Синтетичні неорелігії

4

Реферат на тему

Синтетичні неорелігії

ПЛАН

1. Церква об'єднання (Церква уніфікації).

2. Віра Багаї.

3. Езотеричні об'єднання.

4. Використана література.

1. Церква об'єднання (Церква уніфікації).

Серед нетрадиційних вірувань, чиї прибічники інтеле-ктуально-духовні пошуки зводять до філософського осми-слення трансцендентного, чільне місце посідають і синте-тичні неорелігії. До них належать Церква єднання (Церк-ва уніфікації), Віра Багаї та ін.

Це одна з най-поширеніших синтетичних неорелігій, що своєрідно поєд-нала елементи християнства та східних релігій. Заснував церкву у 1954 р. південнокореиський євангеліст Сан Мьонг Мун, який нині є її керівником.

Своєрідність цієї неорелігії полягає в тому, що вона прагне включити до свого світогляду всі історичні релігії з огляду на їхню роль у розвитку людської цивілізації. Недаремно ця церква має називають ще й Асоціація Свя-того Духа за єднання світового християнства. Щоправда, Мун у своїх програмних творах, по суті, заперечує вихідні засади християнства, зокрема божественну природу Ісуса Христа. Стрижнем його вчення є твердження, що Бог є батько, а люди -- його діти. Через відсторонення дітей від батька вони взаємно переповнені стражданнями. По-збутися страждань, досягти загального примирення і гар-монії можна лише через подолання трьох основних пере-шкод: морального егоцентризму, роз'єднання світових ре-лігій та панування у світі безбожної ідеології.

Врятувати людство, на переконання Муна, може лише досконала людина, яка створить ідеальну сім'ю. Свою дру-жину Хак Джа Хан Мун і себе він проголосив істинними батьками, обраними Богом на роль нових Адама і Єви, а свою сім'ю -- втіленням справжнього ідеалу Бога. А то-му як істинні батьки вони відкривають усім людям шлях до шлюбу, через який можна ввійти в царство досконалос-ті. Тільки з благословіння самого Муна підбираються шлюбні пари. Практикуються масові вінчання. Згідно з ученням Церкви єднання шлюб передбачає відновлення нашого духовного «Я». Тому пари підбираються за прин-ципом духовного взаємодоповнення, щоб стимулювати пе-реродження кожного у духовно досконалішу особистість. Мета прибічників церкви -- створення вселенської сім'ї, дружної світової родини, яка була б поєднана на принци-пах істинної любові та добра.

У сфері культових дій Церкви єднання чи не найоснов-нішим є очищення «крові світу» шляхом її вивільнення від сатанинського начала за допомогою обряду «осолення» приміщень. Серйозну роль відіграє причастя «особливим вином», до якого поряд з іншими 20 компонентами входить кров преподобного Муна. Не менше значення мають і об-ряд посвячення дитини Богові (на 8-й день після народжен-ня), і шлюбна церемонія. Вельми шанованими святами є День Бога (на Новий рік), День батьків (березень-квітень), День дітей (листопад) та День усього сущого (червень).

Церква має розгалужену структуру, до якої входять Інститут об'єднаної думки, Інтернаціональна організація з культури, Рада з об'єднаних досліджень та освіти, Між-народна конференція єдності наук, Університетський рух із вивчення абсолютних цінностей (для роботи зі студент-ством) тощо. Є також самостійні організації з об'єднання світових релігій, наукових досліджень, світової освіти, об'єднання в ім'я миру в усьому світі та ін. Особлива увага звертається на підбирання та навчання кадрів. Церква під-тримує понад 200 різних наукових, спеціальних, навчаль-них проектів. її прихильники є у 160 країнах світу і їх кількість швидко зростає.

2. Віра Багаї.

Ідеї примирення та єднання людей плане-ти не менш виявні й у Вірі Багаї (араб, бога -- світ, сла-ва). Провісником багаїзму вважається Багаулла -- Мірза Алі-Мухаммед (1819--1892), якому у двадцать п'ять років шляхом божественного прозріння було відкрито, що Все-вишній Господь обрав його своїм посланцем, і він прийняв титул «Баб» («Врата»).

