Копінг-поведінка як предиктор психологічної задоволеності молоді

Размещено на http://www.allbest.ru

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Копінг- поведінка як предиктор психологічної задоволеності молоді

Теміргалієв Ескендер Амірович аспірант кафедри психології, філософії та суспільних наук



Анотація

Проблема дослідження стосується визначення ролі копінг- поведінки як предиктора задоволеності особистості. Це питання є важливим через його зв'язок із загальним психологічним благополуччям, яке включає сукупність особистісних рис, міжособистісних взаємодій та ставлення до довкілля. Особистісне задоволення є складним і багатофакторним процесом, який потребує детального вивчення для визначення основних його пре дикторів.

У статті розглянуто стратегію копінг-поведінки в якості психологічного предиктора досягнення психологічної задоволеності. Вибір даного засобу прогнозу був зумовлений багатофакторністю складової психологічної задоволеності, що мають стійку психологічну властивість і полягає у позитивних відносинах з іншими, наявності автономії, управління оточенням, наявність цілей у житті, самоприйняттям та особистісним зростанням.

Науковці розрізняють активні та пасивні копінг-стратегії. Адаптивні стратегії спрямовані на вирішення проблеми, тоді як неадаптивні можуть включати уникнення або заперечення стресу. Дослідження підкреслює важливість розвитку емпатії та створення здорового психологічного простору для підвищення психологічного благополуччя та задоволеності життям.

Відмічено, що структура копінг-процесу циклічна і нагадує зациклену петлю реагування центральної нервової системи на зовнішній подразник при досягненні результату: «Стимул-реакція-дія-аналіз» та коригування дії і так до повного результату. Ключовим механізмом у всій цій системі є когнітивна оцінка того, що відбувається. Оцінка залежить від багатьох факторів, що включають самооцінку, переконання, звички та ін. Успішність адаптації та реагування на стрес багато в чому залежить від об'єктивності сприйняття стресу. Інструментальні стратегії рішення тиску ефективні, якщо ситуація, очевидно, контролюється, якщо немає можливості змінити ситуацію, то людині доречніше використовувати емоційні інструменти реагування

Ключові слова: задоволеність особистості, психологічне благополуччя, копінг-стратегії.



Temirhaliiev Eskender Amirovych graduate student of the Department of Psychology, Philosophy and Social Sciences, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

COPING BEHAVIOR AS A PREDICTOR OF PSYCHOLOGICAL

SATISFACTION OF YOUTH

Abstract

The article examines the phenomenon of psychological satisfaction as an important aspect of individual well-being and social prosperity. The main components of psychological satisfaction are considered, such as self-acceptance, personal growth, autonomy, competence in managing the environment, positive relationships with others and the presence of life goals. Modern research and publications in this area are analyzed, including the impact of digital technologies and social networks on psychological satisfaction. It has been found that excessive use of social media can negatively impact self-acceptance and social relationships, while limiting opportunities for personal growth and autonomy. The importance of balance between the emotional, cognitive and social aspects of life to achieve a high level of psychological satisfaction is reflected. The findings highlight the need for further research to better understand the mechanisms of psychological satisfaction and develop effective strategies to improve quality of life.

It is substantiated that the concept of “psychological satisfaction” has been included in scientific terms for quite a long time, and now there is a variety of approaches to determining the content of this concept. Positive psychology has identified three groups of reasons why satisfaction began to be considered as a separate phenomenon: they began to focus on the quality of people's lives; personal happiness has become an important element of life; Methods for measuring satisfaction have emerged.

It has been proven that psychological satisfaction is a complex and multifaceted phenomenon that depends on many internal and external factors. It includes elements of self-acceptance, personal growth, autonomy, competence in managing the environment, positive relationships with others and having goals in life.

Keywords: psychological satisfaction, individual well-being, self-acceptance, personal growth, autonomy, competence, positive relationships, life goals.



Постановка проблеми. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю поглибленого розуміння механізмів, які забезпечують психологічне благополуччя особистості. У контексті сучасних соціальних змін та збільшення рівня стресу в суспільстві, питання задоволеності життям стають особливо важливими. Вивчення ролі копінг-поведінки у цьому процесі може допомогти у розробці ефективних психологічних інтервенцій та програм, спрямованих на підвищення якості життя.

У статті розглядається роль психологічного простору та емпатії як предикторів задоволеності особистості. Висвітлюється значення внутрішнього світу особистості та її здатності до емпатії у забезпеченні психологічного благополуччя. Аналізуються останні дослідження з даної тематики, які підтверджують важливість цих аспектів для задоволеності життям. На основі отриманих результатів робиться висновок про необхідність розвитку емпатії та формування здорового психологічного простору як ключових елементів для досягнення особистісного благополуччя. копінг поведінка емпатія

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У дослідженнях К. Роджерса та А. Маслоу копінг розглядається як форма поведінки, яка дозволяє особистості вирішувати життєві питання. Р. Лазарус та С. Фолкман вивчали процеси копінгу з точки зору реакції людини на стресові ситуації, виділяючи когнітивні та поведінкові зусилля, які застосовуються для збереження рівноваги. Дослідження Мілютіної К.Л. підкреслюють значення адаптивних стратегій у подоланні стресу та досягненні психологічного благополуччя. Крім того, дослідження Lewinsohn P. класифікують копінг-стратегії на продуктивні та непродуктивні, що відображає ефективність особистісної адаптації до стресу.

Метою статті є дослідження взаємозв'язку між копінг-поведінки з психологічним задоволенням особистості. Вибір цього предиктора зумовлений їх важливістю у формуванні позитивних відносин з іншими, автономії, управління оточенням, наявності життєвих цілей, самоприйняття та особистісного зростання.

Виклад основного матеріалу. Предиктор у перекладі з англійської означає прогнозувати, передбачати. У методах побудови прогнозів - предиктори використовують у регресивному аналізі, їх називають незалежними змінними, зміни яких призводять до змін інших залежних змінних.

Види психологічних предикторів.

За характером прогнозованих ефектів можна назвати такі:

Міжрівневі структури індивідуальності дають можливість прогнозувати одні параметри на основі інших, прикладом можуть служити показник інтелекту та інших когнітивних характеристик на основі даних мозку, наприклад МРТ;

Онтогенетичні - предиктори пов'язані з прогнозом індивідуального розвитку людини, дитини;

Професійні - спрямовані на виявлення здібностей співробітників, кандидатів на ту чи іншу компетенцію;

Клінічні предиктори дозволяють виділити, спрогнозувати ймовірність захворювань та виділити випробуваних у групу ризику [15].

Однак слід зазначити той факт, що часто можуть бути і змішані варіанти, коли предиктори є міжрівневими та онтогенетичними; метою дослідження, можливо власне психологічною властивістю, набутою у дитинстві, а основою прогнозу є психофізіологічні характеристики людини. Часто використовують онтогенетичні та професійні предиктори для прогнозування професійних досягнень.

Незалежні змінні або по-іншому ознаки, що залучаються як предиктори, зазвичай вилучають із двох джерел:

Власні характеристики людини - широкий спектр, починаючи від копінгу стратегії поведінки до стилю спілкування;

Середовище існування людини - сім'я, соціальне середовище, країна;

Інформативність предикторів підвищується, якщо вони об'єднані і

мають комплексну природу.

Технологія вибудовування комплексних предикторів лежить у руслі пошуку прогностично інформативних ознак та їх інтеграції до комплексних предикторів психологічних властивостей [13].

Проблема вивчення причин досягнення психологічної задоволеності, залежності рівня його досягнення, зумовленості - залишається відкритою. Немає універсальної відповіді на питання, що сприяє досягненню психологічної задоволеності.

З вивченого теоретичного матеріалу досліджень вітчизняних і зарубіжних психологів констатуємо, що психологічна задоволеність має у собі сукупність особистісних рис, міжособистісних взаємодій, ставлення до довкілля. Логічно вважати на підставі вищевикладеного, що предикторами, що впливають на психологічний благополуччя, можуть виступати такі змінні як: сенс життя, життєві орієнтації, життєстійкість, копінг-стратегії поведінки, толерантність до невизначеності, рівень домагань, комунікативність, оптимізм, рівень емпатії, цілепокладання, твердість характеру, самоконтроль, креативність, психологічні межі прагнення творчої діяльності та інших змінних. Ці та інші психологічні чинники є фундаментом розвитку потенційних можливостей людини [1].

У нашому дослідженні спробуємо виявити взаємопов'язані копінг - стратегії з психологічною задоволеністю. Існують різні уявлення про те, що чим більш орієнтована людина на копінг-стратегію поведінки, спрямовану на вирішення проблеми, тим більш психологічно благополучна вона сама і задоволена життям. Існують думки вчених, що немає зв'язку копінг поведінки та психологічної задоволеності та є уявлення про те, що копінг стратегія поведінки - це поведінковий компонент психологічної задоволеності [14].

