Визначення типу образи як ресурс формування готовності до прощення у жінок гуманітарних професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення типу образи як ресурс формування готовності до прощення у жінок гуманітарних професій

Вступ

Турбота про духовне зростання, формування високоморальних чеснот завжди було актуальним питанням у суспільстві. Люди, які прагнуть жити порядно, бути доброзичливими і справедливими по відношенню до інших, інколи мають певні перешкоди на шляху досягнення таких цілей через існуючі труднощі у якісному екологічному проживанні ними прощення набутих образ.

Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови образа визначається як «зневажливе висловлювання, негарний вчинок, що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю» [1, с. 815]. Образа спричиняє певні неприємні емоції, душевні страждання та біль, загострення та актуалізацію фундаментальних світоглядних питань людини тощо, які мимоволі або підсвідомо виражаються людиною в процесі її взаємодії з іншими людьми і негативно впливають на життя людини загалом. Отже, пошук шляхів формування готовності до прощення, оптимізації психологічного супроводу прощення є актуальною науковою проблемою, що в наш час має особливе значення в Україні в умовах затяжної гібридної війни, суспільних конфліктів та криз.

Знання історії виникнення та значущих сторін будь-якої проблеми дає можливість визначити кращі шляхи її вирішення, тому для пошуку шляхів формування готовності до прощення доцільно визначити особливості образи, яку переживає особистість. Дослідження образи допомагає з'ясувати важливі глибинні фактори актуального психологічного стану людини, яка звертається до психолога за допомогою у подоланні образи і якісному проживанні процесу прощення. В той час підвищення готовності до прощення позитивно впливає на розвиток соціального інтелекту, завдяки чому у людині розвивається здатність більш якісно та екологічно взаємодіяти з кривдником [2].

Образливість особистості розглядали у своїх працях О. Апуневіч, А. Басс і А. Даркі, Е. Берн, Є. Ільїн, В. Столін, З. Фройд, Е. Фромм, Т. Харріс та ін.). Типологія образ досліджувалась у працях О. Апуневіч, С. Гарькавець, С. Яковенко та ін. Типології прояву образливості, які становлять складові характеру людини, описані у дослідженнях К. Лєонгарда, А. Лічко, Э. Шострома, К. Юнга [3, с. 127].

Готовність до прощення була предметом дослідження вчених Л. Томпсон, C. Снідер, Л. Хоффман, Е. Носенко, А. Сокур та ін. На думку А. Сокур готовність до пробачення доцільно співвідносити із думками, які характеризуються негативною валентністю та відповідними емоціями і поведінкою, що виявляються відношенню до джерела провини [4, с. 114].

В науково-методичному посібнику з «Психодіагностики» «Методики дослідження образи» (2017) [5] С. Гарькавець та С. Яковенко описують два опитувальника: «Стратегії поведінки образливого індивіда» та «Інсталяції образливості індивіда», що дають змогу досліджувати особливості образи особистості, а у 2018 році ці вчені досліджували особливості прощення щодо вибору стратегії поведінки в конфронтації з тим, хто їх образив, використовуючи розроблений ними у 2017р. опитувальник «Стратегії поведінки образливого індивіда».

Наше дослідження проводилось з метою визначення шляхів формування готовності до прощення з урахуванням типу образи, в ході якого було використано другий опитувальник, розроблений С. Гарькавець та С. Яковенко у 2017 р., а саме: «Інсталяції образливості індивіда». Опитування респондентів відбувалась з використанням гугл форми, яка включала питання загального характеру та двох психодіагностичних методик: 1) опитувальник «Шкала глибинної готовності до пробачення» (Е. Носенко, А. Сокур)[4]; 2) опитувальник «Інсталяції образливості індивіда» (С. Гарькавець та С. Яковенко) [5].

У 2018 р. С. Гарькавець та С. Яковенко науково дослідили, що прощення залежить від віку, статі та професійних характеристик скривджених [6]. Ці результати наукових досліджень були нами враховані в ході написання нашої роботи: у емпіричному дослідженні взяли участь жінки віком від 21 до 61 року (респондентів було поділено на три групи за віком: від 21 до 35 років, від 36 до 44 років та від 45 до 61 року), вибірка становила 61 особу, всі респонденти належали до гуманітарних професій: психологи, педагоги, соціальні працівники.

Виклад основного матеріалу

Формування готовності до прощення можна асоціювати не лише зі стратегією подолання образи, але також інших складних життєвих ситуацій, адже прощення значно сприяє повернути людини почуття контрольованості ситуації [7, с. 122]. «Шкала глибинної готовності до пробачення» (Е. Носенко, А. Сокур) передбачає визначення пробачення як процесу трансформації реакцій людини на джерела образи, його дії та їх наслідки із негативних до позитивних або нейтральних з урахуванням того, що образа людини може бути спрямована на саму себе, інших людей, ситуацію, певні обставини тощо [4, с. 114]. За цією методикою нами було зібрано статистичні дані щодо готовності досліджуваних до прощення, і потім отримані дані було згруповано за такими рівнями готовності до прощення: від 18 до 42 балів - низький рівень готовності до прощення; від 43 до 84 балів - середній рівень готовності до прощення від 85 до 126 балів - високий рівень готовності до прощення.

