Мотивація майбутніх фахівців галузі "культура і мистецтво" закладів вищої освіти до формування цифрових компетентностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотивація майбутніх фахівців галузі "культура і мистецтво" закладів вищої освіти до формування цифрових компетентностей

Апшай Федір Васильович - кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри мистецьких дисциплін, перший заступник директора Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради

АПШАЙ Федір Васильович. МОТИВАЦІЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО» ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО ФОРМУВАННЯ ЦМФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

У статті досліджено мотивацію майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» закладів вищої освіти щодо формування цифрових компетентностей. Автором уточнено сутність основних дефініцій дослідження, а саме: мотивація, цифрові технології, цифрова грамотність, цифрова культура, компетентність, цифрова компетентність. Схарактеризовано мотиви внутрішньої мотивації, зовнішньої позитивної мотивації та зовнішньої негативної мотивації.

Доведено, що для успішного опанування ІКТ важливі такі мотиваційні умови, як: створення сприятливого комфортного середовища, потреба у досягненні першості, створення ситуації успіху, внутрішня активність, імпульсивність, застосування нетрадиційних методів і форм організації навчання та запровадження моніторингу активності, можливість творчого та професійного зростання, участі у творчих проектах та міжнародних культурно-освітніх і мистецьких програмах, майстер-класах та концертних виступах. цифрова грамотність компетентність мотивація

Ключові слова: фахівці галузі «Культура і мистецтво», мотивація, цифрові технології, цифрова грамотність, цифрова культура, цифрові компетентності.

APSHAY Fedir Vasyliovych. MOTIVATION OF FUTURE SPECIALISTS IN THE CULTURE AND ARTS FIELD OF HIGHER EDUCATION DEPARTMENTS TO THE FORMATION OF CENTRAL COMPETENCES

The article examines the motivation of future specialists in the field of «Culture and Art» of higher education institutions regarding the formation of digital competencies. The author clarified the essence of the main definitions of the study, namely: motivation, digital technologies, digital literacy, digital culture, competence, digital competence. The motives of internal motivation, external positive motivation and external negative motivation are characterized.

It has been proven that such motivational conditions are important for the successful mastery of ICT, such as: creating a favorable comfortable environment, the need to achieve primacy, creating a situation of success, internal activity, impulsivity, the use of non-traditional methods and forms of training organization and the introduction of activity monitoring, the possibility of creative and professional growth, participation in creative projects and international cultural, educational and artistic programs, master classes and concert performances.

Based on the results of the conducted research, it became obvious that such motivational conditions as: creation of a favorable comfortable environment in ICT classes, motivation of students with positive attitudes, praise, opportunities for further creative growth; creating a situation of success for students in ICT classes, which enables the development and increase of learning motivation; the need to achieve primacy, the desire to work successfully and be better at mastering ICT, to achieve authority and respect, a sense of freedom, one's own value and dignity; internal activity in the application of ICT and sustainable motivation to meet the needs of training in the use of digital technologies; impulsiveness, which causes a state of dissatisfaction with the results of ICT implementation activities, and the satisfaction of one need opens the way to another; application of non-traditional methods and forms of training organization and implementation of activity monitoring of future specialists in the field of «Culture and Art» in practical classes and in the process of independent work; the possibility of creative and professional growth, participation in creative projects and international cultural, educational and artistic programs, master classes, concert performances using computer programs for visualization of stage effects.

