Рефрактометрія. Спектральний аналіз
Теоретичні основи деяких оптичних методів аналізу, апаратура, що використовується. Основні методи, засновані на явищі поляризації молекул під дією світлового випромінювання. Принцип дії промислових рефрактометрів. Методика визначення спектрофотометрії.
| Рубрика | Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.03.2013 |
| Размер файла | 338,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра товарознавства та експертизи харчових продуктів
РЕФЕРАТ
з теоретичних основ товарознавства
на тему:
Рефрактометрія. Спектральний аналіз
Київ 2011
Зміст
- Інструментальні методи аналізу
- Оптичні методи аналізу
- Теоретичні основи рефрактометрії
- Принцип дії промислових рефрактометрів
- Спектрофотометричний метод аналізу
- Методика визначення спектрофотометрії
- Використана література
Інструментальні методи аналізу
Інструментальні або фізико-хімічні методи аналізу засновані на вимірюванні за допомогою приладів певних фізичних властивостей системи, які є функцією кількості компоненту, який визначають, в пробі, що аналізують.
Інструментальні методи аналізу мають ряд переваг у порівнянні з класичними методами: значно вищу чутливість, селективність, експресність, об'єктивність, можливість автоматизації і комп'ютеризацій процесу аналізу.
Інструментальні методи аналізу можна поділити на декілька груп:
оптичні методи
електрохімічні методи
хроматографічні методи
В даній курсовій роботі викладено теоретичні основи деяких оптичних методів аналізу, розглянуто методики проведення визначень та апаратуру, що використовується в даних методах.
Оптичні методи аналізу
До оптичного діапазону відносяться електромагнітні хвилі з довжиною від 100 до 10000 нм. Його розділяють на три області:
ультрафіолетову (УФ) 100-380 нм;
видиму 380-760 нм;
інфрачервону (ІЧ) 760 - 10000 нм.
В залежності від характеру взаємодії речовини з електромагнітним випромінюванням оптичні методи розділяють на:
абсорбційні (засновані на вимірюванні поглинання речовиною світлового випромінювання). До них відносять колориметрію, фотоколориметрію, спектрофотометрію, атомно-адсорбційні методи;
рефрактометрія спектральний аналіз спектрофотометрія
емісійні (засновані на вимірюванні інтенсивності світла, випромінюваного речовиною). До них відносяться флюориметрія, емісійний спектральний аналіз та полум'яна фотоменрія.
Методи, пов'язані із взаємодією світлового випромінювання з суспензіями, поділяють на:
турбідиметрію (заснована на вимірюванні інтенсивності світла, яке поглинається незабарвленою суспензією);
нефелометрію (заснована на вимірюванні інтенсивності світла, яке відбивається або розсіюється забарвленою або незабарвленою суспензією).
Методи, засновані на явищі поляризації молекул під дією світлового випромінювання ділять на:
рефрактометрію (заснована на вимірюванні показника заломлення);
поляриметрію (заснована на вимірюванні кута обертання плоскості поляризації поляризованого променя світла, що пройшов через оптично активне середовище);
інтерферометрію (заснована на вимірюванні зсуву інтерференції світлових променів при проходженні їх крізь кювети з розчином речовини, розчинником та крізь коліматор)
Оптичні методи аналізу нерозривно пов'язані з використанням сучасних приладів різної складності, що породжує вартість аналізу, але дає ряд переваг у порівнянні з класичними хімічними методами: експресність, нерушійність зразків, простоту методики, використання невеликої кількості речовини для аналізу, можливість аналізувати сполуки будь-якої природи проведення експрес аналізу багато компонентних сумішей. Крім того вони підвищують чутливість. Точність і відтворюваність результатів кількісних визначень.
Теоретичні основи рефрактометрії
Рефрактометрія є одним з найбільш широко використовуваних аналітичних методів, що дозволяють визначити речовину, що знаходиться в рідкому стані, чи концентрацію двухкомпонентних розчинів.
Рефрактометрія заснована на явищі заломлення світла при переході з одного середовища в інше, що називається рефракцією. Показником чи коефіцієнтом заломлення називають відношення синуса кута падіння променямисвітла до синуса кута його заломлення
n = sin a/sin b.
Якщо промінь світла переходить з вакууму чи повітря в інше середовище, то кут падіння завжди більше кута заломлення. При збільшенні кута падіння, змінюється співвідношення між величиною світлової енергії, що проходить в інше середовище, і відбитої від границі розділу. При кутах падіння вище критичного, світло цілком відбивається від поверхні розділу. Цей кут називається кутом повного внутрішнього відбиття. Знаючи кут повного внутрішнього відбиття, можна визначити показник заломлення.
n = 1/sin а'.
У зв'язку з тим, що показник заломлення залежить від довжини хвилі, існує безліч показників заломлення для тих самих речовин. Найбільш розповсюдженим є показник заломлення жовтої лінії натрію (589,3 нм), що позначається n.
Показник заломлення залежить від внутрішнього стану речовини, від її температури, тиску, концентрації, природи розчинника. Тому для систематизації отриманих результатів, приймається показник заломлення, визначений при температурі 20°С, у спектрі натрію (589,3 нм). При вимірах в умовах іншої температури, вводять поправки на температуру по формулі:
n' = n20 + k (20-t).
Залежність показника заломлення деяких розчинів від концентрації
Принцип дії промислових рефрактометрів
Принцип дії промислових рефрактометрів базується на використанні явища повного внутрішнього відображення світла в оптичній призмі, що знаходиться в контакті з рідиною.
Світло від джерела вводиться в оптичну призму і падає на її внутрішню поверхню, що контактує з досліджуваним розчином. Світлові промені попадають на границю роздільної призми і розчину під різними кутами. Частина променів, кут падіння яких більше критичного, цілком відбивається від внутрішньої поверхні призми і, виходячи з неї, формують світлу частину зображення на фотоприймачі. Частина променів, кут падіння яких менше критичного, частково переломлюється і проходять у розчин, а частково відбивається і формує темну частину зображення на фотоприймачі.
Положення границі розділу між світлом і тінню залежить від співвідношення коефіцієнтів заломлення матеріалу оптичної призми і досліджуваного розчину, а також довжини хвилі випромінювання джерела світла. Оскільки оптичні характеристики призми і довжина хвилі джерела постійні, то по положенню границі розділу світла і тіні на фотоприймачі можна однозначно визначити коефіцієнт заломлення чи оптичну щільність досліджуваного розчину.
Оскільки, оптична схема рефрактометрів побудована на використанні відображення і проходження світла тільки усередині призми, то ні прозорість розчину, ні наявність у ньому нерозчинних включень, що розсіюють світло, газових пухирців не впливають на результат виміру.
Для компенсації впливу температури досліджуваної рідини на результати виміру концентрації в промислових рефрактометрах використовуються теплові датчики.
Деякі види рефрактометрів:
На підприємстві ""КОМЗ" розроблені і виготовляються прилади для безпосереднього виміру показника переломлення n і середньої дисперсії неагресивних рідин і твердих тіл - рефрактометри серії ІРФ і Карат-мт.
Вони володіють рядом переваг:
швидкістю виміру;
простотою обслуговування;
мінімальною витратою досліджуваної речовини, що особливо важливо при роботі з дорогими матеріалами.
Рефрактометри можуть застосовуватися:
1. У МЕДИЧНИХ УСТАНОВАХ для визначення білка в сечі, сироватці крові, щільність сечі, аналіз мозкової і суглобної рідини, щільності субретинальної та інших рідин ока (прилад значно скорочує час одержання аналізів по процентному вмісті білка в сироватці крові,, при використанні таблиць Рейса, і не вимагає ніяких хімічних реактивів для пробопідготовки. Використання цих приладів дозволяє значно скоротити витрати часу при масових обстеженнях пацієнтів.
2. У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ може застосовуватися для дослідження водяних розчинів різних лікарських препаратів:
кальцію хлориду (10% і 20%);
новокаїну (0,5%, 1%, 2%, 10%, 20%, 40%);
ефедрину (5%); глюкози (5%, 25%, 40%);
магнію сульфату (25%);
натрію хлориду (10%);
кордіаміну і т.д.
