Православні інституції та духовенство як суб’єкти формування церковно-парафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПРАВОСЛАВНІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ДУХОВЕНСТВО ЯК СУБ'ЄКТИ ФОРМУВАННЯ ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНОГО ДІЛОВОДСТВА ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

Кондратюк Юлія Сергіївна

Острог - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук

Жилюк Сергій Іванович,

Національний університет “Острозька академія”,

завідувач кафедри релігієзнавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Сухий Олексій Миколайович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри новітньої історії України

кандидат історичних наук, доцент

Галуха Любов Юріївна,

Рівненський державний гуманітарний університет,

доцент кафедри історії України

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення історичного досвіду діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства. Російська православна церква синодального періоду відігравала важливу роль у суспільному житті як духовна та державна установа, документи якої дають можливість дослідження проблем соціального, демографічного, етноконфесійного характеру та інших аспектів історії України. Вивірення окремих документальних даних, в тому числі й статистичних, сприятиме більш точному відтворенню історичного минулого. Крім того, інформація, що міститься в церковнопарафіяльних документах, допоможе з'ясувати чи уточнити певні біографічні відомості, встановити родинні зв'язки, що необхідно для успадкування майна, виїзду за кордон на постійне проживання тощо. У цьому полягає практичне значення досліджуваної проблеми.

Обрана для вивчення тема становить також значний науковий інтерес, оскільки діяльність православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства ще не була предметом спеціального наукового дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. Ряд вчених, зокрема С. Гузенков, В. Перерва, С. Жилюк, Г. Надтока та інші, які вивчали діяльність інституцій та духовенства РПЦ синодального періоду, висвітлили тільки окремі аспекти проблеми. Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження продиктовано як практичним, так і науково-пізнавальним чинниками. Відтак вирішення даної наукової проблеми вимагає цілісного, комплексного і ґрунтовного дослідження діяльності православних інституцій та духовенства Волинської єпархії.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми кафедри релігієзнавства Національного університету “Острозька академія” - “Проблема релігії в контексті розвитку культури та освіти”. Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету “Острозька академія” (протокол №2 від 27 жовтня 2005 р.). Особистим внеском здобувача у розробці даної теми є вивчення діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії кінця ХVІІІ - початку ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є здійснення комплексного історико-релігієзнавчого дослідження діяльності православних інституцій та духовенства Волинської єпархії у сфері церковнопарафіяльного діловодства. Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- показати заходи Синоду щодо регламентації ведення церковної документації;

- вивчити діяльність єпархіальних органів управління у сфері парафіяльного діловодства;

- дослідити процес оформлення духовенством документів постійного ведення;

- розглянути порядок звітності та здачі церковнопарафіяльної документації;

- розкрити питання зберігання документів;

- виявити особливості діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії.

Об'єктом дослідження є процес формування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії синодального періоду РПЦ, а предметом - православні інституції та духовенство як суб'єкти формування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ ст.

Методи дослідження. В процесі вивчення проблеми застосовувалися принципи та методи загальнонаукового та історичного аналізу.

Принцип об'єктивності сприяв урахуванню різних точок зору на ту чи іншу подію. Застосування принципу історизму допомогло здійснити розгляд діяльності православних інституцій та духовенства у сфері ведення церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ століть як складових загальноцерковного розвитку в зазначений період.

Метод архівної евристики використано для виявлення та вивчення архівних джерел, метод формулярного аналізу - для з'ясування особливостей фіксації духовенством інформації в документах.

Застосування порівняльно-історичного методу допомогло в оцінці змін, що відбувалися на різних історичних етапах у веденні церковних документів та регламентації цього процесу. Метод періодизації використано з метою простежити особливості хронологічного розвитку діяльності православних інституцій та духовенства щодо ведення церковнопарафіяльної документації. За допомогою методів систематизації та узагальнення визначено конкретні результати дисертаційного дослідження.

Застосування перелічених методів дозволяє розв'язати поставлені завдання та досягти визначеної мети.

Хронологічні рамки дисертації. Нижня межа дослідження окреслюється другим (1793 р.) та третім (1795 р.) поділами Речі Посполитої, внаслідок яких Волинь відійшла до складу Російської імперії. Верхня межа наукового пошуку, яка сягає 1917 року, обумовлена поваленням самодержавного ладу в Російській імперії, що призвело до зміни ролі церкви в суспільному житті.

Територіальні межі обумовлені адміністративно-територіальним поділом Волинської губернії, кордони якої відповідали церковно-адміністративному устрою Волинської єпархії.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплексний історико-релігієзнавчий аналіз діяльності духовенства Волинської єпархії синодального періоду дав можливість поглибити розуміння значимості РПЦ як державної інституції в суспільному житті нашого минулого. Дослідженням проблеми встановлено, що духовенство єпархії виконувало значний обсяг роботи в зборі різноманітної статистичної інформації фінансово-економічного, етноконфесійного, соціально-демографічного характеру.

