Групи підтримки для батьків-вихователів та прийомних батьків як засіб посилення психологічного ресурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Групи підтримки для батьків-вихователів та прийомних батьків як засіб посилення психологічного ресурсу

Тунтуєва Світлана Володимирівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної педагогіки

Дуванська Катерина Олександрівна асистент кафедри соціальної педагогіки

Анотація

У статті проаналізовано дослідження останнього періоду та досвід практичного впровадження підходів до організації діяльності груп підтримки, у тому числі для батьків.

Акцентовано увагу на рекомендаціях Керівництва Міжвідомчого постійного комітету з психічного здоров'я та соціально-психологічної підтримки в надзвичайних ситуаціях для лідерів громад щодо потреби запровадження групової роботи з батьками з метою ефективного піклування про дітей як простору для обговорення подій, методів вирішення проблем і підтримки одне одного. Описані основні засади функціонування, переваги та терапевтичні чинники групової роботи з батьками, які базуються на основі взаємної участі їхніх членів у розв'язанні проблем, обміну знаннями й досвідом та самостійно визначеної відповідальності, зацікавленості й бажання змінити щось у власній ситуації та поділитися своїм досвідом із людьми, в яких є подібні проблеми. З'ясовано, що функціонування таких груп базується на основі взаємної участі їхніх членів у розв'язанні проблем, обміну знаннями й досвідом та самостійно визначеної відповідальності, зацікавленості й бажання змінити щось у власній ситуації та поділитися своїм досвідом із людьми, в яких є подібні проблеми. Визначено, що основними перевагами групи підтримки є використання методу «рівний-рівному», однакова цінність негативного та позитивного досвіду, почуття єдності навколо наявних проблем, прийняття іншими учасниками, невелика кількість учасників. Представлений досвід двох міжнародних організацій щодо створення груп підтримки для батьків, основною метою яких є посилення психологічного ресурсу батьків сімейних форм виховання. Діяльність таких груп сприяє забезпеченню життєдіяльності батьків та родин, ефективному розвитку і вихованню рідних і влаштованих дітей, власній емоційній стабільності та професійному розвитку прийомних батьків та батьків-вихователів.

Ключові слова: батьки-вихователі, прийомні батьки, групи підтримки, опікуни, психологічний ресурс, сімейні форми виховання.

підтримка батьки вихователь прийомний

Tuntuieva Svitlana Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Pedagogy, Taras Shevchenko Luhansk National University, Poltava,

Duvanska Kateryna Oleksandrivna assistant professor of the Department of Social Pedagogy, Taras Shevchenko Luhansk National University, Poltava

SUPPORT GROUPS FOR FOSTER PARENTS AND ADOPTIVE

PARENTS AS A MEANS OF STRENGTHENING PSYCHOLOGICAL

RESOURCES

Abstract

The article analyzes the research of the last period and the experience of practical implementation of approaches to the organization of activities of support groups, including for parents.

Attention is focused on the recommendations of the Guidelines of the Interdepartmental Standing Committee on Mental Health and Social and Psychological Support in Emergency Situations for community leaders regarding the need to introduce group work with parents in order to effectively care for children as a space for discussing events, methods of solving problems and supporting each other. The main principles of functioning, advantages and therapeutic factors of group work with parents are described, which are based on the basis of mutual participation of their members in solving problems, exchange of knowledge and experience and self-determined responsibility, interest and desire to change something in their own situation and share their experience with people who have similar problems. It was found that the functioning of such groups is based on the mutual participation of their members in solving problems, sharing knowledge and experience and self-determined responsibility, interest and desire to change something in their own situation and share their experience with people who have similar problems. It was determined that the main advantages of the support group are the use of the "peer-to-peer" method, the equal value of negative and positive experiences, a sense of unity around existing problems, acceptance by other participants, and a small number of participants. The experience of two international organizations regarding the creation of support groups for parents, the main purpose of which is to strengthen the psychological resources of parents of family forms of education, is presented. The activities of such groups contribute to ensuring the livelihood of parents and families, effective development and upbringing of native and adopted children, own emotional stability and professional development of adoptive parents and foster parents.

