Розгортання благочинної діяльності місії Римо-Католицької Церкви "Карітас-Спес" в незалежній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розгортання благочинної діяльності місії Римо-Католицької Церкви «Карітас-Спес» в незалежній Україні

Цимбалій В.В.

У своїй енцикліці «Deus caritas est» (Бог є любов) Папа Римський Бенедикт ХVI звертає особливу увагу на аспект «служіння милосердя», говорячи, що Церква намагається сприяти розвитку людини у всіх сферах її життєдіяльності, йдучи назустріч людським потребам і стражданням як духовним, так і матеріальним. Як зазначає сам Понтифік: «Любов до ближнього, закорінена в любові до Бога, - є першим завданням кожного віруючого. Але це також завдання всієї церковної спільноти на всіх рівнях: від локальної громади до Вселенської Церкви. Церква як спільнота покликана жити в любові. Любов також має потребу в організації - як передумові посвяченого служіння у спільноті» [ 1,с.28].

З самого початку свого створення благочинна організація РКЦ «Карітас-Спес» взяла на себе нелегку місію - розвивати благочинність в державі, яка щойно стала на шлях самостійного розвитку. Її благочинна діяльність в Україні характеризується широким діапазоном вже наявних напрямів роботи та пошуком нових відповідно до нагальних проблем, що постають перед сучасним суспільством. Дослідження роботи місії РКЦ в Україні є актуальним з огляду на необхідність формування ефективної моделі державно-церковних відносин у соціальній сфері.

Серед вітчизняних дослідників діяльності благочинних релігійних організацій в незалежній Україні необхідно відзначити О.Ворон, О.Доброєра, В.Єленського, А.Колодного, О.Недавню, В.Осадчого, Л.Филипович, П.Яроцького та ін. Незважаючи на значні зрушення в напрямку дослідження даного виду діяльності релігійних конфесій, все ж багато аспектів, що стосуються благочинної діяльності і надалі залишаються мало розробленими. Благочинна діяльність місії РКЦ в сучасних українських дослідженнях розкривається лише частково в контексті висвітлення місіонерської діяльності релігійних конфесій в Україні.

Тому, метою цієї роботи є спроба дослідити процес становлення, напрямки функціонування і діяльності благочинної місії Римо-Католицької Церкви «Карітас-Спес» в незалежній Україні.

Загальновідомо, що в часи радянської влади сфера благочинної діяльності належала до прерогатив держави, яка контролювала і начебто повністю справлялася з усіма тогочасними проблемами суспільства, тому задля зменшення впливів будь-яких інших структур на життя суспільства, причетність релігійних конфесій до сфери благочинства всіляко обмежувалася. Точкою зрушення у напрямку позитивних змін дослідники діяльності релігійних організацій України вважають 1988 рік [2,с.29]. Саме в цьому році розпочалися стрімкі процеси розвитку державно-релігійних відносин, які визначили подальшу ситуацію в релігійній сфері України.

Починаючи з 1989 року, відбувається своєрідне «розкріпачення» офіційно визнаних на той час конфесійних структур, серед яких була й РКЦ. Як стверджує О. Доброєр: «... в 1989 році держава почала розуміти безперспективність політики постійного втручання в церковно-релігійне життя, у зв'язку з чим вона частково відмовилася від виконання контрольно-регламентаційних функцій у цій сфері» [2,с.30].

Серйозні зміни у церковній політиці Української держави відбулися у 1994 році після обрання Президентом України Л. Д. Кучми, в центрі уваги якого серед інших виявилося і «церковне питання». У липні 1994 року вийшов указ Президента про ліквідацію комітету в справах релігій - символу активного втручання держави у справи релігійних груп. Таким чином, радикальні політичні зміни створили необхідне громадсько-політичне підґрунтя для позитивних змін у конфесійному житті України. Наслідком таких змін стали: активізація церковного життя; звільнення з-під надмірної державної опіки діючих конфесій; набуття легального статусу забороненими у радянський час релігійними структурами; посилення релігійного впливу на всі сфери громадського життя; повернення релігійним організаціям генетично властивих, але заборонених у тоталітарному суспільстві, функцій (духовно-регулювальної, просвітительської, доброчинної); розширення місіонерської діяльності закордонних проповідників і т.д.

