Психологічні аспекти проблеми стресу у дітей з розладами аутистичного спектру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СТРЕСУ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

Хохліна Олена Петрівна

доктор психологічних наук, професор,

Горбенко Світлана Леонідівна

кандидат психологічних наук, доцент

м. Київ

Анотація

аутистичний корекційний діти адаптація

У статті представлено результати теоретичного дослідження, спрямованого на з'ясування значення корекційно-розвивальної роботи зі стресовими станами дітей з аутизмом, виходячи з особливостей порушення їх розвитку, в контексті проблеми сприяння більш ефективній адаптації до умов життєдіяльності в соціумі.

Стрес являє собою стан занадто сильного психічного напруження, який виникає в людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження. Причиною стресу (стресором) може бути будь-яка несподіванка, що порушує звичний плин життя. Стрес викликає специфічний пристосувальний ланцюг реакцій у відповідь на конкретну дію несприятливих зовнішніх чинників для людини.

У результаті аналізу наукових джерел з проблеми було з'ясовано, що аутизм є важке порушення розвитку, що характеризується вадами соціальних, комунікативних і мовленнєвих функцій, а також наявністю негативних інтересів і форм поведінки. Це відхилення за типом асинхронії з перевагою емоційно-вольових порушень; це феномен якісного порушення цілісності структури психіки та специфічності характеру її функціонування. Відмічається, що це порушення розвитку, що охоплює всю структуру психіки (сенсомоторну, перцептивну, мовленнєву, інтелектуальну, емоційну сфери).

Як первинний дефект в структурі аутизму розглядається афективно-комунікативна сфера та поведінка особи, як вторинний - пізнавальна сфера (інтелектуально-мовленнєва діяльність, регуляторні та контрольні дії). Відповідно, основними напрямами корекційної роботи з дітьми визначаються формування емоційної сфери та соціальної поведінки.

Охарактеризувавши особливості розвитку дітей з аутизмом, відмітивши недоліки їхньої емоційної сфери, пов'язану з цим надзвичайно вразливу у них систему сприймання оточуючого середовища, «аутистичні» версії механізмів їхньої адаптації та відповідної поведінки, ми дійшли висновку про важливість спеціального розгляду місця в їхній життєдіяльності стресу, психологічних особливостей його перебігу, реагування на нього, можливих негативних наслідків та необхідності проведення щодо нього спеціальної корекційно-розвивальної роботи.

Ключові слова: аутизм, діти з порушеннями розвитку, діти з розладами аутистичного спектру, емоційна сфера, поведінка, процес адаптації, аутистичні механізми саморегуляції, стрес.

Annotation

Khokhlina Olena Petrivna Doctor of Psychology, Professor, National Aviation University, Kyiv

Gorbenko Svitlana Leonidivna Candidate of Psychological Sciences, Docent, Kyiv

PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF THE PROBLEM OF STRESS IN CHILDREN WITH AUTISM SPECTRUM DISORDERS

The article presents the results of a theoretical study aimed at clarifying the significance of correctional and developmental work with stressful conditions of children with autism, based on the peculiarities of their developmental disorders, in the context of the problem of promoting more effective adaptation to the conditions of life in society.

Stress is a state of too much mental tension that occurs in a person when his or her nervous system is emotionally overloaded. The cause of stress (stressor) can be any unexpected event that disrupts the usual course of life. Stress causes a specific adaptive chain of reactions in response to a specific action of unfavorable external factors for a person.

The analysis of scientific sources on the problem revealed that autism is a severe developmental disorder characterized by defects in social, communicative and speech functions, as well as the presence of negative interests and behaviors. This is an asynchrony-type deviation with a predominance of emotional and volitional disorders; it is a phenomenon of qualitative violation of the integrity of the structure of the psyche and the specific nature of its functioning. It is noted that this is a developmental disorder that affects the entire structure of the psyche (sensorimotor, perceptual, speech, intellectual, emotional spheres).

The affective-communicative sphere and behavior of a person are considered as the primary defect in the structure of autism, and the cognitive sphere (intellectual and speech activity, regulatory and control actions) as the secondary defect. Accordingly, the main directions of correctional work with children are the formation of the emotional sphere and social behavior.

