Проектори: основні характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектори: основні характеристики

Вступ

Перший проектор з'явився в 1640 р. Його винайшов німецький фізик і математик, чернець Панас Кирхер (1601-1680). У латинському трактаті «Велике мистецтво світла й тіні» А. Кирхер назвав свій апарат «чарівний ліхтар» (Laterna magica). Апарат дозволяв створювати тіньові проекції зображень людей, тварин або предметів, вирізаних з картону. Джерелом світла служила свіча.

В 1839 р. французький художник Л. Дагер винайшов фотографію. Це дозволило демонструвати зображення на скляних діапозитивах. У проекторах кінця XIX ст. як джерело світла вже використалися електричні лампи двох типів: вугільна лампа накалювання (винахідник - російський електротехнік А.Н. Лодигін (1847-1923) і дугова лампа, або «свіча Яблочкова» (винахідник - російський електротехнік П.Н. Яблочков (1847-1894). Лампа накалювання була винайдена в 1872 р., а дугова в 1875 р. В 1879 р. лампа накалювання була значно вдосконалена Т. Эдісоном, який замінив вугілля в лампі на вольфрамову нитку; лампа майже без змін застосовується в сучасних проекторах.

проекційний апарат діафільм об'єктив

1. Основні поняття

Проекційні апарати - оптичні пристрої, що утворюють на екрані збільшені зображення різних об'єктів. Джерелом світла в проекційних апаратах служить спеціальна електрична лампа накалювання - проекційна лампа.

Дзеркальний відбивач, або рефлектор (від лат. reflecto - загинаю назад, повертаю) - увігнуте сферичне дзеркало для відбиття світлових променів.

Конденсор (від лат. condenso - ущільнюю, згущаю) - оптична система, що збирає розбіжні промені, що випускають проекційною лампою, і забезпечує рівномірне висвітлення об'єкта проекції. У проекційних апаратах зустрічаються конденсори, що складаються із двох або трьох лінз різного діаметра й кривизни поверхні.

Проекційний об'єктив (від лат. objectus - предмет) - лінзова оптична система для одержання на екрані збільшеного різкого зображення предмета. Основні характеристики об'єктивів: фокусна відстань, відносний отвір. Об'єктиви для проекційних апаратів підрозділяють на короткофокусні, нормальні й довгофокусні.

Проекційна лампа, дзеркальні відбивачі, конденсор й об'єктив утворюють освітлювально-проекційну систему проекційного апарата. Механічна частина апарата служить для фіксації об'єктів проекції щодо освітлювально-проекційної системи, забезпечення зміни об'єктів проектування й необхідної тривалості їхнього перебування на екрані.

Якість одержуваного на екрані зображення при використанні проекційних апаратів будь-якого типу залежить від величини створюваного проектором світлового потоку, якості оптики, розмірів кадрового вікна, відстані до екрана, кута нахилу осі проектування, кольоровості, від старанності виконання носіїв інформації, відбиваючої здатності, кута нахилу й ступеня бічної засветки екрана (рис. 1).

Світловий потік - основна характеристика проектора будь-якого типу. Світловий потік оцінює потужність оптичного випромінювання по викликуваному їм світловому відчуттю й виміряється в люменах (лм).

Фокусними відстанями оптичної системи проектора називають відстані від його головних точок до відповідних їм фокусів.

Обмежене певними розмірами зображення об'єкта на носії інформації називається кадром (від франц. cadre, буквально - рама). Ширина й висота кадрового вікна проектора позначаються відповідно a й b.

Рис. 1. Схема діапроекції:

1 - рефлектор, 2 - джерело світла, 3 - конденсор з теплофільтром, 4 - кадрова рамка, 5 - об'єктив

У більшості шкільних проекційних апаратів (графопроекторах, діапроекторах, епіпроекторах, кінопроекторах і т.п.) встановлюють кварцові галогенні малогабаритні (КГМ) лампи накалювання (наприклад, КГМ 12-100, КГМ 24-150, КГМ 220-500 й ін.). Ці лампи володіють рядом переваг перед звичайними лампами накалювання: у них практично постійні протягом усього терміну служби світловий потік і колірна температура; більш висока світлова віддача (при однаковій потужності й однаковій колірній температурі); більший термін служби й значно менші розміри; більша механічна міцність.

Основна частина лампи - вольфрамова нитка розжарення - вкладена в кварцовій колбі невеликих розмірів. Колба наповнена газом з невеликим додаванням йоду або іншого галогену. Для вводів у галогенній лампі використовують молібденову фольгу або дріт, що впаюють у кварц. Максимальна температура молібденових вводів у цих лампах не повинна перевищувати 350 °С, тому що при більш високій температурі молібден окисляється, кварц може лопнути й лампа вийде з ладу. Цю особливість кварцових галогенних ламп варто враховувати при експлуатації: їх не рекомендується застосовувати без примусової вентиляції, що найчастіше здійснюють електричним вентилятором.

У роботі з цими лампами варто дотримувати ще одну обережність: балон лампи не можна брати незахищеними руками, тому що відбитки пальців забруднюють поверхню лампи, викликають її затемнення, а отже, зменшення корисного світлового потоку й передчасний вихід лампи з ладу.

Рис. 2. Схема кодопроекції:

1 - рефлектор; 2 - джерело світла; 3 - теплофільтр; 4 - лінза Френеля; 5 - об'єктив з дзеркалом; 6 - екран

Маркування проекційних ламп наноситься на цоколь балона. Вона складається з букв і двох груп цифр, що позначають тип лампи, напруга розжарення й споживану потужність. Наприклад: К-30-400 - це кінопроекційна лампа з напругою розжарення 30 В и потужністю 400 Вт; ПЖ-220-500 - це прожекторна лампа (для епіпроекторів) з напругою розжарення 220 В и потужністю 500 Вт; КГМ-12-150 - це кварцова галогенна малогабаритна лампа з напругою розжарення 12 В и потужністю 150 Вт.

Якість проекційного апарата залежить не тільки від джерела світла, але й від використання випромінюваного їм світла. З метою кращого використання світла збільшують кут захвата, тобто домагаються, щоб освітлювальна система апарата захоплювала можливо більшу частину світлового потоку, створюваного джерелом світла.

Освітлювально-проекційна система всіх типів діапроекторів (крім кодоскопів) розташована горизонтально, а об'єкт проекції (діапозитив) розташований вертикально. Світловий потік від проекційної лампи, відбитий рефлектором, проходить через конденсор, кадрове вікно з діапозитивом й об'єктив, створюючи на екрані збільшене зображення об'єкта.

2. Будова і принцип дії діапроекторів

Особливу схему діапроекції мають кодоскопи (графопроектори). Освітлювально-проекційна система кодопроектора розташована вертикально, а об'єкт проекції - горизонтально. Світловий потік від проекційної лампи відбивається рефлектором вертикаллю нагору, проходить через конденсор (лінза Френеля) і предметний столик з кодопозитивом, попадає в об'єктив з поворотним дзеркалом і формує на екрані збільшене зображення об'єкта (рис. 2).

Проекційні апаратури розрізняють залежно від того, який посібник використовують для одержання зображення на екрані.

1-а група. Апарати для демонстрації діапозитивів. Кадропроектори - тільки для демонстрації діапозитивів (слайдів). Універсальні діапроектори - для діапозитивів і діафільмів. Епідіаскопи - для діапозитивів й епіпосібників.

2-а група. Апарати для демонстрації діафільму. Це фільмоскопи й універсальні діапроектори.

3-а група. Апарати для проекції епіпосібників: епіпроектори й епідіаскопи, спеціальні відеокамери.

4-а група. Апаратури для демонстрації кодопосібників - кодоскопи (графопроектори, оверхеди).

По ступеню автоматизації процесів фокусування й зміни кадрів розрізняють проектори з повністю автоматичним пристроєм, з напівавтоматичним і неавтоматичним керуванням.

Апарати з повністю автоматичним пристроєм працюють без оператора (наприклад, вчителя) по заданій програмі (від реле часу, програмного пристрою або магнітофона) і оснащені автофокусуючим пристроєм.

Першими вітчизняними апаратами такого типу стали діапроектори «Діана-207», «Пеленг-700АФ». Останній має світловий потік до 700 лм, дистанційне керування, змінні об'єктиви, приставку для діафільмів, автоматичний привод, таймер, автофокус, систему вибору діапозитивів. В автоматичному режимі; слайди демонструються з інтервалом 30 с. Після показу останнього слайда касета повертається у вихідне положення. Затемнення приміщення не потрібно.