Проте незважаючи на значні позитивні зрушення у ставленні влади до розгортання релігійними організаціями благочинної діяльності, на шляху розвитку каритативної сфери в нашій державі все ще залишається достатньо несприятливих моментів. З цього приводу єпископ-помічик Києво-Житомирський Станіслав Широкорадюк в інтерв'ю РІСУ зауважив: «Якщо сьогодні в Україні хтось захоче зайнятися благодійною діяльністю, то він зустрінеться з дуже великою низкою проблем і «підводних каменів. ... А враження складається таке, що держава зовсім не зацікавлена у заохочуванні громадян допомагати своїм же співгромадянам» [5]. Єпископ Станіслав наголосив на тому, що в Україні благодійні організації прирівнюються до комерційних структур. Для них не існує жодних знижок та компенсацій, як це робиться, наприклад, в інших державах.

Із інтерв'ю гененерального секретаря організації «Карітас» о.Віктора Симона «Католицькому Віснику» можна зрозуміти реальність становища української благодійності. Зокрема, о. Віктор пояснює: «Концепція «Карітасу» й наших партнерів-благодійників з-за кордону така: працювати не на людину, а з людиною. Скажімо, у нас є гарний великий проект - надомна опіка над людьми похилого віку. Проект фінансують німці, а однією з вимог є те, що з часом держава має долучитись до нього і покривати значну частину витрат. Аналогічний проект у Німеччині «Карітас» фінансує на 7-8%, а решта - за рахунок держави та інших жертводавців» [6,с.18]. На його думку, діяльність недержавних благодійних організацій можна вважати успішною тоді, коли вони мають вплив на державну соціальну політику: держава бачить реальну користь подібних проектів для своїх громадян і бере на себе зобов'язання хоча б частково фінансувати такі проекти. Проте сьогодні з цілої низки причин реалії української благодійності далекі від тієї європейської моделі, про яку зазначає о.Віктор Симон. І все ж, незважаючи на труднощі, благодійність залишається важливою частиною діяльності майже всіх існуючих в Україні релігійних організацій і Церков.

Римо-Католицька Церква надає особливого значення благочинності. У її поширенні особливе місце займає «Карітас». На теренах України він був зареєстрований в 1990 році як громадська (нерелігійна) організація. Причиною цього є те, що на той час ще не було офіційно відновлено структур Римо-Католицької Церкви. Після реєстрації організації в Україну почали надходити вантажі гуманітарної допомоги, розподілом яких займався «Карітас».

У 1995 році було розпочато перереєстрацію «Карітасу» із громадської організації на релігійну (остаточно завершився цей процес лише у 1996 році), внаслідок чого виникла нова структура - «Карітас-Спес», звичайно ж під контролем РКЦ. Таким чином, вже понад 10 років «Карітас-Спес» працює в Україні. За цей час її організаційна мережа відчутно зросла і представлена у більшості областей нашої держави. Виокремлено наступні регіональні центри «Карітас-Спес»: Бердичів, де здійснюється опіка над одинокими хворими на дому, діє пункт медичного обслуговування, їдальня та пункт доставки обідів людям похилого віку; у Бердянську відкрито дитячий садок, світлицю для дітей, лікарський кабінет та організовано відпочинок дітей; у Ворзелі знаходиться оздоровчий центр для дітей; у Городку відкрито будинок милосердя для самотніх людей похилого віку; у Дніпродзержинську знаходиться дитячий садок для дітей з бідних родин; у Дрогобичі здійснюється опіка на дому, видача гуманітарної допомоги, допомога біженцям, діє Чин Шпитальний ім. св. Яна Божого, де міститься аптека та проводиться безкоштовна видача ліків; в Житомирі існує два будинки сімейного типу для дітей-сиріт; Запоріжжя, де здійснюється опіка на дому, а також відкрито медичний кабінет, благочинну їдальню «Добрий хліб»; у Зарічанах діє табір відпочинку для дітей, центр реабілітації наркозалежних; Бар, де діють: благодійна кухня, проект «Діти-інваліди», «Молодіжний християнський центр»; у селі Буртин Полонського району Хмельницької області здійснюється видача гуманітарної допомоги; у Кам'янці-Подільському відкрито благодійну світлицю, благодійний центр, здійснюється опіка на дому, гуманітарна допомога; у Хмельницьку організовано гуманітарну допомогу та відпочинок дітей; у Києві діють соціальний центр та будинок сімейного типу; у Львові відкрито гуртожиток для студентів; у Заболотові - світлицю для дітей; Самбір, де здійснюється опіка над хворими і самотніми; у Стрию діють навчально-виховний центр Св. Зигмунда для дітей, центр медичної допомоги, дитячий садочок; у Луцьку організовано відпочинок для дітей, гуманітарна допомога; у Любарі - гуманітарна допомога; у Малині - гуманітарна допомога; Миколаїв, де здійснюється опіка над дітьми вулиці; у Мукачеві відкрито дитячі будинки сімейного типу, дитячі садки, реабілітаційні центри, безкоштовні їдальні, католицький ліцей, католицькі гуртожитки; в Одесі здійснюється опіка хворих на дому, психологічна допомога в'язням та діє центр соціальної допомоги по проблемам ВІЛ/СНІДу; у Олександрівці організовано відпочинок для дітей та відкрито дім опіки ім. Св. Єлизавети; Перечин, де здійснюється гуманітарна допомога; у Харкові відкрито їдальню для безпритульних, соціальний кабінет, світлицю для дітей, здійснюється перша медична допомога для потребуючих, опіка на дому, видача гуманітарної допомоги, допомога дітям, хворим на туберкульоз, допомога сліпим, хворим на розсіяний склероз та паралізованим; у Херсоні існує світлиця для дітей та здійснюється відвідування хворих у лікарні і допомога їм ліками; Яблуниця - відпочинок дітей в оздоровчому таборі; у Ярмолинцях діє дитячий будинок сімейного типу [3].

