Філософські рефлексії щодо світоглядних імперативів особистості майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософські рефлексії щодо світоглядних імперативів особистості майбутнього педагога

Білан Тетяна Орестівна

канд. філос. наук, доцент кафедри філософії, соціології та політології імені професора Валерія Григоровича Скотного Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

Анотація

У статті проаналізовано складові філософської рефлексії щодо світоглядних імперативів особистості майбутнього педагога та встановлено, що такими складовими є автентична «Я-концепція, адекватна самооцінка, розвинена саморефлексія; емоційний інтелект, духовний інтелект, соціальний інтелект, самоусвідомлення власних емоцій, саморегуляція, самовираження, самопрезентація, моральна самооцінка, саморегуляція, самодетермінація, високий рівень саморозвитку особистості.

Ключові слова: емоційний інтелект, здатності особистості, світогляд, самосвідомість, особистісне самоствердження.

Постановка проблеми та обґрунтування її актуальності

У сучасній філософській рефлексії щодо осмислення світоглядних імперативів можна виокремити різні, взаємозалежні виміри, обумовлені саморозвитком, самореалізацією особистості', її здоров'ям, здатностями, спроможностями, відповідальністю, свободою, духовною саморегуляцію; самовдосконаленням особистості в контексті оволодіння здатностями вірити, любити, творити добро, і боротися зі злом, творити свободу і відповідальність, адже мета нашого життя - віднайти сенс життя і жити відповідно до нього. І процес життя, зростання й утвердження особистості - це власне і є чимраз більше усвідомлення того «заради чого» [4]. Актуальність зазначеної проблеми формулюємо у контексті тверджень, які вичленовуємо у педагогічній концепції сучасних педагогів, філософів, психологів, в змісті якої структура професійної діяльності педагога розглядається крізь призму духовного наповнення «Я-концепції», компетентностей та здатностей педагога, мотивів самореалізації, самовдосконалення, рефлексивних механізмів педагогічної взаємодії, педагогічного спілкування, постановки і вирішення педагогічних завдань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

філософська рефлексія педагог

Теоретико-методологічною основою статті стали філософські основи раціонального та ірраціонального в науці та освіті (Скотний Валерій); філософсько-психологічні підходи до проблем особистісного зростання та ролі рефлексії у регулюванні активності особистості (Боришеський Мирослав, Савчин Мирослав) погляди на життєвий шлях (Мертон Томас), емоційний інтелект в освітньому просторі (Ґоулман Деніел).

Мета статті: висвітлити особливості філософського рефлексування щодо світоглядних імперативів особистості майбутнього педагога.

Виклад основного матеріалу

Філософські рефлексії щодо світоглядних імперативів особистості опираються на методологічні засади гуманістичного, особистісно-орієнтованого «живого» філософського знання. Аналіз наукових розвідок дає підстави для розуміння світогляду як «усталеної системи поглядів та відношень людини до того, що відбувається в навколишньому світі», «як відношення людини до світу, у подвійному значенні - об'єктивному і суб'єктивному, перше суттєво постає у походженні людини і світу, в практичному ставленні до нього; друге - в пізнанні й інших проявах людської свідомості й волі» [2] та тлумачення психологічного світогляду як «бачення людини та її психічного, вияв певної гносеологічної концепції» [6].

Методологічно і теоретично обґрунтовано, що в основі світоглядних орієнтирів лежать відчуття, що опираються на психоемоційні властивості, котрі взаємодіють з емоційним розумом, з раціональними структурами та загальноприйнятою є думка про те, що світосприймання характеризується певним дуалізмом: внутрішньою силою особистості та зовнішні впливи. Ціннісний досвід вміщує реальні ідеали, прагнення, норми, на які особистість орієнтується і до яких прагне в процесі своєї життєдіяльності, «ціннісне становлення особистості є визначальним у формуванні особистісних поглядів і переконань, адже лише особистісно-значущі цінності можуть стати основою тих чи інших переконань, а висока моральність і духовність особистості є основою ефективно діючого педагога» [7]. У світогляді закладена смисложиттєва цінність, вимір духовної сфери особистості, і тому варто усвідомити значущість головних людських якостей і властивостей, що впливатимуть на формування здатності до саморегуляції. Суб'єктивна концепція здорової особистості зреалізовується завдяки усвідомленню власних можливостей (психічних, фізичних, психологічних, соціальних), цілісної життєдіяльності (самоусвідомлення), повноцінного життя. Все це призведе до самоствердження та усвідомлення/самоусвідомлення особистістю норм, викликів життя, сформує «професійне кредо», визначить концепцію власної діяльності, сформує власний професійний взірець-еталон, і дозволить ідентифікувати себе з професією, дозволить самовизначитися та віднайти «сенс для себе», «забезпечить внутрішню безперервність переживання людиною самої себе, встановлення внутрішньої рівності собі, тотожності з собою» [5]. Звідси маємо особистісний розвиток, що передбачає самоусвідомлення, відкриття «нового» самого себе, прояв професійної результативності, професійної самореалізації та самовдосконалення, і призводить до особистісного самоствердження «осмислення сутності і розкриття специфіки впливів на особистість, її внутрішню духовну свободу таких морально-ціннісних орієнтацій, як повага в поєднанні з вимогливістю до особистості», здатність виробити мотиви щодо самоорганізації і самовдосконалення. Це неминуче висуває на перший план проблеми освітнього простору, що пов'язані із «визнанням самооцінки особистості, формування її самосвідомості, створення умов для самовизначення і саморозвитку» [7]. Самосвідомість, як внутрішній механізм світосприйняття та чинник рефлексії, самоусвідомлення здатностей особистості, впливає на розвиток «самосмислової» та емоційної сфери особистості, що виражається в таких компетентностях як: соціально- психологічна, діагностична, забезпечення професійного вдосконалення та розвитку: «у контексті самосвідомості можливо збагнути сутність розвитку та саморозвитку особистості, що зумовлюється активізацією індивідом своїх явних та потенційних можливостей, спрямованих на досягнення цілей, які людина ставить у часовому континуумі «теперішнє-майбутнє» [1]. При формуванні професійної самосвідомості особистості майбутнього педагога варто брати до уваги рівень домагань, що базуються на прагненні особистості майбутнього педагога крізь призму своїх можливостей та ціннісних орієнтацій оцінити власну можливість реалізуватися у майбутній професійній педагогічній діяльності. На основі рівня домагань у майбутнього педагога формується самооцінка, тобто, виникає потреба на її основі зберегти прагнення особистості студента бути у майбутньому педагогом-професіоналом, «відомий неподільний причинно-наслідковий зв'язок самооцінки та домагань», що дозволяє зрозуміти механізми самосвідомості, «виникаючи на підґрунті самооцінки, домагання постають її свідомою проекцією у ситуації, коли перед людиною виникає можливість і реальність вибору із декількох цілей тієї, котра найбільшою мірою відповідає її моральним настановленням» [1]. Факторами, які визначають готовність до майбутньої професійної готовності педагога є формування емпатійної здатності педагога усвідомлювати свої емоції та емоції іншої людини, керувати ними і на цій основі будувати педагогічну взаємодію, і це призведе до адекватної оцінки власних здібностей, можливість регулювання власного емоційного стану, до належної рефлексії і адекватного оцінювання себе і своєї професійної діяльності, до розуміння відносин, почуттів, психічних станів учнів у формі співпереживання. Розвинена емпатійність як здатність відчувати емоційний стан іншої людини може стати для педагога основою професійної риси - здатності співпереживати разом з учнем його успіхи та невдачі, «зчитувати» інформацію про його стан, думки та почуття. Формуючи емоційну сферу особистості майбутнього педагога одночасно формуємо здатність до регуляції і саморегуляції психічних станів, здатність відчувати внутрішній світ учня, здатність співпереживати. Про такі групи здатностей як національна та емоційна веде мову Д. Ґоулман, і підводить нас до усвідомлення здатності розуміти і розпізнавати чужі емоції, наміри, почуття - і саме здатність є основою емоційного інтелекту. Згідно з Ґоулманом емоційний інтелект - це здатність розуміти і розпізнавати свої і чужі емоції, а значить, наміри, бажання і почуття та вміння керувати емоціями і почуттями, і впливати на свою поведінку та поведінку людей [3]. Однак, майбутньому педагогу необхідно, перш за все, навчитися аналізувати свої почуття, щоб на основі власного емоційного досвіду, знання теорії психологічної науки і практики її застосування здійснювати педагогічну діяльність, створювати для цього належні умови, вирішувати складні педагогічні ситуації і задачі, взаємодіяти з іншими. В цьому контексті важливим є осмислити сутність професійної самосвідомості як професійної Я-концепції майбутнього педагога, що визначається його діяльністю, способом поведінки, системою дій, що спрямовані на себе і на особистісно-особистісну взаємодію, усвідомлене ставлення майбутнього педагога до реалізації професійних здатностей та компетентностей, усвідомлена необхідність самопізнання, саморозвитку, саморегуляції, самонавчання, прагнення до професійно-особистісного самовираження.

Висновки

Філософські рефлексії щодо світоглядних імперативів особистості майбутнього педагога дозволяють наголосити на тому, що важливим світоглядним механізмом формування професійної самосвідомості майбутнього педагога є: володіння особистістю «автентичною «Я-концепцією, адекватною самооцінкою, розвиненою саморефлексією»; емоційний інтелект, духовний інтелект, соціальний інтелект, самоусвідомлення власних емоцій, саморегуляція, самовираження, самопрезентація, моральна самооцінка, саморегуляція, самодетермінація, високий рівень саморозвитку особистості.

Список використаних джерел:

[1] Боришевський М. (2009) Самосвідомість як фактор психічного розвитку особистості. Психологія особистості. (4) 119-126.

[2] Булатов М.О. ( 2009) Філософський словник (439) Київ: Стилос.

[3] Ґоулман Д. (2018) Емоційний інтелект. Харків: Віват.

[4] Мертон Томас (2019) Ніхто не є самотнім островом. Львів: «Свічадо».

[5] Савчин М.(2016) Здатності особистості: монографія. Київ: ВЦ «Академія».

[6] Савчин М. (2019) Здоров'я людини: духовний, особистісний і тілесний виміри: монографія. Дрогобич: ПП «ПОСВІТ».

[7] Скотний В. (2003) Раціональне та ірраціональне в науці та освіті. Київ, Дрогобич: Коло.

Размещено на Allbest.ru