Вперше введено до наукового обігу широке коло архівних документів та опублікованих джерел. Опрацювання джерельної бази та використання сучасних концептуальних підходів забезпечило об'єктивність дослідження та істотно вплинуло на зміщення акцентів у з'ясуванні місця і ролі духовенства у православному житті кінця ХVІІІ - початку ХХ ст.

Набуло подальшого розвитку положення про те, що діяльність духовенства РПЦ у сфері діловодства регламентувалася системою органів церковного управління від Синоду до місцевих органів влади.

Аналіз діяльності духовенства єпархії засвідчив факт його відповідальності не тільки за збір інформації, але й за збереження документації.

Доведено, що ведення церковнопарафіяльної документації та обробка даних не завжди виконувалася духовенством з усвідомленням необхідності подавати правдиві свідчення. Тому на рівні окремих парафій чи благочиній, певні дані містять неточності та потребують вивірення.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Висновки, окремі положення та фактичний матеріал дисертації можуть бути використані при розробці навчальних курсів з історії України, релігієзнавства та документознавства.

Основний позитивний момент у практичній цінності роботи полягає в тому, що вона допоможе фахівцям з генеалогії, демографічної статистики тощо глибше зрозуміти особливості системи створення та ведення церковнопарафіяльних документів як важливого інформаційного джерела в зазначених галузях історичної науки. Одночасно систематизація використаних у роботі джерел сприятиме пошуку необхідної інформації для дослідників.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі виступів та доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародній науково-краєзнавчій конференції “Бердичівська земля в контексті історії України” (Бердичів, 18-21 травня 1999 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Історія міст і сіл Великої Волині в контексті регіональних досліджень” (Коростень, 28-31 травня 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Архіви - скарбниця людської пам'яті” (Житомир, 11-12 червня 2002 р.), Всеукраїнських некрополістичних читаннях “Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки” (Київ, 11-13 листопада 2002 р.), Міжнародній науково-краєзнавчій конференції, присвяченій 750-річчю першої літописної згадки про місто Новоград-Волинський “Звягель - Новоград-Волинський: від сивої давнини до сьогодення” (Новоград-Волинський, 3-6 липня 2007 р.), Міжнародній науково-краєзнавчій конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження класика англійської літератури Джозефа Конрада “Бердичівська земля у плині часу” (Бердичів, 26-29 вересня 2007 р.). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри релігієзнавства Національного університету “Острозька академія”.

Структура дисертації підпорядкована досягненню поставленої мети та виконанню дослідницьких завдань. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (360 позицій). Загальний обсяг роботи становить 196, основний текст - 156 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета, завдання дослідження, визначаються його предмет і об'єкт, окреслюються хронологічні та територіальні межі дисертації, вказано на наукову новизну і практичне значення роботи.

Перший розділ - “Історіографія та джерельна база дисертації” - складається з двох підрозділів. В першому - “Стан наукової розробки проблеми та опубліковані джерела” висвітлено історіографію церковнопарафіяльної документації та опубліковані джерела.

Висвітлення проблеми діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства умовно можна поділити на три періоди: дореволюційний (синодальний), радянський та сучасний. Кожен з них вирізняється завданнями, які ставили перед собою автори, характеристикою джерельної бази, змістом, концептуальними підходами та методами дослідження.

Більшість дореволюційних праць за змістом є фактично опублікованими джерелами. Автори таких видань зосереджували увагу на необхідності ознайомлення церковних діячів із законодавчими актами, інструкціями, правилами тощо. Яскравим прикладом цього слугує збірник законів “Руководственные для православного духовенства указы Святейшего Правительственного Синода 1721-1878 гг.”. Його своєрідним хронологічним продовженням є робота А. Зав'ялова “Циркулярные указы Святейшего Правительствующего Синода 1867-1900 гг.”.

Додатком до духовного журналу “Пастырский Собеседник” за 1898 р. вийшла у світ праця “Правила и формы церковного письмоводства”, що являє собою зібрання розпоряджень та коментарів до них. Це свідчить про існуючу та той час потребу в подібних виданнях. Цей ряд доповнюють праці І. Богословського, Т. Барсова, Я. Івановського, Ф. Малютіна та О. Парвова, в яких йдеться про обов'язки духовних установ та осіб відносно ведення парафіяльних документів.

Практика церковного діловодства, зміни законодавства у цій сфері вимагали узагальнень, коментарів, роз'яснень чим і спричинили появу ряду видань, присвячених як загальним правилам ведення документів, так і конкретним їх видам. Серед них варто виділити роботи П. Нечаєва, І. Чижевського, О. Успенського, Л. Новікова.

Важливим джерелом для дослідження діяльності православних інституцій та духовенства у сфері ведення церковнопарафіяльних документів є “Полное собрания законов Российской империи”. Саме там вміщено основні закони, що видавалися в державі, зокрема й по духовному відомству.

