Ваххабізм: релігійно-політична сутність та історичні трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 297

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Ваххабізм: релігійно-політична сутність та історичні трансформації

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

Білозор Дмитро Володимирович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Лубський Володимир Іонович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри релігієзнавства.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Єленський Віктор Євгенович, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат філософських наук, доцент Кирюшко Микола Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться „ 26 ” лютого 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий „23” січня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філософських наук, професор О.І. Предко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена не тільки потребами практичного характеру, але й необхідністю її наукової розвідки. Притаманні сучасному світу глобальні зміни в різних сферах суспільного розвитку, а понад усе в гуманітарній, спричинили надзвичайний інтерес до світових релігій. Насамперед зацікавлена в їх вивченні українське спільнота, яка за своїм географічним розташуванням перебуває на межі християнського та мусульманського світів. Крім того, після здобуття Україною незалежності та повернення на історичну батьківщину кримських татар поглиблене вивчення ісламу виявилося вкрай необхідним для нашої держави. Сьогодні в Україні відбувається активне відродження ісламу. Мусульмани отримали рівні можливості для вільного ренесансу власної віри, відправлення релігійних обрядів, зведення мечетей, відновлення святинь і будівництва закладів культури та освіти. Події та зміни в мусульманському середовищі, які мають місце останнім часом, виявляються факторами не лише вітчизняної, але й світової історії.

Серед науковців найбільшу зацікавленість викликають радикальні течії ісламу, а також нові рухи й напрями, що дотепер не були поширені на території України. До таких течій належить і ваххабізм, дослідження якого спричинене різними чинниками суспільного розвитку. У дослідників інтерес до ваххабізму зумовлений передовсім тим, що з моменту виникнення, і особливо завдяки сучасному розширенню ареалу свого існування, цей релігійно-політичний рух зазнав помітних трансформацій.

У популярній літературі, засобах масової інформації та Інтернеті досить часто поняття ваххабізму використовують не зовсім коректно. Більше того, про цю релігійну течію громадськість має досить обмежені знання, а часом навіть неправильні, перекручені уявлення. Тому вивчення ваххабізму в сучасних умовах його розвитку необхідне для того, щоб глибше зрозуміти не тільки сутність, але й значення цієї течії ісламу для тих держав, де ця релігія є домінуючою, і для таких країн, як Україна та країни Європи, в яких мусульмани складають значний відсоток населення.

Термін „ваххабізм” у науковців, щонайперше сходознавців, має зовсім інше потрактування, ніж, наприклад, у засобах масової інформації або серед широкого загалу. З огляду на це постає проблема чіткого визначення поняття ваххабізму, з'ясування причин виникнення, становлення й поширення цієї течії у сучасному мусульманському світі.

За останні десятиріччя відбулася радикалізація окремих течій та рухів в ісламі, серед них і ваххабізму, який є одним із визначальних факторів новітньої світової політики. В сьогочасному світі спостерігаються активні процеси політизації ісламу. В країнах, у яких іслам - основна релігія, наприкінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст. відбулися процеси, що вивели цю світову релігію на визначальні позиції в суспільстві. Це призвело до зростання політичної активності в усьому ісламському світі. Зокрема, вплив Саудівської Аравії у своєму регіоні та значне зміцнення позицій цієї держави у світі може бути причиною, яка зумовлює інтерес до ваххабізму як до релігійно-політичної течії, що стала ідеологічною засадою під час формування й становлення цієї держави, і як до релігії, яка нині є офіційною в Королівстві Саудівська Аравія.

Істотні зміни в гуманітарній сфері відбулися за останні роки і в країнах Західної та Східної Європи, а також у державах, які утворилися внаслідок розпаду колишнього СРСР. Зазначені зміни певною мірою зумовлені й ісламським фактором, ступінь і наслідки впливу якого на немусульманський світ ще необхідно з'ясувати. Причому треба мати на увазі, що мусульманство з давніх часів було поширене на півдні та південному сході України. Безпосередній кордон з Російською Федерацією, надто близьке розташування до таких її територій, як Північний Кавказ і Поволжжя, де прояви ваххабізму є дуже відчутними, робить актуальним вивчення ваххабітських рухів на цих теренах.

Водночас серед наявних наукових розвідок зустрічається дуже мало фундаментальних досліджень не тільки радикальних течій загалом, але й ваххабізму зокрема. Вивчення саме ваххабізму (який виник у середині ХVІІІ ст.) як релігійно-політичного руху в сунітському ісламі, , дозволяє зробити висновок про те, що цей рух зародився як реформаторський. Його метою стало повернення до першоджерел ісламу і до тих засад, на яких ця релігія існувала у перші сторіччя після свого виникнення. З часом погляди ваххабітів були використані ісламськими фундаменталістами. Спираючись на теологічні праці Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба та його послідовників, сучасні радикально налаштовані ідеологи різних мусульманських рухів використовують теоретичні засади ваххабізму в розробці власних ідеологічних переконань. Це призвело до істотної трансформації ваххабітської ідеології та підміни чітких понять, які були притаманні цьому рухові в часи його виникнення.

