Формування суспільного інформаційного образу закладів культури у соціальних мережах

Добровольська Вікторія Василівна

доктор наук із соціальних комунікацій, професор, в. о. завідувача кафедри артменеджменту та івент-технологій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв,

м. Київ, Україна

- знищенні позитивних ефектів від соціальних середовищ Інтернету - руйнування спільнот, дискредитація корисних проєктів тощо;

- поширенні дезінформації - наклепів, панічних настроїв тощо;

- розпалюванні ворожнечі - стимулювання громадянських конфліктів, ворожнечі за конфесійними, національними, расовими ознаками тощо;

- шахрайство - організація фінансових афер та пірамід, обман тощо.

Наведені (та інші не перераховані) загрози та фактори визначають актуальність завдань з захисту та безпеки інформаційного простору держави.

Суть активної позиції закладів культури у комунікації в соціальних мережах не повинна зводитися до простої реклами бібліотеки чи клубу (такий підхід є неефективним і ризикованим для репутації закладу), а полягати в створенні цінної для суспільства інформації просвітницького, наукового, навчального та довідкового характеру [3] задокументованої у формі дописів у соціальних мережах. Адже користувачам соціальних мереж потрібна уже не просто інформація, подана в доступній та зручній формі та в актуальному для нього контексті. Лише тоді така інформація матиме цінність для людини та суспільства.

Очевидно, що заклади культури (особливо бібліотеки та архіви) мають величезний потенціал для створення такого контенту (точніше сам контент у формі, що потребує певного доопрацювання перед поданням у соціальних мережах), проте формування і розміщення його в соціальних мережах є трудомісткою, часто технічно складною, фінансово затратною задачею, яка може не входити в число оперативних задач (надання послуг читачам, обслуговування запитів громадян). Це актуалізує для держави завдання розроблення системи стимулів для закладів культури, які би враховували їхню активність у глобальному інформаційному просторі та корисну для суспільства діяльність.

На відміну від традиційної уже для соціальних мереж рекламно- інформаційної діяльності, створення суспільно-корисного наповнення є складнішою з організаційної та технічної точок зору задачею, адже серед інших вирішуються завдання опрацювання даних різних джерел та документів (часто - паперового формату), знаходження юридично виважених компромісів у питаннях інтелектуальної власності.

Водночас виграші від такої активності є незрівнянно відчутнішими ніж від рекламних повідомлень. Адже результатом є контент, що корисний для суспільства і тривалий час «житиме» у соціальній мережі (поширюватися, дискутуватися, цитуватися в інших дописах). Цей контент зберігатиме асоційованість з закладом культури і, відповідно, забезпечуватиме додаткову привабливість та авторитетність закладам культури, що створили контент.

Слід зауважити, що аналогічний підхід зараз активно апробується окремими провідними закладами вищої освіти і, відповідно, теоретично пропрацьовується [5].

Проте, соціальні мережі забезпечують не лише нові можливості для закладів культури з їх популяризації та комунікації з суспільством. Іншою стороною соціальних мереж є нові можливості для здійснення компроментації окремих закладів культури та руйнуванню культурного поля держави загалом.

Слід зазначити, що природа такого ресурсу визначається напрямком діяльності закладу культуру. Зупинимося трохи детальніше на цьому питанні і розглянемо основні можливі класи інформаційних ресурсів для окремих типів закладів культури: музеїв, архівів, мистецьких закладів, клубів, бібліотек.

Для музеїв головними ресурсами, що можуть бути розміщені в соціальних мережах є:

1) мультимедійні матеріали (як правило - фотоматеріали) про експонати музею з текстовим супроводом;

2) мультимедійні матеріали (як правило - відеоматеріали) про наявні колекції або тематичні підбірки експонатів музею з гіпертексто- вим супроводом;

3) відеоекскурсії музеєм з текстовим або гіпертекстовим супроводом;

4) відеоуроки з основних (історія, біологія, природознавство тощо) та допоміжних (реставрація, рукоділля, виставкова діяльність тощо) дисциплін.

Для архівів головними ресурсами для соціальних мереж є: