Цифрова ера: нові можливості та нові виклики для людини і суспільства

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДНУ «Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України»

Цифрова ера: нові можливості та нові виклики для людини і суспільства

Заславська Л.В., науковий співробітник

Немає сумніву у тому, що світ цифрових технологій, в який ми входимо, - це не лише новий логічний етап розвитку технологічної сфери людства, а й усієї існуючої правової та соціально-політичної реальності. Поки що не достатньо загальноприйнятих і гармонізованих визначень та правових дефініцій у цій сфері, однак цифрові технології стрімко розвиваються. Цифровізація (англ. digitalization) стає найважливішим фактором економічного зростання економіки будь-якої країни і взагалі є сучасним трендом розвитку.

Впровадження в життя будь-яких нових технологій, зокрема цифрових - процес, безумовно, тривалий і несе в собі масу невідомих ще викликів та небезпек для людства.

Із точки зору безпеки, будь-який вид електронної комунікації виключно вразливий, оскільки за допомогою технічних засобів з комп'ютерів можна зняти будь-яку інформацію. Існують, звичайно, способи захисту, але стовідсоткової гарантії, що вони спрацюють, немає. Загрозою є не тільки те, що спецслужби країн світу сьогодні здатні підключатися й «знімати» за допомогою технічних засобів інформацію навіть із оптоволоконних (цифрових) кабелів. Вільний ринок технічних засобів цифрової електроніки, на жаль, надає доступ до величезних обсягів даних через сучасні мережі комунікації іноземним розвідкам та кримінальним структурам, що постійно продукує все нові загрози і виклики.

Добуваючи інформацію, державні і приватні спецслужби досягли такого рівня, що здатні «зламувати» не лише канали зв'язку, комп'ютерних мереж, але й людський мозок. Технічно їм для цього потрібні лише дві речі: велика обчислювальна потужність - певний обсяг персональних даних, зокрема, біометричних. До сьогоднішнього дня ні в кого, крім спецслужб, не було такої мотивації, однак ситуація змінюється через поліпшення ефективності машинного навчання, штучного інтелекту, розвитку психології, біології, зокрема нейробіології, необхідних для розуміння, як працює людський мозок. За таких умов виникає необхідність забезпечення безпеки основних інструментів цифрової економіки - захист електронних підпису, платежів, токенів, sim-карт, online-сервісів, захист інформації в електронних хмарах, базах даних, розвиток криптографії і технологій аутентифікації особи, захист системи електронного документообігу, каналів передачі інформації, захист серверів, безпека діяльності комерційних і державних електронних майданчиків, захист від загроз впливу через інформаційні канали на літальні апарати, зброю, транспорт, новітні технології тощо. [1]

Таким чином, у зв'язку із швидкими темпами цифрового розвитку перед людством постала проблема як технічного так і правового захисту інформації. Інша загроза, що виникла при переході на «цифру» - це швидкі темпи скорочення числа висококваліфікованих працівників, нестача працівників робочих спеціальностей, безробіття, низька здатність до навчання новітнім технологіям працівників більш старшого віку. Саме тому у зв'язку з роботизацією робочих місць, автоматизацією управлінських процесів, зростаючим застосуванням 3D принтерів суттєвою загрозою вважається зростання безробіття, що може призвести до порушення прав людини на працю (статті 43 Конституції України).

