Апофатична віддаленість і катафатична всюдисущність Бога в богословській думці Юстина Мученика

Бог за посередництвом цієї сили діє у світі, формує, впорядковує та облаштовує все творіння. Див.: Hillar. From Logos to Trinity, с. 172. Цікаво, що автор у тому ж місці, ніби забуваючи про посередництво божественних сил, про які щойно твердив, далі зауважує, що Юстин не пояснює, як трансцендентний Бог може співдіяти зі світом без посередництва (див. там само). Подібне твердження можна побачити в давній класичній праці Е. Ґудено, який зазначає, що нібито в Юстина так і залишається невідомим, якою силою чи здатністю Бог може чути й бачити все, що відбувається у світі (пор.: Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 135).

Поняття Suvamei у значенні Божої діяльности у світі повторюється декілька разів також у "Діялозі з юдеєм Трифоном", де Юстин обговорює спосіб дієвого об'явлення, яким Отець і Син відкривають Себе світові. Подаючи своє розуміння божественної сили, Філософ наводить приклади старозавітних теофаній Христа. Пор.: Dialogus cum Tryphone Judaeo 128. Для образного представлення єдности і відмінности буття Бога ad intra і Його маніфестацій ad extra Юстин наводить приклад, який згодом стане в патристичній літературі класичним. Він використовує образ сонця та сяяння його променів, наголошуючи цим на множинності божественних сил, що (як сонячне проміння) в жодному разі не розділяють божественну сутність (як сонце), а навпаки, перебувають у досконалій єдності та гармонії з нею. Бог-Отець - джерело й причина "виступання вперед" і повернення назад божественної сили, що уподібнюється до багатоманітности динамічних пульсацій, інтенсивність яких залежить від Божої волі. Головна й остаточна мета цих виступів божественної сили полягає у співпраці з людиною:

Христос, Господь і Бог за природою, Син Божий, раніше являвся силою (Suvapei faivopevoj) своєю,...і ця Сила (тру Suvapiv) невідлучна та невіддільна від Отця, як сонячне світло на землі...не відділене й не відокремлене від сонця, яке на небі. Коли воно заходить, то й світло разом із ним пропадає. Так і Отець, коли хоче, допускає виступати своїй силі, а коли хоче, повертає її до самого себе. [...] Ця сила народжена від Отця Його силою і волею (tpv Swapiv тавтру gegewpaGai apo toG patpoj, Suvapei Kal Poulfl arnofi), але не через відсічення - так, ніби розділилася сутність Отця (тл<; toG patpoj oGataj), подібно до інших речей, які діляться, і роздроблюються, і не залишаються такими ж, як були до розділення. Для прикладу, можна взяти те, що ми бачимо, коли від одного вогню запалюють інші вогні. У цей момент вогонь, від якого запалюються багато інших вогнів, жодною мірою не зменшується і залишається таким самим. Dialogus cum Tryphone Judaeo 128.

Цим образним порівнянням Юстин наголошує на двох дуже важливих думках. По-перше, Божа сила, яка виступає і повертається до Бога-Отця, невіддільна від Нього й нерозлучна з Ним, і своєю діяльністю "назовні" вона не вносить у Божу природу жодного поділу, роздроблення чи складности. По-друге, вихід Божої сили не призводить до применшення чи умалення божества Бога, який залишається таким самим у своїй величі.

Юстинів підхід до розуміння Божих сил (Suvapeij tofi Qeofi) можна класифікувати на трьох рівнях. По-перше, Філософ часто говорить про Божественний Лоґос і Святого Духа як Божі сили (Suvapeij tofi Qeofi) або як тип "незвичайних" божественних сил. Див.: E.R. Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 176-188. У часи Юстина ще не було розпрацьовано чіткої тріядологічної доктрини. Тому Філософ часто змальовує Божественний Лоґос і Святого Духа як божественні сили, які займають першість у рангу щодо інших божественних сил. Детальніше про це див.: Kotsiris. A Study on the Question of Will in Trinitarian Theology until 381, с. 26-54. По-друге, Юстин уживає поняття Suvapeij, коли говорить про ангелів як про надлюдські істоти. І останнє значення, якого він надає поняттю Suvapeij, - це божественні промені чи божественний сяючий потік, який виходить зі свого Джерела. Е. Ґудено зазначає, що Юстин, інтерпретуючи природу і значення сил Бога, дотримується одночасно палестинської традиції і концепції Філона. В останній божественні сили подібні до ангелів, які, власне, й ідентифікуються із силами чи "могутністю" Бога. Див.: Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 191-194. Використовуючи образ сонячного світла, Юстин вказує цим також на єдність Лоґоса з Богом-Отцем Ісус Христос своєю силою (S-ovapij) боровся проти демонів і перемагав їх. Пор.: Dialo- gus cum Tryphone Judaeo 88,2.. Ґудено зазначає, що сонячне проміння не має незалежного існування поза сонцем, а є лише сяйвом сонця. [...]Згідно з волею Отця, від Нього випромінюються своїм сяйвом сили, які можуть виступати вперед,... повертатись і зникати у великому Джерелі, з якого вони вийшли, або які можуть підтримуватись у постійному витіканні, якщо Отець так бажає. [...]У словнику Юстина Swapeij було словом на означення проміння. Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 148-149.

