Радіоприймальний пристрій бортової моноімпульсної радіолокаційної станції

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Обсяг кваліфікаційної роботи 51 сторінка. Вся робота ділиться на 8 розділів, що містять в собі 5 ілюстрації, 1 графік, 9 схем та 4 таблиці. Для виконання роботи використовувався матеріал з 10 підручників.

Дана кваліфікаційна робота присвячена розробці бортової моноімпульсної радіолокаційної станції (РЛС)

Проводився аналіз існуючих принципів побудови приймачів РЛС. Їх характеристики, порівняльний аналіз, переваги та недоліки.

На основі проведеного аналізу були запропоновані структурні схеми приймача.

Виходячи з обраних структурних схем було розроблено структурну схему радіоприймального каналу РЛС .

На основі існуючих принципів побудови, була розроблена функціональна схема бортової моноімпульсної РЛС .

В роботі було проведено: вибір та обґрунтування антенної системи та її розрахунок в цілому; вибір підсилювача високої частоти та його розрахунок.

Також було розроблена охорона праці при роботі з радіолокаційною станцією.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Початкові дані до проекту

ВСТУП

1. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС ТА СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ АЗИМУТАЛЬНОГО РАДІОПРИЙМАЛЬНОГО КАНАЛУ

1.2 Розробка функціональної схеми бортової моноімпульсної РЛС

1.2 Розробка cтруктурної схема азимутального каналу

2. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ ТИПУ АНТЕННОЇ СИСТЕМИ БОРТОВОЇ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС

3. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ ТА ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ АНТЕННОЇ СИСТЕМИ

3.1 Визначення діаметра розкриву антени

3.2 Визначення кута розкриву й фокусної відстані дзеркальної антени

4. РОЗРАХУНОК ПРОСТОРОВОЇ ДІАГРАМИ СПРЯМОВАНОСТІ І ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ПАРАБОЛІЧНОЇ АНТЕНИ

5. РОЗРАХУНОК ГЕОМЕТРИЧНИХ РОЗМІРІВ ОПРОМІНЮВАЧА

5.1 Розрахунок просторової діаграми спрямованості

5.2 Розрахунок профілю дзеркала

5.3 Вибір конструкції дзеркала

6. ВИМОГИ ДО ПВЧ РАДІОПРИЙМАЛЬНОГО ПРИСТРОЮ БОРТОВОЇ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС

7. РОЗРОБКА ТА РОЗРАХУНОК ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ ПВЧ

8. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ З РАДІОЛОКАЦІЙНОЮ СТАНЦІЄЮ

8.1 Біологічна дія СВЧ - випромінювання на організм людини

8.2 Захист обслуговуючого персоналу від НВЧ випромінювань

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

азимутальний радіоприймальний моноімпульсний дзеркало

АМ - амплітудна модуляція

АРП - автоматичне регулювання підсиленням

АЧХ - амплітудно - частотна характеристика

ВП - вхідний пристрій

Д - детектор

РПП - радіоприймальний пристрій

РЛС - радіолокаційна станція

ПВЧ - підсилювач високої частоти

МШП - малошумлячий підсилювач

НПП - напівпровідниковий параметричний підсилювач

ПТД - підсилювач на тунельних діодах

ДПП - двоконтурний параметричний підсилювач

НВЧ - надвисокі частоти

КСХ - коефіцієнт стоячої хвилі

Зм - змішувач

ППЧ - підсилювач проміжної частоти

ФАПЧ - фазоваавтопідстройкачастоти

Гет - гетеродин

Дет - детектор

БНЧ - блок низької частоти

ЛБХ - лампа біжучої хвилі

ЛЗХ - лампа із зворотною хвилею

БПЧ - блок низької частоти

ПОЧАТКОВІ ДАНІ ДО ПРОЕКТУ

Тип сигналу - прості радіоімпульси.

Вид модуляції - імпульсно-модульований сигнал.

Чутливість приймача не гірше 3 мкВ.

Носійна частота - 9,345 ГГц.

Відношення сигнал/шум на виході приймальної антени q=15…20.

Середньоквадратична похибка визначення кутової координати 1.

Смуга пропускання ПВЧ - 100 МГц.

Коефіцієнт шуму ПВЧ - 3дБ.

Коефіцієнт підсилення ПВЧ - 25 МГц.

Максимальна дальність дії РЛС D= 200 км.

Ослаблення додаткових каналів прийому: дзеркального каналу - не менш 30 дБ, каналу проміжної частоти - не менш 45 дБ

ВСТУП

Радіолокація -- галузь науки і техніки, об'єднуюча методи і засоби виявлення, виміри координат, а також визначення властивостей і характеристик різних об'єктів, заснованих на використанні радіохвиль. Близьким терміном, що частково перекривається, є радіонавігація, проте в радіонавігації активнішу роль грає об'єкт, координати якого вимірюються, найчастіше це визначення власних координат. Основне технічне пристосування радіолокації -- радіолокаційна станція.

Розрізняють активну, напівактивну, активну з пасивною відповіддю і пасивну РЛ. Підрозділяються по використовуваному діапазону радіохвиль, по вигляду зондуючого сигналу, числу вживаних каналів, числу і вигляду вимірюваних координат, місцю установки РЛС.

Напрям на об'єкт або його азимут визначається за допомогою діаграми направленості радара дальноміра, яка формується у вигляді тонкого пучка у вертикальній площині. Зазвичай антена радара обертається, а з нею обертається і діаграма направленості, що дозволяє фіксувати сектор, в якому знаходиться ціль.

Висота об'єкта визначається за допомогою радара, який називається висотоміром. Діаграма направленості антени висотоміра лежить у горизонтальній площині, а сама антена хитається вгору-вниз. Для визначення висоти цілі висотомір повинен отримати інформацію від дальноміра про її азимут. Повністю координати цілі визначаються за сумою даних від дальноміра й висотоміра.

1. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС ТА СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ АЗИМУТАЛЬНОГО РАДІОПРИЙМАЛЬНОГО КАНАЛУ

1.1 РОЗРОБКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС

Виходячи з послідовності операцій, які виконує моноімпульсни система, її функціональна схема повинна містити наступні основні елементи:

- Кутовий датчик, що формує сигнали, в співвідношеннях параметрів яких міститься інформація про кутове положення цілі.

- Перетворювач інформації, що здійснює перетворення параметрів сигналів.

- Кутовий дискримінатор, що виділяє функцію відношення параметрів сигналів, однозначно пов'язану с кутом приходу.

