"Балканізація Інтернету" як інструмент інформаційної безпеки авторитарних держав

Як відомо, одним із найбільш згадуваних подібних проєктів у світі є "Золотий щит", що наразі функціонує в Китайській Народній Республіці. Через популярність цієї розробки Китай почали називати країною, яка "найбільш нахабно" керує інтернетом удома і навчає світ цифровому авторитаризму [4]. Розроблення "Золотого щита" розпочалося ще в 1998 році, а вже у 2003 р. його було введено в експлуатацію. Першочергово проєкт створювався для підвищення мережевої безпеки, але згодом його почали використовувати і як інструмент цензури та відстежування. Розробка також вміщує і "Великий китайський фаєрвол", який дозволяє відфільтровувати контент в інтернеті та обмежувати доступ до цілої низки сайтів, у тому числі релігійної, політичної чи філософської тематики. Таким чином іноземні соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter чи YouTube у Китаї заблоковані, унаслідок чого китайські громадяни використовують локальні аналоги, зокрема Youku чи Sina Weibo, де цензура і пропаганда легко може бути посилена державою. За даними дослідження, проведеного у 2021 році, китайська влада блокує доступ до близько 311 тисяч сайтів, з яких 270 тисяч заблоковано цілеспрямовано, а 41 тисяча потрапила під заборону помилково [29]. Окрім безпосередньо блокування вебсай- тів, окремий контент на інтернет-ресурсах також піддається цензурі за низкою ознак, зокрема за тематикою, яка, на думку влади, є політично чутливою. Здійснюється обмеження доступу до коментарів, що містять критику Комуністичної партії Китаю, репортажі іноземних ЗМІ про Китай, міжнародну політику, а також конкретні внутрішньополітичні події, які держава прагне "приховати" від суспільства [25].

Посилення мережевого контрою у КНР здійснюється також і через функціонування регуляторних відомств. Наприклад, у 2014 році було створено Адміністрацію кіберпростору Китаю - центральний орган регулювання Інтернету в Республіці. Вона перебуває під прямою юрисдикцією Керівної групи ЦК КПК з інформатизації та безпеки в Інтернеті - партійної установи, підпорядкованої Центральному комітету Комуністичної партії Китаю. Наразі керівну групу очолює Сі Цзіньпінь, діючий Голова Китайської Народної Республіки та Генеральний секретар Центрального комітету Комуністичної партії Китаю.

Із моменту свого заснування, Адміністрація кіберпро- стору розширює законодавчу базу для контролю над онлайн-контентом та особистими даними. Найбільш важливим законодавчим актом, який контролює функціонування інтернету в Китаї, вважають Закон про кібербезпе- ку, ухвалений Постійним комітетом Всекитайських зборів народних представників 7 листопада 2016 року. З 1 червня 2017 року Закон регулює всю онлайн-діяльність у КНР та зобов'язує постачальників інтернет-послуг перевіряти справжні імена користувачів, наприклад, на форумах чи в коментарях, а мережевих операторів - контролювати створений користувачами контент і перевіряти наявність у ньому інформації, яку заборонено публікувати чи передавати стороннім особам. Таким чином влада, крім порушення приватності та конфіденційності користувачів в Інтернеті, ще й посилює персональну відповідальність та перекладає провину з медіа та компаній безпосередньо на користувачів [44].

Щоб ефективно фільтрувати контент, мережеві оператори вимушені збільшувати власні спроможності. Ідеться про нарощування обсягів людських і технологічних ресурсів, що дозволяють здійснювати перевірки контенту та допомагають з видаленням контенту як превентивно, так і постфактум.

Зазвичай цензуру в Китаї розглядають як монолітну систему контролю, що має свою структуру і послідовність. Про це свідчить розвинена законодавча база, наявність цілої мережі державних регуляторних органів та арсенал технологічних інструментів, які дозволяють владі виявляти небажаний контент. Протягом останніх років китайський уряд справді доклав чимало зусиль, щоб посилити свій контроль над Інте- рнетом та іншими медіа, а також централізувати контроль, який раніше здійснювався кількома різними структурами. Водночас влада в організації системи контролю частково покладається на приватні компанії та зобов'язує їх виконувати свої директиви, що часом призводить до суперечливих результатів.

Зрештою, комуністичний режим досить ефективно контролює китайське суспільство. Більшість великих засобів масової інформації або перебувають у державній власності, або ж перебувають під наглядом влади. Міжнародні новини вибірково редагуються та фільтруються, щоб користувачі могли отримувати цензурований контент. Одним з ілюстративних прикладів цього є дослідження, що проведене компанією Citizen Lab, у якому йдеться про те, що зображення, якими обмінюються користувачі в китайському месенджері WeChat, автоматично піддаються цензурі в режимі реального часу [22].