Україна є найбільшим у світі експортером агентів цифрової економіки. На Заході попит на таких фахівців величезний. Тільки в Європі щороку потрібно близько 100 000 інженерів. З 17000 інженерів, які сьогодні випускають українські ВУЗи - майже 10 000 - це потенційні емігранти. Вже зараз економіка стикається з гострою нестачею фахівців інженерного профілю. У випадку якщо державна політика у сфері інформаційних технологій не зміниться, і в її основі лежатиме імпорт техніки, технологій і програмного забезпечення, то ефект може виявитися негативним. Вивільнені «білі комірці» можуть не знайти собі нового фаху, як через відсутність належної кваліфікації, так і внаслідок заповнювання зростаючих сегментів ринку імпортною технікою та іноземними фахівцями. Проте для українського ринку праці наслідки економічної політики, що наразі здійснюється, ще довго будуть набагато більш значущими, ніж цифрова революція. Внаслідок різкої деградації економіки у зв'язку з її реформуванням за рецептами МВФ знищуються цілі галузі промисловості з мільйонами високотехнологічних робочих місць. При цьому всупереч загальносвітовим тенденціям найбільш різкого скорочення зазнають саме виробництва сучасного технологічного укладу, що забезпечують розширення зайнятості. Україна залишається єдиною країною в світі, де швидкими темпами скорочується число висококваліфікованих працівників. Більшість з них змушені перейти на низько кваліфіковану роботу або емігрувати.[2]

Зі спалахом коронавірусної хвороби Covid-19 набагато очевиднішими стали ризики посилення нерівності в Україні і проблема цифрового розриву серед населення. інформаційний цифровий суспільство послуга навчання

Хоча завдяки сучасним технологіям, як-от застосунки для проведення відеоконференцій і швидкісному інтернету, віддалена робота - реальна і цілком прийнятна альтернатива для офісних працівників, але чимало професій доволі складно перевести в онлайн режим.

У режимі ізоляції багатьом українцям складно адаптуватися до нових викликів - чи то через брак цифрових навиків, чи просто через обмежений доступ до інтернету.

Пандемія коронавірусу змушує інституції, бізнеси і людей швидко опанувати цифрові технології. А ось ті, хто не встигають пристосуватися до нового способу ведення справ, ризикують залишитися в невиграшному становищі.

За оцінками Торгово-промислової палати України, через введення карантину понад півмільйона людей втратили роботу. Скільки з них мають усе необхідне, щоб почати працювати з дому?

А як щодо тих, кому бракує цифрових навичок, щоб використовувати цифрові рішення, або тих, у кого немає базових інструментів, необхідних для застосування таких рішень? Чи в кожному домі є комп'ютер, планшет або смартфон? Чи кожен дім в Україні підключений до інтернету?

Перехід до роботи онлайн неминучий, і для більшості людей це вже відбувається. Проте доступ до технологій і зв'язку залишається перешкодою для багатьох спільнот в Україні. Наприклад, ми знаємо історії з невеличких сіл, де державні службовці працюють позмінно під час карантину, бо «ми не можемо забрати додому таку кількість документів».

У сільських школах навчальний процес зупинився - через поганий зв'язок і відсутність ґаджетів серед найбільш вразливих і бідних груп населення або ж через те, що громада поблизу «лінії зіткнення» на сході України не може дозволити собі заплатити 5 тис. гривень за швидкісний інтернет, а отже - не може скористатися вищезгаданими ініціативами. Це все приклади цифрового розриву, і вони вимагатимуть скоординованої відповіді всього суспільства, щоб запобігти поглибленню нової - цифрової - нерівності в наших суспільствах.

Цікаве питання виникає і при запровадженні державою застосунку «Дія» - «Цифрова держава». А чи всім категоріям доступний цей застосунок? Чи кожен громадянин країни має смартфон, має необхідні знання та навички щоб користуватися цими державними послугами? Виходить так, що великій аудиторії громадян країни ця державна послуга не доступна.

Отже, запровадження цифровізації в сучасному суспільстві - це важливий крок вперед та нові можливості розвитку в усіх сферах життєдіяльності. Проте слід зважувати й на те, що перед людством можуть постати невідомі виклики та загрози внаслідок швидких темпів розвитку електронної ери.

Література

1. Цифровізація як нова реальність України. [Електронний ресурс]

2. Дві сторони цифрових технологій: «цифрова диктатура» або збереження стійкості [Електронний ресурс]

Размещено на allbest.ru