Having characterized the peculiarities of the development of children with autism, noting the shortcomings of their emotional sphere, the associated extremely vulnerable system of perception of the environment, the "autistic" versions of their adaptation mechanisms and appropriate behavior, we have concluded that it is important to consider the place of stress in their life, the psychological characteristics of its course, response to it, possible negative consequences and the need for special correctional and developmental work.

Keywords: autism, children with developmental disabilities, children with autism spectrum disorders, emotional sphere, behavior, adaptation process, autistic mechanisms of self-regulation, stress.

Постановка проблеми

Відмічається, що частота розладів аутистичного спектру (РАС) становить 2-6 на 1000 дітей [1]. Необхідною умовою корекційно-розвивальної роботи з дітьми з аутизмом та максимально можливої їх інтеграції в суспільство є розуміння природи та знання проявів їхнього порушення. Аналіз наукових досліджень щодо зазначеної категорії дітей дозволяє віднайти ті напрями роботи, які уможливлюють сприяння процесу більш ефективної адаптації до змінних умов і вимог життєдіяльності у суспільстві. У зазначеному контексті постає завдання розгляду психологічних аспектів проблеми стресу у дітей з розладами аутистичного спектру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В.Тарасун, Г.Хворова, Д.Шульженко, Т.Скрипник та ін. висвітлили сучасні наукові погляди на сутність аутизму (розладів аутистичного спектру). І. Сухіна розглянула проблему допомоги дітям раннього віку з аутизмом у родинному колі, відмітивши, що взаємопов'язані характеристики аутизму ускладнюють контакт дитини з оточенням та їхній розвиток загалом. При цьому діти з аутизмом мають надзвичайно вразливу систему сприймання, тож більшість подразників довкілля викликають у них стрес, спричиняють дискомфорт, використання захисних механізмів адаптації та ін. О. Галян та Т. Кравчук представили результати емпіричного дослідження страхів у дітей з особливостями психофізичного розвитку, зокрема у дітей з аутизмом.

Чимало ґрунтовних досліджень з проблеми проведено німецькими фахівцями. Так, M. Roy та P. Strate розглянули негативний вплив розладів аутистичного спектру на соціальні взаємодії та професійний розвиток. Ch. PreiBmann проаналізувала особливості перебігу стресу, його прояви та нівелювання у дітей з аутизмом. А B. Schmidt розглянув стрес як причину проблем зі здоров'ям дітей з аутизмом, а також важливість балансування стресу та навантажень. Однак, як показує аналіз наукових джерел, психологічні аспекти проблеми стресу у дітей з аутизмом потребують подальшого теоретичного та емпіричного вивчення.

Мета статті - висвітлення результатів теоретичного дослідження психологічних аспектів проблеми стресу у дітей з аутизмом.

Виклад основного матеріалу

З'ясування сутності аутизму здійснювалося на основі аналізу наукових праць таких вчених, як В.Лебединський, К.Лебединська, О.Нікольська, В.Тарасун, Г.Хворова, Д.Шульженко, Т.Скрипник, І.Сухіна та інші [2, 3, 5-7]. У них зазначається, що аутизм (розлади аутистичного спектру) відносяться до викривленого розвитку, при якому поєднується загальний, затриманий, пошкоджений та прискорений розвиток окремих психічних функцій. Це відхилення за типом асинхронії з перевагою емоційно-вольових порушень; це феномен якісного порушення цілісності структури психіки та специфічності характеру її функціонування. Аутизм - це порушення розвитку, що охоплює всю структуру психіки (за О. Нікольською - сенсомоторну, перцептивну, мовленнєву, інтелектуальну, емоційну сфери). Відмічається спотвореність емоційної сфери психічного розвитку (Є.Баєнська) [3].

При розкритті суті аутизму вказується, що спектр взаємопов'язаних розладів у дитини впливає на розвиток соціальної взаємодії, на емоційний, мовленнєвий і когнітивний розвиток, розвиток інтересів, становлення навичок самообслуговування та ін. Відмічається також, що провідними патопсихологічними синдромами у дитини з аутизмом є: відстороненість від навколишнього світу; відторгнення навколишньої реальності; заміщення як заперечення афективній поведінці - формування патологічних потягів та компенсаторних фантазій; підвищений рівень вразливості [2, С. 8-9].