Keywords: specialists in the field of «Culture and art», motivation, digital technologies, digital literacy, digital culture, digital competences.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

В умовах розвитку цифрового суспільства, цифровізації культурно-освітньої та мистецької діяльності, відповідно до «Концепції розвитку цифрових компетентностей до 2025 року», схваленої Кабінетом Міністрів України 2021 року, метою формування цифрових компетентностей фахівців галузі «Культура і мистецтво» повинна бути мотивація до опанування знаннями, уміннями і навичками, щодо цифрових технологій та підвищення ролі цифрової грамотності. За такого підходу, в умовах глобалізаційних викликів і сталого розвитку суспільства, дослідження проблеми мотивації майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» в закладах вищої освіти до формування цифрових компетентностей є актуальним і своєчасним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз попередніх досліджень і публікацій доводить, що дослідженню проблеми розвитку цифрових компетентностей особистості присвячені праці представників різних напрямів, з-поміж яких: В. Ю. Биков, І. С. Войтович, Л. Г. Гаврі- лова, Д. В. Галкін, Р М. Горбатюк, С. М. Горобець, Д. В. Громов, Р С. Гуревич, Ю. С. Жарких, М. Ю. Кадемія, Л. Г. Кондратова, С. Г. Літвінова, О. В. Овчарук, Я. В. Топольник та інші. Проблема розвитку компетентностей, компетентнісного підходу, формування професійної компетеності майбутніх фахівців стали предметом дослідження науковців, а саме: І. П. Воротникова, М. С. Головань, М. Б. Євтуха, М. І. Жалдака, І. А. Зязюна, Н. В. Морзе, В. Г Кременя, А. І. Кузьмінського, В. І. Лугового та ін. Однак, зауважимо, що на сучасному етапі проблема мотивації майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» в закладах вищої освіти до формування цифрових компетентностей не набула широкого висвітлення в наукових дослідженнях. Це зумовлює нове бачення цілей професійної підготовки майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво», зміну їхнього статусу, шляхів формування та розвитку.

Мета статті - обгрунтувати мотивацію майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» до формування цифрових компетентностей.

Виклад основного матеріалу дослідження

Дослідження проблеми мотивації майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» до формування цифрових компетентностей останнім часом все більше приваблює науковців. Для вирішення цієї проблеми вартісним уважаємо уточнення основних понять дослідження.

Слід відразу визнати, що мотивація (з лат. movere) - це система спонукань особистості, що зумовлює спрямування її активності на отримання, перетворення та збереження знань, умінь, способів дій, вражень, уподобань тощо. Мотивація враховує такі індивідуально-психологічні особливості, як рівень інтелектуального розвитку, саморозвиток та самооцінку, прагнення повноцінної соціалізації з іншими людьми тощо. Американський психолог А. Маслоу зазначає, що будь-яка поведінка є полідетермінованою, тобто має складну мотивацію. А. М. Колот наголошує «У загальному трактуванні сутність мотивації можна виразити так: мотивація - це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання особи до діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей» [7, с. 115]. О. Д. Матросов характеризує мотивацію як «сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які зумовлюють людину до трудової діяльності і надають їй цілеспрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей» [9, с. 112].

Отже, мотивація містить таку рушійну енергію всередині людини, яка приводить її в стан активних дій. Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи може призвести до якісного результату. Безсумнівно, мотивація до опанування цифровими компетентностями пов'язана як з емоціями так і з емоційним станом особистості.

Поняття «цифрові технології», «цифрова грамотність», «цифрова культура» та узагальнююче поняття «цифрові компетентності» в сучасних дослідженнях виходять за межі технологічної або цифрової галузі. За такого підходу вартісним уважаємо схарактеризувати кожне із зазначених дефініцій.

Цифрові технології (англ. Digital technology) - це електронні інструменти, пристрої та ресурси, соціальні мережі, ігри, мультимедіа та мобільні телефони, які обробляють, генерують або зберігають інформацію. Цифрові технології, це: Ін- тернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні технології, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн тощо. Так, штучний інтелект, який має спрямовувати студентів стосовно вибору освітніх траєкторій, добираючи відповідно до індивідуальних потреб і можливостей студентів програми навчання, короткотривалі курси, тренінги, інші шляхи, щоб забезпечити їм ефективне досягнення цілей кар'єри та розвитку.

