Телекомунікаційні мережі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

мережа мультисервісний локальний підключення

Поява нових технологій надає величезний вплив на будь-яку сферу бізнесу. Життєвий цикл телекомунікаційної системи складає 3-5 років, системи автоматизації офісу змінюються кожні 2-3 роки, а системи автоматизації будівлі - кожні 5-7 років. Приступаючи до заміни або прокладання нової кабельної мережі, дуже важливо мати на увазі, що тільки сертифікована кабельна система високої якості гарантовано прослужить протягом 15-20 років і, в той же час, зможе бути розширена і модифікована.

Завдання будинкової мережі є задоволення потреб всіх потенційних користувачів цієї мережі на весь термін існування будівлі без переробки або розширення кабельної системи.

В останні роки завдяки зменшенню вартості оптичного кабелю (ОК), інших пасивних елементів а також оптоелектронних пристроїв стало можливим застосування волоконно-оптичних технологій на мережах абонентського доступу.

Сьогодні прокладати ОК для організації мережі абонентського доступу стає вигідно як при відновленні старих, так і при будівництві нових мереж. Значно збільшити їх пропускну здатність дозволяє впровадження пасивних оптичних мереж (passive optical network - PON). Основою пасивної оптичної мережі є розгалужена архітектура з пасивними оптичними розгалужувачами на вузлах, яка забезпечує широкосмугову передачу з можливістю нарощування вузлів мережі та її пропускної здатності, ці мережі не містять проміжних регенераторів або підсилювачів.

Впровадження новітніх технологій при побудові будинкових мереж, таких як Triple Play, внесе кардинальні зміни, насамперед, в існуюче телебачення. По - перше, телебачення перейде в цифровий формат, звук та зображення будуть більш яскравими; по - друге, ТБ перетвориться в інтерактивну послугу. Не так давно кабельні оператори надавали послуги ТБ, а телефонні оператори - послуги телефонного зв'язку. Сьогодні, використовуючи широкосмугову цифрову технологію, і ті, і інші пропонують комплекс сучасних телекомунікаційних сервісів - Triple Play. Сюди входять три види послуг: високошвидкісний Інтернет, Інтернет - телефонія та Інтернет - телебачення.

Сьогодні на території нашої країни відомо про деякі проекти, які можна умовно віднести до сфери Triple Play і IPTV. Їх розробляють такі компанії як «Стрим», «Бриз», «Норма Плюс», «Укртелеком», «Воля», «Київстар»).



1. ТЕХНОЛОГІЇ ПОБУДОВИ МЕРЕЖ ДОСТУПУ

1.1 Технологія TRIPLE PLAY

Тріпл-плей (Triple Play) - термін, що означає принцип надання 3-х послуг: високошвидкісного доступу до Інтернету, передачі голосу і відео (рисунок 1.1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.1. Послуги Triple Play

Високошвидкісний інтернет. Технології, використовувані для побудови оптоволоконних мереж, забезпечують високу швидкість передачі даних. "Остання миля" до абонента забезпечується за технологією FastEthernet 100BaseTX (до 100 Мбіт/с), а підключення вузлів мережі до магістральних каналів зв'язку проводиться по оптичних каналах GigabitEthernet (до 1000 Мбіт/с).

Окрім швидкісного доступу в Інтернет, користувач може використовувати додаткові сервіси:

· інтегрований файлообмінний сервіс всередині/поза мережі;

· інтегрована служба обміну миттєвими повідомленнями;

· служба віддаленого мережевого диска користувача.

Голосові дані. На сьогоднішній день послуга не обмежується наданням лише IP-телефонії. Основні послуги, що використовують можливість передачі голосу це:

· телефонія (місцева, міжміська, міжнародна);

· трансляція «ефірних» і «цифрових» радіостанцій;

· служба голосових конференцій

Крім того, користуючись послугою телефонії в пакеті Triple Рlay, абонент може використовувати додаткові функції:

· принцип єдиного номера;

· ідентифікація дзвінка з подальшим роумінгом;

· голосова пошта;

· утримання виклику;

· мобільність телефонного номера та ін.

Відеодані. Однією з основних складових є послуга IPTV (цифрове телебачення). Додатково доступні можливості організації відеоконференцій і систем відеоспостереження залежно від кінцевого устаткування.

Як було сказано вище, в основу концепції Triple Play була покладена ідея про те, що всі сучасні послуги зв'язку можна представити у вигляді об'єднання мови, даних і відео. Тріада цих послуг створить свого роду базис, по якому можна розкласти будь-яку сучасну послугу. Спочатку для цього передбачалося використовувати одну інфраструктуру мереж доступу і єдину транспортну мережу для всіх можливих послуг зв'язку (рисунок 1.1.2). По суті це все та ж традиційна система зв'язку, де послуги Інтернету, телефонії і телебачення надаються окремо і можуть бути об'єднані лише на рівні кабельної мережі доступу (доступ в Інтернет по телефонній парі, передача даних і телебачення по оптоволокну і ін.). Така організація послуг має вертикальний характер.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.2. Модель інфраструктури традиційних мереж для надання послуг

Концепція Triple Play пропонує використовувати для надання всіх вказаних на рисунку 1.1.2 послуг єдину інфраструктуру мультисервiсної мережі, що включає транспортну мережу і мережу доступу. Архітектура мережі у такому разі стає горизонтальною (рисунок 1.1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.3. Модель інфраструктури мультисервісної мережі для надання послуг

Перехід в концепції послуг від вертикальної до горизонтальної моделі організації і об'єднання різних послуг на рівні транспорту і доступу є істотним кроком на шляху конвергенції мережі на рівні послуг. Таким чином, концепція Triple Play стала основою для подальшої конвергенції мереж.

Одна і та ж тріада послуг (дані, мова, відео) може спиратися на мережі домашнього Ethernet, абонентські мережі ADSL або оптичні системи FTTx/PON, при цьому принципи надання послуг, діагностики, контролю і управління якістю будуть абсолютно однаковими. Це наслідок принципу конвергенції сучасних мереж. Створивши єдине середовище передачі даних на основі IP, дозволяється перемішувати різні мережі доступу і надавати весь перелік послуг Triple Play в будь-яких мережах.

Проте концепцію Triple Play не можна звести лише до простого продовження традицій конвергенції або побудови горизонтально орієнтованої структури зв'язку. Концепція Triple Play запропонувала абсолютно унікальний підхід, який ймовірно стане домінуючою концепцією для майбутнього розвитку послуг, які б терміни для цього не винайшли (ЗРlау, 4Рlау, 5Рlау, 3G, 4G, 5G і так далі).

