Історія парафіяльної церкви

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ВСП Технологічний коледж НУ «Львівська Політехніка»

Самостійна контрольна робота

На тему: «Історія парафіяльної церкви»

Виконала:

Студентка групи 11-ПММ-12

Іванко Тетяна

Львів 2015

Вступ

У верхів'ї Дністра, на віддалі 75 кілометрів на захід від Львова і 16 кілометрів на північний схід від Карпат, розкинувся древній Самбір. Місто не таке й мале (36 тисяч мешканців), але разом з тим дуже затишне і яскраве - різнокольорові будиночки на площі Ринок, ратуша, прикрашена копіями старих листівок, мощі того самого св. Валентина в уніатському храмі.

Першi згадки про Самбiр в лiтописах вiдносять до 1241 року. Але з археологічних досліджень відомо, що поселення людей у цій місцевості існували ще в доісторичні епохи. В першій половині ХІІІ ст. на місці міста було укріплене поселення Погонич, повністю зруйноване татарами в 1241 р. Через якийсь час місто постало з руїн вже як муроване поселення, збудоване в західноєвропейських традиціях.

В містечку Самбір у Львівській області діє декілька церков: православні, греко-католицькі та римо-католицький костел. Костел є найстарішою будівлею міста , вважається, що його будівництво розпочалось саме в 1530 році, оскільки ця дата міститься над входом у будівлю.

Хоч і не найстарішою, але досить давньою є церква Різдва Пресвятої Богородиці. Також, вона є великим скарбом міста враховуючи реліквії, які містяться в ній, їх історію та їх значення. Вона розміщена в самому центрі міста.

1. Історія парафіяльної церкви

церква парафіяльний ікона

У Самборі до 1558 року була одна-єдина церква св.Пилипа, яка знаходилась за межами оборонних мурів тогочасного міста. У 1553 році король Зигмунд Август скасував заборону королеви Бони на побудову русинського храму в центрі міста, але з однією умовою: храм мусить бути оборонним. (За іншими даними, ще сама Бона дозволила це зробити - і навіть подарувала громаді два городи і два будинки для проживання священиків. За це громада повинна була звести оборонний мур з вежею і утримувати їх в належному стані). Тоді ж українцям дозволили займатися ремеслами та жити у місті - але лише на вулиці Руській.

Стараннями перемишльського єпископа Антонія Радиловського в 1558 році біля сьогоднішньої церкви Різдва з'являється дерев'яна церква, яка простояла аж до 1738 року.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі споруджений 1738 р. за кошти Іллі та Олени Комарницьких, українських магнатів, власників багатьох самбірських сіл, що мали осідок в Радловичах (сучасна Ралівка). Будувався 10 років з 1728року. Збудований у стилі українського бароко, храм має форму хреста з однією башнею, галереєю та 10 вiкнами.

У 1865 році було змінено конструкцію церкви: за вівтарем збудували дугоподiбну захристiю, головний вівтар було перенесено, встановлено іконостас із царськими вратами. Деякі малярні роботи виконав маляр Яблонський (збереглася картина невідомого лицаря з підписом маляра).У 1894-1895 рр. церкву було розписано всередині. Автором багатьох стінних образів був К. Устиянович - видатний галицький художник. В 1900 році до храму було прибудовано балкон, у 1908 році підвищено дзвіницю, а в 1912 році добудовано дві бічні нави, в зв'язку з чим збільшилась площа церкви. В 1910 році в церкві проведено електричне освітлення.

Упродовж XIX - у першій половині ХХ ст. у церкві ще декілька разів проводили реконструкцію та ремонт. У 1935 р. під час ремонтно-реставраційних робіт під головним вівтарем було відкрито підземелля, в якому покояться тлінні останки фундаторів церкви Іллі та Олени Комарницьких, їхньої дочки Софії та Перемишльсько-Самбірського єпископа Атанасія (Шептицького), який помер у 1777 р. в с. Страшевичі біля Самбора. Проводилися реставраційні роботи в церкві і в радянські часи, зокрема в 60-х та 80-х рр.

Протягом двох століть (за винятком незначного періоду на початку Першої світової війни та радянських часів) у храмі Різдва Пресвятої Богородиці зберігається ікона Матері Божої, яка плакала кривавими сльозами упродовж дев'яти місяців і 1727 р. була проголошена чудотворною.

Напередодні Першої світової війни ікона знову заплакала, її плач тривав дев'ять днів. З початком воєнних дій на території Галичини о. Франц Рабій, дослідник історії цієї ікони, вивіз її до Відня, а в 1915 р. повернув на попереднє місце. Папа Римський Пій ХІ завдяки клопотанням о. Ф. Рабія дав дозвіл на коронацію Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (урочистість відбулася 28 серпня 1928 р.). Хоча через тодішній неспокійний час з Риму не змогли доставити корону для ікони, Самбірчани своїми силами виготовили золоту корону з дорогоцінним камінням для Божої матері та Ісусика, які оцінювались у 10тис. польських злотих.

20 липня 1944 р. дві сестри Згромадження сестер служебниць НДМ вивезли оригінал ікони на Захід для її безпеки. Вона повернулася на батьківщину аж після відродження державної незалежності України. В 1996 р. її реставрували в майстерні Львівського музею історії релігії (реставратор В. Боянівський). Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці після тривалої вимушеної перерви повернулася на головний престол церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

З допомогою цієї ікони багато людей зцілились від хвороб.

Кожного разу із наближенням 14 лютого - дня св. Валентина сотні тисяч пар закоханих в Україні звертаються з молитвами до свого покровителя. Але ще поки не всі знають, що часточка мощей святого зберігається у нас на Батьківщині у містечку Самборі, що на Львівщині, а ті, що вже довідались, намагаються приїхати сюди по благословення до свого заступника, якого стратили у 269 р. за те, що попри заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ таємно вінчав закоханих.

“За часів радянської влади зникли печаті та грамота, що надійшла разом з мощами з Риму, але саркофаг, в якому зберігаються мощі, залишився абсолютно цілим. Я не знаю, чим це пояснити, але так є”, - розповідає настоятель церкви отець Богдан.

Автентичність мощів (фрагмент черепа та кілька кісточок) підтверджує документ Папи Римського від 1759 року. У 1759 р., так як св. Валентин вважався покровителем Самбірсько - Перемиської єпархії, частинку його мощей у невеличкому скляному саркофазі за наказом Папи Римського було перевезено у Самбір, де вони знаходяться й дотепер. Були й підтверджуючі грамоти з печатями у Самборі, однак у часи СРСР вони безслідно зникли.

Висновки

Отже, історія церкви Пресвятої Богородиці налічує 277 років. За цей час вона пережила реконструкцію, добудову та декілька ремонтів, а також багато разів розлучалась із своєю головною реліквією - чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. І хоча сама церква, її ікона та мощі св. Валентина не є надто відомими у цілому світі, проте є люди, які приїжджають сюди і з інших країн і вірять у чудесну силу реліквій цієї церкви. А також побувавши в цій церкві відчувається її незвичайна атмосфера і підняття духом. Мабуть тому, не зважаючи на те, що побудовані нові церкви в м. Самбір, більшість людей і далі відвідує саме цей храм.

Використана література

1.Патріарший паломницький центр (http://pilgrimage.in.ua)

2. Фото-мандри (http://photo-mandry.com.ua)

3.Замки та храми України (http://www.castles.com.ua)

Размещено на Allbest.ru