Кутовим датчиком слугує антена моноімпульсної системи, в якості перетворювача використовується сумарно - різницевий перетворювач у вигляді хвилевого трійника.

В схемі кутового дискримінатора для утворення проміжної частоти в обох приймальних каналах застосовується один гетеродин, це дозволяє зберегти симетрію двух сигналів та підтримувати когерентність фаз між ними. Відношення прийнятих сигналів, яке характеризує напрям приходу, утворюється завдяки властивості нормування застосовуваних в схемах підсилювачів.

В сумарно - різницевому кутовому дискримінаторі приведеному на рисунку 1.1 утворення відношення забезпечується АРП в обох каналах.



Рисунок 1.1 - Сумарно - різницевий кутовий дискримінатор

Система АРП амплітудної сумарно - різницевої моноімпульсної РЛС, дозволяє забезпечити незалежність сигналу помилки від амплітуд приймальних сигналів завдяки нормуванню амплітуд сумарного та різницевого сигналів відносно амплітуди сумарного сигналу. Схема даної системи приведена на рисунку 1.2. Різницевий та сумарний сигнали з перетворювача подаються в ППЧ. Кожний сигнал має своє коло АРП. Автоматичне регулювання підсилювача в кожному ППЧ здійснюється подачею на їх входи коротких контрольних імпульсів проміжної частоти, які створює генератор імпульсів, амплітуда яких змінюється пропорційно необхідному підсиленню. Ці імпульси подаються з деяким випередженням в часі відносно зондую чого імпульсу передавача РЛС.

Блокінг - генератор виробляє сигнали, які запускають генератор імпульсів. Одночасно ці сигнали подаються через лінію затримки на модулятор передавача , чим забезпечується запізнювання зондуючи імпульсів відносно контрольних імпульсів. Імпульси з виходу генератора імпульсів надходять на двухкаскадний ППЧ зі змінним підсиленням і потім через атенюатор подаються на ППЧ сумарного та різницевого каналів. Далі контрольні сигнали детектуються і подаються на відео підсилювач і далі на детектор системи АРП. На ці ж детектори подаються імпульси від блокінг - генератора. На детектори подається напруга затримки і тому детектуються тільки сигнали які перевищують цю напругу. Коли ціль буде виявлена і відбудеться її автозахват по дальності, в двухкаскадний ППЧ подається позитивна напруга, пропорційна сумарному сигналу, що викликає підсилення контрольних імпульсів. В результаті схема АРП здійснює нормування сумарного і різницевого сигналів відносно амплітуди сумарного сигналу та забезпечує рівність амплітуд контрольних імпульсів, що подаються на ППЧ сумарного та різницевого каналів.

Рисунок 1.2 - Структурна схема системи АРП амплітудної сумарно - різницевої РЛС

В моноімпульсних системах для пеленгування в двох площинах з сумарно - різницевим дискримінатором на відмінну від систем пеленгування в одній площині застосовується антена з чотирма ДН (замість двох), три або чотири хвилеводних моста (замість одного), додається ще один різницевий приймальний канал, і ряд інших елементів.

В моноімпульсній системі супроводу застосовується параболічна антена з контррефлектором. Сумарний та різницевий сигнали з виходів мостів надходять в приймальний пристрій в якому вони підсилюються і нормуються. Нормування по амплітуді здійснюється за допомогою системи АРП. Сигнали з виходу сумарного приймача використовуються для визначення дальності. Амплітуда різницевого сигналу визначає кутову помилку, а різниця фаз між сумарним та різницевим сигналом - її знак, тобто напрям відхилення цілі від рівносигнального напрямку. Для виявлення цілі здійснюється кутовий пошук цілі в даному секторі відносно даних цілевказання.

Рисунок 1.3 - Схема утворення сумарного та різницевого сигналів при використанні 3-х хвилеводних мостів

Функціональна схема проектованої системи зображена на рисунку 1.4 Для визначення дальності будемо використовувати цифровий вимірювач. Як вже було сказано раніше, сумарний канал використовується для визначення дальності. Враховуючи ці моменти можна представити функціональну схему моно імпульсної РЛС.



Рисунок 1.4 - Функціональна схема бортової моноімпульсної РЛС для пеленгації в двох площинах

1.2 Структурна схема азимутального каналу

Входить до складу РЛ вимірювач кутових координат повинен визначати азимут і кут місця цілі і містить два ідентичні за схемою каналу: азимутальний і кутомірний (УМК).

Структурна схема азимутального каналу показана на рис. 1.2.1 Передбачено два режими роботи цього каналу: робочий, коли вимірюється кут і калібрувальний, коли коригуються неідентичності трактів обробки сигналів.



Рисунок 1.2.1 Структурна схема азимутального каналу

ЦІ - цифровий інтегратор

КС - керуючим сигналом

ППТ - приймально-підсилювальний тракт

ПУДС - пристрій управління діаграмою спрямованості

ГПС - генератор пілот-сигнал

СВ - схема вирахування

АЦП - аналого-цифровий перетворювач

К - комутатор

Зм - змішувач

ЛППЧ - логарифмічний підсилювач проміжної частоти

АД - амплітудний детектор

КДА - керований дискретний атенюатор

У робочому режимі комутатор К з'єднує вихід кутового дискримінатора з пристроєм управління діаграмою спрямованості ПУДС. Крім того, відключається генератор пілот-сигналу ГПС. Кутовий дискримінатор містить два ПУТ і схему вирахування СВ. Сигнал СВ перетворюється в цифрову форму з допомогою аналого-цифрового перетворювача АЦП. У кожний з ПВП входять змішувач Зм, логарифмічний підсилювач проміжної частоти ЛППЧ і амплітудний детектор АД. В один з ПВП включається керований дискретний атенюатор КДА, який служить для зміни коефіцієнта підсилення цього ПВП. Нормування сигналів, за допомогою якої зменшується вплив амплітудних флуктуацій вхідних сигналів на точність вимірювання кутових координат, здійснюється шляхом віднімання у СВ попередньо прологарифмованних в ЛППЧ сигналів.

2. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ ТИПУ АНТЕННОЇ СИСТЕМИ БОРТОВОЇ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС

Антеною називається радіотехнічний пристрій, який призначений для випромінювання і приймання електромагнітних хвиль. Антена є однією з найважливіший елементів будь-якої радіотехнічної системи, яка пов'язана з випромінюванням або прийманням радіохвиль. До таких систем відносять: системи радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіоуправління, радіолокації, радіоастрономії, радіонавігації та інше. В конструктивному відношенні антена являє собою проводи, металічні поверхні, діелектрики, магнітодіелектрики.

