Технологія проектування інформаційних систем

Технологія проектування інформаційних систем

Значення і основіні поняття інформаційних систем

Cучасні економічні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв'язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

Сьогодні, у вік інформації та комп'ютеризації інформаційні ресурси є такими самими ресурсами, як і трудові, матеріальні та енергетичні. Отож ми можемо казати про інформаційну економіку, що грунтується на інформації, та інформаційну сферу - керівників різних рівнів, учених, спеціалістів і службовців. Управління економікою можна порівняти з управлінням живим організмом, де головну роль відіграє нервова система.

В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.

Обчислювальна техніка все ширше використовується як в управлінні виробничими процесами, так і всією економікою. Але матеріальні витрати на зберігання, передавання та переробку інформації вже зараз перевищують аналогічні витрати в світі на енергетику.

Рівень цивілізації можна визначати за рівнем телефонізації та комп'ютеризації суспільства. Так, у США на одну тисячу чоловік припадає 900 телефонів і 140 комп'ютерів, а в нас - відповідно 90 і 2.

Комп'ютеризація суспільства - це не лише техніка, а й люди. Нова комп'ютерна ідеологія має пронизувати всі ланки підготовки спеціалістів і керівників. Безграмотний в комп'ютерному відношенні керівник не може й сподіватися на прогрес у своїй роботі.

Нову економічну думку та механізм управління неможливо втілити в життя без комп'ютеризації, бо вони мають базуватися на точній, достовірній та своєчасній інформації.

Можна виділити три основних напрямки інформаційних (комп'ютерних) технологій для створення інформаційних систем:

1) персоналізація розрахунків на базі персональних ЕОМ і систем, інтелектуального інтерфейсу користувача з ЕОМ;

2) використання баз даних, експертних систем і баз знань;

3) застосування мереж передачі даних.

Розглянемо основні поняття аналізу схеми взаємозв'язку при функціонуванні ІС (рис. 1.1).

Економічний об'єкт - це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані.

Предметна область - це означена будь-якими ознаками сукупність об'єктів (усі елементи знання про процес, проблему, організацію, систему та ін.).

Економічні інформаційні системи - це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом

Склад і зміст робіт на стадії «Технічний проект»

Технічний проект розробляється на основі матеріалів обстеження і положень, прийнятих і затверджених у технічному завданні на інформа-ційну систему, загальногалузевих методичних матеріалів і методичних матеріалів галузі.

Розробка проектних рішень базується на використанні матеріалів обстеження, структури економічного об'єкта, діючих методів планування, обліку і регулювання виробничих і управлінських процесів, матеріальних потоків і складу інформації.

Рис. 1.1. Схема взаємозв'язку при функціонуванні ІС

Розробку технічного проекту можна поділити на 4 етапи (ГОСТ 34.601-90 «Автоматизированные системы. Стадии создания»).

1. Розробка проектних рішень по системі та її частинах.

2. Розробка документації на інформаційну систему та її частинах.

3. Розробка і оформлення документації на поставку виробів для комплектування інформаційної системи і (чи) технічних вимог (технічних завдань) на їх розробку.

4. Розробка завдань на проектування в суміжних частинах проекту автоматизації об'єкта.

На першому етапі забезпечують розробку загальних рішень по системі та її частинах, функціональній і організаційних структурах, функціях персоналу, по структурі та складу технічних засобів, постановках і алгоритмах розв'язання задач, мовах, які застосувуються, по організації та веденню бази даних, системі класифікації та кодування інформації, програмному забезпеченню, розробці плану організаційних заходів щодо підготовки об'єкта до введення системи в дію, по правовому забезпеченню.

На другому етапі здійснюють розробку, оформлення, погодження та затвердження документації в обсязі, необхідному для опису повної сукупності прийнятих проектних рішень і достатньому для наступного виконання робіт, завдань на проектування будівель, помешкань, у тому числі суміжних частин проекту будівництва об'єкта.

На третьому етапі здійснюють підготовку та оформлення замовної документації на поставку виробів, для комплектування інформаційної системи, визначення технічних вимог і складання технічного завдання на розробку виробів, які не виготовляються серійно.

На четвертому етапі здійснюють розробку, оформлення, погодження і затвердження завдань на проектування в суміжних частинах проекту для виконання будівельних, електротехнічних, санітарно-технічних та інших підготовчих робіт, які пов'язані зі створенням інформаційної системи.

На першому етапі також уточнюють склад задач (комплексів задач), які забезпечують реалізацію функцій управління, що автоматизуються, визначають склад операцій, задач, функцій, які виконуються в автоматичному режимі, розробляють загальний алгоритм функціонування інформаційної системи, розробляють (вибирають) алгоритми розв'язання задач чи аналізують можливості використання готових алгоритмів з урахуванням вимог оптимізації, вибором методів, синтезом моделей. Крім того, на цьому етапі можна вибирати і обгрунтовувати принципові рішення щодо структури інформаційної системи, розробляти проектні рішення по сумісності інформаційної системи з іншими системами, здійснювати (в разі потреби) патентне дослідження, визначати вимоги до технічних і програмних засобів системи передавання даних, які мають використовуватись в інформаційній системі, а також склад засобів і елементів системи передавання даних (наприклад, центри комунікацій повідомлень, апаратуру передавання даних, центри комунікацій каналів, концентратори навантаження і т.п.), остаточно ув'язувати проектні рішення, обчислювати витрати на створення інформаційної системи і уточнювати її техніко-економічну ефективність, розробляти загальносистемну документацію.

Склад і зміст робіт на стадії «Робоча документація»

Згідно з ГОСТ 34.601-90 «Стадии создания» стадію можна поділити на два етапи.

1. Розробка робочої документації на систему та її частини.

2. Розробка чи адаптація програм.

На першому етапі здійснюється розробка робочої документації, яка містить всі необхідні й достатні відомості для забезпечення виконання робіт з введення інформаційної системи в дію та її експлуатації, а також для підтримання рівня експлуатаційних характеристик (якості) системи згідно з прийнятими проектними рішеннями, її оформлення, погодження і затвердження. Це технологічні інструкції з обробки даних, інструкції для роботи в умовах функціонування розробленої системи, порадник користувача.

Можна виділити такі роботи:

1) прийняття рішень щодо організації розробки робочої доку-ментації;

2) розробка загальносистемних проектних рішень;

3) розробка проектної документації з видів забезпечення;

4) оформлення, погодження, затвердження в установленому порядку.

З інформаційного забезпечення:

1) розробка експлутаційної документації з інформаційного забезпечення, до якої входить розробка уніфікованих форм документів і підготовка класифікаторів;

2) перевірка інформаційно-логічної структури бази даних;

3) розробка інструкції для створення і ведення бази даних.

З організаційного забезпечення:

1) уточнення функцій і конкретизація складу робіт персоналу інформаційної системи, розробка положень та інструкцій усіх видів, формуляру системи;

2) розробка технологічного процесу обробки даних, який складається з технологічного процесу отримання і обробки даних.

Склад проектної документації на стадіях «Технічний проект» і «Робоча документація»

Склад і структура проектної документації на стадіях «Технічний проект» і «Робоча документація» визначаються ГОСТ 34.201-89 «Виды, комплектность и обозначение документов при создании автомати-зированных систем».

Ці документи можна поділити на три частини.

1. Документація на інформаційну систему - комплекс взаємо-пов'язаних документів, у яких повністю описано всі рішення щодо створення і функціонування системи, а також документи, що підтверджують відповідність системи вимогам технічного завдання і готовність її до експлуатації.

2. Проектно-кошторисна документація на інформаційну систему - частина документації на ІС, яка розробляється для виконання будівельних і монтажних робіт, пов'язаних зі створенням інформаційної системи.

3. Робоча документація на суміжні частини ІС - частина документації на ІС, яка необхідна для виготовлення, будівництва, монтажу і налагодження інформаційної системи в цілому, а також та документація, яка входить до системи програмно-технічних, програмно-методичних комплексів і компонентів технічного, програмного та інформаційного забезпечення.

Перелік найменувань розроблюваних документів і їх комплектність на систему та її частини мають бути визначені в технічному завданні на створення ІС чи її компонента.

Документацію технічного проекту поділено на такі частини.

Загальносистемні рішення

1. Пояснювальна записка до технічного проекту.

2. Відомість технічного проекту.

3. Схема організаційної структури.

4. Схема функціональної структури.

5. Опис функцій, що автоматизуються.

6. Опис постановки задач.

7. Локальний кошторисний розрахунок.

8. Проектна оцінка надійності системи.

За видами забезпечення:

Технічне забезпечення

1. Схема структурна комплексу технічних засобів.

2. Схема автоматизації.

3. Опис комплексу технічних засобів.

4. План розміщення.

5. Перелік завдань на розробку будівельних, електромонтажних та інших робіт, пов'язаних зі створенням системи.

Організаційне забезпечення

1. Опис організаційної структури.

Інформаційне забезпечення

1. Опис інформаційного забезпечення системи.

2. Опис організації інформаційної бази.

3. Перелік вхідних сигналів і даних.

4. Перелік вихідних сигналів.

5. Опис системи класифікації та кодування.

6. Опис масиву інформації.

7. Креслення форми документа (відеокадру).

Програмне забезпечення

1. Опис програмного забезпечення.

Математичне забезпечення

1. Опис алгоритму.

Робочу документацію також можна поділити на дві частини.

Загальносистемні рішення

1. Формуляр.

2. Паспорт.

3. Загальний опис системи.

4. Програма і методика випробувань.

5. Відомість тримачів оригіналів.

6. Відомість експлуатаційних документів.

7. Проектна оцінка надійності системи.

8. Локальний кошторис.

За видами забезпечення:

Технічне забезпечення

1. Специфікація обладнання.

2. Відомість потреб у матеріалах.

3. Інструкція з експлуатації КТЗ.

4. Схема структурна КТЗ.

5. Схема поділу системи.

Організаційне забезпечення

1. Методика (технологія) автоматизованого проектування.

2. Технологічні інструкції.

3. Керівництво користувача.

4. Опис технологічного процесу обробки даних.

Інформаційне забезпечення

1. Каталог бази даних.

2. Відомість машинних носіїв інформації.

3. Склад вхідних даних (повідомлень).

4. Масив вхідних даних.

5. Креслення форм документів (відеокадрів).

6. Інструкція з формування і ведення бази даних (набору даних).

До цього переліку не включено проектно-кошторисну докумен-тацію.

Визначення структури інформаційної системи

Основу системної побудови інформаційної системи становить її структура, яка має бути досить повною. Засобами структуризації є процедури декомпозиції (аналізу) і композиції (синтезу) системи. Тому важливим етапом проектування інформаційної системи є структуризація системи - локалізація її меж і виділення структурних складових частин.

Кожний економічний об'єкт не існує повністю автономно, він безпосередньо входить до складу зовнішнього середовища, всього того, що не входить до складу об'єкта, але тією чи іншою мірою впливає на його існування.

Також практично всі традиційні системи побудовані за ієрархічною схемою, але завжди в екстремальних ситуаціях керівник вищого рівня може в певній ситуації взяти керівництво на себе, тобто на час ситуації змінити кількість рівнів ієрархії, тоді як у інших випадках усе може залишатися без змін.

Автоматизація інформаційної системи робить структуру управління жорсткою, особливо в умовах використання середніх і великих ЕОМ. Нині застосування персоналізації з установленням персональної ЕОМ чи АРМ у мережах може призвести до змінної структури, яка має властивості гнучкості традиційних систем.

Так, можна погодитися з висновками і пропозиціями Г. В. Лавин-ського (Построение и функционирование сложных систем управления. - К.: Выща шк., 1989. - 336 с.).

1. З позиції ресурсної моделі багаторівнева структура системи управ-ління має переваги над однорівневою, оскільки дозволяє зменшити ресурси забезпечення неперервного управління.

2. За складністю побудови і реалізації алгоритмів управління багаторівнева система має переваги перед однорівневою і не лише спрощує систему управління, а й зменшує інформаційне навантаження на елементи системи; на практиці для економічних об'єктів (підприємств) найкращою виявляється дво-трирівнева система.

3. Багаторівнева структура системи керує роботою каналів зв'язку в системі управління і полегшує її, зменшуючи при цьому надмірність інформації і забезпечуючи вибіркове інформаційне обслуговування осіб, які приймають рішення.