Влада Китаю стверджує, що такі обмеження спрямовані на підтримку суспільного порядку і забезпечення національної безпеки. Слід додати, що. окрім політичних цілей, "Великий китайський фаєрвол", на думку влади, також стимулює внутрішні економічні процеси в країні. Сьогодні Китай є однією із небагатьох країн світу, де лідером інтернет-пошуку є зовсім не Google, а місцевий проєкт-аналог Baidu. Окрім самих інтернет- користувачів, які вимушені користуватися локальними сервісами, на поступки також змушені йти і світові корпорації, що бажають залишитися присутніми на ринку китайських інформаційних послуг та уникнути блокування. До прикладу, у 2016 році китайські регулятори змусили компанію Apple заблокувати доступ до сервісів Apple iBooks Store та iTunes [23]. Корпорація також згодилася виконувати китайське законодавство на предмет розташування серверів на території Китаю, розмістивши власні дата-центри у провінціях Гуйчжоу та Внутрішній Монголії [15]. Зберігши власну присутність на китайському ринку, що становить 20 % світового, Apple вдалося отримати лідерські позиції з продажів власних продуктів, зокрема, у жовтні 2021 року iPhone став найбільш продаваним смартфоном у кНр. Це дозволило компанії отримати 68 млрд доларів - 19 % від загального прибутку з продажів [15].

Інший приклад - робота пошуковика Bing від компанії Microsoft, який сьогодні є чи не єдиною іноземною пошуковою системою, що функціонує на території Китаю. Компанії вдається залишатися на ринку завдяки дотриманню вимог китайського законодавства. Таким чином, у грудні 2021 року в Microsoft заявили, що тимчасово призупиняють функцію автоматичних пропозицій у пошуковику Bing через звернення "відповідної державної установи" [37].

Водночас критики запевняють, що впровадження "Великого китайського фаєрволу" зображає параною влади щодо потенціалу інтернету поширювати опозиційні матеріали щодо комуністичного режиму. У Китаї існує окрема група користувачів соціальних мереж, яка, за попередніми підрахунками, публікує близько 500 млн провладних коментарів у мережі на рік. До того ж задля проведення цензурування контенту наразі з владою співпрацює близько 50 тисяч осіб, які обмежують доступ до вебсайтів або ж змушують пошукові системи фільтрувати інформацію, яку влада вважає шкідливою [20].

Комуністична партія Китаю, побоюючись втратити монополію на владу в разі політичної лібералізації, вибудувала в країні повноцінну мережу тотального державного електронного стеження та комплексну систему інтернет-цензури, щоб виявляти та припиняти будь-яку несанкціоновану критику. Побутує також думка, що надмірна регуляція кіберпростору обмежує державу в економічному секторі, стримуючи розвиток інновацій, а також унеможливлює взаємообмін важливими ідеями та розробками.

У результаті Китай у 2022 році посів перше місце серед 70 країн у рейтингу правозахисної організації Freedom House за рівнем інтернет-цензури [26].

Ще однією країною, де намагаються впровадити національний інтернет, є Ісламська Республіка Іран. Розроблення Національної інформаційної мережі розпочалася там ще у 2005 році. Проєктом визначено створення на території Ірану національного "умовно безпечного" інтернету, який відповідає критеріям "ісламського контенту", що означає блокування або фільтрацію інформації за політичними, культурними чи релігійними критеріями.

Перший етап запуску мережі відбувся у серпні 2016 року. Він передбачав відкриття доступу для користувачів до електронних державних послуг, внутрішніх цифрових сервісів і контенту. Запуск другої фази включав міграцію онлайн-сервісів на локальний хостинг, що розташовувався на території Ірану. На третьому етапі реалізовано доступ до всіх електронних державних сервісів за допомогою національної інформаційної мережі [42].

Принциповою відмінністю цієї розробки від її китайського аналога є те, що іранська національна мережа базується на локальній мережі, яка забезпечує зв'язок між різноманітними службами всередині країни, при цьому вона є повністю незалежною від глобальної мережі. Водночас для того, аби нівелювати попит інтернет- користувачів на міжнародні соціальні сервіси, Іран також активно розвиває власні аналогічні онлайн-ресурси. Зокрема, іранські телекомунікаційні компанії запустили соціальні мережі Cloob Facekoob, Facenama, а також Soroush, iGap, BisPhone Plus, Wispi, Esom, Saina. Також створено відеохостинговий сайт Aparat - аналог YouTube, інтернет-сервіси обміну повідомленнями та медіафайлами Mobogram та TD Messenger [19]. Влада країни також заохочує людей користуватися місцевими послугами за допомогою порушення мережевого нейтралітету: поділу місцевого та міжнародного трафіку. Наприклад, якщо користувач прагне споживати локальні сервіси, то він має доступ до швидшої мережі та дешевшого трафіку, ціна якого майже удвічі нижча. Відповідно, якщо користувач споживає міжнародний трафік - обмін даними буде повільнішим і дорожчим [30].

На думку колишнього президента держави Хасана Рухані, необхідність реалізації проєкту викликана питаннями захисту національної автономії. За його словами, звичайним користувачам більше не знадобляться іноземні мережі для задоволення їхніх потреб, а сама мережа дозволить забезпечити високошвидкісні комунікації всередині країни [21].

Утім, західні експерти зазначають, що одним з основних недоліків іранських національних сервісів, зокрема електронної пошти, є необхідність вказувати під час реєстрації, окрім адреси, особистий ідентифікаційний номер і проходити обов'язкове звіряння вказаних реєстраційних даних з оригіналами документів [32]. Очевидно, що такий крок дозволяє владі Ірану ретельніше від- стежувати діяльність користувачів у мережі задля подальшої протидії поширенню альтернативної інформації та посиленню тотальної цензури усередині країни.

Окрім експертного середовища, проєкт піддався критиці й з боку урядовців. Колишній Міністр зв'язку та інформаційних технологій Ірану (2005-2009) Мохаммад Солеймані в інтерв'ю іранській студентській агенції новин "ISNA" зазначив, що ізоляція від глобального інтернету стала б санкцією, накладеною Іраном на самого себе, і це було б нелогічно [27].

На тлі масових демонстрацій, які розпочалися у вересні 2022 року, іранська влада у спробі придушення протестного руху майже повністю вимкнула Інтернет в країні, а також обмежила доступ до таких платформ, як Instagram і WhatsApp. Остання, зокрема, використовувалась іранськими компаніями для здійснення експорту своїх товарів. За підрахунками експертів, загальні збитки для країни через вимкнення Інтернету вже сягають понад 3 млрд доларів [11]. Попри те, що Організація Об'єднаних Націй визнає доступ людини до Інтернету її базовим правом [40], влада Ірану продовжує провадити політику інформаційної ізоляції держави та її громадян. Із цією метою у 2012 році в країні створено Вищу раду у справах кіберпростору, яку технічно очолює чинний президент Ібрагім Райсі, який, по суті, підпорядковується Верховному лідеру - Алі Хаменеї. Рада має право, зокрема, видавати директиви, що стосуються регуляції інтернет-простору, які не є законами, але залишаються обов'язковими до виконання на території країни [33].

У 2022 році регулятор розпочав реалізацію окремих положень нового закону про захист кіберпростору. Міжнародні технологічні компанії зобов'язуються мати законного представника в Ірані для того, аби контролювати дотримання законодавства компанією та співпрацювати з владою у питаннях цензури інтернет-простору і нагляду за користувачами мережі. Якщо така платформа не виконує норми законодавства чи взяті на себе зобов'язання, до неї спочатку застосують обмеження у вигляді зниження швидкості доступу до її інформаційних ресурсів. Така санкція буде діяти, доки в Національній інформаційній мережі не буде створено внутрішнього ресурсу- аналогу. Відтак, коли він запрацює, доступ до міжнародної платформи буде повністю заблоковано.

Таким чином закон спонукає іранських інтернет- користувачів використовувати місцеві служби або міжнародні, що відповідають вимогами законодавства. До того ж документ забороняє приватним компаніям регулювати пропускну здатність підключення пристрою до Інтернету. Подібні обмеження сприяють централізації комунікаційної мережі Ірану, зменшують приватні інвестиції в інформаційну інфраструктуру та послуги, а також посилюють цифрову диспропорцію між Ісламською Республікою Іран та іншими країнами.

Окрім регуляції інформаційного середовища, закон також має на меті криміналізувати розроблення, застосування та продаж технічних засобів, які маскують місце перебування користувачів Інтернету і дають змогу користувачам переглядати заблоковані вебсай- ти. Ідеться, наприклад, про проксі-сервіси чи віртуальні приватні мережі (VPN). Якщо факт належності до таких інструментів буде доведено, користувача можуть ув'язнити на строк до двох років.

Зі статей документа також випливає, що контроль над ключовою комунікаційною інфраструктурою в країні, зокрема і міжнародними шлюзами, буде делеговано спеціальному державному регулятору, який контролюється іранськими військовими та службами безпеки. У результаті обмежувати доступ до Інтернету стане ще простіше, а сама методика здійснення цих дій не буде прозорою. Водночас подальша централізація комунікаційної інфраструктури також спрощує провадження політики цензури [28].

Безумовно, через призму стратегії розбудови інформаційного суспільства дії іранської влади спрямовані насамперед на захист панівного режиму від процесів, які можуть становити загрозу його існуванню. Контроль над глобальною мережею, а також створення власного національного інтернету, безперечно, можна вважати однією з основоположних ознак авторитарних країн. Цю тезу підтверджує також і третє місце серед 70 країн у рейтингу правозахисної організації Freedom House за рівнем інтернет-цензури [26].

Політика Російської Федерації у сфері цифровізації також є додатковим прикладом реалізації внутрішньодержавного інтернету. У 2014 році Президент Рф Владимир Путін зазначив, що вважає глобальну мережу Інтернет проєктом ЦРУ, у зв'язку з чим він закликав росіян "боротися за власні інтереси у кіберпросто- рі" [17]. Відтак тривалий час реалізація російського "суверенного інтернету" перебувала на стадії обговорення. У 2018 році Всеросійський центр вивчення громадської думки провів опитування, згідно з яким 36 % росіян підтримали пропозицію Радбезу РФ про незалежний інтернет усередині країн-членів БРІКС, який був би незалежним від США [6].