Проводячи паралель між Божим Буттям та Його силами, з одного боку, і сонцем та сонячними проміннями - з іншого, Юстин порівнює Suvapeij з промінням, яке можна бачити, осягати й розуміти. Слово ж Божої "істини й мудрости горить та світиться більше від сил сонця і проникає в глибини серця й ума" "popwSЈatepoj gap amofi o tpj dlhGeiaj Kai cofiaj logoj Kai fwteivotepoj pallov trnv pliou Suvdpemv eoti, Kai ej ta РЈ0р tpj KapSiaj Kai tofi vofi eicSuvrn"" (Dialogus cum Tryphone Judaeo 121,2,7-9).. Отже, божественні "сили сонця" чи божественне "сонячне проміння" - це Божі сили, які безперервно "витікають" зі свого Джерела й не можуть існувати без Нього. Е. Ґудено наголошує на тому, що "витікання Suvaimeij від Отця в жодному разі не слід розглядати як неминучий процес у природі Бога. Сила виступає "вперед" тільки в разі, якщо Бог цього хоче. Як наслідок, Лоґос, ангели й усі сили - це результат дії Божої волі" Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 150. Ці два образи, що їх використовує Юстин: світло від світла чи вогонь від вогню, - ілюструють, з одного боку, випромінювання божественних сил від Отця без втрати, а з іншого - вилиття з джерела без будь-якого применшення самого джерела. Вони чітко представлені й розглянуті у Філона (див.: Philonis Alexandrini. De Cherubim et flammeo gladio 97, I, 156)..

Вчення Юстина про активну присутність трансцендентного Бога у світі сотвореного перегукується з концепцією Божої природи в Юстинового сучасника, філософа Нуменія, який розрізняв три виміри Божественного Буття. Перший бог - простий, існує в собі та, будучи царем усього, водночас не бере жодної участи в будь-якій діяльності. Другий бог - це Деміург, який усе творить, а третє божество - те, що було сформоване другим. Перше божество - стабільне у своїй абсолютній статичності, натомість друге перебуває в постійній динаміці. Пор.: Grant. Greek Apologists of the Second Century, с. 60. Розуміння тріяди в Нуменія не таке саме, як у Юстина. Його осмислення Отця, Творця і Творіння, очевидно, відрізняється від осмислення Отця-Творця, Лоґоса і Святого Духа в християнській тріядології. Говорячи про Бога як Отця і Творця, Юстин, можливо, також опирався на філософську традицію Філона Александрійського. Можна порівняти такий підхід із стоїчним розумінням природи Бога. Особливо це стосується Діогена Лаертського, для якого Бог - активний Творець і Правитель. Див.: Grant. Greek Apologists of the Second Century, с. 60. Детальніше про філософські погляди Нуменія див.: F. Gonzalez, P. Pablo. Noumenios d'Apamee // Dictionnaire des Philosophes Antiques, т. 4 / за ред. R. Goulet. Paris 2005, с. 724-740. Критикуючи різні гностичні філософські доктрини Божого Буття, Юстин наполягає на тому, що титули, які зазвичай присвоювали Богові: Отець, Бог, Творець, Господь і Владика, - це не Його безпосередні імена. Вони стосуються різноманітних форм Божих добродійств щодо своїх творінь і в жодному разі не належать до Його сутности:

...Натомість для Отця всього, Нерожденного (ayevv^xw ovti), немає [визначеного]імени (ovopa). Якби Він називався якимсь ім'ям, то мав би бути хтось старший, хто дав би [Йому]це ім'я. Отець і Творець, і Господь, і Владика - це не імена (гаотпр каї ввод каї Kxtoxhj каї kupioj каї Seapothj овк ovopata eaxxv), а найменування, що беруть своє походження від Його благодіянь і дій (all' ек t&v evnoii&v каї x©v epgrov ppoap"aeij). Apologia II,6,1-2. Пор.: Grant. Greek Apologists of the Second Century, с. 60.