4. У ході реалізації системи управління ієрархічність її моделі не висуває додаткових жорстких вимог до технічних засобів системи і каналів зв'язку.

Тому багаторівнева система є все ж досить гнучкою і допускає створення різної кількості рівнів для різних управлінських задач. Для цього потрібно побудувати чи вдосконалити модель управління економічним об'єктом і визначити структуру інформаційної системи. При побудові моделі виявляється:

1) повна множина циклів управління (довгострокове, поточне, оперативне і т.п.);

2) структура управління ( одно-, дво-, трирівнева і т. д.);

3) система економічних показників, що відповідають діючій методології управління і характеризують усе різноманіття станів, які об'єктивно має об'єкт управління.

Визначення структури і поділ системи на складові можна здійснити за чотири етапи.

1. Як зазначалося, за основу поділу системи можна взяти один, чи декілька поділів або їх поєднання: ресурсний, функціональний, адміністра-тивний і т.д.

2. Надалі визначають необхідний перелік задач різного ступеня деталізації. Задача інформаційної системи: функція чи частина функції інформаційної системи, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результату заданого виду (ГОСТ 34.003-90).

3. На основі моделі функціональної частини визначають необхідність розв'язання тих чи інших прикладних задач ІС різного ступеня деталізації. Кількість задач може бути різною. Визначають можливий перелік задач (надмірний), складають таблицю-специфікацію задач і синтезують їх.

4. Метою аналізу системи прикладних задач є погодження їх за виходами, входами та інформаційними переходами для усунення в системі повторних перетворень інформації, її дублювання в різних задачах.

За такого погодження з'являється можливість вилучити деякі задачі із розробки, об'єднати пари задач чи їх комплекси в один об'єкт проектування чи спростити задачу вилученням із неї обчислювальних процедур, які повторюються в інших задачах, вихідних і вхідних даних, задачу можна усунути тоді, коли вихідні показники деякої сукупності задач збігаються або множина вихідних показників однієї задачі містить множину вихідних показників іншої задачі цієї сукупності.

Об'єднувати задачі можна в тих чи інших випадках, коли:

1) серед вихідних показників двох чи більше задач є як спільні, так і різні показники, причому різних значно менше;

2) у деякій сукупності задач усі вихідні показники чи більшість із них і періодичність розв'язання цих задач збігаються;

3) у двох чи кількох задачах вихідні показники одних задач збігаються з вихідними інших.

Спростити дві задачі чи більше можна в тому випадку, коли вони мають як спільні, так і різні вихідні показники, але різних більше, ніж спільних.

При великій кількості задач здійснити ефективне погодження можна лише за допомогою ЕОМ.

Із викладеного випливає, що ні локальний, ні глобальний підходи не забезпечують тотожності проекту ІС її об'єктивним властивостям. Для забезпечення тотожності в ході системного проектування ІС здійснюють спільно і в органічній єдності впродовж розвитку системи процеси її макро- і мікропроектування з урахуванням системного принципу.

Макропроектування - це моделювання мети, призначення, побудови, функціонування, розвитку та інших несистемних атрибутів ІС і її складових частин. У результаті формування моделі визначають мету, призначення, область використання, вимоги до кінцевих проектних рішень. Моделі визначають створення, функціонування і розвиток об'єкта проектування.

Мікропроектування - це перетворення перелічених моделей у кінцеві проектні рішення, що впроваджуються на об'єкті, але спочатку потрібно з'ясувати, які задачі виконувала людина, а які - ЕОМ.

Розподіл функцій обробки інформації між людиною і ЕОМ

Це питання тісно пов'язано з розв'язанням проблеми спілкування людини і ЕОМ, під яким можемо розуміти вільний обмін даними і знаннями прийнятою розмовною чи спеціалізованою мовою.

Це можливо тоді, коли в ЕОМ не лише буде вкладено алгоритм володіння розмовною мовою, а й можливість дивитися на світ очима людини, аби вона могла досягти рівня її інтелекту.

На цьому етапі можемо лише говорити про розподіл функцій збирання та обробки інформації між людиною і ЕОМ, під яким розуміємо засіб визначення задач і класів задач, що їх доцільно чи необхідно покласти на людину або на колектив людей, обчислювальну систему чи людино-машинну систему.

