Динаміка розвитку менталізації у процесі застосування психологічних інтервенцій з опорою на менталізацію: порівняння клінічної та неклінічної вибірки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український католицький університет

Львівський обласний психоневрологічний диспансер КНП ЛОР

Динаміка розвитку менталізації у процесі застосування психологічних інтервенцій з опорою на менталізацію: порівняння клінічної та неклінічної вибірки

Семків Ірина Ігорівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та психотерапії, керівник магістерської програми з клінічної психології з основами психодинамічної терапії, Пелех Ірина Володимирівна психолог, викладач кафедри психології та психотерапії, Кечур Роман Володимирович кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри психології та психотерапії, Бардюк Ольга Ігорівна студентка 1 -го курсу магістерської програми з клінічної психології

м. Львів

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз поняття менталізації, висвітлено основи формування менталізуючих здібностей у ранньому дитинстві, проаналізовано напрямок психотерапії з опорою на розвиток менталізації у дорослому віці розроблений П.Фонаги.

На основі теоретичного підґрунтя розроблено структуру психологічних інтервенцій короткої тривалості (10 консультацій). Розроблена модель психологічних інтервенцій, що спрямовані на розвиток менталізації була застосована у Психологічному консультаційному центрі «Порадня» кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету та у Львівському психоневрологічному диспансері КНП ЛОР. Проведено дослідження ефективності розробленої моделі інтервенцій. Представлено результати досліджень на клінічній та неклінічній вибірці.

Згідно з результатами дослідження ефективність психологічних інтервенцій є різною при їх застосуванні у Львівському психоневрологічному диспансері та психологічному консультаційному центрі «Порадня». Виявилось, що для відвідувачів консультаційного психологічного центру «Порадня» застосовані інтервенції сприяли підвищенню у них рівня усіх досліджуваних компонентів менталізації: покращення саморефлексії, емоційного самоусвідомлення, регуляції афекту та зниження рівня психічної еквівалентності. Для пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру розроблена модель інтервенцій виявилась не такою ефективною. Це вказує на необхідність перегляду та зміни системи інтервенцій у середовищі лікарні.

На основі отриманих результатів можна говорити про значущі відмінності у ефективності застосування короткотривалих психологічних інтервенцій, що спрямовані на розвиток менталізації для пацієнтів психоневрологічних та психіатричних лікарень та відвідувачів психолого- психотерапевтичних консультаційних центрів.

Ключові слова: менталізація, ефективність психотерапії, психотерапія, що базується на менталізації, режим психічної еквівалентності, емоційне самоусвідомлення, афективна саморегуляція, режим психічної еквівалентності.

Abstract

Semkiv Iryna Ihorivna Ph.D in Psychology, Associate Professor, Associate Professor in Department of Psychology and Psychotherapy, head of Master Academic Program of Clinical Psychology with the Fundamentals of Psychodymic Psychotherapy, Ukrainian Catholic University. Lviv

Pelekh Iryna Volodymyrivna Teacher in Department of psychology and psychotherapy, Ukrainian Catholic University. Lviv

Tymkiv Tetiana Mykhailovna master in Psychology, head of Counseling Center «Poradnia» of Department of psychology and psychotherapy, Ukrainian Catholic University. Lviv

Kechur Roman Volodymyrovych Ph.D in Medicine, Associate Professor, Head of Department of Psychology and Psychotherapy, Ukrainian Catholic University. Lviv,

Bardiuk Olha Igorivna student of master Academic Program of Clinical Psychology with the Fundamentals of Psychodymic Psychotherapy, manager of Counseling Center «Poradnia» of Department of psychology and psychotherapy, Ukrainian Catholic University. Lviv

THE DYNAMICS OF THE MENTALIZATION DEVELOPMENT IN THE PROCESS OF PSYCHOLOGICAL INTERVENTIONS BASED ON MENTALIZATION: A COMPARISON OF CLINICAL AND NON-CLINICAL SAMPLES

The article presents a theoretical analysis of the concept of mentalization. The foundations of the formation of mentalizing abilities in early childhood are highlighted in the paper. The analysis of the mentalization based psychotherapy developed by P. Fonagy is described.

