Даосизм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Даосизм виник на зорі цивілізації, тисячоліттями був безпосереднім учасником становлення і розвитку народів і державності Серединної імперії, багато в чому визначив духовні особливості, культуру і традиції ханьського етносу. Будучи однією з важливих соціальних констант, він продовжує надавати значний вплив на життя сучасного китайського суспільства.

Дао -- не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао -- першопочаток всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Це загальний закон природи, джерело матеріального і духовного буття, їх мета. Дао неможливо сприймати безпосередньо, воно -- поза відчуттями людини. Тому все, що людина відчуває, -- це не дао, а лише його вияв. Пізнання дао може бути дано тільки самим дао.

Даосизм

Даосизм -- одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю, виник одночасно з конфуціанством (друга половина І тис. до н.е.). Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи, відомості про якого дійшли до наших днів з легенд. За легендою, мати носила його кілька десятків років, народивши старим (звідси ім'я -- "Стара дитина"). Той самий знак "цзи", щоправда, означає і "філософ". Прямуючи на Захід, Лао-цзи подарував служителю застави свій трактат "Дао де цзин", кий містив його вчення. Провідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряються не Небу, а всезагальному закону -- дао, який вносить порядок в хаос речей. Дао має об'єктивний характер. Порушення його спричиняє ненормальний стан. Особливо це позначається на житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао.

Згідно з ученням, людині надзвичайно важливо зрозуміти сутність дао. Оскільки воно спершу існувало абсолютно, але не виразно, а нині його сутність розкрита мислителями для людей, вони мусять пізнати дао і жити відповідно до його вимог. Так буде добре і для людей, і для держави.Пізнання дао відбувається через наслідки його дій, а вони виявляються через де -- доброчесність, там де вона є, там діє дао; хто доброчесний, той виконує закон дао. Внаслідок пізнання дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злиття її з природою. Всі порушення нормального існування речей в природі (посуха, повені, непогода тощо) є порушеннями її гармонії. Несправедливість, порушення сусального порядку -- теж порушення гармонії, але в суспільстві. Потрібна дія дао, щоб усунути ці порушення. Втручання людини неприпустиме. Людина повинна дотримуватися принципу "не діяння". Тому даосизм схвалює пустельництво, пасивне життя, яке віддає людину у владу стихійного розвитку подій.

Витоки, релігійна доктрина і ритуальна практика даосів

Даосизм - національна релігія Китаю. Формування її охоплює тривалий період - з середини I тисячоліття до н.е. аж до II ст. н.е., коли виникає школа Небесних наставників (Тяньши дао), перший даоський інстититутиліазіруванний напрямок, після чого слідує період еволюції власне даосизма. За час свого існування даосизм не створив єдиної церкви, а догматичні положення його ортодоксальних напрямів не сформувалися в конкретний, загальний для всіх віруючих догмат, подібно християнському «Символу Віри». Це відбилося на поліморфізм даоської доктрини, особливості ритуальної діяльності та організаційних рівнях. Тим не менш даосизм являє собою цілісний соціокультурний феномен, який надає значний вплив на життя сучасного китайського суспільства.

З певною часткою умовності можна виділити три наступних базових джерела і складові частини даосизму і «загальнодаоської» доктрини.

1. Вчення ранніх даоських мислителів (Лао Цзи, Чжуан Цзи, Ле Юй-коу, Лю Ань) і їх школи (дао цзя). Вони не тільки вперше використовували саму ідеограму Дао для позначення абсолютної субстанції, але, що набагато важливіше, - вербально відобразили сутнісні її прояви. Їх досвід багато в чому визначив особливості даосизму, вплинувши на відкритість його доктрини і можливість глибокого синтезу з іншими навчаннями і віруваннями.

2. Архаїчні вірування, культи і практики народів Китаю. Вони надали даосизму не тільки багатий матеріал містичного досвіду попередніх сторіч, але і велику релігійну методологію З іншого боку, пов'язані з культурними народними традиціями, вони, у міру входження в даосизм, сприяли глибоке вкорінення її у свідомості китайців. Маючи яскраво виражену локальну фарбування, вони зумовили розмаїття в культовій діяльності даосів в їх релігійно-естетичному самовираженні.

3. Давні уявлення про можливості здобуття безсмертя, що розвинулися у вчення про безсмертя (сяньсюе) і знайшли відображення в даоської доктрини. Досягнення не обмеженого у часі існування цілісної психосоматичної особистості стало сотериологической метою даосизму, його цементуючою основою.

Деякі сучасні китайські дослідники (Чен Иннин, Ху Фучэнь, Люй Сичэнь) виділяють вчення про безсмертя в самостійне і самоценное релігійно-практичне спрямування. Проте ці погляди не знаходять підтримки в даоських колах.

Релігійне пізнання ми розглядаємо як важливу грань реального досвіду осягнення світу, що розвивається в єдиному історичному просторі. Доктрини, будучи продуктом осмислення конкретного містичного досвіду, являють собою віхи цього еволюційного процесу. Вони складають сутність будь-якого релігійного вчення і впливають на всі без винятку складові частини релігії, від культової практики та організаційної структури до елементів ритуального одягу і культових предметів. Складність вивчення даосизму в чому визначається його проміжним положенням між початковими і розвиненими релігійними формами. У ньому, поряд з елементами примітивних вірувань і забобонів, присутні цілком оформлені доктринальні положення. Незважаючи на притаманну їй аморфність, даоська доктрина є цілісної світоглядної системою, що визначає основоположні принципи діяльності сучасних послідовників даосизму незалежно від його напрямків.

У всій своїй повноті доктрина викладена в Даоському каноні (Даоцзан). «Скарбниця Дао» включає 1476 текстів Для порівняння - Біблія містить 50 книг Старого і 27 книг Нового Завіту. Сховища Даоцзана є в більшості сучасних монастирів. Там на багатоярусних стелажах спочивають тексти, видані за традиційною технологією. Досі збереглася практика друкування текстів службових ксилографическим способом з розташуванням вертикальних рядків справа наліво і палітуркою, зробленим вручну. Активне формування канону припадає на III-VI ст. н.е., коли з'являються численні даоські тексти, і триває аж до XVII ст. Концепція Даоського канону зафіксована у зводах «Великий сенс заповітних воріт» (VI-VII ст.), «Смислова вісь даоського вчення» (VII-VIII ст.) і «Сім відділів хмарної скриньки» (XI ст.).