Ураховуючи досвід застосування систем, можна розглядати три класи задач.

До першого класу належать задачі, які принципово не можуть бути розв'язані людиною без використання ЕОМ через велику кількість обчислювальної роботи, необхідність обробки великих масивів інформації чи малий час, який виділяється на їх розв'язання. До них відносять задачі оптимізації та оперативного управління виробництвом і т.п.

До другого класу належать задачі, які не можуть бути розв'язані зараз на ЕОМ. Здебільшого це евристичні задачі, задачі, для розв'язання яких не створено формалізовані алгоритми, але людина їх розв'язує неформальним способом. Ці задачі розв'язують в умовах невизначеності вихідних даних, наприклад у разі прийняття рішення.

До третього класу відносять задачі, відносно яких неможливо зробити категоричного висновку щодо доцільності їх розв'язання людиною чи машиною. Це задачі ефективності, розрахункові, обліку, планування та ін. Рішення про те, використовувати людину чи ЕОМ, у цих випадках приймається окремо в кожній конкретній ситуації, виходячи, як правило, з економічної доцільності.

Необхідно визначити найбільш доцільний варіант поєднання чи взаємодії людини та обчислювальних систем.

Так, при розв'язанні задач першого і третього класів необхідно обгрунтовано продумати спілкування людини і ЕОМ, з'ясувати ступінь використання ЕОМ. При цьому можуть застосовуватися різні критерії: вартість розв'язування задач з урахуванням проблем введення - виведення та кратність розв'язування, якість розв'язування в двох випадках (швидкість, точність, форма подання результату), умови збирання та формування інформації.

Для того щоб правильно організувати розподіл функцій і налагодити спілкування людини з машиною, необхідно оцінити та проаналізувати основні позитивні й негативні якості людини і ЕОМ, які розглядаються як перетворювачі інформації.

Людина:

Позитивне: великий обсяг, висока економічність і малі габарити мозку; паралельна обробка інформації; досконалі засоби введення - виведення інформації; здатність самонавчатися; необмежений обсяг зовнішньої пам'яті; найширше коло задач, які вона може розв'язувати; практично повна відсутність відчутних відмов окремих елементів мозку; здатність реалізувати евристичні алгоритми;

Негативне: невисока швидкість роботи елементів мозку; втомлюваність людини; мала швидкість введення інформації для довготермінового зберігання в мозку; здатність відхилятися і забувати інформацію.

ЕОМ:

Позитивне: велика швидкість; необмежена точність; велика швидкість введення інформації в пам'ять; дуже великий обсяг зовнішньої пам'яті; відсутність утоми; здатність працювати в умовах, непридатних для життєдіяльності людини; здатність об'єднуватися в мережі;

Негативне: порівняно невеликий обсяг оперативної пам'яті; убога мережа взаємодії елементів пам'яті та практична відсутність асоціативної пам'яті; відсутність фільтрації на вході; безглуздий результат в разі відмови; порівняно вузький клас розв'язуваних задач; в основному послідовний вид обробки інформації.

Аналіз порівняльних переваг і недоліків людини і ЕОМ щодо обробки інформації показує, що багато основних недоліків людини є перевагами ЕОМ, і навпаки. Тому симбіоз людини і ЕОМ найбільш ефективний у цій якості й найкращим чином може реалізувати розв'язання всього комплексу задач.

Розробка постановки задач

Постановка задачі інформаційної системи - необхідна та достатня сукупність знань з конкретної задачі інформаційної системи, які визначають її суть, вимоги до регламенту рішення, вхідних даних і конкретних результатів. (РД 50-34.698-90. Требования к содержанию документов по общесистемным вопросам. Раздел 2.6. Описание постановки задачи).

Склад: характеристики комплексу задач; вихідна інформація; вхідна інформація; може містити опис алгоритму (дублювання змісту розділів об'єднаного документа не допускається).

1. Характеристики комплексу задач:

призначення комплексу задач;

перелік об'єктів (технологічних об'єктів управління, підрозділів підприємств і т.п.), при управлінні якими розв'язують комплекс задач;

періодичність і довготривалість розв'язання;

умови, за яких припиняється розв'язання комплексу задач автоматизованим способом (у разі потреби).