Загострення міжнаціональних і міжконфесійних відносин у сучасній Росії, локальні конфлікти, терористичні акти мають бути застереженням для інших держав. Одночасно дослідження того, як відбувається радикалізація і політизація релігійних течій у новітньому ісламі, повинно допомогти відмежувати релігійну складову ваххабізму від його політичної заангажованості. Як наслідок, це дозволить уникнути ототожнення ваххабізму з тероризмом та екстремізмом.

Відсутність об'єктивних свідчень і оцінок ваххабізму, орієнтація на застарілі догмати та упереджене ставлення ще й досі призводять до хибного розуміння його релігійно-політичної сутності й неадекватних міркувань щодо трансформації ваххабізму в нових умовах. Отже, окреслена проблематика є злободенною для сучасної філософії й науки, а її вивчення - актуальним у теоретичному та практичному аспектах, що й зумовило вибір теми дисертації.

Ступінь наукового дослідження теми. У багатій теоретичній спадщині вітчизняних і зарубіжних філософів є чимало ідей і концепцій, які безпосередньо стосуються обраної теми дослідження. Це зумовило опрацювання широкого кола наукових і конфесійних джерел та інформації, яка подається в засобах масової комунікації та Інтернеті.

Зокрема, аналіз релігійно-політичної сутності ваххабізму призвів до вивчення його витоків і причин появи як релігійної течії, що розкривається в працях таких зарубіжних дослідників ісламу, як М.Вагабов, О.Васильєв, Р.Гаджієв, І.Гольдцієр, Д.Еспозіто, К.Жаринов, М.Жданов, О.Ігнатенко, Є.Кожушко, О.Малашенко, А.Мантаєв, Г.Милославський, Л.Полонська, К.Поляков, М.Степанянц, В.Устінов, З.Хайбулаєв та ін.

Під час написання дисертації багато корисного матеріалу почерпнуто з робіт українських вчених, які вивчають різні проблеми ісламу - О.Богомолова, О.Бойцової, А.Канах, М.Кирюшка, А.Колодного, В.Лубського, Л.Маєвської, Е.Муратової, М.Рибачука, О.Сагана, В.Шведа, О.Ярош та ін.

З метою з'ясування сутності та ідеологічних засад ваххабізму в дисертації проаналізвано головні праці Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба (Мухаммеда Ібн Сулеймана ат-Тамімі) „Книга Єдинобожжя” та „Відвернення сумнівів”. Також опрацьовано роботи популяризаторів ваххабізму - Абу аль-Аля аль-Маудуді „Основи ісламу”, „Іслам сьогодні”; Мухаммеда Ібн Джаміля Зіну „Ісламська акида (віропереконання) за Священним Кораном та Достовірною Суною”, „Стовпи ісламу та віри”; твори Саліха Ібн аль-Фаузана, Мухаммеда Ахмеда Башаміла, а також опонентів ідеології ваххабізму - Ахмада ібн Ас-Саїда Зейні Дахляна та ін.

Водночас докладне вивчення розвідок і публікацій, в яких започатковано розгляд досліджуваної в дисертації проблеми і на які посилається автор, дозволяє зробити висновок про те, що проблематика, пов'язана з розвитком сучасного ваххабізму, є недостатньо вивченою у вітчизняній філософській і науковій літературі. Саме тому темою дослідження обраний аналіз релігійно-політичної сутності та історичних трансформацій ваххабізму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України”, науково-дослідної роботи №06БФ041-01 філософського факультету “Філософія і політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання” і пов'язана з науковою проблематикою кафедри релігієзнавства.

Об'єкт дослідження - ваххабізм як релігійно-політичний рух в ісламі.

Предметом дослідження є релігійний і політичний зміст та історичні трансформації ваххабізму як релігійно-політичної течії у сунітському ісламі.

Мета дослідження - на підставі комплексного аналізу сучасного ваххабізму з'ясувати його релігійно-політичну сутність, а також його трансформації внаслідок зміни геополітичної ситуації у світі, насамперед на теренах Північного Кавказу, в південних регіонах Росії й на півдні України та визначити роль і місце ваххабізму в новітніх релігійних процесах.

Встановлення ступеня наукового аналізу теми, предмета і мети дослідження дозволило сформулювати такі основні його завдання:

розглянути причини виникнення первинних течій в ісламі, на підставі яких сформувався рух хариджитів;

вивчити основи релігійних переконань Ібн-Таймійї, що стали засадою вчення Мухаммед Ібн Абд аль-Ваххаба;

розглянути сунітські мазхаби, виокремивши ханбалітський мазхаб як правову засаду ваххабізму;

проаналізувати таке явище, як салафізм, з огляду на те, що сучасні ваххабіти називають себе «салафітами ХХ століття»;

простежити історичні події та дослідити соціально-економічні умови, які мали місце на Аравійському півострові в період зародження і виникнення ваххабізму;

проаналізувати теологічні праці засновника віровчення - Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба;

з'ясувати причини популяризації ваххабізму в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.;

узагальнити стан та окреслити перспективи поширення ваххабізму на території України та сусідніх із нею держав.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертації є принцип історизму та об'єктивного підходу, при дослідженні витоків і причин появи ваххабізму, а також сучасного стану його розвитку. Під час написання роботи також використовувалися загальнонаукові методи пізнання - діалектичний, порівняльного та функціонального аналізу, структурного, інституціонального, конкретно-історичного й системного підходу, моделювання та ін.; емпіричні методи - хронологічний, аналізу документів, спостереження, порівняння, ситуаційного аналізу та ін.