Дзеркальні антени є найбільш широко розповсюдженим типом антен в дециметровому і особливо в сантиметровому діапазонах хвиль. Таке широке застосування дзеркальних антен пояснюється відносною простотою їх конструкції, можливістю отримання діаграми спрямованості (ДН) майже будь-якого типу з застосовуваних на практиці, високим ККД, малої шумовий температурою і т.д. Дзеркальні антени легко дозволяють отримати рівносигнальной зону, а деякі їх типи можуть застосовуватися для швидкого переміщення (хитання) ДН в просторі без помітних спотворень її форми в значній секторі кутів.

Дзеркальні антени є найбільш поширеним типом антен, використовуваних для радіотелескопів і антен з дуже великою спрямованістю, що застосовуються для цілей космічного зв'язку. Широко використовуються дзеркала з параболічної формою поверхні (параболоїд обертання, усічений параболоїд обертання, параболічний циліндр.), Також поширені сферичні дзеркальні антени, двухзеркальние антени.

Зеркальные антенны:

На озброєнні РТВ в даний час перебувають в основному РЛС дециметрового та сантиметрового діапазону, що мають дзеркальні антенні (ЗА) системи. Подібні антени формують порівняно вузькі ДН і можуть бути використані для наведення та точного супроводу повітряних цілей.

Принцип дії і класифікація дзеркальних антен

Дзеркальними називають антени, в яких необхідні спрямовані властивості забезпечуються за рахунок відбиття електромагнітної хвилі від металевого дзеркала (рефлектора) певного профілю (1 на рис. 2.1). Джерелом електромагнітної хвилі, що падає на дзеркало, є яка-небудь слабонаправленная антена, звана опромінювачем (2 на рис. 2.1).

Рисунок 2.1	У деяких конструкціях дзеркальних антен може використовуватися кілька дзеркал, що мають у загальному випадку різні профілі. Це найбільш поширений тип гостронаправлених антен, який знайшов широке застосування в радіолокації, техніці зв'язку, радіонавігації, радіоастрономії та інших областях завдяки простоті конструкції, можливості отримання різноманітних

За формою ДН, високого ККД, малої шумової температури, хороших діапазонних властивостей. Деякі типи дзеркальних антен забезпечують порівняно швидке хитання променя в широкому секторі, що важливо при побудові оглядових РЛС. З використанням дзеркальних антен можуть бути побудовані моноимпульсной пеленгатори, застосовувані в радіолокаційних станціях для визначення кутових координат цілей. Антени даного типу класифікують за кількістю дзеркал і формі їх профілю. Найбільшого поширення на практиці отримали одно-і двухзеркальние антени (рис. 2.2, з). За формою профілю розрізняють антени з параболічними, круговими, плоскими і спеціального профілю дзеркалами. До параболічним відносять антени, перетин яких деякою площиною представляє собою дугу параболи. Очевидно, що параболічними є антени з поверхнею дзеркала у вигляді параболоїда обертання (рис. 2.2, а), параболічного циліндра (рис. 2.2, б), а також вирізок з них (рис. 2.2, в, г). Аналогічним чином кругові дзеркала виконуються у вигляді частини сфери (рис. 2.2, д), кругового циліндра (рис. 2.2, е) або вирізок з антени, що мають дзеркала з центральною симетрією, формують осесиметричні (голчасті) амплітудні ДН. Параболоциліндричні і кругоціліндріческіе антени мають віялові АДН з істотно різною шириною головного пелюстка в перпендикулярних площинах. За допомогою дзеркал спеціального профілю (рис. 2.2, ж) формують віялові діаграми особливої ??форми, наприклад косекансние. У двухзеркальних антенах (рис. 2.2, з) основне дзеркало 2 зазвичай є параболоїдом обертання, а додаткове 2 (меншого діаметра) може бути гіперболоїдом обертання або частиною еліпсоїда.

Рисунок. 2.2

З усіх типів дзеркал найкращими фокусирующими властивостями володіють параболічні, до яких відносяться параболоїд обертання, параболічний циліндр і вирізки з них. Розглянемо антени цього типу. Характеристики дзеркальних антен в значній мірі визначаються властивостями використовуваних в них опромінювачів, до яких пред'являються наступні вимоги:АДН опромінювача повинна забезпечувати необхідне амплітудно-фазовий розподіл поля на розкриві і мати мінімальне випромінювання поза кута розкриву дзеркала;опромінювач повинен мати точковий фазовий центр;поперечні розміри опромінювача повинні бути малими, щоб знизити ефект затінення розкриву;електрична міцність опромінювача повинна бути достатньою для забезпечення роботи антеною системи без пробою;робоча смуга частот опромінювача повинна забезпечувати необхідні діапазонні властивості антени;конструкція опромінювача повинна бути простою і забезпечувати нормальну роботу антени в різних метеоумовах.

Рис. 2.3

На практиці знаходять застосування наступні типи точкових опромінювачів (рис. 2.3): двухвібраторние опромінювачі, що живляться коаксіальної лінією (рис. 2.3, а) або хвилеводом прямокутного перерізу (рис. 2.3, в); вібратор з плоским рефлектором (мал. 2.3, б) ; спіральна антена (рис. 2.3, г); хвилеводно-рупорний опромінювач (рис. 2.3, д); двухщелевий опромінювач (рис. 2.3, е). Для одночасної роботи на двох ортогональних поляризациях можуть застосовуватися турнікетних опромінювачі. Найбільш досконалими є рупорні опромінювачі, внутрішня поверхня яких гофровані (тобто являє собою замедляющую структуру), що дозволяє усунути кроссполярізаціонную складову і забезпечити осьову симетрію діаграми спрямованості.

Класичними представниками дзеркальних антен є параболічні антени, які можуть виконуватись у вигляді параболоїда обертання, параболічного циліндра або параболічного циліндра, який обмежений паралельно проведеними площинами.

Параболічна антена працює по принципу оптичної системи. Для отримання паралельного пучка променів в фокус дзеркала поміщають джерело випромінювання, який посилає на дзеркало сферичну хвилю, яка збуджує на його поверхні систему струмів, які потім випромінюються майже плоскою хвилею у простір.

