; Мацьків, 2010], М.В. Скаб [Скаб, 2008], Я. Харкевич [Charkiewicz, 2015], П.В. Пасхос [Паоуо, 1997] та ін.

Ця стаття продовжує й доповнює наші попередні наукові розвідки про функціонування поняття «святість» у текстах богослужінь таїнств Хрещення, Миропомазання, Сповіді й Причастя (за Требником) [Мирончук, 2016; Мирончук, 2017а; Мирончук, 2017б].

Джерела (матеріал) дослідження - молитовний та уставно-вказівковий текст богослужіння чину поставлення на читця і співця (с. 242-247) та чину хіротонії на іподиякона (с. 248-250), розміщений у Чиновникові архиєрейського священнослужіння, опублікованому в Київській патріархії УПЦ Київського Патріархату (К., 2005).

Мета дослідження - здійснити богословсько-лінгвістичний аналіз українськомовного богослужбового та уставно-вказівкового тексту чину поставлення на читця і співця та чину хіротонії на іподиякона і виявити специфіку формування лексико-семантичного й асоціативного поля «святість».

На святість Трійці в досліджуваних текстах вказує атрибутивне словосполучення Пресвята Трійця, що функціонує в назві молитви, напр.: Нехай буде відомо, якщо нема літургії, архиєрей починає з виголосу: Благословенний Бог... і співається: Царю Небесний..., Трисвяте, Пресвята Тройце, Отче наш... Бо Твоє є Царство... І промовляється тропар дня (Чин поставлення на читця і співця) [Чиновник, 2005, с. 243 - 244]; І [рукопокладений іподиякон] промовляє: Трисвяте, Пресвята Тройце, Отче наш, Господи помилуй, Вірую..., і інші молитви, як знає (Чин хіротонії на іподиякона) [Чиновник, 2005, с. 250].

Святість Третьої особи Святої Трійці оприявнює функціонування в аналізованих текстах (зазвичай у виголосах) усталеної прикметниково-іменникової номінації Святий Дух та іменника Дух, означуваного прикметником Пресвятий, напр.: Бо благословилося Ім'я Твоє і прославилося Царство Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків (Чин поставлення на читця і співця. Виголос молитви) [Чиновник, 2005, с. 243]; Милістю і щедротами, і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків (Чин поставлення на читця і співця. Виголос молитви] [Чиновник, 2005, с. 246]; Благословен Господь! Ось раб Божий (ім'я) є читець святої церкви, (назва), во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа (Чин поставлення на читця і співця) [Чиновник, 2005, с. 247]; Господи Боже наш, Ти через одного і того ж самого Святого Духа розділяєш обраним потрібні дарування (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви) [Чиновник, 2005, с. 248]; Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків (Чин хіротонії на іподиякона. Виголос молитви) [Чиновник, 2005, с. 249].

Святість - атрибут Церкви як зібрання віруючих християн. Ця властивість поширюється і на споруду, де відбуваються такі зібрання, що носить однойменну назву церква або (синонім до неї) храм, пор.: Благословен Господь! Ось раб Божий (ім'я) є читець святої церкви, (назва), во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа (Чин поставлення на читця і співця) [Чиновник, 2005, с. 247]; Твоїм невимовним передбаченням Ти обрав і цього раба Твого бути достойним служити Церкві Твоїй Святій (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви) [Чиновник, 2005, с. 248-249]; Сам Владико, непорочним його у всьому збережи і дай йому любити красу дому Твого, стояти біля дверей храму святого Твого, запалювати світильник оселі слави Твоєї (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви) [Чиновник, 2005, с. 249]; насади його в Святій Твоїй Церкві, як оливу плодовиту, яка приносить плід правди (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви) [Чиновник, 2005, с. 249].

Святими є таїнства (або тайни), здійснювані священнослужителями. Означування іменника тайни прикметниками святий і нескверний дає підстави вважати їх контекстуальними синонімами, що входять до структури лексико-семантичного й асоціативного поля «святість», пор.: Ти і чини різні Церкві Твоїй дарував і ступені священства встановив в ній для служіння святим Твоїм і нескверним тайнам (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви) [Чиновник, 2005, с. 248].

Благодать Святого Духа діє над водою, яка вживається під час хіротесії на іподиякона і набуває нових для неї властивостей - стає святою, див.: І помазує тією святою водою архиєрей очі свої, вуха, ніс і вуста (Чин хіротонії на іподиякона) [Чиновник, 2005, с. 250].

На позначення євхаристійних Тіла і Крові Христових вживається фразеологізована двослівна номінація Святі дари, напр.: І, коли архиєрей прийме Святі дари і всі служителі увійдуть у вівтар, рукопокладений іподиякон, поклонившись архиєрею, несе воду до правого і лівого криласів і до народу, і помазуються тією водою всі (Чин хіротонії на іподиякона) [Чиновник, 2005, с. 250].

У молитвослів'ях хіротесій вживаються назви чинів святих, зокрема Богородиці, апостолів і всіх святих загалом, які молять Господа Бога, щоб Він як Щедрий і Милостивий подавав душам нашим прощення провин, мир і милував нас, пор.: Молитвами, Господи, всіх святих і Богородиці, Твій мир подай нам і помилуй нас, як єдиний Щедрий (Чин поставлення на читця і співця. Тропар) [Чиновник, 2005, с. 245]; Святі апостоли, моліть Милостивого Бога, щоб подав прощення провин душам нашим (Чин поставлення на читця і співця. Тропар) [Чиновник, 2005, с. 244].

Функцію контекстуальних синонімів до назви чину святителів виконують слово отець та сполучення слів преподобний отець, що передають семантику наставництва в духовному житті та уподібнення Богові в найвищій мірі і вживаються зазвичай щодо новозавітних святих чоловічої статі з вищого духовенства (патріарх (новозавітний), митрополит, архієпископ і єпископ) [Мирончук, 2014, с. 7], пор.: Уст твоїх благодать, засяявши, як світло вогню, освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула, а показала нам висоту смиренномудрості; своїми словами навчаючи, отче Іоане Золотоустий, моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші (Чин поставлення на читця і співця. Тропар) [Чиновник, 2005, с. 244]; Розійшлося віщування твоє по всій землі, що прийняла слово твоє, яким достойно навчав ти, людські звичаї прикрасив ти, царське священство, преподобний отче Василію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим (Чин поставлення на читця і співця. Тропар) [Чиновник, 2005, с. 244].

Святі для християн, що перебувають в умовах земного життя, є взірцями у вірі, лагідності, стриманості і молитовними заступниками за спасіння душ. Так, на позначення святителів уживаються образні двослівні перифразові номінації у функції ампліфікованих іменних частин складеного іменного присудка - правило віри, образ лагідності, вчитель стриманості, напр.: Правилом віри і образом лагідності, стриманості вчите-Наукова частиналем явив тебе стаду твоєму Той, Хто є істиною всіх речей. Ради цього придбав ти смиренням - високе, убогістю - багатство, отче Григорію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим (Чин поставлення на читця і співця. Тропар] [Чиновник, 2005, с. 244].

Відповідно до складу аналізованого лексико-семантичного й асоціативного поля входять власні імена святих із чину святителів - агіоантропоніми Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий.

Крім власне назви чину святих апостол, що позначає новозавітного святого чоловічої статі, учня Ісуса Христа, який був безпосередньо обраний, навчений і посланий Ним для проповіді Євангелія, єпископського служіння і влаштування Церкви [Мирончук, 2014, с. 6], в досліджуваних текстах вживається однойменна метонімійна назва книги Апостол, яка вміщує діяння та послання святих апостолів, пор.: Після молитви над головою читця архиєрей розкриває книгу Апостол. Іподиякони відводять його від архиєрея і ставлять його посеред церкви обличчям до сходу, і бере він книгу Апостол і читає: До Римлян (або до інших) Послання апостола Павла читання. І, трохи прочитавши Апостола (одне зачало), повертається, і поклоняється архиєрею тричі по чину (Із чину поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246]. богослужбовий чин лінгвістичний семантичний святий

Семантика святості збережена й у внутрішній формі збірного іменника священство, що позначає родове поняття, напр.: Розійшлося віщування твоє по всій землі, що прийняла слово твоє, яким достойно навчав ти, людські звичаї прикрасив ти, царське священство, преподобний отче Василію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим (Чин поставлення на читця і співця. Тропар] [Чиновник, 2005, с. 244]; Сину, читець є першим ступенем священства [...] (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246 - 247]; Ти і чини різні Церкві Твоїй дарував і ступені священства встановив в ній для служіння святим Твоїм і нескверним тайнам (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви] [Чиновник, 2005, с. 248].

Стрижневе слово священство мотивує залучення до структури лексико-семантичного й асоціативного поля «святість» інших одиниць відповідного синонімічного ряду, зокрема слова служителі, напр.: І, коли архиєрей прийме Святі дари і всі служителі увійдуть у вівтар, рукопокладений іподиякон, поклонившись архиєрею, несе воду до правого і лівого криласів і до народу, і помазуються тією водою всі (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250].

Родове поняття об'єднує видові, тому вважаємо, що правомірно зарахувати до структури аналізованого поля назви церковно- та священнослужителів, що функціонують у досліджуваних текстах, зокрема такі, як свічконосець, співець, читець, іподиякон, протодиякон архієрей, а також ставленик, рукопокладений, рукопокладений в іподиякона, рукопокладений іподиякон, пор.:

Свічконосець у супроводі двох іподияконів посеред церкви робить три поклони (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 242];

Протодиякон і читець або співець промовляють: Амінь (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 245];

І підносять архиєрею стихар, і він благословляє рукою стихар над хрестом, і ставленик цілує хрест на стихарі і архиєреєві руку, а іподиякони облачають його в стихар (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246];

Якщо багато хіротонісуємих у читці, хірононісуються разом, і промовляється молитва багаторазово (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 247];

Архиєрей, перехрестивши пояс, подає його ставленику (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 248];

Після цього промовляє протодиякон: Господу помолимось (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 248];

І після молитви дають іподиякони йому умивальницю (рукомийник) і покладають на плечі його рушник, і архиєрей умиває руки (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250];

Рукопокладений в іподиякона поливає архиєрею воду на руки (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250];

Після цього рукопокладений і інші іподиякони цілують архиєрею руку і відходять від нього на призначене місце (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250];

І коли архиєрей прийме Святі дари, і всі служителі увійдуть у вівтар, рукопокладений іподиякон, поклонившись архиєрею, несе воду до правого і лівого криласів і до народу, і помазуються тією водою всі (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250];

На великому вході рукопокладений іде позаду всіх (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250].

Функціонування родової назви богослужбового облачення священно- і церковнослужителів священні одежі дає підстави вважати такими, що належать до досліджуваного лексико-семантичного й асоціативного поля, відповідні видові назви, зокрема, фелонь, стихар, стихарний пояс, пор.:

Вони ж, поклонившись і поцілувавши руку архиєрея, беруть того, хто має хіротонісатися, у вівтарі, облаченого у священні одежі, і приводять до нижнього краю орла (орлеця), і той кланяється тричі (Чин наречення, сповідання і хіротонії архиєрейської] [Чиновник, 2005, с. 300];

Іподиякони знімають з нього фелонь і приводять його до архиєрея (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246];

І підносять архиєрею стихар, і він благословляє рукою стихар над хрестом, і ставленик цілує хрест на стихарі і архиєреєві руку, а іподиякони облачають його в стихар (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246];

Якщо в один день і в іподиякони рукопокладається, після облачання в стихар підносять іподиякони архиєрею стихарний пояс (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 248];

Архиєрей, перехрестивши пояс, подає його ставленику (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 248];

Той [ставленик] цілує пояс і руку архиєрея, і опоясують його (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 248].

Джерелом освячення є Бог. У молитвах досліджуваних чинів містяться прохання до Нього про освячення того, хто приходить до відповідного церковного служіння, напр.: Господи Боже Вседержителю, обери Твого раба цього і освяти його; дай йому з усякою мудрістю і розумінням навчати і читати Божественні слова Твої, зберігаючи його в житті непорочному (Чин поставлення на читця і співця. Молитва] [Чиновник, 2005, с. 245].

Так, дієслово освячувати входить до аналізованої нами семантичної групи лексики та мотивує появу українських відповідників висвята, висвячення, свячення (від висвячувати, святити] грецького за походженням слова хіротонія, або його українськомовної кальки рукопокладання (від хіротонісатися, рукопокладати], що називають дії, які відбуваються в таїнстві Священства.