Відповідно до цієї концепції запропоновано використовувати тріаду як набір базових послуг. Будь-яка послуга, яка може бути реалізована в мережі, проходить процедуру декомпозиції, тобто розділення на три базові послуги. Потім три послуги поступають в мережу і передаються по лінії клієнт-сервер або клієнт-клієнт ( peer-to-peer ). Для цього задіюються всі три основні рівні, що забезпечують надання послуг (рівень доступу, рівень транспорту і рівень управління). На приймальній стороні три складових послуги об'єднуються, що можна трактувати як процедуру композиції або відновлення послуги. В результаті клієнт отримує послугу в її запланованому вигляді.

Концепція Triple Play в такому трактуванні представляється дуже революційною. Перерахуємо лише деякі важливі наслідки цієї концепції.

Рівень послуг розділяється на два підрівні. На верхньому підрівні знаходяться існуючі і перспективні, але доки не реалізовані послуги зв'язку, а на нижньому лише три послуги тріади. Оскільки саме тріада найближча до мережі, рішення рівня послуг виявляються уніфікованими.

Механізм надання послуг в концепції Triple Play створюється один раз. Для цього оператор повинен реалізувати на мережі всілякі механізми надання трьох базових послуг. Якщо це вдасться, то з їх комбінацій народжуються і всі останні послуги.

Нові послуги відрізняються один від одного лише послідовністю композиції і декомпозиції. Це створить основу для креативної діяльності по розробці нових послуг -- досить розробити єдині правила композиції і декомпозиції. Як тільки це буде зроблено, сценарій введення послуги на мережі буде фактично готовий, оскільки механізми доставки послуг Triple Play вже розроблені.

Концепція виявляється відкритою для будь-яких нових послуг. Навіть якщо послуга лише задумана, то мережа потенційно готова для її надання. Запропоновані механізми надання Triple Play гарантують, що будь-який новий алгоритм композиції і декомпозиції може бути упроваджений на мережі.

Концепція Triple Play є відкритою для майбутніх модифікацій стратегії розвитку послуг. Як це не парадоксально, але прогнози розвитку Triple Play йдуть набагато далі викладеної тут концепції Triple Play. У разі, коли базису тріади не вистачає для надання якої-небудь нової послуги, яка проте за задумом її творців зажадається, ця послуга просто вводиться в набір базисних послуг. При цьому мережа належним чином модернізується, щоб надавати всім користувачам не три, а вже чотири послуги, а далі процес надання послуг розвивається в тій же самій ідеології. Будь-які перспективні послуги згодом виявляються всього лише композицією і декомпозицією з чотирьох базових послуг (цей набір можна назвати «квадрига»). Але і далі процес не завершений. На даний момент доки не видно, що буде після Triple plау, оскільки не можна придумати популярну послугу, яка не могла б стати продуктом композиції «квадрига». Цілком імовірно, що коли-небудь набір базових послуг доведеться розширити до п'яти, шести і так далі послуг.



1.2 Технологія DSL

Digital subscriber line (DSL) -- родина технологій, що дозволяють значно розширити пропускну здатність абонентської лінії місцевої телефонної мережі шляхом використання ефективних лінійних кодів і адаптивних методів корекції викривлень лінії на базі сучасних досягнень мікроелектроніки і методів цифрової обробки сигналу. Технології DSL дозволяють передавати дані зі швидкістю, що значно перевищує ту швидкість, що доступна навіть найкращим аналоговим та цифровим модемам. Ці технології підтримують передачу голосу, високошвидкісну передачу даних і відеосигналів, створюючи при цьому значні переваги як для абонентів, так і для провайдерів. Існуючі типи технології DSL розрізняються за методом модуляції, що використовується для кодування даних, та швидкістю передачі даних.

Рис. 1.2.1. Схема підключення користувачів за технологією DSL



ADSL (Asymmetric Digital Subscriber Line--асиметрична цифрова абонентська лінія): варіант DSL, що дозволяє передавати дані користувачеві зі швидкістю до 8 Мбіт/с, а від користувача -- до 1 Мбіт/с.

ADSL2+ (асиметрична цифрова абонентська лінія): варіант DSL, що дозволяє передавати дані користувачеві зі швидкістю до 24 Мбіт/с, а від користувача--до 3,5 Мбіт/с.

R-ADSL (Rate-Adaptive Digital Subscriber Line--цифрова абонентська лінія із адаптацією швидкості з'єднання): забезпечує таку ж швидкість передачі даних, що й ADSL, але при цьому дозволяє пристосувати швидкість передачі до протяжності й стану витої пари дротів, що використовуються. При використанні технології R-ADSL зв'язок на різних телефонних лініях буде мати різну швидкість передачі даних. Швидкість передачі даних може обиратися за синхронізації лінії, під час з'єднання або за сигналом, що надходить зі станції.

DDSL (DDS DSL -- цифрова абонентська лінія DDS) -- варіант широкосмугової DSL, що забезпечує доступ за технологією Frame Relay зі швидкістю передачі даних від 9,6 Кбіт/с до 768 Кбіт/с.

ADSL G.Lite, або ADSL Lite -- варіант ADSL, що має як асиметричний режим передачі з пропускною здатністю до 1,536 Мбіт/с від мережі до користувача, і зі швидкістю до 384 Кбіт/с від користувача, так і симетричний режим передачі зі швидкістю до 384 Кбіт/с в обох напрямах передачі.

CDSL (Consumer Digital Subscriber Line) -- розроблена компанією Rockwell Semiconductor Systems і є практично першою версією ADSL G.Lite.

IDSL (цифрова абонентська лінія ISDN) -- недорога та випробована технологія, що використовує чіпи цифрової абонентської лінії основного доступу BRI ISDN та забезпечує абонентський доступ зі швидкістю до 128 Кбіт/с.

HDSL (High Speed Digital Subscriber Line -- високошвидкісна цифрова абонентська лінія) -- варіант DSL з більш високою швидкістю передачі, що дозволяє організувати передачу зі швидкістю більше 1,5 Мбіт/с або більше 2 Мбіт/с в обох напрямах передачі даних.

HDSL2 -- є вдосконаленим варіантом технології HDSL, який має ті ж самі функції, що і звичайна технологія HDSL, але при цьому використовує для роботи лише одну пару телефонного кабелю (коли HDSL передає по двох мідних парах).

SDSL (Simple Digital Subscriber Line -- симетрична високошвидкісна цифрова абонентська лінія, що працює по одній парі) -- відомі дві модифікації цього устаткування: MSDSL (багатошвидкісна SDSL) і HDSL2, що мають вбудований механізм адаптації швидкості передачі до параметрів фізичної лінії.

VDSL (Very High Speed Digital Subscriber Line -- надвисокошвидкісна цифрова абонентська лінія)--технологія DSL, що забезпечує швидкість передачі даних до користувача до 52 Мбіт/с.

