Протестантська етика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протестантська етика

Протестантська етика бере свій початок від загальної етики християнства. Представники цього напряму були не задоволені тим, як Рим трактує Біблію. Найбільший спротив викликали продажі індульгенцій, тобто прощення наперед. Як відомо, після 1517 року римська-католицьке християнство розпадається на дві основні течії: католицьку та протестантську церкви. З цього зрозуміло, що вони мають багато спільних рис, які також притаманні всім християнам.

Вчення протестантів згодом розпалися ще на багато підтечій, в яких були свої особливості. З плином часу протестантизм змінювався і розвивався, з реформації він перетік у євангелікалізм, потім у фундаметалізм, ліберальну теологію та діалектичну теологію. Головне те, що протестанти по-іншому бачать і сприймають світ, у них трохи інші моральні та етичні норми, ніж в решти представників християнських течії.

Слід зазначити, що морально-етичні уявлення про те, яким є і повинні бути світ та людина, в середині самого протестантизму дуже змінювалися. Можна сказати, ця релігія прагнула та прагне йти в ногу з часом. Якщо з початку у період реформації стверджувалося, що треба вірити тільки в Бога і тільки його воля все вирішую, то вже в більш сучасному тлумаченні - Бог - це творець (тобто якась над-сила), який не втручається у справи світу. Разом з цим слід зазначити, що протестантизм має і такі під-напрямки, які заперечують будь-які нововведення. Тобто те, що було істиною в сімнадцятому столітті, є істиною і зараз.

Всі протестантські «під-вчення» тримаються на п'яти класичних так званих «П'ять тільки». Це такі принципи, які стверджують, що:

1) Біблія - це єдине джерело християнських доктрин. Кожний має право тлумачити Біблію та проповідувати; 2) Прощення можна отримати тільки вірою, а справи на прощення не впливають; 3) Прощення приходить тільки у формі милості, і воно ніколи не буває заслуженим; 4) Ісус і тільки він є посередником між людиною та Богом; 5) Людина повинна вірити та поклонятися лише одному Богу. Ніякі святі, які були названі так іншими людьми, не є вартими цього. Тільки віра в Єдиного Бога може врятувати та не суперечить Біблії.

Виходячи з зазначених вище принципів, можна зрозуміти, які морально-етичні принципи існують в протестантському суспільстві. Як мені здається, вони не суперечать Біблія та католицизму та православ'ю як іншому етичному напрямку, але відрізняються у суто релігійному наповненні.

Якщо подивитися на етику протестантів світу в цілому, то вона дуже подібна, бо людину намагаються виховати в найкращих уявленнях про християнську моральність та гідність після-середньовічного періоду. Про це свідчать основні принципи-риси віросповідання та життя протестантів.

Основні засади християнської естетики

протестантський етика християнство біблія

Першим мучеником був Ісус Христос. Він подав нам приклад достойного кінця життя християнина. Християни перших віків вдало вправлялись у наслідуванні вчення про мучеництво. Тоді для славної смерті не потрібно було шукати собі ворога, йти на війну або вести підривну антидержавну діяльність. Люди намагалися жити по-християнськи та сприймали віросповідання всерйоз. Тільки за це вони відправлялись на хрест або на колоду. Приводом для страти був навіть сам факт визнання людиною свого віросповідання. Тобто, можна було навіть не охреститися але вже тільки за одне слово постраждати за Бога.

«Великий і добрий» - так називали Марка Аврелія християни. Цей римський імператор був одним із найбільших гонителів християн. Відправив на той світ набагато більше, аніж Нерон, якого всі тоді помилково вважали антихристом. Будучи мудрим правителем, Марк Аврелій розумів, що вбиваючи християн, він задовольняє їхнє прагнення мученицької смерті. Те, з якою радістю вони приймали смерть, дуже сильно вражало і дратувало римлян. У відповідь правителі тільки посилювали переслідування.

Суспільство, а особливо філософи, відчували від нової секти неабияку загрозу. Декілька бідняків, абсолютно відчужених від цивілізованого світу, сприймалися як небезпечні вороги. Займаючись виключно власним віросповіданням і вдосконаленням праведності, християни впливали на вже суспільно-політичне життя. Вони вимагали для себе виключного ставлення, і цим відрізнялись від інших релігійних спільнот.

Коли стало зрозуміло, що подолати ізгоїв неможливо, імператор Костянтин Великий прийняв християнство. Ідеальний спосіб знищення системи - вийти за рамки існуючих законів і абсолютно ігнорувати будь-які правила, вироблені поза общиною.

Зараз ми позбавлені тих благ для розвитку підпілля, які були в апостолів. Але, порівняно з ними, маємо необмежені можливості для широкої пропаганди та агітації. Апостоли та їхні послідовники витрачали все своє життя, щоб донести Слово Боже. Проте, зараз людина чує слова, які через свою кількість втратили будь-який сенс. Для збільшення кількості справжніх християн, недільної проповіді вже недостатньо. Необхідно відновлювати християнську культуру.

Останніми роками БРАТСТВО витрачало багато зусиль на пропаганду та піар-акції. Практика свідчить, що для розширення організації це не дало практично нічого. Все-таки, люди більше приходять на революційну романтику і загальні архетипи, ніж на ідейні гасла. Звідти, будівництво внутрішньої субкультури з усіма відповідними атрибутами є важливішою справою. Для правильної саморефлексії нам не вистачає християнської естетики. Є приклади для наслідування, але майже жодного -- в наш час. Православ'ю не вистачає не єпископів і церков, а праведників та святих.

Один мій знайомий сильно захоплюється мафіозною естетикою 30-х років. Навіть палить сигари, щоб бути схожим на гангстера. Можливо, він не так вже й багато знає про історію мафії, її закони та поняття. Та це не головне. Він мріє стати доном не тому, що це правильно чи вигідно, а тому, що це вабить. Люди, які тисячу років займаються благородною справою, дотримуються власних понять, навчились поводити себе так, що ними захоплюється весь юнацький світ. Не знаю жодного, хто мріяв би про міліцейську шинель…

Замість партійних уставів потрібно піклуватись про власну поставу і особливу ходу. Каву потрібно пити з таким почуттям, що ніхто в світі так пити не вміє. Витончений смак, особливе ставлення до кожної дрібниці утворює власний стиль і естетику. Християнство за свою історію виробило надзвичайну модель поведінки.

Єдиний спосіб постійно підтримувати себе, «тримати клас» - це перебувати у колі таких самих як ти. Це змушує відчувати відповідальність перед іншими. Тамплієри постійно перебували разом у фортецях та військових походах, пірати місяці проводили на одному кораблі. Будь-яка героїчна романтика, яку ми собі уявляємо, народжувалась у сильних, незалежних від світу спільнотах.

Чому мій друг-мафіозі мріє займатись рекетом, торгувати зброєю і наркотиками, а не воювати у лавах Православної бригади визволення Криму? Заходячи у православний храм, він бачить бабусь, які бігають з відрами, свічками, шикають на прихожан - заважають найголовнішому. Така естетика не вабить, а відштовхує. Слід пам'ятати, що християни Київської Русі ходили до церкви не протирати підсвічники, а брати благословення на військовий похід.

Размещено на Allbest.ru