Класифікація методів вимірювань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналіз методів та засобів вимірювань у галузі телекомунікацій та зв'язку

Дослідження методів та засобів вимірювань у галузі телекомунікацій та зв'язку є актуальною темою, при сучасному розвитку систем телекомунікації, робота полягає в необхідності впровадження нових методів і засобів в сучасні мережі телекомунікацій.

Класифікація методів вимірювань. Взаємодія засобів вимірювань з об'єктом основана на фізичних явищах, сукупність яких складає принцип вимірювання. Сукупність прийомів використання принципів та засобів вимірювань називають методом вимірювань. Методи вимірювань класифікують за таким принципом (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1- Класифікація методів вимірювань

При методі безпосередньої оцінки значення вимірюваної величини визначається за відліковим пристроєм вимірювального приладу прямого перетворення, шкалу якого було проградуйовано за допомогою багатозначної міри, що відтворює відомі значення вимірюваної величини.

Методи порівняння з мірою - методи, при яких виконується порівняння вимірюваної величини та величини, що відтворюється мірою.

При нульовому методі вимірювань різниця між вимірюваною величиною та відомою величиною або різниця між ефектами, що відтворюються вимірюваною та відомою величинами, зводиться у процесі вимірювання до нуля, що фіксується високочутливим приладом - нуль-індикатором.

При диференційному методі різниця між вимірюваною величиною та відомою величиною, що відтворюється мірою, вимірюється за допомогою вимірювального приладу. Невідома величина визначається на основі інформації про відому величину та виміряну різницю між ними.

При методі заміщення на вхід приладу поперемінно подається вимірювана величина та відома і по відліку на шкалі приладу оцінюється значення невідомої величини.

При методі збігу визначається різниця між величиною, що вимірюється, та величиною, яка відтворюється мірою, при цьому використовується збіг відміток шкал або періодичних сигналів.

При вимірюванні лінійних величин незалежно від розглянутих методів розрізняють контактний та безконтактний методи вимірювань.

Залежно від вимірювальних засобів, що використовуються у процесі вимірювань, розрізняють інструментальний, експертний, евристичний та органолептичний методи вимірювань.

Інструментальний метод оснований на використанні спеціальних технічних засобів, у тому числі автоматизованих і автоматичних.

Експертний метод оснований на використанні даних, отриманих декількома спеціалістами. Широко використовується у кваліметрії, спорті, мистецтві, медицині.

Евристичні методи основані на інтуїції. Широко використовується спосіб попарного співставлення, коли вимірювальні величини порівнюються між собою попарно, а потім виконується ранжування за результатами цього порівняння.

Органолептичні методи основані на використанні органів почуття людини (дотику, нюху, зору, слуху, смаку). Часто використовуються вимірювання на основі вражень (конкурси майстрів мистецтв, змагання спортсменів).

1.1 Види контролю

Контроль - процес отримання та обробки інформації про об'єкт (параметри деталі, механізму, процесу та ін.) з метою знаходження його об'єкта у заданих межах. Класифікація видів контролю така.

1. У разі можливості (або неможливості) використання продукції після виконання контрольних операцій розрізняють неруйнівний та руйнівний контроль.

При неруйнівному контролі відповідність розміру або значення, що контролюється, нормі визначається за результатами взаємодії різних фізичних полів та випромінювань з об'єктом контролю. Інтенсивність полів і випромінювань вибирається такою, щоб не тільки не відбувалося руйнування об'єкта контролю, але й не змінювались його властивості під час контролю. Залежно від природи фізичних полів та випромінювань види неруйнівного контролю поділяються на такі групи: акустичні, радіаційні, оптичні, радіохвильові, теплові, магнітні, вихрові, електричні, проникаючих речовин.

При руйнівному контролі визначення відповідності (або невідповідності) параметра або значення, що контролюється, нормі супроводжується руйнуванням виробу (об'єкта контролю), наприклад, при перевірці виробу на міцність.

2. За характером розподілу у часі розрізняють безперервний, періодичний та летючий контроль.

Безперервний контроль полягає у безперервній перевірці відповідності розмірів або значень, що контролюються, нормам на протязі всього процесу виготовлення або визначення стадії життєвого циклу.

При періодичному контролі вимірювальну інформацію отримають періодично через встановлені інтервали часу T_i. Період контролю T_i може бути менш або більш тривалим, ніж час виконання однієї технологічної операції Т₀. Якщо T_і=Т₀, то періодичний контроль становиться операційним (або післяопераційним). Летючий контроль проводять у випадкові моменти часу.

Рисунок 1.2- Класифікація видів контролю

3. Залежно від виконавця контроль поділяється на: самоконтроль, контроль майстром, контроль ВТК (відділом технічного контролю) та інспекційний контроль (спеціально уповноваженими представниками). Інспекційний контроль залежно від того, яка організація уповноважила представника виконувати контроль, поділяється на: відомчий, міжвідомчий, позавідомчий, державний (виконується контролерами Держстандарту).

4. За стадією технологічного (виробничого) процесу розрізняють вхідний, операційний та приймальний контроль. Вхідному контролю підлягає сировина, вихідні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, технічна
документація, тобто все те, що використовується при виробництві продукції та її експлуатації. Операційний контроль ще незавершеної продукції виконується на всіх етапах виробничого процесу. Приймальний контроль готових, складальних та монтажних одиниць здійснюється наприкінці технологічного процесу.

5. За характером впливу на хід виробничого (технологічного) процесу контроль поділяється на активний та пасивний. При активному контролі його результати безперервно використовуються для керування технологічним процесом. Можна сказати, що активний контроль може суміщатися з виробничим процесом у єдиний контрольно-технологічний процес. Як правило, він виконується автоматично. Пасивний контроль здійснюється після завершення або окремої технологічної операції, або усього технологічного циклу виготовлення деталі або виробу. Він може бути ручним, автоматизованим або автоматичним.

6. Залежно від місця проведення розрізняють рухомий та стаціонарний контроль. Рухомий контроль проводиться безпосередньо на робочих місцях, де виготовляється продукція (у станка, на складальних і підстроювальних стендах та ін.). Стаціонарний контроль проводиться на спеціально обладнаних робочих місцях. Він застосовується при необхідності створення спеціальних умов контролю; за наявності можливості введення у технологічний цикл стаціонарного робочого місця контролера; при використанні засобів контролю, що застосовуються тільки у стаціонарних умовах; при масовому виробництві.

7. За об'єктом контролю розрізняють контроль якості продукції, товарної та супроводжувальної документації, технологічного процесу, засобів технологічного оснащення, проходження рекламації, дотримання умов експлуатації, а також контроль технологічної дисципліни та кваліфікації виконавців.

8. За числом вимірювань розрізняють однократний та багатократний контроль.

9. За способом відбору виробів, що підлягають контролю, розрізняють суцільний та вибірковий контроль. Суцільний (стовідсотковий) контроль усіх без виключення виготовлених виробів застосовується при індивідуальному та дрібносерійному виробництві на стадії освоєння нової продукції, за аварійними параметрами (розмірами), при селективній зборці. Вибірковий контроль проводиться в усіх інших випадках, найчастіше при крупносерійному та масовому виробництві. Для зменшення витрат на контроль великої партії виробів (яку у математичній статистиці прийнято називати генеральною сукупністю) контролю підлягає тільки частина партії - вибірка, яка формується за певними правилами, що забезпечують імовірний набір виробів. Якщо число бракованих виробів у виборці перевищує встановлену норму, то вся партія (генеральна сукупність) бракується.

1.2 Класифікація засобів вимірювань

Засіб вимірювальної техніки - це такий технічний засіб, який застосовується під час вимірювань та має нормовані метрологічні характеристики. Класифікація засобів вимірювань наведена на рис. 2.2.

Еталон - засобів вимірювальної техніки, який забезпечує відтворення та збереження одиниці виміру одного або декількох значень, а також передачу розміру цієї одиниці іншим засобам вимірювальної техніки.

Під мірою розуміють засіб виміру, що призначений для відтворення фізичної величини певного розміру.

Рисунок 1.3- Класифікація засобів вимірювання

Розрізняють однозначні та багатозначні міри, а також набори мір (гири, кварцові генератори та ін.). Міри, що відтворюють фізичні величини одного розміру, називаються однозначними. Багатозначні міри можуть відтворювати ряд розмірів фізичної величини, часто навіть заповнюючих безупинно деякий інтервал між певними межами. Найбільш розповсюдженими багатозначними мірами є міліметрова лінійка, варіометр та конденсатор змінної ємності. У наборах та магазинах окремі міри можуть поєднуватися у різноманітних сполученнях для відтворення деяких проміжних або сумарних, але обов'язково, дискретних розмірів величин. У магазинах міри поєднані в єдине механічне ціле, обладнане спеціальними перемикачами, які пов'язані з відліковими пристроями. Протилежно цьому набір складається зазвичай із декількох мір, які можуть виконувати свої функції як окремо, так і у різних сполученнях один з одним (набір прикінцевих мір довжини, набір гир, набір мір добротності й індуктивності та ін.).

Точне порівняння з мірою виконують за допомогою спеціальних технічних засобів - компараторів (рівноплечі ваги, вимірювальний міст та ін.). До однозначних мір відносяться також зразки та зразкові речовини. Стандартні зразки речовин і матеріалів являють собою спеціально оформлені тіла або проби речовин певного та строго регламентованого складу, одна із властивостей яких при певних умовах є величиною з відомим значенням. До них відносяться зразки твердості, шорсткості, білої поверхні, а також стандартні зразки, що використовуються для визначення механічних властивостей матеріалів. Зразкові речовини відіграють велику роль у створенні реперних точок при виконанні шкал. Наприклад, чистий цинк служить для відтворення температури 419,58 °С, золото - 1064,43 °С. Залежно від похибки атестації міри поділяють на розряди (міри 1-го, 2-го і т.д. розрядів), а похибка мір є основою їх поділення на класи. Міри, яким присвоєний той або інший розряд, застосовуються для перевірки вимірювальних засобів і називають зразковими.

Вимірювальний прилад - засіб вимірювань, що призначений для отримання сигналу вимірювальної інформації у формі, яка доступна для безпосереднього сприйняття спостерігачем.

Найбільшого поширення набули прилади прямої дії, при використанні яких вимірювана величина підлягає ряду послідовних перетворень в одному напряму, тобто без повернення до вихідної величини. До приладів прямої дії відноситься більшість манометрів, термометрів, амперметрів, вольтметрів.

Найбільшими можливостями володіють прилади, що призначені для порівняння вимірюваних величин з величинами, значення яких відомі. Порівняння здійснюється за допомогою компенсаційних або мостових кіл. Компенсаційні кола застосовуються для порівняння активних величин, тобто маючих у собі деякий запас енергії (сил, тисків та моментів сил, електричних напруг та струмів, яскравості джерел випромінювання). Порівняння провадиться шляхом зустрічного вмикання цих величин у єдиний контур та спостереження їх різницевого ефекту. За цим принципом працюють такі прилади, як рівноплечі та нерівноплечі ваги, вантажопоршневі та вантажопружинні манометричні та вакуумметричні прилади. Для порівняння пасивних величин (електричні, гідравлічні, пневматичні та інші опори) застосовуються мостові ланцюги типу електричних зрівноважених та незрівноважених мостів.

Вимірювальний перетворювач - засіб, який призначений для одержання сигналу вимірювальної інформації у формі, зручній для передачі, подальшого перетворення, обробки та збереження, але який не підлягає безпосередньому сприйняттю спостерігачем (термопари, вимірювальні підсилювачі та ін.).

Величина, що перетворюється, називається вхідною, а результат перетворення - вихідною величиною. Співвідношення між ними задається функцією перетворення (статичною характеристикою). Якщо у результаті перетворення фізична природа величини не змінюється, а функція перетворення є лінійною, то перетворювач називається масштабним або підсилювачем (підсилювачі напруги, вимірювальні мікроскопи, електронні підсилювачі). Слово "підсилювач" зазвичай використовується з визначенням, яке приписується йому залежно від роду перетворюваної величини (підсилювачі напруги, гідравлічний підсилювач) або від виду одиничних перетворень, що відбуваються у ньому (ламповий підсилювач, струминний підсилювач). У тих випадках, коли у перетворювача вхідна величина перетворюється в іншу за фізичною природою, він отримує назву відносно видів цих величин (електромеханічний, пневмоємнісний та ін..).

За принципом дії, що застосовується у приладі, перетворювачі поділяють на: первинні, до яких підводиться безпосередньо вимірювана величина; передавальні, на виході яких утворюються величини, зручні для їх реєстрації та передачі на відстань; проміжні, що займають у вимірювальному колі місце після первинних.

Інформаційно-вимірювальна система - сукупність засобів вимірювань (мір, вимірювальних приладів, вимірювальних перетворювачів та ін.) та допоміжних пристроїв, що з'єднані між собою каналами зв'язку та призначені для отримання вимірювальної інформації, доступної для спостереження, обробки та керування об'єктами.

Вимірювальна установка - сукупність функціонально та конструктивно з'єднаних засобів вимірювань та допоміжних пристроїв, які призначені для раціональної організації процесу вимірювань.

Вимірювальні прилади можна класифікувати за рядом суттєвих ознак: видом сигналу вимірювальної інформації, за видом представлення вимірювальної інформації, кількістю перетворень вимірювального сигналу, характером установки (див. рис. 13).

Рисунок 1.4- Класифікація вимірювальних приладів

За метрологічним призначенням засоби вимірювань поділяються на зразкові та робочі.



Рисунок 1.5- Поділ засобів вимірювання за метрологічним призначенням

Зразкові - призначені для перевірки як робочих засобів, так і зразкових,
тільки менш високої точності. Робочі - призначені для вимірювання розмірів величин, які використовуються у різноманітній діяльності людини. Сутність поділення засобів вимірювань на зразкові та робочі полягає не в їх конструкції, не в їх точності, а в їх призначенні.

Вимірювальні сигнали. У рамках єдиної вимірювальної системи інформація о значенні фізичних величин передається від одного засобу вимірювань до іншого за допомогою сигналів. Найчастіше як сигнали використовуються:

сигнали постійного рівня (постійні електричні струми та напруги, тиск стисненого повітря, світловий потік);

синусоїдні сигнали (змінний електричний струм або напруга);

послідовність прямокутних імпульсів (електричних або світлових).