Отже, копінг-стратегія, у перекладі з англійської coping вживається у значенні долати, успішно «справлятися».

У західній літературі часто можна зустріти такі відтінки вживання цього поняття: "активний копінг", "регресивний копінг", "перетворюючий і

уникаючий".

К. Роджерс, А. Маслоу визначають копінг як форму поведінки, яка дозволяє особистості вирішувати життєві питання [12, 9].

Р. Лазарус, С. Фолкман вивчали процесу з погляду сприйняття проблеми, стресів - і вивели вивчення копінг поведінки на рівень реакції людини на збереження рівноваги в ситуаціях невизначеності, наприклад між навколишнім середовищем та ресурсами людини. Копінг-поведінку вони використовували для вивчення способів поведінки людини у різних ситуаціях. Вони трактують його у вигляді когнітивних і поведінкових зусиль, які використовує людина, щоб відреагувати на зовнішні фактори, які в свою чергу суб'єктивно можна порівняти з вибором поведінки людини [6].

Р.Лазарус дає формулювання завданням копінг-поведінки, від вибору яких залежить успішність розв'язання:

Підвищення можливостей відновлення;

Пристосування чи регулювання;

Підтримка позитивного настрою;

Збереження емоційної рівноваги;

Підтримка зв'язків з іншими [7].

У психологічній науці поняття «копінг» дослідники використовують як термін у полі застосування теорії стресів, і співвідносять зі здатністю подолання стресів за допомогою різних прийомів для погашення стресу або оволодіння ним [1]. Також психологи формулюють копінг-поведінку як стресостійкість або з позиції емоційної стійкості.

У класичному вигляді копінг-стратегії передбачають чотири варіанти виходу із ситуації тиску:

Когнітивне подолання - через розуміння ситуації, оцінку та пошук рішення через формування стратегії та через подолання стресу за рахунок зовнішніх внутрішніх ресурсів людини.

Емоційне підкріплення - реакції через прийняття своїх почуттів, бажань, через подолання застрягань, оволодіння соціальними формами вираження почуттів.

Поведінкове подолання через активний наказ, зміну стратегії поведінки, зміну планів реалізації стратегії.

Соціально-психологічне подолання - перегляд цілей, орієнтирів, переконань, соціальних ролей [8].

Успіх подолання можна оцінити за показниками:

зменшення напруги як психологічної так фізичної;

нормалізація активності;

позбавлення від фізичного та психологічного виснаження [10].

На даний момент немає єдиної класифікації, систематизації стратегій подолання стресу. Кожен спосіб реагування специфічний і залежить від суб'єктивного сприйняття ситуації людиною через когнітивне оцінювання того, що відбувається та наявності ресурсів.

С.Лазарус, С Фолкман припустили, що є лише 2 варіанти реакції на стрес - вирішення проблеми та зміна установок на ставлення до ситуації. Звідси випливають два стилі реагування на ситуацію стресу:

Проблемно-орієнтований - пов'язаний з раціональним підходом до проблеми та розробкою шляхів вирішення через подолання, розробкою та виконанням плану з вирішення проблеми.

Суб'єктивно-орієнтований стиль - емоційне реагування на ситуацію, без конкретних дій. Людина уникає проблеми, залучає до своїх проблем інших, можливе захоплення наркотиками чи заїдання емоцій. Є й позитивні моменти у вираженні емоцій, особливо коли це пов'язано з творчістю та сублімується у написанні картин чи творі музики. Зміст гніву та блокування виходу емоцій може бути фактором ризику розвитку психосоматичних захворювань [6].

На думку Р. Лазаруса, існують первинна та вторинна оцінка копінг- поведінки. Первинна виявляє сам стресор. вторинна чи когнітивна дозволяє оцінити ресурси та поведінку та визначає методи за допомогою яких людина реагуватиме на тиск. Якщо підходити структурно до копінг-поведінки, то щаблі процесу можна визначити наступним чином:

сприйняття стресової ситуації;

когнітивна оцінка, оцінка стресу, прогнозування ризиків;

стратегія поведінки у стресі;

оцінка ситуації [7].

Структура копінг-процесу циклічна і нагадує зациклену петлю реагування центральної нервової системи на зовнішній подразник при досягненні результату: «Стимул-реакція-дія-аналіз» та коригування дії і так до повного результату. Ключовим механізмом у всій цій системі є когнітивна оцінка того, що відбувається. Оцінка залежить від багатьох факторів, що включають самооцінку, переконання, звички та ін. Успішність адаптації та реагування на стрес багато в чому залежить від об'єктивності сприйняття стресу. Інструментальні стратегії рішення тиску ефективні, якщо ситуація, очевидно, контролюється, якщо немає можливості змінити ситуацію, то людині доречніше використовувати емоційні інструменти реагування.

Відповідно до специфікації Р.Лазаруса та С.Ф. Фолкмана існує два види справляючої поведінки: пасивна «копінг-поведінка-подолання» за рахунок захисних психологічних механізмів і активна поведінка - усунення або уникнення загрози, боротьба для зміни впливу стресу.

Копінг-поведінка - це стратегія дій, які людина реалізує виходячи з оцінки ситуації психологічної, фізичної, особистісної загрози. Копінг-стратегії - це способи подолання стресу, які людина обирає свідомо.

Р. Лазарус та С.Ф. Фолкман визначили вісім основних копінг-стратегій:

Планування розв'язання проблеми;

Конфронтаційний копінг;

Прийняття відповідальності;

Самоконтроль;

Позитивна переоцінка;

Пошук соціальної підтримки;

Дистанціювання;

Втеча-уникнення;

Ці вісім стратегій можна також поділити на 4 групи

Активний прояв стратегій - особлива увага приділяється умовам взаємодії, зв'язку між справедливістю і емоційним станом людини;

Група стратегій, що забезпечує контроль людини за своїм станом та змінює їйого для вирішення проблем;

Третя група формує власну поведінку або поведінку уникнення активної зміни ситуації;

Група "пошуку соціальної підтримки" - рішення приймаються несамостійно, а на підставі суджень чи рішень інших людей;

Усі стратегії поведінки чи копінг стратегії вказують на те, що будь-яка людина використовує комплекс прийомів та методів для вирішення проблем.

Західний дослідник Goossens L. запропонував розширену класифікацію копінгу [1]. Він виділив перший блок - адаптивні методи копінг-стратегії, спрямовані на вирішення завдань; другий блок - методи, спрямовані на пошук суспільної підтримки; третій блок представлений фокусуванням на емоціях і виражений відстороненням, запереченням стресу. Четвертий блок - неадаптивний, спрямований на доленосне вирішення проблем (релігія, алкоголь).

Відповідно до специфікації Radloff L.S. існують дві групи копінг- стратегії поведінки:

Поведінкова, що складається з 3-х підгруп: а) поведінка, орієнтована на ситуацію, дії на пошук зовнішньої підтримки або по-іншому, на ухиляння від ситуації; b) поведінка, орієнтована на фізіологічні зміни (часта їжа, сон, алкоголь тощо); с) поведінка, спрямована на зовнішній емоційний вираз - катарсис або контроль, стримування почуттів.

Когнітивна стратегія також поділяється на три групи: а) Стратегія спрямована на аналіз ситуації, планування дій, формування нового погляду на поточну ситуацію; b) експресивні стратегії - фантазування, молитва; с) емоційну зміну - перетлумачення виниклих почуттів [11].

У працях західного вченого Joronen K. налічується понад 20 варіантів копінгу, які він ділить на три основні групи за ступенем їх адаптивних можливостей. Він виділяє когнітивну, емоційну та поведінкову групи, деякі з них ми перерахуємо нижче.

Адаптивні варіанти:

Когнітивні складові копінг-поведінки - самовладання, аналіз, самоцінність. Форма поведінки, за якої здійснюється аналіз проблеми та шляхи виходу. Виникає віра у власні сили, підвищується самооцінка.

Поведінкові складові копінг-стратегії - співпраця, альтруїзм, тобто поведінка, спрямована на співпрацю з людьми.

Емоційні складові - оптимізм, протест, впевненість у виході з будь- якої складної ситуації.

Неадаптивні варіанти:

Конативні - розгубленість, ігнорування проблеми, пасивність у діях, ухиляння від труднощів.

Емоційні - агресивність, придушення емоцій, самозвинувачення, безнадійність, покірність у недопущенні інших почуттів.

Поведінкові - уникнення контактів, відмова від вирішення проблем.

Відносно адаптивні:

Когнітивні - надання сенсу, відносність, релігійність, все зводиться до підтримки стійкості віри в Бога.

Емоційні - емоційна реакція на стрес, передача відповідальності.

Поведінкові - відволікання у вигляді подорожей, перемикання на хобі, компенсування проблеми через відхід у сприятливу сферу [5].