Із поваленням самодержавства в Російській імперії та приходом до влади більшовиків церква втратила своє колишнє значення. Духовенству заборонили вести документацію, отже відпала й потреба у виданнях, які раніше надавали практичні рекомендації у даному напрямку. Певним винятком із правила було дослідження метричних книг, оскільки вони слугували важливим джерелом з історії статистики, демографії тощо. Навіть радянська історіографія, яка всіляко відкидала твердження корисності будь-чого, що стосувалося церковного життя, не могла заперечити значення метричних книг. До праць, які в зазначений період розглядали метрики як джерело з історії статистики можна віднести дослідження М. Птухи, А. Гозулова, Б. Плошка та І. Єлисєєво. В цей період метрики розглядають і як одне з важливих джерел історії демографії, зокрема Х. Паллі, В. Кабузан та С. Брук.

Однією з найгрунтовніших праць даного періоду є робота А. Єлпатєвського. В ній він детально розглядає історію документування актів громадянського стану починаючи з ХVІІІ століття (в основному це метричні книги та шлюбні обшуки).

З розпадом Радянського Союзу та утворенням незалежної України починається новий етап дослідження історії різних сфер церковного життя, в тому числі й діловодства. З'являється ряд праць, які безпосередньо або певною мірою стосуються даного питання. Важливим джерелом цього періоду є дисертаційні дослідження. Серед них належну увагу привертає праця В. Перерви, який займається дослідженням статусу Єпархіальних органів влади та парафіяльного священства в Київській митрополії. Одним з найбільш вивчених видів церковних документів є метричні книги. Зокрема, у дисертаційному дослідженні С. Гузенкова вони розглядаються як джерело з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Одним з найбільш ґрунтовних досліджень з цієї ж проблематики є роботи Д. Антонова та І. Антонової. Вони достатньо детально розкривають питання історіографії, історичного становлення, систематизації, функцій, значення та інформаційного потенціалу, діловодства, розвитку формуляра, термінології, засобів захисту метрик від втрат і фальсифікацій, проблем фондування та архівної евристики, зберігання тощо. Їхні праці узагальнюють дослідження попередників з цього питання, законодавчу базу та власний досвід роботи.

У другому підрозділі “Архівні матеріали та документи” здійснено аналіз документальних даних, що містяться в архівних фондах.

Використання архівних матеріалів відіграло значну роль у вирішенні дисертаційної проблеми. Залучення низки раніше не використаних документів дозволили простежити процес оформлення духовенством документації постійного ведення та її зберігання, розглянути порядок звітності та її здачі, показати роль єпархіальних органів управління у галузі церковнопарафіяльного діловодства тощо. У висвітленні проблеми важливе значення відіграли матеріали обласних архівів: Державного архіву Волинської області, Державного архіву Житомирської області та Державного архіву Рівненської області. Крім того в роботі використано ряд документів Центрального державного історичного архіву м. Києва та Російського державного архіву давніх актів.

Виявлений масив архівних джерел складають матеріали сорока фондів із зазначених вище п'яти архівів. За видовою ознакою це, в переважній більшості, законодавчі акти (укази, циркуляри, постанови, приписи тощо), рапорти, доповіді, листування між духовними інституціями єпархії щодо врегулювання питань діловодства та власне оригінали й копії церковнопарафіяльних документів.

Важливе значення для дослідження мають різного роду доповіді, рапорти, пропозиції, справи про виконання указів Синоду в єпархії тощо. Вони ілюструють стан ведення діловодства безпосередньо в парафіях, а також дають можливість прослідкувати особливості діяльності православних інституцій та духовенства Волинської єпархії в цьому процесі.

Основними джерелами даного дисертаційного дослідження є власне церковнопарафіяльна документація. Її комплексний аналіз дозволяє прослідкувати порядок та особливості здійснення процесу діловодства духовенством Волинської єпархії. Зокрема, в ній можна почерпнути інформацію про стан дотримання духовенством Волині законодавства, швидкісний та якісний момент адаптації до основних змін, порушення загальних норм ведення документів тощо. Зважаючи на важливість цих документів, прослідковано їх місцезнаходження в архівних установах. Цей аспект дослідження має практичну мету, оскільки аналіз репрезентативності джерел дасть змогу науковцям у майбутньому використовувати ці дані в процесі пошуку необхідної інформації.

Попри значні втрати архівних джерел інформативність вцілілих матеріалів досить велика, для відтворення картини діяльності духовенства та православних інституцій Волинської єпархії у формуванні церковнопарафіяльного діловодства кінця ХVІІІ - початку ХХ століть. Їх вивчення зберігає актуальність з огляду на неповне наукове розкриття досліджуваного питання.

У другому розділі - “Нормативно-регламентуюча система органів церковного управління” - розглянуто діяльність Синоду та єпархіальних органів влади щодо питань організації та ведення церковнопарафіяльної документації.

У першому підрозділі “Діяльність Синоду щодо регламентації діловодства” йдеться про вплив найвищого духовного органу держави на документообіг в єпархії. В хронологічній послідовності висвітлено основні законодавчі акти Російської імперії, що регулювали питання діяльності православних інституцій та духовенства в сфері церковнопарафіяльного діловодства, зокрема Волинської єпархії.

Найвищим органом управління в церковній сфері Російської імперії був Святійший Синод - установа, котра, крім інших сфер духовного життя, регламентувала також і церковне діловодство всіх єпархій, що знаходилися у її віданні. Це здійснювалось шляхом прийняття та введення в життя різних законів, постанов, указів тощо, а також контролю за їх виконанням.