Оригінальність віровчення багаїзму полягає у його осно-воположному принципі єдності людства. Згідно з канонами бахаїзму суспільство у своєму соціально-духовному розвит-ку проходить різні стадії на кшталт етапів розвитку людсь-кого тіла. Спочатку були ізольовані сімейні групи, що зго-дом перетворилися на племена, які потім дали життя міс-там-державам, а ще пізніше -- народностям і націям. Найвищою ж стадією є світова спільнота -- невід'ємна умо-ва духовної зрілості людства планети. Тому й Віра Багаї вважається такою, що належить усім, і жодна людина не може залишитися поза нею. При цьому єдність, до якої має йти людство, є єдністю у різноманітті, в межах якого, за вчен-ням Багаулли, будь-яка суспільна група зможе повною мі-рою виявити власні духовні прагнення та ідеали, використо-вуючи водночас духовні здобутки інших. Єдність світу буде досягнуто тільки коли буде реалізовано імператив Багаул-ли: «Світ -- єдина країна і всі люди -- її громадяни».

Єдність досягається через визнання існування єдиного всеосяжного Бога -- невичерпного джерела духовної енер-гії. Традиційні уявлення про Бога Віра Багаї відкидає, розглядаючи всі спроби описати Всевишнього як неповні й відносні, бо «як може скінченне осягнути безмежне, як може краплина охопити океан?..». Пізнавати Бога можна тільки через його вияви, тобто через посланців, великих учителів людства (Крішну, Мойсея, Зороастра, Будду, Ісуса, Мухаммеда, Бабу і Багауллу). Адже саме через них Бог дає людям єдину релігію та поступово відкриває свою волю. Звідси й визнання повної гармонії усіх віровчень і за-клик повірити в божественність не лише засновника влас-ної віри, а й інших пророків.

Віра Багаї вчить розвивати в собі та своєму оточенні високу духовність, позбавлятися заздрощів, жадібності, лю-диноненависництва. А також -- за будь-яких умов, у будь-якій країні підтримувати талановитих і здібних людей, оскільки талант -- це Божа іскра всесвітнього прогресу. Невігластво ж вважається причиною всіх бід, універсаль-на освіта -- підґрунтям успіху.

Поряд із вбивством і зрадою найтяжчим гріхом вважа-ється лихослів'я. Вчення Багаї застерігає не шукати чу-жих вад і помилок.

У Святому Письмі Багаї є такі повчання: будь щедрим у достатку, вдячним у нужді; бідному будь скарбом, втіхою -- багатому, відповіддю -- на благання стражденного й бере-жи у святості власну думку; не будь несправедливим ні до кого, виявляй лагідність до всіх; будь подібний до світиль-ника для тих, хто блукає у темряві, будь радістю для засмуче-них, рікою для спраглих, притулком -- для скорботних, під-тримкою і захисником -- для пригноблених; нехай усі твої діяння будуть позначені чистотою й відвертістю.

Вчення Багаї встановлює принцип несуперечності нау-ки і релігії. Бо наука відкриває фізичні закони, релігія -- духовні, які є такими ж незаперечними й важливими для гармонійного розвитку людини та суспільства. Релігія вчить, що розум -- це божественний дар, гріх ним не користува-тися, а наука -- плід розуму. Тому між ними немає конфлі-кту. Оскільки істина єдина незалежно від того, в якій обо-лонці -- релігійній чи науковій -- вона перебуває, то будь-яке непорозуміння виникає від омани або невігластва, марновірства або нетерпимості, обмеженості розуму або впер-тості -- словом, від усього того, що насправді далеке від істинного духу як науки, так і релігії.

Заповіді Багаї акцентують увагу на духовних шляхах вирішення будь-яких проблем, у тому числі економічних. Вони підкреслюють необхідність беззастережно дотриму-ватися законів своєї країни, обстоюють моральний спосіб життя (забороняють вживати алкоголь і наркотики), осуджу-ють поневолення, жебрацтво й чернецтво. Важливого зна-чення надається інститутові сім'ї: підкреслюється святість шлюбу, рівність чоловіків і жінок у їхніх правах, привілеях, вихованні та суспільному становищі. Чоловік і жінка -- «два крила одного птаха».

У Багаї немає професійних священиків, оскільки вва-жається, що тільки в період свого «дитинства» людство потребувало духовного керівництва. Нині люди здатні ди-витися на божественні явища власними очима й розуміти їх своїм розумом.