Загалом же аутизм визначається як важке порушення розвитку, що характеризується вадами соціальних, комунікативних і мовленнєвих функцій, а також наявністю негативних інтересів і форм поведінки. При цьому, якщо розглядати структуру дефекту при аутизмі, можна виділити первинний дефект - афективно-комунікативна сфера та поведінка особи, та вторинний - пізнавальна сфера (інтелектуально-мовленнєва діяльність, регуляторні та контрольні дії) (Д.Шульженко) [3]. Його ж визначення є важливим не лише для розуміння особливостей розвитку дітей з аутизмом, а й визначення основних напрямів (змістових ліній) корекційно-розвивальної роботи з ними і педагогічного впливу загалом (О.Хохліна) [4, С. 59-60]. Відповідно, такими напрямами роботи визначаються щонайперше формування у дітей емоційної сфери та соціальної поведінки (В.Тарасун) [2].

Відповідно до етіопатогенетичного підходу, виділяють види аутизму (К. Лебединська) [2, С.4]:

1) аутизм, пов'язаний з різними захворюваннями центральної нервової системи (органічний аутизм), що проявляється в психічній пасивності, рухових розладах, порушеннях уваги та пам'яті у дітей. Також спостерігаються розсіяні неврологічні симптоми (наприклад, органічні зміни ЕЕГ, епізодичні судоми) і затримка мовленнєвого та інтелектуального розвитку;

2) психогенний аутизм, що виникає переважно у дітей віком до 3-4 років, які зростають в умовах емоційної депривації, тобто тривалої відсутності матері, неадекватного домашнього виховання, інтернатних закладів тощо. Він характеризується порушенням контакту з оточенням, емоційним інфантилізмом, пасивністю, відсутністю емоційної диференціації та затримкою розвитку мовленнєвих і психомоторних навичок. За спостереженнями, такий аутизм минає в нормальних умовах виховання. Однак, якщо дитина перебуває в несприятливому середовищі протягом перших трьох років життя, аутистична поведінка та труднощі з мовленнєвим розвитком зберігаються;

3) аутизм шизофренічної етіології характеризується самоізоляцією від навколишнього середовища, слабким рівнем контактів з оточенням. Окрім цього, проявляється виражена дисоціація психічних процесів, розмитість меж суб'єктивного та об'єктивного, занурення у внутрішні тривожні переживання і хворобливі фантазії тощо. У зв'язку з цим, для поведінки притаманна амбівалентність. Серед важливих діагностичних ознак даного аутизму є наявність мінімального проміжку часу нормального психічного розвитку та / або ознак прогресування захворювання з поступовим наростанням психічного дефекту (погіршення мовлення, регрес поведінки, втрата набутих навичок, аспонтанність);

4) аутизм при метаболічних захворюваннях;

5) аутизм при хромосомній патології.

Доповненням до розкриття суті аутизму будуть дані про його конкретні прояви, до яких відносять [8]:

1. Стійкий дефіцит соціальної комунікації та соціальної взаємодії:

- дефіцит соціально-емоційної взаємності (наприклад, у контексті «нормальної» розмови; зниження обміну інтересами чи емоціями; зниження ініціативи або уникнення соціальних взаємодій);

- дефіцити невербальної комунікації в соціальних взаємодіях (наприклад, погана інтегрована вербальна та невербальна комунікація; відсутність зорового контакту, слабка мова тіла, міміка чи жести; дефіцит розуміння та використання невербальної комунікації);

- дефіцити в розвитку, підтримці та розумінні стосунків (наприклад, труднощі у підтримці взаємодії в різних соціальних контекстах; труднощі у спільній фантазії та у формуванні дружби; незацікавленість іншими людьми).

2. Обмежені, повторювані моделі поведінки, інтересів або діяльності:

- стереотипне або повторюване мовлення, моторні рухи або використання предметів (наприклад, прості рухові стереотипи; ехолалія, повторюване поводження з предметами; ідіосинкратичні речення; шикування іграшок);

- надмірна прихильність до рутини, ритуальна вербальна чи невербальна мовленнєва поведінка, виражений опір змінам (наприклад, наполягання на рутині, наприклад, на тому самому маршруті чи тій самій їжі; рухові чи мовленнєві ритуали вітання; страх змін; негнучкі, жорсткі моделі мислення; екстремальні стресові реакції навіть на незначні зміни ситуації);