Всі проекти законів, що стосувалися духовного відомства, створювалися при Синоді в його структурних підрозділах чи особливих комісіях, розглядалися й формулювалися присутствіями, через обер-прокурора подавалися на затвердження безпосередньо імператору. Такі акти виходили у вигляді законів, уставів, положень, інструкцій, визначень Святійшого Синоду. Вони обнародувалися в духовному відомстві указами, які друкувалися як у збірнику постанов та розпоряджень уряду, так і в його офіційних друкованих виданнях. Після цього їх розміщували в “Полном Собрании Законов Российской империи”, а деякі й у “Своде законов Российской империи” у відповідних томах. Пояснювальні правила, інструкції установам і посадовим особам, керівні настанови на основі зазначених вищезатверджених узаконень становили предмет автономної законодавчої діяльності Синоду та підпорядкованих йому установ.

У законотворчій діяльності Синоду, протягом його близько двохсотлітньої історії, значне місце посідають різноманітні укази, постанови, рішення та інші нормативні акти з питань організації та регламентування системи церковного діловодства. Більшість із них вийшли в світ наприкінці ХVІІІ - в середині ХІХ століть, що є цілком закономірним явищем, адже саме в цей період відбувався найбільш інтенсивний процес одержавлення церкви, становлення системи органів її управління в Російській імперії, в тому числі й у Волинській єпархії.

Новостворена духовно-адміністративна одиниця увійшла до загальноросійської системи тоді, коли основні принципи та правила церковного діловодства вже було загалом сформовано. Тому місцевому духовенству доводилося призвичаюватися до нових умов. Протягом ХІХ - початку ХХ століття церква остаточно оформилася як частина загальноросійського бюрократичного апарату. В цей час нормативно-регулююча діяльність Синоду стосовно діловодства спрямовувалась на подальше удосконалення існуючих норм та правил, форм документів тощо.

У другому підрозділі “Функції єпархіальних органів влади в питаннях організації та ведення документації” розкрито питання діяльності духовної консисторії, духовних правлінь та благочиній Волинської єпархії щодо регламентації дій духовенства у сфері діловодства.

Головним органом управління єпархією була духовна консисторія, яка під безпосереднім керівництвом Синоду та єпархіального архієрея здійснювала розпорядчі та судові функції в межах ввіреної їй території. При виконанні розпоряджень вона діяла через підвідомчі їй місця та осіб: духовні правління, благочинних, священиків тощо.

В межах повітів також існували власні органи церковного управління, діяльність яких була безпосередньо пов'язана з церковнопарафіяльною документацією - духовні правління. Вони здійснювали розпорядчі та контролюючі функції на місцевому рівні. До їх обов'язків входило, зокрема, й безпосереднє поширення розпоряджень через повітових благочинних, контроль за їх виконанням, прийом на перевірку парафіяльної документації і подальше її подання в консисторію. Деколи їм доводилося виконувати і світські функції. Наприклад, вони були зобов'язані на вимогу цивільної влади надавати потрібну інформацію з парафіяльних документів і займатися публікацією розпоряджень владних органів шляхом розсилки благочинним різних законодавчих актів.

Після остаточного усталення кола діяльності консисторій, духовні правління втратили сенс свого існування, адже багато в чому дублювали їхні функції, в результаті чого й були ліквідовані. У Волинській єпархії цей процес відбувався поступово з 1832 р. по 1864 р.

В обов'язки благочинного входив нагляд за своєчасною здачею документів та забезпечення ними підвідомчих парафій на початку кожного року. До його компетенції входила також перевірка правильності їх ведення, достатність кількості примірників тощо.

Після ліквідації духовних правлінь на благочинія стала покладатися значна частка роботи останніх. Так, вони стали безпосередньою ланкою між парафіями та консисторією.

Створена наприкінці ХVІІІ ст. Волинська єпархія протягом періоду свого існування пройшла всі етапи становлення органів управління, що остаточно сформувались у другій половині ХІХ ст. На початковому етапі в її діяльності мали місце особливості, пов'язані з місцевою специфікою, зокрема з суспільно-побутовими та релігійними традиціями часів Речі Посполитої. Адаптація духовенства до нових умов відбулася приблизно в другій чверті ХІХ століття, коли на зміну старосвітським батюшкам прийшло покоління виховане вже в нових умовах. З цим значною мірою пов'язане й більш чітке функціонування управлінської та діловодної системи єпархії. Окремі порушення та відхилення від встановлених норм мають здебільшого суб'єктивний характер. Загалом, вивчення структури та системи діловодства органів управління Волинської єпархії свідчить про те, що вже на середину ХІХ ст. вона стала повноцінною складовою частиною налагодженого бюрократичного механізму Російської православної церкви.

Третій розділ - “Діяльність духовенства Волинської єпархії у сфері діловодства” - присвячений особливостям ведення основних видів церковнопарафіяльних документів духовенством Волинської єпархії, порядку їх здачі та складанню на їх основі звітів.

Перший підрозділ “Система ведення церковнопарафіяльного діловодства” розкриває питання функціонування церковних документів постійного ведення та роль місцевого духовенства в цьому процесі.

До документів постійного ведення відносять ті, котрі велися духовенством з року в рік протягом певного терміну. У сфері церковного діловодства до них віднесемо клірові та сповідальні відомості, метричні, обшукові та прибутково-видаткові книги.

Книги для здійснення записів видавалися з консисторій через духовні правління та благочинія на початку кожного року.

Встановлено, що розвиток формулярів усіх документів відбувався у напрямку їх деталізації згідно вимог часу. Аналіз основних видів парафіяльних документів Волинської єпархії дав можливість дисертантці прийти до висновку, що зміни форм в цьому регіоні відбувалися в переважній більшості випадків своєчасно, в цілому вони є типовими та відповідають зразкам, встановлених загальноросійським законодавством. Виняток становили метричні книги, коли після другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Речі Посполитої Волинь відійшла до складу Російської імперії, греко-католицькі зразки замінювали на загальноросійські, цей процес носив досить розтягнутий у часі характер. Лише в 1808 р. в досліджуваному регіоні їх стали вести згідно вимог Синоду. Траплялися також поодинокі порушення стосовно впровадження нових зразків, але їх, як правило, швидко ліквідовували, оскільки за цим вівся жорсткий контроль з боку єпархіальних органів управління.

Будь-які виправлення в документах заборонялися. Якщо священик щось невірно записував, то в такому разі він мав поставити на початку і в кінці непотрібної інформації риски та записати все необхідне правильно.

До початку ХІХ ст. усі документи велися священиками винятково на бланках, розкреслених власноруч за встановленими зразками. Друковані бланки у Волинській єпархії не поспішали впроваджувати через додаткові витрати. Якщо зважати на той факт, що Московська синодальна друкарня розпочала їх виготовлення ще в 1806 р., то в досліджуваному регіоні вони з'являються лише в середині 60-х років ХІХ ст. Їх впровадження тривало до початку 70-х років. Одним з перших почало в 1864 р. користуватися нововведеннями духовенство Новоград-Волинського, Острозького та Кременецького повітів.

Не зважаючи на те, що Синод спрямовував значні зусилля на уніфікацію церковного діловодства, у Волинській єпархії воно мало ряд особливостей. Найбільші “відхилення” від стандарту відмічалися на початку ХІХ ст. Тоді серед місцевого духовенства ще зберігалися стійкі звичаї та традиції часів унії. Лише з другої чверті століття, після зміни поколінь та активізації діяльності Синоду, церковне діловодство Волині поступово приводилося до загальноросійського зразка.

Другий підрозділ “Порядок звітності та здачі документації” присвячений питанню здачі духовенством церковних документів постійного ведення та складенню й подачі звітів на їх основі”

Окрім здійснення основних духовних треб, до обов'язків парафіяльного духовенства входило не лише ведення поточної документації, а й звітність. Папери мали подаватися до консисторії у чітко встановлений термін через благочинних та духовні правління, або безпосередньо самими настоятелями парафій. Останній спосіб був найбільш прийнятним особливо у тих випадках, коли парафія знаходилася на незначній відстані від консисторії.

Кількість установ, куди волинське духовенство мало подавати зазначену документацію, з часом зростало. Це й поліція, військові присутствія, лікарняна управа та багато інших. Окрім того, значна їх частина через благочинія, духовні правління надходила до консисторії, де на їх основі складалися загальні відомості по єпархії та подавалися до Синоду.

Для кожного виду документу існував свій встановлений термін подачі. Для волинського духовенства це становило значну проблему, незважаючи на постійні нагадування єпархіальних органів влади та самого Синоду безпосередньо. Зокрема, наприкінці ХVІІІ - на початку ХІХ століть траплялися випадки, коли через несвоєчасну подачу звітів затримувалося складання та надсилка до найвищого релігійного органу держави генеральної відомості по єпархії. Часто такі затримки траплялися не тільки з вини місцевих священиків, але й самих благочинних, членів духовних правлінь, котрі теж інколи не відзначалися відповідальністю.

Запровадження духовним відомством системності у веденні документації, в тому числі звітної, мало свої позитивні моменти. Зокрема, за відсутності розгалуженої і організованої державної статистичної мережі, інформація зібрана священиками, часто слугувала чи не єдиним джерелом для демографічної, медичної, військової статистики. Вона й тепер широко використовується у багатьох напрямах історичних досліджень.

У третьому підрозділі “Зберігання церковних документів” висвітлюється питання зберігання документації духовенством Волинської єпархії.

Значну увагу духовне відомство надавало архівній справі та проблемам зберігання документів. При здачі документів в архів особлива увага зверталася на правильне формування справ за єдиним зразком. Усі вони мали бути підшиті та пронумеровані.

