Новітні релігії в українській державі

16

Реферат на тему

Новітні релігії в українській державі

ПЛАН

1. Неохристиянські рухи

2. Орієнтальні течії

3. Синтетичні релігії

4. Неоязичництво

5. Висновки

6. Використана літераура

Майже повністю зруйнована традиційна релігійність «заатеїзовані» могутньою радянською ідеологічною маїш ною духовні джерела виявилися чи не найкращим ґрунтом для поширення в Україні нових релігій. їх поява у різних областях нашої держави відрізняється від поширення тра-диційних віровчень. Так, найрелігійніший західний регіон України, де діє більше половини всіх релігійних громад, за-знав найменшого впливу неорелігійних рухів. Найінтенсив-нішого розвитку вони набули в містах Півдня та Сходу і в столиці -- м. Київ. Тому поширення неорелігійних течій має здебільшого не всеукраїнський, а регіональний характер.

1. Неохристиянські рухи

Сучасна палітра нетрадиційної релігійності в нашій дер-жаві вельми строката. Вона репрезентує широкий спектр най-відоміших у світі неорелігійних течій і організацій. Серед них, зважаючи на традиційну релігійність українців в остан-ню тисячу років, поширеними є, звичайно, неохристиянські рухи. Головне їхнє віросповідне джерело -- Біблія, а централь-на постать релігійних доктрин -- особа Ісуса Христа.

Неохристиянські рухи в Україні поділяють на дві гру-пи, з огляду на їхнє походження. Першу й найчисленнішу групу складають новітні місії, церкви, які прийшли з-за кордону. Друга група значно менша, ніж перша за кіль-кістю як громад, так і послідовників. До неї належать неохристиянські утворення, що виникли на українському ґрунті. Найчисленнішими неохристиянськими об'єднан-нями цієї групи є Союз церкви Божої України, що мала понад 20 громад на січень 2002 p., і Собор церков України ХВЄ «Відкрита Біблія» -- 18 громад.

Найпопулярнішими серед привнесених неохристиян-ських течій є:

Церква повного Євангелія, що на 1 січня 2002 р. нараховувала 297 зареєстрованих громад;

Церква Христа -- 87 громад;

Новоапостольська церква, 53 громади якої діють май-же в усіх областях нашої держави; центри апостольських округів -- у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Запоріжжі; вида-ється журнал «Наша сім'я»;

Церква Божа в пророцтвах, послідовники якої об'єд-нані в 63 зареєстровані громади;

Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, що має 53 громади; найбільші з них -- у Києві, Одесі, Донецьку та Дніпропетровську.

Поширеним в Україні є й харизматичний рух, що за-початкувався на наших землях 12--15 років тому й представлений сьогодні 197 зареєстрованими громадами (по-рівняно з 31 в 1993 p.). Притягальна сила руху полягає у всебічному врахуванні особливостей об'єктів впливу. Він має різноманітну соціально-культурну програму, що про-понується симпатикам і просто нужденним.

Прикладом харизматичного об'єднання в Україні є неохристиянська церква «Перемога», що діє в м. Київ з 1993 р. Церква поєднує людей різних соціальних станів, статі, віку, національностей, професій, із різними і водночас схо-жими проблемами, потребами й інтересами. Тому її діяль-ність різноманітна. Церква має майже 500 груп. Окрім не-дільної школи для дітей, є групи для роботи з підлітками, молоддю, зокрема студентською, групи для роботи з жінка-ми, чоловіками, розлученими, вдовами, самотніми. Є також групи за інтересами: для лікарів, художників, архітекторів, спортсменів, юристів, бізнесменів тощо. Церква регулярно надає благодійну допомогу. Щомісяця її отримують до 500 осіб. Серед них діти-сироти, багатодітні сім'ї, безпритульні, пенсіонери-інваліди тощо. Церква особливу увагу звертає на людей, залежних від алкоголю та наркотиків, проводячи серед них не лише спеціальні служіння, тобто словом Бо-жим повертаючи їх до нормального життя, а й лікуючи їх у стаціонарному центрі. Кінцева мета такої допомоги -- наповнити буття цих людей реальним сенсом, миром і ра-дістю, водночас звільнивши їх від згубної залежності.

2. Орієнтальні течії

Неорелігії орієнтального напряму в Україні в основно-му репрезентовано неоіндуїзмом та буддійськими течіями.

Неоіндуїстським рухам притаманне вдале поєднання давніх ведичних традицій з цінностями інших релігій. В основу їх учень, як правило, покладено принципи монізму, єдності в багатоманітті, неподільності буття духовного і матеріального, мирського і сакрального. Вони дуже акти-вно й широко використовують ідеї універсалізму, синкре-тизму, рівності всіх релігій на шляху до Бога. В Україні неоіндуїзм представлений: Товариством свідомості Крі-шни, послідовниками Саї-Баби, Всесвітньою чистою релі-гією (Сахаджа-йогою), Громадами Шрі Чинмоя, Трансцен-дентальною медитацією тощо.

Товариство свідомості Крішни. З'явилося в Україні в 1981 р. в умовах переслідування і гонінь з боку тодішньої влади. І тільки в 1990 р. воно отримало офіційний дозвіл на свою діяльність. А в 1995 р. було офіційно зареєстро-вано Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни. Сьо-годні цей орган поєднує 37 громад послідовників крішна-їзму, що діють майже в усіх областях нашої держави. Во-ни не лише пропагують ведичні знання про космос, людину, суспільство, поширюють «свідомість Крішни», практику-ють бхакті-йогу, а й демонструють соціальну активність. Ними започатковано кілька гуманітарних програм, зокре-ма «їжа для життя» (безкоштовне надання їжі малозабез-печеним, інвалідам, хворим, іншим нужденним -- щоти-жня в Україні роздається до 4 тис. таких обідів); «Дайте людям шанс!» (робота серед ув'язнених з метою повер-нення їх до Бога, до нормального суспільного життя); «Ве-дичне кулінарне мистецтво» (пропагування ведичної куль-тури їжі, яка передбачає утримання від вживання м'яса, риби, яєць, кави, чаю, тютюну тощо); «Відродження інсти-туту сім'ї»; «Сільськогосподарська громада», що має на меті захист і збереження навколишнього середовища, тощо.

Характерним для діяльності крішнаїтів на українсь-ких землях є те, що вони прагнуть обґрунтувати нерозрив-ну єдність української та ведичної культур. Це, на їхню думку, буде сприяти «вплетенню» товариства в етно- та соціокультурну тканину українського суспільства, що сто-їть на шляху національного пробудження.

Товариство свідомості Крішни здійснює в Україні ак-тивну місіонерську діяльність. При цьому воно не наго-лошує на винятковості своєї релігійної віри, не вважає її єдино істинною.

Необуддійські громади в Україні нечисленні й пошире-ні, як правило, серед національних меншин, традиційно буд-дійських за віросповіданням. Характерним для них є ак-центування на одній, рідше декількох рисах буддійського вчення, поєднання ідей східних і західної традицій, зокре-ма християнства. Звідси й претензії на ортодоксальність тлумачення вчення Будди. Необуддизм в Україні має кіль-ка шкіл: дзен-буддизм, Нітерен, школи тибетського буддиз-му (карма каг'ю, дзогчен, ріме тощо), Аум Синрікьо та інші.

3. Синтетичні релігії

Синтетичні релігії представлені в Україні громадами Церкви єднання, Віри Багаї та Великого білого братства.

Велике біле братство. Започаткувало свою діяльність у Києві в 1990 р. Його очолив фахівець у галузі кібернетики, кандидат фізико-математичних наук Юрій Кривоногов. Воно має ще одну назву -- ЮСМАЛОС, що розшиф-ровується так: ЮС -- Юоан Свамі (сам Кривоногов), МА -- Марія Деві (його дружина Марія Цвигун), ЛОС -- Логос (Ісус Христос). Нова течія проголосила себе надрелігією, тобто епохальною релігією майбутнього. Характер-ними рисами цього об'єднання є: 1) намагання синтезува-ти елементи традиційних релігій (буддизму, крішнаїзму, християнства) і східних філософій; 2) запозичення тео-софських ідей; 3) звернення до біоенергетичних теорій і окультних доктрин, серед яких домінують уявлення про загальні зв'язки між елементами Всесвіту, між смислом слова та його накресленнями в Кабалі; 4) метафізичні кон-цепції, які передбачають існування інопланетних цивілі-зацій; 5) використання в релігійній практиці психотех-нічних прийомів східних культів і різноманітних технік сучасної психотерапії. ;

Морально-етичною основою віровчення «білих братів», що визнає існування зла, гріха та моральних наслідків за вчинки, є закон карми.^Душа розумієтьсячяк духовна сут-ність, що визначає життєві стани і здібності людини. Вона вважається (невіддільною від Бога вічною енергетичною субстанцією, яка після смерті одного фізичного тіла пере-ходить в інше^Душа («божественна частинка») протиста-вляється тілу («уособленню зла», «кайданам сатани»). її вдосконалення досягається медитативною практикою та шляхом відмови від чуттєвих задоволень. Своєрідним ком-промісом між східними та християнськими моральними нормами стало твердження про індивідуальне спасіння, що потребує віри у спокутну жертву Марії Деві, яка поставала як земне уособлення поєднаних на небесах двох божест-венних сутностей -- Ісуса Христа та Богоматері і як при-йдешній триєдиний Бог, поєднуючи три іпостасі в одній особі. ;

Відречення «білобратчиків» від матеріального жит-тя («світу зла») привело й до несприйняття ними ро-динних зв'язків, суспільних інтересівр«Абсолютне зло» зображувалося у вигляді своєрідної «ієрархії Темряви», що протистоїть «ієрархії Світла», тобто Великому біло-му братству. Будь-яка соціально-політична система по-ціновувалася, як «сатанинська». Поступово діяльність братства набувала відверто антисуспільного спрямуван-ня.

Громада «Світло душі». Серед теософських груп, що діють в Україні й мають розвинуте й систематизоване вчен-ня, громада «Світло душі». Це вчення пов'язане з аналі-зом проблем людства, викликаних переходом від астро-логічної ери Риб, повної конфліктів, суперечностей, на-сильств і падіння моралі, до ери Водолія. На думку прихильників цієї громади, в нову еру має відновитися втрачена гармонія світу, поступово настане духовне підне-сення людства. «Світло душі» прагне з'ясувати природу душі, виявити її сутнісні засади, системно-структурні й космічні взаємозв'язки. Члени громади вельми активно пропагують систематичне самовиховання, духовне і фізи-чне вдосконалення, відмову від шкідливих звичок, береж-не ставлення до довкілля у думках та вчинках. Головна мета членів громади -- «прорив у божественне», що може бути досягнуто, на їхню думку, тільки за умов чистої сві-домості. Засоби «прориву» -- систематична медитативна практика, досягнення внутрішнього мовчання шляхом при-пинення внутрішнього діалогу.

4. Неоязичництво

Основним контингентом неоязичництва є національ-но зорієнтована інтелігенція, свідомі українці інших соці-альних верств. Для більшості з них процес відродження язичництва за умов слабкої національної самосвідомості більшості українців є шляхом відродження свідомого, ду-ховно багатого українства.

Язичницькими неорелігіями власне українського по-ходження є РУН-віра, Рідна віра, Великий вогонь.

РУН-віра-- Рідна українська національна віра. Була започаткована Левом Силенком (народ, у 1923 p.), який вважається посланим Богом учителем та пророком. Ре-формуючи політеїстичну дохристиянську віру українців, Л. Силенко пропонує нову монотеїстичну систему погля-дів на світ. Згідно з нею українці мають своє розуміння Бога. Він явився їм як Дажбог -- свідомість світу, вічна енергія, несвідоме і свідоме буття, свята правда, воля, лю-бов і милосердя. І всі біди України від зради її народом Дажбожої віри. За вченням духовного вчителя, викладе-ного у Святому Письмі РУН-вірівців -- «Мага Віра», віза-нтійське християнство, потрапивши в Україну, насильни-цьки підірвало духовні сили її мешканців і завдало нищі-вного удару як державності, так прадавнім віруванням.

Підновлення їх -- головна мета послідовників РУН-віри. Основні заповіді РУН-віри вчать віруючих жити і діяти паради добра України, любити і розуміти Бога по-рідному, боронити духовні скарби народу свого, шанувати духов-ність предків своїх.

Згідно із катехізисом РУН-віри «Повчання. Пісні. Молитви» світ не створений Дажбогом, а існує й існува-тиме вічно, утримуючись у природному стані завдяки його троїстості -- Трисутності. Трисутність має три складові: Яв -- світ явний, матеріальний; Нав -- світ невидимий, духовний; Прав -- світ правил, законів, ма-теріального і духовного буття. Знак-символ РУН-віри -- три основи світу, зображені у вигляді тризуба, обрамле-ного Сонцем.

РУН-віра намагається у своїй діяльності активно про-тидіяти чужим духовним впливам, берегти душу і свідо-мість українців від усього чужинецького: «Людина наро-джується двічі. Перше народження тілесне, а друге -- ду-ховне. Ми будемо гідними й щасливими людьми, якщо народимося не тільки тілесно, а й духовно. Робімо так, щоб духовно не народилися від чужих сил. З чужого над-ходить чуже».

Культова практика передбачає обряди вінчання, освя-чення дитини, поховання.

Громади і представництва цієї неорелігії є в містах Ка-нади, США, Австралії, Німеччини, Англії, Нової Зеландії, де компактно мешкають українці. В Україні громади РУН-ніри вперше було зареєстровано у вересні 1991 р. Нині нони діють у Києві, Донецьку, Полтаві, Дніпропетровську, Львові та інших обласних центрах.

Рідна віра. Це сучасне теологічне вчення, започатко-ване професором Володимиром Шаяном (1908--1974) у 1934 р. Воно ґрунтується на язичницькому розумінні Бога як сутності, що має багато виявів та реально постає у ви-гляді численних імен богів. Це вчення спрямоване на ндосконалення людської особистості та піднесення на-ціональної свідомості українців. Воно апелює і до збере-ження прадавньої української обрядовості. Рідновіри, як правило, пропагують автентичні язичницькі молитви і співи. Так, діяльність київської громади українських язи-чників «Православ'я» ґрунтується на книгах «Волхов-ник» (виклад віровчення), «Правослов: молитви до Рід-них Богів» і обрядовому календарі «Коло Свароже». Автохтонне коріння цього віровчення яскраво ілюструє їхній Символ віри.

Символ віри рідновірів України

Вірую:

В усіх Українських Богів, єдиних у Сварозі, вічних і незнищенних, як Всесвіт.

Вірую:

У триєдиність світів Права, Ява і Пава, створених Сварогом і удержаних у Ньому.

Вірую:

У божественне народження українців -- Онуків Даж-божих, і в силу Предків, яка перебуває з нами завжди.

Вірую:

У радість Життя Вічного, в чистоту Душі праведної, яка ніколи не зникає, а переходить у нове тіло.

Наша Віра Правдива, бо Права Славімо!

Рідновіри обстоюють сім засторог нащадкам: 1) не цу-райся роду свого, його звичаю та мови, бо рідна мова і звичай зберігають енергію нації; 2) не оскверняй душу чужинськими звичаями; пам'ятай, що чужі пісня і моли-тва дають силу твоєму ворогові; 3) будь терплячим, але не допускай наруги над твоїми рідними святинями; 4) не руй-нуй природу, серед якої живеш, бо цим ти відбираєш май-бутнє у своїх нащадків, зрубуєш гілку роду свого; 5) не потурай ворогам свого народу; якщо треба -- ставай до священного бою; 6) не віддавайся в рабство, бо хто прийме рабську смерть, той у вічність відійде рабом; 7) не зра-джуй віру Дажбожих онуків, бо чужа віра руйнує дух і тіло, знищує націю.

Рідновіри переконані у триєдності буття, що відобра-жено у Священному дереві життя, коріння якого сягає під-земних глибин, світу предків, світу Нава (Нав'я). Це ко-ріння українського роду. Стовбур і гілки Священного де-рева уособлюють проявлене буття -- світ живих людей, світ Ява. Його крона і листя є житлом володарів вищого світу, світу Права -- світу богів, які правують Всесвітом, та героїв, які загинули за свій народ і відійшли на небо богів -- у Сваргу.

Члени цієї громади вважають, що Бог всеєдиний, віч-ний, багатовиявний, багатоіменний, як світ, створений ним, що постає різноликою цілісністю і єдністю одночасно. Укра-їнські боги, на їх переконання, єдині у Сварозі і є різними виявами безмежного, складного і багатогранного Всесвіту. Боги є різними виявами божественної істоти та вічно існу-ють на чолі із всеєднаючим верховним прабогом. Прабо-гом рідновірів є Сварог, верховний Бог Всесвіту, небесний

иодіак. Його сини -- Сварожичі: Дажбог, Перун, Велес, Стрибог, Ярило, Хоре, Ладо, Купайло, Симаргл, Позвізд та іи. Його доньки -- Лада, Леля, Купала, Дана, Перуниця, Мокоша, Коляда та ін. Кожного з них наші предки, як гадають рідновіри, пізнавали й шанували не одночасно, бо приходили боги до людей у певний, визначений Сваро-жим правом час. І коли наставав час іншого божества, пам'ять людська ще довго зберігала священну шану до його попередника. Тому, переконані рідновіри, люди й зна-ють нині імена багатьох рідних богів.

Головне у віровченні рідновірів -- обожнення природ-ного начала Всесвіту та славлення своїх богів радістю жит-тя. Відчуття радості, на їхню думку, необхідна умова щастя життя людини. Радість -- винагорода за страждання чи важку буденну працю. Таке щастя покликані приносити свята на честь рідних богів -- із обрядовими дарунками, співом, хороводами, очищенням священним вогнищем, свя-щенними напоями тощо. Ці свята сприяють прилученню людини до Всесвіту, допомагають відчути себе частинкою життя, живою клітинкою небесного океану, прийняти доб-рий струмінь життєдайної любові богів -- сонячної сили. Саме до цього, переконані рідновіри, прагне людська душа, втілюючись у тілесній людині. Називають себе рідновіри по-різному -- «дітьми Сонця», «онуками Сварожими», «ону-ками Дажбожими», «онуками Божими», «синами своїх бо-гів», «синами Перуна», «синами Творця» тощо.

Громади рідновірів існують у багатьох містах і селах України, зокрема у Києві, Харкові, Чернігові, Миколаєві, Львові, Одесі тощо. Найпотужнішою зарубіжною грома-дою є рідновіри при Святині Дажбожій у м. Гамільтон (Канада). В Україні діє Релігійний центр об'єднання рід-новірів України (ОРУ), зареєстрований у Державному ко-мітеті у справах релігій. ОРУ є колективним членом Сві-тового конгресу етнічних релігій.

Собор рідної української віри. У 1994 р. на Вінничині виникла ще одна течія українського язичництва -- Со-бор рідної української віри. Його послідовники вважають своїми попередниками В. Шаяна, Л. Силенка, С. Кокряць-кого, кожен із яких, на їхню думку, зробив помітний вне-сок у розвій рідної віри, але не зміг повністю її відродити. Мета Собору -- поєднати їх праці і поширити як єдине ціле. Прихильники цієї релігії поклоняються єдиному Богу Всесвіту -- Господу Дажбогу (за українським йменням). Відомо, що арії у Ведах називають єдиного Бога Всесвіту на ім'я «Єдиний».

Створення Собору пов'язується з пророцтвом волхвів, виголошеним понад 1000 років тому. Начебто після наси-льницької християнізації волхви отримали Дажбоже слово про відродження рідної віри русичів через 1000 років. Даж-бог приписував волхвам припинити безперспективну за тих умов відкриту боротьбу з християнством і таємно від покоління до покоління передавати у своїх родах духовне знання -- аж до часу відродження їхньої релігії, який мав настати наприкінці XX ст. Саме тому, переконані ві-руючі Собору, дохристиянська релігія українців ніколи не була остаточно знищеною, вона лише змінювала форму сво-го існування. Із масової релігії вона перетворилася на та-ємне поклоніння знахарських родів Господу Дажбогу і ду-ховним силам України. І сьогодні, на межі тисячоліть, ця таємна віра знахарів знову постає як традиційна релігія українців.

Установчий з'їзд Собору рідної української віри від-бувся 28--29 жовтня 2000 р. в м. Вінниця. Складовими Собору є: Духовний центр, крайові духовні центри та ре-лігійні громади. Духовний центр Собору включає в себе Священну раду та Духовне правління. Священна рада -- це зібрання священиків та проповідників, які репрезен-тують усі релігійні громади. Вона вирішує всі ключові питання діяльності Собору. Духовне правління склада-ється з п'яти осіб і керує поточною діяльністю. Громади Собору безпосередньо підпорядковані одному з двох кра-йових центрів -- Східноукраїнському (з центром у м. За-поріжжя) чи Західноукраїнському (з центром у м. Він-ниця). Кожен крайовий центр підпорядкований Духов-ному центру Собору.

В основу віровчення Собору рідної української віри покладено духовні знання, отримані духовними особами Собору від знахарських рідновірських родів. Згідно з ни-ми Всесвіт -- тріадний. Він складається з трьох світів -- Прави, Нави і Яви. Права (світ божественний) складаєть-ся з особливих божественних енергій, які недоступні для відчуттів людини. Це центр перебування Господа Дажбо-га -- могутньої, найдосконалішої духовної особистості, яка утворена кристалізованими божественними енергіями, ви-промінює їх та може впливати на життя людей. Народже-ні у Праві божественні енергії пронизують увесь Всесвіт (Праву, Наву і Яву).

Нава (світ духовний) відділена від Прави і Яви та вклю-чає недоступні для відчуттів духовні енергії. У Наву після смерті людини переходить її енергетична основа -- дух.

У Яву (земний світ) крім божественних і духовних енергій, входять речовина і фізичні поля, Земля, Сонячна система та небесні тіла, що є частиною матеріального Кос-мосу. Ява -- найскладніший, наймінливіший і найрізно-манітніший із світів. Він поєднує три види субстанцій -- божественні енергії, духовні енергії та матерію.

Господь Дажбог володіє найвищою мудрістю, найвищою силою та найвищим добром. Він може бути пізнаним ду-ховно розвиненими українцями в особливому медитацій-ному божественному стані свідомості.

Україна для рідновірів є святою. її терени пронизані божественними енергіями, які утворюють живе та духовне тіло. Віруючі Собору вважають, що Україна єдина на землі отримала божественне тіло і стала обраною Богом. Дока-зом обрання Богом України став бурхливий розвиток ду-ховної культури, який тут розпочався вперше в історії люд-ства 20 тис. років тому. Україна є святою землею Дажбо-жою, якій судилося відіграти вирішальну роль у здійсненні Дажбого задуму. Божественне тіло, яке має Україна, є під-ставою вважати її духовним центром людства.

На основі індоєвропейської спільноти для здійснення свого задуму на Землі Господь Дажбог створив народ, який відомий в історії як арії. Прямим кровним нащадком арійського народу є українці, яким було послано важке випробування через панування чужої духовності. Відро-дження рідної української віри означає, що український народ витримав це випробування і довів своє право стати будівничим на Землі Дажбожої України.

Головні свята рідновірів -- Різдво, Великдень, Рахман-ський Великдень, Зелені свята, Купала, Великий (Медовий) Спас, Покрова. Урочисто відзначаються також Водосвят-тя, Стрітення, Благовіщення, Колодій, Свято Перуна, Квіт-ковий Спас, Здвиження. Серед календарних обрядів особ-ливо шануються рідновірами колядування, щедрування, по-сівання, писанкарство та ін. Обов'язковими є щоденні молитви, відвідування щотижневих богослужінь. Діє ін-ститут духовного цілительства. Розпочав роботу вищий релігійний навчальний заклад -- Університет Рідної укра-їнської віри. Функціонують всеукраїнські релігійні орга-нізації: сестринство «Берегиня», місія «Шлях до Бога», братство «Дажбожі онуки» тощо.

Великий вогонь. Неоязичницька духовно-релігійна те-чія, що виникла у 90-х роках XX ст. на Житомирщині. її засновником був Г. Боценюк. На відміну від інших язични-ків, послідовники Великого вогню обстоюють ідею абстракт-

ності слов'янськості. Вони вірять у присутність душ вели-ких пращурів, які жили за законами розуму; вшановують Сварога, що дарував людям вічне життя і поєднував силу вогню й розуму, Рода і синів його -- Перуна, Одина і Водина, дружину Перуна Ладу, а також Дажбога. Пропагують шлюбну вірність, духовну спільність людини з рослинним і тварин-ним світом, необхідність для щастя людини свободи.

5. Висновки

Україна -- багатоконфесійна країна, де успішно функціонують громади понад сотні конфесій, напрямів і течій. Це є очевидним свід-ченням динамічного відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності.

Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ'я. Сьогодні його репрезентують Українська православна церква Київсь-кого патріархату, Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Московського патріархату.

В українському суспільстві утверджується конфесійний плюра-лізм: не тільки християни, а й представники інших віровчень -- іудаїз-му, ісламу, етно- та неорелігій -- прагнуть будувати свої відносини на принципах релігійної толерантності.

Неорелігійні рухи в Україні, на відміну від Заходу, наповнювалися переважно невіруючими, колишніми атеїстами, тобто тими, хто не мав відповідної віросповідної підготовки, що спричинило два наслідки. Пер-ший -- позитивний: відсутність попереднього містичного досвіду робить віру щирішою, сердечнішою, а отже, й чистішою. Другий -- негативний: колишня атеїзація позбавила досвіду духовних пошуків, духовних пере-живань, що нині сприяє переважанню зовнішніх виявів релігійності.

Використана література

1. Волховник: Скарби язичницького віровчення. Правослов: Молитви до Рідних Богів. -- К., 2001.

2. Історія релігії в Україні. -- К., 1999.

3. Полканов А. И. Карай -- Крымские караимы-тюрки. -- Симферополь, 1997.

4. Шаян В. Віра Предків Наших. -- Гамільтон, Канада, 1987.

5. Шилов Ю. «Велесова книга» та актуальність прадавніх учень. -- К., 2001.