Родоплемінні релігії

Кафедра філософії та релігієзнавства

Реферат з релігієзнавства

Родоплемінні релігії

Виконала: ст..

Перевірила:

2004

ПЛАН

Вступ

1. Зародження та формування релігії

2. Родоплемінні культи: магія, фетишизм,анімізм

3. Тотемізм, як форма релігії раннього матріархату

4. Землеробський культ, як форма релігії пізнього матріархату

5. Шаманізм, як форма релігії патріархату

Висновок

ВСТУП

Релігія в особливій формі відображає реальні соціальні процеси, інтереси сподівання і прагнення широких народних мас. Релігійна боротьба, зумовлена розходженнями в розумінні певних догматів, насправді переслідує земні цілі. Тому, аналізуючи будь-яку форму релігії, важливо знати в: в яких історичних умовах вона виникла; в яких соціальних верствах поширювалась і як у віровченні відображалися їх інтереси; які зміни відбувалися в даній формі релігії у процесі історичної еволюції; в якій формі існує тепер.

Проблема виникнення релігії тісно пов'язана з проблемою виникнення і розвитку людини. За сучасними антропологічними даними еволюція людства охоплює величезний еволюційний період - понад 2млн років. Протягом цього часу людина відокремилася з протолюдського царства завдяки трудовій діяльності, розширення та ускладнення якої дали поштовх розвиткові мислення.

Розглянемо зародження, формування та розвиток родоплемінних релігій.

1. ЗАРОДЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ РЕЛІГІЇ

Процес зародження релігії був достатньо тривалим. Далекі предки людини сучасного типу - австралопітеки, пітекантропи, синантропи, володіли лише зародками мислення і, звісно, не мали здатності до елементарного узагальнення, абстрагування, тобто до розумової діяльності як такої. Діяльність цих істот, яких вірніше було б назвати простолюдами, обмежувалася виготовленням найпримітивніших знарядь, придатних до збирання та мисливства. Археологічні дослідження не дали жодних свідчень наявності в них будь - яких релігійних уявлень. Деякі вчені допускають, що пізньому неандертальцеві, який жив понад 100 тис. років тому, були притаманні примітивні прояви віри в надприродне, зокрема культ померлих із вірою в існування потойбічного життя. Це виявлялось у способі поховання: покійників укладали на бік, орієнтували зі сходу на захід, зв'язували ноги, а поряд клали їжу та знаряддя праці. Такої думки додержувався академік А.Окладников, який досліджував одне з неандертальських поховань на території Узбекистану в печері Тешик-Таш. Інші дослідники спираючись на дані археології, етнографії, мовознавства, пов'язують виникнення релігії з ранньородовим устроєм, який склався близько 40 тис. років тому, і з кроманьйонцем - людиною сучасного типу, яка вже володіла психологічними механізмами, що дозволяли розвиток релігійних уявлень.

В усі часи свого існування релігія була певним відображенням наявних суспільних відносин, певного розуміння світу. У найдавніші часи діяльність людини мала лише привласнювальний, а не перетворювальний характер. через це людина була майже цілком залежною від навколишнього природного світу і ні на практиці, ні в уяві не виокремлювала себе з нього. На цій стадії її розвитку сформувалися релігійні уявлення, за якими суспільне і природне середовище складали одне ціле, і світ являв собою систему уособлених у різних природних феноменах сил, яким були властиві вольові та розумові якості, та які були пов'язані між собою за принципом кровної спорідненості. Тобто світ уявлявся як проекція кровно - родових відносин, за якими організовувалося тогочасне суспільство.

Такий тип первісної релігії називається міфом. Для міфу характерна відсутність розмежування природного і надприродного, чуттєвого і духовного. Всі відомі міфологічні системи змальовують створення світу, але в них відсутня постать Бога - творця.