Based on the theoretical foundation, a model of short-term psychological interventions (10 consultations) based on the theory of mentalization was developed. The model of psychological interventions was applied in the Psychological Counseling Center "Poradnia" of the Department of Psychology and Psychotherapy of the Ukrainian Catholic University and the Lviv Psychoneurological Prevent Clinic. A study of the effectiveness of the current model of Psychological interventions was conducted. The results of research on clinical and non-clinical samples are presented.

According to the study, the effectiveness of psychological interventions is different when applied in the Lviv Psychoneurological Prevent Clinic and the Psychological Counseling Center "Poradnia". It turned out that for the clients of the "Poradnia" the applied interventions helped to increase the level of all studied components of mentalization: improvement of self-reflection, emotional selfawareness, regulation of affect, and reduction of the level of mental equivalence mode.

The developed intervention model was not so effective for patients at the Lviv Psychoneurological Prevent Clinic. This indicates the need to review and change the system of interventions in the hospital environment.

Based on the obtained results, we can assume significant differences in the effectiveness of short-term psychological interventions aimed at the development of mentalization for patients of the Lviv Psychoneurological Prevent Clinic and clients of the Psychological Counseling Center "Poradnia".

Keywords: mentalization, effectiveness of psychotherapy, psychotherapy based on mentalization, mode of mental equivalence, emotional self-awareness, affective self-regulation, mode of mental equivalence.

Постановка проблеми

Психологічне благополуччя та здоров'я є важливим чинником високого рівня якості життя. Проте в умовах активної фази війни психологічне здоров'я мешканців країни, на території якої ведуться військові дії є хитким та порушеним. Травма свідка так само як і учасника бойових дій є вагомим чинником порушення психологічної стійкості та підвищеної психологічної вразливості та реактивності особистості. Таким чином, наявність високорозвиненої менталізуючої спроможності людини в умовах війни є важливим чинником покращення психічного здоров'я особистості та якості її життя. менталізуючий здібність психотерапія

Теорія менталізації та її зв'язок із психопатологією набули великої популярності у сучасній світовій психоаналітичній спільноті. П. Фонаги є автором психотерапевтичного напрямку, який отримав назву «терапія, що базується на менталізації» [4;5;6]. Цей напрямок терапії став поширеним як в психіатричному та психотерапевтичному середовищі, так і у сфері клінічної психології. Особливістю напрямку є те, що технічний інструмент для розвитку менталізуючих здібностей можна застосовувати як у короткотривалому психологічному консультуванні (10 сесій) так і у довготривалій психотерапії (більше ніж 6 місяців) [6;7;8] Метод зарекомендував себе, як ефективний у ситуації клінічного психіатричного стаціонару [4;8;10]. Розвинута менталізуюча здібність дає можливість краще впоратись з негативними емоціями, визначати ієрархію потреб, аналізувати життєві цілі. Окрім цього менталізуюча здібність сприяє покращенню стосунків між людьми, розвитку співчуття, співпорозуміння та емпатії [5;7].

Відтак, дослідження самооцінки динаміки розвитку менталізації у стаціонарі Львівського психоневрологічного диспансеру КНП ЛОР та консультаційному центрі «Порадня» кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету допоможе осмислити ефективність психолого-психіатричного супроводу з опорою на менталізацію осіб, які потребують психологічної підтримки. Проте потрібно зважати на те, що пацієнтам клінічного стаціонару часто потрібно значно більше часу аби змогти виробити хороший альянс з психологом чи психіатром, вибудувати до нього довіру та дозволити собі отримувати психологічну допомогу. Деяким пацієнтам важко зрозуміти цінність психологічної роботи, для того, щоб якісно організувати психологічну допомогу, багато часу потрібно для психоедукації на відмуну від клієнтів психологічних консультативних центрів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Менталізація як функція психіки та науковий концепт визначається як специфічна форма уявної розумової діяльності, пов'язаної зі сприйняттям та інтерпретацією поведінки людини (власної так само як і інших людей) в термінах психічних станів, мотивованих намірами -- наприклад, потребами, бажаннями, почуттями, переконаннями та цілями [4;5;6]. Менталізація містить у собі як когнітивні, так і афективні аспекти, та може відбуватись як на свідомому так і на несвідомому рівні функціонування психічного апарату [7]. Ця здатність розвивається в дитинстві через міжособистісну взаємодію з більш зрілим мисленням значущої особи, до якої дитина міцно прив'язана. Динаміка цих двох аспектів (якості прив'язаності та рівня зрілості мислення значущого дорослого) дозволяє думати про позитивний досвід емоційного відображення суб'єктивних переживань у дитинстві [2;8]. У цьому контексті йдеться про спроможність осмислювати власні як позитивні так і негативні переживання дитиною.

