Розробка структурної схеми перспективної радіорелейної станції

Розробка структурної схеми перспективної РРС

1. Аналіз структурних схем типових РРС Радіорелейна станція Р-415

РРС Р-415 призначена для створення тимчасових швидкорозгортаємих малоканальних радіорелейних ліній зв'язку, а також для відгалуження каналів від багатоканальних радіорелейних ліній. РРС допускає зустрічну роботу в радіолінії з радіорелейною станцією типу Р-405М. За умовами експлуатації станція може бути встановлена в автомобілях, літаках, вертольотах. РРС виготовляється в шести варіантах, що відрізняються кількістю і типом прийомопередавачів (Н, В, НВ) і напругою живлення (27 В, 220 В 50 Гц) [3].

Р-415 забезпечує наступні режими роботи:

- режим внутрішнього ущільнення, при якому забезпечується

одночасна робота двох телефонних і двох телеграфних каналів;

- режим зовнішнього ущільнення апаратурою типу "Азур'" по трьом

оперативним і одному службовому телефонним каналах:

- режим зовнішнього ущільнення апаратурою передачі даних зі

швидкістю 1,2 ... 4,8 кбіт/с;

- режим дистанційного керування КХ або УКХ радіостанціями; симплексний режим, при якому забезпечується робота по одном з телефонних каналів з підвищеною девіацією частоти;

- режим автоматизованого контролю, що забезпечує визначення несправного блоку .[4 ]

Радіорелейна станція Р-419

РРС Р-419 призначена для організації тимчасових радіорелейних і кабельних ліній зв'язку, а також для відгалуження каналів від багатоканальних радіорелейних, тропосферних і проводових ліній зв'язку.

Станція має сім варіантів виконання, що відрізняються комплектацією (кількість прийомопередавачів, наявність блоку спряження, типи антенних пристроїв).

- Р-419 А - використовується нова транспортна база;

- Р-419 АР - використовується транспортна база морально застарілих виробів;

- Р-419 БР -використовується база БТР .[3]

Радіорелейна станція Р-414

РРС Р-414 призначена для організації багатоканального зв'язку, а також для відгалуження каналів у вузловому режимі. Станція реалізує безпошукове входження в зв'язок і ведення зв'язку без підстройки. Станція забезпечує наступні варіанти роботи:

- ФИМ-24 - робота з апаратурою ущільнення ФИМ-24 при часовому ущільнені каналів з фазо-імпульсною модуляцією (ФІМ) на першому етапі і частотній маніпуляції (ЧМ) на другому етапі перетворення сигналів;

- Т-223 - робота з апаратурою ущільнення Т-223 при часовому ущільнені каналів на першому етапі і частотній маніпуляції на другому етапі перетворення сигналів.

Аналіз структурної схеми типової РРС

Приведемо структурну схему передавача і приймача типової РРС (рис.2.1.):

Рис. 1. Структурна схема передавача і приймача типової РРС

а) передавач:

ПП₁ - попередній підсилювач потужності;

ЗМ - змішувач;

Ф - полосовий фільтр;

Пд - змінний подовжувач:

ПП₂ - основний підсилювач потужності;

ФЦ - феритовий циркулятор;

СКР - схема контролю та регулювання.

б) приймач:

Ф₁ - полосовий фільтр;

Обм - обмежувач;

ПВЧ - підсилювач високої частоти;

Ф₂ - голосовий фільтр зеркального каналу;

ЗМ₁ перший змішувач;

ППЧ₁ - пісилювач першої проміжної частоти;

ЗМ₂ - Другий змішувач;

Ф₃ - голосовий фільтр по сусідньому каналу;

ППЧ₂ - підсилювач другої проміжної частоти;

АРП система автоматичного регулювання підсилення;

ЧД частотний демодулятор;

ПНЧ - підсилювач нижньої частоти.