Утім, перший вагомий крок у цьому напрямі було зроблено у 2019 році, коли Держдума РФ ухвалила в третьому, останньому, читанні закон № 608767-7 "Про внесення змін до Федерального закону "Про зв'язок" і Федеральний закон "Про інформацію, інформаційні технології та про захист інформації", що відомий під неформальною назвою "Закон про суверенний інтернет" [9]. Метою його ухвалення, згідно з офіційною версією, є створення незалежної інфраструктури для безперебійного функціонування Інтер- нету в Росії. Водночас, як зазначається на офіційному сайті Держдуми, "документ розроблено з урахуванням агресивного характеру ухваленої у вересні 2018 року Стратегії національної кібербезпеки США" [12]. Зокрема, закон пропонує такі зміни:

• оператори зв'язку зобов'язані встановити державне обладнання на точках обміну інтернет-трафіком для аналізу і фільтрації трафіку всередині країни і на лініях зв'язку, що перетинають кордони Російської Федерації;

• оператори зв'язку зобов'язуються вносити до реєстру і використовувати виключно ці точки обміну (порядок визначає Уряд);

• Роскомнагляд реалізує "централізоване управління" російським сегментом Інтернету;

• Роскомнагляд реалізує обмеження доступу до заборонених у Російській Федерації інтернет-ресурсів;

• для здійснення процедур будуть проводити навчання;

• створюється національна система доменних імен (DNS) [9].

Ухвалення цього закону дозволяє Росії досягнути принаймні трьох різних цілей. По-перше, створення механізму відстежування в інтернеті в межах своїх кордонів. З цією метою поправка "про обов'язкове встановлення державного обладнання" сприяє посиленню державного контролю інформації і дозволить запобігти її поширенню в разі такої потреби. Для прикладу, реалізація нового законодавства дозволяє російській владі зменшити активність опозиції в соціальних мережах. Водночас, навіть якщо цю поправку подекуди буде складно реалізувати з технологічного погляду, сам за- кон є частиною стратегії режиму правління Володимира Путіна і впливатиме на російське суспільство.

По-друге, держава прагне стати ключовим регулятором Інтернету в Росії. Отримання Роскомнаглядом повноважень щодо управління російським сегментом Інтернету є спробою ізолювати національну мережу від глобальної мережі. Відтак влада зможе не лише відкривати й закривати "цифрові кордони", а і визначати потоки інформації всередині на свій розсуд.

По-третє, Росія прагне поширити таку державну модель інтернету на міжнародному рівні. Поправка, яка стосується створення національної системи доменних імен (DNS), допоможе створити власний російський сегмент Інтернету, який буде існувати паралельно з глобальною мережею, або ж бути несумісним із нею. Цим кроком РФ не стільки бажає відмежувати себе від світу, а радше створює прецедент для інших країн. Адже якщо інші держави виявлять бажання використовувати російський інтернет-ринок, то вони будуть вимушені співпрацювати, аби розвивати власні технології, та координувати свою інтернет-політику на міжнародному рівні.

На думку віцепрезидента з досліджень та аналізу міжнародної правозахисної неурядової організації Freedom House Адріана Шахбаза, закон сприяє звуженню простору свободи висловлення думок у Росії. "Суверенний інтернет" є ще однією цеглиною у прагненні російської влади створити "Великий фаєрвол". На відміну від Китаю, який запровадив високий рівень обмежень в Інтернеті одразу з моменту його появи в країні у 1990-х роках, офіційна Москва намагається встановити контроль над онлайновим інформаційним середовищем [8].

Водночас викладач Університету Джорджа Вашингтона Девід Саконьї вважає, що Росія, імовірно, рухається у бік "китайської моделі" щодо цензури інтернету. "Ми маємо справу зі своєрідними заходами безпеки, які російська влада вживатиме в тому разі, якщо якісь події будуть виходити з-під контролю. Вони хочуть мати ці заходи на законодавчому рівні, але я не вважаю, що їх насправді буде вжито в короткостроковій перспективі, а якщо і буде, то вони виявляться неефективними. Сьогодні ми не маємо справу з "китайською моделлю", але той факт, що Російська Федерація має такі інструменти, як цей закон, у результаті може призвести до того, що Росія стане більш схожою на Китай, ніж на країни Східної Європи" [8].

