Психологічні особливості професійного вигорання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості професійного вигорання

Ковальська Наталя Аркадіївна

канд. філол. наук, доцентка,

доцентка кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки Одеський національний економічний університет, Україна

Сіроштан Юлія Олександрівна

здобувачка вищої освіти факультету менеджменту, обліку та інформаційних технологій

Одеський національний економічний університет, Україна

Професійне вигорання, вперше введене як поняття в 1974 році американським психіатром Гербертом Фройденбергером, є багатовимірним синдромом, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдається успішно впоратися. Хоча спочатку вигорання визначалося як хронічна втома, депресія і розчарування, розуміння вигорання з тих пір еволюціонувало. Сучасні визначення вигорання охоплюють його емоційний, психічний і фізичний виміри, а також його чіткий вплив на робоче життя і загальне благополуччя людини. Незважаючи на велику кількість досліджень, що охоплюють десятиліття, і численні теоретичні моделі, залишається певна невизначеність щодо єдиного, загальноприйнятого визначення професійного вигорання [4].

Одна з ключових проблем у розумінні вигорання випливає зі складної і багатогранної природи даного поняття. Існує значний взаємозв'язок між організаційними, пов'язаними з діяльністю, та особистісними факторами, які сприяють вигоранню. Організаційні фактори стосуються управління та умов праці, тоді як фактори, пов'язані з діяльністю, включають зміст і характер роботи. Особистісні фактори пов'язані з індивідуальними мотиваційними та психологічними характеристиками, включаючи механізми подолання та життєстійкість. Ця взаємодія може по-різному проявлятися в різних професіях і в різних людей, що робить вивчення вигорання складним і багатогранним завданням.

Широко визнана трикомпонентна модель професійного вигорання була запропонована психологами Крістіною Маслач і Сьюзен Джексон у 1981 році, яка включає емоційне виснаження, деперсоналізацію і зниження професійних досягнень. Емоційне виснаження - це відчуття емоційного перенапруження та виснаження емоційних ресурсів. Деперсоналізація - це безособове, відсторонене або цинічне ставлення до роботи та людей, пов'язаних з нею, включаючи клієнтів і колег. Нарешті, зниження професійних досягнень характеризується відчуттям некомпетентності та браком досягнень на роботі.

Альтернативними моделями є чотирифакторна модель, яка вводить додатковий фактор, що базується на специфічному контексті професійної діяльності. Наприклад, для фахівців, які проводять тривалий час поза домом, додатковим стресором може бути тривога за свою сім'ю. Двофакторна модель, з іншого боку, поєднує емоційне виснаження та деперсоналізацію як частину одного базового фактора, а також зниження професійних досягнень. Однофакторні моделі розглядають вигорання як комплексний стан фізичного, розумового та емоційного виснаження, спричинений тривалим перебуванням в емоційно стресових ситуаціях. Інші моделі намагаються пояснити вигорання як проходження різних стадій, що зазвичай починаються з надмірного ентузіазму або надмірної залученості в роботу і завершуються виснаженням і відстороненістю. Наприклад, шестифакторна модель, запропонована Бурішем, окреслює такі стадії, як попередження, зниження особистої залученості, емоційні реакції, деструктивна поведінка, психосоматичні реакції і, врешті-решт, розчарування і негативізм.

Аналогічно, п'ятиступенева динамічна модель Грінберга включає такі фази, як «медовий місяць», «брак пального», хронічні симптоми, криза і «прорив крізь стіну». Ці моделі демонструють динамічну природу вигорання і те, як воно може розвиватися з часом, впливаючи на психічне, емоційне та фізичне здоров'я людини. психологічний професійне вигорання

Емпіричне дослідження професійного вигорання часто передбачає виявлення симптомів у психофізичному, соціальному та поведінковому вимірах. Психофізичні симптоми включають хронічну втому, емоційне та фізичне виснаження, а також різні проблеми зі здоров'ям, такі як головний біль і шлунково-кишкові розлади [1, с. 48]. Соціально-психологічні симптоми включають підвищену дратівливість, невмотивовану злість і загальне відчуття негативного ставлення до життя та роботи. Поведінкові симптоми можуть проявлятися у невиконанні важливих завдань, дистанціюванні від колег та клієнтів, потенційному зловживанні психоактивними речовинами.

Вивчення психологічних особливостей професійного вигорання, зокрема визначення його стадій, чинників та симптомів, потребує ретельного та детального аналізу [3]. Хоча багато дослідників визнають, що вигорання є наслідком тривалого робочого стресу, розмаїття досвіду різних людей у межах однієї роботи чи професії вказує на те, що інші фактори, такі як механізми подолання стресу та життєстійкість, також відіграють вирішальну роль. Тому дослідження часто зосереджуються на способах подолання стресу та психологічної адаптації до складних умов праці.

Для професіоналів у різних галузях наслідки вигорання виходять за межі індивідуального благополуччя та продуктивності; вигорання також може впливати на здоров'я та ефективність організації. В організаціях із високим рівнем вигорання може спостерігатися зниження продуктивності, збільшення кількості прогулів і плинності кадрів. У світлі цих ширших наслідків для організацій дуже важливо розпізнавати ознаки вигорання на ранніх стадіях і надавати підтримку працівникам за допомогою таких заходів, як консультування, тренінги з управління стресом, коригування робочого навантаження і балансу між роботою та особистим життям [2, с. 158].

Теорія контрперенесення підкреслює роль несвідомих емоційних реакцій у процесі вигорання, припускаючи, що брак рефлексії та емоційного самовираження може сприяти вигоранню. Цей підхід підкреслює важливість емоційного інтелекту і самосвідомості в управлінні робочим стресом і запобіганні вигоранню.

Отже, професійне вигорання - це складний, багатогранний синдром, який охоплює емоційне, фізичне та розумове виснаження, спричинене хронічним робочим стресом. Хоча різні моделі намагаються пояснити вигорання та його розвиток, універсальне визначення та розуміння залишаються недосяжними через розмаїття досвіду різних професій та людей. Визначення психологічних характеристик і симптомів вигорання має важливе значення для розробки цілеспрямованих втручань і підтримки людей в управлінні стресом, пов'язаним з роботою. Організації також відіграють важливу роль у подоланні вигорання, забезпечуючи сприятливе робоче середовище та ресурси, які допомагають працівникам підтримувати здоровий баланс між роботою та особистим життям.

Список використаних джерел:

[1] Булах, В.П. (2015). Синдром професійного вигорання як складний психофізіологічний феномен. Медсестринство, 4, 57-51.

[2] Огороднійчук, І.А & Бикова, А.М. (2021). Психологічні особливості професійного вигорання. Управління якістю підготовки фахівців. Одеса: ОДАБА. С. 158-159.

[3] Пишнов, Ю.Г. & Кальниш В.В. (2011). Особливості структури взаємозв'язку психофізіологічних характеристик у осіб напруженої праці з різним рівнем хронічного стомлення. Журнал НАМНУкраїни, 17(3), 270-280.

[4] Якимчук, О. (2021). Психологічні особливості професійного вигорання особистості. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 16(61), 110-119. URL: https://sj.udu.edu.Ua/index.php/pn/artide/view/1161.

Размещено на Allbest.ru