Рисунок 1.6- Класифікація вимірювальних сигналів

Сигнал характеризується рядом параметрів. У першому випадку єдиним параметром сигналу є його рівень. Синусоїдний сигнал характеризується своєю амплітудою, фазою, частотою; послідовність прямокутних імпульсів - амплітудою, фазою, частотою, шириною імпульсів або комбінацією імпульсів різного рівня на протязі певного інтервалу часу. Для того, щоб вихідний сигнал став вимірюваним, необхідно один з його параметрів зв'язати функціональною залежністю з вимірюваною фізичною величиною. Параметр сигналу, вибраний як тактовий, називається інформаційним, а усі інші параметри - неінформаційним. Процес перетворення вихідного сигналу у вимірювальний, тобто перетворення одного з параметрів вихідного сигналу, що генерується деяким джерелом, у інформативний параметр, називається модуляцією. Залежно від виду модуляції вимірювальні сигнали можна класифікувати таким чином.

Сигнали постійного рівня характеризуються лише одним параметром і тому можуть бути модульовані тільки за рівнем. Рівень сигналу є при цьому мірою вимірюваної величини.

Синусоїдні сигнали можуть модулюватися за амплітудою, фазою, частотою. Залежно від того, який з цих параметрів сигналу є мірою вимірюваної величини, говорять про амплітудно-модульовані, фазово-модульовані або частотно-модульовані сигнали.

Послідовність прямокутних імпульсів може модулюватися за амплітудою (амплітудно-імпульсно модульовані сигнали), за частотою (частотно-імпульсно модульовані сигнали, за фазою (фазово-імпульсно модульовані сигнали) або за шириною імпульсів (широтно-імпульсно модульовані сигнали). Сигнал, у якому різним значенням вимірюваної величини відповідає певна комбінація імпульсів різного рівня, називається кодово-імпульсним або цифровим.

Залежно від характеру зміни інформативного параметра сигналу за рівнем та у часі вимірювальні сигнали поділяються на:

- неперервні за рівнем або аналогові, якщо їх інформативний параметр може приймати будь-які значення у заданому діапазоні;

- дискретні або квантовані за рівнем, якщо їх інформативний параметр може приймати лише деяке обмежене число значень у межах заданого інтервалу;

- неперервні у часі, якщо вони існують протягом усього часу вимірювання або у будь-який момент можуть бути виведені на реєстрацію;

- дискретизовані або квантовані у часі, якщо вони містять інформацію про значення вимірюваної фізичної величини лише на протязі деяких інтервалів часу. До цієї групи відносяться, наприклад, усі види імпульсно-модульованих сигналів.

При аналізі вимірювальних сигналів їх прийнято описувати функціями часу, або за допомогою спектральних уявлень, основаних на перетвореннях Фур'є або Лапласа.



Рисунок 1.7- Класифікація характеру зміни інформаційного параметра

1.3 Методика виконання вимірювань

вимірювання зв'язок прилад сигнал

Основна втрата точності при вимірюваннях відбувається не за рахунок можливої метрологічної несправності застосованих засобів вимірювань, а, у першу чергу, за рахунок недосконалості методів та методик виконання вимірювань. У цілому якість вимірювання залежить від: точності застосованого засобу вимірювань; точності методу вимірювань; впливу зовнішніх факторів. Наприклад, при вимірюванні маси матеріалу, що рухається по транспортеру, точність базового пристрою звичайно у 10-20 разів вище за загальну точність зважування маси; при перевірці ртутних термометрів слід ураховувати точність "зчитування" показників.

Під методикою виконання вимірювань розуміють сукупність методів, засобів, процедур, умов, а також правил обробки експериментальних даних при виконанні конкретних вимірювань. Відповідно до Закону "Про забезпечення єдності вимірювань" вимірювання повинні здійснюватися згідно з атестованими у встановленому порядку методиками.

Розробка методу виконання вимірювань повинна включати:

- аналіз технічних вимог до точності вимірювань, що викладені у стандарті, технічних умовах або технічних завданнях;

- визначення конкретних умов проведення вимірювань;

- вибір випробувального та допоміжного обладнання, а також засобів вимірювань;

- розробку в разі необхідності нестандартних засобів вимірювань;

- дослідження впливу умов проведення вимірювань та підготовку об'єктів, що підлягають випробуванням, до вимірювань;

- встановлення черговості підготовки засобів вимірювань до роботи, послідовності та кількості вимірювань;

- розробку або вибір алгоритму обробки експериментальних даних та
правил оформлення результатів вимірювання.

Рисунок 1.8- Класифікація методів виконання вимірів

Нормативними технічними документами, що регламентують методику виконання вимірювань, є:

1. Державні стандарти або методичні вказівки Держстандарту щодо методик виконання вимірювань. Стандарт розробляється у тому випадку, якщо застосовані засоби вимірювань внесено до Державного реєстру засобів вимірювань.

2. Галузеві методики виконання вимірювань, що використовуються в одній галузі.