Цифрова грамотність - передбачає набір знань, умінь та навичок, які необхідні для безпечного та ефективного використання цифрових технологій та ресурсів Інтернету, розглядається як прагнення людини до більш повного виявлення і розвитку своїх можливостей. Науковці розглядають цифрову грамотність як симбіоз таких компонентів як: комп'ютерна грамотність, інформаційна грамотність, компетентне користування соціальними медіа та використання мережевих технологій. Д. Белшоу виділяє вісім компонентів цифрової грамотності, з-поміж яких: культурний, когнітив- ний, конструктивний, комунікативний, критичний, громадянський, а також упевнене користування та креативність [12, с. 23].

Цифрова культура - це нове поняття і розглядається у науковій літературі як система правил поведінки людини, яких вона дотримується під час використання інформаційно-комунікаційних технологій. Наразі Д. Галкін виділяє наступні рівні цифрової культури: матеріальний, функціональний, символічний, ментальний, духовно-ціннісний [3, с. 14]. До компонентів цифрової культури К. Літвінова відносить: раціональне споживання інформації, критичне мислення, цифрову грамотність, ІТ-волонтерство, «зелене» використання інформаційних технологій («Greening IT») [8, с. 9]. Виходячи з цього, цифровою культурою варто назвати набір принципів і цінностей в корпоративній культурі, що характеризує використання технологій для взаємодії з суспільством і вирішення завдань у професійній діяльності.

Цифрова компетентність передбачає вміння користуватися сучасними інформаційними технологіями та програмним забезпеченням з урахуванням усіх можливостей, що надає інформаційний прогрес.

Для уточнення дефініції «цифрова компетентність» доцільним уважаємо визначення сутності поняття «компетентність», що у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. У науково-методичній літературі компетентність визначається як динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися. Ми суголосні з думкою науковців, що в сучасній педагогічній науці не існує єдиного тлумачення дефініції «компетентність». Кожен автор у науковій роботі надає ґрунтовне визначення зазначеного поняття, пояснює його зміст, виокремлює спільні та відмінні характеристики. Так, І. А. Зязюн це поняття розглядає у соціально-педагогічному контексті й зазначає, що «компетентність як екзистенціональна властивість людини є продуктом її власної життє- творчої активності, ініційованої процесом освіти; як властивість індивіда вона існує в різних формах - як високий рівень умілості, як спосіб особистіс- ної самореалізації (звичка, спосіб життєдіяльності, захоплення), як деякий підсумок саморозвитку індивіда, форма вияву здібностей тощо» [5, с. 17]. М. С. Головань, стверджує, що «компетентність» завжди «стосується особи, характеризує її здатність якісно виконувати певну роботу» [4, с. 230]. На думку В. О. Калініна «компетентність характеризує і визначає рівень професіоналізму особистості» [6, с. 8].

Цифрова компетентність вимірюється на різних рівнях для визначення відповідності умовам навчання та праці. Відтак європейська мережа EUROPASS пропонує дотримуватися таких стандартів цифрової компетентності, ключовими складовими якої є: управління інформацією (іnformation management); співробітництво (сollaboration); комунікація (сommunication); контент та знання (сreation of content and knowledge); етика й відповідальність (еthics and responsibility); оцінювання та вирішення проблем ^valuation and рюМєю^Ь^); технічне оперування (technical operation).

Цифрова компетентність займає ключове місце в системі професійних та загальних компетентностей, є основою для професійного становлення в будь-якій галузі діяльності сучасного фахівця. О. В. Овчарук приводить консолідоване визначення цифрової компетентності, як «доведену здатність працювати індивідуально або колективно, використовуючи інструменти, ресурси, процеси і системи, які відповідають за доступ до інформації (відомостей і даних) та її оцінювання, застосовувати таку інформацію для вирішення проблем, спілкування, створення інформаційно-спрямованих рішень, продуктів і систем, а також для отримання нових знань» [10, с. 14].