Одним з основних методів дослідження став метод системного підходу. Завдяки цьому методу була простежена взаємодія між ідеями та ідеологією ваххабітів на початковому етапі становлення цієї релігійної течії, а також трансформації, які відбулися з цими ідеями протягом кількох останніх десятиліть. ваххабізм іслам хариджит

Крім того, хронологічний метод використано для з'ясування причин, передумов і генезису ваххабізму на Аравійському півострові. Метод аналізу документів застосовано для вивчення наукових джерел, матеріалів з Інтернету, дисертацій та статей з подібної тематики. За допомогою методу спостереження було простежено поширення ваххабізму на території Росії, зокрема на Північному Кавказі. Метод ситуаційного аналізу дозволив сформулювати проблеми, здійснити їх аналіз, виходячи із ситуації, що склалася, виділити й систематизувати політичні та соціально-економічні причини багатьох явищ, пов'язаних із ваххабізмом. Структурний метод допоміг реконструювати картини минулих століть, життя людей у період поширення ваххабізму. Цей метод добре спрацював і при вивченні взаємозв'язків між ваххабізмом та ісламом загалом і його окремими компонентами зокрема. Прогностичний метод дав можливість пояснити не тільки трансформації ваххабізму, але й наслідки цих змін у майбутньому, передусім тих, які стосуються мусульман України. Метод порівняння застосовано для визначення подібності й різниці в поглядах та ідеях окремих авторів, котрі намагалися повернути іслам до першоджерел і використовували принагідно як головне першоджерело Коран, хадиси, а також теологічні праці своїх попередників. Метод соціально-психологічного аналізу дозволив розкрити соціально-економічні та психологічні причини, які сприяли поширенню ваххабізму на території колишніх республік СРСР, зокрема Російської Федерації та України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автор не тільки уточнив зміст такого явища як ваххабізм, але й простежив його проникнення на територію сусідніх з Україною держав та поширення серед мусульманського населення України. У зв'язку з тим, що у світі відбулись активні процеси політизації ісламу і традиційні релігійні течії почали використовуватись у політичних цілях, науковий інтерес до теми даного дослідження значно зріс. У роботі проаналізовано ваххабізм як одну з релігійно-політичних течій у сунітському ісламі, що уможливило розгляд основоположних принципів релігійного вчення Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба.

У результаті виконання наукового дослідження автор отримав такі результати:

- розкрито істотні риси ваххабізму як релігійно-політичної течії в сунітському ісламі. Виявлено причини, які спонукали до появи в цій світовій релігії такого релігійного напряму, як ваххабізм. Водночас у дисертації подається тлумачення не тільки поняття ваххабізму, але й таких термінів, як ісламський фундаменталізм, ісламізм, традиціоналізм, панісламізм, салафізм, джихад, таухід, біда та ін;

- грунтовне вивчення сутності ваххабізму дозволило простежити його розгортання з часів виникнення й дотепер, проаналізувати взаємозв'язки цього руху з іншими рухами і течіями, зокрема суфіями. Історичні трансформації ваххабізму розкриті крізь призму основних ідей віровчення Ібн-Таймійї, переконання якого були запозичені Мухаммедом Ібн Абд аль-Ваххабом для створення віровчення, яке дістало назву ваххабізм;

- дослідження руху салафітів, опрацьовування сунітських мазхабів дозволило більш глибоко зрозуміти, чому саме ханбалітський мазхаб ваххабіти використовують як головну засаду власної ідеології;

- проаналізовано теологічні праці Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба та зроблено аналіз його головного твору - «Книги Єдинобожжя»;

- обґрунтовано думку про те, що економічна ситуація на Аравійському півострові та боротьба арабів проти Османської імперії об'єктивно сприяла виникненню ваххабізму. Основні етапи становлення Королівства Саудівська Аравія простежено з огляду на вплив ваххабізму як ідеології, яка є поширеною і популярною на Аравійському півострові. Цей вплив пов'язано з головними та доленосними подіями об'єднання населення півострова в єдину державу. Водночас досліджено сучасний стан ваххабізму як державної релігії Королівства Саудівська Аравія, а також поширення цієї релігійної течії в різних мусульманських країнах та державах світу;

- на основі аналізу поширення ваххабізму в країнах, які є безпосередніми сусідами України, зроблено висновок про те, що причинами поширення ваххабізму (на теренах колишнього СРСР та в країнах, які утворилися внаслідок його розпаду) були соціально-економічний рівень життя населення, негативний вплив атеїстичної ідеології, відсутність демократичних засад суспільства. Доведено, що проповідники ваххабізму використовують матеріальні стимули (зарубіжні поїздки, навчання за кордоном, постійні заробітки, можливість отримувати грошові винагороди тощо) для залучення людей до свого релігійно-політичного руху;

- щодо прогнозу наслідків, пов'язаних із проникненням ваххабізму на територію України, то є підстави припустити, що вони можуть бути загрозливими для мусульманської спільноти нашої держави. Крім того, можливий вплив ваххабізму (насамперед його радикальних форм) на соціально-політичну ситуацію в місцях компактного проживання українських мусульман.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали, одержані висновки й узагальнення можуть бути використані для подальшого вивчення сутності та історичних трансформацій ваххабізму, а також суміжних із зазначеною проблем. Ці результати мають сприяти більш досконалому розгляду тих питань, які виникають унаслідок поширення ваххабізму в Україні.