3. У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ:
на цукрових і хлібних заводах, кондитерських фабриках для аналізу продуктів і сировини, напівфабрикатів, кулінарних і борошняних виробів
визначає вологість меду (до 20 %)
для визначення частки сухих речовин у різних суслах (ДСТ 5900-73), "промочке", цукровоагаровому сиропі, сиропі для мармеладу, зефіру, кремів і пряників, "тиражки" для пряників;
для визначення масової частки розчинних сухих речовин по сахарозі (BRIX) у продуктах переробки плодів і овочів,
для визначення процентного вмісту жиру у твердих продуктах харчування (пряники, вафлі чи хлібобулочних виробів)
концентрації солей.
Рефрактометри можуть використовуватися в кожній лабораторії санітарно-епідеміологічного контролю, ветеринарній лікарні, лабораторії медичної установи, а також метрологічного контролю.
4. ПРИ ОБСЛУГОВУВАННІ ТЕХНІКИ для визначення з більшою точністю об'ємної концентрації протикристалізаційнной рідини "ЇМ", що додається в авіаційне паливо в кількості від 0,1 до 0,3%. Подальша обробка результатів ведеться згідно "Методичним рекомендаціям з аналізу якості ГСМ у цивільній авіації" Ч. II стор.159.
Досвід використання рефрактометрів цих типів в аеропорті "Казан", "Сибірської авіаційної палив-енергетичної компанії" і ін. показав, що дані прилади значно скорочуються час і підвищують вірогідність одержання аналізів по процентному вмісті рідини "ЇМ" в авіаційному паливі.
|
Технічні характеристики |
ІРФ-454Б2М |
Карат-МТ |
|
|
Показник переломлення, n |
1,2 - 1,7 |
1,3 - 1,5 |
|
|
Brix, % |
0 - 85 % |
- |
|
|
Погрішність |
± 0,0001 nD ± 0,05 % Brix |
± 0,0003 nD |
|
|
Маса, кг |
3,1 |
0,7 |
|
|
Номер у Гос. реєстрі |
7308-94 |
5110-75 |
Рефрактометр Карат-мт призначався для робіт у польових умовах (має герметичний футляр і малу масу). При роботі футляр використовується як робочий стіл.
Рефрактометр ІРФ-464
На цьому ж підприємстві розроблені і виготовляються прилади для безпосереднього виміру показника n у будь-якій рідкій пробі і процентному вмісті білка в молоці відповідно до ДСТ 25179 - рефрактометр ІРФ-464.
ІРФ-464 дозволяє швидко і надійно визначити зміст білка і сухих речовин у молоці (СОМО) і його продуктах, не застосовуючи дорогих хімічних реактивів, що дозволяє широко використовувати прилад для паспортизації молочних продуктів, а також у сироварінні.
Рефрактометр може бути використаний у пивоварстві відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12787-81 стор.5 п.2 для "визначення спирту і дійсного екстракту рефрактометричним методом". По цим двох параметрах відповідно до формули п.3 стор.5 розраховують сухі речовини в початковому суслі без процесу перегонки.
|
Показник переломлення, n |
1,333 - 1,360 |
|
|
Шкала БІЛОК, % |
0 - 15 % |
|
|
Погрішність |
± 0,00025 n ± 0,1 % (БІЛОК) |
|
|
Маса, кг |
1,5 |
|
|
Номер у Гос. реєстрі |
10462-86 |
Ручний рефрактометр ІРФ - 470
Також на підприємстві розроблений і виготовляється прилад для безпосереднього виміру показника переломлення (n) неагресивних рідин - ручний рефрактометр ІРФ - 47
ІРФ-470 призначений для експрес аналізу сполук, чи якості стану різних продуктів, сировини, плодів, ягід.