Keywords: foster parents, adoptive parents, support groups, guardians, psychological resource, foster family care.

Постановка проблеми. Досліджуючи в попередній період рівні розвитку професійного батьківства батьків-вихователів та прийомних батьків, ми звернули увагу, що перший стосується реалізації адміністративно- організаційних завдань функціонування сімейної форми виховання і характеризується рівнем знання національного законодавства, комунікації в громаді із відповідними органами та службами, вибудовування партнерських взаємостосунків із соціальними працівниками, освітянами, спеціалістами служби у справах дітей, запровадження в практику щоденного життя бюджетування та управління ресурсами. Другий рівень ми назвали соціально- адаптаційним, бо він пов'язаний із соціальною адаптацією сімейної форми виховання до нових умов: збільшення кількості дітей, переїзд на нову територію до нового будинку, зміна соціального оточення, налагодження стосунків з сусідами, встановлення або підтримка стосунків з біологічною родиною влаштованих дітей. Третій рівень - внутрішньо сімейний і полягає він у реалізації функцій сім'ї, регламентації її життєдіяльності, налагодженні комунікації між членами родини, пошуку та створенні ресурсів для підтримки життєздатності родини в цілому та її членів зокрема. Четвертий рівень стосується індивідуального розвитку дітей і в його основі лежіть виявлення актуальних потреб кожної дитини, планування їх задоволення власними чи залученими ресурсами. П'ятий рівень - особистісний, він передбачає вміння та навички батьків-вихователів та прийомних батьків виявляти й задовольняти власні потреби, своєчасно звертатися по допомогу у випадку браку власних ресурсів [11]. В умовах війни останній рівень потребує особливої уваги та посилення з боку фахівців, які надають послуги сімейним формам виховання, бо одного боку, батьки здатні демонструвати схвильованість безпекою дитини, а з іншого - може спостерігатись фактична втрата уваги з боку батьків щодо дитини у зв'язку з їх концентрацією на травмівній ситуації чи подіях, а також на забезпеченні виживання сім'ї в цілому та дітей, зокрема. Отже, психологічний стан дорослого, наявність у нього психологічного ресурсу багато у чому визначає його можливості надавати підтримку дітям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інститут сімейних форм виховання в Україні розпочав свій розвиток з 2003 року прийняттям нормативно-правових документів, які регулюють процедуру створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, визначають критерії щодо осіб, які можуть стати прийомними батьками або батьками- вихователями, щодо дітей, які можуть бути влаштованими до такої сімейної форми виховання. Вітчизняні наукові розвідки в цій сфері концентруються на питаннях, пов'язаних із підготовкою кандидатів у прийомні батьки та батьки- вихователі, розробкою програми підготовки тренерів для кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі (Л. Балим, Л. Волинець, Г. Лактіонова, К. Ігнатенко, І. Ченбай); методикою створення і соціального супроводу прийомних сімей (Г. Бевз, В. Кузьмінський, О. Нескучаєва); підвищенням виховного потенціалу прийомних батьків та батьків-вихователів (Т. Бондаренко, А. Гришко, Т. Журавель, І. Звєрєва); соціально-психологічними особливостями прийомного батьківства (Н. Лук'яненко, Ю. Кашпур, А. Ярошенко); розвитком форм підтримки прийомних батьків та батьків-вихователів (Г. Бевз, Г. Пілягіна, Г. Постолюк та ін.).

Мета статті полягає у здійсненні теоретичного аналізу щодо основних засад функціонування, переваг та терапевтичних чинників групової роботи з прийомними батьками та батьками-вихователями, а також узагальненні практичного досвіду організації роботи таких груп.

Виклад основного матеріалу.

В умовах війни постає актуальним питання збереження й відновлення психологічних ресурсів особистості, які виснажуються через вплив зовнішніх подій (втрата близьких, домівки, вимушене переміщення, адаптація на новому місці проживання, повітряні тривоги, обстріли та ін.), внутрішніх переживань особистості (збереження власного життя, дітей та рідних, забезпечення базових потреб, піклування про себе та дітей, відсутність планів на майбутнє та ін).

В прийомних родинах та дитячих будинках сімейного типу, ситуація зі збереженням психологічних ресурсів ускладнюється по-перше, через особливості функціонування цих сімейних форм виховання: розширення родини через влаштування дітей з числа сімейних груп (від трьох братів та/або сестер), надання їм підтримки в процесі адаптації, вирішення побутових питань, влаштування дітей до навчальних закладів, проведення обов'язкового медичного обстеження та ін. По-друге, в період з лютого 2022 року процеси влаштування дітей збігались по часу із вимушеним переміщенням, складнощами пошуку житла для великої родини (часто з домашніми тваринами), та адаптацією на новому місці, що виснажувало прийомних батьків і батьків-вихователів й не дозволяло надавати дітям необхідну увагу й рівень підтримки. По-третє, через втрату сталих зв'язків із фахівцями, які забезпечували й надавали послуги прийомній сім'ї або дитячому будинку сімейного типу та дітям за попереднім місцем проживання.

В контексті обраної для дослідження теми, використання поняття «психологічні ресурси» важливо в трьох аспектах: 1) якщо у людини їх нестача і вона потребує певного відновлення (наприклад, після перенесеної психотравми); 2) якщо людина активно розвивається (росте), і цей процес вимагає певних внесків ресурсів; 3) якщо активність людини є неалгоритмічною і запит на ресурси може виникнути несподівано і невідкладно [7]. З огляду на це, в надзвичайних ситуаціях лідерам громад рекомендовано турбуватися в першу чергу про батьків та опікунів з метою збереження їхнього психічного здоров'я та забезпечення доступу до актуальної соціально-психологічної підтримки - такі дії мають забезпечити ефективне піклування про дітей.

Однією з ефективних форм роботи, які можуть використовуватись для підтримки батьків та опікунів, є групова робота, бо цей формат взаємодії дозволяє обмінюватись досвідом з рівними, отримувати підтримку, не боятись осуду, надавати підтримку іншим. Форми групової роботи, які

використовуються, останнім часом адаптовані до умов війни і застосовуються відповідно до безпекової ситуації в регіоні та можливостей забезпечити безпечні умови перебування під час проведення. Найчастіше це тренінг (онлайн або офлайн), групова супервізія (онлайн або офлайн), група підтримки (онлайн або офлайн), група самодопомоги, група допомоги. За нашими спостереженнями, в практичній діяльності фахівці часто не розмежовують між собою групи підтримки, групи самодопомоги та групи допомоги.

Аналіз наукових розвідок доводить, що відмінність групи підтримки від групи самодопомоги чи терапевтичної групи у тому, що групи підтримки це «керовані фахівцем добровільні об'єднання людей зі схожими проблемами чи кризовими життєвими обставинами, що зустрічаються протягом тривалого часу з метою надання взаємної допомоги та підтримки, обміну інформацією та ресурсами, які можуть бути корисними для вирішення їхніх проблем» [8, с. 121].

Описуючи групи підтримки, П. Сілверман визначає їх як об'єднання людей зі схожим досвідом проблем, які можуть запропонувати один одному найкращу інформацію для знаходження шляху виживання у складній ситуації, освоїти потрібні копінг-стратегії [2].

Досліджуючи групи підтримки та їх ефективність, дослідниця О. Байдарова, зауважує, що стабілізація емоційного стану та рівень перенесення наслідків травмуючих подій забезпечувались такими критеріями: прихід у групу не стільки «за допомогою», скільки «для допомоги»; пошук простору для проживання і осмислення ситуації; подолання відчуття розриву реальності; рівність учасників і взаємна ресурсність; нівелювання «експертності» ведучого та високий ступінь довіри до інших учасників; рівномірність розподілу активності учасників; нетипове протікання групових процесів; поява власних «лідерів», «ведучих групи» - тих, хто зберіг професійну позицію, маючи достатній рефлексивний ресурс; висока терапевтичність групи (сила спільних та перехресних переживань, інсайти, катарсиси) [1, с. 11-12].

На думку дослідників головними умовами ефективності груп підтримки є особливості позиціонування та особистісна позиція ведучих групи. Роль ведучих визначається їх фасилітативними завданнями і, водночас, відмовою від структурованості й директивності, мінімізацією рамок участі й роботи групи, звісно, крім часової рамки, та визначених стандартних правил обговорених всіма учасниками, а також наявність максимальної свободи учасника, орієнтацією на підтримку, пошук ресурсів, відмовою від приписування учасникам «клієнтської ролі», формулювання «головної турботи» і «рубежу» [1, с. 14].

Досліджуючи основні цільові завдання групи взаємодопомоги, Н. Заверіко виокремлює: відреагування та обговорення минулого травматичного досвіду та можливого майбутнього; мінімізація негативного сприйняття себе («це трапилося не лише зі мною»); пошук засобів для подолання кризових ситуацій (як психологічного, так і організаційного характеру); формування групової згуртованості, збереження соціальної ідентичності; надання комплексної соціально-психологічної підтримки. На думку дослідниці, функціонування груп взаємодопомоги базується на основі взаємної участі їхніх членів у розв'язанні проблем, обміну знаннями й досвідом та самостійно визначеної відповідальності, зацікавленості й бажання змінити щось у власній ситуації та поділитися своїм досвідом із людьми, в яких є подібні проблеми. Групи взаємодопомоги - це засіб, що знімає почуття зовнішньої (соціальної) та внутрішньої (особистісної, душевної) ізоляції.

Досягненню змін у сприйнятті або поведінці членів груп взаємодопомоги сприяє низка терапевтичних чинників:

Спільний досвід. Схожий досвід або ситуація є основою існування груп взаємодопомоги. Людей у таких групах зазвичай відразу розуміють, тому вони не відчувають себе чужими та психологічно самотніми. Схожість спонукає до зменшення сорому, що полегшує ефект саморозкриття.

Допомога іншим. Що більше члени групи допомагають іншим, то більше вони допомагають самим собі.

Постійна система підтримки. Члени груп часто отримують від інших учасників підтримку, заохочення і похвалу. Підтримка здійснюється цілодобово, система підтримки стає чимось на зразок великої небайдужої сім'ї. Значний терапевтичний ефект приносить отримання інформації, необхідної для розуміння та конструктивних рішень.

Отримання зворотного зв'язку. В ситуації відкритості й щирості поведінка учасників доступна для уважного спостереження і коментарів інших членів групи.

Освоєння спеціальних методів. У групах взаємодопомоги успішність вирішення проблем залежить від дотримання спеціальних методів або технічних прийомів. Члени груп освоюють ці прийоми і навчаються самостійно застосовувати їх, що забезпечує створення терапевтично цінної структури.

Інші когнітивні процеси. Терапевтичний вплив процесу взаємодопомоги значною мірою пов'язаний із такими принципами когнітивної терапії, як формування позитивного Я-образу, поліпшення саморозуміння, розширення прийнятних альтернатив, посилення здатності вирізняти та по-новому визначати норми [5].

Серед переваг груп взаємодопомоги дослідники називають такі. По-перше, у групі легше змінювати поведінку: спрацьовує принцип «рівний- рівному», бо група складається з людей зі схожими проблемами, подібними життєвими сценаріями та спільними життєвими цілями. По-друге, важливий як негативний, так і позитивний досвід учасників: будь-який досвід допомагає іншим знайти правильне рішення. По-третє, група дає відчуття єдності, впевненості, що ти не один і що твоя проблема цікавить й інших. По-четверте, у групі можна знайти розуміння, адже є моменти, що можуть бути зрозумілі лише тим, хто мав справу з подібними труднощами. По-п'яте, невелика кількість учасників є для багатьох це реальною можливістю перестати боятися говорити про наболіле [9, с. 126].

Досліджуючи можливості групової роботи з батьками різних категорій, група українських дослідників визначає такі: а) можливість взаємного впливу учасників один на одного, обмін досвідом, здійснення порівняння; б) віднайти особистісні опори у собі й в оточення; в) налагоджена взаємодія у групі позбавляє батьків почуття самотності, безпорадності та відчаю, показує, що їх випадок не поодинокий, вже існують ефективні напрацювання, шляхи розв'язання наявних проблем, вони самі можуть бути корисними іншим батькам; г) батьки мають можливість обрати із запропонованих форм поведінки/дій/рішень, що найбільше відповідають їх світогляду та індивідуальним можливостям; г) пропрацювати у собі певні психологічні проблеми, бар'єри, зняти надмірні переживання, виробити власну систему психологічного захисту, відновити навички спілкування, актуалізувати наявні особистісні ресурси [3].

Досліджуючи роботу груп підтримки в період 2022-2023 років, МГО «Міжнародний центр розвитку і лідерства» відзначають, що в умовах війни люди переживають ряд емоційних станів, які є передумовою формування психологічних і фізіологічних проблем, вони потребують підтримки як професійної, так і заснованої на принципах рівності. Найбільш адекватної відповіддю на такі запити є групи підтримки та групи само-/взаємодопомоги.

З огляду на це, в основі груп підтримки, які проводили фахівці Організації, покладений підхід «резілієнс». Резільєнтність (резілієнс, психологічна пружність, життєстійкість тощо) - це здатність людини справлятися зі складними життєвими подіями та відновлюватися після труднощів чи стресу. Відновлення життя окремого індивіда чи громади може відбуватися завдяки тим ресурсам і здатностям, які в них добре розвинені. Усі сильні і слабкі сторони, які має людина, усе, що вона пережила в своєму житті, є умовами для зростання. Люди можуть обмінюватися ресурсами, формуючи соціальні мережі, які є середовищем підтримки. Головною метою роботи у цьому підході є досягнення балансу між стресовими і підтримуючими чинниками, ризиками та захисними факторами, забезпечити відповідність потреб та можливостей [5].

З огляду на досвід комунікації під час війни з усиновлювачами, опікунами, прийомними батьками та батьками-вихователями, Міжнародна благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Дитячі містечка» на початку 2024 року започаткувала дві постійно діючі групи підтримки. Основна мета таких груп - посилення психологічного ресурсу батьків сімейних форм виховання, що сприятиме забезпеченню їхньої життєдіяльності, ефективному розвитку і вихованню рідних і влаштованих дітей, власній емоційній стабільності та професійному розвитку.

Ці групи стали продовженням діалогу з батьками сімейних форм виховання, які разом із дітьми взяли участь в осінньому сімейному таборі «Перезавантаження» й наголошували на потребі у продовженні спільної комунікації один з одним, а також із фахівцями, які працювали з батьківськими групами. Пропозицію доєднатись до груп підтримки отримали 84 особи з числа батьків-вихователів та прийомних батьків, з них реєстраційну форму щодо участі в групі заповнили 70 осіб, протягом трьох місяців існування групи її в середньому відвідували від 5 до 30 осіб.

У зв'язку з тим, що всі учасники групи підтримки проживають в різних областях країни, зустрічі проводяться на регулярній основі в режимі онлайн у визначені та погоджені з учасниками день і час. Всі учасники мають постійно діюче посилання і приєднані до групи в месенджері, через яку відбувається комунікація з ведучими поза межами онлайн-зустрічей.

Питання, які обговорюються під час зустрічей, умовно можна об'єднати в дві групи. До першої групи питань відносяться ті, що пов'язані з дітьми, їхнім розвитком та поведінкою: порушення прив'язаності дитини, проблем їхнього здоров'я та розвитку, стосунків між дітьми в родині та в шкільному середовищі, складної поведінки підлітків (брехня, крадіжки, сексуалізована поведінка порушення кордонів та правил), підтримки контактів влаштованих дітей із біологічними родичами. втоми та браку ресурсу прийомних батьків та батьків-вихователів. Друга група питань стосується емоційного стану та переживань батьків: втома та відчуття безпорадності перед травматичним досвідом дитини та його наслідками, нерозуміння серед кола рідних та знайомих, вчинку прийняти дітей в родину, розчарування в цьому рішенні й почуття безпорадності.

Висновки

Проведене теоретичне дослідження за темою статті та наші практичні розвідки дозволяють зробити висновок про те, що групи підтримки для батьків-вихователів та прийомних батьків мають потенціал посилення їхнього психологічного ресурсу та укріплення професійного батьківства. Спираючись на існуючі внутрішні ресурси батьків-вихователів та прийомних батьків, надаючи зовнішню підтримку, можна суттєво покращити їхній емоційний стан, посилити виховний потенціал та згуртованість. Разом із тим, потребує подальшого теоретичного дослідження питання розмежування понять «група підтримки», «грума допомоги», «група самодопомоги», «група взаємодопомоги», опису їх сутнісних ознак та критеріїв ефективності.

Література

Байдарова О. О., Скляр О. Г. Психологічна допомога у відкритих груп в умовах кризової ситуації. Міжнародні проблеми соціальної роботи: психологічні, соціологічні, правові аспекти : матеріали ІІІ Міжнар. наук. конф., 20-21 лютого 2015 року, м. Київ. Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2015. С. 10-14.

Групи самодопомоги : теорія та практика : посібник для менеджерів, організаторів і фасилітаторів ГСД / авт. кол. Данилів Т. І., Дибайло В. Д., Мартинова Ю. Я., та ін. Київ, 2021. 37 с.

Групові форми роботи в системі психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (досвід упровадження) / авт. кол. В. В. Байдик, Ю. С. Бондарук, Ю. П. Гопкало та ін. Київ : Ніка- Центр, 2020. 122 с.

Даценко О. А. Психологічний ресурс особистості як наукова парадигма. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2020. № 4. Том 31 (70). С. 22-27. DOI: https://doi.Org/10.32838/2709-3093/2020.4/03.

Дослідження діяльності груп підтримки. МЦРЛ: вебсайт. URL: https://ildc.org.ua/ doslidzhennya_diyalnosti_grup_pidtrymki/ (дата звернення: 15.05.2024).

Заверико Н. В. Групи взаємодопомоги в системі соціально-педагогічної роботи з населенням. Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових праць. Педагогічні науки. 2011. № 1. С. 25-129.

Керівництво МПК з психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайної ситуації. Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. 216 с.

Ларіонов С., Сашуріна О. Психологічні ресурси особистості правоохоронця: погляд на проблему. Наука і освтa: наук.-практ. журнал. 2021. №3. С. 29-37.

Основи реабілітаційної психології : подолання наслідків кризи. навчальний посібник / Н. Пророк, О. Запорожець, Дж. Креймеєр ; за заг. ред. Н. Пророк. Том 2. Київ, 2018. 121 с.

Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: метод. посіб. / З. Г. Кісарчук, та ін. ; за ред. З. Г. Кісарчук. Київ, 2015. 207 с.

Тунтуєва С. Супервізія як метод професійної підтримки батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних батьків. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2017. № 8(1). С. 301-308.

References

Baidarova, O. O., & Skliar, O. H. (2015). Psykholohichna dopomoha u vidkrytykh hrup v umovakh kryzovoi sytuatsii [The Psychological Assistance in Open Groups in Crisis Situations]. Mizhnarodni problemy sotsialnoi roboty: psykholohichni, sotsiolohichni, pravovi aspekty - International Issues in Social Work: Psychological, Sociological, and Legal Aspects: Proceedings of the International Scientific Conference, (рр. 10-14). Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU imeni I. Franka [in Ukrainian].

Danyliv, T. I. & Dybailo, V. D. (Eds.) (2021). Hrupy samodopomohy : teoriia ta praktyka : posibnyk dlia menedzheriv, orhanizatoriv i fasylitatoriv HSD [Theory and Practice : а Handbook for Managers, Organizers, and Facilitators of Self-Help Group]. Kyiv [in Ukrainian].

Baidyk, V. V. & Bondaruk, Yu. S. (Eds.) (2020). Hrupovi formy roboty v systemi psykhosotsialnoi dopomohy ditiam i simiam, shcho opynylys u skladnykh zhyttievykh obstavynakh vnaslidok viiskovykh dii (dosvid uprovadzhennia) [Group Work in the System of Psychosocial Support for Children and Families in Difficult Life Situations Due to Military Actions (Implementation Experience)]. Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].

Datsenko, O. A. (2020). Psykholohichnyi resurs osobystosti yak naukova paradyhma [The Psychological Resource of the Personality as a Scientific Paradigm]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia - Scientific Notes of V.I. Vernadsky Taurida National University. Series : Psychology, 4. 31(70), 22-27. DOl: https://doi.org/10.32838/2709-3093/2020.4703 [in Ukrainian].

Doslidzhennia diialnosti hrup pidtrymky. MTsRL : vebsait [Research on the Activities of Support Groups. MCRL: website]. Retrieved from https://ildc.org.ua/doslidzhennya_ diyalnosti_grup_pidtrymki/

Zaveryko, N. V. (2011). Hrupy vzaiemodopomohy v systemi sotsialno-pedahohichnoi roboty z naselenniam [ Self-Help Groups in the System of Socio-Pedagogical Work with the Population]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu: zbirnyk naukovykh prats. Pedahohichni nauky - Bulletin of Zaporizhzhia National University: Collection of Scientific Papers. Pedagogical Sciences,**, 25-129 [in Ukrainian].

Kerivnytstvo MPK z psykhichnoho zdorovia ta psykhosotsialnoi pidtrymky v umovakh nadzvychainoi sytuatsii (2017) [Guidelines for Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Situations]. Kyiv: Univ. vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].

Larionov, S. & Sashurina, O. (2021). Psykholohichni resursy osobystosti pravookhorontsia: pohliad na problemu [Psychological Resources of Law Enforcement Officers: A Perspective on the Issue]. Nauka i osvita - Science and Education, 3, 29-37 [in Ukrainian].

Prorok, N., & Zaporozhets, O. (Eds.) (2018). Osnovy reabilitatsiinoi psykholohii: podolannia naslidkiv kryzy. navchalnyi posibnyk [Fundamentals of Rehabilitation Psychology: Overcoming the Consequences of a Crisis. A Study Guide]. Kyiv [in Ukrainian].

Kisarchuk, Z. H. (Eds.) (2015). Psykholohichna dopomoha postrazhdalym vnaslidok kryzovykh travmatychnykh podii: metod. posib [Psychological Assistance to Victims of Crisis and Traumatic Events: A Methodological Guide]. Kyiv [in Ukrainian].

Tuntuieva, S. (2017). Superviziia yak metod profesiinoi pidtrymky batkiv-vykhovateliv dytiachykh budynkiv simeinoho typu ta pryiomnykh batkiv [Supervision as a Method of Professional Support for Foster Parents and Caregivers in Family-Type Children's Homes]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka - Bulletin of Taras Shevchenko Luhansk National University. Pedagogical Sciences, 8(1), 301-308 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/