Принцип роботи:

а) Груповий сигнал f_гр поступає на ПП1 який компенсує загасання сигналу в ЗМ. На ЗМ має два входи на які поступають груповий сигнал f_гр та сигнал гетеродину передавача f_г. За допомогою ЗМ груповий сигнал переноситься в робочий діапазон станції. Далі, за допомогою полосового фільтра Ф, виділяється корисний сигнал f_р з суми f_р +f_гар, де f_гар - гармоніки які виникли при перенесенні групового сигналу в робочий діапазон. Далі сигнал проходячи через змінний подовжувач Пд підсилюється до номінального значення Р_роб за допомогою ПІІ₂ через феритовий циркулятор ФЦ та систему розв'язки передаючого та прийомного тракту випромінюється антеною. За допомогою ФЦ відбита хвиля відгалужується у систему контролю і регулювання підсилення. СКР аналізує відбитий сигнал і видає сигнал управління U_упр на змінний подовжувач. Тим самим СКР виступає системою автоматичного регулювання підсилення передаючого тракту та системою контролю узгодження ПП₂ та АФП. Система АРП має у своєму складі порівняльний пристрій, який порівнює значення Р_х з Р_иом і видає сигнал на зміну опору на Пд, тим самим регулюючи вихідну потужність у заданому значенні. Якщо Р_х меньша за пороговий мінімум, то видається сигнал про несправність передаючого тракту. Якщо Р_х більша за пороговий максимум, тоді видається сигнал про несправність АФП, а з ПП₂ знімається висока напруга, тим самим закриваючи підсилювач потужності.

б) Отриманий сигнал високої частоти разом з шумами поступає на пристрій розв'язки передаючого і приймального тракту. Далі сигнал проходить черед змінний полосовий фільтр Ф₁ який настроєний на робочу хвилю станції і захищає приймальний тракт від передавального і попереджує проникнення в тракт сигналів великої потужності. В обмежувачі Обм сигнал обмежується по амплітуді, для видалення паразитної амплітудної модуляції. Далі сигнал підсилюється підсилювачем високої частоти ПВЧ для забезпечення заданої чутливості приймача. Змінний полосовий фільтр Ф₂ призначений для видалення перешкоди по дзеркальному каналу та підвищення вибірковості. У ЗМ₁ відбувається перше перетворення частоти і отриманий сигнал проміжної частоти f_пр підсилюється за допомогою ППЧ₁ (декілька перетворень частоти застосовується для підвищення чутливості і вибірковості приймача), у ЗМ₂ відбувається друге перетворення частоти та підсилення отриманого сигналу f₂ за допомогою ППЧ₂. Полосовий фільтр зосередженої селекції Ф₃ видаляє перешкоду по сусідньому каналу і виступає головним елементом по вибірковості приймача. Потім відбувається частотне детектування у ЧД, підсилення до номінального значення і груповий сигнал f_гр поступає на вихід станції. Система автоматичного регулювання відгалужує частину потужності після ППЧ₂, аналізує отриманий сигнал та видає сигнал управління U_упр на ППЧ₂ для зміни коефіцієнту підсилення, тим самим підтримуючи вихідну потужність у заданому значенні.

2. Необхідність, перспективи та головні напрямки удосконалення військових засобів РР зв'язку та їх основних частин

Необхідність подальшого удосконалення військових засобів РР зв'язку та їх основних частин