Зібрані матеріали також є підґрунтям для системного аналізу ваххабізму як одного з напрямів розвитку новітнього ісламу. Вони дозволяють розглядати ваххабізм у процесі становлення, простежувати його історичні трансформаційні зміни. Це дозволяє характеризувати сучасний ваххабізм як релігійно-політичний рух. Безпосередньо прив'язуючись до подій останніх років, автор розглядає цей релігійно-політичний рух, спираючись на наукові дослідження кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст. Крім того, одержані результати можуть бути використані для поглибленого вивчення радикальних течій у сучасному ісламі й того, як вони проявляються в релігійному середовищі нашої держави. Матеріали дисертації можуть також бути застосовані спеціалістами, які займаються вивченням взаємовідношень держави і церкви.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що їх використання може бути корисним для передбачення наслідків, які спричинені поширенням ваххабітських ідей та популяризацією цієї ідеології на території України.

З'ясування релігійно-політичної сутності та історичних трансформацій ваххабізму можуть бути використані під час викладання релігієзнавства, історії релігії, історії, політології та інших навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача. Усі тези, висновки і домінанти щодо релігійно-політичної сутності та історичних трансформацій релігійно-політичного руху ваххабізму висунуті й обґрунтовані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати й висновки дисертаційної роботи апробовані у виступах на конференціях, присвячених Дням науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ( 12-13 квітня 2006 р., 18-19 квітня 2007 р.,). Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та використовувалися дисертантом для написання наукових статей і тез.

Публікації. Основний зміст дисертації відображений у восьми наукових публікаціях - чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях із питань релігієзнавства, трьох тезах конференцій та в одній методичній рекомендації у співавторстві.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатку. Обсяг дисертації становить (без урахування списку літератури) 167 сторінок, кількість використаної літератури складають 259 найменувань. Додаток - 64 назви обсягом 3 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету й завдання, розкрито теоретико-методологічні засади і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок дисертанта, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дисертації, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - „Аналітичний огляд літератури та методологія дослідження” - розглянуто праці вітчизняних і зарубіжних учених, які безпосередньо стосуються теми дисертації, а також визначають методологічні засади вивчення виокремленої проблематики.

Насамперед виділено три основні напрями дослідження релігійно-політичної сутності та історичних трансформацій ваххабізму. Перший напрям - це праці засновника ваххабізму в сунітському ісламі аравійського вченого й богослова Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба. Другий напрям - роботи сучасних арабських учених, у яких аналізуються й розгортаються погляди фундатора ваххабізму, а також роботи опонентів ідеологів ваххабізму. У богословських мусульманських джерелах та у сьогоднішній науковій літературі немає однозначного ставлення до ваххабізму. Були досліджені різні точки зору на події в Аравії, що починаються з першої чверті XVIII ст. Спектр поглядів та думки авторів дуже відрізняються і часом є досить суперечливими. Третій напрям - істотний доробок українських науковців з окресленої проблематики. Сьогодні проблема ісламу стала дуже актуальною для України. Україна входить до числа тих європейських держав, де фактична кількість мусульман, що проживають на її території, одна з найбільших. Була досліджена значна кількість наукових праць російських учених, насамперед дослідників із Кавказького регіону. Значний науковий інтерес викликають роботи вітчизняних та зарубіжних ісламознавців, написані у другій половині ХХ ст. та на початку ХХІ ст.

У другому розділі - „Ідеологічні основи ваххабізму” - у першому підрозділі - „Витоки та ідейні основи ваххабізму” - зазначено, що розподіл ісламу на різні течії пояснюється соціально-політичними суперечностями, що існували в суспільстві, в якому було багато релігійних, філософських шкіл і течій, а також політичних партій, правлячих династій, теологічних шкіл та сект. Про чистоту ісламу дбали різні теологи, зокрема хариджити, які дотримувалися суворої релігійної етики. Водночас саме їх погляди спричинили появу релігійної нетерпимості, яку в подальшому використали у ваххабізмі.