За допомогою прикладеного до апарату довідкового пристрою можна в лічені секунди по одній краплі розчину визначати
СОМО молока, що можна використовувати для визначення вмісту білка в молоці і його продуктах, а також можна на ранній стадії розпізнати захворювання вимені в корів;
вміст білка в молоці;
концентрацію солей у розчинах;
концентрацію ліків, отрутохімікатів;
зміст білка в сироватці крові; щільність сечі;
щільність електроліту; концентрацію етиленгліколю в антифризах;
ступінь забруднення води;
Ці якості рефрактометра ІРФ-470 дозволяють використовувати його на підприємствах харчової, хімічної, фармацевтичної і нафтохімічної промисловості, а також у контролюючих органах (МВС, санепідемстанції, служби екологічного і метрологічного контролю й ін.), у сільському господарстві і військовій справі.
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
|
Діапазон виміру показника переломлення, n |
1,3.1…1,52 |
Ціна розподілу шкали, n |
5 ·10-4 |
|
|
Погрішність виміру, n |
2 ·10-4 |
Діоптрійне настроювання, дптр |
±5 |
|
|
Маса, кг |
0,8 |
Габаритні розміри, мм |
40х40х240 |
Рефрактометр ІРФ - 471А
Ручний рефрактометр ІРФ - 471А призначений для визначення концентрації сахарози в різних соках, напоях, сиропах, джемах, цукровому буряку.
Рефрактометр ІРФ-471А дозволяє проводити експрес аналіз сполуки, якість стану різних продуктів, сировини, плодів, ягід.
Рефрактометр ІРФ - 471А також призначений для безпосереднього виміру показника переломлення (n) неагресивних прозорих рідин і розчинів.
За допомогою рефрактометрів можна в лічені секунди по одній краплі розчину визначати концентрацію сахарози в різних соках, напоях, сиропах, джемах, цукровому буряку.
Ці якості рефрактометра ІРФ-471А дозволяють використовувати його на підприємствах харчової, хімічної, фармацевтичної і нафтохімічної промисловості, а також у контролюючих органах (МВС, санепидемстанції, службах екологічного і метрологічного контролю й ін.), у сільському господарстві і військовій справі.
ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
|
ІРФ-471А |
||
|
Діапазон виміру процентного вмісту сухих речовин по сахарозі, % |
0.32…32 |
|
|
Діапазон виміру показника переломлення, n |
1,3.1…1,385 |
|
|
Ціна розподілу шкали, n |
5 10-4 |
|
|
Межа припустимої основної погрішності, n |
±2,5 10-4 |
|
|
Габаритні розміри, мм |
43х35х170 |
|
|
Маса, кг |
0,4 |
Рефрактометри призначені для роботи при температурі навколишнього повітря від 10 до 35°С, відносної вологості до 80% при температурі 25°С і атмосферному тиску від 84 до 106 кПа.
Спектрофотометричний метод аналізу
Однією із задач спектрофотометричного метода є кількісне визначення величин, які характеризують поглинання даною речовиною монохроматичного випромінювання різних довжин хвиль. Ці величини можуть бути використані як для якісної характеристики речовини, так і для кількісного визначення в розчині чи в суміші з іншими речовинами. В зв'язку з поділом електромагнітного спектра по довжині хвилі на певні області можна говорити про спектрофотометрію в інфрачервоній, видимій і ультрафіолетовій області. В ультрафіолетовій і видимій області проявляються електронні спектри молекул, в інфрачервоній області - коливальні спектри.
В сучасних хімічних дослідженнях широко застосовують спектральні методи. Ці методи все більше застосовують в технічному аналізі хіміко-фармацевтичних препаратів, в аптечній практиці. Серед оптичних методів найбільш доступною, а тому і самою поширеною є видима і ультрафіолетова (УФ) спектрофотометрія, яка дозволяє на відносно нескладному обладнанні швидко і точно проводити кількісний аналіз речовин.
Спектрофотометрія у видимій області і УФ-областях дозволяє оцінювати ступінь чистоти речовини, ідентифікувати по спектру різні сполуки, визначити константи дисоціації кислот і основ, досліджувати процеси комплексоноутворення.
Інфрачервоні (ІЧ) спектри дають характеристику речовин. Наявність в ІЧ-спектрах тих чи інших полос поглинання дозволяє розшифровувати структуру речовини.
