Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації

Доведено, що Істинно православна церква й Істинно православні християни є самостійними релігійними течіями. Виникнення ІПХ у лоні ІПЦ наприкінці 30-х років XX ст. слід шукати у результатах тих жахливих репресій, які випали на долю послідовників ІПЦ.

Встановлено, що стрижнем усього віровчення ІПЦ й ІПХ, його фундаментом є прихід Антихриста, кінець світу і друге пришестя Христа на землю. В очікуванні Апокаліпсису вони посилаються не на догми і канони Православної Церкви, а безпосередньо звертаються до апокаліптичних пророкувань Біблії. Втеча апокаліптичної жінки від червоного дракона у вченні ІПЦ й ІПХ є алегорією. Під жінкою вони розуміють самих себе, а під драконом - радянську владу, від якої їм необхідно спасатись.

Доведено, що послідовники Істинно православної церкви й Істинно православних християн не заперечували і не заперечують Православну Церкву назагал, а лише сучасну їм Православну Церкву, не визнають сучасної їм православної ієрархії, духовенства, відмовляються від здійснюваних ним таїнств. Саме це стало фундаментом для обґрунтування ними безблагодатності Православної Церкви.

Встановлено, що крайній есхатологічний характер мають віросповідні засади Православної євангельської апокаліпсичної церкви (апокаліпсисти), яка виникає у 20-х роках XX ст. З моменту свого виникнення і протягом всього існування у роки радянської влади вони отожнювали їх з Антихристом, проводили відверту антирадянську пропаганду.

Доведено, що релігійна догматика і обрядовість ІІЄАЦ є некритичним поєднанням католицького і православного культів з елементами протестантизму. Однією з головних рис віросповідних засад апокаліпсистів є євангельська любов до ближнього, і як наслідок - потужні пацифістські мотиви.

Наведене вище дозволяє стверджувати, що релігійні вчення хіліастично-есхатологічного спрямування православного кореня характеризуються низкою стійких рис, серед яких виділяється синкретизм (особливо у єговістів-ільїнців), поєднаний з переконаністю у виняткових цінностях своєї віри. Характерною ознакою названих релігійних утворень, їх об'єднуючою рисою є есхатологічне вчення. В основі їх есхатологічних прагнень лежить ідея міленаризму. Релігійні ж утворення харизматичного спрямування ґрунтували своє віровчення на крайніх есхатологічних й апокаліптичних постулатах й ідеях близького кінця світу, воцарінні Антихриста і близькому пришестю Христа.

Однією з головних характеристик, яка є спільною як для релігійних утворень хіліастично-есхатологічного спрямування, так і для харизматичних об'єднань православного походження, є здатність до швидкої трансформації віросповідних основ. Після встановлення радянської влади релігійні об'єднання хіліастично-есхатологічного і харизматичного спрямування православного кореня зміщують акценти на есхатологічні очікування: усе, що асоціювалося з Антихристом, спрямовується на богоборську державу. Саме таку позицію релігійних утворень ми відносимо до прояву православної опозиції радянському атеїстичному тоталітаризму.

Істинно православна церква, а згодом і Істинно православні християни з самого початку свого виникнення мали чітку політичну спрямованість. Цей релігійний феномен був обумовлений тим, що частина православного духовенства і парафіян стала на лояльні позиції по відношенню до радянської влади. До створення ІПЦ й ІПХ серед релігійних об'єднань православного коріння лише в середовищі скопецтва були поширені політичні мотиви. Крайнощі есхатологічних поглядів ІПЦ й ІПХ, апокаліпсистів, в яких об'єднувалося воцаріння Антихриста і близьке пришестя Христа, якраз і пояснюються фанатичним і в якійсь мірі навіть екстремістським устремлінням послідовників цих релігійних утворень. Це був дисидентський різновид православного протистояння радянському атеїстичному тоталітаризму позбавитися богоборської влади і своєрідна форма протесту до офіційного православ'я.

У п'ятому розділі - „Стан і тенденції трансформації православних сект у незалежній Україні” - аналізується сучасний стан релігійних об'єднань православного походження, робиться прогноз щодо подальших тенденцій їх розвитку в умовах глобалізації, загострення соціальних протиріч і духовних криз сучасного суспільства.