Своєю чергою розкол у хариджизмі став початком цілої низки подальших розшарувань у мусульманському світі, найбільш значущі серед яких призвели до появи сунізму і шиїзму. Цей розкол був пов'язаний із політичними проблемами і правовими розбіжностями з приводу того, кому має належати верховна влада в ісламській державі та ісламському світі загалом. Саме для вирішення правових питань у сунізмі в ІХ - Х століттях виникло шість богословсько-правових тлумачень - мазхабів. Чотири з них - ханафітський (ханифітський), шафиїтський, малікітський та ханбалітський - вважаються однаково правовірними; вони існують дотепер і об'єднують практично увесь мусульманський світ. Розглянуто ханбалітський мазхаб, на ідеологічних засадах якого утворився ваххабізм. Звернуто увагу на те, що розбіжності ханбалізму з іншими мазхабами стосуються насамперед заперечення калама і біда - двох суперечностей, щодо яких в ісламі донині ведуться теологічні дебати. Ханбалізм охоплює широке коло питань усередині ісламу, його розбіжності з іншими мазхабами торкаються різних галузей, але в запереченні калама і біда його найбільш істотні риси. Теологічні переконання Ібн Ханбала і його послідовників Ібн Таймійї та Ібн Кайїма були відроджені у ХVIII ст. Муххамедом ібн Абд аль-Ваххабом і були використані як засадничі у ваххабізмі.

З метою адекватного розуміння сутності ваххабізму і його належної оцінки, передумови виникнення цього руху проаналізовано крізь призму салафізму і суфізму. Адже, з одного боку, всі, хто називає себе „ваххабітами”, зараховують себе до салафізму, який, як прийнято вважати, розвивається шляхом праведних предків і слідує їх програмі. З другого боку, у ваххабітів сформувалося критичне ставлення до суфізму як містико-аскетичної течії в ісламі.

Далі автор розглядає питання виникнення ваххабізму на Аравійському півострові. Неспроможність Османської імперії керувати провінціями, а також проблеми всередині імперії привели до того, що провінції набули значної самостійності. Децентралізація влади й занепад Османської імперії викликали необхідність зміни складної системи міжнародних зв'язків та реформування релігійних пріоритетів місцевого населення. В ісламі, який існував в Аравії напередодні появи ваххабізму, існували різні рухи й течії - від ханбалітів і ортодоксальних сунітів до зейдітів, шиїтів, ібадитів. Серед них поширився культ святих, існували домусульманські релігійні вірування і культи - чаклунство, ідолопоклонство, поклоніння сонцю, фетишизм, культ предків. У бедуїнів зберігся культ предків. Кочовики приносили жертву предку або Аллаху через посередництво предка. У набігах часто брали участь ясновидці та чаклуни, що давали поради військовим. У цей період більшість мусульман не мали чітких та ясних знань про свого Бога та на свій розсуд тлумачили Коран. Із покоління в покоління переходили хибні судження та хибні дії.

Саме такими виявилися духовна спадщина, на підставі якої склалися погляди засновника ваххабізму Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба, і середовище, в якому він жив.

У другому підрозділі - „Вплив ваххабізму на становлення держави Саудівська Аравія” - зазначено, що Королівство Саудівська Аравія з'явилося завдяки релігійному реформаторському рухові, який очолив Мухаммед ібн Абд аль-Ваххаб. Саме він став особою, яка втілювала ідею „чистого” ісламу. Під його впливом еміри, які раніше ворогували між собою, об'єдналися в Аравійську державу. Ваххабізм був хорошим ідеологічним підгрунтям для об'єднувальних тенденцій та для національно-визвольної боротьби. Політична складова в період становлення ваххабізму була дуже важливою. Мешканці Аравійського півострова прагнули ліквідувати Османську залежність. У їх мріях та планах було створення незалежної держави, заснованої на законах шаріату. Історичні події та суспільно-економічні зміни призвели до утвердження ваххабізму як сучасної державної релігії Королівства Саудівська Аравія. Нині ваххабізм, як державна релігія Королівства Саудівська Аравія, займає почесне місце у житті країни і кожного окремого громадянина. Все життя країни підпорядковане найважливішим подіям у житті мусульман: паломництву в Мекку, посту, релігійним святам тощо. Водночас здобутки мешканців Саудівської Аравії можуть бути свідченням того, що релігійний аскетизм не є перешкодою для соціальної захищеності громадян та значних соціальних досягнень країни.

У третьому розділі - „Релігійно-політичний зміст ваххабізму” - у першому підрозділі - „Ібн Абд аль-Ваххаб та його віровчення” -досліджено погляди фундатора ваххабізму Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба, а також дано оцінку доктрини цього талановитого вченого і щирого мусульманина, думки якого були спрямовувані насамперед на виправлення віропереконання арабів і повернення їх „в лоно чистого ісламу”. Тому метою всього життя Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба було знайти правильний шлях, навернути людей на нього, відвернути їх від хибних та неправильних переконань у вірі. Найважливіша ідея, яку усе своє життя проповідував віровчитель, це єдинобожжя - суть ісламу. Саме так називається головна праця його життя - «Кітаб ат-Таухід» («Книга Єдинобожжя»). У цій фундаментальній роботі, яка налічує шістдесят сім розділів і викладена у вигляді запитань та відповідей, Мухаммед Ібн Абд аль-Ваххаб роз'яснює, що таке шірк, таухід, біда, тагут та інші ключові положення ваххабітської ідеології. Книга присвячена вихованню позитивних морально-етичних норм, притаманних мусульманському суспільству, а також обґрунтовує свою ідеологію, спираючись на праці середньовічних учених та богословів. Головними джерелами, які використовує у своїй догматиці Мухаммед Ібн Абд аль-Ваххаб, залишається Коран і Суна. Під цим поглядом багатобожжя стало в подальшому ототожнюватися у ваххабізмі з безбожжям або невірою і призвело до неприйняття чужої думки. Фанатизм лише зміцнював лави ваххабітів, виправдовував їх надмірну жорстокість і надавав цьому віровченню рис сектантського руху, які з часом унаслідок трансформаційних змін були розмиті та нівельовані.