Очевидно, що мережа «Карітас-Спес Україна» є досить широкою. Керує нею єпископ Станіслав Широкорадюк, а також додатково нараховується 7 дієцезіальних керівників (відповідно до структури РКЦ в Україні). Серед них Я.Нікель (керівник «Карітас-Спес» Львівської архідієцезії), П.Гончарук (керівник «Карітас-Спес» Кам'янець-Подільської дієцезії), Р.Бурник (керівник «Карітас-Спес» Луцької дієцезії), З.Зайонц (керівник «Карітас-Спес» Харківсько-Запорізької дієцезії), О.Мординський (керівник «Карітас-Спес» Одесько-Симферопольської дієцезії), В.Пюра (керівник «Карітас-Спес» Київсько-Житомирської дієцезії) та Ф.Фегер (керівник «Карітас-Спес» Мукачівської дієцезії) [4].

Український осередок організації «Карітас-Спес» активно співпрацює із закордонними благодійними організаціями. Партнерськими є такі організації, як Kleine Herzen - «Маленькі серця» некомерційна організація для підтримки дітей з економічно нерозвинутих країн, Renovabis (Німеччина), Deutscher Caritas Verband (Карітас Німеччини), Kirche in not (Католицька гуманітарна організація у Німєччині), Secours Catholique (Карітас Франції), Карітас Італії, Карітас Польщі, The Queen of the Apostles Mission Association (США), Мальтійська служба допомоги Німеччини, Kindermissionwerk - дитяча гуманітарна організація Католицької Церкви у Німеччині, Дієцезіальний Карітас м. Мюнстер (Німеччина), Карітас м. Ессен (Німеччина), Робоча група «Співробітництво у скруті та катастрофах» у співпраці з Карітас Німеччини (Deutscher Caritas Verband e.V), Допомога у разі катастроф (Німеччина), Європейська Рада у справах біженців і мігрантів.

Оскільки рівень благодійництва в Україні поки що значно нижчий за європейський, більшість коштів для реалізації своїх проектів Карітас-Спес отримує саме від своїх закордонних партнерів. Наприклад, благодійний фонд Kirche in not (Католицька гуманітарна організація у Німеччині) у 2004 році перерахував понад 4,6 мільйона євро відповідним організаціям в Україні на різні проекти, також ця організація здійснює ряд проектів у Російській Федерації - допомога громадам католицької церкви (1,2 млн. євро), допомога Російській Православній Церкві (800 тис. євро), підтримка міжконфесійних ініціатив (1,2 млн. євро) тощо [8,с.219].

Релігійна місія «Карітас-Спес» в Україні розгорнула свою діяльність у багатьох напрямках. Одним із основних є відпочинок та оздоровлення дітей, що належать до найбільш незахищених верств українського суспільства. Спеціально створені для цього центри діють в екологічно чистих місцевостях Київської, Житомирської, Івано-Франківської та Запорізької областей. Щороку відпочити та оздоровитись у цих центрах мають можливість близько трьох тисяч дітей. Керівник «Карітас-Спес Україна» єпископ Станіслав Широкорадюк зазначає, що «за останні 5 років ми оздоровили понад 12 тисяч українських дітей. Це в основному діти-чорнобильці, діти-сироти, діти з малозабезпечених сімей» [5].

Важливими напрямками діяльності Карітасу є організація та підтримка дитячих будинків сімейного типу, в яких постійно проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки. Вихованням дітей займаються вихователі та сестри-монахині. У будинках діти проживають постійно до повноліття, навчаються в загальноосвітніх школах, відвідують дитячі садки, отримують добре виховання. Починаючи з грудня 2006 року з «Карітас-Спес» почала співпрацювати благодійна організація Kleine Herzen (Маленькі серця). Основна ціль організації - підтримка дітей з економічно нерозвинутих країн. Основним проектом в Україні є підтримка дитячих будинків сімейного типу. Зазначеним проектом охоплено 6 дитячих будинків такого типу. Проводиться відкриття дитячих садочків, світлиць та притулків для дітей.