Досі на російську мову переведена лише частина канонічних текстів. Вивчення письмової даоської традиції в цілому залишається найважливішим завданням сучасних дослідників-даологів.

У центрі даоської доктрини знаходиться неантиномичная пара - Дао і Де. Ідеограма Дао для умовного позначення абсолютної субстанції, що лежить в основі світобудови, вперше була застосована в «Дао Де цзине», датованому більшістю дослідників IV-III ст. до н.е. Категорія Де пов'язана з архаїчними уявленнями про якоїсь безособової магічну силу. Обидва ці полісемантичні поняття стали об'єктом уваги і обговорення в рамках не тільки даоської школи, але практично всіх теоретичних і релігійних напрямків Китаю, придбавши загальнокультурний зміст. Однак саме даоське поняття «єдиного Дао» лягло в основу китайського світосприйняття. Незважаючи на твердження про невербальності істинного знання, в даоських текстах зустрічається чимало характеристичних визначень Дао. Назвемо найважливіші з них: безмежність і безначальность, настирливість і нероздільність, всенаповненність самодостатність та ін. Необхідно відзначити інобитність Дао, часто підкреслену за допомогою акцентування уваги на небутті-порожнечі.

Найближча до Дао категорія - Де (в даосизмі як його сутність або прояв. Найважливіша відмінна риса Де - її відносність, внаслідок чого вона містить у собі протилежні пари: сакральне і профанне, персональне і вселенське, присутність і відсутність та ін. Однак, на відміну від європейської думки, ці антиномії не розчленовані, а гармонійно злиті в Єдиному. З цим пов'язана споглядальна практика «обійми Єдиного» (баои), що передбачає злиття адепта з єдиним світобудовою. Основний принцип прояву Де в світі - природність, сприймана жінку як вища цінність існування будь-якої форми або процесу. Звідси опозиційність Де даосизму загальноприйнятим нормативних установок, моралі, юридичному закону як елементів штучності в соціальних відносинах, його прагнення до «простоти».

Щодо даосів сучасного Китаю до світу, як і раніше, зберігає своє значення ідеал недіяння (увэй) і непротивлення (бучжэн) природному ритму, ходу подій. При цьому одним з найцінніших людських якостей виступає «жоужо», що вміщає поняття слабкості, ніжності. У середовищі ченців велике значення як варіанту даоської аскези надається «применшення бажань» (гуаюй).

Даосизм і його доктринальні категорії мали істотний вплив на процес взаємного обміну духовними цінностями Заходу і Китаю. Не випадково «Дао», вперше вжите у своєму містичному значенні європейськими перекладачами Нового Завіту для вираження поняття «Слова» у відношенні до другої особи Пресвятої Трійці - Ісуса Христа, виявився найбільш вдалим. У якості більш пізнього приклад у може служити семантика терміна liberty (свобода) у творах видатного китайського публіциста і перекладача західноєвропейських авторів Янь Фу (1853-1921). Він ввів нове для Китаю поняття «цзыю», звертаючись до традиційних ідей даосизму, трактуючи волю як «природність» і «спонтанність» (цзыжань).

Набуття безсмертя є головною проблематикою даоської доктрини, аналогічно прагненню до порятунку в християнському віровченні. Ранні «теоретики даосизму» уникали умоглядних концепцій життя і смерті, сприймаючи їх в єдності та відносності. Так, у першій главі «Лецзы» сказано: «Смерть і життя подібні повернення і відправлення. Звідки мені знати, що, померши у цьому [випадку], не народишся в іншому [випадку]? Адже я знаю [тільки], що вони [життя і смерть] не схожі один на одного. Звідки мені знати, не помиляється той, хто домагається життя? Звідки мені знати, чи не буде моя нинішня смерть краще, ніж минула життя?»

Згодом, у період еволюції даоської релігії, вчення про безсмертя істотно трансформувалося, ставши сотериологічною метою цього віровчення. У монастирях школи Досконалої істини безсмертя розглядається як прояв досконалості, обумовленого наданням «справжнього Дао». У той же час у середовищі даосів школи Правильного єдності і віруючих сильні архаїчні уявлення і місцеві традиції, а ставлення до безсмертя має більш утилітарний характер. У даосизмі постійно йшов пошук методів досягнення довголіття та отримання безсмертя. За період існування цього вчення було запропоновано безліч комплексів, що включають; фізичні вправи, дихальну гімнастику, дієту, сексуальну практику, зовнішню і внутрішню алхімію. Зміст кожного комплексу визначало особливості індивідуальної релігійної практики в рамках конкретного напряму або гілки даосизму. Названі складові «плекання життя» (яншень) залишаються невід'ємною частиною життя даосів. Багато традиційних даоських методів і вправ, вийшовши за стіни монастирів, зберегли свою практичну цінність і отримали широке поширення як в Китаї, так і за його межами.

Звертаючись до догматичних особливостям двох ортодоксальних даоських напрямків сучасного Китаю, необхідно відзначити такі їх характерні риси. Визначальною догмою школи Правильного єдності є положення про нове пришестя і одкровенні Лао Цзи обраному «наміснику» на землі - Чжану Даолину в 145 р. н.е. Цей факт не лише узаконив духовну місію роду Чжан, але і освятив і благословив усю сукупність послідовників названого напряму, повідомляючи йому общинний характер. Догматичною основою духовного життя школи даосів правильної єдності є зведення реєстрів (лу). Основним доктринальним положенням школи Досконалої істини стала вимога обов'язкового прийняття даосами чернечих обітів, а зустріч її засновника - Ван Чунъяна з бесссмертным Люй Дунбинем в 1159 р. мала особистісне значення. В цілому це визначило індивідуалістичний характер даного напрямку даосизму. Догматичною основою повсякденного життя школи даосів Досконалої істини є обітниці (цзе). Особливості віровчення різних даоських напрямків знайшли відображення в церемоніях прийняття священного сану. Треба відзначити, що відмінності доктрин ортодоксальних даоських напрямків другорядні по відношенню до общедаосским доктринальних положень і не є непереборною перешкодою при взаємовідносини шкіл Досконалої істини і Справжньої єдності.