З вище сказаного можна зробити висновок що параболічна дзеркальна антенна нас влаштовує.

3. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ ТА ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ АНТЕННОЇ СИСТЕМИ

3.1 Визначення діаметра розкриву антени

Дзеркальна антена - спрямована антена, яка містить первинний випромінювач і відбивач антени у вигляді металевої поверхні (дзеркало). Конструктивна схема параболічної дзеркальна антена представлена на рис. 2. У випадку рівномірно порушеної розкриву параболічного дзеркала ширина діаграми спрямованості наближено визначається:

2?1.02 ,(1)

де 2- ширина діаграми спрямованості на рівні половинної потужності; - довжина хвилі випромінюваного (прийнятого) антеною радіосигналу; R - радіус розкриву дзеркала

Рисунок 3.1. Конструктивна схема дзеркальної антени.

Проте, домогтися рівномірного порушення розкриву практично не вдається. Відомо, що коефіцієнт спрямованої дії дзеркальної антени має найбільшу величину в тому випадку, якщо амплітуда збудливого поля край розкриву становить не менше однієї третини від амплітуди поля в центрі розкриву. Нерівномірний збудження розкриву дзеркала призводить до деякого розширення головного пелюстка діаграми спрямованості, тому що зменшується ефективна площа розкриву. Крім цього, необхідно мати на увазі, що найчастіше діаграми спрямованості дзеркальних антен не мають осьовою симетрією, (більшість випромінювачів формують осенесімметрічние діаграми спрямованості), тобто ширина головного пелюстка в площинах Е і Н різна. У більшості практичних випадків це тягне за собою наступне зміну виразу (1):

2?1.2

2?1.3

де 2,2 - ширина діаграми спрямованості відповідно Н і Е площинах. Тоді R для Н площині:

(м) (2)

R для Е плоскості:

(м) (3)

з виразів (2) та (3) визначаємо діаметр розкриву d = 2R, при, ніж, з отриманих двох значень діаметра вибираємо найбільше, тобто:

d=2*0.315(м), відповідно: =0.63(м)

3.2 Визначення кута розкриву й фокусної відстані дзеркальної антени

Залежно від розміщення опромінювача щодо дзеркала можна отримати, те чи інше значення КНД. При певному оптимальному відношенні R / f КНД найбільший. Це пояснюється тим, що кількість втрачається енергії залежить від форми діаграми спрямованості опромінювача і відношення R / f. При зменшенні відношення R / f від оптимального КНД зменшується, тому що збільшується частина енергії, що проходить повз дзеркало. З іншого боку, збільшення цього відносини також призводить до зменшення КНД у зв'язку з більш сильним відхиленням закону розподілу порушення від рівномірного; оптимальне значення R / f визначається за апроксимована нормованої діаграмі спрямованості опромінювача (апроксимация функцією видуF()= cos(), де n визначає ступінь витягнутості діаграми спрямованості опромінювача). Для рупорних опромінювачів значення наводимо в таблиці нижче:

N	R/f	н
6	0.8…1	0.81

F()= cos()=cos

У залежності від значення n визначаємо оптимальну величину відношення R / f. Більш точне значення R / f визначаємо з графіків залежності КВП н параболоїда від кута розкриву ш, при різних n. З веллічіни відношення R / f з урахуванням розрахункового R визначаємо значення f:

f= R/(0.8…1.0)=0.315/0.9=0.35 (м)

ш= 2 arctg= 2arctg=2 arctg(0.45)=48

4. РОЗРАХУНОК ГЕОМЕТРИЧНИХ РОЗМІРІВ ОПРОМІНЮВАЧА

Розміри розкриву рупора виберемо по необхідної діаграмі спрямованості у відповідній площині. Ширина діаграми спрямованості пов'язана з розмірами розкриву и наступними співвідношеннями:

, , отримаємо

, ,

ширина нормованої діаграми спрямованості рупора по напруженості на рівні 0,3 в площині де - ширина нормованої діаграми спрямованості рупора по напруженості на рівні 0,3 в площені Н, - ширина нормованої діаграми спрямованості рупора по напруженості на рівні 0,3 в площині E. Розрахуємо висоти рупора в площині Е і в площині Н:

,

Виберемо стандартний хвилевід по заданій довжині хвилі. Візьмемо хвилевід R-70 з розмірами і граничної потужністю. Перерахуємо за рівнянням стикування висоту рупора в площині Е

[2].

Кути розкриву рупора в площині Е і в площині Н:

Розрахунок діаграми спрямованості рупора

Нормована діаграма спрямованості рупора в площині Е зображена на рисунку 4.1:

Рисунок 4.1

Нормована діаграма спрямованості рупора в площині Н зображена на рисунку4.2:

Рисунок 4.2

5. РОЗРАХУНОК ПРОСТОРОВОЇ ДІАГРАМИ СПРЯМОВАНОСТІ І ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ПАРАБОЛІЧНОЇ АНТЕНИ

5.1 Розрахунок просторової діаграми спрямованості

Інженерний розрахунок просторової діаграми спрямованості параболічної антени зводиться до визначення діаграми спрямованості ідеальної круглої синфазної майданчики з нерівномірним розподілом напруженості збудливого поля. У даному випадку розподіл напруженості збудливого поля в основному визначається діаграмою спрямованості опромінювача у відповідній площині. Вираз для нормованої діаграми спрямованості дзеркальної параболічної антени при цьому має вигляд:

,

де - ціліндрічні функції Бесселя Першого І іншого порядку;

- коефіцієнт, Що показує у скількі разів амплітуда збудного поля, на краю розкриву менше амплітуді в центре розкріву, у відповідній площіні з урахуванням відмінностей відстаней від опромінювача до центру дзеркала І до краю дзеркала;

- амплітуді поля край І в центре розкріву. Розрахунок ДН виконаний на ЕОМ і приведений у додатку. Наближено коефіцієнт спрямованої дії дзеркальної антени визначається виразом:

D = ,

де S - площадь раскриву;

- результуючий коефіцієнт використання поверхні.

Тоді КНД буде дорівнювати D

З урахуванням того, що ККД дзеркальної антени приблизно 0.9, можна розрахувати її коефіцієнт підсилення.Коефіцієнт підсилення антени: G= ККД D.Отже, коефіцієнт посилення антени буде дорівнює:

G=0.9*2425.5=2182.95.

5.2 Розрахунок профілю дзеркала

Дзеркальні антени мають найбільший КСД при синфазному збудженні розкриву (плоский фазовий фронт хвилі). Параболічний профіль дзеркала забезпечує однакові довжини електричних шляхів від опромінювача, встановленого у фокусі параболоїда обертання, до кожної точки площини розкриву (властивість параболи). У полярній системі координат парабола описується наступним рівнянням:

де полярні координати, f -фокусна відстань.

В данном випадку змінюється від 0 до

Відповідно профіль дзеркала зображено на рисунку 5.2



Рисунок 5.2. Профіль дзеркала

5.3. Вибір конструкції дзеркала

З метою зменшення ваги і вітрових навантажень поверхня дзеркала часто виконується перфорованою, або сітчастої.

При такій конструкції дзеркала частина енергії просочується крізь нього, утворюючи зворотне, небажане випромінювання. Допустимим є значення коефіцієнта проходження у зворотному напрямку:

Т = 0.01…0.02,

де - потужність випромінювання в зворотному напрямку і падаючого на дзеркало, відповідно. Для перфорованого відбивача діаметр отворів повинен бути менше 0.2 при сумарній площі отворів не більше 0.5...0.6 всієї площі дзеркала.

Дволінійна сітка працює задовільно при відстані між провідниками менше 0.1 і діаметрі проводів не менше 0.01.

Отже, було розглянуто основні характеристики і класифікацію дзеркальних антен. Також, відповідно було розраховано діаметр розкриву антени, визначено кут розкриву і фокусну відстань, розраховано геометричні і електродинамічні характеристики опромінювача, профілю дзеркала і обрана конструкція дзеркала.

6. ВИМОГИ ДО ПВЧ РАДІОПРИЙМАЛЬНОГО ПРИСТРОЮ БОРТОВОЇ МОНОІМПУЛЬСНОЇ РЛС

До приймачів РЛС пред'являються жорсткіші вимоги, ніж до приймачів іншого призначення. Багато РЛС є частиною стратегічних комплексів виявлення об'єктів. Імовірність достовірного виявлення об'єктів в першу чергу залежить від якості прийому.

Можна виділити такі основні вимоги до ПВЧ радіоприймального пристрою бортової моно імпульсної РЛС:

- Одним з найважливіших показників якості тракту прийому є чутливість приймача. Чутливість приймача характеризує здатність приймача приймати слабкі сигнали. Чутливість приймача визначається як мінімальний рівень вхідного сигналу пристрою, необхідний для забезпечення необхідної якості отриманої інформації. Якість може бути оцінений заданої бітової ймовірністю помилки або ймовірністю прийому помилкового повідомлення чи відношенням сигнал-шум на вході демодулятора приймача. Якщо чутливість приймача обмежується внутрішніми шумами, то її можна оцінити реальну або граничної чутливістю приймача, коефіцієнтом шуму або шумовий температурою. Чутливість приймача з невеликим підсиленням, на виході якого шуми практично відсутні, визначається номінальною потужністю сигналу в антені, при якій забезпечується задана напруга сигналу на виході приймача. Реальна чутливість приймача дорівнює номінальної потужності сигналу в антені, при якій потужність сигналу на виході приймача перевищує потужність перешкод в заданий число раз.

- Мінімальний коефіцієнт шуму. Ця вимога є найбільш важливим, оскільки F(частота) майже повністю визначає коефіцієнт шуму приймача і його чутливість. Підвищення ж частоти дозволяє збільшити максимальну дальність дії РЛС, навіть у тих випадках, коли необхідно дальність дії обмежена. Забезпечення високої чутливості приймача виявляється тим не менш доцільним так як дозволяє знизити потужність передавача, а разом з нею робочі напруги, габарити і вагу. При цьому підвищується надійність і довговічність передавача і, як правило, зменшується загальна вага РЛС.

- Вибірковість. Цей параметр характеризує здатність приймача виділяти корисний сигнал з перешкод. Частотна вибірковість, яка визначається в основному послабленням дзеркального каналу та сусіднього, у нашому випадку каналу проміжної частоти.

- Достатня широкосмуговість при фіксованій настройці.

- Малі габарити і вага. Виконання цієї вимоги особливо важливо для нестаціонарних РЛС (суднових, літакових, ракетних та інших). Зауважимо, що деякі з перерахованих вимог суперечливі і одночасне повне їх виконання неможливо. Тому практично беруть компромісні рішення. Наприклад, для стаціонарних РЛС малі габарити і вага не мають істотного значення, а для бортових має. Крім того, в ряд випадків немає необхідності одночасно задовольнити всі вимоги.

7. РОЗРОБКА ТА РОЗРАХУНОК ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ ПВЧ

Зазвичай в РЛС сантиметрового діапазону у якості малошумлячого підсилювача МШП надвисоких частот НВЧ використовують тільки напівпровідниковий параметричний підсилювач НПП та підсилювач на тунельних діодах ПТД. НПП є найкращим підсилювачем серед усіх неохолоджених МШП. Активним елементом НПП за допомогою якого відбувається підсилення сигналу є нелінійна ємність (ємність переходу) напівпровідникового діоду. За допомогою ємності діода, використовуєм як елемент резонансної коливальної системи, відбувається перетворення енергії так званого генератора накачки ( допоміжного джерела коливання НВЧ) в енергію сигналу частоти Fс. Із усіх практично використовуємих різновидів НПП, найбільш підходящим для РЛС сантиметрового діапазону за своїми характеристиками являється двуконтурний НПП (ДПП) регенеративного типу. В такому підсилювачі передача енергії накачки сигналу за допомогою нелінійної ємності відбувається у вигляді внесення цією ємністю негативного опору в контур сигналу, що і обумовлює регенеративний характер процесу підсилення. ДПП працює на відображення з загальним входом, тому застосовують феритовий циркулятор для розділення вхідного та вихідного сигналів. Вхідний сигнал підводиться через циркулятор до ДПП ( падаюча хвиля), підсилюється в ньому, при цьому збуджується відбиваюча хвиля сигналу. Яка в результаті підсилення перевищує падаючу. Властивості циркулятора такі, що потужність через плече 3 надходить у наступний каскад ( підсилювач або змішувач). Одним з найважливіших елементів НПП, являється напівпровідниковий параметричний діод, який працює у більшості випадків при негативному зміщенні. Основними параметрами діодів являється : ємність переходу, постійна часу та нормована зворотна напруга.

