Львівська єпархія у XVI – на початку XVII століття

3. Окремої уваги заслуговують монастирі у єпархії. Численні чернечі обителі, відомі з документів XV-XVI ст., об'єднували загалом невелику кількість монахів - переважно по кілька ієромонахів і послушників. Багато монастирів проіснували недовго - відомі випадки, коли обитель (як, наприклад, львівський жіночий монастир св. Катерини) припиняла своє існування через кілька років після відкриття. Втручання світських патронів у життя монастирів спричинило значну дезорганізацію їх життя, що зумовило початок оновлення православного чернецтва з 80-90-х рр. XVI ст., який відбувався під новими впливами ісихазму і святоотецької традиції, привнесеними афонськими подвижниками Іоанном (Вишенським) та Іовом (Княгиницьким). Припинення існування монастирів та окремих парафій було пов'язане із специфікою їх формування - на відміну від католицьких храмів і парафій, для заснування православних не обов'язковою була наявність фундації. Відсутність коштів на утримання церкви чи монастиря могли спричинити об'єднання кількох сусідніх парафій та ліквідацію незабезпеченої.

4. Завдяки активізації церковного життя Львів став важливим українським культурним, освітнім осередком у Речі Посполитій. Уже під 1546 р. у міських актах згадується "руська школа" на Галицькому передмісті. Її діяльність пов'язують з іменем настоятеля Богоявленської церкви, крилошанина Антонія Іринковича, відомого переписувача Мінеї 1543 р. Освітні традиції згодом будуть продовжені у діяльності братського шкільництва, книгодрукування.

5. Важливим чинником внутрішнього життя єпархії та Київської митрополії загалом стала ініційована в кінці XVI - на початку XVII ст. львівським єпископом Гедеоном спроба уніфікації літургійних чинів та богослужбової літератури.

6. Упродовж XVI ст. львівські архієреї вели боротьбу за визнання повноти своїх повноважень стосовно духовенства і мирян з боку державної влади та католицької ієрархії. Втручання східних патріархів у справи Київської митрополії та, передусім, у конфлікти єпископа з братством у Львові, спричинили неоднозначний вплив на місцеву ситуацію. Впродовж багатьох століть канонічна залежність Київської митрополії від Константинопольського патріархату залишалася символічним гарантом кафолічності та духовного, апостольського наступництва церковної традиції. Саме традиція-архетип "христолюбивої Греції Хрестительки Русі", збережений у свідомості православного населення Речі Посполитої, і зокрема галичан, залишався визначальним у сприйнятті сутності духовного буття в рамках екклезіологічної "пентархії" і тому, "неузгодженість" такого сприйняття об'єктивно призводила як до несприйняття унії з Римом, так і до конфліктів і суперечок.

7. Братський рух на теренах Львівської єпархії розвивався у рамках загальноцерковних процесів та змін у православ'ї XVI ст.

8. Процес національно-релігійного відродження першої чверті XVII ст. у Києві перебував значною мірою під впливом львівського церковного середовища.

9. Існування низки місцевих звичаїв і традицій, що важко узгоджувалися із практикою інших помісних церков, збереження певних відмінностей у богослужбовій практиці уже в XVII-XVIII ст. спричинили податливість церковного середовища на зовнішні впливи та юрисдикційні зміни.

Список опублікованих праць за темою дисертації