Культові системи є осередком життя будь-якої релігійної спільності. У них, заломлюючись, знаходять зовнішнє вираження доктрини, самосвідомість і духовний стан віруючих, форми суспільної організації, етнокультурні традиції, природно-географічні та соціальні умови В ритуальній практиці таємничо стикається світ матеріальний, видимий, з феноменальне, чудесним. Даоські обряди, пройшовши багатовіковий шлях розвитку від примітивних язичницьких ритуалів шаманського типу до складних багатоетапних і тривалих монастирських служб, набули надзвичайно різноманітні форми. Разом з тим ритуальна практика даосів досі залишається найменш вивченою як вітчизняними, так і зарубіжними синологами. Ми виділяємо такі основні форми ритуальної практики даосів: треби, пости, молебні, святкові служби та церемонії отримання священного сану. Розлянемо їх докладніше.

Даоські треби

Даоські треби - основа ритуальної діяльності даосів сучасного Китаю. Вони поділяються на дві групи. Перша - служби іспрошення щастя, благополуччя і викорінення бід. Приводом для їх проведення служать народження дитини, створення нової сім'ї, спорудження будинку, бажання одужання або продовження життя, природні та соціальні катаклізми і т. д. До другої групи відносяться служби проводів і поминання покійних. На відміну від перших, вони проводяться ввечері або вночі. Всі релігійні обряди, що входять до складу треб, класифікуються як янське - «чисті» (цин) і иньские - «темні» (ю), кількість тих і інших приблизно однакове. В ужиток культової діяльності школи Досконалої істини входить більше 40 обрядів, а школи Правильної єдності - більше 30.Один і той самий обряд у різних місцевостях може мати суттєві особливості. Це найбільш характерно для культової діяльності школи Правильної єдності, більш тісно пов'язаної з локальними народними традиціями.

У благопросильних служб поширені обряди, в яких при зверненні до святих і безсмертних складаються прохання, за формою нагадують офіційний документ. До них відносяться «Передача прохання» (цзиньбяо) і «Відправлення прохання допомогою амулета» (фа фу) .Розглянемо їх по порядку.

При передачі прохання текст записується на жовтому ритуальному папері в строгій послідовності та певній стилістичній формі, згортається в сувій і поміщається в короб з написом в напрямку його в Небесний палац. Спалення короби з сувоєм символізує вознесіння прохання на Небо. Сама ж «передача послання» святому або безсмертному здійснюється священнослужителем допомогою складного психотехнічного процесу.

Інший обряд - «Відправлення прохання за допомогою амулету» - характерний для школи Правильного єдності. В ході однієї служби складається 12 текстів-прохань (веньшу). Їх малюють пензлем, застосовуючи тільки статутний лист. У строго визначеному порядку слідують адреса, вік, дата народження, суть і привід звернення прохача. Унизу ставиться його особистий підпис, який очолює службу даос обводить її червоною тушшю. Заключний текст (гуаньвэнь), узагальнюючий зміст та мета написання всіх прохань, поміщається над ними. Послання «направляється» в Небесний палац маршала Вень Юаня через безсмертних генералів, яких закликають до вівтаря за допомогою амулетів і заклинань.

Говорячи про релігійну практику школи Правильного єдності, необхідно відзначити особливе місце амулетів - магічних знаків, написаних на персиковій дошці або на папері. Вважається, що вони передаються гідним людям дивовижними способами: написаними на небесах, каменях і т. д., або безпосередньо від божеств і безсмертних. Традиційно вважається, що кожному явищу видимої і невидимої природи відповідає свій амулет і заклинання, без якого він не має сили. Приводом до його виготовлення може служити будь-яка життєва ситуація.

Охоронний амулет (фу) даосів школи Правильного єдності

Створення амулету - складний таємний процес, що вимагає від даоса глибоких знань і містичного досвіду. У період правління династій Північної і Південної Сун техніка зображення амулетів отримала новий розвиток, гармонійно об'єднавшись з практикою внутрішньої алхімії .Це таїнство відбувається в спокійній, затишній обстановці. Час і місце виготовлення також справляють істотний вплив на дієвість амулета Досягнувши за допомогою дихальних вправ гармонії між Небом і Землею, даос занурюється в особливий споглядальний стан, в якому візуалізує безсмертних і, вимовляючи заклинання, пише магічні формули. Потім за допомогою психотехнічних прийомів він переносить «внутрішнє світло» зі свого тіла в створений амулет. Існують два способи застосування отриманих від священнослужителя амулетів: спалення з подальшим прийомом всередину розведеного у воді попелу та постійне зберігання їх при собі або в оселі. Будучи традиційною формою релігійної діяльності школи даосів Правильної єдності і представників синкретичних народних вірувань, амулети і в наші дні користуються популярністю у різних шарах населення Китаю. Найбільш систематизовано і поширені в народі амулети школи Линбао (гори Гэцзаошань).

Даоські заклинання (чжоу) є найважливішою частиною даоської практики шкіл Правильного єдності і Досконалої істини. Вони необхідні не тільки при створенні амулета, але й в повсякденних обрядах, требах, при лікуванні хворих і т. д. У Даоському каноні наведено понад 10 тисяч різних заклинань. Досі вони залишаються маловивченими і невпорядкованими.

Служби, пов'язані з проводами і поминанням покійних - одна з найважливіших складових даоського культу. З періоду правління династій Сун (960-1279) і Юань (1279-1368) заупокійні обряди набувають домінуюче значення в ритуальній діяльності даосів серед населення . Ці треби широко поширені в центральних і південних провінціях КНР, особливо в сільській місцевості. Так, в 1988 р. для проведення похоронних обрядів даосів запрошували до 95-97 померлих у волості Шэньшуйган повіту Таоюань пров. Хунань, а в селищі Банпин повіту Пінго Гуансі-Чжуанського автономного району з 1988 р. по кінець 1989 р. - до 118 з 120 померлих .Подібні дані отримані й авторами у результаті польових досліджень у 1992 і 1997 рр .. Для наочності наведемо спостереження від 5-7-го чисел 10-го місячного місяця 1992 р. в сел. Шимяо повіту Цзычжун провінції Сичуань. Традиційно ритуал триває 3, 7 або 49 діб, що залежить від фінансових можливостей родини і рекомендацій наставника феншуй (феншуй сяньшэн), який визначає найбільш сприятливий час і місце передання тіла землі. У нашому випадку тривалість ритуалу склала дві доби, а плата за проведення траурної церемонії - 500 юанів.