Акцентуючи увагу на зазначених наукових дефініціях варто дослідити сутність поняття «цифрова компетентність майбутнього фахівця в галузі «Культура і мистецтво», яке в дослідженнях науковців, з-поміж яких: Л. Г Гаврілова, Н. М. Попович, Т В. Потапчук, виходить за межі технологічної або цифрової галузі. Так, Н. М. Попович вважає, що сучасне впровадження інформаційних технологій в освітній процес мистецького вишу зумовлене соціальними проблемами підвищення статусу фахівця та готовності виконувати професійні функції. «Застосування інформаційних технологій у сфері мистецької освіти забезпечує якісно новий рівень набуття й узагальнення знань, умінь і навичок фахівців, їх використання в подальшій професійній і творчій діяльності» [11, с. 95]. Влучним є висловлювання Л. Г. Гаврилової відносно оновлення змісту освітніх програм, з метою формування у студентів цифрових компетентностей, яка зазначає, що «Саме середовище вищої освіти, серед пріоритетних функцій якого фігурує підготовка фахівців, зокрема майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво», до життя в інформаційному середовищі, має потенціал щодо перегляду змісту освіти шляхом визначення завдань, співвідносних із новою парадигмою освіти» [2, с. 8].

Цифрову компетентність майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» ми інтерпретуємо як багаторівневу систему неперервної підготовки майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво». Підґрунтям цифрової компетентності майбутніх фахівців слугує реалізація можливостей ІКТ щодо організації для останніх таких видів діяльності, як: реєстрація, збір, накопичення, зберігання, опрацювання, систематизація та передавання інформації, що представлена в різних формах, із можливістю побудови інформаційного освітнього середовища майбутнього фахівця в галузі «Культура і мистецтво»; візуалізація інформації із можливістю підкріплення текстового повідомлення візуальним рядом - графічними зображеннями, анімаційними сюжетами чи віде- осюжетами (стандартні образи й анімації з Галереї Кліпарт (ClipArt), презентації MS PowerPoint, відеофільми тощо). Окрім того, інтерактивна взаємодія користувача із інформаційною системою, що передбачає обмін даними за допомогою текстових, графічних, символьних та інших команд і відповідями, реалізацією сучасних засобів ведення «діалогу» із забезпеченням вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи; управління периферійними пристроями; управління створенням, відображенням на екрані й аналізом різних об'єктів. І врешті-решт, автоматизований контроль (самоконтроль) результатів навчальної діяльності, корекція за результатами контролю, тренування, тестування з використанням тестових програм і тренажерів; забезпечення комунікації (відеоконференція, вебінар, форум, чат, зв'язок, які реалізують можливості прямого зв'язку через інтернет) [1, с. 28].

Виходячи із визначення основних термінологічних засад дослідження ми розробили методику мотивації майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» стосовно формування цифрових ком-

петентностей, яка містить три типи досліджуваного феномена, а саме: внутрішня мотивація, зовнішня позитивна мотивація і зовнішня негативна мотивація.

Мотивами внутрішньої мотивації визначено бажання здобути нові знання, уміння та навички; самостійне використання інформаційних технологій; використання сучасних цифрових засобів; бажання й уміння використовувати програмне забезпечення; задоволення від використання інформаційних технологій; посилення самоосвітньої діяльності.

Мотивами зовнішньої позитивної мотивації стали: прагнення уникнути критики щодо невміння застосовувати інформаційні технології; прагнення уникнути можливих покарань чи неприємностей у вигляді зняття заохочення тощо; невміння створити власні творчі проєкти за допомогою інформаційних технологій.

Мотивами зовнішньої негативної мотивації визначено: прагнення уникнути критики щодо невміння застосовувати інформаційні технології; прагнення уникнути можливих покарань чи неприємностей у вигляді зняття заохочення; невміння створити власні творчі проєкти за допомогою інформаційних технологій.

На основі результатів проведеного дослідження стало очевидним, що для успішного опанування ІКТ важливими виявилися такі мотиваційні умови, як:

> створення сприятливого комфортного середовища на заняттях ІКТ, мотивація студентів позитивними установками, похвалою, можливостями подальшого творчого зростання;

> створення ситуації успіху для студентів на заняттях ІКТ, що уможливлює розвиток і підвищення мотивації навчання;

> потреба у досягненні першості, бажання успішно працювати і бути кращим в опануванні ІКТ, досягнення авторитету і поваги, відчуття свободи, власної цінності та гідності;

> внутрішня активність у застосуванні ІКТ та стійка мотивація до задоволення потреб у навчанні з використання цифрових технологій;

> імпульсивність, що викликає стан невдоволеності результатами діяльності із запровадження ІКТ, а задоволення однієї потреби відкриває шлях до іншої;

> застосування нетрадиційних методів і форм організації навчання та запровадження моніторингу активності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» на практичних заняттях і в процесі самостійної роботи;

> можливість творчого та професійного зростання, участі у творчих проєктах та міжнародних культурно-освітніх і мистецьких програмах, майстер-класах, концертних виступах з використанням комп'ютерних програм для візуалізації сценічних ефектів.

Комплексна система мотивації та оцінки результатів діяльності з використання ІКТ мають широкі можливості для покращення результативності освітнього процесу як окремого студента, так і всього колективу в цілому.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Таким чином, дослідження проблеми мотивації майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво» в закладах вищої освіти до формування цифрових компетентностей уможливлює зробити наступні висновки: уточнено сутність основних дефініцій дослідження, а саме: мотивація, цифрові технології, цифрова грамотність, цифрова культура, компетентність, цифрова компетентність. Схарактеризовано мотиви внутрішньої мотивації, зовнішньої позитивної мотивації та зовнішньої негативної мотивації.

На основі результатів проведеного дослідження стало очевидним, що для успішного опанування ІКТ важливі такі мотиваційні умови, як: створення сприятливого комфортного середовища на заняттях ІКТ, потреба у досягненні першості, створення ситуації успіху, внутрішня активність, імпульсивність, застосування нетрадиційних методів і форм організації навчання та запровадження моніторингу активності, можливість творчого та професійного зростання, участі у творчих проєктах та міжнародних культурно-освітніх і мистецьких програмах, майстер-класах та концертних виступах.

Перспективи подальших досліджень можуть бути пов'язані із запровадженням нових інтерактивних технологій та інноваційних методів навчання ІКТ, що сприяють розвитку основних розумових операцій, комунікативної компетенції, творчої активної особистості.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Апшай Ф. В. Формування ІКТ-компетентності майбутніх фахівців галузі «Культура і мистецтво»: дис.. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Ф. В. Апшай. Рівне, 2021.235 с.

2. Гаврілова Л. Г Цифрова культура, цифрова грамотність, цифрова компетентність як сучасні освітні феномени / Л. Г Гаврілова, Я. В. Топольник // Інформаційні технології і засоби навчання. 2017. Т 61, вип. 5. С. 1-14.

3. Галкін Д. В. «Digital Culture: методологічні питання дослідження культурной динаміки від цифрових автоматів до техно-біо-тварей» Міжнародний журнал дослідницької культури, 2012. № 3(8). С. 11-16.

4. Головань М. С. Компетенція та компетентність: порівняльний аналіз понять / М. С. Головань // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2011. №8. С. 224- 233.

5. Зязюн І. А. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи / Педагогічна майстерність : проблеми, пошуки, перспективи : [монографія] / Зязюн І. А. К. ; Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. С. 8-10.

6. Калінін В. О. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / В. О. Калінін. Житомир, 2005. 20 с.

7. Колот А. М. Мотивація персоналу : підручник / А. М. Колот. К. : КНЕУ, 2002. 337 с.

8. Літвінова С. Г. «Про компоненти цифрової культури», Digitle Blog. [Електронний ресурс]. - Доступно: https://digitle.wordpress.com/2016/10/04/12499875/.

9. Матросов О. Д. Моральне та матеріальне стимулювання праці / О. Д. Матросов, С. В. Михайлик // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ»: зб. наук. пр. Темат. вип. : Тєхнічний прогрес та ефективність виробництва. Харків: НТУ «ХПІ». 2013. № 22 (995). С. 110-113.

10. Овчарук О. В. Інформаційно-комунікаційна компетентність як предмет обговорення: міжнародні підходи. Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей у контексті євроінтеграцій- них процесів створення інфор маційного освітнього простору: посібник / за заг. ред. В. Ю. Бикова, О. В. Овчарук; НАПН України, Ін-т інформ. технол. і засобів навч. К. : Атіка, 2014. С. 7-16.

11. Попович Н. М. «Інформаційно-творче освітнє середовище як умова професійно-творчої самореалізації фахівця з музичного мистецтва», Інформаційні технології і засоби навчання, 2019. Т. 69, № 1, С. 92-99.

12. Belshaw D. The Essential elements of digital literacies, 2011. [Електронний ресурс]. Доступно: http:// digitalliteraci.es/.

REFERENCES

1. Apshay, F. V (2021). Formuvannya IKT-kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv haluzi «Kul'tura i mystetstvo». [Formation of ICT competence of future specialists in the field of «Culture and Art»]. Rivne.

2. Havrilova, L. H. (2017). Tsyfrova kul'tura, tsyfrova hramotnist', tsyfrova kompetentnist' yak suchasni osvitni fenomeny. [Digital culture, digital literacy, digital competence as modern educational phenomena].

3. Galkin, D. V. (2012). «Digital Culture: metodolohichni pytannya doslidzhennya kul'turnoy dynamiky vid tsyfrovykh avtomativ do tekhno-bio-tvarey». [«Digital Culture: Methodological issues of research of cultural dynamics from digital machines to techno-bio- creatures»]. Kyiv.

4. Golovan, M. S. (2011). Kompetentsiya ta

kompetentnist': porivnyal'nyy analiz ponyat'.

[Competence and competence: a comparative analysis of concepts]. Kyiv.

5. Zyazyun, I. A. (2005). Filosofiya postupu i prohnozu osvitn'oyi systemy. [Philosophy of progress and forecast of the educational system]. Glukhiv.

6. Kalinin, V. O. (2005). Formuvannya profesiynoyi kompetentnosti maybutn'oho vchytelya inozemnoyi movy zasobamy dialohu kul'tur. [Formation of professional competence of the future foreign language teacher by means of dialogue of cultures]. Zhytomyr.

7. Kolot, A. M. (2002). Motyvatsiya personalu : pidruchnyk. [Personnel motivation: textbook]. Kyiv.

8. Litvinova, S. G. (2016). «Pro komponenty tsyfrovoyi kul'tury», Digitle Blog. [«About the components of digital culture» Digitle Blog].

9. Matrosov, O. D. (2013). Moral'ne ta material'ne stymulyuvannya pratsi. [Moral and material stimulation of work]. Kharkiv.

10. Ovcharuk, O. V. (2014). Informatsiyno-komunikatsiyna kompetentnist' yak predmet obhovorennya: mizhnarodni pidkhody. Formuvannya informatsiyno- komunikatsiynykh kompetentnostey u konteksti yevrointehratsiynykh protsesiv stvorennya infor matsiynoho osvitn'oho prostoru: posibnyk. [Information and communication competence as a subject of discussion: international approaches. The formation of information and communication competences in the context of the European integration processes of creating an informational educational space: a guide / by general ed.]. Kyiv.

11. Popovych, N. M. (2019). «Informatsiyno-tvorche osvitnye seredovyshche yak umova profesiyno-tvorchoyi samorealizatsiyi fakhivtsya z muzychnoho mystetstva», Informatsiyni tekhnolohiyi i zasoby navchannya. [«Informative and creative educational environment as a condition for professional and creative self-realization of a specialist in musical art»].

12. Belshaw, D. (2011). The Essential elements of digital literacies. [Electronic resource]. Available at: http:// digitalliteraci.es/.

Размещено на Allbest.ru