Протягом тисячоліть зі зміною суспільних і виробничих відносин міф розвивався, але вищезгадані риси були властиві йому на всіх стадіях. Навіть класична давньогрецька міфологія подає ту саму картину: світ богів не відокремлений чіткою межею від світу людей, боги і люди підлягають тим самим законам долі, і навіть вічна молодість та безсмертя, по-перше, відносні. по-друге досягаються суто природними засобами. .Вищі з богів є надзвичайно могутніми, але не всемогутніми, і жоден із них не є творцем світу, який виник, за давньогрецькою міфологією, з первісного хаосу спонтанно.

2. РОДОПЛЕМІННІ КУЛЬТИ

Родоплемінні культи є складним конгломератом місцевих традицій, обрядів, ритуалів, якими позначаються різні етапи людського життя, уособлення небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Родоплемінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам, яким спочатку надавали зооморфних, а потім - антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3)відправлення культу в формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжуються магічними обрядами в честь духів.

До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм і анімізм, котрі виникли в період формування і розвитку родового ладу (від 100 до 40000 років тому). Первісним формами мислення, не було властиве відокремлення людського від природного. Зовнішні природні об'єкти - елементи ландшафту, рослини і тварини - уявлялися такими ж розумними і наділеними вольовими якостями, як і люди. У науці первісні релігійні форми часто охоплюють такими категоріями, як фетишизм, анімізм, тотемізм.

Магія (від грецьк. maheia- чаклунство) - віра в існування надприродних засобів впливу на природу. Приміром, деякі з північноамериканських індіанців ще у XIX ст. перед початком полювання на бізонів виконували особливий мисливський танець: танцювальним рухам вони приписували надприродні властивості заманювати бізонів до стійбищ і забезпечувати вдале полювання. Магія подвоювала шляхи впливу на природу: вважали, що людина могла вплинути на природу не лише своєю працею, а й особливими символічними діями - обрядами.

Магія поділяється на такі основні види:виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну та ін. Найпоширенішою була магія виробнича. У ході розвитку суспільства з'являються все нові різновиди виробничої магії: землеробна, скотарська, гончарна, ковальська, навчальна, спортивна.

Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово “табу” означає що-небудь робити, щоб не накликати на себе неприємнощі. Магія дійшла до наших днів і як елемент сучасної релігії(віра в надприродну силу обрядів), і в самостійній формі (у вигляді таких побутових пересудів, як ворожіння на картах, тощо).

Фетишизм (від португ. fetico зачарована річ) - це віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості.

Порівняно з магією фетишизм є більш складною формою релігії. якщо магія “подвоювала” шляхи впливу на природу, то фетишизм “подвоїв” ще й властивості матеріальних об'єктів.

До реальної користі матеріальних предметів додавались їхні надприродні здібності бути помічником і заступником людей. У фетишизмі в зародковій формі з'являється ідея Бога.

В сучасних релігіях фетишизм зберігається у формі поклоніння священним предметам(хрести, ікони, мощі), а як самостійний залишок - у вигляді віри в талісмани, амулети. Талісман, з погляду марновірних людей, приносить щастя, а амулет оберігає від нещастя. Сучасними фетишами(талісманами або амулетами) у марновірних людей є, наприклад, підкови, ладанки, кулони, слоники, іграшки.

Анімізм ( від лат. anima- душа) - це віра в існування у матеріальних предметів і процесів надприродних двійників. Анімізм починається з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тварину, знаряддям праці тощо. У подальшому своєму розвиткові анімізм включив у себе уявлення про двійників матеріальних процесів( хвороби, війни, ковальська справа та ін.).

У слав'ян для визначення ілюзійних двійників застосовувались два терміни: менш могутніх називали “ душами”, а більш могутніх - “духами”. Тому можна сказати, що анімізм є вірою в існування душ і духів. Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення, скажімо, ескімосів Гренландії( XIXст.). На їхню думку, надприродні двійники були у кожної людини, дерева, струмка, звіра. Уночі, вважали вони, людські души залишають свої тіла і відправляються полювати, танцювати, відвідувати друзів. Коли вмирала людина, їй у могилу клали знаряддя і предмети праці. Вважалося, що двійники цих речей служитимуть двійникам людських тіл у “країні мертвих”.