До іньських заупокійних обрядів відносяться: жертвопринесення одиноким духам (цзигу), примирення голодних духів (бабки), відкриття шляху (кайлу), відкидання пекла (поюй), переклад через міст (дуцяо), переклад на берег порятунку (шэчжао) і ін. Серед численних способів спасіння і визволення «розумних» душ (хунь) померлого з пекла виділяються два. Перший спосіб грунтується на створенні священнослужителем у зовнішньому світі особливого ментального простору - «темного краю». Даос «запрошує» до вівтаря і безсмертних святих, в числі яких обов'язково повинні бути Небесний високоповажний Тайі і три чиновника. Потім слідує складний і небезпечний шлях зішестя священнослужителя з запрошеними святими і безсмертними в пекло. Біля воріт нижнього рівня вони викликають душі і підносять їх на Небо. Другий спосіб заснований на уявленні про єдинотелесності і тотожності людини і Всесвіту. Весь процес порятунку відбувається в мікрокосмі - тілі священнослужителя. В точці Нивань, на маківці голови, локалізується Небесний високоповажний Тайі. Над ним височіє Небесний палац (Тяньгун). Під обома нирками розташовується пекло (Фенду). Вогняна палата (хофу) знаходиться в палаці серця (синьгун). Використовуючи енергію цих п'яти щільних органів (уцзан) свого тіла, служитель культу надає душам хунь померлих певну нематеріальну форму. Після цього, запалюючи в серці «безсмертний вогонь» і викликаючи в нирках циркуляцію «чистої води», він зосереджує увагу на центральній області між двома нирками - якій точці концентрації істинної ци, яка швидко збільшується до розміру великого «сонячного кола». Далі відбувається злиття вогню з «чистою водою»; вода піднімається в нефритовий ставок (юйчи), а сонячне коло наближається до палацу серця, з якого, виникнувши, поширюється «світиться вогонь». Душі хунь з радістю впадають в нього і виходять преображенными у вигляді немовлят в шатах безсмертних. «Світиться вогонь» згасає. Слідом за цим даос стрімко переносить вогонь серця в точку Нивань і за допомогою безсмертних зводить душі на Небо. Обидва способи возвишення душ хунь померлого, із пекла представляють собою складний психотехнічний процесс, без якого неможливо самовдосконалення даосів.

Даоські пости

Даоські пости (чжай) донині зберігають свою очисне значення в релігійному житті китайців. Вони проводяться під час свят та пам'ятних днів, в дні поминання померлих батьків і предків, під час паломництва, перед життєвими рішеннями і т. д. Кожному посту відповідають певні обели, поклоніння божествам і безсмертним, а також неодмінна читання даоських, канонів. Невід'ємною частиною посту є і споглядальна практика. Так, під час посту Дев'яти імператорів (Цзюхуан чжай)6, що проходить з 1-го по 9-е число 9-го місячного місяця, пропонується: сидячи на рогожі з підібганими ногами, скласти обидві долоні на киноварном полі; заплющивши очі, уявити жовте сяйво, що виходить від Великої Ведмедиці. Сяйво має проникнути крізь верхівку (в киноварное поле, потім розлитися по всьому тілу. Слідом за цим у практикуючого такий метод споглядання зникають всі внутрішні перешкоди, хвороби і нещастя, приходить відчуття радості, здоров'я, ясність думки. Далі адепт повинен по черзі уявити собі проникнення сяйва Великої Ведмедиці і перетворення своїх родичів та знайомих, потім всього людства, тварин, птахів, комах. Крім цього протягом усього поста належить робити якомога більше добрих вчинків і пожертвувань .Метою постів є очищення тіла, помислів і всього внутрішнього стану віруючого. Згідно даоської традиції дотримання посту - один з надійних шляхів набуття щастя, довголіття і самого безсмертя.

Даоські молебні

Даоські молебні (гункэ) є обов'язковою повсякденному житті ритуальною практикою даоських ченців. Традицію проведення пов'язують з напівлегендарним засновником школи Досконалої істини Ван Чуняном (ХІІ ст. н.е.) .До проголошення КНР в добовие коло священнослужінь більшості монастирів включалося три молебні. В даний час число їх скоротилося до двох - ранкового (цзаотань гункэ) і вечірнього (ваньтань гункэ). Однак у деяких сучасних даоських храмах щодня проходить 3, 4 і навіть 5 молебнів тривалістю від 30 до 60 хв илин кожен . Очолює молебень Високий високоповажний (гаогун), що виконує роль сполучної ланки з сакральними сферами. Ритмічне читання канонічних текстів покладено на наставників канону (цзинши). Велике значення в ритуалі має інструментальний супровід при читанні даоських канонів. Воно з'явилося в період правління династії Північна Вей (420-534 рр.) і пов'язане з ім'ям даоса Коу Цяньчжи, який вперше ввів музику в службову даоську практику гір Хаошань за прикладом конфуціанського ритуалу . Музика, оздоблення храмових палат, облачення священнослужителів під час служби сприяють зануренню даосів в особливу споглядальний стан злиття з навколишнім світом аж до відчуття повного розчинення в ньому.

Ранковий молебень символізує і одночасно моделює народження всього сущого. Він спрямований на набуття спокою і порядку в серцях тих, хто молиться і навколишній світ. Вечірній молебень присвячений походу в світ інший - спасіння їх душ і висловом вдячності предкам. Порядок здійснення молебнів, а також канонічні тексти суворо визначені і єдині для всіх даосів школи Досконалої істини. Службу передують удари в барабан. Вісім Великих керуючих - глави управлінь монастиря - в ритуальних шатах направляються в покої Доглядача і разом з ним прямують у Великий зал. Там кожний займає певне місце. Високий високоповажний слідом за наглядачем роскурює пахощі і починає молебень. Вранці в установленому порядку вимовляються заклинання: очищення серця (цзінсинь шеньчжоу); очищення від скверни (цзинкоу шеньчжоу); очищення тіла (цзиншэнь шеньчжоу); умиротворення землі (ань туди чжоу); очищення Неба і Землі (цзин тяньді шеньчжоу); заклинання курильної палички (чжу сян чжоу); заклинання золотого світла (цзиньгуан шеньчжоу) і заклинання найглибшого прихованого (сюаньюнь чжоу). Потім читаються канонічні тексти: «Книга-основа постійної чистоти і постійного спокою» («Чанцин чанцзин цзин»), «Книга-основа викорінення бід і захисту долі» («Сяоцзай хумин цзин») та «Потаємного канон Нефритового імператора» («Юйхуан синьинь мяоцзин») [299, с. 33]. Під час святкових служб, вшанування справжніх людей і родових наставників оголошуються «Дорогоцінні вислову» трьох найчистіших, чотирьох імператорів, Повелителя південного межі, п'яти патріархів, семи Скоєних [засновників] Північної школи і наставника Лея.