Релігія Багаї не передбачає певних ритуалів чи цере-моній. Тому культову практику тут зведено до мінімуму.

Щоденно читається одна з трьох обов'язкових молитов. Кожного дев'ятнадцятого дня проводиться спільне бого-служіння, що передбачає молитви, медитації, читання тек-стів Святого Письма Багаї й інших світових релігій. Раз на рік, навесні, багаїсти постяться, утримуючись від їжі та напоїв від сходу до заходу сонця.

Верховним міжнародним органом Багаї є Всесвітній будинок справедливості, що у м. Хайфа (Ізраїль). Місце-вими громади відають духовні збори, які обираються що-річно. Керують діяльністю громад країни Національні ду-ховні збори.

3. Езотеричні об'єднання

Езотеричні об'єднання -- релігійні спільноти, для яких характерна віра в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього та магічні засоби спілкування з ним.

Езотеричні об'єднання представлені, зокрема, теософ-ськими спільнотами.

Теософія (гр. theos -- Бог і sophia -- мудрість, -- досл. богомуд-рість, богопізнання) -- релігійно-філософське вчення про можли-вість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосеред-ніх контактів із надприродними силами.

Мета теософів -- на суто філософських принципах по-єднати усі наявні релігії. Для цього вони здійснюють гли-бокий порівняльний аналіз різноманітних релігійних та філософських учень, прагнучи віднайти у них єдину жит-тєдайну основу, яка б камертоном відгукнулась у серці мільйонів землян. Всебічно культивується співчуття, роз-робляється система етичних доктрин.

«Всесвітнє теософське товариство». Засноване у І875 р. теософом, письменницею і мандрівницею Оленою Блаватською (1831--1891), яка родом з України.

Основи свого вчення О. Блаватська виклала у багато-томній праці «Таємна доктрина», запропонувавши езоте-ричну систему знань про Всесвіт, що синтезувала буддизм, ламаїзм, індійський містицизм, кабалу, єгипетську та грець-ку міфологію, спіритуалізм тощо.

Згідно з цією доктриною Космос постає як надзвичайно складний живий організм із безмежною кількістю форм матерії і енергії. Всесвіт загалом і всі його частини на-роджуються, живуть, відтворюють себе і вмирають на зразок будь-якої живої істоти. Він розширюється і стискається у процесі космічного дихання, що базується на гармонії протилежностей.

Антропогенез в інтерпретації Блаватської теж має свої особливості. Заперечуючи ідеї англійського натураліста Чарлза-Роберта Дарвіна, вона дотримується давніх учень, що тлумачили людину як духовну сутність космічного похо-дження. Письменниця стверджує, що перші люди прибули на юну землю духовними істотами. У фізичному ж тілі земна людина розвивається всього 18 млн. років. За цей час вона пройшла п'ять стадій (рас). Перша раса представлена гіган-тами з обмеженим інтелектом -- одноокими циклопами. Друга з'являється 9 млн. років тому. Для неї характерна більша схожість на наших сучасників, хоча тогочасна людина й мала масивне тіло. Мільйон років тому з'являється третя раса (атлантів), центром якої був континент, розташований між Євразією і Америкою, що зник внаслідок геологічних катастроф. Червоношкірі американці й азіати з жовтою шкірою є представниками четвертої раси, а теперішні госпо-дарі земного світу відносяться до п'ятої раси -- білих людей.

Життя, за Блаватською, підпорядковане дії основних законів -- дхарми і карми. Дхарма -- універсальний закон, який спрямовує все до своєї мети, до свого призначення. Це ніби шлях, встановлений Богом для всіх. Будь-яка спро-ба відхилення від дхарми супроводжується стражданнями, все, що узгоджується з нею, їх уникає. Людина відхиляється від дхарми завдяки своїй свободі волі.

Колесо перевтілень (сансара) дає індивіду змогу діяти правильно чи неправильно. Будь-який надлишок в обох напрямах породжує карму -- діяння, в якому причина неодмінно поєднується з наслідком. Блаватська переконана, що заслужити прощення можна тільки милосердними вчин-ками. Оскільки ніхто не може ні «віджити», ні «заплатити» все належне йому за кармою за одне втілення, її зерна спричиняють нові втілення. Так триває доти, доки не вичерпається рушійна сила карми. Тоді досягається нірвана.