У найширшому розумінні менталізація це функція Его, що перетворює безпосередні фізичні та сенсорні відчуття у асоціативні, розумові, та уявні одиниці осмислення. Це допомагає не лише переживати дитиною світ, але й мислити про свої переживання. Як наслідок осмислене переживання володіє значно нижчою аплітудою збудження, що особливо важливо у ситуації негативних, травматичних подій у житті дитини [8]. Менталізація є процесом поєднання ідей одна з одною, створення більш стійких форм і встановлення асоціативних шляхів, як частини вторинної обробки взаємодії людини з реальністю. Відтак, ця зідібність сприяє адаптації до зовнішньої реальності стосунків з людьми шляхом створення стійких уявлень про себе та інших [4;7;8].

Отож, розуміння інших людей та самого себе значною мірою залежить від того, чи у дитинстві наші власні психічні стани адекватно розуміли дбайливі, уважні дорослі, не будучи водночас загрозливими. М. Вілкінсон та Дж. Нокс зазначають, що найважливішою причиною порушення менталізації є психологічна травма стосунків, отримана в ранньому чи пізньому дитинстві, яка підриває здатність думати про власні психічні стани чи психічні стани інших людей або здатність розповідати про свої стосунки з іншими людьми [9;12]. Пацієнти клінічного психіатричного стаціонару зазвичай мають значні порушення в здатності менталізувати поряд з порушеною здатністю довіряти іншим, та співпереживати з ними [10;11;12].

Р.Кечур з колегами у попередніх дослідженнях самооцінки динаміки менталізації відвідувачів психлогічного консультаційного центру “Порадня” факультету наук про здоров'я Українського католицького університету вказують на ефективність застосування моделі короткотермінового психологічного консультування, що базується на менталізації [1]. І. Семків з колективом дослідників виявили зв'язок між зростанням рівня менталізації і суб'єктності у процесі короткотривалого консультування з опорою на менталізацію [2]. У іншому дослідженні А.Широкої та колег у воєнний час в Україні було виявлено позитивний вплив музичних інтервенцій на осмислення, опрацюваннята менталізацію травми [11]

Мета статті - дослідження відмінності самооцінки динаміки розвитку менталізуючих здібностей у процесі психологогічних та психіатричних інтервенцій пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру КНП ЛОР та відвідувачів консультаційного центру «Порадня» кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету.

Виклад основного матеріалу

Процедура дослідження та учасники. Дослідження проводилось на базі консультаційного центру кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету «Порадня» та Львівського психоневрологічного диспансеру КНП ЛОР в період 2022-го року. Участь у дослідженні була добровільною за згодою учасників. Опитувані були поінформовані про можливість відмовитись від дослідження на будь- якому етапі. Для дотримання принципу конфіденційності було вирішено зосередитись виключно на динаміці оцінки менталізації і не збирати особисті дані респондентів, окрім їхнього віку та статі.

Дослідження проводилось в два етапи: перший замір (проходження опитувальника до відвідування психологічних сесій) та другий замір (проходження опитувальника після відвідування психологічних сесій). У консультаційному центрі «Порадня» у першому замірі взяли участь 39 осіб, а в другому - 35 осіб; у Львівському психоневрологічному диспансері у першому замірі взяли участь 21 (2 відмовились під час дослідження) осіб, а в другому - 13 (1 відмовилась під час дослідження) осіб.

Група досліджуваних диспансеру: при першому замірі жінки становили частку 78%, чоловіки 22%, середній вік досліджуваних 45,7р. При другому замірі 92% жінки, 8% чоловіки. Середній вік 45,2 р. В консультаційному центрі «Порадня» при першому замірі жінки становили 76% досліджуваних, чоловіки 24%. Середній вік досліджуваних 24,4 р.

Матеріали та методи дослідження

У дослідженні було використано опитувальник для оцінки менталізаційної здатності (Mentalization Questionnaire (MZQ) адаптація Турецької Х. та Кунікевич Б. [3]. Опитувальник MZQ складається з чотирьох субшкал: відмова від саморефлексії (4 запитання), що вимірює небажання досліджувати внутрішній світ; емоційне усвідомлення (4 запитання), що вимірює сприйняття емоцій як своїх власних, вміння їх розрізнити; психічна еквівалентність (4 запитання), що вимірює сприйняття внутрішніх подразників як зовнішню реальність; регуляція афекту (3 запитання), що вимірює вміння помічати свої афекти, критично до них ставитись та виражати у безпечний спосіб. Для виміру результатів визначався загальний бал за кожною шкалою та за усією методикою.

Для опрацювання даних було використано програму Statistica 8.0. - проведено перевірку на узгодженість розподілу шкал з нормальним. Оскільки розподіл усіх шкал не був узгоджений з нормальним, для перевірки гіпотез використовувався непараметричний критерій аналізу даних.

Результати дослідження

На першому етапі аналізу даних було проведено порівняння рівня здатності до менталізації у відвідувачів консультаційного центру «Порадня» до початку роботи з психологом, та опісля її завершення, та пацієнтів психоневрологічного диспансеру до та після короткофокусної терапії. Деякі з психологів, які здійснювали психологічні інтервенції з опорою на розвиток менталізації у консультаційному центрі «Порадня» та у Львівському психоневрологічному диспансері були тими самими. Для цього ми використали порівняльний аналіз за методом Student's t-test за результатами опитувальника MZQ («Mentalization Questionnaire). При порівнянні результатів досліджуваних фокус був на результатах шкал “Відмова від саморефлексії”, “Емоційне усвідомлення”, “Режим психічної еквівалентності”, “Регуляція афекту”, та загальний показник за всіма шкалами.

Результат 1. Порівняння динаміки розвитку менталізації відвідувачів Консультаційного центру «Порадня» до та після 10 безкоштовних сесій психолога.

Згідно з отриманими результатами (табл. 1), бачимо, що рівень менталізації зростає в учасників після отримання курсу 10 сесій психолога.

За шкалою “Відмова від саморефлексії” середній показник групи 1 (до психологічних інтервенцій) становить 4,1 бали, мінімальне значення - 2 бали, максимальне - 6,5 балів. Результати коливаються в межах 3,1 до 5,1 бала. Середній показник групи 1 (після психологічних інтервенцій) становить бали, мінімальне значення - 0 балів, максимальне - 5 балів. Результати коливаються в межах від 1 до 3 балів. Таким чином, можна зазначити, що рівень відмови від саморефлексії значно знижується після відвіданого курсу психологічного консультування у центрі «Порадня». Такий результат свідчить про ефективність застосованих психологами консультантами інтервенцій у розвитку саморефлексії відвідувачів.

За шкалою “Емоційне усвідомлення” середній показник групи 1 (до психологічних інтервенцій) становить 5,4 бали, мінімальне значення - бали, максимальне - 8 балів. Результати коливаються в межах 4,5 до 6,9 бала. Середній показник групи 1 (після психологічних інтервенцій) становить 4 бали, мінімальне значення - 1 бал, максимальне - 8 балів. Результати коливаються в межах 3 до 6 балів. Результати вказують на те, що усвідомлення власних емоційних станів у відвідувачів зростає після курсу психологічних інтервенцій у центрі «Порадня». Такий результат вказує на можливість відвідувачів у подальшому самостійно опрацьовувати власні емоційні стани та емоційні стани інших.

За шкалою “Режим психічної еквівалентності” середній показник групи 1 (до психологічних інтервенцій) становить 5,3 бали, мінімальне значення - 2,4 бали, максимальне - 8 балів. Результати коливаються в межах 4,5 до 6 бала. Середній показник групи 1 (після психологічних інтервенцій) становить 3,3 бали, мінімальне значення - 1 бал, максимальне - 6 балів. Результати коливаються в межах 2 до 4 балів. Описаний результат вказує на зниження рівня психічної еквівалентності у відвідувачів, що може виявитись у тому, що після відвіданих сесій відвідувачі можуть краще розрізняти власні думки та емоції від думок та емоцій інших людей.

За шкалою “Регуляція афекту” середній показник групи 1 (до психологічних інтервенцій) становить 3,6 бали, мінімальне значення - 1,1 бали, максимальне - 6 балів. Результати коливаються в межах 2,9 до 4,9 бала. Середній показник групи 1 (після психологічних інтервенцій) становить 1,6 бал, мінімальне значення - 0 балів, максимальне - 4 бали. Результати коливаються в межах 1 до 3 балів. Статистично значущі відмінності вказують на покращення регуляції власних афективних емоційних реакцій відвідувачами консультаційного центру «Порадня».

За загальною шкалою середній показник групи 1 (до психологічних інтервенцій) становить 18,6 балів, мінімальне значення - 11 балів, максимальне - 27 балів. Результати коливаються в межах 16 до 21,9 балів. Середній показник групи 1 (після психологічних інтервенцій) становить 10,9 балів, мінімальне значення - 3 бали, максимальне - 20 балів. Результати коливаються в межах 8 до 14 балів. Таким чином загальний показник менталізації до і після психологічних сесій у консультаційному центрі «Порадня» суттєво змінюється, що вказує на ефективність застосування психологічних інтервенцій з опорою на менталізацію.

До початку сесій По завершенню сесій

Таблиця 1. Порівняльний аналіз результатів клієнтів консультаційного центру “Порадня” до початку курсу сесій та по завершенню курсу сесій

Отож, виходячи із результатів дослідження можна ствердити, що відвідувачі консультаційного центру «Порадня» виявляють значно вищий рівень менталізуючої спроможності та її компонентів після 10 безкоштовних сесій психологічної підтримки, що базується на розвитку менталізуючих здібностей. Відтак, можна говорити про ефективність обраної моделі інтервенцій для бажаючих отримати психологічну допомогу.

Результат 2. Порівняння рівня менталізації пацієнтів психоневрологічного диспансеру до та після короткофокусного психолого-психіатричного супроводу.

Згідно з отриманими результатами (табл. 2), бачимо, що рівень менталізації у пацієнтів Львівського обласного психоневрологічного диспансеру хоча і має позитивну динаміку, проте не володіє статистично значущою динамікою зростаня після короткофокусного психолого- психатричного супроводу з опорою на розвиток менталізації.

За шкалою “Відмова від саморефлексії” середній показник групи 2 (до психологічних інтервенцій) становить 4,4 бали, мінімальне значення - 2 бали, максимальне - 6,5 балів. Результати коливаються в межах 3,1 до 5,1 бала. В групи 2 (після психологічних інтервенцій) середній показник становить 3,66 бали, мінімальне значення 1 бал, максимальне - 8 балів, середні результати коливаються в межах від 2-5,5 бала. Оскільки різниця між рівнем відмови від саморефлексії до і після курсу психологічних інтервенцій та психіатричного супроводу не є статистично значущою, то можна говорити про те, що курс психологічних інтервенцій тривалістю у 10 сесій був не достатнім для розвитку менталізуючих здібностей пацієнтів стаціонару Львівського психоневрологічного диспансеру.

За шкалою “Емоційне усвідомлення” середній показник групи 2 (до психологічних інтервенцій) становить 4,94 бали, мінімальне значення - 0 балів, максимальне - 8 балів. Результати коливаються в межах 2 до 7 балів. В групи 2 (після психологічних інтервенцій) середній показник становить 4,41 бали, мінімальне значення 0 балів, максимальне - 8 балів, середні результати коливаються в межах від 3-7,5 бала. Таким чином емоційне усвідомлення теж не зазнає статистично значущих змін у процесі психолого-психіатричного супроводу у лікарні.

За шкалою “Режим психічної еквівалентності” середній показник групи 2 (до психологічних інтервенцій) становить 4 бали, мінімальне значення - 1 бал, максимальне - 7 балів. Результати коливаються в межах 3 до 5 бала. В групи 2 (після психологічних інтервенцій) середній показник становить 4 бали, мінімальне значення 1 бал, максимальне - 8 балів, середні результати коливаються в межах від 2-5,5 бала. За вказаною шкалою також не спостерігається статистично значущої динаміки позитивних змін.

За шкалою “Регуляція афекту” середній показник групи 2 (до психологічних інтервенцій) становить 3,72 бали, мінімальне значення - 0 балів, максимальне - 6 балів. Результати коливаються в межах 2 до 5 бала. В групи 2 (після психологічних інтервенцій) середній показник становить 2,91 бали, мінімальне значення 0 балів, максимальне - 6 балів, середні результати коливаються в межах від 1,5-5 бала. Після госпіталізації пацієнти не відзначають суттєвих змін у їх спроможності до менталізації.

За загальною шкалою середній показник групи 2 (до психологічних інтервенцій) становить 16,05 балів, мінімальне значення - 3 бали, максимальне - 25 балів. Результати коливаються в межах 14 до 17 балів. В групи 2 (після психологічних інтервенцій) середній показник становить 15 бали, мінімальне значення 3 бали, максимальне - 25 балів, середні результати коливаються в межах від 9,9-20 бала. Такий результат вказує на те, що загальний показник менталізації не зазнає суттєвих змін після завершення періоду госпіталізації у лікарні.

До початку сесій По завершенню сесій

Таблиця 2 Порівняльний аналіз результатів пацієнтів Психоневрологічного диспансеру до початку курсу сесій та по завершенню короткофокусної терапії

психоневрологічного диспансеру КНП ЛОР хоча і демонструють покращення рівня менталізуючих здібностей, проте значущих відмінностей щодо позитивної динаміки у зміні рівня менталізації не спостерігається. Такий результат може свідчити про те, що короткофокусної терапії з опорою на менталізацію може бути недостатньо для формування менталізуючих здібностей пацієнтів в умовах стаціонару. Можна припустити, що з одного боку пацієнти диспансеру можуть потребувати більшої кількості сесій для побудови ефективного альянсу з клінічним психологом чи психіатром, але з іншого боку треба врахувати те, що в рамках стаціонару лікарні, можу відбуватись досить інтенсивний інтервенційний вплив на пацієнтів за короткий проміжок часу, що може підвищувати їх захист від психологічного впливу та реакцію перевантаження.

Результат 3. Різниця рівня менталізації у відвідувачів Консультаційного центру «Порадня» та пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру до початку сеансів з психологом.

Для виявлення достовірності даних ми порівняли рівень здатності до менталізації у відвідувачів «Порадні» та пацієнтів психоневрологічного диспасеру до початку отримання психологічного супроводу. Для цього ми провели порівняльний аналіз за методом Манна-Уйтні та Комаров-Смірнова, та аналізу боксів та вусиків. Результати продемонстрували, що статистично значущих відмінностей по шкалах опитувальника менталізації не виявлено, окрім шкали “Режим психічної еквівалентності” (Табл. 3). Таким чином, відмова від саморефлексії, емоційне усвідомлення, регуляція афекту у відвідувачів консультаційного центру «Порадня» та пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру до отримання психологічних інтервенцій, що спрямовані на розвиток менталізації є такими самими.

Таблиця 3 Порівняльний аналіз результатів клієнтів консультаційного центру “Порадня” та пацієнтів Психоневрологічного диспансеру до початку курсу сечій Порадня Психоневрологічний диспансер

За шкалою “Режим психічної еквівалентності” середній показник групи 1 (пацієнтів Диспансеру) становить 4 бали, мінімальне значення - 1 бал, максимальне - 7 балів. Середні результати коливаються в межах 3,1 до 5,1 бала. В групи 2 (клієнтів «Порадні») середній показник становить 5,4 бали, мінімальне значення - 2,3 максимальне - 8 балів, середні результати коливаються від 4,3 до 6 балів. Отож, режим психічної еквівалентності є вищим у пацієнтів стаціонару клініки порівняно з відвідувачами «Порадні».