У звичайні дні найбільшого поширення отримали поклоніння «дорогоцінним речам» Нефритового імператора і наставника Лея. Далі слідує обряд Неба і Землі (Тянь ді кеі). Розпорядник монастирських палат (дяньчжу) готує у дворі Небесний вівтар, встановлюючи на ньому поминальну табличку Справжніх сановників десяти сторін світу, трьох меж, Неба і Землі, допомагають у всіх справах. По закінченні поклоніння всі даоси направляються в зал Лін Гуаня, де відбувається обряд прослави Небесних генералів (Чжу цзян кеі). Потім монахи повертаються у Великий двір для проведення ритуалу «Кружляння Небесних високоповажних» (Чжуань тяньцзунь). Низка даосів з курильними паличками в руках починає рух за годинниковою стрілкою зі сходу на захід, утворюючи картину Великого межі. Порядок проходження ченців суворо регламентований. Очолює хід служитель, який несе лін (настільний ритуальний дзвін); за ним по порядку - чжунгу (ритуальний барабан), юй (ударний музичний інструмент у вигляді зігнутої кутом пластини виготовленої з нефриту, каменю або міді), цін, дан (ударний музичний інструмент у вигляді мідної тарілки), ча (маленькі мідні тарілки). За ними йдуть інші учасники молебню По закінченні «кружляння» даоси повертаються у Великий зал, де спалюється «доповідь Небесним сферам», написаний на жовтій ритуальної папері. Першого і п'ятнадцятого числа кожного місячного місяця підносяться молитви святим і безсмертним Завершується ранковий молебень читанням покаянних текстів, проводами безсмертних (Сун шень кеі) і трьома поклоніннями.

Вечірній молебень, подібно ранкового, починається запрошенням Доглядача. Канонічні тексти, що читаються на ньому, - «Таємна книга-основа, рятує знедолених і грішних» («Цзюку бацзуй мяо цзин»), «Книга-основа набуття Дао і сходження на Небо» («Шэнтянь дэдао цзин») і «Книга-основа звільнення від несправедливих звинувачень і гріха» («Цзеюань бацзуй цзин»). Крім того, на вечірній службі читається ряд «досконалих речений». Матінки північного ковша, Трьох чиновників, Люйцзу, Цюцзу, Сацзу, Линьгуаня, Цзюку та ін. Найбільш часті в службовому побуті «вчинені вислову» Матінки північного ковша і Цзюку Після встановлення на Небесний вівтар поминальної таблички Небесного високоповажного порятунку від лих Тайі відбувається обряд «поминання самотнього» (цзигу): даоси закликають Небесного високоповажного Тайі, благаючи його про спасіння душ (хунь) покійних Вечірній ритуал «Кружляння Небесних високоповажних», на відміну від ранкового, відбувається у зворотному напрямку - із заходу на схід Після закінчення ранкового і вечірнього молебнів лунають удари цін і унцзы. Примітно, що не тільки участь, але і присутність на молебнях дозволено тільки даоських ченців. Молебні розцінюються жінку як найважливіший інструмент в практиці самовдосконалення, внутрішній алхімічний процес.

Даоські свята

У святкові дні служби відбуваються по особливому, урочистого чину, при великому скупченні парафіян, паломників та місцевого населення. Зміст і чинопослідування їх, оздоблення монастиря і облачення служителів культу відповідають конкретній події За поширеністю даоські свята умовно можна розділити на три групи. До першої належать загальнодаоські урочистості, які відзначаються даосами практично всіх напрямів і гілок. В цілому вони складають основу службового річного кола в сучасному Китаї. До них відносяться наступні свята.

1. Трьох начал (саньюань) або трьох чиновників (саньгуань). Згідно з міфом, Лао Цзи під час нового пришестя в 145 р. передав Чжан Даолину вчення, що містить постулат про те, що всесвіт грунтується на трьох пневмах (саньци) - сокровенній (сюань), початкової (юань) і первісною (ши) Ці пневми породжують Небо, Воду і Землю, які керуються трьома небесними чиновниками. З їх культом пов'язані такі свята:

а) Вищого начала - Неба (Небесного чиновника), який припадає на 15-й день 1-го місячного місяця, він відомий в народі як Свято ліхтарів, завершальний багатоденні свята зустрічі нового року (Свята весни),

б) Другого початку - Землі (чиновника Землі) - зазначається в 15-й день 7-го місячного місяця;

в) Третього початку - Води (чиновника Води) - 15-й день 10-го місячного місяця

2. Трьох найчистіших (саньцин) - Небесних високоповажних, персоніфікованих образів трьох найчистіших сфер - нефритовою (юйцін), великої (тайцин) та вищої (шанцин). У даоської космографії, визначальною 36 небесних рівнів, їм відповідають Небо Цинвэй (Цинвэйтянь), Небо Дачі (Так читянь) і Небо Юйюй (Юйюйтянь), що йдуть безпосередньо за найвищим рівнем - Небом великих ло (Так лотянь). В тілі людини три найчистіших узгоджуються з трьома киноварными полями (даньтянь), локалізованими відповідно внизу живота, в області сонячного сплетення і в голові. Це основоположні топографічні поняття внутрішньої алхімії (нэйдань).

З культом трьох найчистіших пов'язані загально даоські урочистості, які відзначають різдво:

а) Початкового Небесного високоповажного (Юаньши тяньцзунь) - святкується в день зимового сонцестояння;

б) Небесного високоповажного Дао і Де (Даодэ тяньцзунь) - припадає на 15-й день 2-го місячного місяця;

в) Небесного високоповажного Духовної коштовності (Линбао тяньцзунь) - відзначається в день літнього сонцестояння.

3. Урочистості П'яти Ла (ла). Коло цих святкових служб пов'язаний з доктринальними уявленнями даосів про складному енергетичному (пневмальном) стані єдиної Всесвіту:

а) Ла Неба (Тянь ла) - в 1-й день 1-го місячного місяця;

б) Ла (Ді ла) - в 5-й день 5-го місячного місяця;

в) Ла Дао і Де (Даодэ ла) 7 - й день 7-го місячного місяця;

г) Ла народу (Мінсу ла) - в 1-й день 10-го місячного місяця;

д) Ла правителя (Ванхоу ла) - 8-й день 12-го місячного місяця.