У таких містах, як Харків, Бердянськ, Запоріжжя, Львів, Бердичів, Бар, Мукачево, Виноградово, Тячево, Ужгород, Свалява за допомогою місії було організовано діяльність благодійних їдалень для безпритульних дітей, дітей-сиріт, одиноких людей похилого віку, малозабезпечених та інвалідів. Завдяки цьому більше тисячі знедолених людей по всій Україні отримують харчування. Велика частина обідів доставляється додому людям, які не можуть самостійно пересуватися. Доставкою займаються волонтери та працівники територіальних центрів соціального обслуговування. Ще одним, не менш важливим, на нашу думку, напрямком діяльності Карітасу є створення та підтримання осередків надання медичної допомоги та реабілітаційних центрів, в яких потребуючому безкоштовно надають професійну лікарську консультацію та, в міру можливостей, допомагають ліками. За сприяння «Карітас-Спес» та підтримки іноземних партнерів можливе проходження нашими співвітчизниками лікувально-реабілітаційного курсу за кордоном. Реабілітаційні центри забезпечують умови для покращення стану здоров'я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем. Також здійснюється допомога сліпим, хворим на розсіяний склероз, туберкульоз та паралізованим, практикується відвідування лікарем хворих на дому. Безкоштовно надається медобладнання та інвалідні візки для хворих і потребуючих. Поки що центри медичної допомоги та реабілітації створено у таких містах, як Бердянськ, Запоріжжя, Дрогобич, Бердичів, Київ, Харків, Херсон, Хмельницький, Виноградово, Хуст. Допомогу в них отримує більше трьох тисяч людей на рік. У майбутньому планується відкриття нових та реконструкція вже існуючих оздоровчих центрів і в інших містах України.

Незважаючи на те, що доставку гуманітарних вантажів на територію України значно ускладнюють постійна корупція, вимагання, хабарництво працівників митниці та державтоінспекції і необхідність дотримання цілої низки бюрократичних формальностей, місія РКЦ «Карітас-Спес» протягом багатьох років продовжує підтримувати пункти видачі гуманітарної допомоги. Парафіяльними осередками «Карітасу» роздається гуманітарна допомога у вигляді ліків, харчів та одягу. Також здійснюється розподіл гуманітарної допомоги для благодійних організацій та парафій РКЦ по всій Україні. Пункти видачі гуманітарної допомоги діють в Хмельницькій, Київській, Житомирській, Харківській та Волинській областях.

Під патронатом Карітасу та з допомогою західних благодійних організацій: Карітас Польща, Kirche in not, Renovabis відбувається створення будинків милосердя для людей похилого віку. Люди пенсійного віку, а також люди з обмеженими можливостями, які з тих чи інших причин залишились без житла чи не в змозі самостійно проживати, можуть мешкати в будинках милосердя. Мешканці таких будинків перебувають під постійною опікою, отримують триразове харчування та щоденний медичний догляд. Будинки такого типу діють в Житомирській та Хмельницькій областях і налічують близько 60 мешканців.

Однією з основних проблем самотніх людей похилого віку стає їхня ізоляція від суспільства та відповідно неспроможність належним чином організувати свій побут: придбати продукти харчування, виконувати господарські роботи, вчасно отримати необхідну медичну допомогу. Саме для таких людей благодійна організація «Карітас-Спес» започаткувала проект по опіці над самотніми людьми на дому. Проект започатковано у 2005 році, його реалізація відбувається майже в кожному місті, в якому діє осередок «Карітасу», і щороку необхідну допомогу отримує більше трьох тисяч людей.

У Харкові, Барі, Стрию діють соціальні центри. Основними напрямками їхньої роботи є відвідування дітей обмежених в пересуванні, надання гуманітарної допомоги, відвідування в лікарні, різноманітні соціально-побутові послуги, організація екскурсій, зустрічей, перегляд відеофільмів, проведення шахових та шашкових турнірів. У центрі ресоціалізації для наркозалежної молоді, що функціонує у Зарічанах, створені всі умови для того, щоб позбавити молодих людей наркотичної залежності та, духовно збагативши їх, повернути до нормального життя в суспільстві.