Висновки та дискусія результатів

Здатність до менталізації є важливим критерієм психічного здоров'я особистості. Менталізуюча здібність розвивається у довірливому стосунку зі значущим іншим у ранньому дитинстві. Проте, дослідження П. Фонаги, Дж. Нокс, а також М. Петерса та Г.Шульца вказують на те, що створення довірливого стосунку з психологом чи іншою важливою і здатною до менталізації особою може сприяти розвитку менталізуючих спроможностей навіть у більш дорослому віці [7;9;10].

Для перевірки цієї гіпотези нами було проведене дослідження зміни рівня менталізації у процесі психологічних інтервенцій з опорою на менталізацію пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру та консультаційного центру «Порадня» Українського католицького університету.

Результати досліджень вказують на те, що перед початком отримання психологічної допомоги рівень менталізації пацієнтів лікарні та відвідувачів психологічного консультаційного центру статистично не відрізнявся. Проте, після закінчення психологічного супроводу (10 безкоштовних сесій) клієнти центру «Порадня» демонструють статистично значущі зміни у за усіма шкалами менталізації. Тобто, після закінчення курсу психологічного консультування з опорою на менталізацію рівень їх саморефлексії, афективної регуляції, емоційного самоусвідомлення та загалом рівня менталізації зріс. Такий результат узгоджується з іншими нашими попередніми дослідженнями [1;2] Такий результат може свідчити про ефективність застосування моделі психологічних інтервенцій, що базуються на розвитку менталізації є ефективним. Натомість, дослідження рівня динаміки менталізуючих здібностей пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру не зазнав суттєвих змін.

Статичність рівня менталізації пацієнтів Львівського психоневрологічного диспансеру можна пояснити тим, що мета короткофокусної терапії в межах стаціонару психоневрологічного диспансеру націлена на інші складові життя та психіки пацієнтів. З іншого боку рамка психологічних інтервенцій у консультаційному центрі «Порадня» полягає у щотижневих одноразових зустрічах протягом 2,5 місяцівб що спрямовані на розвиток менталізації, натомість пацієнти лікарні мають отримати усі консультації протягом короткого часу госпіталізації, який може тривати від 1 до 4 тижнів (у випадку наших досліджуваних). Іншою вагомою причиною таких відмінностей у ефективності психологічних інтервенцій, що базуються на менталізації є вікові відмінності відвідувачів «Порадні» та пацієнтів лікарні. Дослідження показали, що пацієнти лікарні в середньому на 20 років старші за відвідувачів «Порадні», що може вказувати на вищу розвиткову та психічну пластичність молодших людей порівняно з більш зрілими. Також, ці результати співвідносяться з іншими дослідженнями М. Петерса [10].

Для розширення розуміння отриманих даних в подальшому корисно було б дослідити ширшу вибірку, проаналізувати результати пацієнтів психоневрологічного диспансеру з різними психічними розладами, та проаналізувати зв'язок із отриманою кількістю психологічних сесій та рівнем менталізації в обидвох установах. До обмежень досліджень відносимо те, що у вибірці нерівномірний розподіл за статтю, що потребує доопрацювання.

Література

1. Кечур Р. В. Ефективність моделі суспільно орієнтованого навчання клінічних психологів (на прикладі проекту “Порадня” кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету) / Кечур Р. В., Семків І. І., Тимків Т. // Габітус. - 2022. - №39, С.273-280.

2. Семків І.І. Шкала самооцінки розвитку менталізації та суб'єктності у процесі терапії, що базується на менталізації (СОМС): первинна валідизація / Семків, І., Кечур Р., Тимків Т., Ткачук Т. // Технології розвитку інтелекту. - 2022. - № 6-2(32).

3. Турецька Х. Україномовна адаптація опитувальника менталізації на неклінічній вибірці / Турецька Х., Кунікевич Б. // Габітус. - 2020. - №17, С.131-136.

4. Allen J. G., Fonagy P., Bateman A. W. (2008). Mentalizing in Clinical Practice. Arlington, VA: American Psychiatric Pub.

5. Bateman, A. & Fonagy P. (2006). Mentalization-Based Treatment for Borderline Personality Disorder: A Practical Guide. Oxford: Oxford University Press.

