Вплив основних світових релігій на розвиток біоетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Івано-Франківський національний медичний університет

Реферат

на тему: Вплив основних світових релігій на розвиток біоетики

Виконала

Барта Р.Р.

м. Івано-Франківськ 2016

Вступ

Сьогодні в суспільстві все більше утверджується думка, що XXI століття буде століттям гуманізації науки. Система медико-біологічних знань і досліджень, об'єктом яких є людина, що, здавалось б, само по собі забезпечує їх гуманістичну орієнтацію, як це не парадоксально, не є винятком. Навпаки - в цій галузі випробовується особливо гостра потреба в гуманістичному осмисленні процесів, що відбуваються, й того тут аналіз взаємодії природного и гуманітарного знання набуває першорядне значення. «Людство потребує з'єднання біології та гуманістичного знання, з якого належить створити науку виживання та з її допомогою встановити систему пріоритетів», - Писав В.Р. Поттер, один з засновників біоетики.

В умовах гуманізації суспільної моралі збільшується увага до прав людини. Фундаментальною проблемою сучасної біомедицини стає захист прав людини при йо зіткненні - вимушеному або добровільному - з медико-біологічними впливами і маніпуляціями. Турбота про життя і здоров'я починає розглядатися як право кожної людини, а не пріоритетне право обмеженого кола осіб (медиків і біологів), які раніше вважали це своїм корпоративним професійним привілеєм.

1. Біоетика і релігійна мораль

Основні проблеми біоетики - це проблеми "на межі життя і смерті". Тому з самого зародження цієї науки світоглядний аспект у вирішенні біоетичних проблем виявився винятково важливим. Оскільки світогляд насамперед може бути філософським або релігійним, біоетичні проблеми можна розглядати з філософсько-світських або з релігійних позицій: «Існує безліч версій біоетики, принципово відрізняються один від одного за самим істотним моментам.»Наприклад, при оцінці гетерологічного штучного запліднення (з використанням донорських гамет) позиція Католицької церкви категорично негативна, а більшість протестантських церков не виключає повністю застосування цієї технології.

Біоетика і Православ'я. Біоетика стала розвиватися в нашій країні з кінця 1980-х - початку 1990-х рр.., тобто з запізненням приблизно на 20 років. В 2000 р. відбувся ювілейний Архієрейський собор Руської православної церкви, який затвердив Основи соціальної концепції Російської православної церкви, що містить базові положення її вчення з питань церковно-державних відносин і по ряду сучасних суспільно значущих проблем. У цьому документі слідом за розділом "Здоров'я особи і народу" слід розділ "Проблеми біоетики". Тут знайшло відображення ставлення Церкви до проблем аборту, контрацепції, штучного запліднення, євгеніки, методів пренатальної діагностики, клонування, органного донорства, фетальної терапії, нового критерію смерті (смерть мозку), евтаназії, суїциду та ін.

Біоетика та Іслам. Українських наукових джерел, які висвітлюють проблеми біоетики з позицій ісламу, на жаль, небагато. У виданій у 1992 р. під егідою Ради Європи книзі "Медицина і вдачі людини" тлумачення і оцінки різних проблем біоетики, поряд з фахівцями міжнародного права та сучасної медичної етики (перш за все, у світлі документів ВМА), дають також авторитети різних релігійних конфесій, включаючи іслам. Тут знайшли відображення під кутом зору ісламу етичні аспекти аутопсії (патологоанатомічних розтинів), аборту, статусу ембріона, сурогатного материнства, смерті мозку, трансплантації органів людини, пренатальної діагностики та ін. В "Ісламському кодексі медичної етики", прийнятому в 1981 р. в Кувейті, зокрема, йдеться: "Вивчення студентом-медиком людського тіла не є образою (в очах Бога) незалежно від того, це мертве тіло або живе... Лікар не повинен забирати життя навіть з жалю. Людина не повинна забирати в себе життя, навіть якщо йому буде важко переносити страждання... Життя ненародженої дитини повинна бути врятована, крім випадків абсолютної медичної необхідності, визнаються Законом ісламу. Сучасні тенденції дозволу аборту ісламом не визнаються".

Біоетика і Католицизм. Авторитети Католицької церкви стояли біля витоків обговорення деяких проблем біоетики, наприклад, як вже говорилося вище, в 1957 р. глава Римсько-католицької церкви папа Пій XII передбачив сучасну трактовку стану смерті мозку як еквівалентного смерті людини. Проблеми біоетики з позицій католицької церкви розробляються спеціальним органом у Ватикані - Папською радою апостольства для працівників охорони здоров'я. У 1994 р. цей орган видав католицьку "Хартію працівників охорони здоров'я", тобто свого роду офіційне католицьке керівництво з біоетики. Тут знайшли відображення практично всі основні проблеми біоетики - аборту, статусу ембріона, евтаназії, ставлення до болю, донорства органів, генетичних маніпуляцій, штучного запліднення і т. д.

Наведемо оцінку авторами Хартії ролі біоетики в сучасному професійному медичному освіту: "Всі працівники охорони здоров'я повинні бути підготовлені в питаннях моралі та біоетики. З цією метою відповідальні за їх підготовку повинні докладати всіх зусиль до створення академічних кафедр і курсів біоетики".

2. Ставлення провідних світових релігій та їх течій до питання евстаназії

Вибір лікування в кінці життя все частіше доводиться здійснювати у відділеннях інтенсивної терапії, причому ця тенденція відзначається у всьому світі, і в різних країнах 16-90% всіх смертей відбуваються в умовах обмеження терапії, спрямованої на підтримку життя, а пацієнти і лікарі сповідують різні релігії, мають різне культурне та етнічне походження, тому для них прийнятні різні підходи, які можуть відрізнятися навіть у рамках однієї і тієї ж релігії.У подальшому, і система охорони здоров'я, і ??лікарі будуть стикатися з самими різними релігійними доктринами, причому як з боку пацієнтів, так і з боку лікарів, які відносяться до інших релігійних і етнічних груп. У даному огляді представлені постулати і точки зору основних світових релігій на питання рішень, які приймаються в кінці життя у ВІТ

Точка зору християнства

Не можна сказати, що точка зору християн на рішення, прийняті в кінці життя, єдина - так як християнство - це різноманітні релігійні течії, починаючи від протестантів, лютеран, католиків і закінчуючи православними. релігія біоетика евтаназія

Точка зору римської католицької церкви.

Папа Іван Павло II висловив офіційне ставлення церкви у своїй роботі 1995 року "Evangelium Vitae" що пізніше була видана у скороченій формі "Catechismus Catholicae Ecclesiae". Коротенько, Римська Католицька Церква дозволяє утримуватися і скасовувати спрямовану на збереження життя терапію, якщо вона болісна, небезпечна, або може мати непередбачуваний результат. У 1980 "Декларація про евтаназію" дозволила проводити полегшення болю у вмираючих, навіть якщо це могло привести до скорочення життя в результаті ненавмисного побічної дії (подвійний ефект), хоча біль в кінці життя могла мати особливе значення - це символізує Христа, який страждає на хресті.Активна евтаназія безумовно заборонена, повинна бути запропонована паліативна терапія .Незважаючи на те, що можна відміняти лікування, незадовго до своєї смерті Папа Іоанн Павло II висловився проти припинення штучного харчування у пацієнтів в стійкому вегетативному стані - цей аспект завжди був дуже суперечливим .

Точка зору протестантів.

Більшість протестантів приймають сучасний арсенал терапії, спрямованої на підтримку життя, однак, якщо надії на одужання мало, більшість розуміють і приймають доцільність припинення лікування .Одним із прикладів неоднорідності думки протестантів є питання евтаназії. Євангелічна лютеранська церква в Німеччині розробила докладні директиви щодо рішень, принимающихся в кінці життя, але вона відкидає евтаназію, тоді як теологи реформістки традиції, наприклад, у Нідерландах, захищають активну евтаназію.

Точка зору православної церкви.

Православна церква розглядає смерть не як біологічну подіу, а як містерію, наповнену прихованого духовного сенсу, і одночасно - велике благословення . Православна церква не має позиції щодо рішень, прийнятих в кінці життя, оскільки завданням християнина є молитва, а не вирішення питань життя і смерті.

Відповідно до того, що православна церква вважає кожну смерть, що настала в результаті рішення людини, викликом Богу - будь-яке медичне дію, яка не спрямована на продовження життя розглядається, як неетичну. Комітет церкви з біоетики проголосив: "Завжди існує певна ймовірність помилкового діагнозу, або несподіваного результату захворювання, або навіть дива" . Саме тому не дозволяється ні утримуватися від лікування, ні скасовувати його, і навіть якщо знаходиться в повній свідомості пацієнт попросить відмінити лікування (яке може врятувати йому життя), моральним обов'язком лікаря є умовити пацієнта погодитися на лікування. Допускається знеболення, однак тільки в таких дозах, які свідомо не можуть спричинити смерть хворого. Утримуватися від штучного харчування або скасовувати його не можна навіть в тому випадку, коли немає ніяких перспектив на видужання.

Слово "евтаназія" походить від грецького «хороша смерть», і православна церква визначає хорошу смерть, як «спокійну кончину без болю і страждань». З іншого боку, сучасне міжнародне визначення активної евтаназії «вбивство з милосердя» - абсолютно не дозволяється православною церквою ні за яких обставин.

Штучне підтримання життя дозволяється тільки тими методами, які дозволяють сподіватися на продовження життя. Тому припинення ШВЛ при смерті мозку дозволяється . Трансплантація органів дозволено, але тільки в тому випадку, якщо донор або його сім'я дали добровільну усвідомлену згоду. Це, до речі суперечить законодавству Греції, в якому трансплантація дозволена «за замовчуванням», тобто за відсутності відмови донора.

Точка зору іудаїзму.

Активна евтаназія чи самогубство за допомогою лікаря заборонені, навіть якщо пацієнт просить про це . Ізраїльський новий закон в даний час балансує між принципами святості життя і автономії пацієнта . Закон забороняє скасовувати терапію, спрямовану на підтримку життя, але дозволяє утримуватися від подальшого лікування, однак тільки в тому випадку, якщо це відповідає ясно вираженого бажанням пацієнта.

Ця точка зору заснована на твердженні, що кожен новий вживаний метод лікування є автономним, і новим рішенням, тому можливо від нього утримуватися. Це включає в себе можливість утриматися від будь-яких подовжує життя заходів, у тому числі інтубації, вентиляції, операції, а також хіміотерапії або діалізу, навіть після їх початку, оскільки такі дії сприймаються як утримання від нового лікування, а не відмова від вже проведеного.

Їжа і вода розглядаються, як базові потреби, а не лікування. Утримання від їжі і води у вмираючих хворих (або у пацієнтів з іншими порушеннями) пов'язано з процесом вмирання і тому заборонено і розглядається, як одна з форм евтаназії .Це в основному стосується неосудних пацієнтів, і пацієнтів без свідомості, які складають основний контингент відділень інтенсивної терапії .Тим не менш, якщо вмираючий адекватний, в свідомості і відмовляється від лікування, в тому числі і від їжі і води, його або її треба закликати змінити свою думку щодо їжі і води, але не відносно інших методів лікування .Ситуація однак змінюється, коли пацієнт доживає до останніх днів життя, коли навіть вода і їжа можуть викликати страждання, і ускладнення. У цьому випадку дозволяється утримуватися від їжі і води, якщо точно відомо, що це відбувається за бажанням пацієнта.

Точка зору ісламу.

Ісламська біоетика є продовженням Шаріату (Ісламського закону), заснованого на Корані (священній книзі всіх мусульман) .Для мусульман має бути зроблено все можливе, щоб запобігти передчасній смерть. Однак це не повинно робитися за всяку ціну, і можна припиняти або утримуватися від підтримуючого життя лікування у термінальних хворих мусульман, коли лікарі точно впевнені в неминучості смерті, і коли немає ніякого лікування, яке може поліпшити стан пацієнта або якість його життя. Суть в тому, що не можна прискорювати смерть, але можна відмовлятися від неефективного лікування. Однак не можна скасовувати базове харчування, оскільки це розглядається, як голодування яке призводить до смерті, що є злочином за ісламським законом. Рішення про скасування лікування - це рішення дозволити наступ природної смерті. Однак це має бути колективним рішенням, прийнятим на основі інформованої згоди, і які вимагають консультації з родиною пацієнта, співробітниками служб охорони здоров'я, в тому числі і лікуючого лікаря (трьох лікарів, якщо мова, наприклад, йде про смерть мозку). Це також стосується пацієнтів, які знаходяться в стійкому вегетативному стані .

У більшості, але не у всіх ісламських країнах, зараз приймається концепція смерті мозку, після якої інтенсивну терапію можна припиняти. Однак знеболювання і застосування седативних ліків дозволені навіть у тому випадку, якщо це прискорює смерть (подвійний ефект), так як смерть в даному випадку ніяк не є наміром лікаря .

Коран також робить акцент на тому, що "на все воля Аллаха - давати життя або посилати смерть", тому евтаназія неможлива ні за яких обставин .

Точка зору індуїстів і сикхів.

Інтенсивна терапія в Індії доступна практично тільки у великих містах, тому в умовах ВІТ рідко виникають суперечки про юридичних і етичних проблемах .Оскільки індуїзм не є централізованої релігією, що дозволяє посилювати вплив на віруючих, то можливі самі різні інтерпретації, думки і дії.

Індуїсти і сикхи значно відрізняються, проте у них один підхід до життя - ті й інші вірять у КАРМУ, - закон про те, що всі дії і думки людини мають наслідки: при гарній кармі у людини настає хороше переродження, а при поганій - погане. Релігія бореться зі смертю шляхом її заперечення - смерть - це просто перехід в інше життя, але невчасна смерть - велике нещастя .

Дуже важливий спосіб, яким помирає людина. Хороша смерть настає в літньому віці, коли людина попрощається з усіма, коли він виконує всі свої зобов'язання. Погана смерть - насильницька, передчасна, в неправильному місці (не вдома і не на березі річки Ганг), що супроводжується блювотою, випорожненнями, мимовільним сечовипусканням, і грубими словами.Таким чином, смерть у відділенні інтенсивної терапії потрапляє в категорію поганих смертей.

Зазвичай сам пацієнт або родичі підписують заборону на проведення реанімації, так як смерть повинна бути мирною, а штучно підтримувана життя не має практично ніякої цінності ,але в медичних школах в Індії взагалі мало уваги приділяється паліативної медицині та супроводу смерті.

Евтаназія в Індії нелегальна ще з часів англійського кримінального кодексу 1860 ,але в суспільстві існує традиція суїциду в строго певних обставин - наприклад, термінально хвора людина може вважати смерть духовним очищенням для себе, але при цьому не повинно бути ніяких ознак поганої смерті - випорожнень, блювотних мас або сечі .

Точка зору конфуціанства і таоїзм.

У традиційній китайській культурі не існує формальної біоетики. У літньої населення Китаю домінує така релігія, як буддизм і таоїзм .На противагу цьому близько 60% більш молодого населення Китаю вважають себе атеїстами , оскільки конфуціанство не рахується релігією у більшості китайців. Моральні принципи в основному знаходяться під впливом конфуціанства, але присутні думки таоїзм і буддизму . Природно, що в такій суміші релігійних течій і філософій присутні найрізноманітніші думки і протиріччя.

Відповідно до вчення конфуціанства, смерть - це добре, якщо людина виконала всі свої моральні зобов'язання в житті, і опір неминучого - термінальної хвороби і настійне прохання про інтенсивної терапії може означати незавершені моральні зобов'язання пацієнт.

У китайській культурі в цілому тема смерті знаходиться під табу, тому лікар не може детально обговорювати процес вмирання ні з пацієнтом, ні з його сім'єю. Підтримання надії на краще вважається дуже важливим компонентом ведення вмираючого хворого, так як вважається, що надія дозволяє уникнути страху смерті. Інтерв'ю з 40 китайцями у віці 65 років і старше показали, що всі респонденти відмовилися приймати будь-які рішення у зв'язку з власною хворобою і смертю .

Наприклад, розпорядження не реанімувати у вмираючих від раку китайців дуже рідко підписують самі пацієнти особисто .Більш того, якщо сам пацієнт вирішив померти, його діти можуть гаряче заперечувати проти цього на користь терапії, навіть якщо ця терапія болісна для хворого, так як повага можна продемонструвати тільки живому батькові, а вмирання ліквідує таку можливість у родичів Деякі китайські пацієнти можуть думати по-іншому. Дослідження, проведене в Тайвані, показало, що онкологічні хворі дуже наполягають на своєму праві бути поінформованими про власну хворобу до того, як про це дізнається сім'я .

Евтаназія в Гонконзі незаконна,а в континентальному Китаї евтаназія є темою, обговорення якої старанно уникається як лікарями, так і юристами. Перший випадок евтаназії в Китаї викликав величезні дебати, коли Верховний суд звільнив лікаря від кримінальної відповідальності.

Точка зору буддистів.

Як і в індуїзмі, у буддистів немає централізованої релігійної влади, яка б оголошувала про доктрину і етиці Буддизм - це гнучка і помірна релігійна система, і на практиці місцеві звичаї деколи гратимуть куди більш важливу роль у взаєминах лікаря і пацієнта, ніж вся їхня доктрина.

Зараз, коли буддизм вже вписався в західну культуру, багато більш «традиційні» послідовники Будди модернізували свої погляди на смерть і вмирання. Наприклад, ця точка зору очевидна відносно західних буддистів до донорства органів . Зазвичай буддизм базується на основі тієї культури, в якій він прийнятий. Тому ставлення буддистів до хвороби і смерті можуть значно відрізнятися у населення Індії, Тибету, Таїланду, Японії та Західного світу. Тому дуже важливо, прямо запитати і пацієнта, і сім'ю, як конкретно їх культура відноситься до тієї чи іншої проблеми. Однак деякі аспекти будуть однакові для всіх буддистів.

Загалом, у буддистів немає морального вимоги і зобов'язань зберігати життя за всяку ціну - це заперечення загальнолюдських гуманітарних цінностей. Не існує якоїсь особливої точки зору буддистів на стійке вегетативний стан, але штучну підтримку життя, наприклад, парентеральне харчування, не є обов'язковими. Зняття болю і принцип подвійного ефекту допустимі, але буддисти вважають, що дуже важливо зустріти смерть в ясній свідомості. Тому деякі з них відмовляються від знеболювання та седації. Евтаназія чи вбивство з милосердя неприйнятні . Лікування в термінальному періоді повинно бути доступним, буддисти підтримують хоспісний рух.

Література

1. Запорожан В.М., Аряєв М.Л. Біоетика та біобезпека. Підручник / - К.: Здоров'я, 2013. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru