Вплив віртуальної реальності на формування ідентичності. Віртуальна ідентичність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив віртуальної реальності на формування ідентичності. Віртуальна ідентичність

Богданець І.М., аспірант кафедри політології та публічного управління Волинського національного університету імені Лесі Українки

Досліджено вплив віртуальної реальності на ідентичність та процес формування «віртуальної реальної», як її компонента. Проаналізовано взаємозв'язки віртуальної та особистісної ідентичностей. Мета. Розкрити причини становлення віртуальної ідентичності та її вплив на формування ідентичності особистісної. Методи. Використано аналітико-синтетичний метод, абстрагування, узагальнення, порівняльний та системний методи, а також принципи науковості: історизму, всебічності, суперечності, об'єктивності та конкретності. Висновки. Вихідною точкою побудови віртуальної ідентичності ми встановлюємо людину, а саме її потреби у домінуванні, деформації ідентичності у віртуальній реальності. Вплив віртуальної реальності на ідентичність когерентний рівню самоідентифікації індивіда.

Ключові слова: ідентичність, віртуальна реальність, віртуальна ідентичність, ідентифікація, симулякр.

Influence of virtual reality on identity formation. Virtual identity

Bohdanets I., postgraduate of the Department of Political Science and Public Administration of Volyn National University named after Lesya Ukrainka

The impact of virtual reality on identity and the process of formation of «virtual reality» as its component have been studied. The relationship between virtual and personal identities is analyzed. Goal. To reveal the reasons for the formation of virtual identity and its influence on the formation of personal identity. Methods. The analytical-synthetic method, abstraction, generalization, comparative and systematic methods, as well as the principles of scientificity: historicism, comprehensiveness, contradiction, objectivity and concreteness are used. Conclusions. As a starting point for building a virtual identity, we establish a person, namely his needs for dominance, identity deformation in virtual reality. The impact of virtual reality on identity is coherent with the level of self-identification of an individual.

Keywords: identity, virtual reality, virtual identity, identification, simulacrum.

Питання ідентичності та самоідентифікації завжди були актуальними у полі гуманітарного дискурсу, адже, людина, а саме її психологічний, соціальний, політичний, культурологічний та антропологічний проєкти весь час змінюються. Це зумовлено процесом адаптації до несприятливих умов, що є основою механізмів виживання.

Поняття ідентичності доволі розмите у сучасному філософському дискурсі. Воно охоплює і «Самість», і «Я-концепцію», і «образ Я», і «само-буття», і «самосвідомість», і «самовизначення» тощо [7].

Найбільш популярними є 2 трактування цього терміну: 1) тотожність об'єктів, однаковість, абсолютна подібність; 2) унікальність, справжність. Схожу позицію ми відстежуємо у філософському доробку М. Гайдеггера, коли він використовує поняття «тожсамість», таким чином маркуючи буття Я або ж самобуття (ця група об'єднує всіх суб'єктів, які спроможні ідентифікувати своє Я). Тобто, ми можемо трактувати це поняття, як спроможність вичленити своє Я з Буття, певною мірою абстрагувати його, окреслити власні кордони та встановити перелік ознак (якостей, чеснот, цінностей, систем поглядів тощо), що визначають суб'єкта як особистість.

Людина не має ідентичності від народження, вона формується шляхом набуття соціального досвіду (взаємодії з іншими людьми) [3]. Коли людина перебуває одночасно у різних соціальних групами, що мають різні норми й ціннісні орієнтації у неї можуть виникнути різні ідентичності. Ідею про типи ідентичності продовжив І. Ґофман. Він виділив три основні: 1) особисту ідентичність (сукупність компонентів, що є персональною, наприклад, відбитки пальців або дата народження); 2) соціальна ідентичність (характеризує соціальну групу або групи, до яких належить суб'єкт); 3) Я-ідентичність (механізми суб'єктивних переживань створені причинно-наслідковими системами у життя суб'єкта) [1].

Після Гофмана було створено ще багато аналогічних класифікацій ідентичності за принципом критеріїв та категорій про які йде мова, наприклад етнічні, релігійні, політичні ідентичності й т. д. Такий підхід акцентує увагу на частковому та дає можливість розкрити його вплив на ціле. Тому, за прикладом Гофмана, ми також пропонуємо відокремити «реальну ідентичність» (ціле) та «віртуальну ідентичність», яка у віртуальному просторі виступає автономною, але відносно «реальної ідентичності» є частковою відповідно до чинника існування віртуальної реальності у житті людини. Тобто, ці поняття не є взаємозаперечними чи паралельними. Вони співвідносяться, як висхідна і похідна.

У зв'язці з поняттям «ідентичності» варто розглядати поняття «ідентифікації» (самоідентифікації). Цьому терміну найбільше відповідає конотація «процесу», адже саме у ході ідентифікації відбувається зіставлення суб'єкта з іншими об'єктами, порівняння, визначення схожого та відмінного. Наслідком нескінченного аналітичного процесу і постає ідентичність.

Ідентичність не є статичною, адже кожна категорія, якою визначає себе особистість може змінюватись під впливом чинника або ряду чинників, що впливають на життя суб'єкта (наприклад, зміна соціальної, політичної або релігійної групи, набуття позитивного чи негативного досвіду тощо).

Якщо ми характеризуємо поняття ідентичність, як динамічну систему, то закономірно, що ідентифікація суб'єкта відбувається постійно. Цей процес виконує функцію адаптації.

З появою віртуальної реальності в епоху Постмодерну відбулася чергова трансформація ідентичності, точніше, її розшарування, адже нині, наша ідентичність має ще й «віртуального двійника», що не обов'язково буде тотожним нашій «реальній ідентичності», але також буде частиною Я суб'єкта. Тому, ми повинні розглядати віртуальну реальність, як важливий чинник формування ідентичності.

Питання взаємодії та взаємоіснування віртуального простору та людини, її супутніх трансформацій розглядаються через призми філософських концепцій, які ми умовно можемо поділити на 3 групи: 1) альтернативних/додаткових світів (Дж. Ланьє, М. Хейм, Г. Рейнгольд,Дж. Сулер, Б. Вулі, В. Брікен та ін.); 2) симулякрів та симуляції (Ж. Дельоз, Ж. Бодріяр); 3) простір уявного (Ж. Дерріда, М. Фуко, Ж. Лакан та ін.).

Поняття ідентичності у сучасному гуманітарному дискурсі досліджують переважно за допомогою 2 підходів : 1) через оцінку впливу віртуальної реальності на особистість (К. Скіннер, П. Бурдьє, Ф. Уебстер, Е. Гідденосом, П. Тейлор, З. Бауман, О. Олліхано, Ф. Біокком та іншими); 2) через аналіз процесів формування «віртуальної ідентичності» та її співвіднесення з «реальною ідентичністю» (Т. Лукман, І. Гофман та інші).

Варто виокремити також праці присвячені формуванню віртуальної ідентичності вітчизняних дослідників К. Задираки (ідентифікація на прикладі соціальної мережі Facebook), В. Штанько (розкриває аспект самопрезентації), Х. Турецької (досліджено взаємозв'язок кризи ідентичності з формуванням віртуального образу) та А. Лучинкіної (запропоновано типологію віртуальних ідентичностей).

У роботах вище згаданих авторів ґрунтовно досліджені наслідки процесу, окреслені перспективи, позитивні та негативні впливи на людину, висвітлені порівняння проміжних варіантів віртуальної та реальної ідентичностей, але їх уявлення про їх формування віртуальної ідентичності, та її співвідношення з реальною ідентичністю є дещо розмитими. Це зумовлює актуальність цієї публікації та спрямовує нас до вивчення причин виникнення віртуальної реальності та встановлення антропологічного та онтологічного статусу цього феномену.

Оскільки віртуальна ідентичність формується у віртуальній реальності, необхідно встановити умови та етапи цього процесу. Наша ідентичність формується за допомогою нашої свідомості. Отже, першопочатково, при взаємодії з віртуальною реальністю у ході формування віртуальної ідентичності ми фіксуємо «матеріал» віртуальної реальності знак (відкритий до чуттєвого сприйняття об'єкт, що виконує функцію заміщення та є результатом симбіозу об'єктивних і суб'єктивних характеристик замінюваного предмета чи явища).

Сукупність знаків у віртуальній реальності утворює віртуальні конструкти (об'єкти віртуальної реальності що є актуалізованими за допомогою комп'ютерного обладнання об'єднанням знаків, які функціонують за правилами логіки у межах регламентованих певною мовою програмування).

Система віртуальних конструктів функціонує відповідно до встановлених людиною правил та виконує поставлені перед нею завдання. Так і утворюється віртуальна реальність, що як феномен не має прямого відношення до системи взаємозв'язків «Людина-Природа», скоріше підкреслює відокремлення людини від природи. Адже світ, що постає у нашій свідомості вже «копія» викривлена суб'єктивним сприйняттям, а віртуальна реальність це дублювання «копії».

Таке відтворення світу за допомогою комп'ютерного обладнання об'єднанням знаків, які функціонують за правилами логіки у межах регламентованих певною мовою програмування ми можемо схарактеризувати за допомогою поняття «симулякр».

Позаяк людина не спроможна керувати світом, і навіть його відображенням у власній свідомості, але, імовірно, потребує цього контролю, бо відтворює цей світ за допомогою комп'ютерних технологій у віртуальній реальності. До того ж не повністю копіює його, а створює лише «ілюзію відповідності», адже віртуальна реальність через усунення рамок параметрів часу та простору [2, с. 53] й репрезентованість об'єктів та суб'єктів за допомогою знакових систем [5, с. 56] є «пластичною», тобто відкритою до управління та домінування [4].

Віртуальна реальність постає відірваним від прототипу конструктом, що на думку валової частки сучасних дослідників становить небезпеку для користувачів, адже загрожує імерсивними станами (надмірним заглибленням, що супроводжується зміною особистого сприйняття часу та простору), інформаційною експансією, поглинанням реальності гіперреальністю, зниженням рівня соціалізації та головне втратою власної ідентичності, її нівелюванням або ж «розмиттям».

З огляду на вищенаведене, можна констатувати, що розвиток і розширення впливу віртуальної реальності на людину, формування віртуальної ідентичності найчастіше набуває негативних конотацій, однак така позиція є однобокою, адже вона висвітлює «демонізм» комп'ютерних технологій, але не відкриває причинність, що лежить в основі цієї ситуації.

Якщо ми розглянемо феномен віртуальної реальності ширше, безпосередньо через людину, яка створює цю площину, то зрозуміємо, що її віддавна турбує залежність від зовнішніх чинників та її підпорядковане становище (яскравими свідченнями цього є, наприклад, концепції волюнтаризму А. Шопенгауера, «Надлюдини» Ф. Ніцше, «Поставу» М. Гайдеггера, «Підсвідомого» З. Фройда і т. д., адже вони містять заклик до встановлення ідентичності та набуття влади).

Віртуальна реальність побудована за допомогою віртуальних конструктів є «пластичною» та відкритою до маніпуляцій, що певним чином задовольняє запити у домінуванні над буттям шляхом формування бажаної ідентичності суб'єкта.

Підходячи до питання розмежування «реальної ідентичності» та «віртуальної ідентичності», то їх варто розмежовувати, як «породжуючу ідентичність» та «породжену ідентичність». Віртуальна ідентичність виступає викривленим відображенням. Це обумовлено тим, що і сама віртуальна реальність викривлене відображення світу, симулякр.

Наша реальна ідентичність формується під впливом ряду чинників, наприклад, спадковості, середовища та виховання, але вона не завжди задовольняє наші запити. У віртуальній реальності людина може створити власну ідеальну ідентичність, який є менш автентичною, адже висвітлює лише обрані її компоненти або транслює хибні задля самовираження, самореалізації та соціалізації.

За допомогою мережевих інструментів текстових, візуальних та аудіальних умовні недоліки особистості компенсуються або нівелюються ідеальним образом. Відмінності між реальною та віртуальною ідентичностями ми можемо пояснити за допомогою «психологічних масок» та «відсутністю у людини можливостей втілення в реальному житті всіх граней власного «Я»» [6].

До деформацій ідентичності у віртуальному просторі ми можемо віднести: 1) видозміну аватарів та візуального контенту, що позначає особистість за допомогою віртуальних інструментів (зміна зовнішності, статі тощо); 2) зміну імені нікнеймом, що забезпечує користувачу анонімність; 3) фальсифікація відомостей про особу з метою створення більш презентабельного або вигідного образу (публікація та висвітлення неправдивих даних про соціальне та матеріальне положення, вік, сімейний стан тощо); 4) замовчування інформації, що по ряду причин може вплинути на сприйняття суб'єкта іншими користувачами (приховування етнічних, релігійних, політичних та інших компонентів ідентичності).

Ці деформації з одного боку вказують нам на кризу ідентичності, тобто на певну незадоволеність індивіда, а з іншої сторони, дають йому можливість пережити емоції від проживання присвоєних ролей і таким чином уникнути відчуття фрустрації.

Разом з тим, варто зауважити, що віртуальна ідентичність виконує ще ряд функцій, які можуть вплинути на формування реальної ідентичності, наприклад: 1) мотивувальна (сформований у віртуальній реальності образ може спонукати особу до дій, які сприятимуть формуванню бажаної ідентичності); 2) пізнавальна та самопізнавальна (для того, щоб створити ідеальний образ, необхідно дослідити власну ідентичність, порівняти її з ідентичностями інших користувачів, що мати певні орієнтири при формуванні); 3) комунікативна (створення соціально прийнятної ідентичності допомагає налагодити спілкування з іншими користувачами та сприяє процесам адаптації та інтеграції); 4) компенсаторна (нівелювання власних недоліків у віртуальній площині); 5) емотивна (дозволяє пережити ширший спектр емоцій, ніж у реальному житті); 6) самовираження (допомагає транслювати бажаний образ та сенси, що з якоїсь причини не доступні у реальному житті або з ряду причин не знаходять свого належного вираження).

У підсумку, ми ідентифікуємо ідентичність, як цілісність одним з компонентів якої є віртуальна ідентичність, що проєктується у площині віртуальної реальності та існує задля самовираження, компенсації аспектів, що викликають почуття фрустрації тощо.

Вихідною точкою побудови віртуальної ідентичності ми встановлюємо людину, а саме її потреби у домінуванні, деформації ідентичності у віртуальній реальності (спричиненої кризою ідентичності, наявністю «психологічних масок», обмеженістю реалізації потенціалу тощо).

Віртуальна реальність шляхом формування віртуальної ідентичності дозволяє користувачам проявити власну індивідуальність, відкриває широку варіативність самопрезентації. Ці механізми можуть як сприяти розвитку реальної ідентичності, так і нівелювати її, розмити уявлення про «Я» через створення нереалістичного образу. Результат залежить від рівня самоідентифікації індивіда, однак у контексті того, що ми спостерігаємо тенденцію до зниження рівня соціалізації та процеси інформаційної експансії, то очевидно, що побоювання щодо розмиття або часткового нівелювання ідентичності небезпідставні.

віртуальний реальність особистісний ідентичність

Список використаних джерел

1. Goffman E. (1963). Stigma. Notes on the Management of Spoiled Identity. London: Penguin Books.

2. Heim M. (1993) The Metaphysics of Virtual Reality. New York: Oxford University Press.

3. Mead G.Н. (1913). The Social Self. Journal of Philosophy, Psychology and Scientific Methods, 10, 374-380.

4. Ollinaho O. (2018). Virtualization of the LifeWorld. Human Studies, 41(2), 193-209.

5. Бодрійяр Ж. (2004) Симулякри і симуляція. Київ: Основи.

6. Волинець В. (2021) Ідентичність особистості та специфіка її самопрезентації у віртуальному комунікативному просторі | вісник національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Наукова періодика України.

7. Турецька Х.І. (2012). Особиста ідентичність і віртуальна реальність. Антропологічні ракурси психологічного здоров'я особистості.

References

1. Goffman E. (1963). Stigma. Notes on the Management of Spoiled Identity. London: Penguin Books.

2. Heim M. (1993) The Metaphysics of Virtual Reality. New York: Oxford University Press.

3. Mead G.N. (1913). The Social Self. Journal of Philosophy, Psychology and Scientific Methods, 10, 374-380.

4. Ollinaho O. (2018). Virtualization of the LifeWorld. Human Studies, 41(2), 193-209.

5. Bodriiiar Zh. (2004) Symuliakry i symuliatsiia. Kyiv: Osnovy.

6. Volynets V. (2021) Identychnist osobystosti ta spetsyfika yii samoprezentatsii u virtualnomu komunikatyvnomu prostori | visnyk natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. Naukova periodyka Ukrainy.

7. Turetska Kh.I. (2012). Osobysta identychnist i virtualna realnist. Antropolohichni rakursy psykholohichnoho zdorovia osobystosti.

Размещено на Allbest.ru