Релігія – окремий організм

Міністерство освіти та науки України

Вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: ФІЛОСОФІЯ

По темі :

РЕЛІГІЯ - ОКРЕМИЙ ОРГАНІЗМ

Студентки 2 курсу

Біологічного факультету

Групи 4128-2Б

Ревякіної Євгенії

Михайлівни

Запоріжжя 2009

На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів національно-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій.

Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси різних соціальних епох. У зв'язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті суспільства. Релігійне вірування об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції. Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру. Вона навіть схожа на живий організм, що живе за своїми правилами, законами. І їй не важливо хто Ви за національністю, які у Вас політичні погляди. Якщо Ви здатні і бажаєте вірити - вірте. Вона нічого не буде вимагати від вас. Не важливо, чи ходитимете кожну неділю у церкву, чи просто будете щиро вірити в душі. Кожна людина сама вирішує чи потрібно це їй. Якщо релігію порівнювати з будь-яким живим організмом, то можна помітити багато подібного. Адже, наприклад, як і в людському організмі, в релігії можна прослідкувати певні елементи, що складають її структуру. Структурні елементи релігії - це ті її складові, які у єдиному взаємозв'язку становлять релігію як суспільну систему.

Існують різні критерії виявлення структурних елементів релігії, звідси -строкатість у визначенні кількості і в назві цих елементів. Слід виходити з того, що релігія, як і взагалі всі явища духовного життя, є результатом психічної діяльності людини - її розуму, почуття і волі. Тому її складниками виступають світорозуміння, світовідчуття і ставлення до світу. Вони й становлять три основних елементи релігії, її каркас. Оскільки всі історичні релігії певним чином організовані, то характер їх організації становить четвертий структурний елемент.

Релігійні ідеї та уявлення. Вони створюють концептуальний бік релігії, виражають усе, що становить релігію як суспільну та духовну категорію. Сюди належать міфи, концепції, теорії про надприродне, про бога, а також догмати, зміст священних книг, переказів, молитов тощо.

Важливо зазначити, що наявність у свідомості релігійних ідей і уявлень сама по собі ще не становить релігії. Надприродні істоти можуть виступати у мистецтві як художні образи; людина може ґрунтовно знати релігійне вчення і не бути віруючою. Річ у тім, що надприродне в релігії сприймається як справді існуюче, з ним віруючий прагне встановити зв'язки як з реальним об'єктом. Це зумовлює створення невід'ємного елементу релігії - релігійного культу.

Релігійний культ. Це являє собою зовнішній бік релігії. До нього належать релігійні обряди й свята, моління, богослужіння, пости і розговини, священні амулети, ікони, талісмани, храми, капища і релігійні дії, пов'язані з ними.

Релігійний культ називають мовою релігії, в якій предмети, дії, слова мають символічне значення. Це своєрідна «драматизація» релігійного тексту, що пов'язана з вірою в реальність описаних у Святому Письмі подій, у їх повторюваність, у присутність основних дійових осіб релігійних оповідей, у партиципацію чи ідентифікацію з ними.

Культові дії - конкретні акти релігійної активності віруючих, засобами реалізації якої є релігійні богослужіння, обряди, свята, молитви тощо. Культова діяльність потребує і специфічного предметного забезпечення - культової будівлі, культових предметів (наприклад, у християнстві священицького вбрання, хрестів, свічок, ікон, посуду тощо); релігійного мистецтва - архітектури, малярства, скульптури, музики, які в єдності формують специфічну ауру духовного простору. Суб'єктами культу можуть бути як окремі віруючі, так і їхні групи, які знаходять у ньому задоволення релігійних потреб. Конкретні форми такого задоволення в різних конфесіях різні. Так, католицизм і православ'я зберігають вірність пишній театральній обрядовості, широко й уміло використовуючи релігійне мистецтво, зокрема скульптуру, малярство, музику і спів, завдяки чому задовольняються не лише релігійні, а й естетичні потреби віруючих. Обряди у протестантизмі скромніші, основна увага надається індивідуальному спілкуванню віруючих із Богом через молитву, покаяння тощо.