В анімізмі здійснюється подальше подвоєння світу: світ реальних об'єктів доповнюється світом духовного буття. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільш поважали первісні анімісти, були души померлих родичів. Тому в літературі первісний анімізм часто називають культом предків. У початковому анімізмі двійники уявляються як певне інше тіло, невидиме і невідчутне у більшості життєвих ситуацій. В той же час у багатьох народів існувало повір'я, що в деяких ситуаціях двійника можна побачити, почути і якось ще й відчути: уві сні, як відображення у воді, як тінь. На цій стадії розвитку релігії не існувало уявлення про безтілесну душу, двійники мислились як якась друга плоть, що має всі речові характеристики: форму, об'єм, вагу, колір, запах. Наприклад, гренландці вважали, що душі у людей неоднакові, - гладкі люди мають гладкі душі, у худих людей і душі худі. Оскільки уві сні щастило “бачити” також душі померлих, то виникло уявлення про безсмертних двійників.

З уявленням про безсмертних двійників виросло уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів “країна мертвих” розташовувалась не на небі, а десь на землі, чи під землею. Життя душ у “країні мертвих” в принципі вважалось звичайним продовженням реального життя. У деяких народів замість уявлення про “країни мертвих” з'явилися уявлення про переселення душ у нові тіла.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі - все це за своєю суттю - ускладнений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і в спіритизмі(вірі у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, яке крутиться).

Магія, фетишизм і анімізм відобразили й виразили безсилля первісної примітивної людини. У всіх випадках, коли люди, не маючи достатніх знань, були або хоч відчували себе безсилими, вони шукали “допомоги” в магії, фетишах або надприродних двійниках. Ранні форми релігії, виникнувши ще в період формування родового ладу, збереглися й надалі як у родоплемінному суспільстві, так і в класовому. Проте вони були тут відсунуті на другорядні позиції тими релігіями, які повніше відображали конкретні особливості суспільного розвитку.

Родоплемінний лад склався приблизно 40 тисяч років тому і пройшов три основних ступені: ранній матріархат, пізній матріархат та патріархат. Кожному ступені відповідала форма релігії, яка відображала особливості людей у даних, конкретних умовах: ранньому матріархату - тотемізм, пізньому - землеробський культ, патріархату - шаманізм. Усі ці форми не поширювалися поза родом чи племенем, тому їх називають родоплемінними релігіями.

3. ТОТЕМІЗМ, ЯК ФОРМА РЕЛІГІЇ РАННЬОГО МАТРІАРХАТУ

Тотемізм(мовою індіанців - оджибве (журавля) тотем означає його рід) є віра у надприродну спорідненість людських колективів з певними видами тварин.

Тотемами називають тварин, які первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду й племені, захисників і помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Усі вважалися братами і сестрами людей, і тому свої родові колективи первісні мисливці називали їх іменами. Наприклад, північноамериканські індіанці з племені оджибве у XVIIст. мали п'ять родових колективів, які мали назву: журавля, сома, гагари, ведмедя тощо.

Спочатку як тотему поклонялися тільки тварині і причому тій, яка була об'єктом полювання. Пізніше ( із збільшенням людських колективів ) родинні відносини поширилися на решту тварин, а в окремих народів - також на рослини і природні фактори. Наприклад, у австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілія, сливове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.

За яких історичних умов виник тотемізм? У нього було дві специфічні соціальні передумови: виникнення родового ладу і полювання як основний вид трудової діяльності. Разом із виникненням родового ладу з'явилася і залежність кожного члена суспільства від колективу родичів, оскільки тільки від них первісна людина могла отримувати допомогу і заступництво .А в умовах, коли полювання було головним видом трудової діяльності первісна людина досить сильно відчувала свою залежність від тварин. Залежність від родового колективу і тварин - ось ті головні особливості раннього матріархату, які ніби відштампувалися в тотемізмі.

Зазначимо дві основні риси тотемізму.