- суворо обмежені, фіксовані інтереси, які супроводжуються «ненормальною» інтенсивністю або зосередженістю (наприклад, сильна прихильність до незвичайних об'єктів; вузько визначена, надмірна, постійна стурбованість незвичними речами чи інтересами);

- гіперабо гіпочутливість до сенсорних стимулів або незвичайний інтерес до сенсорних стимулів у навколишньому середовищі (наприклад, очевидна байдужість до сенсорних стимулів, таких як біль, тепло, холод; негативна реакція на певні звуки або тканини; надмірне нюхання або дотик до предметів; захоплення тими об'єктами, що світяться, або об'єктами, що обертаються) [8].

Сенсорна чутливість при аутизмі виникає, наприклад, як гіперчутливість до слухових або тактильних подразників: цокання годинника, дзижчання електричних приладів або легкі дотики можуть сприйматися як неприємні та стресові. Дослідження показують, що гіперакузія присутня у 18-69% тих, хто страждає на РАС. Також може спостерігатися нюхова або смакова гіперабо гіпочутливість [9, С.90].

Поведінка, що повторюється, включає, наприклад, погойдування та повороти, хрускіт пальцями, жування предметів або створення слухових подразників, таких як свист, гудіння або плескання - спосіб аутостимуляції, що називають «стіммінгом». Така поведінка має важливу функцію саморегуляції: спочатку несвідомо, щоб досягти інтенсивної регуляції позитивних чи негативних емоційних станів, заспокоїтися та відновити емоційний контроль над собою. Ритм стимулювання, здається, є корисним компонентом; зосередження уваги на стереотипній поведінці також зменшує сприйняття стимулів [9, С.91].

Повторювані моделі поведінки також можуть проявлятися як форма дослідження дотиком або нюхання. Моделі компульсивної поведінки стають складнішими, чим вищі здібності людей з РАС, але вони залишаються жорсткими та стереотипними. Це включає, наприклад, певні звички, такі як складне харчування, постійне повторення віршиків або наполягання на тому, щоб книги були розташовані завжди в одному порядку. Особливо у тих, у кого діагностовано синдром Аспергера, стереотипи проявляються більше в мисленні та особливих інтересах, ніж у моториці. Вони часто настільки поглинені темами чи предметами, що їм бракує інтересу до повсякденних речей [10, С. 36].

Аутизм має систему взаємопов'язаних характеристик, які ускладнюють взаємодію з оточенням та загальний розвиток.

Відмічається [4, 5], що діти з аутизмом мають особливу і дуже вразливу систему сприйняття, тому більшість зовнішніх сигналів викликають у них дискомфорт (іноді і біль) та дезорієнтацію. Для захисту себе від надмірних і страшних переживань, з якими вони не можуть впоратися, ці діти несвідомо формують «аутистичні» версії механізмів саморегуляції, що своєрідно адаптують їх до зовнішнього світу та виявляється в таких проявах (рис. 1).

Рис. 1 Механізми саморегуляції у дітей з аутизмом

Механізми саморегуляції характеризуються наступним чином:

- гіперфокусація уваги - концентрація уваги на конкретному фрагменті реальності, ігноруючи інші та взаємозв'язку між ними);

- аутостимуляція - стереотипне повторювання конкретних дій, рухів тіла, звуків, найчастіше які виникають в моменти перевтоми чи збудження дитини);

- тілесне блокування - м'язова локальна напруженість, яка несвідомо підтримується внаслідок стресового стану) [5, 6].

Вказані захисні реакції виступають засобом керування своїми враженнями від зовнішнього світу, зниження інтенсивності випадкових подразників та зберігання відносної стабільності свого стану. Дійсно, діти захищають себе від повноцінної інформації, слідують власному «сценарію» і розвиваються вкрай обмежено, концентруючись лише на тому, що є привабливим і приносить їм задоволення [6, С. 9-10]. У зв'язку з цим стверджується, що поки в дітей з аутизмом захисні реакції (механізми) залишаються в незмінному вигляді, доти процес їхнього розвитку є малопродуктивним [6], оскільки блокуються адаптивні можливості людини стосовно нових, змінних умов її життєдіяльності (О. Хохліна).

Окремо слід сказати про прояви у дітей з аутизмом аутоагресії (selfinjurious behavior) - поведінкових проявів агресії, які дитина спрямовую на саму себе. В якості прикладів аутоагресивної поведінки можна навести трясіння головою, нанесення собі порізів, самозадушення, самокусання, самоподряпання, висмикування волосся, використання рук і багато інших. У вкрай тяжких випадках така поведінка може призвести до незворотних травм або смерті, якщо її не блокувати [11; 12, С. 357]. Вони також розглядаються як реакції на стрес, що виникають на тлі впливу комплексу чинників, та мають в своїй основі різкі фізіологічні зміни у рівні гормонів стресу, зокрема кортезолу та підвищенням активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи, які виступають у якості одних з основних структур організму, що відповідають за реагування на стрес [13, С. 210].

Таким чином, охарактеризувавши особливості розвитку дітей з аутизмом, відмітивши недоліки їхньої емоційної сфери, пов'язану з цим надзвичайно вразливу у них систему сприймання оточуючого середовища, «аутистичні» версії механізмів їхньої адаптації та відповідної поведінки, ми дійшли висновку про важливість спеціального розгляду місця в їхній життєдіяльності стресу, психологічних особливостей його перебігу, реагування на нього та необхідності проведення щодо нього спеціальної корекційно-розвивальної роботи.

Стрес являє собою стан занадто сильного психічного напруження, який виникає в особи, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження. Причиною стресу (стресором) може бути будь-яка несподіванка, що порушує звичний плин життя. Стрес викликає специфічний пристосувальний ланцюг реакцій у відповідь на конкретну дію несприятливих зовнішніх чинників для людини. Стресовими вважаються ситуації, які ставлять вимоги більшого або меншого рівня з метою функціональної перебудови організму для його адаптації до змінених умов середовища. Виокремлюють фізіологічний і психологічний стреси. Психологічний поділяється на інформаційний та емоційний [5, С. 336]. Через необхідність засвоювати, переробляти великий об'єм інформації виникає інформаційний стрес; емоційний же стрес виникає під впливом подразників на нервову систему, який викликає емоційне перевантаження та стан сильного психічного напруження.

Те, що людина вважає стресом, залежить від неї самої: складна робота, екзистенціальні страхи, сімейні чи партнерські конфлікти, біль чи травми є такими ж важливими, як серйозні хвороби чи смерть близьких людей. Проте для дітей з аутизмом, крім цих загальних тригерів стресу, є й інші, які не відіграють такої великої ролі для більшості інших людей. До прикладу: будьякі соціальні контакти, зазвичай, сприймаються як найбільш напружені; зміни, особливо ті, про зміст і мету яких не було поінформовано заздалегідь; фізичні труднощі та непорозуміння; відсутність розуміння та кепкування з боку оточення; недостатня психосоціальна підтримка з одночасним усвідомленням потреби в допомозі; несприятливі соціальні зміни та очікування; збільшення концентрації сенсорних подразників (торгові центри, вокзали тощо); власні риси особистості [14].

Часто повсякденне життя сповнене постійним стресом, коли виникають незаплановані та складні ситуації. Окрім того, будь-яка невизначеність теж напружує. Усе, що така людина не може прорахувати, викликає тривожність, страх. Так, навіть прогулянка у парк розваг може принести більше стресу, ніж задоволення. Те, що для багатьох є великою радістю влітку, а саме: купити кілька кульок морозива в італійському ресторані, для когось є неймовірним випробуванням: потрібно стояти в черзі, швидко ознайомитися з вибором і потім швидко замовити, тому що позаду багато інших людей чекають теж [14]. Тому для діти з аутизмом можуть уникати контактів навіть з батьками, які порушують їх звичайний плин життя, стан рівноваги, викликають тривогу. А постійна підвищена тривожність призводить до емоційного, фізичного та нервового виснаження, сплутаних думок, порушень сну і захворювань, пов'язаних зі стресом. Тож стрес розглядається у зв'язку з негативними його наслідками для психічного стану людини, її діяльності, здоров'я; виникнення таких невротичних проявів як страх, тривожність; розглядаються в цьому контексті і виникнення депресивних станів, симптомів посттравматичного стресового розладу.