Ступінь збереженості церковних документів Волинської єпархії у значній мірі залежав від місця їх концентрації та значимості. Так, найкращою збереженістю відзначаються консисторські примірники. Це пов'язано з тим, що вони тривалий час відкладалися в одному архівосховищі й утримувалися у відносному порядку. Церковні ж примірники, що не підлягали здачі до консисторського архіву, були розпорошені у сотнях приміщень, стан яких не завжди відповідав необхідним умовам зберігання. Крім того, не всі духовні особи належним чином ставилися до документів як до юридичного та історичного джерел. Таким чином, ряд із них втрачено ще в період до 1917 р.

Важливим чинником, що вплинув на стан збереженості окремих видів документів, є соціально-політичний. В радянський період боротьби з релігією, масово знищувалися храми, часто разом з церковними книгами і паперами, що в них зберігалися. Парафіяльні примірники метричних та інших книг вважалися непотрібними, оскільки існували у відносній цілісності їх консисторські копії. На їх історичну цінність увага не зверталася, тому архівні установи не організували збір цих матеріалів. Лише документи окремих парафій, та й то здебільшого випадково, відклалися як самостійні фонди.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Здійснене дисертаційне дослідження дозволяє зробити ряд висновків щодо діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії кінця ХVІІІ - початку ХХ ст.

По-перше, аналіз діяльності духовенства Волинської єпархії у синодальний період дав можливість поглибити розуміння значимості РПЦ як державної інституції в суспільному житті краю.

По-друге, в результаті дослідження проблеми встановлено, що діяльність духовенства єпархії у сфері церковнопарафіяльного діловодства полягала не лише в складанні та веденні різноманітних видів документів, а й у зборі статистичної інформації. Кількість установ, куди подавалися зазначені матеріали, з часом зростала. Таким чином, духовенство робило свій внесок у культурно-громадське та господарське життя.

По-третє, на основі вивчених матеріалів підтверджено, що Синод - найвища інституція, яка регулювала всі сторони життя духовенства та підвідомчих їй установ і значну увагу надавала веденню церковнопарафіяльного діловодства. Основними функціями цієї установи слід вважати законодавчу та контролюючу. Через підвідомчі органи: благочинія, духовні правління та консисторію Синод отримував звіти з інформацією про стан парафій та видавав законодавчі акти, що регулювали діловодство. Все законодавство до парафій надходило через консисторії, духовні правління та благочинія. Вони здійснювали контроль за його обов'язковим та своєчасним дотриманням місцевими священиками. Проаналізований матеріал дозволяє зробити висновок, що усі релігійні інституції діяли як єдиний злагоджений механізм.

По-четверте, вивчення синодального законодавства дало змогу простежити роль цієї установи в регулюванні питань діловодства в цілому, а аналіз церковнопарафіяльних документів - про їх практичне впровадження на прикладі Волинської єпархії. Окрім того, ряд постанов, указів, тощо, які стосувалися церковнопарафіяльного діловодства, видавалися з консисторії. Їх дія поширювалася лише на територію Волинської єпархії.

Аналіз указів Синоду, що стосувалися ведення церковнопарафіяльного діловодства, дає змогу простежити державну політику щодо ведення та зберігання документації, розвиток зміни формулярів, складання та здачі як самих документів, так і звітів з них, роль єпархіальних органів влади у цьому процесі. У зв'язку з цим висвітлюється безпосередня роль духовенства в строках та якості запровадження нових видів та форм документів. Ступінь сумлінності у виконанні службових обов'язків впливав на якість збору необхідної, в тому числі й статистичної, інформації. Зокрема доведено, що ведення парафіяльної документації та обробка даних не завжди виконувалася духовенством з належною ретельністю та відповідальністю. В зв'язку з цим, дослідникам, що працюють з документами окремих парафій, благочинній, духовних правлінь чи консисторії слід пам'ятати про можливі помилки та ставитися до вміщеної в них інформації критично.

По-п'яте, аналіз основних видів документів парафій Волинської єпархії дає дисертанту змогу прийти до висновку, що зміни форм в цьому регіоні відбувалося в переважній більшості випадків своєчасно, в цілому вони є типовими та відповідають зразкам, встановлених загальноросійським законодавством.

Встановлено, що документи, які велися при церквах, були основою для складання усіх звітів по єпархії. Вони були важливим джерелом інформації не лише для духовних, а й для світських установ. Тому їх складанню завжди надавалася належна увага. Хоча частина священиків відносилася до них формально.

Відповідальність за дотриманням правил несли члени причту, котрі ставили свої підписи, засвідчуючи певні події чи факти. За їх порушення діюче на той час законодавство передбачало покарання в залежності від ступеня провини. Як правило, це були грошові штрафи, або позбавлення права займати посаду.

Попри значний контроль за діловодством парафій все одно траплялися недоліки та різного роду порушення. Це засвідчують синодські укази, в яких постійно нагадувалося про важливість правильного ведення документів.

Дослідження діловодства, що велося духовенством Волинської єпархії, дає підстави стверджувати, що функції священиків поступово розширювалися. Так, з однієї сторони вони були проповідниками “Слова Божого” на землі, з іншого - забюрократизованими чиновниками, котрі безпосередньо залежали від держави та виконували її волю. Окрім того, значний тягар “паперової” роботи та контроль за нею, під загрозою суворих покарань, інколи ставив духовні функції на другий план, оскільки першочерговим завданням було правильне та своєчасне ведення, здача документів та складання різного роду звітів на їх основі.