Автоматичними називають апарати, у яких відпрацьовування процесу зміни кадрів, підфокусировка робиться механізмами з власними приводними пристроями при подачі відповідних команд. До них відносять діапроектор «Світяз-авто», модифікації «Протона», «Пеленг-500А», «Пеленг-500АФ», «Пеленг-700АД», «Пеленг-700ІК» й «Пеленг-800». Технічні характеристики: охолодження примусове, світловий потік від 350 до 500 лм, дистанційне керування фокусуванням і зміною кадрів, таймер, прямий й зворотний рух кадрів. Діапроектор «Протон» дозволяє демонструвати слайди по заданій програмі, синхронізованою з фонограмою магнітофона. Діапроектор «Діана-205» має пульт дистанційного керування із сенсорними контактами й механізм зміни потужності світлового потоку в межах від 0 до 500 лм.

Напівавтоматичними називають апарати, у яких відпрацьовування процесів зміни кадрів здійснюється механізмами при керуванні або при контролі оператора. До напівавтоматичного відносяться діапроектори «Світязь», «Світязь-М», «Пеленг-500К». Такий діапроектор має світловий потік до 350 лм, ручний привод і примусове охолодження. При демонстрації діапозитивів потрібне часткове затемнення приміщення. Діапроектор «Світязь-М» постачений приставкою для демонстрації діафільмів.

Рис. 3. Діапроектор «Світязь»

Неавтоматичні апарати - якими оператор управляє сам всіма процесами. До цих апаратів відносяться діапроектор «Екран», різні модифікації діапроектора «Світло» й ін., а також графопроектори «Лектор-2000», «Пеленг-2400» й ін.

Серед традиційних і дотепер досить розповсюджених по освітніх установах діапроекторів можна назвати різні модифікації «Світязю» й «Протона».

Діапроектор «Світязь» призначений для демонстрування кольорових і чорно-білих діапозитивів, встановлених у рамках 50х50 мм.

На рис. 3 наведений загальний вид діапроектора, де: 1 - штовхач; 2 - кнопка для включення проекційної лампи; 3 - касета; 4 ручка для точного наведення об'єктива на різкість; 5 - знімна кришка діапроектора; 7 - проекційний об'єктив. Знімна кришка кріпиться на діапроекторі гвинтом 6. Діапроектор постачений ніжкою 8, за допомогою якої змінюють положення зображення на екрані по вертикалі. Всередині корпуса змонтована лампа накалювання галогенного типу КГМ 24-150 напругою 24 В и потужністю 150 Вт, дзеркальний відбивач, трьохлінзовий конденсор з теплофільтром, проекційний об'єктив «Триплет» з фокусною відстанню 78 мм і відносним отвором 1:2,8, розташованим в об'єктивотримачі, електродвигун з вентилятором і трансформатором. На дні корпуса перебуває запобіжник типу ВП-1-2 А.

Касета розрахована на 36 діапозитивів, які подаються в кадрове вікно вручну штовхачем. При установці діапозитива в кадрове вікно пересувають штовхач уперед від себе. Для зміни діапозитива необхідно повністю висунути штовхач до упору на себе. При цьому діапозитив повертається з кадрового вікна в касету, а касета переміщається вперед, тим самим підготовляючи черговий діапозитив для проекції. Це дозволяє ввести наступний діапозитив у кадрове вікно при русі штовхача у зворотному напрямку. Касету встановлюють на діапроектор при заздалегідь витягнутому до упору штовхачі. Діапозитиви укладають у касету емульсійним шаром до джерела світла із зображенням, переверненим на 180°.

Для зміни проекційної лампи необхідно вивернути об'єктив, відвернути гвинт і зняти кришку. Установивши нову лампу в патрон і поставивши об'єктив на місце, варто помістити в кадрове вікно спеціальну діафрагму, що входить у комплект діапроектора, потім переміщенням лампи нагору або вниз домогтися правильного положення зображення нитки на кришці об'єктива, як показано на самій діафрагмі. Після юстировки лампи вивернути об'єктив, установити кришку на місце, закріпити гвинтом і ввернути об'єктив в об'єктивотримач.

Діапроектор «Протон» (рис. 4) служить для демонстрування діапозитивів, поміщених у рамки розміром 50х50 мм. Ємність касети, розташованої в діапроекторі, 36 діапозитивів.