У процесі дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку сектантських об'єднань православного кореня доведено, що в Україні виявлена їх стійка мережа, є клір і прихожани, віросповідні та організаційні засади. Звичайно, що ми не можемо говорити про масштабність діяльності релігійних утворень, які належать духовному християнству. Духовне християнство, яке виникло як одна із спроб пошуків духовності, відтворення народного богослов'я в умовах кризи Православної Церкви, до деякої міри справилось із своїм історичним завданням, а тому соціальна загостреність їх догматики поступово трансформується у сферу збереження морально-етичних і культурних традицій.

Для релігійних об'єднань хіліастично-есхатологічного спрямування, зокрема, єговістів-ільїнців, іоаннітів і мальованців, а також Православній євангельській апокаліпсичній церкві теж властива трансформація, яка виявляється у лояльному ставленні до держави, у значному пом'якшенні гостроти есхатологічних очікувань, пропаганді здорового способу життя.

На підставі соціологічних досліджень встановлено, що найбільш активними і перспективними у своєму розвитку у сьогоденній Україні є Істинно православна церква, Істинно православні християни, а також релігійне утворення харизматичного спрямування православного походження - леонтіївці. Після жорстоких гонінь і репресій з боку радянської влади названі релігійні об'єднання не лише вистояли, але й зберегли свої віросповідні основи і практику, які були змінені з урахуванням колізій сучасного життя. Крім того, ІПЦ, ІПХ й леонтіївці створюють нові громади, розширюють географію свого впливу, залучають до громад освічену молодь. Так, наприклад, прихожани громади ІПЦ м. Чернігова здебільшого мають вищу освіту, а їх середній вік становить 35 років. Прихожанами ІПЦ й ІПХ висловлюється переконання, що сергіянство неминуче буде мімікрувати, фарисействувати, лжесвідчити і наступати (мається на увазі Православна Церква Московського патріархату). Позиції Московської патріархії будуть зміцнювати лідери держави, їм, так само, як „генсекам” при тоталітаризмі, потрібна церква для політичного і душевного комфорту. Саме про це свідчить підписання Акту про канонічне спілкування між Російською Православною Церквою і Російською Православною Церквою за кордоном у травні 2007 р. Російський президент фактично став гарантом перемовин стосовно об'єднання Церков, які розпочалися у 2004 р., і тим самим перевів цю подію із сфери релігійно-обрядової у сферу політичну.

Доведено, що процес відтворення нових релігійних об'єднань православного походження не зупинився і не завершився лише трансформацією віросповідних основ „старих сект”. Про це свідчить поява неохристиянських новітніх об'єднань, зокрема, православної церкви Божої Матері „Державна”, Церкви останнього заповіту та інших. Такі релігійні об'єднання виникають як реакція на досить глибокі зміни суспільної системи в цілому. Вони пропонують своїм прихильникам нову сакральну інтерпретацію оточуючої дійсності, вирішення глобальних проблем сучасного людства. Пропонують не тільки нове осмислення соціальних проблем, а й претендують на якісно нове їх вирішення.

Наведене вище засвідчує, що життєздатність православного сектантства, створення неохристиянських новітніх релігій стала можливою і є досить перспективною у своєму розвитку завдяки якісному оновленню всієї релігійної системи, на відміну від традиційного православ'я, яке, як вважають неофіти сучасних сект православного походження, не розкаялося і не оновилося після сергіянської єресі, а продовжує в нових умовах творення союзу вівтаря і трону. Разом з тим зростаючий утилітаризм побутового життя у поєднанні з інформатизацією всіх верст суспільства посилює кризу Православної Церкви і в значній мірі зводить сферу віросповідання до традиційної ритуальності. Православна Церква поступово перетворюється у побутову квазікультуру, що призводить перехід вірних з церковних парафій в сучасні сектантські об'єднання православного походження, зокрема, неохристиянські рухи, новітні та нетрадиційні культи, протестантські громади і неопротестантські харизматичні об'єднання. Відтак, перманентна криза традиційного православ'я, враховуючи особливо кризовий стан православ'я в Україні, є очевидною і в перспективі буде мати своє продовження.