В результаті дослідження встановлено, що на відміну від багатьох цивільних установ, де зберіганню документів часто не надавали належної уваги, в духовному відомстві ця справа знаходилася під постійним контролем Синоду та єпархіальних органів влади. Особлива увага надавалася ними метричним книгам, оскільки вони слугували актами реєстрації громадянського стану та джерелами демографічної статистики. В зв'язку з цим вони дублювалися в кількох примірниках.

Однак, можемо констатувати, що втрати церковної документації звичайно ж мали місце, головним чином через недбалість окремих представників духовенства, пожежі та інші надзвичайні обставини. В результаті проведеної архівної евристики встановлено, що на сьогодні найбільш повно збереглися консисторські примірники документів.

Важливість церковнопарафіяльних документів для сучасних досліджень є досить значною, тому це дає підставу зробити ряд висновків рекомендаційного характеру.

Оскільки виявлені документи зберігаються в різних архівах, та навіть в межах одного - в різних фондах та описах, тому виникає потреба в їх класифікації, систематизації та складені спеціального реєстру для полегшення пошукової роботи дослідників. Матеріали дисертації цілком можуть слугувати основою для здійснення такої роботи.

Існує також потреба в систематизації та аналізі законодавчих і нормативних актів по духовному відомству, оскільки створені ще в дореволюційний період праці подібного характеру не змогли повністю охопити все законодавство.

На основі матеріалів дисертації можна створити методичні рекомендації для дослідників, де б містилася інформація про зміст тих чи інших видів документів. Це могло б значно полегшити пошук необхідних даних.

Значна частина виявлених документів, особливо кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст. знаходяться не в найкращому стані. Час та досить часте використання діє не на їх користь. Тому з метою збереження інформації, що вони несуть, варто робити їх копії. Це можуть бути як мікрофільми, що широко практикуються в архівній справі, так і створення дублетів за допомогою цифрових носіїв.

Крім того, доцільним було б створення спеціальних баз даних, в які б вносилася інформація з метричних книг. Вони б значно полегшили пошуки конкретних осіб та могли б використовуватися як працівниками архівів, так і дослідниками.

В цілому вирішення окреслених питань дасть змогу краще зберегти документи архівних фондів та сприяти роботі дослідників.

Отже, можна констатувати, що в даній дисертації, завдяки опрацюванню та висвітленню значної кількості архівних матеріалів вдалося поглибити дослідження діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства кінця ХVІІІ - початку ХХ ст., акцентувати увагу на особливостях, що були характерними для Волинської єпархії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Наукові статті у фахових виданнях:

1. Кондратюк Ю. С. Історіографія досліджень церковнопарафіяльного діловодства ІІ половини ХІХ - початку ХХІ століть // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах “Грані” № 6 (56). - Дніпропетровськ. - 2007. - С. 3-6. синод парафіяльний церковний єпархіальний

2. Кондратюк Ю. С. Метричні книги Волинської єпархії кінця ХVІІІ - початку ХХ століть. Особливості формування та ведення // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. - Вип. 13. - Луцьк. - Редакційно-видавничий відділ “Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки. - 2007. - С. 7-12.

3. Кондратюк Ю. С. Основні функції органів управління Волинської єпархії щодо церковнопарафіяльного діловодства наприкінці ХVІІІ - початку ХХ століть // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах “Грані” № 1 (57). - Дніпропетровськ. - 2008. - С. 19-22.

Статті та тези виступів на конференціях:

4. Кондратюк Ю. С. Репрезентативність церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії (на прикладі Новоград-Волинського повіту) // Звягель - Новоград-Волинський: від сивої давнини до сьогодення. // Науковий збірник “Велика Волинь”. - Житомир: М. Косенко, 2007”. - Вип. 36. - У 2-х тт. -Т. І. - С. 43-48.

5. Кондратюк Ю. С. Клірові відомості Волинської єпархії кінця ХVІІІ - початку ХХ століть // Бердичівська земля у плині часу. - Науковий збірник “Велика Волинь”. - Житомир: М. Косенко, 2007. - Вип. 37. - У 2-х тт. - Т. І. - С. 215-220.

АНОТАЦІЯ

Кондратюк Ю. С. Православні інституції та духовенство як суб'єкти формування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці ХVІІІ - початку ХХ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Національний університет “Острозька академія”. - Остріг, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню діяльності православних інституцій та духовенства щодо формування документації постійного ведення церковних парафій Волинської єпархії наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ століть.

На основі архівних матеріалів, опублікованих джерел, законодавчих актів та наукової літератури здійснено комплексний аналіз процесу формування та функціонування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії. В роботі визначено ступінь наукової розробки вивчення церковнопарафіяльного діловодства, висвітлюється проблема зберігання та репрезентативності церковних джерел, простежено законодавчі функції Синоду щодо регламентації їх ведення, розкрито діяльність єпархіальних органів управління у сфері діловодства парафій. Досліджено питання ведення духовенством документів, порядок здачі та формування звітності на їх основі.