У другому підрозділі - „Догматика ваххабізму” - дано оцінку ваххабізму як релігійно-політичному рухові й визначено його характерні риси або суперечливі положення. Виділено дві основні причини, які приваблюють людей до цього віровчення, заклик до очищення ісламу від язичництва і приведення життя до суворої відповідності Корану і Суні. Ваххабізм проповідує ідеї соціальної гармонії, чистоти і братерства. Звернуто увагу на те, що ваххабізм пропонує абсолютну рівність і братерство мусульман, тобто все те, що було властиве ісламу у перші сторіччя його існування. Ваххабізм учить людей бути добрими й обачними, не брехати, не обмовляти, не розпускати пліток, не бути балакучими, допомагати сліпим. Він засуджує скупість, заздрість, лжесвідчення. Ці найважливіші цінності людської моралі та високі етичні принципи й дотепер привертають увагу широких мас населення. З огляду на це, ідеї ваххабітів є популярними й сьогодні в мусульманському суспільстві, оскільки закликають до соціальної справедливості, підкреслюють самобутність мусульман. Сучасні мусульманські держави широко використовують ідеї та погляди, що проповідували ваххабіти. Вони вважають, що мусульманські країни повинні дотримуватись тільки основ шаріату, тобто законів ісламського права.

Окремим питанням, що домінує у теоретичних розробках релігійно-політичного руху ваххабізму, є питання про джихад. У мусульманській богословській літературі наявні два тлумачення поняття джихад: малий джихад - боротьба мусульман із ворогами; великий джихад - боротьба мусульманина із самим собою на шляху вдосконалення. З погляду сучасного фундаменталізму, джихад є таким самим обов'язком мусульман, як спільна молитва та піст.

У четвертому розділі - „Ваххабізм як складова ісламського фундаменталізму та його сучасні тенденції” - у першому підрозділі -„Ваххабізм у контексті радикалізації ісламського фундаменталізму” - проаналізовано терміни „ісламський фундаменталізм”, „ісламізм”, „традиціоналізм”, „панісламізм”, „салафізм” та ін., які використовуються не тільки в сходознавчій літературі та в наукових дослідженнях, але й у засобах масової інформації.

Підкреслено, що ваххабізму притаманний хіба що фундаменталізм, але з іншими зазначеними вище рухами і течіями він не має нічого спільного. Автором зроблена порівняльна характеристика використання терміна ваххабізм серед учених, політологів та в інших колах. Зроблені висновки, що термін ваххабізм має три значення:

- ваххабізм - як вчення Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба і його аравійських послідовників (аравійський ваххабізм);

- ваххабізм - як термін, який застосовують західні ісламологи, також журналісти, політики, громадяни до рухів і течій, що керуються ідеями фундаменталістів та мають радикальне спрямування;

- ваххабізм - як термін, який застосовують російські вчені та політологи до екстремістів, які використовують іслам у політичних цілях.

Необхідно підкреслити, що і в першому, і в другому, і в третьому випадку це не самоназва, а термін, який дається цим рухам і течіям не самими ваххабітами, а їх політичними опонентами.

Дослідження релігійно-політичної сутності та історичних трансформацій ваххабізму дозволяє зробити висновок про необхідність вивчення коренів, способів поведінки й становища в суспільстві різних радикальних організацій з метою подолання негативних процесів - терористичної діяльності радикально налаштованих мусульман, поширення ними антихристиянських та антисемітських настроїв, консерватизму щодо цивілізаційного поступу тощо.

У другому підрозділі - „Прояви ваххабізму в сучасному світі” -розкрито розвиток новітнього ваххабізму як впливової ідеологічної та політичної сили. Поширення ваххабізму в будь-якій країні сьогодні може призвести до різних негативних наслідків: роз'єднання мусульманського співтовариства, створення антигромадських і навіть антидержавних угруповань, їхнє включення у всесвітню мережу ваххабітських організацій з єдиним централізованим керівництвом, розповсюдження ідеології релігійної та національної нетерпимості, екстремізму, тероризму та ін.

Сучасне мусульманське суспільство дуже різноманітне та складноструктуроване. Певні соціально-економічні та політичні проблеми, що є у цьому суспільстві, створюють сприятливі умови для розповсюдження нових ідей і рухів. Лідери цих рухів та творці нових ідей дуже вміло використовують такі священні для кожного мусульманина джерела, як Коран і Суна. Серед цих нових до розповсюдження ідеологій певне місце посідає релігійно-політичний рух - ваххабізм. Автор дисертації розглядає протиріччя, які характерні для сучасного ваххабізму. Автор підкреслює, які сильні та слабкі сторони має цей релігійно-політичний рух.

У сучасній Україні іслам - складова релігійного життя суспільства і релігія, що динамічно розвивається. Проте ваххабізм у нашій державі ще не набув масового характеру, на відміну від Російської Федерації, де ваххабізм останнім часом використовується для розпалювання міжрелігійної та міжетнічної ворожнечі. В Росії ваххабізм набув ознак радикального ісламу.

Висновки

Підведено підсумки дослідження та окреслено подальші напрями роботи над обраною темою. Головний висновок дисертаційної роботи полягає в тому, що сучасний ваххабізм як релігійно-політичний рух проник у всі сфери життя мусульман, у тих країнах світу, де цей рух поширений. Водночас зубожіння і люмпенізація широкого прошарку мусульманського населення, яке переважно втратило традиційні механізми самозабезпечення, наявність зовнішніх сил, які активно втручаються у внутрішнє життя мусульман, та клановий, замкнений характер влади, що нерівномірно розподіляє економічні блага на користь обмеженої еліти, призводять до поширення фундаменталістських настроїв серед прихильників ісламу в різних країнах світу.

Під час аналітичного огляду літератури встановлено, що вже на початку XX ст. з'явилися наукові розвідки ваххабізму. Проте лише після Другої світової війни внаслідок поширення ісламської ідеології цей рух став вивчатися досить ґрунтовно. Геополітичні зміни кінця ХХ - початку ХХІ ст., розбіжності між різними ідеологіями та конфлікти на національному і міжконфесійному ґрунті спонукали науковців до активного вивчення ваххабізму в усіх його проявах. З метою більш глибокого пізнання ідеології ваххабізму автор проаналізував першоджерела та теологічні праці засновника віровчення та його прихильників, вивчив наукові публікації зарубіжних ісламознавців, звернув особливу увагу на наукові роботи вчених із Росії, присвячені дослідженню ваххабізму.

У дисертації обґрунтовано думку про те, що економічна ситуація на Аравійському півострові та боротьба арабів проти Османської імперії виявилися головними передумовами виникнення ваххабізму. Основні етапи становлення Королівства Саудівська Аравія простежено з огляду на вплив ваххабізму як ідеології, яка є поширеною і популярною на Аравійському півострові. Цей вплив пов'язано з головними та доленосними подіями об'єднання населення півострова в єдину державу. Водночас досліджено сучасний стан ваххабізму як державної релігії Королівства Саудівська Аравія, а також розповсюдження цієї релігійної течії в різних мусульманських країнах та державах світу. Звернуто увагу на хибність ототожнення ваххабізму як течії в сунітському ісламі з релігійно-політичним рухом, що має поширення в сучасних умовах.

Зроблено також висновок про те, що однією з причин поширення ваххабізму на теренах колишнього СРСР та в країнах, які утворилися внаслідок його розпаду, є соціально-економічний рівень життя населення. При передбаченні наслідків, проникнення ваххабізму на територію України зроблено висновок, що вони можуть бути загрозливими для мусульманської спільноти нашої держави. Крім того, можливий вплив ваххабізму (насамперед його радикальних форм) на соціально-політичну ситуацію в місцях компактного проживання українських мусульман.

З'ясування ідеологічних засад ваххабізму дозволило зробити висновок про намагання мусульманських ідеологів запровадити цей різновид сунізму як трансформаційну модель ісламу. В сучасній ситуації вчення Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба зазнало значних змін і набуло радикальних рис. Проповідники ваххабізму використовують переважно ті ідеї його засновника, які узгоджуються із сучасним фундаменталізмом як ідеологією, що має політичне підґрунтя.

Розглядаючи ваххабізм як складову ісламського фундаменталізму та його сучасні тенденції, можна констатувати, що трансформаційні зміни, які відбуваються в цьому русі, спрямовані на утвердження серед мусульман антизахідної, а на теренах Російської Федерації - антиросійської позиції. Проте поборники ваххабізму змушені пристосовуватися до змін, продиктованих часом, і в той же час виявляти прихильність до західного стилю реалізації життєвих потреб.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1.Білозор Д.В. Ідеологічні та політичні чинники радикального ісламу / Дмитро Володимирович Білозор // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка): Матеріали Міжнар. наук. конф. «ЛЮДИНА-СВІТ-КУЛЬТУРА» (20-21 квітня 2004 р.) -К., 2004. - С.580-582.

2.Білозор Д.В. Соціально-політична доктрина «ваххабізму» / Дмитро Володимирович Білозор // Дні науки філософського факультету - 2006: Міжнар. наук. конф. (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К., 2006. -Ч.ІІІ.- С.107-108.

3. Білозор Д. Основні ідеологічні засади ваххабізму / Дмитро Білозор // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Сер. 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. праць. - К., 2007. - №16(29). - С.19-25.

4.Білозор Д.В. Ідейно-політичні основи ваххабізму / Дмитро Володимирович Білозор // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Філософія.Політологія). - К., 2007. - №87-88. - С.6-9.

5. Білозор Д.В. Становлення ваххабізму як релігійно-політичної течії / Дмитро Володимирович Білозор // Дні науки філософського факультету -2007: Міжнар. наук. конф. (18-19 квітня 2007 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К., 2007. -Ч.VII.- С.10-11.