4. Нефритового імператора (Юйхуан) - верховного владики, голови безсмертних, шанованого в даосизмі, особливо на народному рівні, як володаря Неба і Землі, Трьох меж і Десяти сторін світу. Зустріч Нефритового імператора (цзецзя), що сходив з небес, відбувається в ніч з 24-го на 25-е число 12-го місячного місяця. Всі даоси монастиря навколішки очікують його прибуття біля входу в Нефритовий зал. Згідно з традиційними уявленнями, після зішестя на землю, з 25-го дня останнього місячного місяця до 9-го дня 1-го місячного місяця, владика здійснює інспекцію$( Піднебесної, винагороджуючи гідних і стягуючи з недбайливих. 9-го числа у всіх даоських монастирях проводяться урочисті служби, присвячені різдву Нефритового імператора. Вважається, що сюди збираються не тільки жителі Піднебесної, але й мешканці Неба - безсмертні. Після обіду того ж дня пишним обрядом проводів верховного владики закінчується багатоденний коло присвячених йому урочистостей.

5. Різдво Матінки - правительки Заходу (Сі ванму). Святкується в 3-й день 3-го місячного місяця. В даний час під впливом народних вірувань цей образ часто асоціюється з жіночими божествами-охоронцями і чадоподательницами.

6. Різдво Правителя Сходу (Дун вангун). Відзначається в 6-й день 2-го місячного місяця.

7. Різдво божества багатства Цайшэня. Урочистості, пов'язані з його культом, є самими популярними і повсюдно поширеними в Китаї. У народі зустріч Цайшэна традиційно відзначається під час Свята весни, в 5-й день 1-го місячного місяця. У монастирях дата святкування його пам'яті - 15-й день 3-го місячного місяця.

8. Народження безсмертного Гуань Юя - легендарного воєначальника періоду Троєцарствія і покровителя воїнства. Святкується в 13-й день 5-го місячного місяця.

9. Народження безсмертного Вэньчана - покровителя освіти і просвіти. Його культ пов'язаний з астральним, що визначає особливу урочистість жертвоприношень зірок в 3-й день 2-го місячного місяця. Досі в народі існує повір'я, що поява на небосхилі зірки Вэьчана вказує на народження в Піднебесній нового яскравого таланту.

10. Народження Істинно-войовничого (Чжэньу) - даоського безсмертного, усмиряющего нечистих духів і мешканців темного царства. Святкується в 3-й день 3-го місячного місяця.

11. Народження Повелителя зілля (Яован) - даоського безсмертного, покровителя лікарів. Відзначається в 28-й день 4-го місячного місяця.

12. Народження засновника даоського вчення Тайшан Лаоцзюня - Лао Цзи. Відзначається в 15-й день 2-го місячного місяця.

13. Народження першого Небесного наставника Чжан Даолина припадає на 15-й день 1-го місячного місяця. Це свято найбільш значущий для даосів школи Правильного єдності.

14. Народження праведника Ван Чуняна - 22-й день 12-го місячного місяця. Це свято найбільш значущий для послідовників заснованої ним школи Досконалої істини.

15. Народження трьох владик з роду Мао - засновників маошаньского напрямки даосизму: Мао Іна - 3-й день 9-го місячного місяця, Мао Гу - 25-й день 6-го місячного місяця і Мао Чжуна - 2-й день 12-го місячного місяця.

16 Подвійної дев'ятки. Повсюдно і широко відзначається в народі як свято врожаю, добробуту, просвітлення. У даосизмі ця народна традиція трансформувалася, об'єднавшись з астральним культом. В 9-й день 9-го місячного місяця даоси прославляють дев'ять Великих імператорів сузір'я Північного Ковша, вершать долі людей.

Будучи загальними для всіх даосів, названі свята в умовах децентралізації даоського соціального інституту і автономії монастирів не рівнозначні для різних монастирів. Пріоритет і урочистість знаменних дат визначаються історично сформованими традиціями того чи іншого монастиря.

Другу групу складають свята, притаманні тільки певній даоської школі або гілці. Наприклад, у столичному Байюньгуане, родовий монастир гілки Луньмэн школи Досконалої істини, з особливою пишністю святкується народження її засновника - праведника Цю Чанчуня (1148-1227). Свято триває 19 днів. Серед насельників монастиря існує переказ, що в ніч з 18-го на 19-й день першого місячного місяця праведник, спускаючись на землю, відвідує їх обитель. Зустріч з ним приносить удачу і щастя.

У третю групу входять місцеві свята, які обумовлені включенням в даосизм локальних культів і традицій. Вони створюють єдине культурно-культова простір, який об'єднує даосів, представників народних вірувань і більшість населення незалежно від конфесійної приналежності. Прикладами таких свят є торжества в честь безсмертних - покровителів міст (чэнхуан), що мають яскраве соціальне забарвлення. У Пекіні це Ян Шушань, в р. Сучжоу пров. Цзянсу - Хуан Се і т.п.

Про даоський пантеон і кумирів

Даосизм немислимий без надзвичайно численного пантеону божеств і безсмертних. Ієрархія божеств відображає космологічні уявлень даосів, а безсмертні є втіленим обітницею і живим прикладом досягнення істини. Вони глибоко увійшли в повсякденне життя кожного китайця. Виходячи за ворота, працюючи в полі, готуючи їжу, він постійно спілкувався з невидимою реальністю. У теж час даоська міфологія мало відома в наукових колах. Одна з перших спроб її класифікації була зроблена Дао Хунцзином в «Чжень лін вей е ту», який поділив більше 500 божеств і безсмертних на 7 рангів . Сучасний дослідник даосизму Фань Эньцзюнь представив наступну класифікацію :

1. Божества Небес (тяньшэнь). До них відносяться: три найчистіших (саньцин), чотири імператора (сыюй), тридцять два Небесних Владики, три чиновника (саныуань), Лей Гун, Дянь My та ін. У кожного з них - суворо визначений небесний рівень існування, відповідного релігійного розуміння процесу еволюції Дао і ступенях споглядальної практики.