О. Апуневіч під образливістю розуміє закріплену в поведінці людини рису, що формує схильність до переживання образи, навіть коли рівень невідповідності життєвих подій і очікувань людини незначний, і при цьому він визначає такі типи образ [8, с. 93-94]:

- за рівнем усвідомлення (усвідомлена і неусвідомлена);

- за тривалістю (короткочасна і тривала);

- за типом реалістичності джерела (реальна чи вигадана);

- за спрямованістю на об'єкт (образа на себе, на іншого, на групу);

- за активністю вияву (супроводжується активними діями або веде до бездіяльності);

- за типом відхилення від норми (нормативна чи патологічна стосовно впливу на поведінку людини);

- за можливістю корекції (така, що піддається корекції, та така, яку неможливо коригувати).

Використання опитувальника «Інсталяції образливості індивіда» (С. Гарькавець та С. Яковенко) дало можливість виявити типи образливості, які характерні респондентам, за такими шкалами: шкала «Образливість як ворожість або агресія», шкала «Образливість як помста», шкала «Образливість як упертість», шкала «Образливість як маніпуляція»; шкала «Образливість як страх», шкала «Брехні».

При обробці в програмі SPSS 20 статистичні дані змінних «Образливість як ворожість або агресія», «Образливість як помста», «Образливість як упертість», «Образливість як маніпуляція»; «Образливість як страх», «Релевантність результатів опитування» було згруповано за такими рівнями:

1) «Образливість як ворожість або агресія»: до 11 балів - відсутність інсталяції образливості як ворожості або агресії; 12 балів і більше - наявність інсталяції образливості як ворожості або агресії;

2) «Образливість як помста»: до 6 балів - відсутність інсталяції образливості як помсти; 7 балів і більше - наявність інсталяції образливості як помсти;

3) «Образливість як упертість»: до 6 балів - відсутність інсталяції образливості як упертості; 7 балів і більше - наявність інсталяції образливості як упертості;

4) «Образливість як маніпуляція»: до 10 балів - відсутність інсталяції образливості як маніпуляції; 11 балів і більше - наявність інсталяції образливості як маніпуляції;

5) «Образливість як маніпуляція»: до 10 балів - відсутність інсталяції образливості як страху; 11 балів і більше - наявність інсталяції образливості як страху;

6) «Релевантність результатів опитування»: до 4 балів - результати опитування є релевантними; 5 балів і більше - результати опитування ставляться під сумнів.

Для успішного досягнення мети нашого дослідження респонденти додатково були опитані щодо їхнього віку, наявності у них образи та бажання простити (відповідно було визначено змінні «Вік», «Визнання наявність образи», «Визнання бажання простити»). Відповіді на останні два запитання дали можливість визначити те, чи визнає людина наявність у неї образи та бажання простити.

В процесі математичного опрацювання статистичних даних щодо взаємозв'язку визначених нами змінних дослідження було виявлено статистичну значущість лише за деякими результатами кореляційного аналізу, а саме: релевантність результатів опитування респондентів за віковими групами (p=0,02), дослідження взаємозв'язку рівня готовності до пробачення та інсталяція образливості як помсти (p=0,00), дослідження взаємозв'язку рівня готовності до пробачення та інсталяція образливості як маніпуляції (р=0,02); дослідження взаємозв'язку рівня готовності до пробачення та релевантністю результатів опитування щодо інсталяції образливості (р=0,02), дослідження взаємозв'язку визнання наявності образи та релевантністю результатів опитування стосовно інсталяції образливості (р=0,046).

Результати обробки статистичних даних у табл. 1 (значення показника кореляції Спірмена становить r=-0,299, а показника статистичної значущості кореляції Спірмена p=0,02) свідчать, що приблизно половину відповідей респондентів щодо інсталяції образливості вікових категорій від 21 до 35 років та від 36 до 44 років доцільно ставити під сумнів, в той час відповіді 19 із 22 (тобто 86,4%) досліджуваних віком від 45 до 61 років є релевантними. Таким чином, можна стверджувати, що дорослі люди старші 45 років більш правдиво відповідають на питання психодіагностичних методик щодо інсталяції образливості. Отже, для отримання більш точних даних щодо нашого дослідження за вибраною темою доцільно проводити дослідження на вибірці зі значно більшої кількістю респондентів різних вікових категорій.

Таблиця 1

Релевантність результатів опитування респондентів щодо інсталяції образливості за віковими групами