У приймачах РЛС сантиметрового діапазону найбільш поширені одно каскадні РПП на напівпровідникових діодах. В основному застосовують двочастотні регенеративні напівпровідникові параметричні підсилювачі (НПП). У цих НПП поряд з частотою накачки Fнак, що збуджується допоміжним генератором накачування, використовують дві робочі частоти: сигнальну Fс і холосту Fх= Fнак - Fc, що виникає в процесі підсилення.

Графік 1

Таблиця 1

Позначення параметрів та характеристик	Параметри діодів
	D5147A	D5147D	D5147G	D5347B	1A404B-E	1A408A
Спер(U), пФ	0,3-1,2	0,3-0,65	0,3-0,65	0,3-1	0,09-0.36	0,5-0,56
(U), пс, не більш	0,8	0,45	0,32	0,64	0,85	0,6
Uнор обр, В, не менш	6	6	6	6	10	12
к, В	1,2	1,2	1,2	1,2	0,3	0.3
n	2	2	2	2	3	3
Скол, пФ	0,3	0,3	0,3	0,32	0,23	0,32
Lпос, нГ	0,2	0,2	0,2	0,45-0,65	1,2-1,8	0,45-0,65
Pрас мах, мВт	30	30	30	-	40	40
Pмах, Вт	0,1	0,1	0,1	-	1	1
Wсвч , Дж	0,2	0,2	0,2	-	0,3	0,3
Интервал робочих темпаратур	-196…+85	-196…+85	-196…+85	-269…+85	-60…+70	-196…+25

НПП працюють на віддзеркаленні із загальним входом та виходом і використовує феритовий циркулятор для розділення вхідних і вихідних сигналів.

1.Для забезпечення стабільності параметрів РПП, при змінах в ланцюзі, в якості феритового циркулятора застосуємо п'ятиплечний циркулятор, побудованого на основі Y-циркулятора ( з хвилевим опором W=50 Ом і втратою пропускання Lп0.4 дБ). У такому циркуляторі втрати сигналу до входу РПП рівні Lп= 2Lп= 0.8 дБ, на стільки ж ослабляється посилений сигнал, який проходить з РПП до виходу циркулятора.

2.По таблиці 1 вибираємо параметричний діод типа D5147G, що має найменші постійні часу і Lпос

Спер(U) = Спер(0) = 0.320.02 пф.

(U) = (-6) = 0.32 пс.

Uнор обр6 В

к =1.2 В , n = 2, Скол = 0.3 пФ, Lпос= 0.2 нГн.

3. Розрахунок необхідної напруги зміщення:

Uо=Uнорм обр + к( - 1 )

Uо = 6В + 1.2В( -1) =2.7В

4.Знайдемо ємність переходу.

Спер(U) =Спер(0)= 0.32=0.178пФ.

Постійна часу при робочому зміщенні:

(Uo) =(-6)= 0.32=0.436 пс.

Приймемо Со=Спер(Uo)= 0.178 пФ.

5.Критична частота діода.

fкр =

fкр = =73.4 Ггц.

6.Поправочний коефіцієнт Кс , який враховує втрати в конструкції ДПП , приймаємо Кс = 3.

Тоді знаходимо э(Uo) = Кс(Uo).

э= 30.436 = 1.308 пс.

Еквівалентний опір втрат.

п э = э(Uo)/Спер(U0)

п э = 1.308/0.172 = 7.6 Ом

Динамічна добротність діода.

Q = = = 2.61

7. Для отриманих даних за формулами:

Аопт = = Q+1 - 1

Nmin =()min =(1 - 1/Крпу)(2/Аft)+1

Визначаємо оптимальне відношення частот:

Аопт = - 1 = 1.8

Відповідний мінімальний коефіцієнт шуму:

N min = (1 - 1/20)(2/1.8) + 1 = 2.05

Розраховане значення задовольняє вимогам.

8.Визначимо значення холостої частоти fx. Щоб отримати максимально можливу смугу пропускання ДПП, не застосовуючи спеціальних елементів для її розширення і спростити топологічну схему ДПУ, як холостий контур використовуємо послідовний контур, утворений ємністю Со і індуктивністю входів Lпос.діода. Ланцюг входів холостої частоти замкнуть розімкненим чверть хвилевим шлейфом, підключеним паралельно діоду, і що має вхідний опір близький до нуля. В цьому випадку на холостий контур не впливають ланцюги сигналу і накачки, а також ємність корпусу діода Скор. Резонансна частота цього контуру дорівнює частоті послідовного резонансу діода.

Fx = = = 26.6 Ггц

Відношення частот:

А = fx/fc =26,6/9,345 = 2,84

Частота накачки:

fнак = fс (1 + А) = 9,345(1 + 2,84) = 35,9 Ггц

10.''Холодний'' КСХ сигнального кола ДПП, котрий потребує забезпечити для заданного резонансного підсилення:

=R1/rпос э = (Q/A - 1) , де А = 2,84 ;

Q = 3.92

= () = 5,4

Потрібний опір джерела сигналу R1, приведений до зажимів приведеної ємності у послідовній еквівалентній схемі (рисунок 2).

R1 = r = 5,44,9 = 26,46 Ом

Рисунок 2

Розраховані значення і R1 забезпечують підбором елементів сигнального ланцюга ДПП, що зазвичай виконують експериментально.

11. Для розрахунку смуги пропускання задамося коефіцієнтами включення ємкості в холостий (mвих х) і сигнальний (mвих с) контури.

mвих х = 0.5

mвих с = 0.2

Ппу = fco

Ппу = 9345 = 70.5 Мгц.

Визначимо необхідність потужності накачки ДПП.

По рисунку 1 для Uo/ = 2.7/1.2 =2.25 та n=2 знаходимо коефіцієнт

q =0.4

Pнак д - потужність накачки діода,

Pнак д = Спер(Uo)(Uc)(Uo+)q

Pнак д = 52830= 25 мВт

Для fнак = 36.6 Ггц інтерполяцією значень коефіцієнта:

Pнак д =2.15

Pнак = Pнак д Pнак д

Pнак = 2.1525 мВт = 54 мВт

Pнак = 54 мВт - потужність накачки, яку необхідно підвести до ДПП.

Рис 5 Принципова електрична схема ПВЧ

8. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ З РАДІОЛОКАЦІЙНОЮ СТАНЦІЄЮ

Радіолокаційна станція - об'єкт підвищеної небезпеки. Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів при роботі на РЛС обумовлено специфікою праці. Завдання охорони праці полягає в забезпеченні працюючому таких умов праці, щоб при максимальній продуктивності стомлюваність його була мінімальною. Зокрема, охорона праці розглядає наявність небезпечних і шкідливих факторів при роботі на РЛС, передбачає заходи та заходи щодо попередження нещасних випадків і професійних захворювань. Згідно ГОСТ 12.003-74 ( ст. СЭВ 780-77) ССБТ небезпечні та шкідливі виробничі фактори діляться по природі дії на наступні групи:

- фізичні

- хімічні

- психофізіологічні

Одним з джерелом небезпечного впливу на людину є радіолокаційна станція. Згідно ГОСТ 120.003-74 ССБТ при роботі з РЛС на судноводія діють групи фізичних і психофізіологічних факторів. До фізичним у випадку роботи з РЛС відносяться:

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань

- підвищене значення напруженості в електромагнітної колі, замикання якого може відбутися через людини

Психофізична група факторів підрозділяється на:

а) фізичні перевантаження

б) нервово психічні перевантаження

При роботі з РЛС виділяються нервово психічні перевантаження, що виражаються в розумовому перенапруженні.

Отже, у разі роботи з РЛС враховуються такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

1. підвищений рівень електромагнітних випромінювань

2. підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини

3. розумовий перенапруження

8.1 Біологічна дія СВЧ - випромінювання на організм людини

Вплив потужних електромагнітних полів на людини призводить до певних зрушень у нервово-психічної і фізіологічної діяльності, однак як припускають, багатоступінчаста система захисту організму від шкідливих сигналів, здійснювана на всіх рівнях від молекулярного до системного, значною мірою знижує шкідливість дії "випадкових" для організму потоків інформації. Тому, мабуть, і якщо спостерігається певна реакція на ці поля, то тут треба говорити швидше про, фізіологічному в загальному сенсі, ніж про патологічному аспекті впливу електромагнітної енергії. Незважаючи на те, що нетепловые, або специфічні ефекти дії радіохвиль відкриті відносно давно, визначальним для нормування небезпеки роботи в умовах дії ЭМП у багатьох країнах поки прийнята ступінь їх теплового впливу.

Для з'ясування біофізики теплового дії НВЧ на живі організми розглянемо коротко чинники, що визначають підігрів тканин при опроміненні їх ЕМП.

1. Існування втрат на струми провідності і зміщення в тканинах організму призводить до утворення тепла при опроміненні. Кількість тепла, що виділяється в одиницю часу речовиною з середньому питомим опором (Ом/см) при дії на нього окремо електричної (Е) і магнітної (Н) складових на частоті f (Гц) визначаються такими залежностями:

Q_e = 8,410fE ( Дж/мин )

Q_п = 8,410fH ( Дж/мин )

Частка втрат в загальній величині поглиненої теплом енергії зростає з частотою.

2. Наявність відображення на кордоні "повітря-тканина" призводить до зменшення теплового ефекту на всіх частотах приблизно однаково.

Табл.7.1 Коефіцієнт відбиття До від кордонів між тканинами при різних частотах.

Частота, МГц
Кордону розділу	100	200	400	1000	3000	10000	24500
повітря -шкіра	0.758	0.684	0.623	0.57	0.55	0.53	0.47
шкіра -жир	0.340	0.227	-	0.231	0.190	0.230	0.22
жир - м'язи	0.355	0.351	0.33	0.26	-	-	-

З урахуванням Ко щільність потужності, що поглинається тілом, дорівнюватиме:

П_погл = П( 1- Ко ),

де П - густина потоку потужності.

3. Глибина проникнення енергії СВЧ вглиб тканин залежить від, резисторів і діелектричних властивостей тканини і від частоти.

Табл.7.2 Глибина проникнення енергії НВЧ в різні тканини при зміні поля в е раз в частках довжини хвиль.

l, см.
Тканина	300	150	75	30	10	3	1.25	0.86
Головний мозок	0.012	0.028	0.028	0.064	0.048	0.053	0.059	0.043
Кришталик ока	0.029	0.030	0.056	0.098	0.050	0.057	0.055	0.043
Склоподібне тіло	0.007	0.011	0.019	0.042	0.054	0.063	0.036	0.036
Жир	0.068	0.083	0.120	0.210	0.240	0.370	0.270	-
М'язи	0.011	0.015	0.025	0.050	-	0.100	-	-
шкіра	0.012	0.018	0.029	0.056	0.066	0.063	0.058	-

4. Порівнянність розмірів тіла з довжиною хвилі призводить до появи істотної частотної залежності взаємодії поля з тілом. Ефект опромінення тіла людини сильно залежить від поляризації і ракурсу висвітлення його радіохвиль НВЧ.

5. Існування між різними верствами тіла шарів з малою діелектричної проникністю призводить до виникнення резонансів - стоячих хвиль великої амплітуди, які призводять до так званих микронагревам.

6. Перерозподіл теплової енергії між сусідніми тканинами через кров поряд з конвенційної віддачею енергії теплоиспусканием в навколишній простір багато в чому визначає температуру що нагріваються ділянок тіла. Саме з-за погіршеною системи відводу тепла від деяких середовищ ( очі і тканини насінників - у них дуже мало кровоносних судин). Ці органи тіла найбільш уразливі для опромінення. Критичним для очей вважається підвищення температури на 10 град. С. Висока чутливість насінників до опромінення пов'язана з відомим фактом, що при нагріванні їх всього на 1 град. С. Виникає часткова або повна тимчасова стерилізація.

Крім теплової дії радіохвиль НВЧ на живий організм, впливає і специфічне їх дію.

Найбільш загальним ефектом дії радіохвиль на організм людини (електромагнітних випромінювань малих рівнів) є дезадонтация - порушення функцій механізму, що регулюють пристосувальні реакції організму до змін умов зовнішнього середовища ( до тепла, холоду, шуму, психологічних травм т. п. ) т. е. СВЧ поле є типовим стресом.

До специфічних ефект впливу поля також відносяться:

- Кумуляція - призводить до того, що при впливі переривчастого опромінення сумарних ефект накопичується і залежить від величини ефекту з самого початку дії.

- Сенсибілізація - полягає в підвищенні чутливості організму після слабкого радиооблучения до подальших дій.

- Стимуляція - поліпшення під впливом поля загального стану організму або чутливості його органів.