Поряд із поняттям Suvaimeij для означення дієвої і всепроникної присутности Бога у світі Юстин уперше використовує поняття evepyela, яким означує просвітлюючу дію Святого Духа Про пневматологічні аспекти богословської думки Юстина див.: J.E. Morgan-Wynne. The Holy Spirit and the Christian Experience in Justin Martyr // Vigiliae Christianae 38/2 (1984) 172-177., джерела богопізнання:

Не через природу (фбаєг) і не через людське розумування (&v9p<"pvv'n evvola) стає можливим для людини пізнати [...]величні й божественні речі, а через дар, який сходить згори на святих людей, які не потребують риторичного вміння у висловлюванні чогось у дискусійний чи сварливий спосіб, а хочуть явити себе чистими до енергії Божественного Духа (тоД бєюи pve^matoj papaa %etv evepyeta), щоб сам божественний плектрум Медіятор для струнного інструмента., сходячи з небес і використовуючи праведників як інструмент, подібний до арфи чи ліри, міг об'явити нам пізнання божественних і небесних речей. Justinus Martyr, Philosophus. Cohortatio ad graecos 8. Цит. за: Justin Martyr. Hortatory Address to the Greeks 8 // The Apostolic Fathers with Justin Martyr and Irenaeus / перекл. M. Dods, ред. P. Schaff. Edinburg 1886, с. 394.

Юстин зазначає, що божественна енергія - це дія, яка виходить від Бога і спонукає людину до богоугодних діл. Саме тому "за Божим натхненням і діянням (evepyetav) Мойсей узяв мідну палицю, зробив щось на кшталт хреста, поставив його у святій скинії..." "кат' emrnvoiav каі evЈpyeiav tpv яара ton 0eon 1eyopЈvnv laPetv tov MwuaЈa %alKov Kai rnoipaai turnov ctaupon каі. tontov ctpcai єяі tp ayiv скреп каі. eirnetv tф Хаф" (Apologia I,60,3). У французькому перекладі поняття evЈpyeiav передано як "lordre de Dieu". Див.: Justin Martyr. Grand Apologie 60,3 // Justin Martyr. Oeuvres completes / перекл. з давньогр. G. Archambault, L. Pautigny, Elisabeth Gauche. Paris 1994, с. 79..

Підсумовуючи, зазначимо, що Юстин Філософ вийшов із середовища середніх платоніків і наголошував на ідеї божественної недоступности й непізнаваности Бога. Щоб бути зрозумілим у свідченні своєї віри та показати, як Бог всеохопно наповнює своєю динамічною присутністю сотворений світ, він запозичував термінологію стоїків і Філона Александрійського. З одного боку, Юстин апофатично наголошував на наднебесному і позапросторовому вимірі Божого Буття, яке абсолютно неспівмірне з творінням, з іншого - відповідав на фундаментальну проблему, пов'язану з інтерпретацією природи Божих середників, через які невимовний Отець "бачить і чує". Апологет акцентував на антиномічній наявності двох реальностей у єдиному Божественному Бутті: нерухомого, далекого, незмінного Бога, який перебуває у "своїй країні", та, одночасно з цим, творчо-спасаючої "невимовної сили", що життєдайно пронизує сотворену Ним "країну". Доречно зацитувати слова Ервіна Ґудено, який підсумував елліністично-юдейську амбівалентність концепції трансцендентного й іманентного Бога в богословській думці Юстина такими словами:

Бог був трансцендентним, неродженим, безпристрасним, досконалим, сам у собі, нерухомим, немінливим, неіменованим, першою причиною.

Він був особовим творцем і промислителем світу. [...]Він був милосердним Отцем, який провадить заблуканих людей до віри і спасає їх своєю благодаттю, або страшним Богом праведності, чий остаточний суд очікує на все людство. Goodenough. The Theology of Justin Martyr, с. 138.

Постійний живий, динамічний зв'язок між трансцендентною й іманентною реальностями Божого Буття здійснюється через Його Слово (Aoyoq), розсіяні божественні слова (\oyoi олєрцатікої), невимовну Божу силу (Suva^tq) та енергію (evepyeta). Апофатично-катафатичний богословський синтез Юстина - це не теорія про відсторонений від світу, нерухомий і самодостатній Абсолют, а радше свідчення живої віри про непізнаваного і всевідаючого, невидимого і всевидючого, неосяжного і який усе чує, незмінного і турботливого, люблячого Бога-Отця.

Размещено на Allbest.ru