УФ-спектрофотометричне вимірювання проводять в розчинах. Як розчинники використовують очищену воду, кислоти, луги, спирти (метанол, етанол), деякі інші органічні розчинники. Розчинник не повинен поглинатися в тій чи іншій області спектра, що й аналізуюча речовина. Характер спектра (структура і положення полос поглинання) може змінюватися в різних розчинниках, а також при зміні рН середовища.
Методом УФ-спектрофотометрії використовують для визначення ідентичності, чистоти і кількісного вмісту лікарських препаратів.
Вивчення спектрів поглинання хімічних речовин з різною структурою дало можливість установити, що основними факторами, які обумовлюють поглинання світла, є наявність так званих хромофорів, т. б. ненасиченість (подвійні чи потрійні зв'язки), наявність карбонільної, карбоксильної, амідної, азо-, нітрозо-, нітро- та інших функціональних груп. Кожна функціональна група характеризується поглинанням в певній області спектра. Але є ряд факторів (присутність декількох хромофорних груп, вплив розчинника та ін.) приводять до зміщення смуг поглинання в сторону більших довжин хвиль (багатохромне зміщення) або в сторону коротких довжин хвиль (гіпсохромне зміщення). Крім зміщення може спостерігатися ефект збільшення (гіперхромний) чи зменшення (гіпохромний) інтенсивності поглинання.
В зв'язку з цим для ідентифікації речовин по її УФ-спектру застосовують метод порівняння із спектром відомої речовини, одержаний в тих же умовах. Характеристикою спектра поглинання речовини є положення максимумів (мінімумів) поглинання, а також інтенсивність поглинання, що характеризується величиною густини чи питомого показника поглинання при даній довжині хвилі.
Інфрачервоні (коливальні) спектри використовуються для ідентифікації лікарських препаратів. ІЧ-спектри більшості органічних сполук на відміну від УФ-спектрів характеризуються наявністю великою кількістю ліків поглинання. Метод ІЧ-спектроскопії дає можливість одержати найбільш повну інформацію про будову і склад аналізуємої речовини, яка дозволяє ідентифікувати дуже близькі по структурі сполуки. Метод інфрачервоної спектроскопії прийнятий для ідентифікації органічних лікарських речовин з полі функціональними групами шляхом порівняння із спектрами стандартних зразків, які зняті в однакових умовах.
У зв'язку з підвищеними вимогами до якості лікарських речовин ІЧ-спектроскопія, як один із найбільш надійних методів ідентифікації, набуває все більшого значення. Спектрофотометричне визначення проводять спектрофотометром як забарвлених, так і безбарвних сполук по вибірковому поглинання світла у видимій, ультрафіолетовій чи інфрачервоній областях спектра.
Спектрофотометричний метод аналіза ґрунтується на загальному принципі - пропорціональній залежності між світло поглинанням речовини, її концентрації і товщини поглинаючого шару. Для визначення концентрації розчинів спектрофотометричним методом використовують закон Бугра-Ламберта-Беєра:
(1)
де С - концентрація досліджуваної речовини у відсотках;
в - товщина шара речовини в сантиметрах;
х - показник поглинання розчину, концентрація якого дорівнює одиниці;
Д - оптична густина.
Визначення оптичної густини проводять на фотоелектричних спектрофотометрах.
Показник поглинання х визначають на основі визначення оптичної густини Д для розчинів з відомою концентрацією по формулі:
(2)
При цьому, якщо концентрація С виражена в молях на 1 л, то величина х називається молярним показником поглинення а позначається символом ; якщо концентрація виражена в грамах на 100 мл розчину, то ця величина називається питомим показником поглинання і позначається символом .
Таким чином, молярний показник поглинання представляє собою оптичну густину одномолярного розчину речовини при товщині шару 2см; питомий показник поглинання - оптичну густину розчину, що містить 1г речовини в 100 мл розчину при тій же товщині шару.
Якщо відоме значення х (у формі , чи ) визначають концентрацію досліджуваних розчинів по величині оптичної густини Д, користуючись формулою (1). Спектрофотометричне визначення проводиться з використанням еталонів (стандартних розчинів). Питомий показник поглинання вичисляють на основі визначень величини оптичної густини розчину по формулі:
(3)
Вимірювання оптичної густини розчину необхідно проводити при довжині хвилі Хмах, яка відповідає максимальному поглинанню світла досліджуваним розчином. При цьому досягається найбільша чутливість і точність визначення (Хмах знаходиться експериментально). Значення Хмах вказується в методиках.