В Росії проводяться широкі дослідження, спрямовані на з'ясування професійній шкідливості СВЧ радіохвиль. Дослідження дозволили виявити у осіб, що піддаються хронічного СВЧ впливу, певні зміни з боку нервової і серцево-судинної систем, ендокринних залоз, крові і лімфи, хоча в переважній більшості випадків ці зміни мають оборотний характер. При хронічному дії СВЧ поля були виявлені також випадки помутніння кришталика і зниження нюхової чутливості людини.

При щільності потужності СВЧ що поглинається тілом ( П ) більше 5-10 мВт/см, і хронічному дії полів меншою інтенсивністю, спостерігається, як правило, негативний вплив опромінення, з'являється підвищена стомлюваність, слабкість, млявість, розбитість, дратівливість, запаморочення. Іноді спостерігається припливи до голові, відчуття жару, статева слабкість, приступи нудоти, потемніння в очах. Вивчаються генетичні наслідки впливу радіохвиль.

8.2 Захист обслуговуючого персоналу від НВЧ випромінювань

Радіолокаційна станція включає в себе потужні НВЧ пристрої, в яких генератори високочастотної енергії мають потужність близько сотень кіловат в імпульсному режимі. Навіть якщо невелика частина цієї потужності просочується в навколишній установку простір, це може представляти небезпеку для оточуючих: вплив досить потужного НВЧ випромінювання на зір, нервову систему і інші органи людини може викликати серйозні хворобливі явища. Тому при роботі з потужними джерелами НВЧ енергії необхідно неухильно дотримуватися вимог техніки безпеки.

У нашій країні встановлена безпечна норма НВЧ випромінювання, тобто так звана санітарна норма -- 10 мкВт/см. Вона означає, що в місці знаходження обслуговуючого персоналу потужність потоку СВЧ енергії не повинна перевищувати 10 мкВт на кожен квадратний сантиметр поверхні. Ця норма була взята з багаторазовим запасом. Так, наприклад, в США в 60-і роки була норма в 1000 разів більша - 10 мВт/см.

Слід зазначити, що в міру видалення від місць НВЧ випромінювання потужності - від резонаторних камер або волноводних систем, де проводиться обробка за допомогою НВЧ енергії, - потік випромінювань енергії швидко слабшає (обернено пропорційно квадрату відстані). Тому можна встановити безпечну кордон, де рівень випромінювання нижче норми, і виконати її у вигляді огорожі, за яке не можна заходити під час виконання технологічного процесу. При цьому захисні пристрої виходять досить простими і дешевими.

В даний час існує кілька видів як твердих, тик і м'яких (типу гуми) поглинаючих матеріалів, які вже при товщині у кілька міліметрів забезпечують практично повне поглинання протікаючою НВЧ енергії.

Поглинаючий матеріал закладається в щілини між тими металевими деталями резонаторних камер або волноводних структур, які не можуть бути з'єднані зварюванням або пайкою.

Запобігання випромінювання через отвір для спостереження або подачі повітря здійснюється застосуванням металевих трубок досить малого внутрішнього діаметра і необхідної довжини. Такі трубки є безмежними хвилеводів і практично не пропускають енергію НВЧ. Необхідно, щоб внутрішній радіус R був в 10...15 разів менше робочої довжини хвилі. У цьому випадку погонное згасання (в децибелах на сантиметр) на нижчому типі хвилі H11 може бути визначено приблизно за формулою L=16/R, а загальна загасання при довжині трубки l стає рівним 16l/R дБ.

Розглянемо числовий приклад. Нехай робоча довжина хвилі ?=23 см. Візьмемо трубку з внутрішнім радіусом R=1,5 см. Користуючись формулою для L, визначимо, що на кожному сантиметрі довжини трубки загасання L=16/1,5=10,8 дБ/см. Якщо потужність НВЧ коливань резонатора становить 1 кВт, а поза трубки будемо вважати допустимої потужність 1 мкВт, то на довжині трубки l повинно бути ослаблення 1кВт/1мкВт=1/10=10разів, або 60 дБ. Довжина трубки буде l=60/L=60/10,8=5,17 см.

Остаточно довжину трубки з внутрішнім діаметром 15 мм можна прийняти рівною 5 см. Як бачимо, безпечний рівень випромінювання може бути отриманий при не дуже довгих трубках і при досить великих діаметрах.

Для промислових установок НВЧ характерна необхідність багаторазового відкривання і закривання люків завантаження, і т.д. Від цих операцій захисні пристрої, особливо контактні, поступово зношуються. Крім того, з плином часу контактні поверхні окислюються. В результаті випромінювання може зрости в кілька разів і навіть на один-два порядку. Тому необхідні систематичне спостереження за станом захисних пристроїв, проведення періодичних вимірів рівня випромінювання. Звідси і жорсткі вимоги до надійності захисних пристроїв. Щоб в експлуатації норми опромінення не були перевищені, заводські здавальні норми на випромінювання роблять жорсткішими. Так, у Японії допускається збільшення випромінювання від заводських норм до експлуатаційних при кількості відкривань більше 100 тис. разів. Власне, при таких умовах і проводяться періодичні заводські випробування захисних пристроїв.

Перелік посилань

1. Сиверс А.П. Проектирование радиоприемных устройств. Москва, "Советское радио" 1976.-480 с.

2. Клич С.М. Проектирование СВЧ устройств радиолокационных приемников. Москва, "Советское радио" 1973.-314 с.

3. "Моноимпульсная радиолокация - 2е изд. " Леонов А. И., Фомичев У. И. 1984 - 312 с.

4. Музика З. Н. , Пустоваров В. Е. , Синицкий Б. Г. Расчет высокочастотных каскадов радиоприемных устройств на транзисторах, "Энергия" 1975. - 153 с.

5. Власов В.И., Берман Я.И. "Проектирование высокочастотных устройств радиолокационных станций". Ленинград, издательство "Судостроение". Ленинград, 1972.

6. Жук М.С., Молочков Ю.Б. "Проектирование антенно-фидерных устройств". М. -Л., издательство "Энергия", 1966.

7. Драбкин А.Л. и др. "Антенно-фидерные устройства". Изд.2-е, дополненное и переработанное. М., "Сов. радио", 1974.

8. Дорохов А.П. "Расчёт и конструирование антенно-фидерных устройств". Издательство Харьковского университета, 1960.

10. Д.М. Сазонов. Антенны и устройства СВЧ. Учебник для радиотехнических специальных вузов. - М.: Высшая школа, 1988 г.

Размещено на Allbest.ru