Всі душі різні за своїми зовнішніми виявами, але за суттю однакові, незалежно від статі чи раси. Душа людини прогресує або ні -- залежно від способу мислення, відчуттів і діянь. Однак вона не може опуститися до рівня тварини чи піднятися до рівня богів. Людська істота перевтілюється завжди тільки в людську істоту тієї раси і тієї статі, які їй відповідають або необхідні для втамування жаги набуття досвіду.

Блаватська -- пантеїст. Тобто для неї не існує особливого Бога. Вона також не припускає, що хто-небудь може присво-їти собі право бути представником Бога на землі. Бог є неосяжною таємницею. Однак містичне його сприйняття, на її думку, гли-Ооко притаманне людині. Що більше пробуджується духов-ність людини, то більше вона стає причетною божественній сутності. Втрата ж здатності сприймати Божественне приводить людину до стану духовного заціпеніння.

Осягнути людина може тільки те, що не виходить за межі розуму. Внаслідок цього Богові приписували атри-бути, які відображали те, що в різні епохи, в різних місце-востях вважалося найкращим. Впадаючи в крайнощі, деякі народи навіть утвердилися в думці, що Бог належить тільки їм, що вони -- вибрані, а їх вороги є «проклятими». Блават-ська осуджує прояви будь-якого расизму, особливо духов-ного, а також дискримінацію на релігійному (віроспо-відному) ґрунті. Письменниця висловлює переконання, що ніхто не здатен повністю опанувати істину -- вона відкри-вається людині лише частково.

Для подальшого вивчення таємних сил природи і здат-ностей людини та поширення теософського вчення 1875 р. Нлаватська створила «Всесвітнє теософське товариство». І Іині його послідовники є в багатьох країнах світу. Теософ-ське товариство діє і в Україні.

«Агні-йога». До неорелігійних об'єднань теософського спрямування належить і Жива етика (інша назва -- «Агні-ііога»), засновником якої був Микола Реріх (1874--1947) -- видатний мислитель, відомий художник, письменник, громадський діяч, автор 12 томів «Агні-йоги». Центральною ідеєю Живої етики є ідея визначення свого місця у процесі протиборства нового й старого світів, великого двобою сил світла й темряви. її прихильники вважають, що допомогти н цьому зможе тільки «жива» етика на противагу етиці «мертвій», закостенілій. Аби жити за законами Живої (*тики, необхідно позбутись усіх негативних рис та звичок (неосвіченості, страху, брехні, лицемірства, користолюбства, пияцтва, паління та сварливості); дотримуватись осново-положного принципу -- любові як джерела гармонійного розвитку світу; відмовитися від багатьох надмірностей і присвятити своє життя праці заради Світла. Умовою досяг-нення Світла є духовність, основним компонентом якої є творча праця й радість від неї.

Любов до Бога має бути безмежно великою, відвертою, сповненою прощення. Кожна людина також заслуговує на лю-ftoB, адже вона є головним утіленням Всевишнього на землі.

Особливого значення Жива етика надає вивченню сил природи та їхнього впливу на людину. Природа тлума-читься як синонім Абсолюту, серце гармонії й радості.

Ще за життя М. Реріха його вчення набуло популяр-ності в Індії, Америці, Прибалтиці. В Росії й Україні спроби організації реріхівського товариства почалися тільки в 70-х роках XX ст. Згодом вони увінчалися створенням Москов-ського міжнародного центру Реріхів, до якого через деякий час приєдналися гуртки та товариства реріхівців з інших республік. Але вже у 1991 р. зі смертю останнього сина Реріха Святослава єдиний центр розколовся. На сьогодні в Україні існує кілька паралельних реріхівських товариств, які пропагують основоположні ідеї Живої етики.

Використана література.

Марченко Е. Д. Законы радуги. -- СПб., 2000.

Матвеев В. О. Проблема само реалізації особистості в сучасному криш-наїзмі. -- К., 1999.

Пинт А. А. Подарок осознания. -- СПб., 2001.

Поляков В. А. Астроэзотерическое целительство и кардинальная аст-ропсихотерапия. -- Минск, 1997.

Саентология: Справочная работа, представленная Международной Церковью Саентологии. -- Копенгаген, 1998.

Сандулов Ю. А. Тайный мир сатанистов: История и современность. -- СПб., 1997.