3. Стандарти підприємств на методики виконання вимірювань, що використовуються на одному підприємстві.

Рисунок 1.9- Класифікація нормативних технічних документів

У технічній документації на методики виконання вимірювань передбачаються: норма точності вимірювань; специфіка вимірюваної величини (діапазон, найменування продукції та ін.); максимальна автоматизація вимірювань та обробки даних.

Методики виконання вимірювань перед їх уводом в дію повинні бути атестовані або стандартизовані.

Атестація включає: розробку та затвердження програми атестації; виконання досліджень згідно з програмою; складання та оформлення звіту про атестацію; оформлення атестату методики виконання вимірювань. При атестації повинна бути перевірена правильність встановлення усіх факторів, які впливають на точність вимірювань, встановлена достовірність їх результатів. Атестацію методик виконання вимірювань покладають на державні та відомчі метрологічні служби. При цьому державні метрологічні служби проводять атестацію методик тільки точних, відповідальних вимірювань, а також вимірювань, що проводяться в організаціях Держстандарту України.

Стандартизація методик застосовується для вимірювань, що широко розповсюджені на підприємствах. Методики виконання вимірювань періодично переглядаються з метою їх удосконалення.

1.4 Метрологічні показники та характеристики засобів вимірювань

Метрологічні показники засобів вимірювань. При виборі засобу вимірювань та залежно від заданої точності отримання інформації необхідно враховувати метрологічні показники.

Рисунок 1.10- Класифікація метрологічних показників

До них відносяться:

- довжина поділки шкали - це відстань між серединами двох сусідніх позначок (штрихів, точок і тому подібне) шкали;

- ціна поділки шкали - це різниця значень величин, що відповідають двом сусіднім позначкам шкали (у мікрометра вона дорівнює 0,01 мм);

- градуйована характеристика - залежність між значеннями величин на виході та на вході засобів вимірювань;

- діапазон показань - область шкали, що обмежена кінцевим та початковим значеннями шкали, тобто найбільшим і найменшим значенням вимірюваної величини;

- діапазон вимірювань - область значень вимірюваної величини, у межах якої нормовані припустимі значення похибки засобу вимірювань;

- чутливість приладу - відношення змін сигналу на виході вимірювального приладу до змін вимірюваної величини (сигналу) на вході. Так, якщо величина зміни вимірюваної величини Дd= 0,01 мм, що викликало переміщення стрілки пристрою, який показує на ДL = 10мм, то абсолютна чутливість приладу S= ДL/Дd =10/0,01=1000. Для шкальних вимірювальних приладів абсолютна чутливість чисельно дорівнює передаточному відношенню;

- варіація (нестабільність) показань приладу - алгебраїчна різниця між найбільшим та найменшим результатами вимірювань при багатократному вимірюванні однієї й тієї величини у постійних умовах;

- стабільність засобу вимірювань - властивість, що виражає сталість у часі його метрологічних характеристик (показань).

1.5 Метрологічні характеристики засобів вимірювань

Усі засоби вимірювань незалежно від їх будови мають ряд загальних властивостей, необхідних для виконання функціональних операцій. Технічні характеристики, що описують ці властивості та впливають на результати й похибки вимірювань, називають метрологічними характеристиками засобів вимірювань. Залежно від специфіки та призначення засобів вимірювань нормуються різні набори або комплекси метрологічних характеристик. Однак ці комплекси повинні достатньо точно враховувати властивості засобів вимірювань при оцінці похибки вимірювань.

Набір метрологічних характеристик, що входять в установлений комплекс, вибирають так, щоб забезпечити можливість їх контролю при прийнятних витратах. В експлуатаційній документації на засоби вимірювань наводять рекомендовані методи розрахунку інструментальної складової похибки вимірювань при використанні засобів даного типу в реальних умовах застосування.

Згідно з ТОСТ 8.009-84 передбачається така номенклатура метрологічних характеристик:

- характеристики, що призначені для визначення результатів вимірювань (без уведення поправок);

Рисунок 1.11- Класифікація характеристик, що призначені для визначення результатів вимірювання

- характеристики похибок засобів вимірювань включають: значення похибки, її систематичні та випадкові складові, похибки випадкової складової.

Для систематичної складової похибки засобів вимірювань вибирають такі характеристики:

- значення систематичної складової;

- математичне очікування та середнє квадратичне відхилення систематичної складової похибки.

Для випадкової складової похибки вибирають такі характеристики:



Рисунок 1.12- Класифікація характеристик, що призначені для визначення результатів вимірювання

- середнє квадратичне відхилення випадкової складової похибки;

- середнє квадратичне відхилення випадкової складової похибки та нормалізовану автокореляційну функцію або функцію спектральної щільності випадкової складової похибки.

Рисунок 1.13- Класифікація характеристик, що призначені для визначення результатів вимірювання

У нормативно-технічній документації на конкретні види або типи засобів вимірювань допускається нормувати функції або щільності розподілення ймовірностей систематичної та випадкової складових похибки.

3. Характеристики чутливості засобів вимірювань до величин, що впливають, вибираються із:

- функції впливу;

- змінення значень метрологічних характеристик засобів вимірювань, що викликано коливаннями величин у встановлених межах.

Рисунок 1.14- Класифікація характеристик чутливості

4. Динамічні характеристики відображають інерційні властивості засобів вимірювань при впливі на них змінних у часі величин - параметрів вхідного сигналу, зовнішніх величин, навантаження.

За ступенем повноти опису інерційних властивостей засобу вимірювань динамічні характеристики поділяють на повні та часткові. До повних динамічних характеристик відносяться:

- диференційне рівняння, що описує роботу засобу вимірювань;

- передавальна функція;

- перехідна характеристика;

- імпульсна перехідна характеристика;

- амплітудно-фазова характеристика;

- амплітудно-частотна характеристика для мінімально-фазових засобів вимірювання;

- сукупність амплітудно-фазових та фазово-частотних характеристик.

Частковими динамічними характеристиками можуть бути окремі параметри повних динамічних характеристик або характеристики, що повністю не відображують динамічні властивості засобів вимірювань, але необхідні для виконання вимірювань з потрібною точністю (наприклад, час реакції, коефіцієнт демпфірування, значення амплітудно-частотної характеристики на резонансній частоті, значення резонансної власної колової частоти). Комплекс їх оговорюється у відповідних стандартах.

Норми на окремі метрологічні характеристики наводяться в експлуатаційній документації (паспорті, технічному описі, інструкції з експлуатації та ін.) у вигляді номінальних значень, коефіцієнтів функцій, що задані формулою, таблицями або графіками меж припустимих відхилень від номінальних значень функції.

Рисунок 1.15- Класифікація повних динамічних характеристик

Метрологічна надійність засобів вимірювань. У процесі експлуатації будь-якого засобу вимірювань може виникнути несправність або поломка, що зветься відмовою. Метрологічна надійність - це властивість засобів вимірювань зберігати встановлені значення метрологічних характеристик протягом певного періоду часу при нормальних режимах та робочих умовах експлуатації. Вона характеризується інтенсивністю відмов, імовірністю безвідмовної роботи та напрацюванням на відмову.

Метрологічна атестація засобів вимірювань. Під метрологічною атестацією розуміють дослідження засобу вимірювань, що виконується метрологічним органом з метою визначення його метрологічних властивостей та видачі відповідного документа з отриманими даними. За результатами метрологічної атестації засобу вимірювань приписуються певні метрологічні характеристики, визначається можливість його застосування як зразкового або робочого для вимірювань. На теперішній час під метрологічною атестацією зазвичай розуміють усебічне дослідження зразкових або не стандартизованих засобів вимірювань, а також стандартних зразків властивостей речовин та матеріалів.

Нестандартизовані засоби вимірювань (НЗВ). Установлена послідовність метрологічного забезпечення експлуатації нестандартизованих засобів вимірювань, яка розповсюджується також на:

- привезені з-за кордону одиничні екземпляри;

- одиничні екземпляри серійних засобів вимірювань, що відрізняються від умов, для яких нормовані їх метрологічні характеристики;

- серійно виготовлені зразки, у схему та конструкцію яких внесено зміни, що впливають на їх метрологічні характеристики.

Нестандартизованими можуть бути як робочі, так і зразкові засоби вимірювань.

Задачами метрологічного забезпечення НЗВ є:

- дослідження метрологічних характеристик та встановлення відповідності засобу вимірювань вимогам технічних завдань або паспорту (проекту) заводу- виробника;

- встановлення раціональної номенклатури НЗВ;

- забезпечення засобами атестації, перевірки (НТД по перевірці) при їх розробці, виготовленні та експлуатації;

- забезпечення постійної придатності до застосування за призначенням з нормованою для них точністю;

- зменшення термінів та зниження витрат на розробку, виготовлення та експлуатацію.

Критерії якості вимірювань. Якість вимірювань характеризується точністю, достовірністю, правильністю, збіжністю та відтворюваністю вимірювань, а також розміром припустимих похибок.

Точність - це якість вимірювань, що відображує близькість їх результатів до істинного значення вимірюваної величини. Висока точність вимірювань відповідає малим як систематичним, так і випадковим похибкам.

Рисунок 1.16- Класифікація критеріїв якості вимірювань

Достовірність вимірювань характеризує ступінь довіри до результатів вимірювань. Достовірність оцінки похибок визначають на основі законів теорії ймовірностей та математичної статистики. Це надає можливість для кожного конкретного випадку вибирати засоби та методи вимірювань, що забезпечують одержання результату, похибки якого не перевищують заданих з необхідною достовірністю.

Під правильністю вимірів розуміють якість вимірювань, що відображує близькість до нуля систематичних похибок у результатах вимірювань.

Збіжність - це якість вимірювань, що відображує близькість результатів вимірювань одного й того ж параметра, виконаних повторно одними й тими засобами, одним й тим самим методом в однакових умовах з однаковою ретельністю.

Відтворюваність - це така якість вимірювань, яка відображує близькість результатів вимірювань, що виконуються у різних умовах (у різний час, у різних місцях, різними методами та засобами).

Вибір вимірювального засобу при підготовці та плануванні вимірювального експерименту. Обґрунтований вибір вимірювального засобу потрібен як для метрологічного, інженерного та наукового експерименту, так і для практичної діяльності в умовах виробництва та надання послуг. Експеримент є головним знаряддям наукового методу пізнання, на якому основана наука. Лише експеримент, що надає повторювані результати, піддається відтворенню різними дослідниками та дозволяє встановити або підтвердити наукову істину. Експеримент включає ряд досвідів, у процесі кожного з яких відбувається відтворення розглядаємого явища у певних умовах проведення експерименту при можливості реєстрації його результатів.

Для проведення метрологічного експерименту необхідно: визначитися з методикою виконання вимірювань; вибрати метод вимірювання, засіб вимірювання та допоміжні пристрої; підготуватися до вимірювання та опробування засобу вимірювань; здійснити контроль умов виконання вимірювань; установити число спостережень при вимірюванні; врахувати систематичні похибки та зменшити їх; обробити результати спостережень та оцінити похибку вимірювань; інтерпретувати та навести результати вимірювань; округлити результати спостережень та вимірювань.

Методика виконання вимірювань (MBB) - нормативно-технічний документ, у якому встановлено сукупність операцій та правил, виконання яких забезпечує отримання необхідних результатів вимірювань. У MBB повинно розглядатися: її призначення, норми точності та галузь застосування; метод (методи) вимірювань; вимоги до засобів вимірювань та допоміжних пристроїв, необхідних для виконання вимірювань; вимоги до безпеки разом з екологічною; вимоги до кваліфікації операторів; умови виконання вимірювань; операції підготовки до виконання вимірювань; експериментальні операції, що виконуються для одержання результатів спостережень при вимірюваннях; способи обробки результатів спостережень та оцінки показників точності вимірювань; вимоги до оформлення результатів вимірювань.

Розробку або вибір МВВ починають з аналізу об'єкта, умов і цілей вимірювань та встановлення відповідної моделі об'єкта вимірювань. Під моделлю (що містить фізичні, математичні, структурні, сенсові та інші аспекти) об'єкта вимірювань (ОВ) розуміють формалізований опис самого об'єкта, оснований на сукупності знань про ОВ, що вже відомі. За вимірювані величини слід приймати такі параметри або характеристики моделі ОВ, які найбільше відповідають меті вимірювань. Похибками моделі можна знехтувати, якщо вони не перевищують 10% від припустимої похибки вимірювань.

Критерії вибору методу вимірювань визначаються прийнятою моделлю ОВ та доступними засобами вимірювань. При виборі методу вимірювань домагаються того, щоб похибка методу вимірювань, або складова систематичної похибки вимірювань, що зумовлена недосконалістю прийнятих моделей та методу вимірювань (інакше, теоретична похибка), не позначалася помітно на результуючій похибці вимірювання, тобто не перевищувала 30% від неї. Зміни вимірюваних параметрів моделі протягом циклу спостережень, як правило, не повинні перевищувати 10% від заданої похибки вимірювання. Якщо можливі альтернативи, то враховують і економічні поняття: непотрібне перевищення точності моделі та методу вимірювань призводить до необґрунтованих витрат. Це саме відноситься і до вибору засобів вимірювань.

Критерії вибору засобів вимірювань та допоміжних пристроїв визначаються вимірюваною величиною, прийнятим методом вимірювань та потрібною точністю результату вимірювань (нормами точності). Виміри із застосуванням засобів вимірювань недостатньої точності малоцінні (навіть безглузді), так як можуть стати причиною невірних виводів. Застосування надмірно точних засобів вимірювань економічно невигідно. Враховують також діапазон змін вимірюваної величини, умови вимірювань, експлуатаційні якості засобу вимірювань та їх вартість.

Підготовка до вимірів та апробування засобів вимірювань. При проведенні вимірювань оператор повинен:

- підготувати ОВ (наприклад, очистити) та створити необхідні (за науково-технічною документацією) умови для вимірювань (випробувань) - встановити прилад у робоче положення, подати живлення, увімкнути охолодження, прогріти необхідний час і т.д;

- апробувати засіб вимірювання;

- зробити 2-3 пробних спостереження та порівняти результати з очікуваними значеннями. При значній розбіжності результатів проаналізувати причини та усунути їх.