Ключові слова: православні інституції, духовенство, документи, церковнопарафіяльне діловодство, Волинська єпархія.

Кондратюк Ю. С. Православные институции и духовенство как субъекты формирования церковноприходского делопроизводства Волынской епархии конца ХVІІІ - начала ХХ веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиеведение. - Национальный университет “Острожская академия”. - Острог, 2008.

Диссертационное исследование посвящено изучению деятельности православных институций и духовенства относительно формирования документации постоянного ведения церковных приходов Волынской епархии в конце ХVІІІ - в начале ХХ веков.

На основе архивных материалов, опубликованных документов, законодательных актов и научной литературы осуществлен комплексный анализ процесса формирования и функционирования церковноприходского делопроизводства Волынской епархии.

Анализ опубликованных источников показал, что большинство их издано в дореволюционный период с целью оказания помощи духовенству ориентироваться в достаточно сложных вопросах делопроизводства. Основным источником диссертационного исследования служит церковноприходская документация. Ее комплексное изучение позволило проследить порядок и особенности осуществления процесса делопроизводства духовенством Волынской епархии.

Наивысшим органом управления всех сфер церковной жизни Российской империи был Синод, который занимался непосредственно и вопросами делопроизводства. Издаваемы им законодательные акты, были обязательны к исполнению православными институциями и духовенством, в том числе и Волынской епархии.

Функция контроля на местах принадлежала епархиальным органам власти. Наивысшей из них была консистория, через духовные правления и благочиния ведавшая деятельностью приходского духовенства, в том числе и в сфере делопроизводства. Через них же она регулировала ее и устраняла все возникшие проблемы.

Духовенство Волынской епархии должно было вести все виды документов, установленные Синодом. При этом их обязывали придерживаться общероссийских образцов, которые время от времени изменялись. Местным священникам приходилось исполнять все требования Синода и епархиальных органов власти относительно правил их ведения. В случае нарушений, их наказывали в зависимости от степени вины.

Исследование деятельности духовенства показало, что значительную роль в его работе занимала своевременная сдача документов и отчетов, составленных на их основе. Существовала целая система прохождения документов от приходов к Синоду, которая изменялась на протяжении всего периода функционирования. Она была построена по сквозному принципу, согласно которому итоговые ведомости не составляли без сбора всей информации подотчетных организаций - приходов, благочиний, епархии. Поэтому каждая из этих институций следила, чтобы отчеты доставлялись своевременно, поскольку их задержка тормозила работу высших учреждений.

Несмотря на постоянный контроль со стороны Синода и епархиальных органов власти, духовенство все равно нарушало правила составления документов и сроки их сдачи. Наиболее характерным это явление было для конца ХVІІІ - начала ХІХ века, когда священники Волынской епархии проходили процесс адаптации к новым непривычным условиям и правилам служебной деятельности.

В результате исследования установлено, что во все времена сохранности церковных документов уделялось значительное внимание, поскольку сначала в них существовала потребность для выдачи разного рода справок, составлении статистических отчетов и др. Со временем они становятся также важными историческими источниками. Один экземпляр всех основных документов постоянного ведения оставляли в церкви, а дубликаты откладывались в канцеляриях благочиний духовных правлений и консистории. На сегодня все они конценрируются в фондах соответственных учреждений. В синодальный период процесс сохранности документов строго контролировался наивысшим церковным органом государства и епархиальным начальством. Несмотря на это, часть документов была утрачена уже в этот период. Это происходило, в основном, из-за плохих условий их содержания, перевозок и других факторов. Бурные события ХХ века, в том числе массовые закрытия церквей и других духовных учреждений при советской власти, приводили к массовой утилизации документов. Но несмотря на значительные их потери, информация, которую они содержат позволяет ликвидировать значительную часть “пробелов” в нашей истории.

Ключевые слова: православные институции, духовенство, документы, церковноприходское делопроизводство, Волынская епархия.

Kondratyuk Y. S. The Orthodoxy institutions and clergy as the subject of formation church parish office-work of the Volynsk diocese at the end of XVIII - beginning of XX centuries. - Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 09.00.11 - religion. - National university of Ostroh academy. - Ostrog, 2008.

The dissertation is devoted to studying of activity of orthodox institutions and clergy in formation of the documentation of constant conducting which was conducted at church parishes of the Volynsk diocese at the end of XVIII - beginning of XX centuries.

On the basis of the archival materials, the issued documents, legislative acts and the scientific literature the complex analysis of process of formation and functioning church parish office-work of the Volynsk diocese was lead. The degree of scientific development of studying church parish office-works is determined in the work, the problem of the savings and representation of church sources is covered, investigated legislative functions of the Synod concerning a regulation jf their conducting, opened activity of eparchial controls in sphere of parish office-work. The guestion of conducting documents by clergy, the order of delivery and formation of the reporting on their base was investigated.

Key words: orthodoxy institutions, clergy, documents, church parish office-work, the Volynsk diocese.

Размещено на Allbest.ru