Перша - виділення в ролі головних об'єктів поклоніння тотемічних духів, тобто двійників тотемів. Не самі тотемі, а їхні двійники були головним об'єктом поклоніння в цій релігійній системі. Тотемам поклонялися настільки, наскільки вони були вмістилищем тотемічних духів. Це поклоніння виявлялося через молитви(прохання), танці, табу, жертвоприношення, спеціальні тотемські свята. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему. Під уподібненням розуміється прагнення зовні бути схожим на тотема хоч би однією якоюсь рисою.

Друга риса - дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умов дотримання особливих релігійних процедур. Тотемам поклонялись, але їх же вбивали і з'їдали. І, за переконанням первісних мисливців, одне не заважало іншому. Важливим було одне: вбити і з'їсти за правилами, тобто так, щоб не нашкодити тотемічному духові. Так, індіанці - шевенези( Канада) ще на початку XXст. виконували такі процедури над тілом забитого “родича”-оленя: ставили перед мордою забитого посуд з їжею, танцювали мисливський танець, гладили тіло, дякували оленеві за те, що він дав себе забити, просили вибачення і бажали щастя духові оленя в країні померлих.

Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Особливо відчутним є його вплив в індуїзмі, де багато тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місто серед усіх шанованих тварин у індусів займає корова. Сліди тотемізму чітко просліджуються в християнстві. Святий дух зображується у вигляді голуба, а Христос часто називається агнцем,тобто ягням. Від обряди ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таїнство причащання, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина з'їдають тіло і п'ють кров Бога”.

4. ЗЕМЛЕРОБСЬКИЙ КУЛЬТ, ЯК ФОРМА РЕЛІГІЇ ПІЗНЬОГО МАТРІАРХАТУ

Землеробські культи - це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай. Типовий приклад - релігійні погляди індіанців-ірокезів. Ірокези шанували чотирьох головних духів: духа землі, духа бобів, духа кукурудзи і духа гарбуза. Всі ці чотири духа, за їх уявленням, були жінками. За яких історичних умов виник землеробський культ?

На ступені розвитку матріархату основним видом виробничої діяльності був було мотичне землеробство, яке виросло із збиральництва. А збиранням раніше займалися жінки. Тому на стадії пізнього матріархату жінки, виконуючи головну роль у господарському житті, разом із цим і завдяки цьому почали керувати і в інших галузях життя. Залежність землеробства від природи і керівна роль жінки - ось дві головні особливості того часу, які відбилися у релігійних поглядах людей.

Можна виділити такі основні риси даної релігійної системи. Перша - шанування землеробських духів у ролі головних. В багатьох народів шанувалися і двійники таких природних факторів, які лише в уяві людей впливали на врожай. Наприклад багато народів гадали, що на врожай впливають місяць і планети, і тому поклонялися також духам цих об'єктів.

Друга - керівна роль жінки в релігії. Землеробський культ - це своєрідна жіноча релігія. Це виявлялося у двох головних процесах. По-перше, найголовніші духи зображувалися у вигляді духів жіночого роду. По-друге, найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки.

Третя риса - людське жертвоприношення як система. Не розуміючи суті землеробських процесів, люди вважали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвоприношення. Тому первісні землероби намагалися свої дари духам зробити більш дорогими, більш цінними. Так виникла необхідність людського жертвоприношення.

Четверта - ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після „похорон” воно воскресає знову. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово померти, щоб потім воскреснути.

І нарешті, п'ята риса - переселення до „країни мертвих” - із землі на небо, Багато благ і неприємностей „посилало” землеробам небо: світло і небо, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уявлення про те, що нібито духи живуть на небі.

Землеробський культ широко представлений у сучасних релігіях. Серед християнських святих є покровителі землеробства (Георгій) і повелитель дощу та грому (Ілля-пророк). усе це явний відголос землеробського культу. Від ідеї жіночого духу землі бере свій початок уявлення про Богородицю: недарма віруючі в селі називали її „заступницею хлібів”. Із землеробського культу, що припадали на певні пори року, прийшли до християнства свята Різдва Христового (в минулому свято народження духа сонця - взимку) і Пасхи ( в минулому свято воскресіння духа зерна - навесні).