6. Benbassat N. (2020). Reflective function: A move to the level of concern. Theory & Psychology. 30(5), 657-673.

7. Fonagy P., Target M. (2006). The mentalization-focused approach to self pathology. Journal of Personal Disorders. 20, 544-576.

8. Fonagy, P., & Allison, E. (2012). What is mentalization? The concept and its foundations in developmental research. In N. Midgley & I. Vrouva (Eds.), Minding the child: Mentalization- based interventions with children, young people and their families (pp. 11-34). Routledge/Taylor & Francis Group

9. Knox, J. (2011). Self-agency in psychotherapy: attachment, autonomy, and intimacy. W. W. Norton & Company

10. Peters, M., & Schulz, H. (2022). Comparing Mentalizing Abilities in Older Adults with and without Common Mental Disorders. Psychopathology, 55(3-4), 235-243.

11. Shyroka, A. & Kuziy, M. & Semkiv, I. (2023). Erholung durch Musik: Eine Initiative der Philharmonie wahrend des Kriegs in der Ukraine. Musiktherapeutische Umschau. 44. 257-268.

12. Wilkinson, M. (2010). Emotion, Attachment, Trauma, and Neurobiology. New York, London: W. W. Norton & Company

References

1. Allen J. G., Fonagy P., Bateman A. W. (2008). Mentalizing in Clinical Practice. Arlington, VA: American Psychiatric Pub.

2. Bateman, A. & Fonagy P. (2006). Mentalization-Based Treatment for Borderline Personality Disorder: A Practical Guide. Oxford: Oxford University Press.

3. Benbassat N. (2020). Reflective function: A move to the level of concern. Theory & Psychology. 30(5), 657-673.

4. Fonagy P., Target M. (2006). The mentalization-focused approach to self pathology. Journal of Personal Disorders. 20, 544-576.

5. Fonagy, P., & Allison, E. (2012). What is mentalization? The concept and its foundations in developmental research. In N. Midgley & I. Vrouva (Eds.), Minding the child: Mentalization-based interventions with children, young people and their families (pp. 11-34). Routledge/Taylor & Francis Group

6. Kechur, R., & Semkiv, I, & Tymkiv, T. (2022). Efektyvnist modeli suspilno oriientovanoho navchannia klinichnykh psykholohiv (na prykladi proektu “Poradnia” kafedry psykholohii ta psykhoterapii Ukrainskoho katolytskoho universytetu) [Effectiveness of service learning model of clinical psychologists' academic education (case of “Poradnya” - project of psychology and psychotherapy department of Ukrainian Catholic University)]. Habitus - Habitus, 39, 273-280 [in Ukrainian].

7. Knox, J. (2011). Self-agency in psychotherapy: attachment, autonomy, and intimacy. W. W. Norton & Company

8. Peters, M., & Schulz, H. (2022). Comparing Mentalizing Abilities in Older Adults with and without Common Mental Disorders. Psychopathology, 55(3-4), 235-243.

9. Semkiv, I. & Kechur, R. & Tymkiv, T. & Tkachuk, T. (2022). Shkala samootsinky rozvytku mentalizatsii ta subiektnosti u protsesi terapii, shcho bazuietsia na mentalizatsii (soms): pervynna validyzatsiia [Scale of self-assessment of mentalization and self-agency development in mentalization-based therapy process (SAMS): first validation]. Tekhnolohii rozvytku intelektu - Technologies of intellect development, 6-2(32) [in Ukrainian].

10. Shyroka, A. & Kuziy, M. & Semkiv, I. (2023). Erholung durch Musik: Eine Initiative der Philharmonie wahrend des Kriegs in der Ukraine. Musiktherapeutische Umschau. 44. 257-268.

11. Turecjka Kh., Kunikevych B. (2020). Ukrajinomovna adaptacija opytuvaljnyka mentalizaciji na neklinichnij vybirci. Ghabitus [Ukrainian language adaptation of the mentalization questionnaire in non-clinical samples]. Habitus - Habitus, 17, 131-136 [in Ukrainian].

12. Wilkinson, M. (2010). Emotion, Attachment, Trauma, and Neurobiology. New York, London: W. W. Norton & Company

Размещено на Allbest.ru