На озброєнні в підрозділах і частинах ЗС МО України знаходиться техніка колишнього Радянського Союзу. Техніка РР зв'язку морально застаріла, фізично зношена, тому для розгортання первинної мережі зв'язку доцільно передбачити можливість її реорганізації і заміну техніки старого парку новими зразками, до яких уже сьогодні пред'являються високі технічні вимоги. В даний час цифрові системи передачі, розроблені на території СНД, відповідають європейської ієрархії, рекомендованої МСЕ-Т. Вона представляє абоненту користуватися цілим рядом послуг. Система повинна будуватися на базі інтегральних цифрових сітей зв'язку, що включають первинну мережу цифрових каналів і цифрових станцій з можливістю збільшення швидкості передачі і якості обслуговування. Ієрархія грунтується на первинній ЦСП ( цифровій системі передачі) типу ІКМ- 3О із швидкістю передачі групового сигналу 2048 кбіт/с. Система повинна забезпечувати роботу по цифрових каналах із швидкістю 64 кбіт/с (при базовому доступі) і 16 кбіт/с. По каналах із швидкістю 64 кбіт/с передається: мовна інформація, дані в режимі комутації пакетів і комутації каналів, дані спільно з мовною інформацією, з швидкостями, меншими 64 кбіт/с. Канал 16 кбіт/с передбачений для передачі сигналів управління і даних. У цих системах здійснюється восьмирозрядне кодування аналогових телефонних сигналів 30 каналів ТЧ. Основним цифровим каналом (ОЦК) є канал із швидкістю передачі 64 кбіт/с. Однак, прийняти такий канал у якості ОЦК для системи зв'язку ЗС України не можна через практичну неможливість передачі інформації з такою швидкістю в КХ діапазоні через його велику завантаженість.[5]

Тому в розроблювальних засобах зв'язку ЗС України швидкість ОЦК прийнята рівної 16 кбіт/с (ТЛФ як з адаптивною дельта-модуляцією).

З урахуванням викладеного, групові швидкості передачі будуть:

64 кбіт/с (3x16 кбіт/с + НЦК) - 3 КТЧ;

480 кбіт/с (6 х 64 кбіт/с + НЦК) = 18 КТЧ:

2048 кбіт/с (4 х 480 кбіт/с + НЦК) = 72 КТЧ,

де НЦК - низькошвидкісні цифрові канали (до 40 кбіт/с).

З урахуванням вимог по керуванню лінійна швидкість передачі може складати:

64 кбіт/с + ЦСК + ФСС + ТУ-ТС = 96 кбіт/с;

480 кбіт/с + ЦСК + ФСС + ТУ-ТС = 544 кбіт/с;

- 2048 кбіт/с + ЦСК + ФСС + ТУ-ТС =2176 кбіт/с,

де:

ЦСК - цифровий службовий канал;

ФСС - канал формалізованого службового зв'язку;

ТУ-ТС - сигнали телекерування і телесигналізації, формовані модемним устаткуванням незалежно від апаратури КОА.

Перспективи і напрямки розвитку військових систем РР зв'язку

На сучасному етапі загальна тенденція розвитку систем і засобів зв'язку передбачає перехід на цифрову форму обміну інформації й автоматичної комутації цифрових потоків і каналів.

Метод накладення полягає в створенні в повному об'ємі цифрової мережі разом з існуючою аналоговою, з обхватом даного району (ділянки). Можливість переходу між цими мережами передбачається в мінімальному числі вузлів зв'язку. Переваги: можливість інтеграції видів зв'язку; сполучення аналогової і цифрової мереж в мінімальному об'ємі не складає значних технічних труднощів і ін. Недоліки: вимагає великих одноразових капітальних витрат на споруду цифрової мережі; збільшується шлях проходження інформації через дві мережі; одночасне існування двох мереж вимагає великих економічних витрат. Не дивлячись на це, зарубіжні фахівці вважають, що метод накладення по технічним і економічним причинам більш вигідний.

Об'єктивними передумовами переходу до розробки і впровадження цифрових систем передачі інформації (ЦСШ) для будівництва систем зв'язку є [1]:

- вдосконалення потужних підсилювальних приладів з підвищеними строками напрацювання на відмову для передавачів;

- розробка твердотільних підсилювачів великої потужності використання яких у станціях тропосферного зв'язку дозволить відмовитися від потужних систем охолодження, високовольтного живлення і зменшити їх габарити;

- розробка вхідних підсилювачів з малим рівнем шумів (ПМРШ) приймачів з коефіцієнтом шуму до 1 дБ;