Культова діяльність є передусім системою певних обрядових дій, обрядів як сукупності стереотипних символічних дій віруючих, що об'єктивує їхні релігійні уявлення і спрямована на встановлення двосторонніх відносин між людиною і надприродним. Для релігійних обрядів характерна точність відтворення їх елементів, тому є найбільш усталеними, консервативними в будь-якій релігійній системі.

Релігійні почуття. Вони є показником щирості релігійних вірувань і почувань. Особливих релігійних почуттів не існує. Це звичайні людські почуття, занурені в специфічну релігійну сферу. Вони пов'язані з вірою в нереальний світ надприродного.

У практиці релігійного життя віруючий переживає цілу низку звичайних людських почуттів, але домінуюче місце серед них посідає почуття страху, потім - розчулення, катарсису.

Релігійна свідомість не може існувати поза релігійними почуттями, оскільки вже сама віра віруючого є глибоко ірраціональною. Віруючий любить і радіє, благоговіє і сподівається, має надію і переживає страх та відчай, скорботу та заспокоєння, розчулення тощо. Найсильнішим серед релігійних почуттів є почуття любові - любові довготерпеливої, милосердної, любові, яка не заздрить, не возвеличується, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, а тішиться правдою, усе зносить, всього сподівається

Релігійні організації. У кожній релігії є рядові віруючі (стадо, вівці) і жерці, духовенство (пастирі). Саме духовенство організоване між собою за ієрархічним принципом. Ця ієрархія є основою певної релігійної організації.

Релігійна свідомість - система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра у надприродне.

Віра в надприродне є визначальним чинником релігійної свідомості більшості розвинутих релігій. Більшості, але не всіх, оскільки, наприклад, у буддизмі відсутня «віра у надприродне».

Інтегративною рисою й невід'ємною ознакою релігійної свідомості є релігійна віра, що бездоказово свідчить про істинність релігійного вчення. Релігійна віра надає життєдайної сили всьому релігійному комплексу. Вона зумовлює також своєрідність шляху до Бога, що властивий певному віровченню.

Всі ці компоненти складають одну-єдину систему - релігію.

Я вважаю, що релігія і справді є живим організмом. Адже вона рано чи пізно зароджується в душі кожної людини. І не важливо, чи це станеться в двадцять, тридцять чи п'ятдесят років. Або навіть на передсмертному одрі, бо усвідомлюючи ,що ти помираєш, раптом згадується все, що не зробив, а так хотілося…І так хочеться, щоб був якийсь рятівний круг, і цим кругом у багатьох випадках стає релігія. Людина з головою поринає у цю віру, і всі події які з нею відбуваються, вона також пов'язує з нею.

Росте і розвивається релігія також як живий організм, і це залежить від того, на якому підґрунті, як та з якою метою її «вирощують».

Релігія дуже часто заповнює прогалини в психологічному, моральному, духовному сприйнятті світу, наповнює новим змістом сенс життя. Компенсує негативні почуття, які виникають через залежність людини від об'єктивних обставин. Коли життя людини наповнене негараздами в будь-якій сфері, певною мірою релігія надає психологічну можливість нейтралізувати негативні емоції, полегшує емоційне сприйняття негативних життєвих обставин, дозволяє уникнути або полегшити стресовий стан людини, досягнути або зберегти внутрішній спокій, душевну рівновагу.

Так як і живий організм, релігія може зникнути з життя - померти. І це буде мати дві причини: або просто їй не вистачить місця у житті самої особистості, або людина зневіриться у Богові через ті ж свої життєві труднощі. Не знаходячи порятунку в релігії, людина стає атеїстом, тобто кидається з однієї крайності в іншу. Але це ж не вихід. А дехто навіть не зважаючи на свою скрутну ситуацію, не вішатиме «всіх собак» на віру, а шукатиме причини тільки в собі.

Отже, можна зробити висновок, що релігія і справді дуже схожа на живий організм. Вона з'являється, розвивається, набуває свого повного розквіту , еволюціонує, забувається і потроху зникає з горизонту світогляду. І ця схема реалізується в житті не тільки людини, а й всього суспільства і релігії загалом. Людина не може існувати без віри і не важливо у що вона віритиме, так і релігія не може існувати без тих, хто її сповідує. Це немов би симбіоз, від якого обидва отримують користь.