Висновки

Дослідження феномену православного сектантства в Україні дозволило з'яcувати його соціально-духовні витоки, проаналізувати віросповідні засади, особливості релігійних практик. Доведено, що цей феномен здатний трансформувати свої віросповідні засади і релігійну практику в залежності від зміни соціально-політичних обставин й історичних епох, що підтверджено наступними висновками:

- православні секти у своєму розвитку пройшли декілька етапів: зародження і поступове поширення; формування та поповнення їх складу при збереженні традиційних рис внутрішнього устрою; становлення релігійних об'єднань; здійснення культової та позакультової діяльності;

- спільними рисами сект православного коріння є: протиставлення авторитарному православному віровченню й одержавленому інституту Православної Церкви; вимога вільного, творчого розуміння віри як здатності кожного віруючого задовольняти свої духовні запити, удосконалюючи власний розум, почуття і поведінку; протиставлення авторитарній Православній Церкві общини єдиновірців, яка не знає поділу на духовенство і парафіян;

- віросповідні основи православного сектантства не є застиглою системою поглядів. Розпочатий духовними християнами радикальний перегляд основних доктрин православного символу віри поступово трансформувався до феномену течії хіліастично-есхатологічного та харизматичного спрямування та сектантських утворень православного протистояння радянському атеїстичному тоталітаризму;

- при спільності окремих рис сектам православного походження властива різноманітність ідей й акцентація уваги на окремих з них з врахуванням нових тенденцій в соціумі, що призводить до формування різних за сутністю напрямків православного сектантства. Прихильники духовного християнства поділяються на містичні й раціоналістичні секти. З поглибленням кризи Православної церкви майже одночасно формуються течії хіліастично-есхатологічного та харизматичного спрямування. Неприйняття радянської влади і лояльної до неї Православної церкви в особі митрополита Сергія викликало до життя сектантські утворення православного протистояння радянському атеїстичному тоталітаризму;

- належність названих напрямків до православного сектантства ми обґрунтовуємо тим, що вони представляють групи осіб, які замкнулись у культових і віросповідних інтересах, що, як правило, не співпадають з інтересами суспільства або ж суперечать їм, протиставляють себе Православній Церкві та її релігійним традиціям і ведуть боротьбу за оновлення православної віри;

- соціальна значущість сект православного походження зумовлюється насамперед тим, що вони виявилися спроможними задовольняти актуальні проблеми людей на індивідуальному рівні. У православному сектантстві домінуючими стали насамперед особистісно значущі функції релігії - світоглядна, комунікативна, компенсаторна; у той час як суспільно-важливі - консолідуюча та інтегруюча - помітні значно менше;

- трансформація віросповідних основ сучасного православного сектантства очевидна. В умовах загострення глобальних проблем сучасності: загрози ядерної війни, екологічної, енергетичної, демографічної криз, техногенних катастроф й інших інтерсоціальних проблем зростають містичні настрої, поглиблюється есхатологічна спрямованість змісту проповідницької діяльності, посилюються харизматичні впливи;

- у перспективі головним чинником розвитку і поширення сект православного походження виступатиме фактична нездатність Православної Церкви до оновлення і адаптації в умовах постмодерного суспільства, що означатиме втрату впливу православ'я на певну частину парафіян. Йдеться про тих парафіян, які прагнуть оновити православну віру, очистивши її від закостенілої обрядової практики. Саме для них духовним притулком і засобом оновлення істинної віри виступатимуть позацерковні неохристиянські об'єднання і групи містичного культу.

Основні положення і висновки викладені в таких публікаціях

Індивідуальна монографія

1. Шугаєва Л.М. Православне сектантство в Україні: особливості трансформації. - Рівне, 2007. - С.318.

Статті в наукових збірках і часописах:

1. Шугаєва Л.М. Витоки і трансформації христові рів: особливості віровчення // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2005, -Вип.33. - №1. - С.57-68.

2. Шугаєва Л.М. Витоки та особливості віровчення харизматичного релігійного об'єднання леонтіївців // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2006, - №38. - С.136-144.

3. Шугаєва Л.М. Іоанніти - течія хіліастично-есхатологічного спрямування православного походження // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2006, - №39. - С.145-153.

4. Шугаєва Л.М. Хіліастично-есхалотичне об'єднання єговістів-ільїнців // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2005, - Вип.34. - №2. - С.66-73.

5. Шугаєва Л.М. Стан і тенденції трансформації православних сект в незалежній Україні // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2006, - №42. - С.88-107.

6. Шугаєва Л.М. Особливості трансформації релігійного об'єднання істинно-православних християн в Україні // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. - К., 2006, - №43 . - С.114-120.

7. Шугаєва Л.М. „Новий Ізраїль” як трансформація віросповідних основ христовір'я // Вісник Київського славістичного університету. Історія. - К., 2005. - Вип.20. - С.199-206.

8. Шугаєва Л.М. Духовно-моральне коріння віровчення духоборів // Вісник Київського славістичного університету. Історія. - К., 2004. - С.191-196.

9. Шугаєва Л.М. Православні містичні секти: історичні трансформації снувальних та світоглядних орієнтирів // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип..242-243. - С.116-121.