- широке використання мікропроцесорної техніки для вирішення завдань формування та прийому сигналів, діагностики та керування станцією;

- розробка адаптивних цифрових модемів, які використовують властивості складних сигналів та їх можливості боротися з навмисними завадами, завмираннями сигналів і міжсимвольною інтерференцією, що призведе до збільшення кратності рознесення прийому не апаратним, а програмним шляхом;

- створення гостроспрямованих антен зі зменшеними рівнями бокового і зворотного випромінювання та з можливістю керування нулями ДС;

- уніфікація цифрового каналу, придатного для передачі усіх видів інформації ( аналогової, дискретної);

- створення на базі уніфікованого цифрового каналу розгалуженої автоматичної комутаційної мережі з великим числом транзитів;

- забезпечення роботи апаратури ЗАЗ гарантованої стійкості;

- висока завадозахищеність як методів передач, так і структури сигналу;

- створення уніфікованої апаратури систем управління;

- одержання прийнятних масогабаритних характеристик і поліпшення на цій основі мобільності, транспортабельності, ергономічних характеристик і т.д.

Першочерговими проблемами, рішення яких для військ зв'язку є актуальною задачею, варто вважати [2]:

збільшення пропускної спроможності РРЛ, у першу чергу це відноситься до РРЛ ОМЗ;

підвищення якості каналів зв'язку як для режимів передачі аналогів(ТФ, ФТГ і ін.) , так і дискретної інформації, тобто підвищення вимог до шумової захищеності каналів, достовірності передачі інформації, АЧХ і ФЧХ. Останнє визначає по суті кількість і можливість транзитів (числа точок комутації) у системі: підвищення надійності апаратури РРЛ відповідно до сучасних вимог: час наробітку на відмову апаратури РРС повинен бути збільшений в середньому на порядок; підвищення безпеки зв'язку;

підвищення перешкодозахищеності РРЛ від зовнішніх радіозавад, як випадкових (проблема ЕМС), так і навмисних (проблема РЕБ). При цьому передбачається введення спеціальних (не енергетичних) мір такого поліпшення;

впровадження автоматичного керування в РРЛ із метою контролю стана ліній (телесигналізация -ТС) і керування ними для досягнення необхідної якості їхнього функціонування ( телекерування -ТУ);

підвищення мобільності, можливість транспортування РРС будь-якими рухомими засобами включаючи льотно-піднімальні засоби:

зниження ваги, габаритних показників і енергоспоживання і як слідство зменшення числа транспортних одиниць;

скорочення особового складу екіпажів;

підвищення живучості;

реалізація автономності роботи станцій;

зниження витрат на виробництво.

Перераховані проблеми вимагають комплексного рішення, а ступінь їхньої реалізації в конкретних станціях може залежати від призначення станції і ланки використання .[10]

Головними напрямками розвитку військових систем радіорелейного зв'язку треба вважати:

Освоєння нових діапазонів частот і використання в РРС декілька діапазонів одночасно.

Освоєння нових діапазонів переслідує дві мети:

- підвищення ефективності в боротьбі з РЕП;

- поліпшення ЕМС з іншими радіозасобами і підвищення пропускної спроможності.

В даний час широко застосовується розширення використовуваних діапазонів РРС -"старих" ( 60...480 МГц, 2. 4 ГГц) і освоєння "нових" діапазонів - ( 6...8ГГц, П...14ГГц.26...36ГГц).

Однак ще тривалий час будуть використовуватися вже побудовані лінії в діапазонах 1,5…2,1; 3,4…3,9; 5,6…6,4 ГГц. При цьому можлива заміна застарілої апаратури на сучасні РРС.

Нові РРС використовуються також у діапазонах 2,3 …2,5 ГГц; 2,5…2,7ГГц. Чим нижчий діапазон, тим більшу дальність зв язку можна забезпечити при тих же енергетичних характеристиках устаткування, тому що більш низькі діапазони найбільш освоєні.