Для визначення питомого показника поглинання готують ряд стандартних розчинів з відомою концентрацією досліджуваної речовини в даному розчиннику і для кожного вимірюють оптичну густину, потім розраховуються значення питомого показника поглинання. Знаючи величину питомого показника поглинання і на основі визначеної оптичної густини розчину аналізуємої речовини невідомої концентрації, можна розрахувати її вміст по формулі:
(4)
При виборі розчинника важливо, щоб він не поглинав в тій же області спектра, що і розчинена речовина.
Спектрофотометрія - визначення кількості речовини в забарвленому або в незабарвленому розчині по вимірюванні світопоглинання хвиль певної довжини. Світопоглинання вимірюють з допомогою фотоелемента по зміні сили фото потоку, який виникає в ньому, при падінні на фотоелемент світлового потоку, який пройшов через контрольний, а потім досліджуваний розчин. Вимірювання світопоглинання проводять в приладі спектрофотометрі, кварцева призма якого виявляє монохроматичні пучки спектра, які відповідають забарвленню розчину досліджуваної речовини.
Прилад має 3 джерела світла; лампа накалювання, воднева і ртутна лампа. Світло від джерела падає на дзеркальній конденсор, який збирає його і направляє на плоске дзеркало. Дзеркало відхиляє пучок променів на 900 і направляє його через лінзу у вхідну щілину, через яку світло проникає на дзеркальний об'єктив. я кий являє собою сферичне дзеркало.
Від дзеркального об'єктива паралельний пучок променів попадає на кварцеву призму, яка розкладає його в спектр (диспергує). Диспергований пучок направляється знову на об'єктив і фокусується ним на вихідній щілині, яка розміщена під вхідною щілиною. Обертаючи кварцеву призму, можна одержувати на виході світла різних довжин хвиль. Довжина хвилі залежить від кута повороту призми.
Монохроматичні промені, пройшовши щілину, кварцеву лінзу і світлофільтр, який поглинає розсіяне світло, попадають в кювету з контрольним чи досліджуваним розчином. Тут частина світла поглинається, а промені, які пройшли через розчин попадають на фотоелемент.
Методика визначення спектрофотометрії
Включення приладу у сітку проводиться згідно інструкцію.
Після включення освітлювача (Л) лампи накалювання чи водневої лампи, які встановлюються перемикачем, який знаходиться на задній частині кожуха, і підсилювача в електричну сітку слід:
1) встановити в кюветодержачі кювети з контрольним і досліджуваним розчином, помістити кюветодержач в кюветний відділ таким чином, щоб на шляху потоку випромінювання знаходився контрольний розчин (кюветодержач повинен бути повернутий білою точкою до працюючого), закріпити його пружинячи зажимом, закрити кришку кюветного відділу.
2) Поворотом рукоятки шкали довжини хвиль встановити на шкалі значення необхідної довжини хвилі;
3) Рукояткою установити в робоче положення фотоелемент;
4) Поставити перемикач в положення "викл." І закрити фотоелемент, поставити шторку в положення "закр. ”;
5) Рукоятку держача світофільтрів установити на вказівник відповідного світофільтра;
6) Поставити рукоятку в одне із положень - 1, 2, 3 чи 4. Потрібно мати на увазі, що якщо потрібно вимірювати з великою чутливістю і можна знехтувати зниженням монохроматичності і працювати з широкою цілиною, то необхідно поставити рукоятку в положення 1; якщо, навпаки, необхідно працювати з вузькою щілиною, то проводяться вимірювання при положенні 4.