Зі станом святості пов'язані непорочність, нескверність, довершеність, цнотливість і праведність як умова та отримання нагороди тих, хто добре догодив Богові, зустріч майбутнього віку, отримання нетлінного вінця життя, радість із обраними у вічному блаженстві, здобуття милості до себе Чоловіколюбця Бога як наслідок, пор.:

Сам Владико, непорочним його у всьому збережи і дай йому любити красу дому Твого, стояти біля дверей храму святого Твого, запалювати світильник оселі слави Твоєї (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви] [Чиновник, 2005, с. 249];

і вчини довершеним раба Твого, щоб під час Твого пришестя, одержав він нагороду тих, що благовгодили Тобі (Чин хіротонії на іподиякона. Із молитви] [Чиновник, 2005, с. 249];

Ти, що все творіння просвітив світлом чудес Твоїх, Господи, раніше буття бажання кожного передбачаєш і тих, хто хоче служити Тобі, укріпляєш, Сам і раба Твого, (ім'я), якому Ти зволив бути свічконосцем Твоїх таїнств, прикраси нескверною і непорочною Твоєю одежою, щоб він просвітлений, зустрівши вік майбутній, прийняв нетлінний вінець життя, з обраними Твоїми радіючи у вічному блаженстві (Чин поставлення на читця і співця. Молитва] [Чиновник, 2005, с. 242 - 243];

Сину, читець є першим ступенем священства, тому належить тобі щодня прочитувати Божественне Писання, щоб ті, хто слухає, і бачачи тебе, одержували, корисне, а ти сам, вищого ступеня досягнувши, щоб сам ніяким чином не осоромив свого обрання. Бо, живучи цнотливо, свято і праведно, матимеш милостивим до себе Чоловіколюбця Бога і сподобишся вищого служіння у Христі Ісусі, Господі нашім, Йому слава на віки віків (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 246 - 247].

Зафіксовані в наведених вище контекстах слова святий, праведний, обраний, непорочний, нескверний, цнотливий і довершений функціонують як синоніми.

На підставі аналізу наведених вище текстів моделюємо предикативну номінацію святих ті, що благовгодили Богові (пор. угодник, угодник Божий], а поняття «бути (стати] святим» ословлюють такі багатокомпонентні номінації: одержати нагороду тих, що благовгодили Богові; зустріти вік майбутній; прийняти нетлінний вінець життя; радіти з обраними Божими у вічному блаженстві, здобути милість до себе Чоловіколюбця Бога, де міститься вказівка на виконання певної дії разом із уже прославленими Богом та шанованими Церквою святими.

До лексико-семантичного й асоціативного поля «святість» належить прикметник Боже-Наукова частинаственне, на що вказує його сполучуваність з іменником Писання, пор.: Святе Писання, Священне Писання, Божественне Писання, Божественні слова (див. вище].

Також спостерігаємо у досліджуваних текстах функціонування прислівника свято із прозорою семантикою, напр.: свято жити (див. вище].

Семантика святості наявна в назвах жанрів окремих богослужбових текстів - Трисвяте, напр.:

Якщо ж є літургія, Царю Небесний..., Трисвяте... і Отче наш... не співається, тільки читаються тропарі (Чин поставлення на читця і співця] [Чиновник, 2005, с. 244];

І [рукопокладений іподиякон] промовляє: Трисвяте, Пресвята Тройце, Отче наш, Господи помилуй, Вірую..., і інші молитви, як знає (Чин хіротонії на іподиякона] [Чиновник, 2005, с. 250].

Отже, святість - одна з властивостей Бога, прославлюваного у Святій Трійці. Бог як джерело освячення Своєю благодаттю діє в Церкві й освячує, зокрема, того, кого Він обрав і покликав до служіння Собі у чині читця, співця або іподиякона. Умовами набуття стану святості та постійного перебування в ньому є непорочність, нескверність, довершеність, цнотливість і праведність, дотримуючись яких людина здобуває нагороду тих, хто добре догодив Богові, зустріч майбутнього віку, отримання нетлінного вінця життя, радість із обраними у вічному блаженстві, милість до себе Чоловіколюбця Бога.

Ураховуючи семантико-синтаксичні, родо-видові та синонімічні відношення між словами, моделюємо лексико-семантичне й асоціативне поле «святість», до структури якого належать:

- прикметник святий у відповідних граматичних формах роду, числа й відмінка у субстантивній функції, що вживається на позначення прославлених Богом та визнаних (канонізованих] і шанованих Церквою святих осіб (святі];

- прикметники святий та пресвятий у відповідних граматичних формах роду, числа й відмінка в атрибутивній функції;

- іменникові номінації, означувані названими вище прикметниками, що вживаються на позначення: а] Бога в трьох Особах (Пресвята Трійця], б] Третьої Особи Пресвятої Трійці (Святий Дух, Пресвятий і Благий, і Животворчий Дух], в] спільноти вірних християн (Свята Церква], г] споруд, де відбуваються молитовні зібрання християн (свята церква, святий храм], ґ] священнодій, у яких отримується освячувальна благодать Святого Духа (святі тайни], д] речовин, що використовуються під час здійснення хіротесій (свята вода];