5. ШАМАНІЗМ, ЯК ФОРМА РЕЛІГІЇ ПАТРІАРХАТУ

Шаманізм (евенкійською мовою „шаман” означає несамовитий) - це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів).

Приміром, у якутів вважалося, що коли людина, захворіла, то її ніхто не може вилікувати, крім шамана. Шаман „лікував” за плату. В процедуру „лікування” входило виконання сукупності релігійних дійств: заклинання, пісні, танці, звернення до духів за допомогою, розмова з духом. Якщо після релігійного „лікування” організм перемагав хворобу, то слава приписувалася шаману, а якщо помирав - винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого.

За яких історичних умов виник шаманізм? За часи патріархату з'явився додатковий виробничий продукт. Це означає, що люди почали виробляти більше, ніж було потрібно. У колективі виникла можливість утримувати тих, хто не займався продуктивною працею. Основними видами виробничої діяльності цього часу були скотарство і плугове землеробство, яке виникло на основі скотарства. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони мали мисливське знаряддя. Вирішальна роль чоловіка в господарському житті зумовила виділення його на перший план і в господарському управлінні. Можливість утримувати людей, які самі нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві - ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.

Перша риса - поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які одержували засоби для існування , значною мірою, або й повністю, за рахунок відправлення релігійних обрядів, хоча в особі шаманів уже, по суті, з'явилося духовенство, церкви ще не було. Шамани не мали власної організації, підчинялися ватажкам роду і племені, виконували їх вказівки.

Друга - виділення в ролі головних об'єктів релігійного поклоніння так званих шаманських духів. З погляду людей того часу, ці духи служили шаману, виконували його різні доручення, помагали пізнавати таємниці, билися зі злими духами.

Третя риса - керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів - жінок зменшилася, і вони були витіснені на другий план духами - чоловіками.

Четверта - використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до приступів, симптомами яких були: судомні обличчя та порухи тіла, не відчування уколів, піна на вустах, втрата свідомості. Шамани в багатьох випадках були нервовохворими людьми.

П'ята риса - використання задурливих дій як засіб використання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь - якої брехні. І лише на стадії шаманізму до несвідомого обдурювання додалося свідоме, яке стало водночас і засобом відправлення релігійних обрядів, і однією з додаткових причин збереження релігійності.

У народів Азії, Австралії та Америки, які й досить живуть в умовах, де зберігаються залишки первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер.

ВИСНОВОК

Розпад суспільства на класи призвів до зміни релігійної діяльності людей. На зміну старим релігіям прийшли нові. За своїм змістом вони були складніші порівняно з релігіями первісного суспільства, тому їх називають ще розвинутими релігіями. Всі розвинуті релігії можна поділити на три основні підгрупи : ранні національні релігії, пізні національні релігії та світові релігії. Розвиток релігій порівняно з первісними характеризується новими рисами. Найважливішими з них є такі.

По-перше , в цих релігіях головними об'єктами релігійного поклоніння стали вже не духи, а Боги. Боги, в уяві віруючих, - це своєрідні „удосконалені духи”, що зосередили у своїх руках всю владу як щодо надприродних об'єктів, так і відносно людського суспільства.

За переконанням людей класового суспільства, саме Боги встановлюють, проповідують та захищають пригнічення людини людиною.

По-друге, класова диференціація суспільства зумовило появу церкви як особливого ідеологічного апарату панівного класу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Релігієзнавство. За ред. В.І. Лубського, В.і. Терешка.-К.: Видавничий центр „Академія”,2003

2. Релігієзнавство. Підручник/ Калінін Ю.А., Харьковщенко Е. А. Київ, Наукова Думка 2003

3. Релігієзнавство: Навч. посібник. За ред. С.А.Бублика.-Стер.вид.-К.: Юрінком Інтер, 2001.

4. Радугин А.А. Введение в религиоведение: курс лекций.-М.: Центр, 2003

5. Основы религиоведения: Учебник/ Борунков Ю.Ф., Яблоков И.Н., НиколовК.И.