Наявність у РРС декількох діапазонів при реалізації їхньої швидкої зміни варто розглядати, як засіб поліпшення ЕМС і захист від навмисних завад.

Досить активно досліджується в даний час діапазон ММХ. Як слідство розроблені і вже використовуються РРС "Мирта" і ін. [10]

У перспективі повинні знайти застосування в:

цифрових РРЛ:

хвильових системах;

станціях спостереження і розвідки;

аеростатних-космічних системах;

-СКЗ

Проблемами діапазону ММХ є:

поліпшення елементной бази;

подолання завмирань сигналу ММХ.

Уніфікація апаратної архітектури.

Як можливий варіант структури цифрової підсистеми радіорелейних і

тропосферних засобів слід розглядати апаратну архітектуру, що включає усвій склад блок мультиплексорів-демультиплексорів каналів і цифрові модулі обробки сигналів, підключені через єдину шину РСІ до центрального процесора. Дозволяє спростити і прискорити технічне обслуговування підвищуючи при цьому ремонтопридатність станцій. Забезпечує широке впровадження антенних модулів. Дозволяє реалізувати більш ефективні методи модуляції і при мінімумі внеполосних випромінювань можливість когерентного прийому.

Автоматизація налагодження станції і керування РРЛ.

Автоматизований процес аналізу обстановки РЕБ з оцінкою ступеня впливу на лінію або напрямок зв'язку навмисних перешкод і автоматичної частотної адаптації або за рахунок різних методів підвищення завадо захисту апаратура із самовідновленям.

Система телеспостереження, телекерування й обслуговування (надалі системи ТК-ТС) РРС є однією з найважливіших складових частин станції, можливості якої істотно впливають на роботу користувача й у ряді випадків служать визначальним фактором при виборі РРС за інших рівних умов.

Збільшення завадостійкості РРЛ комбінованим способом який сполучає адаптацію по потужності, адаптацію по частоті, адаптацію антен, використання сигналів складної форми з великою базою і структурою, що змінюється. При цьому пріоритет не за енергетичними способами - що поліпшують ЕМС. Переважна більшість закордонних і вітчизняних виробників використовують у своїх станціях відносну фазову маніпуляцію (як правило, 4-рівневу - QPSK ), що забезпечує високу завадостійкість, має досить компактний спектр і не складна в реалізації.

Створення комплексних вузлових РРС для розгортання радіально вузлових мереж зв'язку, які включають до себе як напівкомплекти різних станцій так і прийомопередавачи різних діапазонів із дистанційним керуванням на загальній транспортній базі.

Як окремий, самостійний напрямок - відзначається створення уніфікованих радіорелейно-тропосферних засобів зв'язку (УРТС).

За рахунок ієрархічності побудови КУА - використання в мережах РР зв'язку низькошвидкістних засобів для входження в мережі зв'язку більш низьких ланок керування і ліній із змінною пропускною спроможністю [11].

Вважається, що використовуючи існуючий парк РРС, що випускаються промисловістю України, зробивши відповідні доробки, можна з успіхом використовувати ці станції в системі військового зв'язку.

Високочастотне устаткування в значній мірі визначає такі важливі характеристики РРЛ як протяжність інтервалу і лінії в цілому, якість утворених каналів, перешкодозахищеність, час розгортання. Удосконалювання показників по цих характеристиках складає окремі перспективні напрямки роботи, наприклад:

- збільшення перешкодозахищеності за рахунок застосування складних

сигналів ( ШПС), способів завадостійкості кодування;

- використання комбінованих способів підвищення завадостійкості - АРМ передавача, ПРЧ, АДН;

- використання інших діапазонів або розширення вже існуючих. При

проектуванні ВЧ устаткування першочерговою задачею є вибір частотних діапазонів, що, з одного боку, впливають на ТТХ РРЛ, а з

іншого боку, визначають технічні рішення, масо-габаритні, енергетичні

характеристики устаткування, що приймально-передає, і АМУ;

- використання найбільш нових технологій зв'язку,використання найбільш ефективніших видів модуляцій;

- ефективність використання частотного ресурсу діапазонів;

- покращення енергетичних характеристик за допомогою збільшення коефіцієнту систем .