2. Земні високоповажні (дичжи). До них відносяться божества певних місцевостей, міст, гір, лісів, річок, морів. Крім того, в цю групу входять божества землі (тушэнь), воріт (мэньшэнь), домашнього вогнища (цзаошэнь), колодязя (цзиншэнь), відхожих місць (цэшэнь) та ін Багато хто з них спочатку мали людську природу, ставши згодом видатними людьми (шэньжэнь). Саме в цю групу увійшло більшість божеств, які даосизм увібрав з локальних народних культів і релігійних традицій.

3. Божественні примари (жэьгуй чжі шень) - божественні предки (включаючи сімейних), заступники ремесел і шкіл, полулегендарные герої.

Серед них - Кун Цзи, Мен Цзи, Гуаньгун (Гуань Юй), Di, Юе Фей, Лу Бань і ін

4. Божества людського організму (жэньти чжі шень). Згідно з даоським уявленнями, тіло людини вміщає близько 36000 божеств. Їх медитативна візуалізація і споглядання є найважливішими складовими даоських обрядів і повсякденних психотехнических занять. Не всі божества благорасположены до людини. Так, «три хробака» (саньшишэнь), які втілюють сріблолюбство, обжерливість і любострастце, перешкоджають досягненню адептом безсмертя. Вважається, що щорічно в день народження людини вони піднімаються на Небо і доповідають про всі його гріхи. Даос, що йде по шляху самовдосконалення, повинен «замкнути» їх у своєму тілі, не стуляючи очей протягом 24 годин, старанно читаючи канонічні тексти і вимовляючи відповідні заклинання. При постійності такої практики можна досягти повної їх нейтралізації.

5. Божества пекла (дифу шэньлин). Китайська традиція пов'язує уявлення про існування двох загробних світів з горами Тайшань пров. Шаньдун і Фэндушань пров. Сичуань. Великий владика східного піку Тайшань (Тайшань дунюе Даді) визначає термін життя і посмертну долю душі, а Великий владика Фенду (Фенду Даді) відає духами та примарами померлих. Подібно Небу, пекло налічує 36 рівнів, кожному з яких відповідають певні божества.

6. Безсмертні. Загальновизнана типологія безсмертних представлена в трактаті Ге Хуна «Баопу цзи» (III-IV ст.):

а) небесні безсмертні (тяньсянь), посіли місце серед небесних божеств;

б) земні безсмертні (дисянь), обретающиеся на «знаменитих горах» або в «печерних чертогах»;

в) безсмертні, звільнилися від трупа (шицзесянь), здобули безсмертя через смерть і воскресіння [137, с.6].

Дещо інша типологія фігурує в трактаті даоса-дослідника династії Тан Сима Чэнчжэня «Тянь інь лі»:

а) безсмертні люди (жэньсянь), які перебувають серед людей;

б) небесні безсмертні (тяньсянь);

в) земні безсмертні (дисянь);

г) безсмертні Вод (шуйсянь);

д) божественні безсмертні (шэньсянь), що володіють всюдисущістю [122, с. 31].

7. Справжні люди (чжень жень), постигнувшие істину - Дао, але не прагнули до тілесного безсмертя.

Даоські міфи і легенди, користуючись термінологією К. Р. Юнга, входять до основи колективного несвідомого китайського етносу і продовжують брати участь у формуванні культурної сфери сучасного суспільства. Одним з яскравих прикладів є вплив даоських міфів і легенд на розвиток китайської мови. У наші дні в розмовній мові китайців повсюдно розповсюджене прислів'я та фразеологізми, пов'язані з іменами даоських святих і безсмертних. Так, взаємини безсмертного Люй Дунбиня зі своїм другом Гоу Яо відображені у сталому виразі - «Гоу Але і Люй Дунбинь не розрізняють добросердечність», що має значення «порожня образа». Чудові якості згадуваного Лін Гуаня збережені фразеологизмом «Трехокий Ма Ванъе», що вживається як синонім далекоглядності і прозорливості. Ставлення простого народу до даосизму і буддизму відображена в прислів'ї «Не страшний красноликий Гуань Е, а страшний усміхнений Будда».

Вплив даосизму і інших духовних течій Китаю на усну народну творчість, стійкі вирази, смислові та виразні багатства китайської мови в цілому є широке поле діяльності для майбутніх досліджень.

Створення і обожнювання ідолів сходить до архаїчних культів Стародавнього Китаю - одного з найважливіших джерел всій даоської традиції, яка пов'язана з обожнюванням сил природи і легендарних героїв процесу релігійного освоєння світу. Поклоніння даоським божествам і безсмертним як в монастирях і кумирнях, так і до світу передбачає їх наочне зображення.

Найбільшою повагою і значенням в ритуальній практиці даосів користуються кумири. Вони виготовляються з дерева, глини, каменя та інших матеріалів. Так, камфорне дерево, завдяки своїй поширеності, великої щільності деревини та стійкості до гниття є улюбленим матеріалом майстрів пров. Сичуань. Розміри ідолів різні - від кімнатних, у кілька сантиметрів, до монументальних. Наприклад, статуя Лао Цзи на вершині гір Цинчэншань досягає 16 м. Ряд скульптурних композицій божеств даоського пантеону являє собою неперевершені зразки національного мистецтва Китаю.

Створення статуї неодмінно супроводжується відповідними релігійними обрядами. В один з благополучних днів перед початком роботи проводять обряди поклоніння безсмертним. Потім по верхній частині заготовки наносять три або сім легких ударів сокирою, символізуючи цим привнесення в дерево трьох душ хунь або семи душ. Коли робота практично завершена, відбувається обряд «вкладення органів» у спеціально приготований-ву на спині ідола чотирикутну нішу. Найчастіше туди поміщають наступні предмети:

- канонічні тексти, що відображають розум і духовність;

- дзеркало, яке символізує здатність безсмертного безпомилково визначати добро і зло;

- календар - для охорони сприятливої погоди;

- п'ять злаків - для збільшення родючості землі;

- алойное дерево, кіновар і сандарак - для захисту від злих духів;

- пятицветные нитки, що відображають повноту п'яти першоелементів;

- золото, срібло або інші коштовності як запорука достатку і благополуччя;

- даоські амулети і попіл курильних паличок, що символізують здатність кумира творити чудеса.

Приміщення живих істот (комах, змій тощо), описаний російським синологом В. Р. Барановим , нами не спостерігалося.