Рис. 5.1. Інформаційна модель

Зв'язок даного комплексу з іншими комплексами можемо показати на інформаційній моделі (рис. 5.1):

- посади осіб і (чи) найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного розв'язання задачі;

- розподіл дій між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях розв'зання комплексу задач.

2. Вихідна інформація - інформація, яку отримують в результаті виконання функцій інформаційної системи і видають на об'єкт її діяльності, користувачеві чи в інші системи.

У цьому розділі виділяють такі пункти:

перелік і опис вихідних повідомлень;

перелік і опис структурних одиниць інформації, що мають самостійне значення: показники, реквізити і їх сукупності, сигнали управ-ління чи посилання на документи, які містять ці дані.

У тексті описують призначення і використання вихідних повідом-лень, а потім наводять їх перелік і опис (табл. 5.1). У табл. 5.1 описують вихідні машинограми відеокадрів та масиви, які формуються під час розв'язання задачі і зберігаються для розв'язання даної чи інших задач.

Таблиця 5.1

Перелік і опис вихідних повідомлень

Назва	Іденти-фікатор	Форма подання і вимоги до неї	Періодичність видачі	Термін видачі й допустимий час затримки	Користувач інформації
1	2	3	4	5	6
Відомість обліку робочого часу	УТР-19	Документ на друк	Раз на місяць	1-ше число, 2 - 3 години	Бухгалтерія

Перелік і опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістове значення, наводиться у вигляді пояснювального тексту, при цьому необхідно вказувати повну назву структурної одиниці інформації (показника), ідентифікатор вихідного повідомлення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник), і вимоги до точності та надійності (в разі потреби) обчислення показника. Наприклад: «Сума заробітної плати за видами оплат» розраховується у вихідних документах (машинограмах) УТР-19 (по цехах) і УТР-21 (за табельними номерами) з точністю до 0,01 грн. Примітка. УТР-19 і УТР-21 - ідентифікатори вихідних документів.

3. Вхідна інформація - інформація, яка надходить до ІС у вигляді документів, повідомлень, даних, сигналів, необхідних для виконання функцій ІС.

У цьому розділі виділяють такі пункти:

перелік і опис вхідних повідомлень;

перелік і опис структурних одиниць інформації, вхідних пові-домлень чи посилання на документи, які містять ці дані.

У тексті описують призначення і засоби отримання вхідних повідом-лень, а потім наводять їх перелік і опис (табл. 5.2). До табл. 5.2 заносять вхідні повідомлення, які будуть використані для формування оперативних файлів бази даних, файли, які надходять на вхід задачі чи комплексу від інших задач чи їх комплексів, а також документи та файли, що носять довідковий характер і можуть бути віднесені до умовно-постійної інформації.

Таблиця 5.2

Перелік і опис вхідних повідомлень

Назва	Ідентифікатор	Форма представлення	Термін і частота використання
1	2	3	4
Накладна	НАК	Документ	Кожен день

Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних пові-домлень подається у вигляді пояснювального тексту чи таблицъ із зазначенням повної назви структурної одиниці, вимог до точності числового значення (в разі потреби), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т.п.) і її ідентифікатора. Наприклад: кількість відпущених виробів з точністю до 1.0 шт. у документі «Накладна», ідентифікатор НАК. До самостійних одиниць відносять розрахункові реквізити.

У додатку можна наводити ілюстративний матеріал: ескізи форм вихідних і вхідних документів, оформлені згідно з ГОСТ 6.12-75 - 6.19.2-75, ФОСД. «Системи обліково-статистичної, первинної облікової, фінан-сової та іншої документації. Основні положення і формуляри-зразки», таблиці чи текст допоміжного характеру, описи масивів, схеми і т. ін.

Основні поняття автоматизованого робочого місця

Автоматизоване робоче місце (АРМ) - це програмно-технічний комплекс інформаційної системи, призначений для автоматизації діяльності певного виду.

АРМ в основному орієнтовані на людину, яка не має професійної підготовки з користування обчислювальною технікою, але професійно знає конкретну предметну область. За допомогою АРМ можна набути навичок розв'язання нових задач. Гнучкість і динамічність АРМ, здатність порівняно легко адаптуватися до умов, які міняються, привертає увагу багатьох спеціалістів.

Використання АРМ дозволяє уникнути багатьох труднощів, які стоять перед користувачем. Цього досягають організацією дружнього інтерфейсу, інтерактивним аналізом результатів обробки інформації в режимі реального часу, ітеративністю прийняття рішень, агрегуванням і дезагревуванням даних.

При розробці АРМ крім загальних принципів створення інформаційних систем дотримуються ще таких принципів:

персоніфікація обчислень і самонавчання спеціаліста, який не може програмувати;

автоформалізація професійних знань;

автоматизація нових задач;

безпаперова технологія;

раціональне сполучення розподіленої, децентралізованої та централізованої обробки даних.

АРМ можна класифікувати за призначенням: на навчаючі, функціо-нально-спеціалізовані (ФС) і САПР.

Функціонально-спеціалізовані АРМ за використанням поділяють на АРМ колективного (КВ) та індивідуального (ІВ) користування.

АРМ колективного користування призначені для автоматизованого розв'язання технологічно однорідних задач групою територіально сумі-щених користувачів (товарознавці, бухгалтери і т.п.).

АРМ індивідуального користування можна поділити на підготовчо-оброблюючі (комірник, контролер, оператор підготовки даних і т.п.) і колективно-функціональні (для автоматизації функцій спеціалістів, не роз'єд-наних територіально, які виконують функціонально однорідні, але не суміщені за часом операції на невеликих обсягах інформації).

АРМ також можемо поділити на: АРМ для особи, яка приймає рішення (АРМ ОПР) (АРМ керівника); АРМ спеціаліста (АРМ бухгалтера, АРМ майстра, АРМ оператора-технолога, АРМ інженера і т.п.); АРМ дослідника (АРМ проектувальника, САПР і т.п.).

АРМ ОПР дає змогу згідно з особистим замовленням формувати на екрані (планшеті) оперативну ретроспективну і прогнозну інформацію у вигляді регламентованих довідок. У момент проведення нарад, конференцій, науково-технічних рад та інших заходів і інформація готується у вигляді довідок заздалегідь та ініціюється на екран за запитом керівника чи у певний момент часу.

АРМ спеціаліста призначене для користувачів, які вміють працювати з клавіатурою і користуються нею для отримання даних у інформаційно-довідковому режимі.

Рис. 5.2. Типова конфігурація АРМ на базі ПЕОМ

АРМ дослідника розроблюють для аналізу характеристик проблеми, що вивчаються, з метою визначення ефективних шляхів її розв'язання, а також для аналізу діючої системи автоматизації управління економічним об'єктом з метою вироблення рекомендацій щодо її реконфігурації чи синтезу створюваної системи.

АРМ може бути організоване на базі міні-, мікро- чи макроЕОМ. АРМ може бути ПЕОМ, установленою на робочому місці спеціаліста як автономно, так і в мережі, чи міні- й макроЕОМ, оснащеною виносними пультами, встановленими на робочих місцях спеціалістів.

Функціональні відмінності розглядуваних АРМ визначаються КТЗ, які використовуються, технологією організації обчислень, специфікою предметної області і програмним забезпеченням.

АРМ мають створювати автоматизоване середовище для людино-машинного розв'язання задач і є структурними (системоутворюючими) елементами сучасних ІС різних рівнів, типів і призначень, які дають змогу розв'язувати широкий спектр задач на робочих місцях.

Досвід розробки і впровадження ІС показує, що одним із перспективних напрямків їх розвитку є створення інтегрованих ІС. Вони характеризуються більшими функціональними можливостями і засобами, інтеграцією окремих функцій в рамках єдиної системи, а також застосуванням ускладненого комплексу видів забезпечення, що сприяє створенню систем з якісно новими характеристиками. При цьому центральним питанням створення ІС є вибір її функціональної структури.

Одним із напрямків створення структури ІС є створення на основі функціонально-спеціалізованих АРМ, які в цьому разі є системоутворюючими модулями інтегрованої ІС (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Загальна схема ІС економічного об'єкта на базі АРМ

Від структури залежить кожний з видів забезпечення АРМ: буде це автономна АРМ чи АРМ у системі, мережі й т.п. Завжди можемо виділити ту частину, яка безпосередньо належить до даного АРМ.