3. Розробка структурної схеми перспективної РРС

Основний недолік аналогових РРЛ є те, що викривлення переданих по них сигналів, які виникають у процесі формування, перетворення, ущільнення і розущільнення, накопичуються з збільшенням кількості ретрансляцій. Це утруднює створення багагоінтервальних ліній протяжністю вище 1,5 … 2,5 тис. км. Крім цього, виникли значні організаційні та технічні труднощі в спряжені каналів і групових трактів аналогових РРЛ зв'язку з цифровими системами різного призначення, які швидко розвиваються.

Вказані недоліки можуть бути істотно знижені при передачі по РРЛ сигналів за допомогою цифрових методів, при котрих вихідні аналогові сигнали піддаються дискретизації як за часом, так і по рівню (по амплітуді).

Цифрові радіорелейні лінії - це комплекс технічних засобів, забезпечуючих формування, передачу, ретрансляцію і відгалуження сигналів в групових трактах тільки в цифровому вигляді.

Переваги передачі сигналів в цифровому вигляді:

можливість великої кількості перетворень (обробки) цифрового сигналу на кінцевих і проміжних станціях ЦРРЛ. включаючи процеси запису, збереження, багатократного перекодування, перекомутації, відгалуження як канальних, так і групового сигналів із збереженням високої якості вихідного каналового сигналу;

- мається можливість об'єднання в один комплекс функції каналоутворення, копіювання і засекречення, комутації і регенерації сигналів, істотно підвищить завадостійкість, якість передачі;

збереження високої якості первинних сигналів при передачі їх по ЦРРЛ практично любої протяжності завдячуючи значно меншому накопиченню викривлень в порівнянні з аналоговими РРЛ, а також застосування спеціальних кодів, які дозволяють знайти та виправити помилки;

можливість передачі інформації в єдиній цифровій формі, що дозволяє здійснити спряження з іншими лініями цифрового зв'язку та цифровими комплексами;

висока технологічність виробництва та регламентного обслуговування функціонального цифрового обладнання, а також можливість його довгострокового безпідстроєчного режиму роботи за рахунок широкого використання уніфікованих пристроїв цифрової техніки;

- цифрові системи РРЛ зручні в розгалужених мережах і системах зв'язку, оскільки забезпечують виділення необхідного числа каналів на будь-якій станції ретрансляції без погіршення якості зв'язку, а також можливість передачі в одному стовбурі інформації різного вигляду;

- у ряді випадків найекономічнішої є передача цифрової інформації в діапазоні понад 15 ГГц завдяки ефективному використовуванню частотного спектру;

- конструктивна побудова апаратури ЦРРС дає можливість необмеженого застосування ІС, у тому числі з високим ступенем інтеграції;

- використовування ЦРРС дозволяє створити єдині інтегральні мережі зв'язку, придатні для передачі будь-яких видів інформації в дискретній формі: можна чекати, що ця тенденція стане визначаючою.

Цифрові радіорелейні станції призначені для побудови багатоінтервальних ЦРРЛ з метою передачі по них інформації як від аналогових джерел повідомлень цифровими методами, так і від дискретних.