1.6 Контроль умов виконання вимірювань

Збереження метрологічних характеристик засобів вимірювань гарантується для нормальних умов експлуатації. Однак реальне проведення вимірювань у цих нормальних умовах малоймовірно. Тому в експлуатаційній документації на засоби вимірювань указуються межі нормальної області значень величин, що впливають, виходити за які при виконанні вимірювань не припускається через виникнення додаткової похибки засобу вимірювань. Рекомендується виділити (визначити) робочій простір, усередині якого дією впливу цих величин можна знехтувати.

Згідно з ГОСТ 8.050-73 "Нормальні умови виконання лінійних та кутових вимірювань" та ГОСТ 8.395-80 "Нормальні умови вимірювань при перевірці" передбачено межі нормальної області значень цих величин, які встановлюються залежно від допусків та діапазону вимірюваних розмірів. Засоби виміру величин, що впливають, вибирають такими, щоб їх похибка не перевищувала 30% від припустимих змін цих величин.

Встановлення числа спостережень при вимірюваннях. Не слід ототожнювати поняття "вимірювання" зі "спостереженням при вимірюванні" - експериментальною операцією, що виконується в процесі вимірювань, у результаті якої отримають одне значення величини (відліку) - результат спостережень, що підлягає обробці для отримання результату вимірювань. Система цих понять необхідна для однозначного викладення вимірювальних процедур.

Найбільшого розповсюдження на виробництві набули вимірювання з однократними спостереженнями. Випадкову похибку вважають зневажено малою у порівнянні з не виключеним залишком систематичної похибки (НСП), якщо Q/S(x)>8, де Q - межа НСП результату вимірювань; S(х) - середнє квадратичне відхилення окремих спостережень.

Іноді для підвищення надійності таких вимірювань (виключення промахів) роблять 2-3 спостереження та за результат вимірювання приймають середнє арифметичне значення цих спостережень. Якщо число спостережень n >4 то вимірювання виконують декілька разів, потім результати статистично обробляють для отримання інформації про випадкову складову похибки. При зростанні n середнє квадратичне відхилення випадкової похибки результату вимірювань S(х) зменшується за законом зворотної пропорційності. Цим керуються при виборі спостереження n для потрібного зменшення S(х), наприклад, у порівнянні з НСП результату вимірювань Q, що не залежить від n (до виконання умови S(х) > 8, коли подальше зростання n не має сенсу).

Врахування систематичних похибок та способи їх зменшення. Систематичні похибки, як правило, не проявляються при спостереженнях або обчисленнях результатів вимірювань, але спроможні суттєво спотворити ці результати.

При розробці засобів вимірювань та методик виконання вимірювань, тобто ще до початку вимірювань систематичні похибки більш-менш повно виключаються (наприклад, уведенням адитивних та мультиплікативних поправок). Тому при виконанні спостережень та оцінці результатів вимірювань мають справу з невиключеними їх залишками - НСП. Систематичну похибку в даному розділі необхідно розуміти саме як невиключну систематичну похибку. Для встановлення НСП рекомендується виконати вимірювання іншим, максимально відмінним від базового методом; змінити умови спостережень; використати інші засоби вимірювань; змінити оператора, час вимірювань (наприклад, провести їх у нічний час, коли вимкнено технологічне обладнання); виконати контрольне вимірювання у лабораторії іншої організації або у метрологічній установі, де є більш точні засоби вимірювань та методики виконання вимірювань; виконати теоретичну (розрахункову) оцінку НСП із залученням апріорних знань про об'єкт вимірювань, більш точних та інших моделей, методів та засобів вимірювань.

Для зменшення (виключення) НСП у ході виконання вимірювань застосовують такі методи:

- метод заміщення. Його сутність полягає в тому, щоб при заміні вимірюваної величини відомою (мірою) у стані та дії усіх використаних засобів вимірювань не відбувалося ніяких змін;

- метод протиставлення. Вимірювання виконується з двома спостереженнями, що реалізуються так, щоб причина НСП визивала різні, але відомі закономірності впливу на результати спостережень;

- метод компенсації похибки за знаком. Передбачає вимірювання з двома наглядами, які виконуються так, щоб НСП входила у результат кожного з них з різними знаками;

- метод рандомізації (переводу систематичної похибки у випадкову) полягає в тому, щоб фактор, який викликає НСП, при кожному спостереженні діє по-різному;

- метод симетричних спостережень застосовується для виключення прогресуючих систематичних похибок, що лінійно змінюються відносно часу. Для цього використовують наступні властивості будь-яких двох спостережень, що симетричні відносно середньої точки інтервалу спостережень: середнє значення лінійно прогресуючої похибки результатів будь-якої пари симетричних спостережень дорівнює похибці, що відповідає середній точці інтервалу. Серію спостережень виконують через рівні інтервали часу та обчислюють потім середні арифметичні значення результатів симетрично розташованих спостережень (симетрично відносно середнього за часом спостереження). Як було відмічено, вони повинні бути рівними. Це надає можливість контролювати у ході вимірювання, виконується чи ні умова лінійності зростання систематичної похибки.

Размещено на Allbest.ru