Також велику увагу організація приділяє проблемам, пов'язаним з поширенням ВІЛ/СНІДу, особливо зважаючи на стрімкі темпи поширення цієї «чуми ХХ століття» в Україні та світі. «З 2006 року Карітас-Спес в партнерстві з БФ «Логос» здійснює проект «Центр соціально-психологічної допомоги ВІЛ - інфікованим людям та людям, що страждають від адикції». В роботі беруть участь психологи, соціальні та медичні працівники. В центрі клієнти можуть отримати необхідну інформацію по проблемах ВІЛ/СНІДу, кваліфіковану психологічну допомогу, консультацію соціального працівника з сімейних питань, брати участь в терапевтичних групах. Співробітники центру надають паліативну допомогу ВІЛ-інфікованим людям вдома, відвідують клієнтів, які знаходяться в стаціонарних відділеннях лікарень» [7]. У 2007 році спільно з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), та Комітетом з питань соціального служіння при ВРЦіРО за підтримки Програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) в Україні фахівці «Карітас-Спес» розробляли міжконфесійну концепцію для досягнення універсального доступу до профілактики ВІЛ-інфекцїї/СНІДу, лікування, догляду та підтримки до 2010 року в Україні. Проводиться інформаційна робота з дітьми та молоддю, семінари, конференції, тренінги для священиків, соціальних працівників, волонтерів з проблеми ВІЛ/СНІДу з метою профілактики та запобігання явищ дискримінації та маргіналізації, пов'язаних з цим.

Не можемо не відмітити започаткування та проведення місією низки проектів, таких як робота з в'язнями, створення міні-підприємств, допомога біженцям, а також різноманітних акцій по збору коштів.

Слід також зазначити, що однією з особливостей діяльності благочинної місії РКЦ «Карітас-Спес» є те, що отримати допомогу тут можуть віруючі будь-якої конфесії.

Надалі можемо прогнозувати посилення й урізноманітнення напрямків благочинної діяльності церков. Проте в світлі світової економічної кризи та її впливу на всі сфери суспільного життя в найближчі роки не слід очікувати стрімких динамічних процесів в напрямку розвитку благочинної діяльності в Україні. Можемо лише сподіватися, що церкви матимуть змогу утримати діяльність своїх благочинних організацій і осередків на докризовому рівні.

Сучасна українська держава знаходиться в стадії побудови громадянського суспільства. Саме тому необхідні кардинальні зміни у ставленні держави до релігійних благочинних організацій, якнайшвидшого налагодження тісної співпраці між ними, розгляду та впровадження європейських моделей допомоги тим хто її найбільше потребує. Але, на жаль, як вище державне керівництво, так і місцеві органи управління в Україні, діючи згідно з чинним законодавством не зацікавлені у розгортанні благочинної діяльності релігійних організацій. Така позиція влади, на наш погляд, з одного боку зумовлена постійним недофінансовуванням соціальної сфери, а з іншого - відсутністю бажання чиновників всіх рівнів виконувати додаткову (не оплачувану) роботу. Все ж нам видається, що власне каритатина сфера може стати об'єктом спільної співпраці Держави і Церкви, оскільки вона здатна виступати в ролі потужного зближуючого (соціалізую чого) фактору.

Схожою є й думка Понтифіка, який вважає: «Церковні організації, завдяки прозорості засобів діяльності і вірності своєму обов'язку свідчення любові, можуть надати християнського виміру і громадським організаціям, і сприяти взаємній координації, адже лише вона здатна привести до ефективної діяльності доброчинних служб» [1,с.40].

Список використаних джерел

релігійний благочинний католицький церква

1. Венедикт XVI. Deus caritas est (Бог є любов). Енцикліка. - Львів, Місіонер. - 2008. - 57 с.

2. Доброєр О. Католицька церква в Україні: 2001-й рік. Статистика, аналізи, коментарі. - К.: Кайрос, 2001. - 250 с.

3. Карітас в регіонах: http://caritas-spes.org.ua/uk/region.html

4. Керівники Карітас-Спес Україна: http://caritas-spes.org.ua/uk/about. leaders.html

5. Незрозуміло чому, але в Україні благодійні організації прирівнюються до комерційних структур [Інтерв'ю з владикою Станіславом Широкорадюком, єпископом-помічником Києво-Житомирським Римсько-Католицької Церкви] http://www.catholic-media.org/ua/index.php?option=com_wrapper&Itemid=151

6. Осьмак В. «Допровадь своє багатство»//Католицький Вісник. - 2009. - №8.

7. СНІД-Програма підтримки людей що живуть з ВІЛ: http://caritas-spes. org.ua/uk/vil.html

8. Хоружий Г. «Ватикан : історія і сучасність» - Львів «Місіонер» 2007. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru