Девіантна поведінка підлітків як наслідок порушення соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК НАСЛІДОК ПОРУШЕННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Білецька Анастасія Олегівна

Анотація

девіантний поведінка соціалізація підліток

У даній статті розглянуто проблему девіантної поведінки підлітків як наслідок порушення соціалізації. Проаналізовано наукову літературу з проблеми підліткової девіантної поведінки. Досліджено причини виникнення та розвитку девіантної поведінки підлітків та фактори соціалізації у підлітковому віці. Сформулювані психолого-педагогічні рекомендації педагогам щодо профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків. Ключові слова: підліток, процес соціалізації, порушення соціалізації, девіантна поведінка, агресія.

Актуальність дослідження

У сучасному світі девіантна поведінка підлітків є однією з найбільших загроз для громадської безпеки. Неправильний стиль життя, вживання наркотиків та алкоголю, крадіжки, бійки та інші форми девіантної поведінки можуть призвести до серйозних наслідків, які можуть вплинути на життя підлітка і його оточення.

Девіантна поведінка підлітків може бути наслідком порушення процесу соціалізації особистості. Цей процес є дуже важливим для розвитку особистості, адаптації до суспільства та формування соціальних навичок. Якщо цей процес порушений, підлітки можуть відчувати відчуженість від суспільства, відчуття неприйнятності, неповноти та інших негативних емоцій, які можуть вплинути на їхню поведінку [2].

Проблема девіантної поведінки широко висвітлена у зарубіжній та вітчизняній соціологічній літературі, але важливо відзначити, що її конкретний аспект - підліткова девіація - вивчена меншою мірою. Девіантна поведінка в підлітковому віці є складним явищем, тому вивчення цієї проблеми має міждисциплінарний і різноплановий характер. Тому, дослідження теми «Девіантна поведінка підлітків як наслідок порушення соціалізації особистості» може допомогти у розумінні причин та наслідків девіантної поведінки підлітків, а також у підвищенні ефективності процесу соціалізації особистості.

Дослідження цієї теми може допомогти виявити фактори, що впливають на девіантну поведінку підлітків, визначити особливості їхньої соціалізації та впливу соціального середовища на них. Саме тому це й обрано основною проблемою дослідження, що визначає його актуальність як у загальнопсихологічному, так і у прикладному аспектах.

Методологічну й теоретичну основу складають фундаментальні психолого-педагогічні дослідження підліткового віку, які в різний час здійснювали О. М. Леонтьєв, К. К. Платонов, І. С. Кон, В. Петровський, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін та ін. Зокрема C. Афанасьєв, Я. І. Гілінський, Б. М. Левін, М. Є. Поздняков досліджували девіантну поведінку як порушення соціалізації.

Мета полягає увизначені особливостей девіантної поведінки підлітків як порушення соціалізації особистості.

Підлітковий вік - це період життя, який починається приблизно від 10-11 років і триває до 1820 років. Це період значних змін у фізичному, психологічному та соціальному розвитку особистості.

Науковими дослідженнями І. Беха, М. Боришевського, С. Максименка, Д. Колесова, І. Мягкова, В. Татенка, Д. Фельдштейна та інших доведено, що підлітковий вік характеризується переплетінням суперечливих тенденцій соціального та особистісного розвитку дитини. З одного боку, для цього складного періоду показовими є негативні прояви, дисгармонійність особистості, згортання або зміна інтересів, а також протестний характер поведінки підлітків стосовно дорослих. З іншого боку, цей період вирізняється великою кількістю позитивних проявів: зростає самостійність, більш різноманітними та змістовними стають взаємини з ровесниками і дорослими, значно розширюється, істотно змінюються сфери діяльності підлітка, розвивається відповідальне ставлення до себе та інших людей. Головним у підлітковому віці є вихід дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується її свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.

Підлітки також можуть бути більш схильні до ризикованої поведінки, такої як вживання алкоголю та наркотиків, водіння автомобіля під впливом, зайняття відвертої статевої поведінки та інших небезпечних дій. Це може бути пов'язано з прагненням до експериментів та спроб знайти нові форми самовираження, але також може бути наслідком нездорового середовища, тиску групової динаміки та інших негативних чинників [1].

За підліткового віку підлітки починають навчатися соціальним навичкам, які допомагають їм взаємодіяти з іншими людьми та адаптуватися до різних соціальних ситуацій. Наприклад, це може включати навички спілкування, співпраці, розв'язання конфліктів та емпатії. Підлітки можуть набувати ці навички через взаємодію з ровесниками, дорослими та іншими соціальними групами, з якими вони зустрічаються у своєму повсякденному житті.

Соціальні навички включають у себе також розуміння соціальних норм та цінностей, що допомагає підліткам поводитися відповідно до очікувань інших людей у різних ситуаціях. Наприклад, підлітки можуть навчатися правильно поводитися в школі, під час спілкування з різними групами людей, на роботі тощо.

Окрім того, соціальні навички можуть включати у себе також уміння відмовити від чогось, вміння керувати своїм часом, ставлення до конструктивної критики, та інші аспекти, які допомагають підліткам стати ефективними у спілкуванні з людьми та досягати своїх цілей.

У підлітковому віці формується не лише ставлення до самого себе, а й до інших людей. Підлітки починають усвідомлювати, що інші люди можуть мати відмінні від їхніх потреби, бажання та погляди. Вони можуть відчувати емоції, такі як співчуття та емпатію. За цей період формується власна самооцінка та автономія, а також розвивається усвідомлення власної ролі в спільноті [6, с. 109].

Ставлення до себе включає у себе сприйняття власної індивідуальності та впевненість у власних здібностях. Підлітки можуть почуватися неспокійно через невпевненість у собі та своїх можливостях, але з розвитком соціальних навичок та інших навичок, вони можуть набувати більшої впевненості в собі та своїх можливостях. Важливою частиною формування ставлення до себе є розвиток власної ідентичності, яка включає у себе усвідомлення власної особистості, цінностей та інтересів.

Ставлення до інших людей включає у себе емпатію, толерантність та розуміння різних культур та поглядів. Підлітки можуть почувати бажання допомагати іншим та відчувати співчуття до тих, хто знаходиться у складних ситуаціях. Однак, з іншого боку, підлітки можуть також відчувати певну неприязнь до інших людей, особливо до тих, хто не належить до їхньої соціальної групи. Ставлення до інших людей також може мати великий вплив на соціальний розвиток підлітка. Недостатня емпатія та толерантність можуть спричинити конфлікти з іншими людьми та зниження рівня суспільної інтеграції. З іншого боку, розвиток соціальної чутливості може допомогти підліткам встановлювати позитивні міжособистісні стосунки та розвивати навички співпраці.

Усі ці аспекти можуть бути впливові на формування особистості та соціальний розвиток підлітка. Недостатність позитивного ставлення до себе може призвести до погіршення психологічного стану, а саме до почуття тривоги, депресії та невпевненості у власних можливостях. З іншого боку, позитивне ставлення до себе може допомогти підліткам досягати своїх цілей та розвивати власний потенціал.

Порушення соціалізації у дітей підлітків можуть бути наслідком різних факторів, таких як:

1. Відсутність відповідної підтримки і виховання вдома: якщо дитина не отримує достатньої уваги та підтримки вдома, вона може почуватися незахищеною та невпевненою в собі, що може призвести до порушення соціалізації.

2. Проблеми в школі: діти, які мають проблеми з навчанням або зі стосунками з однолітками, можуть відчувати себе відчуженими та відстороненими від свого соціального оточення, що може впливати на їхню соціалізацію.

3. Відсутність можливостей для соціальної взаємодії: якщо дитина живе в ізольованому оточенні, вона може не мати можливості спілкуватися з іншими людьми, що може впливати на її соціальний розвиток.

4. Відсутність розвиваючих занять: якщо дитина не має можливості займатися спортом, ходити на курси, чи займатися іншими розвиваючими заняттями, то вона може відчувати відсутність досягнень та важливості у своєму соціальному оточенні.

5. Підлітковий вік: сам період підліткового віку може призводити до порушення соціалізації. У цей період дитина може відчувати потребу у зміні своєї соціальної ролі та стосунків з оточенням, що може призвести до конфліктів та порушень у взаєминах з іншими [4].

Девіантна поведінка підлітків може бути спричинена різноманітними факторами, які взаємодіють між собою, такими як генетичні, біологічні, психологічні, соціальні та середовищні. У найбільш загальному вигляді, девіантна поведінка є спробою підлітків відстояти свою індивідуальність та незалежність від соціальних та культурних норм, які їм не подобаються або не згодні з ними.

Деякі з основних причин виникнення та розвитку девіантної поведінки у підлітків:

1. Генетичні та біологічні фактори: дослідження показують, що генетичні та біологічні фактори можуть впливати на поведінку підлітків. Наприклад, деякі дослідження показують, що підлітки зі зниженим рівнем серотоніну можуть бути нахильніші до агресивної поведінки.

2. Психологічні фактори: психологічні фактори, такі як низька самооцінка, депресія та тривога, можуть сприяти виникненню девіантної поведінки. Наприклад, підлітки, які страждають від депресії, можуть виявляти агресивну поведінку, спробуючи відволіктися від своїх проблем

3. Соціальні фактори: соціальні фактори, такі як небезпечне оточення та наявність злочинних груп, можуть також сприяти виникненню девіантної поведінки. Підлітки, які виростають у відчужених від успільства районах, можуть відчувати себе відірваними від соціальних норм та ставитися до них з неповагою. Також соціальна ізоляція та відчуття відсутності підтримки можуть викликати у підлітків відчуття безнадії та байдужості, що може призвести до девіантної поведінки.

4. Середовищні фактори: навколишнє середовище також може впливати на девіантну поведінку підлітків. Наприклад, експозиція до насильства у родині, школі або в культурі може викликати агресивну поведінку у підлітків. Також використання наркотиків та алкоголю може збільшувати ризик виникнення девіантної поведінки.

5. Недостатність навичок розв'язання проблем: підлітки можуть не мати достатніх навичок розв'язання конфліктів та інших проблем, що може призвести до невірних рішень та девіантної поведінки. Наприклад, підлітки можуть вживати насильство або крадіжки, щоб вирішити конфлікти з іншими людьми, замість шукати інші способи вирішення проблем.

6. Відсутність сімейних цінностей та виховання: відсутність сімейних цінностей та виховання може також сприяти виникненню девіантної поведінки у підлітків. Якщо сім'я не надає достатньої уваги та підтримки дитині, це може призвести до відчуття неповноцінності та безнадії, що може викликати девіантну поведінку. Крім того, якщо виховання не передбачає дотримання певних норм та правил, це може призвести до девіантної поведінки, як, наприклад, крадіжки або бунтівницька поведінка [5].

Девіантна поведінка підлітків може мати серйозні наслідки, як для самих підлітків, так і для їхнього оточення. До наслідків можуть входити затримки у розвитку, проблеми зі здоров'ям, відсутність навчання, проблеми зі зв'язками та інші.

Наприклад, підлітки, які займаються наркотиками або алкоголем, можуть мати проблеми зі здоров'ям, включаючи проблеми зі сном, апетитом та емоційним станом. Крім того, вони можуть мати проблеми зі зв'язками та соціальною інтеграцією.

Девіантна поведінка підлітків також може впливати на їхнє майбутнє. Наприклад, якщо підліток займається крадіжками або насильством, то це може привести до затримки у розвитку та відсутності можливості навчатися чи працювати в майбутньому.

Крім того, важливо звернути увагу на роль родини та оточення у формуванні поведінки підлітків. Родина може створити сприятливі умови для розвитку позитивної поведінки, наприклад, підтримуючи здоровий спосіб життя, створюючи умови для розвитку талантів та інтересів, допомагаючи вирішувати проблеми та конфлікти [3].

Отже, визначення причин та розвиток девіантної поведінки підлітків є складним і має багато чинників. Профілактика та підтримка підлітків можуть допомогти уникнути серйозних наслідків та сприяти розвитку позитивної поведінки.

Підлітковий вік є періодом інтенсивної психофізіологічної та соціальної зміни, під час якого з'являється можливість для розвитку нових соціальних навичок, поведінкових стратегій та стилів взаємодії з оточуючим середовищем. Проте, цей період також може бути важким для багатьох підлітків, які можуть проявляти девіантну поведінку, яка може бути шкідливою для їхнього розвитку та добробуту. Ці підлітки можуть проявляти непокірність, агресію, злочинну поведінку, вживання наркотиків, алкогольних напоїв та іншу девіантну поведінку.

Одним із основних факторів, що впливають на девіантну поведінку підлітків, є недостатня увага батьків та педагогів до психологічного та емоційного стану підлітків [2]. Тому, для профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків необхідно проводити цілеспрямовану та системну роботу з підлітками, їх батьками та педагогами.

Основні психолого-педагогічні рекомендації щодо профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків:

1. Створення сприятливого соціального середовища:

- забезпечення сприятливої атмосфери в сім'ї;

- залучення підлітків до спільних справ та заходів;

- підтримка дружніх та довірливих стосунків між підлітками та дорослими;

- забезпечення дотримання прав та свобод підлітків.

2. Розвиток соціально-психологічної компетентності:

- навчання комунікативних та міжособистісних навичок;

- підтримка самооцінки та самовизначення підлітків;

- підтримка позитивних взаємин між підлітками;

- розвиток індивідуальної творчості та самовираження.

3. Здійснення профілактичної роботи:

- проведення інформаційно-просвітницької роботи серед підлітків про шкідливі наслідки девіантної поведінки;

- попередження шкідливих звичок та вчинків;

- формування свідомого ставлення до власного здоров'я та життя;

- залучення підлітків до здорового способу життя та спорту.

4. Проведення корекційної роботи:

- робота з індивідуальними та груповими випадками девіантної поведінки;

- психологічна допомога та консультування підлітків та їх батьків;

- створення спеціалізованих програм та центрів для корекції девіантної поведінки.

5. Використання позитивної підсилення:

- похвала та заохочення позитивної поведінки;

- залучення підлітків до відповідальних справ та ініціатив;

- використання відміток, винагород та премій за позитивні результати.

Отже, для профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків необхідно проводити комплексну роботу з підлітками, їх батьками та педагогами, забезпечуючи сприятливу соціальну атмосферу, розвиток соціально-психологічної компетентності, здійснення профілактичної та корекційної роботи, а також використання позитивного підсилення. Для успішної роботи з підлітками важливо враховувати їхні індивідуальні особливості та потреби.

Батьки можуть допомогти своїм дітям шляхом встановлення доброзичливих та теплих взаємин, забезпечення емоційної підтримки та надання відповідної інформації. Крім того, вони можуть забезпечити дітям стабільну родинну ситуацію, дотримання регламенту дня та правильне харчування.

Педагоги повинні створити сприятливу навчально-виховну середовище, забезпечити розуміння та повагу до індивідуальних особливостей кожного учня, враховуючи при цьому вікові та соціальні характеристики.

Окрім того, необхідно залучати підлітків до активної соціальної діяльності, організовувати спільні заходи та заходи зі спорту, дозволяти їм самостійно розвиватися, створювати умови для реалізації їхнього творчого потенціалу.

Для більш ефективної роботи з підлітками, які проявляють девіантну поведінку, важливо враховувати різноманітні аспекти їхнього життя. Наприклад, належне розуміння факторів, які сприяють девіантній поведінці, є дуже важливим кроком у вирішенні проблеми [5].

Один з ключових факторів, що сприяє девіантній поведінці, - це недостатність підтримки та уваги з боку дорослих. Підлітки, які не отримують достатньої емоційної підтримки та допомоги з боку батьків та інших дорослих, можуть відчувати відчуженість та втрату інтересу до життя. У таких умовах вони шукають підтримку серед ровесників та можуть потрапляти в небезпечні ситуації.

Інший фактор, який може сприяти девіантній поведінці, - це соціальний тиск. Багато підлітків відчувають необхідність відповідати певним стандартам поведінки та зовнішності, щоб бути прийнятими в своїй соціальній групі. Якщо вони не відповідають цим стандартам, то можуть стати об'єктом булінгу та інших форм дискримінації, що може призвести до девіантної поведінки.

Одним з ефективних способів профілактики девіантної поведінки підлітків є формування їхньої позитивної самооцінки. Для цього необхідно створити умови для розвитку позитивних вмінь та здібностей, забезпечити успіхи у навчанні та соціальних взаєминах, допомогти виявити та розвинути їхні інтереси та хобі. Це допоможе підліткам знайти в собі силу та мотивацію до розвитку, що зменшить ймовірність прояву девіантної поведінки.

Також важливим є формування у підлітків навичок ефективної комунікації. Необхідно допомагати їм засвоювати правила взаємодії з іншими людьми, розвивати емпатію та уміння вирішувати конфлікти без насильства. Це сприятиме побудові позитивних взаємин з іншими людьми та зменшить ризик втрати контролю над ситуацією.

Одним з ефективних способів корекції девіантної поведінки є психологічна корекція, яка забезпечує підтримку підлітків у подоланні психологічних труднощів та емоційних проблем. До таких методів можна віднести індивідуальні консультації психолога, психотерапію, групові тренінги та сесії психологічного тренінгу.

Однак, для ефективної корекції девіантної поведінки необхідно також залучати до процесу вирішення проблеми батьків та інших дорослих, які мають значний вплив на поведінку підлітків. Наприклад, у батьків можуть бути певні недоліки у спілкуванні з дітьми, які потребують корекції. Важливо залучати батьків до співпраці з психологом та іншими фахівцями, які зможуть допомогти їм покращити комунікацію з дітьми та підтримати їхній розвиток.

Узагальнюючи, профілактика та корекція девіантної поведінки підлітків потребує комплексного підходу, який включає в себе роботу з батьками, педагогами та психологами. Важливим є раннє виявлення ознак девіантної поведінки, адже чим швидше почати роботу над корекцією, тим більша ймовірність успішного результату.

Висновки

Теоретично з'ясовано психолого-педагогічні характеристики підліткового віку та виявлено, що підлітковий вік є дуже важливим періодом у житті людини, коли відбувається інтенсивний процес соціалізації особистості. Протягом цього періоду молоді люди навчаються адаптуватися до нових ситуацій і розвивають соціальні навички, необхідні для успішної інтеграції у суспільство.

Підлітковий вік є періодом, коли людина набуває основних навичок та вмінь, які дозволяють їй адаптуватися у суспільстві. Якщо цей процес не пройде в повній мірі, то можуть виникнути серйозні проблеми у майбутньому.

Виявлено, що девіантна поведінка може бути викликана різноманітними факторами, такими як негативний вплив оточуючого середовища. Девіантна поведінка підлітків може бути дуже серйозною проблемою для їхнього життя та життя навколишніх людей. Якщо порушення соціалізації особистості не виявляється та не коригується вчасно, то може призвести до різноманітних проблем, таких як проблеми зі здоров'ям, втратою навичок соціальної взаємодії та дискримінацією у суспільстві.

Для успішної соціалізації підлітків важливо створювати оптимальні умови для їхнього розвитку та забезпечувати доступ до освіти та розвитку. Розуміння особливостей підліткового віку та розробка спеціальних програм психологічної та педагогічної підтримки можуть допомогти у забезпеченні успішної соціалізації та запобіганні девіантної поведінки підлітків. Сформульовані психолого-педагогічні рекомендації педагогам щодо профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків.

Джерела

1. Андреева І. Л. Соціальні проблеми підліткового віку в Україні, Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров 'я України № 3, 2006. С. 5-9.

2. Баевський Р. М. Девіантна поведінка підлітків: сутність, причини, профілактика. Науковий вісник Ужгородського національного університету №s 34, 2015. С. 37-40.

3. Вовк О. В. «Девіантна поведінка підлітків: причини та профілактика», Наукові записки Кіровоградського національного технічного університету, 2017. С. 19-23.

4. Осокіна О. Д. «Девіантна поведінка підлітків та її соціально-психологічні аспекти». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. Ужгород: УжНУ, Вип. 26, 2010. С. 94-97.

5. Сенкевич Т. В. «Профілактика девіантної поведінки підлітків у сучасному світі». Проблеми соціальної гігієни, здоров'я та історії медицини. Київ: Наукове товариство імені Шевченка, Т. 23, № 2, 2015. С. 5-10.

Размещено на Allbest.ru