Цифрові стовбури на багатоінтервальних лініях можна організувати або заміною деяких вузлів аналогового устаткування, або повною заміною всієї апаратури стовбура. Можливі три варіанти:

- введення цифрового сигналу в певну частину спектру основної смуги, що дозволяє використовувати велику частину устаткування аналогових РРЛ, включаючи частотні модеми. При цьому в стовбурі РРЛ одночасно передаються аналогові і цифрові сигнали;

- передавачі і приймачі замінюються на спеціально розроблені для передачі цифрової інформації, але з використанням існуючого антенно-хвильовогого тракту. В цьому випадку вартість цифрового стовбура зменшується за рахунок використовування існуючих будівель, джерел живлення і іншого устаткування;

- збереження НВЧ трактів і приймачів-передавачів при заміні вузлів ПЧ і частотних модемів на цифрові. При цьому можна організувати передачу цифрових потоків методами багаторівневої частотної маніпуляції, 4-рівневої (4-ОФМ) і 8-рівневої фазової маніпуляції (8-ОФМ) і 16-рівневої амплітудної модуляції (16-КАМ)квадратури, що знайшли переважне розповсюдження, а також іншими високоефективними методами, що забезпечують економічне використовування смуг випромінювання.[10,12]

Спрощена структурна схема ЦРРС, в якій застосований метод індивідуального аналого-цифрового перетворення сигналів, зображена на рис. 2.2.

а)передавач:

Код - кодер

ПЧО пристрій часового об'єднання;

Н - нормалізатор;

ПК - перетворювач коду;

Ф₁ - полосовий фільтр;

ЗМ - змішувач;

ФС - блок формування синхросигналів;

М - маніпулятор;

ПП - підсилювач потужності.

б) приймач:

Ф₁ - полосовий фільтр;

МШП - малошумлячий підсилювач;

ЗМ - змішувач;

ППЧ - підсилювач проміжної частоти;

Д - демодулятор;

ПВ - підсилювач відеоімпульсів;

АРП - схема автоматігчного регулювання підсилення;

Ф₂ - фільтр нижніх частот;

ВС - схема виділення синхросигналів;

ФТК - блок формування тактових коливань:

Дек - декодер:

ФНЧ - фільтр нижніх частот.

Принцип побудови лінійних прийомопередаючих радіотрактів ЦРРС аналогічні розглянутим вище аналоговим РРС.

Розглянемо принцип роботи тракту передачі ЦРРС і призначення його основних елементів (рис. 2.2, а).

Кожний аналоговий сигнал перед надходженням на вхід індивідуального кодера піддається фільтрації з метою обмеження його спектру. Канальний кодер виконує перетворення аналогового сигналу в цифрову форму по визначеному закону. Це можуть бути ІКМ (імпульсно-кодова модуляція) чи ДМ (дельтамодуляція) сигнали. Роботою кодуючих пристроїв управляє розподільник імпульсів. Він формує тактові імпульси, частота слідування яких вибирається з урахуванням вимог теореми Котельникова. Отримана на виході кожного кодера деяка відеопослідовність подається на відповідний вхід пристрою часового об'єднання, де відбувається утворення багатоканального (групового) цифрового потоку. Часовий розділ сигналів на приймальній стороні досягається завдяки введенню в груповий потік синхросигналів, який подається на один із входів пристрою часового об'єднання. В якості сигналів синхронізації, як правило, використовують завадостійкі кодові групи, які відрізняються за своєю структурою від інформаційних і службових. Формування синхрогруп виробляється спеціальним пристроєм - блоком формування синхросигналів. роботою якого управляє блок формування тактових коливань.

Цифровий груповий відеопотік на виході пристрою часового об'єднання представляє собою послідовність кодових груп, слідуючих один за одним через однакові інтервали часу Т_j. Так як тривалість ф₀ і форма кожного символу кодових груп різних каналів можуть бути неоднаковими, то груповий потік перед подачею в радіотракт ЦРРС регенерується в нормалізаторі. Далі, при необхідності, нормалізована послідовність кодових комбінацій може бути піддана перекодуванню в перетворювачі коду.



Правило перекодування залежить від багатьох обставин та умов, зокрема, від виду застосованої маніпуляції несучого коливання, вимог до точності посимвольної (поелементної) синхронізації прийомного цифрового обладнання, припустимої полоси пропускання приймача швидкості передачі і т.п. З виходу перетворювача перекодована відеопослідовність поступає на вхід маніпулятора. В даний час знаходять застосування амплітудна маніпуляція (АМ), частотна маніпуляція (ЧМ), фазова маніпуляція (ФМ) і похідні від них. Найбільш перспективними є методи відносної фазової маніпуляції.