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році також стало каталізатором для тоталітарних настроїв російської влади в питанні використання Інтернету всередині країни та її бажанні контролювати внутрішній інформаційний простір. Інтернет-платформи стали важливим майданчиком розвінчування російської пропаганди. Задля того, аби приховати злочини російської армії, а також ускладнити доступ до правдивої інформації громадян, Уряд РФ почав вживати додаткових кроків для регулювання інформаційного простору та продовження реалізації проєкту з упровадження суверенного інтернету. Зокрема, 6 березня 2022 року білоруський телеграм-канал NEXTA опублікував урядову телеграму до федеральних органів виконавчої влади, згідно з якою пропонується:

• перевірити доступи до особистих кабінетів реєстраторів доменних імен для публічних ресурсів у мережі інтернет;

• оновити та ускладнити парольну політику;

• перейти на сервери DNS, що розміщені на території РФ;

• видалити з шаблонів сторінок HTML весь код Javascript, що завантажується з іноземних ресурсів (зокрема й рекламні банери та лічильники);

• у разі використання іноземного хостингу перемістити розміщені на ньому ресурси на російський хостинг;

• ресурси, не розміщені в доменній зоні .ru, перенести до неї [38].

Окрім цього, у Росії розпочалося блокування низки інтернет-сервісів, зокрема Роскомнагляд обмежив доступ до Instagram [14], Facebook, Twitter [16] та Tik- Tok [43]. За даними групи Top10VPN, яка займається питаннями цифрових прав і конфіденційності, з початку російсько-української війни в Росії було заблоковано 960 новинних доменів [13]. Загалом у російській громадській організації, яка провадить діяльність у сфері захисту цифрових прав і розширення цифрових можливостей "Роскомсвобода", заявили, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Роскомнагляд заблокував понад 3 тисячі сайтів [5].

Уже в червні 2022 року спеціальний представник президента Російської Федерації із цифровізації Дміт- рій Пєсков заявив, що Росія не планує самостійно від'єднуватись від глобальної мережі, але якщо країну відімкнуть ззовні, то РФ готова до такого сценарію. "Ми підготувалися так, щоб російський Інтернет продовжив існування, навіть якщо його в нас вимкнуть. [...] Якщо нам його вимкнуть ззовні, то ми виживемо: локальні ресурси працювати будуть, а конектори до світового інтернету ми добудуємо" [3].

Попри це Росія планує витрати 1,2 млрд рублів протягом 2023-2024 років на створення новітньої системи контролю трафіку в Інтернеті, яка дозволить контролювати передавання даних між усіма операторами і провайдерами зв'язку. Її розроблення покладено на створений у межах закону "Про суверенний інтернет" Центр моніторингу і управління мережею зв'язку загального користування [7].

Такі дії призвели до того, що за рейтингом право- захисної організації Freedom House у 2022 році Росія посідає 6-те місце серед 70 країн за рівнем інтернет- цензури [26].

Принагідно також варто згадати про досвід Північної Кореї у питанні фрагментації інформаційного простору. Інтернет в КНДР з'явився у 2000 році у вигляді внутрішньої мережі "Кванмьон". В основу її роботи закладено досить простий принцип: користувач має доступ до певного набору сайтів, водночас існують жорсткі обмеження на завантаження інформації із зовнішніх мереж. Сьогодні мережа налічує, за різними підрахунками, від 1000 до близько 5500 вебресурсів партійного чи освітнього спрямування [1].

Окрім власне північнокорейських сайтів, у "Кванмьон" розміщуються і вебресурси із "зовнішнього" Інтернету, переважно технічної чи довідкової тематики (маловідомі китайські та південнокорейські, деякі статті з Вікіпедії). Перед публікацією сайти вивантажує Корейський комп'ютерний центр - основний дослідницький центр інформаційних технологій, який також здійснює цензурну перевірку, фільтруючи контент на предмет наявності шкідливої інформації, і лише потім розміщує ресурси в національній мережі [34].

Варто зазначити, що у 2013 році доступ до "Кван- мьон" мав вичерпний перелік користувачів. Під'єднатися до мережі можна було лише за умови використання комп'ютерів спеціалізованих установ, які розташовувалися у великих містах, а отже жителі провінцій не мали доступу до мережі. Наразі в КНДР офіційно дозволено використовувати "Кванмьон" звичайним громадянам, на відміну від глобальної мережі, адже доступ до неї можуть отримати лише організації після отримання офіційного дозволу від влади. У 2019 році кількість дозволених для під'єднання до глобальної мережі IP-адрес становила лише 1024. Така можливість надається зазвичай партійним діячам, пропагандистам, представникам Міністерства закордонних справ чи іноземних установ, деяким науковим та освітнім організаціям [39].

Прикметним також є той факт, що до 2017 року в КНДР існував лише один інтернет-провайдер - китайська компанія China Unicom, а з 01 жовтня 2017 року понад половина північнокорейських інтернет-з'єднань встановлюються через мережі російської компанії "Транстелеком", яка є дочірньою структурою ВАТ "Російські залізниці" [10].

З огляду на те, що країна фактично закрита для зовнішнього світу, вона рідше потрапляє до різних рейтингів. Це пов'язано і неможливістю отримати ті чи інші дані, що потрібні для здійснення аналізу. Ті ж показники, які вдається отримати, свідчать про вкрай негативні тенденції в країні. Наприклад, у Світовому індексі свободи преси КНДР посіла 180 позицію зі 180 країн [31].

Висновки

Кіберпростір стає дедалі більш затребуваним комунікаційним середовищем, зважаючи на повсюдний процес інформатизації. Інтеграція інтернет- технологій у суспільне життя надає не лише переваги їхнім користувачам, а і зумовлює появу нових викликів для інформаційної безпеки як демократичних, так і авторитарних держав: зовнішній вплив на суспільства та роботу державних інституцій, кібератаки, шпіонаж, поширення пропаганди та дезінформації, загроза для контролю над інформацією, створення передумов для політичного плюралізму тощо.

У зв'язку з цим виникає необхідність регулювання Інтернету. Однією із найпоширеніших таких практик є його балканізація. На наш погляд, це поняття слід трактувати як процес, у результаті якого відбувається фрагментація простору Глобальної мережі на окремі частини (за однією чи декількома ознаками), які не залежать одна від одної. Такий поділ призводить до виокремлення суверенних національних чи регіональних сегментів Інтернету. Їхні межі можуть бути цілком ідентичні кордонам держав або ж не збігатися з ними.

Як видається, балканізація Інтернету є центральною частиною політики недемократичних держав у галузі цифрового авторитаризму і дозволяє таким політичним режимам вирішувати цілу низку питань. Для прикладу, у Китаї, Росії, Ірані та Північній Кореї вона виступає як один із важливих інструментів внутрішньої і зовнішньої легітимізації влади, механізм моніторингу суспільних настроїв або тотального стеження за громадянами. Серед іншого, фрагментований інтернет-простір вищезазначених країн підлягає тотальному контролю з боку влади через діяльність відповідних державних регуляторів: Центральної комісії з питань кіберпростору у Китаї, Вищої ради у справах кіберпростору в Ірані, Роско- мнагляду в Росії та Корейського комп'ютерного центру в КНДР. Спираючись на розгалужену законодавчу систему та мережу державних інституцій влади, авторитарні країни намагаються укорінити систему інтернет- контролю та цензуру. Повсюдний характер подібного державного втручання ефективно нівелює і без того обмежену свободу слова в цих державах, а також призводить до більшої інформаційної, культурної, наукової, економічної автаркії суспільств.

Варто зазначити, що балканізація Інтернету може бути також економічним інструментом, що в короткостроковій перспективі здатен стимулювати розвиток внутрішнього ринку інформаційно-комунікаційних послуг, але в довгостроковій - загрожує непропорційно більшими негативними наслідками через проблеми, які породжує ізоляція від решти світу. Це може бути підвищений рівень кіберзлочинності, підґрунтям для якого стане поява нових інформаційних загроз, що вражатимуть дедалі більше держав, адже важливою умовою ефективної протидії інформаційним впливам є консолідація і співпраця міжнародної спільноти.

Реалізація закликів до створення відокремлених мереж інтернету в межах певних міжнародних організацій (наприклад, БРІКС) може призвести до виникнення біполярного інтернет-простору на планеті. Такі зміни повністю підірвали б основну роль Інтернету як інструменту вільної комунікації людства. Окрім цього, наслідком поділу світової мережі стала б поява чітко розмежованих паралельних інформаційних просторів. Сепаровані інтернет-кордони здатні сповільнити не лише глобалізаційні процеси, а і розвиток цивілізації загалом - через ускладнення або унеможливлення безперешкодної комунікації, меншу конкуренцію ідей, відсутність обміну інноваціями та доступу до знань.

Список використаних джерел

1. 15 заборон і обмежень, які є тільки в Північній Кореї. Творчість. Свобода. Життя. URL: https://social.org.ua/5806-15-zaboron-i-obmezhen- yaki-ie-tilki-v-pivnichniy-koreyi.html (дата звернення: 12.01.2023).

2. Каменецький М. С. Балканізація. Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балканізація (дата звернення: 23.11.2022).

3. В Кремле заявили о невозможности отключения России от интернета. РБК. 27 июня 2022. URL: https://www.rbc.ru/rbcfreenews/ 62b926289a79477950215f92 (дата звернення: 25.01.2023).

4. Ваннек Л. Freedom House: наступ на свободу в інтернеті під гас

лом боротьби з "фейковими новинами". Радіо Свобода. 01 листопада 2018. URL:https://www.radiosvoboda.org/a/freedom-on-the-net-2018/29575606.html

(дата звернення: 19.01.2023).

5. Военной цензуре подверглось более 3000 сайтов. Роскомсво- бода. Роскомсвобода. 5 мая 2022. URL: https://roskomsvoboda.org/post/ voennaya-cenzura-3000-saytov/ (дата звернення: 03.01.2023).

6. ВЦИОМ: треть россиян хотят "суверенный" и независимый от

США интернет. Настоящее Время.29 января 2018. URL:

https://www.currenttime.tv/aZ29004253.html (дата звернення: 25.01.2023).

7. Роскомнадзор создаст новую систему контроля интернет- трафика за 1,2 млрд рублей. Настоящее Время. 7 ноября 2022. URL: https://www.currenttime.tv/a/roskomnadzor-sozdast-novuyu-sistemu- kontrolya-internet-trafika/32119010.html (дата звернення: 15.01.2023).

8. Егисман В., Владимиров В. "Суверенный интернет" в России: технология и политика. ГОЛОС АМЕРИКИ. 16 апреля 2019. URL: https://www.golosameriki.com/a/russian-sovereign-internet--last-reading/ 4878381.html (дата звернення: 12.01.2023).

9. Законопроєкт № 608767-7. URL: https://sozd.duma.gov.ru/bill/ 608767-7 (дата звернення: 15.01.2023).

10. Коріновська Н. Компанія з РФ стала другим інтернет- провайдером у КНДР. Громадське телебачення. 04 жовтня 2017. URL: https://hromadske.ua/posts/kompaniia-z-rf-stala-druhym-internet-provaiderom- u-kndr (дата звернення: 25.01.2023).

11. Потери Ирана из-за ограничения интернета превысили 3 млрд долларов. Oxu.Az. 24 октября 2022. URL: https://ru.oxu.az/world/656527 (дата звернення: 10.01.2023).

12. Принят закон о "суверенном интернете". Государственная Дума. 16.04.2019. URL: http://duma.gov.ru/news/44551/ (дата звернення:

25.01.2023) .

13. Росія блокує навіть сайти про котиків, щоб приховати правду про війну, - дослідження. Texty.org.ua. 2022-05-09. URL: https://texty.org.ua/ fragments/106620/rosiya-blokuye-navit-sajty-pro-kotykiv-shob-pryhovaty- pravdu-pro-vijnu-doslidzhennya/ (дата звернення: 25.11.2022).

14. Роскомнадзор ограничит доступ к Instagram из-за призывов к насилию в отношении россиян. Роскомнадзор. 11 марта 2022. URL: https://rkn.gov.ru/news/rsoc/news74176.htm (дата звернення: 17.01.2023).

15. Сапітон М. З'ясувалося, що Apple підписала у Китаї угоду на $275 млрд задля збереження ринку. Як домовляється з КНР найдорожча компанія планети. Forbes.ua. 08 грудня 2021. URL: https://forbes.ua/ news/vyyasnilos-chto-apple-podpisala-v-kitae-sdelku-na-275-mlrd-radi- sokhraneniya-rynka-kak-dogovarivaetsya-s-knr-samaya-dorogaya- kompaniya-planety-08122021-2931 (дата звернення: 18.11.2022).

16. Свобода Р. У більшості росіян перестали відкриватися Facebook, Twitter, а також сайти Радіо Свобода, "Медузи" та інші. Радіо Свобода. 4 березня 2022. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news- rosija-cenzura/31734943.html (дата звернення: 25.01.2023).

17. Суверенный интернет - новый проєкт российской власти BBC News Русская служба. 29 апреля. 2014. URL: https://www.bbc.com/ russian/society/2014/04/140429_cheburashka_russian_internet (дата звернення: 11.01.2023).

18. Шаршаткін Д. Ю. Теоретичні основи дослідження інформацій

них війн та інформаційної безпеки держави. Іntemаtюnаl Saen^fc Jоumаl "Іntemаukа. URL:https://www.inter-nauka.com/uploads/public/

15495684476315.pdf (дата звернення: 18.02.2023).

19. Shahbazian Armen. Iran. BBC Monitoring. 2023. URL: https://monitoring.bbc.co.uk/product/c20041be (дата звернення: 09.11.2022).

20. The Great Firewall of China. Bloomberg. 6 ноября 2018. URL: https://www.bloomberg.com/quicktake/great-firewall-of-china (date of access:

11.01.2023) .

21. Boom D. V. Iran's internet freedom is on life support. CNET. Dec. 8, 2019. URL: https://www.cnet.com/tech/services-and-software/irans-president- plans-to-cut-countrys-internet-off-from-the-rest-of-the-world/ (date of access:

22.01.2023) .

22. Knockel Jeffrey and Xiong Ruohan. Can't Picture This 2: An Analysis of WeChat's Realtime Image Filtering in Chats. The Citizen Lab. July 15, 2019. URL: https://citizenlab.ca/2019/07/cant-picture-this-2-an- analysis-of-wechats-realtime-image-filtering-in-chats/ (date of access:

22.01.2023) .

23. Carsten P. Apple's book, film services go dark in China. Reuters. APRIL 22, 2016. URL: https://www.reuters.com/article/us-apple-china- idUSKCN0XJ0CD (date of access: 09.11.2022).

24. Shahbaz Adrian, Funk Allie, Vesteinsson Kian. Countering an Authoritarian Overhaul of the Internet. Freedom House. 2022. URL: https://freedomhouse.org/report/freedom-net/2022/countering-authoritarian- overhaul-internet (date of access: 25.01.2023).

25. Cunningham Laura. Countering Chinese Censorship. USAGM.

August 8,2019. URL:https://www.usagm.gov/2019/08/08/countering-

chinese-censorship/ (date of access: 07.11.2022).

26. Countries. Freedom House. URL:https://freedomhouse.org/

countries/freedom-net/scores?sort=asc&order=Total%20Score%20and %20Status (date of access: 25.01.2023).

27. Сейфи Фарназ, Бушуев Михаил. Иран ограждает себя "национальным интернетом" Deutsche Welle. 27.09.2012. URL: https://www.dw.com/ ru/иран-ограждает-себя-от-мира-национальным-интернетом/a-16266264 (дата звернення: 07.11.2022).

28. Esfandiari G. Iran Accused Of Secretly Implementing Controversial

Draft Internet Bill. RadioFreeEurope/RadioLiberiy. September 09, 2022 URL:https://www.rferl.org/a/iran-internet-bill-controversy-secretly-implementing/

32026313.html (date of access: 07.11.2022).

29. Hoang Nguyen Phong, Niaki Arian Akhavan, Dalek Jakub at all. How Great is the Great Firewall? Measuring China's. Cornel University. 3 Jun 2021. URL: https://arxiv.org/abs/2106.02167 (дата звернення:

09.11.2022) .

30. Bushwick Sophie. How Iran Is Using the Protests to Block More Open Internet Access. Scientific American. October 13, 2022. URL: https://www.scientificamerican.com/article/how-iran-is-using-the-protests-to- block-more-open-internet-access/ (date of access: 25.01.2023).

31. 2022 PRESS FREEDOM INDEX. Reporters sans frontiers. RSF. URL: https://rsf.org/en/index (date of access: 21.01.2023).

32. Indigenous E-Mail Service Remains an Outsider. Financial Tribune. September 22, 2017 URL: https://financialtribune.com/articles/ economy-sci-tech/72827/indigenous-e-mail-service-remains-an-outsider (date of access: 22.01.2023).

33. Iran: Cyberspace authorities 'silently' usher in draconian internet bill. ARTICLE 19. SEPTEMBER 09, 2022. URL: https://www.article19.org/ resources/iran-draconian-internet-bill/ (date of access: 22.01.2023).

34. Korea Computer Center. DBpedia. URL: https://dbpedia.org/page/ Korea_Computer_Center (date of access: 13.01.2023).

35. Kumar A. Libertarian, or Just Bizarro?. WIRED. APR 25, 2001.

URL:https://www.wired.com/2001/04/libertarian-or-just-bizarro/ (date of

access: 13.01.2023).

36. Liridona V. Balkanization. SpringerLink. 14 October 2019. URL: https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007/978-3-030-11795-5_34-1 (date of access: 02.01.2023).

37. Microsoft's Bing suspends auto suggest function in China at

government's behest. Reuters. December 17,2021. URL:

https://www.reuters.com/technology/microsoft-bing-says-suspended-auto- suggest-function-china-government-behest-2021-12-17/ (date of access:

02.01.2023) .

38. NEXTA. #Russia began active preparations for disconnection from

the global Internet No later than March 11, all servers and domains must. Twitter. Mar 6,2022. URL:https://twitter.com/nexta_tv/status/

1500553480548892679 (date of access: 25.01.2023).

39. North Korea ASN summary - IP addresses and networks by country - IPInfo.io. Comprehensive IP address data, IP geolocation API and database - IPinfo.io. 2023 URL: https://ipinfo.io/countries/kp (date of access: 25.01.2023).

40. La Rue Frank. Report of the Special Rapporteur on the promotion and protection of the right to freedom of opinion and expression. United Nations A/HR C/17/27 General Assembly. 16 May 2011. URL: https://www2.ohchr.org/english/bodies/hrcouncil/docs/17session/A.HRC.17. 27_en.pdf (дата звернення: 19.01.2023).

41. Pringle R. W. Balkanization. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/Balkanization (date of access: 17.01.2023).

42. Sheikhi M. Iran launches National Information Network. Mehr News Agency. Aug 28, 2016. URL: https://en.mehrnews.com/news/119304/Iran- launches-National-Information-Network (дата звернення: 09.11.2022).

TikTokComms. 3/ We will continue to evaluate the evolving circumstances in Russia to determine when we might fully resume our services.Twitter.Mar 6,2022. URL:https://twitter.com/

TikTokComms/status/1500535440205836288 (date of access: 19.01.2023). &Ш. Cyberpace Administration of China. URL: http://www.cac.gov.cn/2016-11/07/c_1119867116.htm (дата звернення: 11.11.2022).

References

1. 15 zaboron i obmezhen, yaki ye tilky v Pivnichnii Korei. Tvorchist. Svoboda. Zhyttia. - Retrieved from: https://social.org.ua/5806-15-zaboron-i- obmezhen-yaki-ie-tilki-v-pivnichniy-koreyi.html