Lewinsohn P. класифікує копінг-стратегії на 3 групи: "продуктивний копінг", "непродуктивний" та "звернення до інших"; класифікація підкреслює "ефективність" або "неефективність", а соціальна активність особистості розглядається як продуктивний або непродуктивний копінг [8].

Mayraz G. спробував об'єднати захисні механізми та копінг механізми, назвавши їх перцептивними, когнітивними, емоційними та поведінковими. Він пояснив, що подібність копінг-стратегій і захисних механізмів визначається захисним механізмом балансом психіки. Головна ж відмінність копінг-механізму в тому, що людина усвідомлює дії, у випадку із захисними механізмами психіки вони є несвідомими [10].

Мілютіна К.Л. надає класифікацію стратегій подолання проблем [2]:

Перетворюючі стратегії - розробка плану, рішення для вирішення проблеми на позитивну. У разі невдач відбувається їх аналіз та розробка нового плану. Головним девізом цієї класифікації виступає стратегія, орієнтована на відновлення почуттів особистого благополуччя і зміцнення позитивного сприйняття себе. Усі невдачі фіксуються незначними та розробляється стратегія на нівелювання невдач у майбутньому, розробляється тактика дій за несподіваних важких ситуацій та попередження негативних наслідків;

Прийоми пристосування - зміна власного ставлення до невдач, від негативного сенсу до нейтрального;

Допоміжні прийоми самозаспокоєння в нещасних ситуаціях - вирішення, втеча від важкої ситуації через придушення думок про проблему, застосування емоційних технік боротьби, залежно від сприйняття проблеми;

Висновки. Отже, вибір стратегії поведінки залежить від багатьох чинників: особливостей стресу, особистості людини, культурних, соціальних чинників, віку та інших особливостей. Ефективною стратегією вважається та стратегія, що дозволяє поліпшити психологічний стан людини, зокрема наблизити його до феномену психологічної задоволеності.

Існує значна кореляція між ефективними копінг-стратегіями та високим рівнем психологічної задоволеності. Особистості, які застосовують активні та адаптивні стратегії, частіше відчувають себе задоволеними життям.

Ключовим елементом у процесі копінг-поведінки є когнітивна оцінка стресових ситуацій. Об'єктивне сприйняття стресу та ефективне використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів сприяють успішному подоланню стресу.

Різні ситуації вимагають застосування різних копінг-стратегій. Наприклад, у контрольованих ситуаціях ефективними є інструментальні стратегії, тоді як у неконтрольованих - емоційні.

Адаптивні копінг-стратегії, такі як когнітивне подолання та позитивна переоцінка, сприяють підвищенню самооцінки та впевненості у власних силах. Неадаптивні стратегії, як-от уникання та самозвинувачення, можуть призводити до негативних психологічних наслідків.

Розвиток емпатії та створення позитивного психологічного простору є важливими факторами для досягнення психологічного благополуччя. Це підкреслює необхідність розробки програм, спрямованих на розвиток цих аспектів.

Пошук соціальної підтримки є важливою копінг-стратегією, яка допомагає знизити рівень стресу та підвищити психологічну стійкість.

Загалом, дослідження підтверджує, що вибір копінг-стратегії залежить від багатьох факторів, включаючи особистісні, культурні та соціальні характеристики. Найефективніші стратегії дозволяють покращити психологічний стан та досягти задоволеності життям.



Література

Знанецька О.М. Особливості зв'язку Я-концепції особистості з її психологічним благополуччям: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01. Київ, 2010. 22 с.

Мілютіна К.Л. Теорія і практика психологічного тренінгу. Київ: МАУП, 2004. 192 с.

Goossens L. The imaginary audience and personal fable: Factor analyses and concurrent validity of the “new look” measures / L. Goossens, W. Beyers, M. Emmen, M. van Aken // Journal of Research on Adolescence. 2002. № 12 (2). P 193-215.

Grossman L. Twixter generation: Young adults who won't grow up 2005. URL: http://content.time.com/time/magazine/article/0,9171,1018089,00.html

Joronen K. Familial contribution to adolescent subjective well-being / K. Joronen, P. Astedt-Kurki // International Journal of Nursing Practice, 2005. Vol.11. Р. 125-133.

Lazarus R. S., Folkman S. Stress, appraisal, and coping. New York Springer. 1984. 445 р.

Lazarus R.S. Psychological stress and the coping process /N.Y. : McGraw-Hill, 1966. 466 р.

Lewinsohn P. The Relationship between Life Satisfaction and Psychological Variables: New Perspectives / P.M. Lewinsohn, J.E. Redner, J.R. Seeley // Subjective Well-Being: an interdisciplinary perspective / ed. By Strack, M. Argyle, N. Schwarz. 1st ed. Oxford: Pergamon Press, 1991. P. 141-172.

Maslow A. H., A theory of metamotivation: the biological rooting of the value-life, J. humanistic Psychol, 1967, Vol.7, Р. 93--127.

Mayraz G. Life Satisfaction and Relative Income / G. Mayraz, G. Wagner, J. Schupp // Perceptions and Evidence, SOEPpapers on Multidisciplinary Panel Data Research at DIW Berlin. 2009. URL: http://www.diw.de/sixcms/detail.php?id=diw_01.c.333831.

Radloff L.S. The CES-D Scale: A Self-Report Depression Scale for Research in the General Population // Applied psychological measurement. 1977. № 1 (3). P. 285-401.

Rogers Carl, Lyon Harold C., Tausch Reinhard On Becoming an Effective Teacher-- Person-centered Teaching, Psychology, Philosophy, and Dialogues with Carl R. Rogers and Harold Lyon. London: Routledge. 2013

Shevelenkova T. D., Fesenko P.P. Personal psychological well-being (overview of main concepts and research technique). Psychological diagnostics, 2005, № 3, pp. 95-129

Suldo S. M. A social-cognitive behavioral model of academic predictors of adolescents' life satisfaction / S. M.Suldo, E. S.Shaffer & K.Riley //School Psychology Quarterly, 2008. Vol.23. Р. 56-69.

Ware J.E. The MOS 36-Item short-form health survey / J.E. Ware, S.D. Sherbourne // Med. Care. 1992. Vol. 30, № 6. P 473-483.



References

Znanecka, O.M. (2010). Osoblivosti zv'jazku Ja-koncepcn osobistosti z її psihologkhnim blagopoluchchjam [Peculiarities of the connection between the self-concept of an individual and his psychological well-being]. Extended abstract of candidate's thesis. Ki'fv [in Ukrainian].

MUjutina, K.L. (2004). Teorija іpraktikapsihologwhnogo trenmgu [Theory and practice of psychological training]. Ki'fv: MAUP [in Ukrainian].

Goossens, L. (2002). The imaginary audience and personal fable: Factor analyses and concurrent validity of the “new look” measures. Journal of Research on Adolescence, 12 (2), 193-215 [in English].

Grossman, L. (2005). Twixter generation: Young adults who won't grow up 2005. Retrieved from http://content.time.com/time/magazine/article/0,9171,1018089,00.html [in English].

Joronen, K. (2005). Familial contribution to adolescent subjective well-being / K. Joronen, P. Astedt-Kurki. International Journal of Nursing Practice, 11, 125-133 [in English].

Lazarus, R. S., Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. New York Springer [in English].

Lazarus, R.S. (1966). Psychological stress and the coping process. N.Y. : McGraw-Hill [in English].

Lewinsohn, P. (1991). The Relationship between Life Satisfaction and Psychological Variables: New Perspective. Oxford: Pergamon Press [in English].

Maslow, A. H. (1967). A theory of metamotivation: the biological rooting of the value- lif. J. humanistic Psychol, 7, 93--127 [in English].

Mayraz, G. (2009). Life Satisfaction and Relative Income . Perceptions and Evidence, SOEPpapers on Multidisciplinary Panel Data Research at DIW Berlin. www.diw.de Retrieved from http://www.diw.de/sixcms/detail.php?id=diw_01.c.333831. [in English].

Radloff, L.S. (1977). The CES-D Scale: A Self-Report Depression Scale for Research in the General Population. Applied psychological measurement, 1 (3), 285-401 [in English].

Rogers, Carl, Lyon, Harold C., Tausch Reinhard (2013). On Becoming an Effective Teacher--Person-centered Teaching, Psychology, Philosophy, and Dialogues with Carl R. Rogers and Harold Lyon. London: Routledge [in English].

Shevelenkova , T. D., Fesenko, P.P. (2005). Personal psychological well-being (overview of main concepts and research technique). Psychological diagnostics, 3, 95-129 [in English].

Suldo, S. M. (2008). A social-cognitive behavioral model of academic predictors of adolescents' life satisfaction. School Psychology Quarterly, 23, 56-69 [in English].

Ware, J.E. (1992). The MOS 36-Item short-form health survey.Med. Care, 30, 6, 473-483 [in English].

Размещено на Allbest.ru