З виходу маніпулятора імпульсно-маніпульований радіосигнал проходить через полосовий фільтр, призначений для подавлення його спектральних складових вищого порядку, після чого підсилюється передавачем до номінальної потужності і випромінюється в напрямку кореспондента.

Приймальна частина ЦРРС зображена на рис. 2.2.б. Прийнятий антеною ВЧ сигнал підсилюється в лінійному тракті приймача, фільтрується полосовим фільтром і поступає на вхід деманіпулятора, де перетворюється в послідовність відеоімпульсів, і через ФНЧ подається на вхід нормалізатора. ПФ і ФНЧ призначені для узгодженої фільтрації сигналів. У процесі регенерації кожний імпульс нормалізується по амплітуді, формі і довжині, що призводить до мінімуму викривлення часового положення. Для запобігання перевантаження відеотракту. тобто забезпечення оптимального режиму детектування, обмеження і регенерації імпульсів, ППЧ охоплений АРП.

У ЦРРС недоцільно використання постійної складової напруги з виходу детектора приймача для АРП, так як із-за великої скважності N імпульсів вона дуже мала. Крім цього, постійна складова може змінюватись при зміні кількості імпульсів в приймаємому груповому відеосигналі. Для управління схемою АРП більш доцільно використовувати постійну (яка повільно змінюється) напругу, яка знімається з пікового детектора, підключеного до виходу одного з каскадів відеопідсилювача групового відеосигналу. Таким каскадом може бути, наприклад, перший каскад, оскільки імпульси на його вході ще дуже малі. Тому напруга АРП, пропорційна амплітуді імпульсів на його виході, змінюється пропорційно пиковому рівню сигналу в тракті ППЧ і. відповідно, не залежить від кількості імпульсів в груповому тракті. Таким чином, перший лінійний каскад групового відеопідсилювача одночасно робить і в якості підсилювача напруги АРП.

З виходу нормалізатора регенерований груповий цифровий потік подається на перетворювач коду і одночасно на видільник синхросигналів. Цифрове обладнання приймача починає робити тільки після знаходження і виділення сигналу синхронізації. Нормалізатор, перетворювач коду, блок формування тактових коливань і розподільник імпульсів мають таке ж призначення, як і в тракті передачі.

Перетворювач коду відтворює груповий відеопотік у вихідний цифровий потік, котрий далі поступає на канальні декодери. Роботою декодерів управляє розподільник імпульсів, внаслідок чого процедура декодування виникає тільки в ті проміжки часу, коли на них поступає сигнал даного каналу. Після детектування аналогові сигнали фільтруються і поступають до відповідних споживачів.

Висновок

У другому питанні були розглянуті типові РРС, які зостосовуються в ЗСУ, та загальна структурна схема аналогової РРС. Викладені перспективи та головні напрямки розвитку військових засобів РР зв'язку та їх основних частин. Було зроблено порівняння між аналоговою та цифровою радіорелейною станцією, приведені їх значні переваги та недоліки. Зроблено висновок, що основний недолік аналогових РРЛ є те, що викривлення переданих по них сигналів, які виникають у процесі формування, перетворення, ущільнення і розущільнення, накопичуються з збільшенням кількості ретрансляцій. І тому, вказаний недолік може бути істотно знижений при передачі по РРЛ сигналів за допомогою цифрових методів, при котрих вихідні аналогові сигнали піддаються дискретизації як за часом, так і по рівню (по амплітуді). На основі усіх цих висновків приведена спрощена структурна схема ЦРРС. Зроблено її аналіз та порівняння.

А отже, з розглянутого питання ми бачимо велику перевагу мають ЦРРС над аналоговими РРС, і тому необхідність їх удосконалення.