Виявлено, що при різних формах аутизму страх проявляється порізному. Дитина з аутизмом може нічого не боятися, навіть якщо це загрожує її життю, або, навпаки, може бути надчутливою до будь-якого подразника і тому боятися. До прикладу, такі діти можуть боятися речей, які змінюють їхній звичний ритм життя, таких як стояння на снігу, переїзд, мінімальна перестановка меблів у кімнаті або візит нових людей [15, С.68]. Через страх діти можуть уникати носити певний одяг, їздити в конкретному транспорті певного кольору, користуватися милом та гігієнічними процедурами тощо. Коли дорослі ігнорують дитячі протести і намагаються робити «правильно» (носити шапку, їздити в жовтому автобусі замість білого, мити руки), це може викликати істерику та агресивну поведінку у дітей [16]. Страх, зазвичай, виникає після того, як дитина вперше стикається з неприємними якостями об'єкта (джемпер стискає «горло», в жовтому автобусі занадто галасливо, мило неприємно пахне для дитини), а потім поведінка закріплюється. Наприклад, дитина почала плакати і кричати через джемпер. Мама зняла джемпер і обійняла дитину, щоб заспокоїти її. Таким чином, дитина змогла уникнути контакту з предметом-кривдником і привернути увагу батьків. Все це сприяло тому, що така поведінка стала частиною ритуалу дитини.

Серед психологічних проблем у людей з аутизмом однією з найпоширеніших є підвищена тривожність. Діти з аутизмом вже мають підвищену базову тривожність, тому травматичні події можуть посилити її ще більше. Вони також можуть призвести до специфічних фобій або генералізованої тривоги. Ще одним можливим наслідком травматичної ситуації є депресія. Такі події можуть посилити відчуття безпорадності та безнадії, що може призвести до виникнення симптомів депресії. У людей з аутизмом ці симптоми іноді важко розпізнати, оскільки вони часто можуть проявлятися в нетиповій поведінці. Люди з аутизмом, які пережили стресову подію, можуть проявляти і симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР): повторювані та небажані спогади про травматичну подію, підвищену дратівливість і проблеми зі сном. Однак важливо зазначити, що ПТСР у людей з аутизмом може виглядати не зовсім так, як у людей без аутизму [17].

Незважаючи на вищепредставлене у статті, відмічається, що певна кількість стресу необхідна для розвитку та нарощування ресурсів життєстійкості. Повна відмова від життя і, відповідно, від стресових факторів, не є правильним, хоча, на жаль, це часто буває у людей з аутизмом. Мета балансування стресу полягає в тому, щоб досягати його оптимальної частки у навантаженні. Хоча наслідки перевантаження більш помітні, наслідки недовантаження через відмову не менш драматичні [18].

Таким чином, несподівані події та зміни є однією з найбільших проблем у житті людей з аутизмом, оскільки вони завжди відчувають стрес, коли перед ними постають ситуації, яких вони не очікували; у всіх сферах життя корисно надавати їм якомога більше інформації, своєчасно інформувати про можливі зміни та готувати до них.

Висновки

Аутизм є важким порушенням розвитку, що характеризується вадами соціальних, комунікативних і мовленнєвих функцій, наявністю негативних інтересів і форм поведінки. Первинний дефект в його структурі є афективно-комунікативна сфера та поведінка особи, вторинний - пізнавальна сфера (інтелектуально-мовленнєва діяльність, регуляторні та контрольні дії). Відповідно, основними напрямами роботи є формування у дітей емоційної сфери та соціальної поведінки.

Виходячи з особливостей розвитку дітей з аутизмом, недоліків їхньої емоційної сфери, пов'язаної з цим надзвичайно вразливої у них системи сприймання оточуючого середовища, «аутистичних» версій механізмів їхньої саморегуляції та відповідної поведінки, дійшли висновку про необхідність корекційно-розвивальної роботи зі стресовими станами дітей в контексті проблеми сприяння більш ефективній адаптації до умов життєдіяльності в соціумі. Така робота передбачає підготовку дітей до адекватного сприйманні інформації про події, ситуації, плани, наміри тощо, їх підготовку до змін; нівелювання в процесі реагування дітьми використання специфічних захисних механізмів; підтримку адекватної до нових ситуацій і вимог поведінки, дозоване й помірне використання стресорів у повсякденному житті з метою нарощування у дитини життєстійкості.

Література