Reach DSL -- належить до групи симетричних технологій і була спеціально розроблена для використання на довгих й неякісних абонентських лініях. Швидкість в обох напрямках--до 2,2 Мбіт/с на відстані не менше 9 км без обладнання ретрансляції.

ADSL2 i ADSL2+: модифікації «класичної» технології ADSL. У них за практично такої ж дальності передачі, що й в ADSL, швидкості збільшені до 12 й 25 Мбіт/с відповідно. Крім того, реалізована функція адаптивної зміни швидкості. Завдяки цим змінам стала можливою підтримка більшої кількості нових додаткових послуг (відео, мультимедіа тощо).

Таблиця 1.2.1. Порівняльна характеристика технологій DSL

Технологія xDSL	ШвидкістьUPSTREAM	Швидкість DOWNSTREAM	Maкс. відстань	Кіл. тел. пар	Особливості
ADSL	64-640 Мбіт/с	1,5 -8 Мбіт/с	5,5 км	1	Швидкість DOWNSTREAM більша ніж UPSTREAM. Основна технологія абонентського доступу до Інтернет.
ADSL G.Lite	128 кбіт/с	1 Мбіт/с	5,5 км	1	Модифікація ADSL. Відсутній сплітер. Замість нього можуть використовуватись мікрофільтри. ADSL-модем підключають безпосередньо в телефонну розетку. Швидкості менші ніж в ADSL.
RADSL	64-640 Мбіт/с	1,5 -8 Мбіт/с	5,5 км	1	Модифікація ADSL. При погіршенні якості лінії швидкість передачі адаптивно змінюється. В класичному DSL, якщо параметри лінії не відповідають потрібним для певної швидкості, лінія не буде працювати.
VDSL	1,5-2,3 Мбіт/с	13 -52 Мбіт/с	300 м-14 км	1	Вимагає прокладки оптичного кабеля ближче до абонента (FTTx). Дозволяє надавати послугу HDTV.
SDSL	768 кбіт/с	768 кбіт/с	3,5 км	1	Швидкість в обох напрямках однакова.
HDSL	1,544 Мбіт/с (Т1) 2,048 Мбіт/с (Е1)	1,544 Мбіт/с (Т1) 2,048 Мбіт/с (Е1)	4 км	2 3	Швидкість в обох напрямках однакова. Використовується лінійний код 2B1Q. Для надання послуг ліній E1/T1 (наприклад, для зв`язку базових станцій з контролерами)
IDSL	128 кбіт/с	128 кбіт/с	5,5 км	1	Надає швидкість ISDN, але використовується лише для передачі даних, процесу встановлення з`єднання не відбувається, комутаційне обладнання провайдера не задіюється.

Переваги DSL:

· DSL перетворює звичайну телефонну лінію в високошвидкісний канал передачі даних, одночасно залишаючи телефон вільним.

· Таке підключення забезпечує високошвидкісний віддалений доступ в Інтернет, а також доступ до онлайн-послуг по звичайних телефонних лініях.

· DSL забезпечує індивідуальний, виділений і надійний канал зв'язку.

· Так як лінія виділена (а не колективна), то швидкість передачі не залежить від того, чи знаходяться в системі інші користувачі.

· DSL «завжди включена» і готова до роботи, також як і телефон.

Головний же недолік всієї групи DSL-технологій полягає в тому, що їх не можна застосовувати у випадках, коли у користувача спарений телефон, сигналізація по телефонній лінії, блокатор та інше.

1.3 Технологія XPON

Мережа доступу побудована на оптичних пасивних компонентах є більш економічно вигідна та дешевша у впровадженні та експлуатації порівняно з оптичною мережею з використанням активного обладнання, тому при побудові оптичних мереж доступу широко впроваджуються різні варіанти технології PON (Passive Optical Network).

Для побудови PON використовують наступні оптичні пасивні елементи:

· Одномодові оптичні волокна та кабелі;

· Стрічки з оптичними волокнами та кабелі стрічкової конструкції;

· Оптичні роз'єми;

· Пасивні разгалужувальні компоненти;

· Пасивні оптичні атенюатори;

· Зрощення.

Активні компоненти PON (підсилювачі, передавачі, приймачі, медіаконвертори та інші) розташовуються лише в вузлі надання послуг зв'язку та абонентському вузлі.

Ефективність PON базується на принципі розподілення потужності оптичного сигналу, котрий ділиться для надання послуг зв'язку багатьом користувачам. Тому потужність вихідного оптичного сигналу є ключовим параметром при побудові PON. Потужність повинна бути достатньою для безпомилкового прийому сигналу всіма користувачами, що під'єднані до мережі.

Оскільки збільшення величини оптичної потужності, що вводиться в оптичне волокно може призвести до виникнення нелінійних явищ у волокні та погіршення роботи мережі, задля забезпечення енергетичного балансу мережі потрібно намагатись зменшувати втрати потужності в елементах з котрих побудована PON, при цьому особливу увагу звертати на втрати на з'єднаннях компонентів мережі з волокном та при з'єднанні самих волокон.

Існує два варіанти організації двостороннього зв'язку в мережах PON. При першому варіанті використовуються два оптичних волокна, одне волокно для передавання сигналу від вузла мереж до користувача та друге волокно для передавання сигналу від користувача до вузла мережі. Цей спосіб збільшує витрати на розбудову мережі і не використовує всі можливості оптичного волокна як середовища розповсюдження сигналу.

При другому варіанті використовується технологія WDM. При такому варіанті для двостороннього зв'язку достатньо мати одне волокно між вузлом мережі та користувачем. Технологія WDM може бути використана наступним чином:

· Коли низхідний потік від вузла мережі до користувача сформовано за допомогою частотного (хвильового) об'єднання/розділення каналів (WDM), а висхідний потік використовує технологію TDM. Варіант такої організації зв'язку показано на рисунку 1.3.1.

Рис. 1.3.1. Використання технологій ущільнення WDM та TDM

· Коли обидва (висхідний та низхідний) потоки формуються за технологією WDM. Варіант такої організації зв'язку (з разголужувачем дуплексором) показано на рисунку 1.3.2.

Рис. 1.3.2. Використання технології ущільнення WDM

Для побудови PON мереж використовуються топології точка-точка, точка-мультиточка або кільцева топологія.

При топології точка-мультиточка можливі три варіанти розміщення пасивного розгалужувача:

· в приміщені оптичного лінійного терміналу (в місці де розташовано центр надання послуг),

· в приміщені, де розташовано оптичний мережний термінал (в приміщенні користувача),

· вуличне розташування (при цьому потрібно дотримуватись вимог щодо кліматики та захисту обладнання від різних зовнішніх впливів).

На сьогодні регламентовано чотири варіанти технології оптичних пасивних мереж PON (APON, BPON, EPON, GPON). Розглянемо їх більш детально:

· APON

APON (ATM PON) -- це перший стандарт PON. Як транспортний протокол використовувалась технологія АТМ. Висхідний потік (від користувача до вузла мережі) передавався на довжині хвилі 1310 нм, швидкість передавання інформаційного потоку 155 Мбіт/с. Низхідний потік (від вузла мереж до користувача) передавався на довжині хвилі 1550 нм зі швидкістю передавання 155 Мбіт/с.

· BPON

Сучасна версія рекомендації ITU G.983.1 від 2005 року описує технологію BPON (Broadband PON). Як транспортний протокол використовується технологія АТМ. Фактично BPON є подальшим розвитком APON.

Швидкість передавання низхідний потік / висхідний потік становить:

· 155.52 Мбіт/с / 155.52 Мбіт/с

· 622.08 Мбіт/с / 155.52 Мбіт/с

· 622.08 Мбіт/с / 622.08 Мбіт/с

· 1244.16 Мбіт/с / 155.52 Мбіт/с

· 1244.16 Мбіт/с / 622.08 Мбіт/с

Передавання потоків здійснюється по одному волокну за допомогою WDM на довжинах хвиль 1550 нм (1490 нм) для передавання низхідного потоку та 1310 нм для передавання висхідного потоку, або з використанням двох оптичних волокон по одному з яких передається низхідний, а по іншому висхідний потоки.

· GPON

Технологія GPON (Gigabit PON) визначається рекомендаціями ITU G.984.х, що вийшли в 2003-2004 роках. Як транспортний протокол використовується технологія SDH з протоколом формування пакетів GFP (generic framing protocol).

Розробка GPON ставила наступні завдання:

o Забезпечити роботу PON на гігабітних швидкостях передавання;

o Визначити специфікації фізичного рівня для більш високої пропускної спроможності PON

o Розробити ефективний спектральний протокол.

GPON є маштабованою структурою кадрів зі швидкостями передавання від 622 Мбіт/с до 2,5 Гбіт/с. Структура потоку в GPON базується на рекомендації ІTU G.704.1 GFP (універсальний протокол кадрів), забезпечуючи вставку в синхронний транспортний протокол будь-який тип сервісу, в тому числі і TDM. Якщо у SDH розподілення робочої смуги відбувається статично, то GFP, зберігаючи структуру кадру SDH, динамічно розподіляє робочу смугу.

В мережах GPON для передавання даних потрібно два рівня формування пакетів (інкапсуляції) (формування пакетів відбувається на другому рівні (канальному рівні) моделі OSI), згідно рекомендації ITU G.984.3:

o Інформаційні потоки TDM та кадри Ethernet упаковуються в пакети GEM (GPON Encapsulation Method) зі змінною довжиною (відбувається фрагментація кадрів для підвищення ефективності використання смуги передавання) подібно до формату GFP (Generic Frame Procedure) згідно рекомендації ITU G.7401.

o Комірки АТМ та пакети GEM формують пакети GTC (GPON Transmission Convergence), котрі передаються в мережі GPON.

· ЕPON

ЕPON (Ethernet PON) -- визначається стандартом ІЕЕЕ 802.3ah для систем зі швидкістю передавання інформації до 1 Гбіт/с, а також рекомендацією ITU G.985 для систем зі швидкістю передавання інформації 100 Мбіт/с організованих за принципом точка-точка.

В якості транспортного протоколу використовується технологія Ethernet. Низхідний потік передається зі швидкістю 1 Гбіт/с на довжині хвилі 1550 або1490 нм, висхідний потік передається зі швидкістю 1 Гбіт/с на довжині хвилі 1310 нм (допускається передавання низхідного та висхідного потоків на довжині хвилі 1310 нм).

Технологію ЕPON інколи називають також GEPON (оскільки швидкість передавання інформації становить 1 Гбіт/с).

Для уникнення колізій в стандарті ІЕЕЕ 802.3ah використовується протокол керування з множинним доступом MPCP (multi-point control protocol), котрий використовує два типи команд: кадри GATE та REPORT, цей протокол забезпечує встановлення єдиного часу на годинниках OLT та всіх ONT (передаючі часові мітки в команда GATE, що визначає час в котрий даний вузол ONT повинен почати передавання та тривалість передавання інформації..

Команди GATE посилаються в низхідному потоці до всіх ONT (котрі за цією командою визначають час початку та тривалості передавання), у відповідь користувачі посилають команду повідомлення REPORT.

Часові мітки в команді GATE дають можливість звіряти ONT свій годинник з часовою міткою команди, що дає змогу визначити вірність синхронізації ONT та OLT. Якщо розходження перевищує встановлену межу, то ONT перейде в режим ініціалізації.

Оскільки технологія ЕPON на відміну від технології АPON, ВPON, GPON не містить можливості фрагментації кадрів, то якщо наступний, в буфері, кадр не вміщується у відведений проміжок часу для передавання, то кадр буде очікувати наступного часового інтервалу для відправлення.

Для пошуку та ліквідації помилок використовується службове повідомлення OAM (Operation, Administration & Maintenance).

Всі ці команди передаються в загальному інформаційному потоці разом з інформаційними повідомленнями.

Формат кадру Ethernet в технології ЕPON такий самий як в технології Ethernet стандарту ІЕЕЕ 802.3, але поле “ПРЕАМБУЛА” містить кілька нових службових частин:

o SOP (start of packet) - 1 байт, вказує на початок кадру

o Резервна частина - 4 байта

o LLID (Logical link identificstor) - 2 байта

o CRC (crcle redundacy check) - 1 байт, контрольна сума за преамбулою



Таблиця 1.3.1. Порівняльний аналіз технологій PON

Характеристики	APON (BPON)	EPON	GPON
Стандарт	ITU-T G.983.x	IEEE 802.3ah ITU G.985	ITU-T G.984.x
Швидкість передавання, прямий/зворотній потік, Мбіт/с	155/155; 622/155; 622/622; для BPON також: (1244/155; 1244/622)	1000/1000	1244/155,622,1244 2488/622,1244,2488
Базовий протокол	ATM	Ethernet	SDH
Лінійний код	NRZ	8B/10B	NRZ
Максимальний радіус мережі, км	20	20	20
Максимальна кількість абонентських вузлів на волокно	32	16	до 128
Довжина хвилі низхідного/висхідного потоків, нм	1550/1310 (1480/1310)	1550/1310 (1310/13103)	1550/1310 (1480/1310)
Динамічний розподіл смуги	є	можливий	є
Захист даних	шифрування відкритими ключами	немає	шифрування відкритими ключами
Резервування	є	немає	є
Оцінка підтримки мовних застосувань	висока	низька	висока

В мережах EPON передається більше службової інформації (оскільки відсутня фрагментація пакетів), але на відміну від GPON технології відсутня необхідність перегрупування пакетів Ethernet спрощує формування транспортного пакету та мережне керування.

В технології EPON відсутній механізм підтримки TDM-трафіку, тому потрібне додаткове апаратне та програмне забезпечення.

Оскільки вартість обладнання, мереж АPON та ВPON, що реалізує технологію АТМ істотно більша, а швидкість обміну інформацією нижча ніж у EPON та GPON, скоріш за все саме ці останні технології будуть розвиватись на мережах доступу України більш динамічно.



1.4 Технологія FTTX

Ідея використання волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) для надання послуг приватним і корпоративним користувачам не нова. Вона реалізується в рамках концепції FTTx (Fiber to the х - «волокно до ...»). Однак широке впровадження цієї концепції в мережах абонентського доступу стримується через повільне становлення нових широкосмугових мультимедійних програм та послуг, а також через неготовність ринку до їх споживання. Коли оптичні мережі доступу отримають достатній розвиток і поширення, затребуваність послуг набуде масового характеру і абоненти, як приватні, так і корпоративні, зможуть користуватися широкосмуговими мультисервісними послугами за помірну плату.

Під широкосмуговими розуміються програми та послуги, відмінні від традиційних. До останніх відносяться передача мови, даних і організація виділених каналів. Широкосмугові послуги та програми за призначенням можна розділити на дві групи. У першу входять ті з них, які використовуються в ділових і практичних цілях (електронний бізнес, телемедицина, відеоконференц-зв'язок, віддалене навчання, віддалений домашній офіс, високошвидкісний доступ в Інтернет, здійснення on-line-платежів і т.д.), у другу - програми та послуги розважального характеру (ігри в режимі on-line, інтерактивне телебачення, відео на вимогу, цифрове мовлення і т.п.).

На сьогодні існує декілька концепцій впровадження оптичного волокна на мережах доступу, котрі узагальнено в літературі визначаються як FTTx. Ці концепції відрізняються між собою мірою просування оптичних технологій до абонента.

Наведемо назви і короткий опис концепцій побудови мереж доступу з використанням волоконно-оптичного кабелю в послідовності його наближення до абонента.

Умовно за мірою наближення оптичного волокна до абонента можна виділити три певні зони на мережі доступу (відповідно до термінології ITU):

o Волокно до певного району (FTTC, FTTN)

o Волокно до будинку (FTTB)

o Волокно безпосередньо до абонента (FTTH, FTTBusiness, FTTО)

Це ілюструє мережна архітектура наведена в рекомендаціях ITU G.983.1 та G.984.1 (рисунок 1.4.1.):

Рис. 1.4.1. Мережна архітектура FTTX

· ONU - Optical Network Unit - Оптичний мережний блок (модуль)

· ONT - Optical Network Termination - Оптичне мережне закінчення

· OLT - Optical Line Termination - Оптичне лінійне закінчення

· NT - Network Termination - Мережне закінчення

· FTTN - на сьогоднішній день використовується в основному як бюджетне і швидко впроваджуване рішення там, де існує розподільча «мідна» інфраструктура і прокладка оптоволокна нерентабельна. Всім відомі пов'язані з цим рішенням труднощі: невисока якість послуг, що надаються, істотне обмеження по швидкості і кількості підключень в одному кабелі.

Загальний вигляд реалізації концепції FTTN показано на рисунку 1.4.2.

Рис. 1.4.2. FTTN

· FTTC - це один з найпростіших і найменш вартіснозатратних методів нарощування мережі та надання нових послуг користувачам. Оптичний мережний блок містить активне розподільче обладнання. Мережний блок повинен бути розташовано в шафі (приміщенні), що опалюється (температура не повинна опускатись нижче 5 градусів морозу (за Цельсієм) задля забезпечення неушкодженості обладнання (згідно норм ІЕС та ITU) шафа повинна мати захист від стороннього проникнення та бути герметичною для захисту від вологи. Від шафи до користувача використовуються симетричні кабелі (найчастіше ТПП) або коаксіальні кабелі.

Загальний вигляд реалізації концепції FTTC показано на рисунку 1.4.3.

Рис. 1.4.3. FTTC

· FTTB - при такому підході на відміну від попередньої концепції замість звичайних симетричних кабелів ТПП є можливість використовувати кабелі UTP та STP, котрі мають кращі технічні характеристики і велику пропускну спроможність, до 1000 Мбіт/с, що відкриває можливість використовувати нові інтерактивні послуги (високошвидкісний Інтернет, відео за запитом та інші), оскільки мідна частина мережі доступу має найменшу пропускну здатність.

Загальний вигляд реалізації концепції FTTВ показано на рисунку 1.4.4.

Рис. 1.4.4. FTTВ

· FTTH, FTTBusiness, FTTО - є найбільш вартіснозатратними концепціями на сьогодні. Така концепція призначена в першу чергу для міського та приміського приватного сектору. Розвиток такої концепції залежить від вартості волоконо-оптичних компонентів та вартості інсталяції і методу прокладання кабелю.

В цій і подібних концепціях на шляху до користувача можуть встановлюватись пасивні розгалужувальні кроси для розподілу волокон багатоволоконних кабелів.

При реалізації подібних концепцій зручніше всього застосовувати PON мережу з використання технології WDM.

Загальний вигляд реалізації концепції FTTH показано на рисунку 1.4.5.



Рис. 1.4.5. FTTH

1.5 Технологія ETHERNET

Вперше мережа Ethernet з'явилася в 1972 році розроблювачем виступила відома фірма Xerox. Мережа виявилася досить вдалою, і внаслідок цього її в 1980 році підтримали такі найбільші компанії, як DEC й Intel об'єднання цих компаній назвали DIX по перших буквах їхніх назв . Їхніми стараннями в 1985 році мережа Ethernet стала міжнародним стандартом, її прийняли найбільші міжнародні організації по стандартах: комітет 802 IEEE Institute of Electrical and Electronic Engineers і ECMA (European Computer Manufacturers Association.

У класичній мережі Ethernet застосовувався 50-омный коаксіальний кабель двох видів (товстий і тонкий). Однак останнім часом (з початку 90-х років) найбільше поширення одержала версія Ethernet, що використовує як середовище передачі кручені пари. Визначений також стандарт для застосування в мережі оптоволоконного кабелю. Для обліку цих змін у споконвічний стандарт IEEE 802.3 були зроблені відповідні додавання. В 1995 році з'явився додатковий стандарт на більш швидку версію Ethernet, що працює на швидкості 100 Мбіт/с (так званий Fast Ethernet, стандарт IEEE 802.3u), що використовує як середовище передачі кручену пару або оптоволоконний кабель. В 1997 році з'явилася й версія на швидкості 1000 Мбіт/с (Gigabit Ethernet, стандарт IEEE 802.3z).

Технологія Ethernet на сьогоднішній день є найбільш поширеною для передачі даних в локальних обчислювальних мережах. Динаміка розвитку її та супутніх технологій, в основі яких вона лежить, визначають тенденції розвитку ринку телекомунікацій на багато років вперед. Маючи колосальний запас по швидкості (до 10 Гб/с), використання Ethernet обладнання забезпечить швидкий та якісний доступ до глобальної мережі, що дасть можливість кінцевим абонентам користуватись самими вибагливими до швидкості та якості каналу послугами.

З плином часу з відносно простої початкової специфікації Ethernet розвинувся у складну мережну технологію, яка зараз використовується у більшості комп'ютерних систем. Щоб зменшити ціну та полегшити управління та виявлення помилок в мережі, коаксіальний кабель згодом був замінений зв'язками типу «точка -- точка», що з'єднувалися між собою концентраторами/комутаторами (хабами/світчами). Своїм комерційним успіхом технологія Ethernet завдячує появі стандарту з використанням кабелю типу «вита пара» як транзитного середовища.

На фізичному рівні станції Ethernet спілкуються між собою за допомогою передачі одна одній пакетів -- невеликих блоків даних, які відправляються та доставляються індивідуально. Кожна Ethernet-станція має свою власну 48-бітну MAC-адресу, яка використовується як кінцевий пункт або джерело для кожного пакету.

Мережні картки, як правило, не сприймають пакетів, що адресовані іншим Ethernet-станціям. Унікальна МАС-адреса записується в контролер кожної мережної карти.

Класифікація у Ethernet:

· За територіальної поширеності:

·PAN (Personal Area Network) - персональна мережа, призначена для взаємодії різних пристроїв, що належать одному власникові.

·LAN (Local Area Network) - локальні мережі, що мають замкнуту інфраструктуру до виходу на постачальників послуг. Термін «LAN» може описувати і маленьку офісну мережу, і мережа рівня великого заводу, що займає кілька сотень гектарів. Зарубіжні джерела дають навіть близьку оцінку - близько шести миль (10 км) в радіусі. Локальні мережі є мережами закритого типу, доступ до них дозволений тільки обмеженому колу користувачів, для яких робота в такій мережі безпосередньо пов'язана з їх професійною діяльністю.

CAN (Campus Area Network - кампусна мережа) - об'єднує локальні мережі близько розташованих будівель.

·MAN (Metropolitan Area Network) - міські мережі між установами в межах одного або кількох міст, котрі пов'язують багато локальних обчислювальних мереж.

·WAN (Wide Area Network) - глобальна мережа, що покриває великі географічні регіони, що включають в себе як локальні мережі, так і інші телекомунікаційні мережі і пристрої. Приклад WAN - мережі з комутацією пакетів (Frame relay), через яку можуть «розмовляти» між собою різні комп'ютерні мережі. Глобальні мережі є відкритими і орієнтовані на обслуговування будь-яких користувачів.

· За швидкістю передач:

Таблиця 1.5.1.. Швидкість передачі в Ethernet

низькошвидкісні	до 10 Мбіт / с
середньо швидкісні	до 100 Мбіт / с
високошвидкісні	понад 100 Мбіт / с

Метод доступу - CSMA/CD

Ethernet (езернет, від лат. aether -- ефір) -- базова технологія локальних обчислювальних (комп'ютерних) мереж з комутацією пакетів, що використовує протокол CSMA/CD. Цей протокол дозволяє в кожний момент часу лише один сеанс передачі в логічному сегменті мережі. При появі двох і більше сеансів передачі одночасно виникає колізія, яка фіксується станцією, що ініціює передачу. Станція аварійно зупиняє процес і очікує закінчення поточного сеансу передачі, а потім знову намагається повторити передачу.

На фізичному рівні станції Ethernet спілкуються між собою за допомогою передачі одна одній пакетів - невеликих блоків даних, які відправляються та доставляються індивідуально. Кожна Ethernet-станція має свою власну 48-бітну MAC-адресу, яка використовується як кінцевий пункт або джерело для кожного пакету. Мережні картки, як правило, не сприймають пакетів, що адресовані іншим Ethernet-станціям. Унікальна МАС-адреса є записаною в контролер кожної мережної карти.

МАС-адреса - унікальна 6-байтова адреса, що ідентифікує кожен елемент мережі (мережеву карту). Перші 3 байти: виробник, останні 3 байти: унікальні!

МАС-адреси використовуються для адресації в межах однієї мережі.

Незважаючи на серйозні зміни від 5-Мбітного товстого коаксіалу до 1-Гбітного оптоволоконного зв'язку типу «точка-точка», різні варіанти Ethernet на найнижчому рівні є майже однаковими з точки зору програміста і можуть бути легко з'єднані між собою за допомогою обладнання.

1.6 Побудова локальних (Lan) мереж

Локальна мережа (ЛОМ) являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів (іноді досить великого) на відносно невеликій території. В порівнянні з глобальною мережею (WAN), локальна мережа зазвичай має більшу швидкість обміну даними, менше географічне покриття та відсутність необхідності використовувати запозиченої телекомунікаційної лінії зв'язку.

Локальна мережа обмежена територіально одним або декількома поблизу розташованими будівлями. Залежно від відстаней між вузлами локальної мережі розрізняють такі типи мереж :

· Регіональні мережі MAN (Metropolitan Area Network ), в літературі територіальні мережі називають - WAN (Wide Area Network );

· Локальні (ЛОМ) LAN (Local Area Network ) - охоплюють обмежену територію (в межах невеликої віддаленості комп'ютерів (декілька десятків або сотень метрів один від одного, рідше 1-2 км.);

· Корпоративні (масштабу підприємства) - сукупність зв'язаних між собою ЛОМ, що охоплюють територію підприємства або установи в одній або декількох близько розташованих будівлях.

Залежно від топології розрізняють мережі:

шина, кільце, зірка, ієрархічна, деревоподібна топології;

Топологія шина (bus) - зв'язок між будь-якими двома станціями встановлюється за допомогою шини, і дані, що передаються робочою станцією, одночасно стають доступними всім іншим станціям, підключеним до шини (Рис. 1.6.1.);

Рис. 1.6.1. Топологія шина

Топологія кільце (ring) - вузли зв'язані кільцевою лінією передачі даних (до кожного вузла йдуть лише дві лінії); дані, які проходять по кільцю, по черзі стають доступними всім вузлам мережі (Рис. 1.6.2.);

Рис. 1.6.2. Топологія кільце

Топологія зірка (star) - має центральний вузол, від якого розходяться лінії передачі даних до кожного з вузлів (Рис. 1.6.3.) ;

Рис. 1.6.3. Топологія зірка

Ієрархічна топологія - кожен пристрій забезпечує безпосереднє управління пристроями, що знаходяться нижче в ієрархії (Рис. 1.6.4.);

Рис. 1.6.4. Ієрархічна топологія

Деревоподібна топологія - змішаний спосіб побудови мережі (Рис. 1.6.5.)

Рис. 1.6.5. Деревоподібна топологія

1.7 Побудова і монтаж СКС

Типові роботи по монтажу СКС включають:

· установку кабельних каналів (укоробах, лотках, трубах і т.п.);

· пробивку отворів у стінах;

· прокладку кабелю в кабельних каналах;

· установку розеток і закладення кабелю у модулі розетки;

· збірку і установку монтажної шафи;

· установку і набивання патч-панелей і органайзерів.

В даний час діють 3 основних стандарти в області СКС:

1. EIA/TIA-568В Commercial Building Telecommunications Wiring Standard (американський стандарт);

2. ISO/IEC IS 11801 Information Technology. Generic cabling for customer premises (міжнародний стандарт);

3. CENELEC EN 50173 Information Technology. Generic cabling systems (європейський стандарт).

У стандарті EIA/TIA-568В для кабельних ліній і для компонентів (кабелів і роз'ємів) визначені наступні категорії:

· категорія 3, пропускає сигнал в смузі частот до 16 МГц,

· категорія 5e - пропускає сигнал в смузі частот до 100 МГц,

· категорія 6 - пропускає сигнал в смузі частот до 250 МГц,

· категорія 6A - пропускає сигнал в смузі частот до 500 МГц.

В стандарті ISO 11801 и EN 50173 визначені класи для кабельних ліній:

· в смузі частот 16 МГц класс С,

· в смузі 100 МГц класс D,

· в смузі 250 МГц класс E,

· в смузі 500 МГц класс E(A).

Технічний рівень елементної бази, що задається стандартами, гарантує працездатність встановлюваної кабельної системи і підтримку нею роботи існуючих і перспективних продуктів на протязі як мінімум 10 років.

В цілому, проект на СКС повинен відповідати вимогам (не всім одночасно) стандартів: ЕIА/ТIА-568А і/або ISO/IEC 11801, ЕIА/ТIА-569А, ЕIА/ТIА-606A, національних і місцевих нормативів.

Додатки, які підтримуються кабельною системою, повинні бути схвалені документами Institute of Electronic and Electrical Engineers (IEEE), Asynchronous Transfer Mode (АТМ) Forum, American National Standards Institute (ANSI) або International Standards Organization (ISO).

Кабельна інфраструктура повинна відповідати вимогам стандартів ANSI ТIА/ЕIА-568-B і ANSI ТIА/ЕIА-569.



2. БУДИНКОВА МЕРЕЖА МІСТА ХМІЛЬНИК

2.1 Характеристика населеного пункту

Хмімльник -- місто обласного значення в Україні, центр Хмільницького району Вінницької області, курорт державного значення (з 12 травня 2011 року). Розташоване в північно-східній частині Поділля на річці Південний Буг. Відстань до обласного центру становить 63 км. Населення міста складає 28 тис. мешканців (2008).

Рис. 2.1.1. Карта розташування м. Хмільник

Хмільник як місто-курорт представляють 8 оздоровниць:

· ТОВ «Санаторій “Поділля”» на 610 місць;

· Дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» «Клінічний санаторій “Хмільник”» на 840 місць;

· Медичний реабілітаційний центр залізничників ПЗЗ на 400 місць;

· Обласна фізіотерапевтична лікарня на 200 місць;

· Центральний військовий клінічний санаторій “Хмільник” на 450 місць;

· Медичний реабілітаційний центр “Південний Буг” МВС України на 170 місць;

· ТОВ «Санаторій “Березовий гай”» на 100 місць.

· Санаторій “Візит” на 300 місць .

Промисловий комплекс:

На території міста нараховується 5 промислових підприємств. В асортименті продукції, яка виготовляється на підприємствах міста, - машини для внесення в ґрунт мінеральних добрив, набори меблів, шафи, ліжка, дивани, крісла, стільці, жіночий одяг, хлібобулочні, кондитерські та ковбасні вироби.

Інфраструктура підприємництва:

В цілому по місту за даними моніторингових спостережень станом на 01.06.2011 р. діє 246 малих підприємств та 1989 суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.

В місті діють об'єкти інфраструктури підтримки малого підприємництва, серед них: 1 аудиторська фірма, 1 інформаційно-консультативна установа, 12 філій банків, 1 страхова фірма.

Торгівля і сфера послуг:

Торговельний потенціал м. Хмільника в даний час нараховує 248 підприємств торгівлі та громадського харчування різних форм власності та напрямків. Серед них 172 магазини і кіоски, 44 підприємства ресторанного господарства, 27 аптек та аптечних кіосків. В місті функціонує 5 ринків та торгівельний майданчик загальною кількістю 2300 торгових місць. Побутові послуги населенню надають 35 підприємств сфери послуг.

Рис. 2.1.2. Карта м. Хмільник

2.2 Схема організації зв'язку

Згідно технічного завдання я маю побудувати мережу чотирьох чотириповерхових будинків в місті Хмільник. В кожному будинку 32 квартири-абоненти. Я обираю топологію «дерево» на базі PON технології. Схема організації зв'язку розробляється виходячи з таких вихідних даних:

· задана кількість 2 Мбіт/с потоків, які потрібно організувати між пунктами мережі;

· технічні дані апаратури;

· прийнята топологія мережі, яка визначає надійність зв'язку;

· побудова волоконно-оптичної магістралі на першому етапі.

Схема організації зв'язку приведена на рисунках 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3.:

1. Схема організації кабельної каналізації від АТС до проектованої мережі показана на Рисунку 2.2.1.:

Рис. 2.2.1. Схема організації кабельної каналізації

2. Так, як усі будинки будувалися в один і той же час та за одним проектом, тому схему організації зв'язку показано на прикладі одного з будинків (Рисунок 2.2.2.):

Рис. 2.2.2. Схема організації зв'язку від АТС до будинку

Схема організації зв'язку в будинку показана на Рисунку 2.2.3.:

Рис. 2.2.3. Схема організації зв'язку в будинку

Такми чином мережа одного сектору розрахована на 4 будинки по 32 квартири. Один сектор забезпечує зв'язком 128 квартир-абонентів, а мережа міста 11500 абонента, що відповідає приблизно 28000 чол. населення міста.