- контекстуальні синоніми до слова святий - Божественний, нескверний, обраний, непорочний і довершений;

- фразеологізована двослівна номінація євхаристійних Тіла і Крові Христових (Святі дари];

- назви чинів святих - Богородиця, апостол, святі;

- номінації отець та преподобний отець у функції контекстуальних синонімів до назви чину святителів;

- образні двослівні номінації чину святителів - правило віри, образ лагідності, вчитель стриманості;

- власні імена святих Василія Великого, Григорія Богослова і Іоана Золотоустого;

- збірний іменник священство, контекстуальний синонім до нього служителі, що позначають родове поняття, та назви церковно- і священнослужителів свічконосець, співець, читець, іподиякон, протодиякон архієрей, а також ставленик, рукопокладений, рукопокладений в іподиякона, рукопокладений іподиякон (як видові поняття];

- родова назва богослужбового облачення священно- і церковнослужителів священні одежі та відповідні видові назви - фелонь, стихар, стихарний пояс;

- дієслово освячувати на позначення дії Бога, спрямованої на того, хто бере участь у хіротесії;

- прислівник свято та контекстуальні синоніми до нього праведно і цнотливо;

- предикативна номінація святих ті, що благовгодили Богові;

- багатокомпонентні номінації, що ословлюють поняття «бути (стати] святим», - одержати нагороду тих, що благовгодили Богові; зустріти вік майбутній; прийняти нетлінний вінець життя; радіти з обраними Божими у вічному блаженстві, здобути милість до себе Чоловіколюбця Бога;

- назва жанру окремих богослужбових текстів - Трисвяте.

У перспективі варто застосувати запропоновану в цій статті методику богословсько-лінгвістичного аналізу, моделювання і структурування лексико-семантичного й асоціативного поля «святість» до аналізу текстів інших жанрово-стильових різновидів.

Джерела

1. Біблія: книги Священного Писання Старого та Нового Завіту: в українському перекладі з паралельними місцями та додатками / [пер. Патріарха Філарета (Денисенка)]. - К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. - 1407, [9] с.

2. Чиновник архиєрейського священнослужіння. - К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2005. - 492, [4] с.

Література

1. Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVII-XVIII ст.: монографія / Т.П. Вільчинська. - Тернопіль: Джура, 2008. - 424 с.

2. Єдин свят: біблійні, богословські та історичні аспекти розуміння святості у християнському житті / Тарас Б. Дзюбанський. - К.: Дух і літера, 2012. - 135, [1] с.

3. Людина та сакральне / Роже Каюа; [пер. з фр.]. - К. Мацьків, 2007. Ваклер, 2003. - 232, [24] с.

4. Концептосфера Бог в українському мовному просторі / Петро Мацьків. - К.; Дрогобич: Коло, 2007. - 330 с.

5. Субконцепт священне місце в біблійному тексті / Петро Мацьків // Науковий вісник Чернівецького університету. Романо-слов'янський дискурс. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. - Вип. 509-511. - С. 117-120.

6. Назви чинів святості в історії релігійного стилю української мови: автореферат дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Мирончук Олександр Якович; НАН України, Ін-т укр. мови. - Київ, 2014. - 20 с.

7. Лексико-семантичне й асоціативне поле «святість» у текстах богослужіння таїнства Хрещення / О.Я. Мирончук // Труди Київської Духовної Академії: науковий збірник Київської православної богословської академії. - [К.], 2016. - №16.-С. 158-175.

8. «Святість» у текстах богослужіння таїнства Миропомазання / Мирончук Олександр Якович // Православний вісник Київського Патріархату. - [К.], 2017. - №3 (березень). - С. 31-38.

9. «Святість» у богослужінні таїнств Сповіді й Причастя / Мирончук Олександр Якович // Православний вісник Київського Патріархату. - [К.], 2017. - №4 (квітень). - С. 36-44.

10. Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери / М.В. Скаб. - Чернівці: Рута, 2008. - 560 с.

11. Священное и мирское / Мирча Элиаде; пер. с фр., предисл. и коммент. Н. К. Гарбовского. - М.: Изд-во МГУ, 1994. - 144 с.

12. Kult switych w Kosciele prawostawnym: teologia, historia, formy, typologia / Jaroslaw Charkiewicz. - Warszawa: Warszawska Metropolia Prawostawna, 2015. - 448, [32] с.

Размещено на Allbest.ru