7) Скомпенсувати темновий потік рукояткою грубо і плавно регулювання, підводячи стрілку міліамперметра до нуля;
8) Відкрити фотоелемент, поставити рукоятку в положення "відкр.”;
9) Змінюючи ширину щілини обертання рукоятки, установити стрілку міліамперметра на нульове значення, більш плавно це може бути зроблено поворотом рукоятки потенціометра чутливості;
10) Установити на шляху випромінювання досліджуваний зразок, переміщаючи каретку з кюветодержачем рукояткою;
Поставити перемикач в положення І поворотом рукоятки відлікового потенціометра, відновити нульове положення стрілки міліамперметра. По шкалі цього потенціометра зняти відлік оптичної густини (верхня шкала) або проценту пропускання (нижня шкала). Відлік потрібно зробити 3-4 рази; за значення береться середній результат.
Використана література
Е.Т. Оганесян. "Посібник з хімії вступникам у вузи". Москва. 2010 р.
Л.С. Гузей, В.Н. Кузнєцов. "Новий довідник по хімії". Москва. 2008 р.
Н.А. Тюкавкина, Ю.И. Бауков. "Біоорганічна хімія". Москва. 2010 р.
Б.Н. Степаненко. "Органічна хімія". Москва. 2010. З-253.
П.Л. Сенов "Руководство к лабораторным занятиям по фармацевтической химии”.
Н. П Максютіна, Ф.Е. Каган "Методи ідентифікації лікарських препаратів.”
www.agrosert. ho.ua.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Спектральний аналіз та можливості кількісної оцінки параметрів ЕЕГ. Згладжування методом Калмана. Фазочастотний аналіз миттєвих характеристик. Реалізація, складена з відрізків синусоїд з різними амплітудами і частотами та її фазова й частотні криві.
реферат [576,0 K], добавлен 27.11.2010Акустооптичнi модулятори, їх структура та елементи, призначення та функціональні особливості. Дифракційна решітка Брегга. Чарунка Поккельса, принцип її дії та схема керування інтенсивністю вихідного світлового променя. Характеристики фазових модуляторів.
реферат [457,7 K], добавлен 20.11.2010Загальні відомості та принцип дії фототиристора. Зміна електричного опору напівпровідника під дією випромінення. Розрахунок параметрів фототранзистора на гетеропереходах. Спектральний розподіл фотоструму напівпровідників в області власного поглинання.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 18.12.2009Часові та спектральні методи розрахунку довільних нелінійних кіл. Чисельні методи інтегрування звичайних диференційних рівнянь, їх класифікація та властивості. Математичний зміст спектральних методів та алгоритм розрахунку періодичного режиму схеми.
реферат [89,4 K], добавлен 15.03.2011Особливості розповсюдження електромагнітних хвиль в оптичних волокнах. Характеристика моделі розповсюдження світла крізь обмежену структуру подібну до оптичного волокна в термінах геометричних променів. Уявлення про режим роботи оптичних волокон.
реферат [95,5 K], добавлен 22.11.2010Аспекти формування інструментарію для рішення проблеми з підвищення ефективності сучасних транспортних мереж. Визначення концепції розбудови оптичних транспортних мереж. Формалізація моделі транспортної мережі. Інтеграція ланки в мережеву структуру.
реферат [4,8 M], добавлен 19.02.2011Методи та види радіолокаційного огляду простору, період огляду і час опромінювання. Пошук цілі по джерелу місцеположення і курсу цілі. Явище вторинного випромінювання радіохвиль під час радіолокаційного пошуку. Ефективна відбивна поверхня розсіювання.
лекция [962,8 K], добавлен 29.12.2013Методи та засоби вимірювання характеристик фоточутливих елементів приймачів випромінювання, значення рівномірності яскравісного поля. Розробка дифузного випромінювача змінної яскравості; розрахунок системи параметрів виробу, визначення показників якості.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 15.03.2013Оптичні властивості тонких плівок нітриду титану. Електрофізичні та сорбційні характеристики прополісу. Дослідження закономірностей розсіювання тонкими плівками TiN і прополісу світлових потоків при різних формах поляризації падаючого випромінювання.
магистерская работа [1,6 M], добавлен 29.09.2015Визначення класичним, оперативним і спектральним методами реакції лінійного електричного кола на підключення джерела живлення. Використання цих методів при проектуванні нових телекомунікаційних пристроїв. Моделювання перехідного процесу за допомогою ЕОМ.
контрольная работа [419,6 K], добавлен 23.02.2012