2.3 Послуги будинкової мережі

1. Для того щоб вести розмову про впровадження рішень Triple Play, необхідно чітко представляти, які послуги будуть надаватися абоненту, адже від їхньої кількості та якості залежить ефективність упровадження кожної нової технології.

Інтерактивний каталог послуг ISG (EPG, IPG)

Основний інструмент, що надає абонентам зручний інтерфейс для входу в систему, пошуку, вибору та замовлення із багатьох запропонованих контент-послуг. Користуючись функціями інтерактивного каталогу послуг, абоненти можуть налаштовувати його зовнішній вигляд, робити закладки для обраних послуг, отримувати нові пакети послуг і видаляти їх, перевіряти стан свого особистого рахунка та одержувати абонентський сервіс.

Трансляція ТБ каналів і радіо

«Жива» трансляція телевізійних і радіоканалів (з якістю кабельних і супутникових мереж) кінцевим абонентам широкосмугових мереж на їхні телевізори або персональні комп'ютери.

Послуги платних ТБ програм

Дозволяють операторам надавати абонентам «преміум-контент» (що користується особливою популярністю), наприклад: нові фільми, спортивні події, розважальні програми. Використання послуги оплата-за-перегляд PPV забезпечує передачу такого контенту в попередньо заданий оператором час.

Відео-за-запитом VoD (True VoD, DVDoD)

Дає можливість абонентам у будь-який час вибирати за допомогою Інтерактивного каталогу послуг, замовляти і переглядати відеоконтент, збережений на сервері провайдеру.

Послуга персональний відеомагнітофон (PVR)

Може здійснювати запис і збереження на сервері відеоконтенту для наступного, можливо, багаторазового, перегляду за бажанням абонента.

Трансляція, зміщена у часі (Time Shifted TV)

Здійснює демонстрацію каналів/програм не в реальному часі, а з затримкою на визначений проміжок часу (1, 3, 12, 24,.. годин), роблячи попередній їхній запис і збереження у мережі.

Аудіо-за-запитом AoD (MoD, Digital Jukebox)

Дозволяє абоненту завантажувати («за запитом», або як пакет послуг AoD) з мережевої бібліотеки аудіофайли необхідного формату на свої побутові пристрої, а також зберігати їх на мережевому сервері бібліотеки.

Послуга миттєвих повідомлень (Chat)

Дозволяє абонентам обмінюватися текстовими повідомленнями з іншими абонентами, що знаходяться в інтерактивному режимі, використовуючи для цього екранну клавіатуру або пульт дистанційного керування.

Телевізійна електронна пошта

Організовує доступ абонентів до своїх поштових скриньок, робить зручним перегляд своєї електронної пошти на екранах телевізорів. Абоненти можуть також складати і відсилати e-mail за допомогою віртуальної клавіатури.

Доступ до мережі Інтернет

Такий доступ з телевізора є дуже зручним і економічним засобом, особливо для абонентів, що не мають у своєму розпорядженні персонального комп'ютера.

Телевізійна реклама

Включає цілий ряд можливостей по отриманню оператором додаткових прибутків, у тому числі і від рекламодавців, що хочуть просувати свою продукцію цільовой аудиторії.

ТВ банк (TV banking)

Підтримує доступ абонента до персонального банківського рахунка.

Інформація про погоду

Відображає на екрані телевізора інформацію про поточні погодні умови і прогноз на кілька наступних днів.

Розширений спортивний контент

Забезпечує доступ абонента в реальному часі до статистичної інформації про гру, рахунок, команди, гравців, вид спорту.

Телевізійні лотереї і ставки

Дозволяють абонентам брати участь у різного типу лотереях, грати на гральних автоматах і здійснювати ставки на результати змагань, не виходячи з будинку.

Новини і місцева інформація

Абоненти можуть мати доступ до останніх звісток, включаючи місцеву, а також довідкову інформацію: стан дорожнього руху, розклад вокзалів і аеропортів, програму театрів, кіно, клубів і ін. Дані послуги можуть надаватися як безкоштовно, так і включатися в щомісячну абонентську плату.

Мережевий фотоальбом

Для централізованого збереження зображень абонента і спільного їхнього перегляду друзями і родичами.

Додаткові інтерактивні інфопослуги

Можуть включати доступ до онлайнових аукціонів, проведень різних голосувань, щоденних гороскопів.

Послуги IP телефонії

Включають як безпосереднє здійснення голосового зв'язку, так і цілий набір додаткових послуг, таких як інформація про телефонні виклики, телефонна книга й автоматичний виклик номера, АВН, блокування викликів, переадресація виклику, очікування виклику, конференц-зв'язок тощо. Послуги IP-телефонії звичайно тарифікуються за часом викликів.

Відеотелефонія і відеоконференцзв'язок

Дозволяють абонентам у процесі спілкування бачити іншого учасника телефонної розмови і проводити багатосторонні переговори за допомогою телевізора.

Віддалений контроль за безпекою житла

Може здійснюватися абонентами зі своїх комп'ютерів або телевізорів для перевірки стану своєї власності за допомогою Ethernet або USB камер і датчиків, що підключаються до комп'ютерів або телевізійних приставок.

2. IP-відеоспостереження - це суміш системи відеоспостереження та комп'ютерних мереж. Така система відеоспостереження будується на базі локальної комп'ютерної мережі або об'єднання декількох комп'ютерних мереж. У самому простому випадку така система може складатися тільки з однієї спеціальної відеокамери з вбудованим процесором оцифрування і стиснення відеозображення, підключеної до локальної комп'ютерної мережі. По суті, з будь-якого комп'ютера цієї локальної мережі можна в будь-який момент підключитися до такої камері і побачити, що в даний момент відбувається.

У більш повному вигляді ця система складається з IP-відеосерверів (кодерів) - пристроїв, що перетворюють сигнал від звичайних аналогових камер і передають його в комп'ютерну мережу, IP-відеорегістратор - пристрій, який здатний записувати зображення, яке передається в комп'ютерну мережу IP- відеокамерами і кодерами, IP-декодер - пристрій, що перетворює сигнали з IP-відеокамер і кодерів в аналоговий сигнал (наприклад для виведення зображення на монітор).

Рис. 2.3.1. Система відеоспостереження



Відеокодер, також відомий як відео сервер, дозволяє інтегрувати існуючі аналогові системи охоронного відеонагляду з мережевими відео системами. Мережевий відеокодер дозволяє перейти з аналогової системи до мережевой IP-системи. Це дозволяє отримати переваги мережевого відео без необхідності заміни вже існуючого аналогового обладнання, такого як аналогові камери та коаксіальні кабелі.

Відеорегістратор - пристрій, призначений для запису, збереження і відтворення відеосигналів, а в деяких випадках і аудіо сигналів, що надходять від аналогових відеокамер і мікрофонів в системах відеоспостереження і аудіоконтролю.