10. Шугаєва Л.М. Трансформація течій харизматичного спрямування православного походження // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип.291-292. - С.239-244.

11. Шугаєва Л.М. Історико-духовні витоки релігійних течій православного походження // Київська старовина. - 2006. - №6. С.243-261.

12. Шугаєва Л.М. Історико-духовні витоки раціональних сект духовного християнства // Київська старовина. - 2006. - №4. - С.83-106.

13. Шугаєва Л.М. Православне сектантство: єговісти-ільїнці, мальованці // Київська старовина. - 2007. - №3. - С.79-94.

14. Шугаєва Л.М. Мальованці: православна секта духовно-містичного спрямування, соціально-духовні витоки і особливості трансформації // Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 7. - Культурологія. Релігієзнавство. Філософія. Вип.4 (17). - К., 2005. - С.34-40.

15. Шугаєва Л.М. Витоки й особливості віровчення харизматичного релігійного об'єднання інокентіївців // Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 7. - Культурологія. Релігієзнавство. Філософія. Вип.10 (23). - К., 2006. - С.33-34.

16. Шугаєва Л.М. Особливості віровчення і трансформації Православної євангельської апокаліпсичної церкви // Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 7. - Культурологія. Релігієзнавство. Філософія. Вип.13 (26). - К., 2007. - С.42-46.

17. Шугаєва Л.М. Православні секти духовного християнства: історично-духовні витоки і особливості трансформації // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. Вип. VIII. - К., Інститут історії НАН України, 2004. - С.243-261.

18. Шугаєва Л.М. Релігійні утворення Істинно православної церкви й Істинно православних християн як форма протистояння тоталітаризму // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип.15. - К., Інститут історії НАН України, 2006. - С.423-435.

19. Шугаєва Л.М. Скопецтво в Україні: соціально-духовні витоки і трансформація // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 12. - Рівне: РДГУ, 2007. - С.3-9.

20. Шугаєва Л.М. Короткий нарис суспільно-духовних витоків православного сектантства в Україні // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип.11. - Рівне: РДГУ, 2007. - С.9-21.

21. Шугаєва Л.М. Православне сектантство як об'єкт наукового дослідження // Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 7. - Культурологія. Релігієзнавство. Філософія. Вип.15 (28). - К., 2007. - С.34-40.

22. Шугаєва Л.М. Православна церква Божої матері „Державна”: особливості віровчення // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб.наук.праць. - Грудень. - К.: Академічний Центр „Аналітика”, 2007. - С.231-238.

23. Шугаєва Л.М. Трансформація й особливості релігійних об'єднань інокентіївців, підгорнівців, леонтіївців // Релігія і церква в історії України. - Полтава: АСМІ, 2006. - С.535-545.

24. Шугаєва Л.М. Молокани в Україні // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. №7(70). - К., 2006. - С.69-77.

25. Шугаєва Л.М. Леонтіївці // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. №8-9 (72). - К., 2006. - С.72-77.

26. Шугаєва Л.М. Іоанніти // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. №1 (76). - К., 2007. - С.71-77.

27. Шугаєва Л.М. Істинно Православні християни // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. №5 (80). - К., 2007. - С.71-77.

Анотація

Шугаєва Л.М. Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11. - релігієзнавство - Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). - Київ, 2007.

Дисертація є цілісним філософсько-релігієзнавчим, історіософським та культурологічним дослідженням соціально-духовних витоків, віросповідних засад, соціальної і релігійної практики, особливостей трансформації православного сектантства в Україні.

У дисертації на підставі філософсько-релігієзнавчого аналізу з'ясовані соціально-духовні витоки православного сектантства в Україні та проаналізовані різні його течії, характер і динаміка їх трансформації.

Доведено, що криза православ'я, яка виявилася у старообрядницькому розколі, продовжувалася у виникненні об'єднань духовного християнства, яке в свою чергу трансформувалося у раціоналістичні і містичні утворення. Подальша трансформація духовного християнства відбувалася у становленні есхатологічно-хіліастичного та харизматичного спрямування. Зрештою, процес трансформації набув нового вияву в результаті утворення у Православній церкві об'єднань, які протистояли тоталітаризму і лояльній позиції до радянської влади офіційного православ'я. У незалежній Україні вони набувають характеру неохристиянських об'єднань або відтворюються у формі містичного культу.

Робиться прогноз щодо перспектив тенденцій розвитку православного сектантства в Україні в умовах загострення глобальних проблем сучасності, соціальних і політичних протиріч, кризи духовності.

Ключові слова: Православна церква, православне сектантство, соціально-духовні витоки, віросповідні основи, трансформація, містичне духовне християнство, раціоналістичне духовне християнство, хіліастично-есхатологічні течії, харизматичні утворення.

Аннотация

Шугаева Л.М. Православное сектантство в Украине: общественно-духовные стоки, особенности трансформации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. Институт философиии имени Г.О. Скороды ВАН Украины (Отделение религиоведения). - Киев, 2007.

Диссертация является целостным философско-религиоведческим, историософским и культурологическим исследованием социально-духовных истоков, вероисповедательных основ, социальной и религиозной практики, особенностей православного сектантства в Украине.

В диссертации на основе философско-религиоведческого анализа освещены социально-духовные истоки православного сектантства в Украине: проанализированы различные его течения, характер и динамика трансформации.

Доказано, что кризис православия, проявившийся в старообрядческом расколе, продолжился в возникновении объединений духовного христианства, которое, в свою очередь, трансформировалось в рационалистические и мистические образования. Дальнейшая трансформация духовного христианстве происходила в становлении эсхатологически-хилиастического и харизматического направлений. В итоге процесс трансформации привел к образованию в Православной Церкви объединений, противостоящих тоталитаризму и лояльной позиции к советской власти официального православия. В независимой Украине они приобретают характер неохристианских объединений или отображаются в форме мистического культа.

Социальная значимость сект православного происхождения обуславливается прежде всего тем, что они создали возможность удовлетворять актуальные проблемы людей на индивидуальном уровне: в православном сектантстве четко проявились прежде всего личностно значимые функции-мировоззренческая, коммуникативная, компенсаторная, общественно-важные - интегрирующая и консолидирующая - заметны значительно меньше. Причиной такого явления есть убежденность каждого религиозного объединения в исключительности и ценности только своей веры.

Православные секты развивались как общности, которые воссоздают внутреннюю культуру, основанную на аргументированных религиозных представлениях, выступают отдельной формой социальных связей и значительно влияют на сознание своих членов, стают причиной изменения ценностных ориентации личности. Православное сектантство создает отдельную социально-религиозную среду, характерные черты которой - тесное межличностное общение членов отдельной секты, создание условий для реализации на основе христианских ценностей, а также создание условий для самовыражения, самореализации, повышение чувства собственной значимости человека через приобщение его к реализации различных форм культовой деятельности.

В диссертации доказано, что трансформация основ современного православного сектантства очевидна. В условиях обострения глобальных проблем современности: угрозы ядерной войны, экологической, энергетической, демографической, техногенных катастроф и других интерсоциальных проблем, возрастают мистические настроения, углубляется эсхатологическая надравленость содержания проповеднической деятельности, усиливается интерес к трагедийным сюжетам и катастрофам, их апокалиптическая интерпретация.

Характерной чертой трансформации современного православного сектантства есть усиление харизматических влияний.

Ключевые слова: Православная церковь, православное сектантство, социально-духовные истоки, вероисповедательные основы, трансформация, мистическое духовное христианство, хилиастически-эсхатологические течения, харизматические образования, неохристианские образования.

Summary

Shuhayeva L.M. Orthodox Sectarianism in Ukraine: social and religious sources, peculiarities of transformation. - Manuscript.

The dissertation to obtain a doctor's degree in philosophy, speciality 09.00.11. - Religious studies. The G.S.Skovoroda Philosophy Institute of NSA of Ukraine (Religious studies department). - Kyiv, 2007.

The dissertation researches social and spiritual sources, religious basis, social and religious practice, peculiarities of transformation of Orthodox sectarianism in Ukraine in terms of philosophy, religious studies, historiosophy and culture.

Based on this analysis the dissertation presents social, religious and cultural sources of Orthodox sectarianism in Ukraine: its trends, character and dynamics of transformation are analyzed.

It has been proved that the crises in Orthodoxy which resulted in Old Belief went on in appearance of spiritual Christian unions, the latter in their turn transformed into rational and mystic formations. Further transformation of spiritual Christianity had an eschato-chiliasm and a charismatic trend. The process ended in the formation of unions in Orthodox church that withstood totalitarism and the loyal attitude of the official Orthodox church to the Soviet power. In independent Ukraine they get the form of neochristian unions or are recreated in the form of a mystic cult.

The key words: Orthodox church, Orthodox sectarianism, social and spiritual sources, transformation, rational and mystic Christianity, eschato-chiliasm trends, charismatic unions, neochristian unions.

Размещено на Allbest.ru