6. Білозор Д. Виникнення ваххабізму: історико-релігієзнавчий аспект / Дмитро Білозор // Сучасна релігійність: зміст, стан, тенденції. - Луцьк: Волинська книга, 2007. - С.122-126.

7.Білозор Д. Основні ідеологічні засади ваххабізму / Дмитро Білозор // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2008. - №1.-С.153-157.

8.Іслам: історія і сучасність: методичні рекомендації до вивчення курсу «Історія релігії» / В.І.Лубський, І.В.Кондратьєва, Д.В.Білозор та ін. - К., 2006. - 48 с.

Анотація

Білозор Д.В. Ваххабізм: релігійно-політична сутність та історичні трансформації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Захищається дисертаційне дослідження, в якому проаналізовано сутність сучасного ваххабізму, його трансформації внаслідок зміни геополітичної ситуації в світі, насамперед на теренах Північного Кавказу, в південних регіонах Росії і на півдні України, а також визначено роль та місце цього віровчення в новітніх релігійних процесах.

Ваххабізм розглянуто як одну з релігійно-політичних течій сунітського ісламу, яка набула радикальних рис у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття. Грунтовно досліджено твори засновника цього руху Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба і його послідовників, які основним завданням свого віровчення вважали необхідність знайти правильний шлях духовного розвитку правовірних мусульман. Проаналізовано історичну спадщину первинних рухів в ісламі: хариджитів, салафітів, суфіїв, ідеологічна основа яких була використана ваххабітами під час формування власної ідеології. Зроблено висновки, що соціально-економічна ситуація на Аравійському півострові і боротьба арабів проти Османської імперії об'єктивно сприяли виникненню цього руху. Водночас простежено сучасний стан ваххабізму та його поширення в різних мусульманських країнах та державах світу.

Ключові слова: ваххабізм, джихад, екстремізм, ісламізм, фундаменталізм, мазхаб, панісламізм, сунізм, традиціоналізм.

Аннотация

Билозор Д.В. Ваххабизм: религиозно-политическая сущность и исторические трансформации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности - 09.00.11 - религиеведение. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Защищается диссертационное исследование, в котором проанализированы сущность современного ваххабизма, его трансформации вследствие изменения геополитической ситуации в мире, а также определены роль и место этого вероучения в новейших религиозных процессах.

Ваххабизм рассматривается как одно из течений суннитского ислама, которое приобрело радикальные черты во второй половине ХХ - в начале ХХІ века. Глубоко изучены произведения основателя этого движения Мухаммеда Ибн Абд аль-Ваххаба и его последователей, которые основной задачей своего вероучения считали необходимость найти правильный путь духовного развития правоверных мусульман.

Проанализированы существенные черты ваххабизма как религиозно-политического течения в суннитском исламе. Сделаны выводы, что экономическая ситуация на Аравийском полуострове и борьба арабов против Османской империи объективно содействовали возникновению ваххабизма.

Наряду с этим исследовано современное состояние ваххабизма и его распространение в разных мусульманских странах и государствах мира. Автором дана сравнительная характеристика термину «ваххабизм» при использовании его в научных кругах и средствах массовой информации. Деление ислама на разные течения объясняется присущими обществу социально-политическими разногласиями и наличием разных религиозных и философских течений, а также политических партий, правящих династий, теологических школ и сект.

Раскрыто содержание понятий „исламский фундаментализм”, „исламизм”, „традиционализм”, „панисламизм”, „салафизм” и др., использующихся в современных научных исследованиях. Отмечается, что ваххабизму присущ фундаментализм, хотя с другими радикальными движениями и течениями он имеет мало общего. При этом религиозно-политическая сущность и исторические трансформации ваххабизма осмыслены в разрезе деятельности радикальных организаций с целью преодоления ее негативных последствий. Однако следует помнить, что ваххабизм как одно из течений суннитского ислама является государственной религией в Королевстве Саудовская Аравия и имеет большое количество верующих, не имеющих ничего общего с радикализмом в исламе.

Ключевые слова: ваххабизм, джихад, экстремизм, исламизм, фундаментализм, мазхаб, панисламизм, суннизм, традиционализм.

Summary

Bilozor D.V. Vakhabizm: religiously and political essence and historical transformations. - Manuscript.

Ph. D. thesis in Philosophy, speciality 09.00.11. - Philosophy of religion. - V.N. Kyiv's National Universtity. - Kyiv, 2009.

In this defensive dissertation research the essence of modern Vakhabizm is analysed, especially its transformations as a result of geopolitical situation changes in the world, as well as the role and position of Vakhabizm in the newest religious processes.

Vakhabizm is considered to be one of the trends of sunit islam, that recived the radical features in the second half of the ХХth - and in the beginning of the ХХІst centuries. The works of the founder of this movement Mukhammed Ibn Abd al-Vakhab and his followers are examined. The modern state of Vakhabizm and its extention over to different moslem countries and other states of the world is studied.

Keywords: vakhabizm, dzhikhad, extremism, islam, fundamentalizm, mazkhab, panislamizm, sunizm, traditsionalizm.

Размещено на Allbest.ru