Після закінчення роботи проводиться обряд «відкриття і просвітлення очей», під час якого Високий високоповажний скидає зі статуї червоне полотно, отирает лик, а потім нової пензлем завдає кіновар або кров півня на зіниці, рот і вуха. Інший служитель культу, перебуваючи поза залу, направляє дзеркалом сонячний промінь в очі статуї. За уявленнями даосів, саме в цей момент знову створений кумир знаходить всевидюче око.

Індивідуальність зображення божеств виражається багато в чому мовою символів. Так, у кожного з восьми безсмертних є свої атрибути, за якими легко визначити їх власників. Наприклад, бамбуковий барабанчик у Чжан Голао, нефритова сопілка у Хань Сянцзы, «залізний» посох і гарбуз-горлянка - Чи Тегуая, чарівний меч - Люй Дунбиня і т. д. Лао Цзи дуже часто зображується сидячим на буйволі, Яо Ван - на тигрі, а Тай І, безсмертний порятунку від лиха, - на девятиглавом львові. Безсмертний Лін Гуань, як правило, зображений з страхітливим темно-червоним обличчям і трьома очима. Піднята права рука стискає його золотий бянь14, в той час як кисть лівої руки складена в магічне заклинання. Одягнений у золоті лати, він з неймовірною швидкістю мчить на вогненно-вітряних колесах Зовнішність Нефритового імператора символізує владу, статечність і силу; погляд його спрямований вниз, імператорське вбрання, парадно-ритуальне.

14 Бянь - давньокитайське холодна зброя у вигляді витягнутого металевого жезла з руків'ям.

Кумири сприймаються віруючими як втілення надприродних сил. До них відносяться шанобливо, навіть благоговійно. Китайці ніколи не вживають слово «купити» стосовно божества. Замість цього в мові існує стійкий вираз «запросити духа» (циншэнь).

У монастирях і кумирнях перед даоськими божествами знаходяться постійні підношення: курильні палички, свічки, квіти, фрукти, вино. Під час служб до цього додаються чай, різна їжа, коштовності, одяг.

«Культурна революція» принесла величезні лиха країні та її народу. Ідеологічний фанатизм, жага наживи і безчинства екзальтованої натовпу призвели до безповоротних втрат творів мистецтва, культових предметів, будівель, значна частина яких мала багатовікову історію. Величезна кількість монастирів і кумирен було зруйновано і розграбовано, даоські скульптури знищувалися незліченно. Частину культурного надбання даосів вдалося врятувати лише завдяки мужності, відданості і винахідливості служителів культу і окремих мирян. Так, відома у всьому світі мармурова статуя Лао Цзи династії Тан була врятована ченцями, які на час приховали її в землі. Нині вона знаходиться в столичному монастирі Байюньгуань. А на горах Цинчэншань натовпу хунвейбінів були зупинені плакатами з цитатами Мао Цзедуна, якими даоси закрили великі статуї кумирів.

В сучасному Китаї повсюдно набирає чинності зворотний процес - відновлення втрачених культурних цінностей. Багато чого доводиться створювати заново. Так, 9 вересня 1999 р. в горах Тайшань з великою урочистістю був проведений обряд «відкриття і просвітлення очей» знову створеним даоським кумирам. На церемонії були представлені 990 чудових позолоченых статуй ручної роботи. У липні 2000 р., в горах Цинчэншань автори спостерігали роботу групи скульпторів із передмістя Ченду, що виготовляють храмові статуї Трьох найчистіших для однойменного залу в монастирі Шанцингун. Майстри працюють артіллю. Подібні замовлення, за їх словами, надходять з різних місць провінції постійно.

Найбільш поширеними кумирами в будинках сучасних китайців є Цай Шень, Гуаньин, Лао Цзи. Зображення продаються в Китаї повсюдно. Яскраві і барвисті модернізовані вівтарі з божеством багатства: Цай Шень з золотими лянамі і фруктами освітлений кольоровими електричними лампочками, зорове враження посилюється музичним супроводом. Такі вівтарі, розміром від декількох сантиметрів до одного метра, можна побачити в ресторанах, магазинах, готелях, кафе і т. д. Вдома статуї кумирів часто покривають червоним полотном, перед ними ставляють свічки і курильні , а підношеннями служать фрукти, цукерки, квіти. Вийшовши за рамки вузько культового вжитку, зображення божеств даоського пантеону залишаються дуже популярними в народному середовищі.

Висновок

даосизм китай релігія

Минуле століття - час бурхливих змін, що торкнулися практично всіх сторін суспільного життя Китаю. У певний період традиційна ідеологія і релігійні інститути стали об'єктом не лише зневаги, але і неприйняття з боку державного керівництва, що особливо різко проявилося в роки «культурної революції». Здавалося б, у такій ситуації саме існування системи традиційних цінностей і релігій, у т. ч. даосизму, опиниться під питанням. Проте події останніх десятиліть переконливо свідчать про дивовижну життєздатність даосизму. Укорінюючись у свідомості китайців, він не тільки багато в чому відновив втрачені позиції, але й продовжує розвиватися. У цьому процесі даоська традиція зазнає глибокі багатосторонні зміни, набуває нові риси і форми. Нинішня політика керівництва Китаю сприяє зміцненню соціальної значущості даосизму.

Вивчення сучасного стану даосизму в КНР ще раз підтвердило, що як соціальний інститут він є органічною частиною китайського суспільства, а даоська культура являє собою один з основних джерел общекитайской традиції. Даосизм залишається важливим фактором, що впливає на життя сучасного Китаю і інших країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Не знаючи і не враховуючи його ролі і впливу на китайське суспільство, неможливо серйозно говорити про діалог культур Заходу і Сходу.

На закінчення відзначимо, що знання історичної спадщини даосизму дозволяє адекватно сприймати культурні цінності і традиції Китаю, особливості економічного, політичного та суспільного життя КНР, без чого неможливе справжнє взаєморозуміння, встановлення надійних контактів та співробітництво КНР з іншими країнами

Література

1. Вэнь Цзянь, Л. А. Горобец

2. Васильев Л.С. Культы, религии, традиции в Китае. М.: Наука, 1970. 484 с.

3. Баранов И.Г. Верования и обычаи китайцев. М.: Муравей -- Гайд, 1999. 304 с.

4. Кравцова М.Е. История культуры Китая. СПб.: Лань, 1999. 416 с.

5. Тертицкий К.М. Религиозная ситуация в КНР // Восток. 1993. № 6. С. 50-56.

Размещено на Allbest.ru