Цей діапроектор має світлосильний проекційний об'єктив з фокусною відстанню 75 мм і відносним отвором 1:2,8 й 300-ватну проекційну лампу, що працює від мережі напруги 127 або 220 В (лампа К 127-300-2 або К 220-300-2).

Освітлювально-проекційна система складається з рефлектора, проекційної лампи, трьохлінзового конденсора, оптичного теплофільтра й об'єктива.

Рис. 4. Загальний вигляд, панель керування і колодка роз'ємів діапроектора «Протон»

1 - ручка програмного пристрою, 2 - виключатель проекційної лампи, 3 - клавіша «Хід вперед», 4 - клавіша «Хід назад», 5 - клавіша «Цикл», 6 - клавіша «Магнітофон», 7 - клавіша заміни касет, 8 - гніздо підключення пульта дистанційного керування, 9 - гніздо підключення магнітофону, 10 - гніздо підключення мережі

У діапроекторі передбачені: реле часу, програмний пристрій, пульт дистанційного керування й можливість підключення магнітофона. Ці пристрої дозволяють здійснювати покадровий показ діапозитивів з пульта дистанційного керування; автоматичний показ при однаковому інтервалі часу з повторенням циклів; автоматичний показ діапозитивів при різних інтервалах часу з повторенням циклів за допомогою програмного пристрою; автоматичний вибір діапозитива.

На основі діапроектора розташований перемикач напруги й запобіжник.

Пульт дистанційного керування має кнопки для зміни діапозитивів у прямому й зворотному напрямках і клавішу для дистанційної підфокусировки об'єктива.

Короткочасним натисканням клавіш «Вперед» або «Назад» роблять зміну діапозитивів у прямому й зворотному напрямках. Якщо на ці клавіші нажати й не відпускати їхній тривалий час, можна просунути касету на кілька кадрів без показу проміжних діапозитивів. Аналогічним образом поміняють діапозитиви за допомогою пульта дистанційного керування.

Якщо необхідно, щоб діапроектор працював у режимі замкнутого циклу, тобто при русі касети вперед діапозитиви проектувалися на екран один за іншим через однаковий інтервал часу, то треба ручкою програмного пристрою (реле часу) установити потрібний інтервал часу й нажати клавішу «Цикл». Якщо інтервал часу показу діапозитива повинен бути різним, то на касету встановлюють спеціальне пристосування складальне поле з контактами. Програмний пристрій включають за допомогою ручки 1 і натискають клавішу «Цикл».

У діапроеторі передбачена можливість синхронної роботи з магнітофоном за допомогою спеціального пристрою. Тривалість проектування діапозитива від програмного пристрою коливається від 3 до 40 с.

Габарити діапроектора «Протон» - 320х250х210 мм, маса не більше 9 кг.

3. Зберігання проекційних апаратів і догляд за ними

Щоб уникнути псування проекційні апарати зберігають у сухих, провітрюваних приміщеннях при температурі не нижче 15°С під матер'яними або спеціальними чохлами. Їх необхідно оберігати від вогкості й різких коливань температури. Щоб проекційний апарат завжди був готовий до роботи, його, особливо поверхні оптичних деталей, періодично оглядають, очищають від пилу.

Зовнішні поверхні передньої й задньої лінз об'єктива очищають від пилу білячим пензликом або струменем повітря з гумової груші. Якщо поверхні лінз об'єктива й конденсора сильно забруднені, їх можна очистити серветкою, злегка змоченою в ефірі, спирті або одеколоні. Чистою серветкою протирають відбивачі, скла насадок діапроекторів. При зміні оптичних деталей не слід стосуватися їхніми руками. У діапроекторі ЛЕТІ періодично змазують шестірні механізму пересування діафільму чистим безкислотним вазеліном. Підшипники вентилятора й електродвигуни змазують машинним маслом (1-2 краплі) через 30-50 робочих годин. До сучасних апаратур нерідко прикладаються спеціальний розчин для чищення проектора, пензлик для об'єктива, що не залишає волокон серветка.

Для збільшення терміну служби проекційних ламп рекомендується користуватися стабілізатором напруги. Щоб проекційний апарат не перегрівався, після 1 г безперервної роботи треба його виключати на 10-15 хв.

4. Ремонт оптико-механічних приладів

Процес ремонту оптико-механічних приладів підрозділяється на п'ять етапів: визначення несправностей і підготовка замінних деталей, заміна або ремонт оптичних або механічних елементів, збірка приладу, змазування й герметизація вузлів, юстировка відремонтованого приладу.

Промивання оптичних і механічних частин приладів робиться з метою видалення з їхніх поверхонь різних забруднень - слідів масел і пилу. Застосовується ультразвукове й просте механічне очищення в середовищі розчинника. Ультразвукове очищення ефективне при великому обсязі ремонту різних оптико-механічних приладів. Як розчинники використають ацетон, бензин «Калоша», бензол, розчини лугів і кислот, у цілому ряді випадків використають додаткові компоненти.

Останнім часом для ультразвукового промивання широко використають такі органічні сполуки, як трьох- і чотирьоххлористий вуглець.

Як джерело ультразвукових коливань застосовують звуковий генератор із частотою від 10 до 40 кГц. Тривалість промивання залежно від забруднення деталей становить від декількох секунд до декількох хвилин.

Ручним способом деталі промивають у середовищі авіаційного бензину Б-70 спеціальним йоржиком. Залежно від вимог чистоти промивання може виконуватися циклом, що включає трохи робочих ванн із різною чистотою розчинника. На кінцевій стадії використають чистий бензин.

Після промивання й сушіння оптичні деталі підлягають остаточному чищенню перед збіркою. Знежирення здійснюють органічними розчинниками - етиловим спиртом або сумішшю етилового спирту з петролейним ефіром у співвідношенні 9:1. При такому знежиренні застосовують ватні тампони, серветки й білячі пензлики.

Робоче місце повинне бути обладнане спеціальними пристосуваннями, що забезпечують чистоту набору інструмента, ватних тампонів, замші й т.д. Робочі поверхні пінцетів й інструмента повинні бути обклеєні замшею.

При великій кількості оброблюваних деталей встановлюється пристосування (рис. 5), що включає обертовий від електродвигуна 2 маховик 1, що має захоплюючий патрон 3. У патроні закріплюють оброблювану деталь і при обертанні маховика обробляють її.

Антифрикційні змащення й масла, застосовувані при змазуванні приладів, забезпечують гарну якість притирання тертьових поверхонь і плавність ходу. Змащення підрозділяються на три види: масла, консистентна й тверда.

Змащення ГОІ являє собою консистентне змащення, що складається з кісткового масла, приладного масла МВП і церезину. Вона застосовується для змазування тертьових механічних з'єднань, що мають дуже малі зазори, порядку декількох десятків мікрометрів (мкм), і працюючих у безпосередній близькості з оптичними елементами.

У силових передачах використають змащення БВН - графітове змащення із церезином; змащення ЦИАТИМ-202 й ОКБ-122-7.

Для змазування затворів об'єктивів і кінематичних ланок годинних механізмів і передач використають веретенне масло АУ й годинне масло МЗП-6.

Пил і волога в оптико-механічних приладах викликає корозію, розшарування оптичних склеєних елементів і погіршення оптичних характеристик приладів. Для боротьби з такими явищами застосовують герметизацію елементів за допомогою спеціальних ущільнювальних замазок, які підрозділяються на тверді, напівтверді й м'які.

Тверда замазка використовується в широкому інтервалі температур від -60 до +80 °С. Замазка містить такі компоненти, як масло МС-14, віск, рубриці, каніфоль, церезин й озокерит. Новий ущільнювач «Герметик-УТ-34», що працює в подібному температурному діапазоні, витримує ударні й вібраційні навантаження.

Напівтверда замазка використовується для заливання головок стопорних гвинтів і різьблень, кріплення захисних стекол й усунення зазорів. Інтервал робочих температур від -60 до +60 °С. Замазка містить такі компоненти, як трансформаторне масло, бітум, каніфоль, вазелін, каолін і церезин.

М'яка замазка застосовується для ущільнення вузлів приладів, з'єднання поверхонь і фіксації нарізних сполучень. Інтервал робочих температур від -60 до +60 °С. Компонентами замазки є приладове масло МВП, каніфоль, віск, церезин і петролатум.

Всі перераховані вище замазки мають високу пластичність, малою усадкою й зберігають свої властивості на тривалий період.

У процесі збірки оптико-механічних приладів виникає ряд специфічних особливостей, як установка, кріплення оптичних елементів, перевірка й усунення люфтів напрямних.

Рис. 5. Пристосування для обробки оптичних деталей. Рис. 6. Перевірка люфтів і прямолінійності напрямних

Як правило, кріплення оптичних елементів робиться за допомогою різьбових пружних кілець, що центрують, планок і герметиків. У деяких випадках застосовується вальцювання - нероз'ємне з'єднання, виконуване шляхом закачування поверхні механічної деталі щодо оптичної деталі і її твердої фіксації.

Деякі прилади працюють у широкому діапазоні температур, внаслідок чого при кріпленні застосовують компенсаційні пружні кільця, які встановлюють між лінзами й різьбовим кільцем, що кріпить. Така конструкція кріплення оптичних деталей усуває можливість появи деформацій і напруг в оптику й охороняє її від ушкоджень і поломок.

Призми кріплять за допомогою твердих планок, а пружні планки, подібно пружним кільцям, застосовують для компенсації лінійних розширень деталей.

Елементи приладів і вузлів, що мають напрямні, перевіряють на горизонтальні й вертикальні биття й люфти. На рис. 6 показана схема перевірки на відсутність люфтів і прямолінійності напрямних. На напрямної 1 по ходу її руху встановлена й закріплена лекальна лінійка 2. На підставці встановлений індикатор 3, що впирається своїм датчиком у поверхню лекальної лінійки. Наявність змін у показаннях індикатора говорить про несправність і відхилення її від прямолінійності самої напрямної.

На рис. 7 показаний набір спеціального інструмента, застосовуваного при зборці й з'єднанні оптичних і механічних деталей приладів.

Шліцові ключі використовують для закріплення й вгвинчування внутрішніх різьбових оправ і кілець, а накидні ключі - для закріплення силових фасонних гайок і кілець, що мають спеціальні отвори або буртики.

Юстировка окулярів оптико-механічних приладів має ряд особливостей. Існують окуляри телескопічних приладів, окуляри мікроскопів й окуляри вимірювальних приладів.

Для гарної якості зображення потрібний високий ступінь центрування лінз окуляра в межах 0,05-0,1 мм, що забезпечується спеціальними центруючими пристроями самого приладу.

Рис. 7. Набір ключів для збірки оптичних і механічних деталей:

а -- шліцові, б -- накидні Рис. 8. Установка для контролю якості зборки двохлінзових об'єктивів

Тому що об'єктиви являють собою систему лінз, у яких центри кривизни сферичних поверхонь розташовані на прямій лінії, то при їхній збірці і юстировці враховується точність центрування лінз. Зібраний об'єктив при зображенні об'єкта завжди характеризується перекручуваннями по яскравості, формі й т.д.

Такі явища виникають через аберацію, відхилення розмірів оптичних елементів, неточності центрування й т.д. Тому існують певні припустимі значення відхилень розмірів елементів і центрування при зборці об'єктивів.

Всі елементи об'єктива перед збіркою промивають, сушать і видаляють пил. Методом послідовного монтажу (стовпчиком) лінзи збирають і кріплять затискними кільцями, потім зібраний об'єктив перевіряють на центрування, аберацію й визначення його оптичні характеристики.

При зборці великогабаритних двохлінзових об'єктивів з невеликим повітряним проміжком 0,04-0,1 мм між лінзами встановлюють тонкі кільця з металізованої фольги. Якщо повітряний зазор обраний нерівномірно, то виникають перекручування зображення. Тому такі об'єктиви перевіряють на центрування спеціальними пристосуваннями.

На рис. 8 показана установка для контролю якості зборки двохлінзових об'єктивів. Перевіряємий об'єктив установлюють під спеціальний екран, освітлений ртутною лампою. Обертанням об'єктива навколо своєї осі домагаються сполучення зображення перехрестя, виконаного на екрані, від двох поверхонь лінз. Якщо лінзи мають правильне центрування, то в мікроскоп видні правильні концентрично розташовані в міжлінзовому проміжку кільця Ньютона. Якщо центрування виконане з перекосом, то центр кілець зміщений від перехрестя в екрані убік більшого зазору між лінзами.

Рис. 9. Зображення дифракційної точки:

а - при правильній зборці, б, в - при неправильній зборці

Якість зображення точкового джерела світла визначається по зображенню точкової діафрагми, розташованої у фокальній площині коліматора. Якщо об'єктив зібраний правильно, то зображення крапки оточене одним або двома правильними кільцями, що не мають розривів (рис. 9, а). При незадовільній збірці об'єктива спостерігається збільшене й перекручене число кілець (рис. 9, б, в). Причина цих явищ - підвищена аберація або неправильний вибір радіусів при збірці поверхонь лінз.

5. Безпека праці в складальних цехах

Зборка оптико-механічних й оптико-електронних приладів пов'язана з виконанням різноманітних операцій, які супроводжуються застосуванням різного роду органічних розчинників, клеїв, електро- і пневмоінструменту, пристосувань, спеціальних стендів, верстатів, конвеєрів, оптико-механічного й, оптико-електронного технологічного встаткування.

Умови праці збирача повинні відповідати санітарним нормам і правилам техніки безпеки. Типові інструкції з техніки безпеки розробляють працівники відділу техніки безпеки з урахуванням специфіки конкретного підприємства.

Складальні цехи підприємств повинні бути добре освітлені, мати вентиляцію й необхідні протипожежні засоби. Індивідуальні робочі місця збирачів повинні бути оснащені місцевим висвітленням і місцевою вентиляцією (витяжкою). Відповідальність за дотримання правил техніки безпеки покладає на інженерно-технічних працівників бюро підготовки виробництва.

При розробці технологічних процесів зборки повинні, бути враховані всі операції, виконання яких пов'язане із застосуванням різних токсичних речовин, і небезпечні прийоми роботи. Контроль за виконанням правил техніки безпеки здійснюють працівники відділу техніки безпеки.

Безпека робіт при зборці оптико-механічних й оптико-електронних приладів забезпечується дотриманням наступних основних вимог.

1. Органічні розчинники для промивання й чищення оптичних і механічних деталей і вузлів повинні зберігатися на робочих місцях у добре закриваючій скляній тарі, причому кількість розчинника, видавана на одне робоче місце, не повинна перевищувати 100 г.

2. Використовувані механізовані установки промивання деталей повинні розміщатися в спеціальних приміщеннях, тобто на спеціальних ділянках промивання, оснащених спеціальними засобами вентиляції.

3. Забороняється використовувати нагрівальні прилади й різні джерела тепла, які здатні викликати запалення.

4. Якщо технологічним процесом зборки передбачені операції, зв'язані, наприклад, із приклейкою й подальшою полімеризацією при певній температурі, то для виконання цих операцій необхідні спеціальні термокамери.

5. Робочі місця збирачів під операції, пов'язані із застосуванням різного роду органічних речовин, повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.

6. Робоче місце повинне бути зручним, щоб при різного роду рухах робітник не міг одержати травму.

7. Робочий інструмент і технологічне встаткування повинне бути справним.

8. На кожному робочому місці необхідно мати спеціальні місця для зберігання інструмента, пристосувань і серветок.

9. Для забезпечення необхідної категорії чистоти, що пов'язане з якістю приладів, що випускають, робітник-збирач повинен мати халат і головний убір.

10. Після закінчення роботи робітник зобов'язаний здати залишки органічних розчинників на склад, зібрати інструмент й упорядкувати робоче місце.

11. Про всі несправності технологічного встаткування робітник повинен обов'язково повідомляти адміністрацію складального цеху або ділянки.

Список використаної літератури

1. Бардин А.Н. Сборка и юстировка оптических приборов. -- М.: Высшая школа, 1968.

2. Ельников Н.Т. и др. Сборка и юстировка оптико-механических прибо ров. -- М.: Машиностроение, 1974.

3. Жарковский Б.И. Приборы автоматического контроля и регулирования (устройство и ремонт): Учеб. для ПТУ. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: Высш. шк., 1989.

4. Кривовяз Л.М. и др. Практика оптической измерительной лаборато рии. -- М.: Машиностроение, 1974.

5. Крыскин А.М., Наумов И.З. Слесарь механосборочных работ. -- М.: Высшая школа, 1974.

6. Плотников В.С. и др. Расчет и конструирование оптико-механических приборов. -- М.: Машиностроение, 1972.

7. Сборка оптических приборов: Учебник для средн. проф.-техн. училищ / А.А. Ефремов, В.П. Законников, А.В. Подобрянский, Ю.В. Сальников. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Высш. школа, 1983.

8. Сулим А.В. Производство оптических деталей. -- М.: Высшая школа, 1975.

9. Эрвайс А.В. Юстировка и ремонт оптико-механических измерительных. М.: 1975.

Размещено на Allbest.ru